20-21 Угорщина. Румунія. Болгарія. Югославія. Практичне заняття 4. Становище національних меншин і міжнаціональні відносини у країнах регіону.
Домашнє завданн 1: вивчити §§ 17-18 с.78-86 відповісти на питання с. 83 та 86 виконати завдання у контурних картах
Домашнє завданн 2: вивчити §§ 19-20 с.87-94 відповісти на питання с. 91 та 95 виконати завдання у контурних картах
Підготуватись (Краще пройти і повідомити вчителя про результат) до тесту http://interactive.ranok.com.ua/theme/content/pdrychniki/vsesvtnya-storya-proflniyi-rven-pdrychnik-dlya-10-klasy-zakladv-zagalno-seredno-osvti/10422-testov-zavdannya-dlya-pdgotovki-do-tematichnogo-kontrolyu-za-rozdlom-iv-derzhavi-tsentralno-shdno-vropi
Поурочний план
Джерело
УГОРЩИНА, РУМУНІЯ ТА БОЛГАРІЯ
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
• показувати на історичній карті новоутворені держави після розпаду багатонаціональних імперій; перебіг подій Угорської революції;
• характеризувати процес становлення авторитарних режимів у Східній Європі;
• порівнювати розвиток країн із демократичним й авторитарним режимами;
• описувати ключові події історії країн Центральної та Східної Європи;
• давати оцінку діяльності М. Горті, короля Кароля II, царя Бориса III;
• тлумачити та застосовувати поняття й терміни: авторитаризм, королівська диктатура.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ
Повідомлення теми та цілей уроку.
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда
1. Назвіть військово-політичні союзи, у складі яких були Болгарія, Угорщина та Румунія.
2. Якими були наслідки Першої світової війни для Болгарії, Угорщини та Румунії?
Робота з картою
• Розглянути карту «Європа після Першої світової війни» та «Європа в 1933-1939 рр.» і виконати завдання.
1. Які території увійшли до складу Румунії після Першої світової війни?
2. Які території втратила Болгарія за Нейїським договором? До складу яких держав потрапили ці території?
3. Які території втратила Угорщина за Тріанонським договором? До складу яких держав потрапили ці території?
III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Робота з поняттями
«Залізогвардійці» — члени профашистської організації «Залізна гвардія» в Румунії, що орієнтувалися на нацистську Німеччину. 1938 р. вождів «залізогвардійців» звинуватили у змові проти короля і вбили.
«Гортизм» — режим М. Горті в Угорщині 1920—1944 рр., де поєднувалися авторитаризм, диктатура та елементи парламентської демократії. Спирався на систему легальних і таємних союзів, товариств.
Балканська Антанта — військово-політичний союз Грецької республіки, Королівства Румунія, Королівства Югославія та Туреччини, створений 1934 р. під впливом Франції для збереження територіального status quo на Балканах.
Проблемне запитання
• Як ви вважаєте, який шлях розвитку обрали названі країни після Першої світової війни — авторитарний чи демократичний? Свою думку обґрунтуйте, наводячи конкретні факти.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Робота з історичною інформацією
• Працючи в групах, учні мають ознайомитися з інформацією й відповісти на запитання.
1-ша група. Угорщина
1. Угорщина як важлива частина Австро-Угорщини брала активну участь у Першій світовій війні. Але глибока криза, що охопила країну в останній рік війни, призвела... до піднесення антивоєнного руху. Провідну роль у цьому русі відігравав угорський граф М. Карої, який у роки війни створив партію незалежності. За ініціативи Карої було утворено Національну раду. У ніч проти 31 жовтня 1918 р. в Австро-Угорщині розпочалася революція. У ній взяли участь широкі народні маси. На хвилі революційного піднесення Карої за участі соціал-демократів сформував коаліційний уряд, який заявив про проведення реформ. 13 листопада М. Карої виступив з програмою уряду з цього питання, а 16 листопада Національна рада проголосила Угорщину республікою. Поряд із владними структурами після революції створювали громадсько-політичні органи, які контролювали роботу фабрик, заводів, конфісковували поміщицькі землі або навіть брали владу до своїх рук. Ці органи було названо радами. Основним досягненням національної революції 1918 р. було повалення монархії Габсбургів та відокремлення Угорщини від Австрії, що започаткувало процес створення незалежної держави.
Запитання
1. Що стало поштовхом для угорців для розгортання боротьби за досягнення незалежності?
2. Яка політична сила очолила угорський народ в антивоєнному русі?
3. Що було основним досягненням національної революції 1918 р.?
2. Зі спогадів лідера угорських комуністів Бела Куна за книгою «Після білого терору»
Стабілізація була досягнута через «оздоровлення». Народне господарство настільки відновилося, що замість передбачуваного дефіциту в 100 млн крон вийшли бюджетні надлишки у розмірі 60 млн золотих крон...
...За період з 1921 до 1924 року в Угорщині побудовано не менше 70 нових заводів металообробної промисловості. За цей же час угорський фінансовий капітал збудував 55 заводів будівельних матеріалів, 43 заводи цементної, скляної, фарфорової та керамічної промисловості, заснував понад 40 акціонерних товариств гірничорудної промисловості.
Значний прогрес спостерігався в електротехніці, ...її продукція стала предметом експорту на ринки Центральної та Східної Європи...
Текстильна промисловість... починає за допомогою швейцарського, американського та голландського капіталів витісняти чехословацьку та австрійську текстильну промисловість.
Запитання та завдання
1. Визначте суть економічного курсу Міклоша Горті.
2. Встановіть позитивні наслідки економічних перетворень.
2-га група. Румунія
1. Із книги М. Єщенка «Королівська диктатура в Румунії»
23 березня 1939 р. було підписано румунсько-німецький договір. Він зобов’язував Румунію розробити план економічного розвитку на найближчі 10 років відповідно до вимог та інтересів німецького імпорту. Згідно з додатковим протоколом розвиток румунської індустрії обмежувався лише нафтовою, чорною та лісовою промисловістю. Передбачалося також: створити змішані румунсько-німецькі акціонерні товариства в окремих галузях румунської економіки, що становили інтерес для Німеччини (наприклад, спільне розробляння родовищ хрому в Банаті, марганцю в районі Дорней-Броштень, бокситів). Було досягнуто домовленості про створення спільних підприємств з експлуатації нафтопромислів і засобів транспорту, Німеччина перебирала зобов’язання щодо постачання обладнання, матеріалів і кредитів для розвитку військової промисловості Румунії, для оснащення румунської армії.
Завдання
• Яка роль відводилася Румунії в економічній співпраці з Німеччиною?
2. Із книги Федорака В. Ф., Черкач Н. І. «Історія рідного краю»
Питання про визнання міжнародною спільнотою приєднання Буковини до Румунії розглядали на Паризькій мирній конференції. За підтримки Франції було вирішено залишити Буковину за Румунією, зобов’язавши її підписати положення про національні меншини. Однак румунська делегація у відповідь на таку умову спочатку залишила перемовини, а потім керівник делегації Й. К. Бретіану відмовився підписати угоду про національні меншини під тим приводом, що вони зачіпають суверенітет Румунії.
Запитання
• Про що свідчить небажання румунської делегації підписувати угоду про статус національних меншин?
3-тя група. Болгарія
1. У Болгарії наприкінці 1920 р. праві партії розпочали боротьбу проти «хліборобського» уряду... Навесні 1922 р. сформувалася «Народна змова» — невелика організація, що об’єднала групу правих елементів болгарського суспільства, які поставили за мету повалення уряду БЗНС і встановлення авторитарного режиму. Вони спирались на Військову лігу, що була створена 1919 р. та об’єднала не вдоволених своїм матеріальним і суспільним становищем офіцерів, яких звільнили зі служби за умовами Нейїського договору. Керівництво «Народної змови» та Військової ліги, яким таємно диригував Борис III, у ніч проти 9 червня 1923 р. вчинило державний заколот. Міністрів і депутатів БЗНС заарештували змовники, а А. Стамболійського, який намагався організувати опір, по-звірячому вбили. Народне протистояння змові було придушене. Внаслідок перевороту владу захопив уряд на чолі з одним із лідерів «Народної змови» Александром Цанковим. Провідні посади в ньому обіймали військові. У їхніх руках були армія, поліція, місцева адміністрація, а політичні партії відігравали другорядну роль. Новий режим мав військово-фашистський характер. Це була відверта диктатура реакційних сил суспільства.
Запитання
1. Які дві політичні сили сформувалися в Болгарії 1922 р.?
2. Яку мету переслідували новостворені організації?
3. Коли відбувся державний переворот у країні? Які політичні сили стали на чолі перевороту?
4. Якими були наслідки даної події для Болгарії?
2. Вересневе повстання 1923 р. стало прямою відповіддю лівих сил на встановлення військово-фашистської диктатури. Під час перевороту БКП посіла позицію нейтралітету, що спричинило критику керівництва партії з боку як Комінтерну, так і рядових комуністів. Під впливом цієї критики ЦК БКП на засіданні 5-7 серпня 1923 р. виніс рішення про збройне повстання. Було розпочато переговори з керівництвом лівих партій. Соціалісти відкинули пропозиції про співробітництво, сповідуючи тактику ненасильницьких дій, а з БХНС було підписано угоду про спільні дії диктаторського режиму. У керівництві БКП точилися серйозні суперечки щодо питання про збройне повстання. Г. Димитров і В. Коларов обстоювали тактику спільного фронту боротьби проти фашистської диктатури, а секретар ЦК Т. Луканов виступав проти повстання. Уряд, дізнавшись про підготовку повстання, вдався до превентивних репресій. Але ЦК БКП ухвалив розпочати повстання в ніч проти
23 вересня з метою встановлення влади робітничо-селянського уряду. Повстання було підготовлене неналежним чином й спиралося переважно на ентузіазм і рішучість народу вести боротьбу проти влади. Політична орієнтація його учасників не завжди була чіткою, лави повстанців розривали внутрішні суперечності.
Розпочавши повстання в ніч проти 23 вересня, повстанці захопили м. Фердинанд (нині Михайловград) та інші населені пункти. Декілька днів точилися запеклі бої проти урядових військ, але 27 вересня повстанці мусили залишити Фердинанд, а потім відступити за кордон. У Софії, де владі вдалося заарештувати деяких керівників ГРК, повстання не відбулося.
Запитання
1. Як поводилося керівництво БКП після встановлення фашистської диктатури в країні?
2. Що спонукало його до рішучіших дій?
3. Якими були наслідки повстання?
4. Чому, на вашу думку, це повстання зазнало поразки?
Виступи груп
Презентації груп про режим М. Горті в Угорщині; про режим Й. Антонеску в Румунії; про режим Бориса III в Болгарії.
Відповідь на проблемне запитання
• Як ви вважаєте, який шлях розвитку обрали названі країни після Першої світової війни — авторитарний чи демократичний? Свою думку обґрунтуйте, наводячи конкретні факти.
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ
Бесіда
1. У чому полягали особливості розвитку Румунії в міжвоєнний період?
2. У чому полягали особливості розвитку Болгарії в міжвоєнний період?
3. У чому полягали особливості розвитку Угорщини в міжвоєнний період?
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати відповідний параграф підручника.
2. Підготувати презентацію «Югославія у 30-х роках XX ст.».
Урок 30 Румунія, Югославія та Болгарія після Першої світової війни, Всесвітня історія, 10 клас
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
- характеризувати особливості соціально-економічного та політичного розвитку нових незалежних європейських держав: Румунії, Югославії та Болгарії;
- хронологічно співвідносити події та явища теми.
Тип уроку: комбінований.
Основні поняття і терміни: «цараністи», «Татарбунарське повстання », «залізна гвардія», «тісняки», «Відовданська конституція», «Народна скупщина», монархічна диктатура
Хід уроку 30 Румунія, Югославія та Болгарія після Першої світової війни, Всесвітня історія, 10 клас
І. Організаційна частина уроку
ІІ . Актуалізація опорних знань
Робота з картою
Використовуючи карту історичного атласа, виконайте завдання.
1. Знайдіть та назвіть на карті територію та столиці Румунії та Болгарії.
2. Пригадайте, коли і до складу якого військового блоку входили ці країни під час Першої світової війни. ІІІ . Вивчення нового матеріалу Румунія
У ч и т е л ь. На відміну від багатьох сусідів, Румунія напередодні війни була незалежною конституційною монархією.
В економічному аспекті вона являла собою відсталу аграрну країну. Заняттям більш ніж 80 % населення було сільське господарство, у промисловому виробництві переважали легка і харчова галузі. У великій промисловості було зайнято менше 1/3 робітників. Машинобудування практично не існувало, усі машини та устаткування завозилися з-за кордону. В економіці дуже великий вплив мав іноземний капітал, особливо німецький та австрійський. Іноземним виробникам належало майже 78 % промислових підприємств Румунії.
…Румунія вступила у війну в серпні 1916 р. на боці Антанти, але воєнні дії велися вкрай невдало, і в грудні того ж року німецькі війська зайняли столицю Бухарест…
Уряд змушений був піти на підписання 7 травня 1918 р. сепаратного миру з Німеччиною (Буха- рестський мир). Утім, правлячі кола Румунії не полишали надій на співробітництво з Антантою та її допомогу. За день до закінчення війни 10 лис- топада 1918 р. румунський уряд висунув ультиматум командуваче- ві окупаційних військ генералу Макензену і заявив про розрив Бухарестського договору. Румунія знову повернулася до Антанти й опинилася в стані переможців. …На останньому етапі війни у квітні 1918 р. румунські власті заявили про анексію Бессарабії, територію якої вони окупували ще в січні 1918 р. У листопаді того ж року до складу Румунії було включено Буковину, хоча населення Північної Буковини рішенням народного віча в Чернівцях висло- вилося за приєднання до України.
Країни Антанти також дозволили румунським військам у грудні 1918 р. зайняти територію Трансільванії, що входила до складу Австро-Угорщини.
За умовами Сен-Жерменського, Нейїського і Тріанонського мирних договорів територія Румунії збільшилася більш ніж у два рази, а населення зросло з 8 до 16 млн осіб. Румунія перетворилася на багатонаціональну державу: більш ніж 1/4 її жителів становили національні меншини — угорці, українці, німці. У 1920 р. румунський парламент оголосив про завершення процесу національного об’єднання.
Запитання
1. Якою за формою правління була Румунія?
2. Що становило основу румунської економіки?
3. Яким був розвиток промисловості?
4. Якими були наслідки війни для Румунської держави?
Робота з історичними текстами
Клас об’єднується у три групи, кожна з яких отримує уривок з історичного джерела про особливості політичного та економічно- го становища Румунії, Болгарії після Першої світової війни та про проблему створення нової слов’янської держави — Югославії. Після опрацювання своєї інформації кожна група презентує свої відповіді на поставлені запитання.
Економічна та політична ситуація в Болгарії
1-а група
Вступивши у жовтні 1915 р. у війну на боці австро-німецького блоку, Болгарія 1918 р. повністю вичерпала свої людські та економічні ресурси. Тривала війна вимагала мобілізації майже всього працездатного чоловічого населення, завдала значних збитків промисловості, сільському господарству, ремеслам.
70 % підприємств, не пов’язаних з військовими постачаннями, припинили зовсім або скоротили до мінімуму свою діяльність. Площа земель, що оброблялися, в аграрній Болгарії скоротилася на 25–30 %, країна вимушена була купувати борошно та інші види продовольства за кордоном… Через величезні витрати на армію стрімко зростали податки, спекулянти підвищували ціни на продукти харчування. У багатьох районах країни розпочався голод…
У 1918 р. активізувалися антивоєнний та демократичний рухи. Революційна ситуація переросла у революційний вибух, коли у вересні 1918 р. війська Антанти прорвали фронт болгарської армії в районі Доброполе. У військах, що відступали, розпочалося стихійне повстання солдатів під гаслами «На багнет винуватців війни!», «На Софію!». Повстанці захопили головний штаб болгарської армії та заарештували офіцерів… Уряд, не маючи сил придушити повстання, надіслав для переговорів делегацію, до якої входили популярні діячі Болгарського хліборобського народного союзу (БХНС) Александр Стамболійський і Райко Даскалов. Іншу делегацію було відправлено до командування Антанти з проханням про перемир’я…
Даскалов не виправдав довіри уряду — він приєднався до повстанців і 27 вересня в Радомирі проголосив республіку на чолі зі Стамболійським…
Запитання
1. Яких жертв вимагала війна від Болгарської держави?
2. Що стало переломним моментом у розгортанні антивоєнного та демократичного рухів?
3. Де, коли і на чолі з ким було проголошено Болгарську республіку?
Червневі події 1923 р. у Болгарії
2-а группа
Наприкінці 1920 р. праві партії розпочали боротьбу проти «хліборобського» уряду… Навесні 1922 р. сформувалася «Народна змова» — невелика організація, що об’єднала групу правих елементів болгарського суспільства, які поставили за мету повалення уряду БХНС і встановлення авторитарного режиму. Завдяки зусиллям «Народної змови» влітку 1922 р. три провідні праві партії створили «Конституційний блок», який проголосив відновлення «конститу- ційних прав і свобод, якими знехтували». Вони спирались на Військову лігу, що була створена 1919 р. та об’єднала невдоволених своїм матеріальним і суспільним становищем офіцерів, яких звільнили зі служби за умовами Нейїського договору. На чолі Військової ліги стояв генерал І. Вилков, якого підтримував цар Борис III. Фактично він виконував функції головнокомандувача болгарської армії. Цар, залишаючись осторонь, уміло спрямовував дії супротивників уряду БХНС. Вважаючи ситуацію сприятливою для здійснення змови, керівництво «Народної змови» та Військової ліги, яким таємно диригував Борис III, в ніч проти 9 червня 1923 р. вчинило державний заколот. Міністрів і депутатів БХНС заарештували змовники, а А. Стамболійського, який намагався організувати опір, по-звірячому вбили. Народне протистояння змові було придушене.
Внаслідок перевороту владу захопив уряд на чолі з одним із лідерів «Народної змови» Александром Цанковим. Провідні посади в ньому обіймали військові. У їхніх руках були армія, поліція, міс- цева адміністрація, а політичні партії відігравали другорядну роль. Новий режим мав військово-фашистський характер. Це була відверта диктатура реакційних сил суспільства. Репресії та переслідування були спрямовані проти БХНС, Болгарської комуністичної партії (БКП) та інших лівих партій.
Запитання
1. Які дві політичні сили сформувалися у Болгарії в 1922 р.?
2. Яку мету переслідували новостворені організації?
3. Коли відбувся державний переворот у країні? Які політичні си- ли стали на чолі перевороту?
4. Якими були наслідки даної події для Болгарії?
Вересневі події 1923 р. у Болгарії
3-я группа
Вересневе повстання 1923 р. стало прямою відповіддю лівих сил на встановлення військово-фашистської диктатури. Під час перевороту БКП посіла позицію нейтралітету, що спричинило критику керівництва партії з боку як Комінтерну, так і рядових комуністів. Під впливом цієї критики ЦК БКП на засіданні 5–7 серпня 1923 р. виніс рішення про збройне повстання. Було розпочато переговори з керівництвом лівих партій. Соціалісти відкинули пропозиції про співробітництво, сповідуючи тактику ненасильницьких дій, а з БХНС було підписано угоду про спільні дії диктаторського режиму. В керівництві БКП точилися серйозні суперечки щодо питання про збройне повстання.
Г. Димитров і В. Коларов обстоювали тактику спільного фронту боротьби проти фашистської диктатури, а секретар ЦК Т. Луканов виступав проти повстання. Уряд, дізнавшись про підготовку повстання, вдався до превентивних репресій. Але ЦК БКП ухвалив розпочати повстання в ніч проти 23 вересня з метою встановлення влади робітничо-селянського уряду. Повстання було підготовлене неналежним чином й спиралося переважно на ентузіазм і рішучість народу вести боротьбу проти влади. Політична орієнтація його учасників не за- вжди була чіткою, лави повстанців розривали внутрішні супереч- ності. До складу Головного революційного комітету (ГРК) увійшли Г. Димитров, В. Коларов і Г. Генов. Перші збройні бої почалися 13 вересня під Казанликом, а 19 вересня спалахнуло повстання в Південній Болгарії, у Старозагорському окрузі. Масового характеру набуло повстання в Північно-Західній Болгарії. Розпочавши його у визначений строк, тобто в ніч проти 23 вересня, повстанці захопили м. Фердинанд (нині Михайловград) та інші населені пункти. Декілька днів точилися запеклі бої проти урядових військ, але 27 вересня повстанці мусили залишити Фердинанд, а потім відступити за кордон. У Софії, де владі вдалося заарештувати деяких керівників ГРК, повстання не відбулося.
Запитання
1. Як поводилося керівництво БКП після встановлення фашистської диктатури в країні?
2. Що спонукало їх до рішучіших дій?
3. Хто очолив повстання 23 вересня 1923 р.?
4. Якими були наслідки повстання?
5. Чому, на вашу думку, це повстання зазнало поразки?
У ч и т е л ь. Болгарія як член Четверного союзу у Першій світовій війні за результатами Нейїського договору була відрізана від Егейського моря і втратила значну частину своєї території. Болгарії заборонялося мати армію чисельністю понад 20 тис. вояків, авіацію, військово-морський флот тощо. Упродовж 37 років країна повинна була сплатити 2 250 млн золотих франків репарацій. Усе це ускладнило і без того важке становище Болгарської держави.
Робота з підручником
Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника, розглядаючи питання про політику уряду Стамболійського, та аналізують її разом з вчителем.
Запитання
1. Якими були наслідки Нейїського договору для чинного уряду?
2. Яка партія стала одноосібно правлячою політичною силою у Болгарії?
3. Що ставив на меті Стамболійський, проводячи ряд соціально- економічних реформ?
4. Які реформи були проведені урядом Стамболійського? Чи були вони популярними серед населення і чому?
5. Який курс провадився у зовнішньополітичній сфері? Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців
У ч и т е л ь. …Югославія — таку назву отримала держава, що утворилася 1929 р. внаслідок об’єднання кількох південнослов’ янських земель. Серед них були як незалежні держави — Сербія, Чорногорія, так і землі, що входили до складу Австро-Угорщини, — Хорватія, Боснія та Герцеговина, Словенія та ін.
Перша світова війна виявилася каталізатором історичних процесів на Балканському півострові. Сербія і Чорногорія, що воювали на боці Антанти, під час війни значно зміцнили свій авторитет серед південнослов’янських народів. Більшість впливових партій Хорватії, Словенії, Боснії виступали за надання своїм народам су- веренітету або широкої автономії.
…У серпні 1918 р. партії Словенії створили Народну раду, 5 жовтня виникло Народне віче Хорватії, яке стало представницьким органом усіх південнослов’янських земель й отримало функції координаційного центру. Незабаром воно дістало назву Народного віча словенців, хорватів і сербів та 29 жовтня 1918 р. оголосило про розрив зв’язків з австро-угорською монархією, про утворення неза- лежної Держави словенців, хорватів і сербів. Проте нова держава виявилася нежиттєздатною. Вона проіснувала лише один місяць і два дні й не змогла виконати жодної своєї обіцянки… В умовах війни… молода держава вимушена була піти на союз із Сербією.
Сербія не приховувала планів об’єднати всі південнослов’янські землі під своєю владою. 1 грудня 1918 р. було підписано угоду між Державою словенців, хорватів і сербів та Сербією про створення спільної держави — Королівства сербів, хорватів і словенців. До його складу ввійшли: Сербія, Словенія, Боснія, Герцеговина, Хорватія, Далмація, частина Македонії та Чорногорія. Формою прав- ління у новій державі була конституційна монархія на чолі з сербською королівською династією Карагеоргієвичів, і король мав право разом із парламентом (скупщиною) на законодавчу владу.
У політичному, економічному й культурному житті одразу виникли складні проблеми, пов’язані з боротьбою між великосерб- ською буржуазією… та хорватськими й словенськими сепаратистами. В уряді королівства головні посади належали сербським політикам, декілька міністерських портфелів віддали тим хорватам і словенцям, котрі були прибічниками централізації… У державному апараті, поліції та армії переважали серби.
Найбільш економічно розвиненими регіонами були Словенія і Хорватія, яких не влаштовувала відсутність реальної влади у новій державі. Гострі суперечності виникли в зовнішньополітичній діяльності. Хорватія традиційно орієнтувалася на Німеччину, Словенія — на Австрію, Сербія — на Росію, а Боснія — на мусульманські країни. Ця орієнтація склалася історично й продовжувала зберігатися в майбутньому. Найгострішими були релігійні суперечності, що пояснювалися приналежністю народів Королівства до різних віросповідань: православного (серби і чорногорці), католицького (хорвати, словенці), мусульманського (серби Боснії, які сповідували іслам). У країні виникла взаємна релігійна нетерпимість народів.
Запитання
1. Що стало каталізатором історичних процесів на Балканському півострові?
2. Яка нова держава утворилася 29 жовтня 1918 р.?
3. Чому і з ким молода держава змушена була укласти союз?
4. Коли було утворене Королівство сербів, хорватів і словенців? Які держави увійшли до його складу?
5. Які проблеми залишалися нерозв’язаними у Королівстві?
Національне питання в Югославії
У ч и т е л ь. Найбільш гострим питанням для Королівства стала великосербська політика, яку проводили король та уряд. Унітарне Югославське королівство на чолі з сербською династією Карагеоргієвичів не враховувало особливостей історичного розвитку та по- літичного стану народів і територій, які входили до нього. Тому національне питання протягом усього міжвоєнного часу було тією віссю, навколо якої вирувало внутрішньополітичне життя країни.
Визначальними були сербо-хорватські суперечності. Деякі опозиційні хорватські, словенські та мусульманські партії виступали з вимогами надання рівних прав усім національностям. Зокрема, 1921 р. було створено Хорватський блок, до якого увійшли партії, що вимагали федерального устрою королівства СХС.
Прихильником сепаратистів була Хорватська республіканська селянська партія (ХРСП). Її популярність зросла після того, як влітку 1924 р. її лідер С. Радич поїхав до СРСР і заявив про вступ партії до Селянського Інтернаціоналу. Прагнучи внести розкол в опозиційний рух, король і сербські партії пішли на компроміс із Радичем. Його та інших представників цієї партії було включено до складу уряду, партія перестала називати себе республіканською, визнала Відовданську конституцію та вийшла з Селянського Інтернаціоналу.
Проте компроміс був тимчасовим. 20 червня 1928 р. під час бурхливої дискусії в скупщині депутат від правлячої партії смертельно поранив С. Радича, а двох інших парламентарів від Хорватської селянської партії було вбито. У Хорватії почалися масові мітинги протесту.
Вибухонебезпечна ситуація складалася в Косові, де після поразки від турків 1389 р. Сербська держава припинила існування. У національній самосвідомості сербів Косово посідало особливе міс- це, адже тут перебував центр сербської державності. Проте від кінця XVII ст. сербське населення з різних причин почало залишати свою прабатьківщину, переселяючись переважно до Воєводіни, а на їхнє місце турецька адміністрація поселяла албанців. Невдовзі албанці склали тут більшість населення.
Албанізація Косова — роз’ятрена рана у сербській національній свідомості. У міжвоєнний період в цьому регіоні виникали числен- ні конфлікти між сербами та албанцями. Прогресивні сили і в Хорватії, і в Словенії, здіймаючи прапор націоналізму, прагнули суверенітету й незалежності, що відповідало настроям значної частини жителів цих районів королівства. Загострення національних суперечностей призвело до військово-монархічного перевороту в січні 1929 р.
Запитання
1. Що було найгострішим питанням для королівства? У чому по- лягала причина загострення цього питання?
2. Як розвивалися сербо-хорватські відносини?
3. У чому полягала проблема Косово?
Включення Бессарабії та Північної Буковини до складу Румунії
У ч и т е л ь. З’ясувавши ситуацію зі здобуттям незалежності кожної з названих країн, хотілося б доповнити інформацію щодо включення Бессарабії та Північної Буковини до складу Румунії. Так, у січні 1918 р. вона розпочала інтервенцію в Бессарабії, де уже було встановлено радянську владу. Селянський з’їзд, що зібрався в умовах румунської окупації в Кишиневі, одностайно висловився за радянську владу. Румунський уряд уклав угоду з радянським урядом (березень 1918 р.), за умовами якої румунська влада мала залишити протягом двох місяців територію Бессарабії та не вживати жодних дій проти радянської Росії. Проте у квітні 1918 р., скориставшись з окупації України австро-німецькими військами після підписання Брестського миру, Румунія відмовилася від виконання щойно підписаної угоди й анексувала Бессарабію. Румунська окупаційна влада інсценувала «волевиявлення » населен- ня про приєднання до Румунії за умови надання територіальної автономії. У листопаді 1918 р. до складу Румунії було введено й Буковину… Національні збори румун, що переважали в Південній Буковині, висловилися за приєднання до Румунії. А от населення Північної Буковини, що складалося переважно з українців, заявило про своє бажання возз’єднатись з Україною. Румунські війська, заручившись підтримкою Антанти, окупували Північну Буковину, ігноруючи волевиявлення її населення.
ІV. Узагальнення та систематизація знань
Робота з картою
За допомогою карти історичного атласа заповніть таблицю «Територіальні зміни в Болгарії та Румунії у повоєнний час».
Територіальні зміни в Болгарії та Румунії у повоєнний час
Країна
Міжнародний договір
Втрачені території
Отримані території
Робота зі схемами
Учні отримують схеми зі змістом румунської Конституції 1923 р. та Відовданської Конституції 1921 р. За допомогою прийому «Два–чотири–разом» учні аналізують та порівнюють дані Конституції.
Румунська Конституція 1923 р.
Основні положення
- Декларовано політичні права й свободи; свободи слова, зборів, друку тощо;
- скасовано станові та церковні привілеї;
- закріплено загальне виборче право, якого, проте, не було надано жінкам і військовим;
- запроваджено обов’язкову початкову освіту;
- запроваджено кримінально-процесуальні гарантії і суд присяжних;
- передбачався захист усіх форм власності;
- мешканцям нових провінцій належало одержати підданство королівства, а деяким категоріям осіб — службовцям, працівникам освіти і охорони здоров’я — скласти іспит з румунської мови, історії, географії та конституційного права; • збереглися високі виборчі цензи та вибори за колегіями (від «палати торгівців, промисловців, ручної праці, сільського гос- подарства») — у нижню палату й за округами — у сенат.
Відовданська Конституція 1921 р.
V. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Підготувати учнівські проекти «Розвиток літератури і живопи- су в 10-20-х рр. ХХ ст.».