Домашнє завдання: вивчити § 3 с. 20-25 відповісти на питання с.25 виконати завдання у контурній карті с. 2

Поурочний план

Джерело:

Тема: Суспільно – політичне життя українських земель у XVI столітті. Соціальна структура суспільства та економічне життя.

Мета:

- познайомити учнів: яким були основні верстви тогочасного українського суспільства у XVI столітті;

- порівняти становище непривілейованих і привілейованих груп населення;

- характеризувати особливості тогочасного економічного життя українських земель;

- розвивати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історичні події та робити висновки;

- виховувати почуття патріотизму, інтерес і повагу до історичного минулого своєї держави.

Обладнання: підручник «Історія України. 8 клас» Г.К.Швидько, 2008 рік, видавництво «Генеза»; ілюстрації до теми (додаток); атлас «Історія України. 8 клас», презентація до теми, комп’ютер, проектор, дошка.

Тип уроку: урок формування навичок і вмінь.

Основні терміни та поняття: «козак», «стани», «соціальна структура», «шляхта», «фільварок», «слобода».

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

· виявляти територіальні зміни, що відбувались на українських землях від середини 14 століття до початку 16 століття;

· визначати роль кожної суспільної верстви та станової групи в житті тогочасного суспільства, порівнювати їхнє становище;

· визначати причини виникнення українського козацтва.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ. Актуалізація знань

1. Чи була у ІХ-ХІІІ столітті на території сучасної України держава? Як називалася? (КиЇвська Русь, Галицько-Волинська держава)

2. Яка трагедія спіткала давньоруські князівства у ХІІІ столітті? Чому? (монголо-татарська навала через феодальну роздробленість)

3. В складі яких держав опинилися українські землі в кінці XV – на початку XVI ст.? (Московія, Угорське королівство, Польське королівство, Велике князівство Литовське, Молдовське князівство)

4. Чому українські землі опинилися у складі декількох держав? (відсутня єдність між русичами й активна експансія іноземців).

IІІ. Мотивація навчальної діяльності

Сьогодні на уроці ми розглянемо соціальну структуру українського суспільства, схарактеризуємо становище основних станів українського суспільства, з’ясуємо, чим відрізнялося становище привілейованих та непривілейованих станів.

IV. Вивчення нового матеріалу

У першій половині XVI ст. соціальна структура українського суспільства мала становий характер.

Робота з термінами та поняттями

Соціальні стани - великі групи людей, що мають закріплені законом права та обов’язки, відрізняються своїм політичним становищем і наявністю привілеїв.

Привілей - пільга, право, надане володарем окремим особам, групам людей, станам.

Основними станами в тогочасній Україні були шляхта, духівництво, міщани й селяни. За своїми правами стани поділялися на привілейовані, напівпривілейовані та непривілейовані.

Вершину панівного стану — шляхти — посідали нащадки удільних князів Рюриковичів і Гедиміновичів. Вони становили замкнену групу, до якої не можна було увійти завдяки заможності чи найвищим державним посадам. Князівські роди поділялися на «княжат головних», до яких належали Острозькі, Заславські, Сангушки, Чарторийські, Корецькі, Гольшанські-Дубровицькі, та «княжат-повітовників». Перші не підлягали дії місцевої адміністрації, мали право входити до великокнязівської ради й виступати у військові походи зі своїми загонами під родовими гербами. Їм належали спадкові землеволодіння, де вони мали право судити своїх підданих, установлювати податки й повинності, надавати підлеглим землю за умови несення служби. Другі таких прав і привілеїв не мали, а їхні збройні загони виступали у складі повітового ополчення, підпорядкованого місцевій адміністрації.

До панів належала заможна шляхта, яка не мала князівських титулів, але вирізнялася давністю походження, спадковим землеволодінням і певними привілеями.

Робота з термінами та поняттями

Шляхта - привілейований панівний стан у Польщі, Литві, на українських та білоруських землях, які в XIV—XVIII ст. належали Великому князівству Литовському чи Речі Посполитій.

Назву шляхта запозичено з чеськ. «šlechta» (пол. szlachta), яка походить від верхньонімецького Slacht (сучасне нім. Geschlecht — рід, порода). Слово «шляхта» означає вид діяльності касти воїнів в кастовому суспільстві і походить від німецького слова Shlacht — битва.

До середньої і дрібної шляхти належали зем’яни й бояри. Це була залежна від князів і панів верства, представники якої здобували шляхетство і право на володіння землею, відбуваючи військову (боярську) службу зі своїми загонами кіннотників або особисто.

1528 р. було проведено «попис земський» (перепис шляхти). Посилання на цей «попис» стало від цього часу доказом шляхетства.

Водночас терміни «зем’янин» і «боярин» замінили на єдиний - «шляхтич». Ті, за ким шляхетство не було визнано, втратили права на привілеї і злилися із селянством.Права і привілеї шляхти були закріплені прийняттям збірок законів -Литовських статутів.

Привілейованим станом українського суспільства було духівництво, що становило майже десяту частину всього населення. Духівництво не підлягало дії світського суду, у разі потреби його справи розглядалися у спеціальному суді єпископа. Воно поділялося на вищих церковних ієрархів (митрополит, єпископи, архієпископи та ін.), які обіймали свої посади лише за дозволом великих князів литовських і польських королів, та нижче парафіяльне духівництво. Становище нижчого духівництва було залежним від шляхти і магнатів, на землях яких розташовувалися їхні парафії.

До напівпривілейованого стану належало міщанство, що мало привілеї на міське самоврядування, окремий становий суд, заняття ремеслами й торгівлею. Проте міщани були також зобов’язані сплачувати податки, виконувати повинності на користь приватних власників міст або держави.

Найзаможнішою частиною населення міст був патриціат, що складався з найбагатших купців, лихварів і ремісників. До бюргерства, або середньої за рівнем заможності частини міщанства, належали цехові майстри і більшість купецтва. Основою соціальної піраміди міського населення був плебс, який складався з дрібних ремісників і торговців.

Переважну більшість населення українських земель (близько 80 %) складало селянство, що було непривілейованим станом. За своїм правовим становищем воно поділялося на «похожих» (або «вільних») селян і «непохожих» (або «отчичів»). Правом безперешкодного переходу від одного землевласника до іншого користувалися лише останні. «Непохожі» селяни примусово й безоплатно працювали в господарстві пана.

Соціальна структура українського суспільства в XIV—XVI ст.

Магнати

Власники великих князівських і боярських землеволо­дінь, які зростали за рахунок великокнязівських дарувань, захоплення общинних земель, купівлі маєтків, освоєння нових земель. У їхніх руках була зосереджена більшість земель

Шляхта

Представники різних соціальних груп, що несли військову службу в князя і могли утримувати себе під час походів. У XVI ст. шляхта оформлюється в привілейований стан

Пани

Члени великокнязівської ради та найзаможніші феодали, які виїжджали у військові походи зі своїми загонами під власними корогвами. Разом із князями утворювали елітну групу, яка була основою для формування державного апа­рату

Зем`яни

Дрібна шляхта, колишні вихідці із селян та міщан, які за свою військову службу одержали статус шляхти та земель­ні володіння

Духовенство

«Церковні люди», не підлягали світському суду, мали значні права та привілеї. Духовенство поділялося на біле (парафіяльні священики, які не давали обітниці безшлюб­ності) і чорне (ченці, високі духовні ієрархи)

Міщани

Цей стан не був однорідним: 1) патриціат (найбагатші та найвпливовіші купці та промисловці);

2) бюргерство (це­хові майстри та торговці середньої заможності);

3) міський плебс (ремісники, дрібні торговці, селяни)

Селяни

Найнижчий прошарок суспільства, теж неоднорідний: 1) чиншові селяни, або данники — особисто вільні, сплачували феодалам натуральну й грошову ренту; 2) тяглі селяни — вели господарство на ділянках, що належали феодалам. Відробляли панщину, виконували повинності та сплачували податки; 3) службові селяни — обслуговували двір феодала

Чому виникло українське козацтво

Далі вчитель пропонує учням дослідити походження слова «козак» С.12

і знайомить їх із варіантами визначень цього терміна.

Обговорення

1. Спробуйте порівняти ці визначення. Що в них спільного, а що відмінного?

2. Як ви думаєте, а чому слово «козак» має різні значення?

V. Закріплення знань учнів.

Висновки-закріплення (закінчи речення)

— У XVI ст. населення українських земель поділялося на (стани).

— У першій половині XVI ст. відбулося завершення оформлення правового статусу (шляхти).

— Найчисленнішим і найбільш безправним станом українського суспільства було (селянство).

— Втягування українських земель у європейський ринок сприяло зростанню попиту на продукцію сільського господарства й появі (фільварків).

— Українські міста в XVI ст. зростали, багатіючи на розвитку (ремесла й торгівлі). Розгортався процес набуття містами (магдебурзького права).

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати §1С.6-14

2. Письмово С.14 питання 5.

Документи розповідають

Документ 2

Повідомлення литовського дипломата Михайла Литвина про розвиток торгівлі в Києві в середині XVI ст.

Київ дуже багатий на іноземні товари, бо нема шляху більш звичного, як давня, давно прокладена й добре відома дорога, що веде з чорноморського порту, міста Кафи, через ворота Таврики, на Таванську переправу на Дніпрі (Тамань — острів у нижній течії Дніпра — авт.), а звідти степом у Київ; цією дорогою відправляють з Азії, Персії, Індії, Аравії, Сірії на північ у Московію, Псков, Новгород, Швецію й Данію всі східні товари, а саме: коштовне каміння, шовк і шовкові тканини, ладан, пахощі, шафран, перець й інші прянощі. Цією дорогою часто ідуть іноземні купці: вони створюють загони іноді в тисячу осіб, які називаються караванами, і проводять обози, що складаються з численних навантажених возів і нав’ючених верблюдів...

При приході каравану значні прибутки здобувають київські жителі: воєводи, митники, купці, міняйли, човняри, візники, трактирники й шинкарі, і це не викликає нічиїх скарг...

У непоказних київських хатах зустрічається не тільки достаток, але навіть величезна кількість плодів, овочів, меду, м’яса, риби, понад те унаслідок вищезазначених причин вони так переповнені дорогими шовковими тканинами, камінням, соболиними та іншими хутрами, а також прянощами, що мені самому доводилося бачити шовк, який обходився дешевше, ніж льон у Вільні, і перець, дешевший за сіль.

1. Визначте за картою маршрут торговельних караванів із Криму до Києва, описаний у документі. 2. Із яких країн і куди везли товари через Київ? 3. Які товари купецькі каравани привозили до Києва? 4. Як розвиток торгівлі, за спостереженнями автора документа, впливав на життя киян?

Документ 1

«Устава на волоки» 1557 — правовий документ, затверджений 1.4.1557 польським королем, великим князем литовським Сигізмундом II Августом про проведення аграрної та фінансово-податкової реформи на території Великого князівства Литовського.

За «У.на в.» всі земельні володіння великого князя вимірювалися і ділилися на однакові ділянки — волоки (дорівнювали прибл. від 16,8 до 21,8 га в залежності від місцевості), що стали єдиною одиницею оподаткування. Найкращі орні землі відводилися під великокнязівські фільварки, решта розподілялася між селянами. «Волочна поміра» проводилася з розрахунку, щоб одній волоці фільваркової землі відповідало сім селянських волок. Кожне тяглове селянське господарство (окремий двір — дим, який відбував панщину) отримувало у користування одну волоку, яка розмежовувалася на три смуги (трипільна система) кожна по 11 морґів (7,12 га). Деякі селяни орендували землю у сусідніх селах, бідніші родини брали волоку на 2 або 3 дворища. Крім цього, селяни отримували по одному морґу землі під городи, які не обкладалися податком.

«У. на в.» збільшувала податки та повинності селян. Розмір податку (натурою та грошима) встановлювався у залежності від родючості ґрунту. Крім сплати податків за отримані земельні наділи, всі дорослі члени селянського господарства повинні були відпрацювати 2 дні на тиждень у фільварку.

«Волочна поміра» зруйнувала, хоча і не повністю, сільську громаду і пов'язану з нею громадську форму селянського землекористування, замінивши його подвірним; збільшила селянські повинності і посилила закріпачення селян, значно обмеживши їхні права переходу; зменшила площу земель суспільного користування (пасовища, луки) і фактично позбавила селян права користуватися лісами. Одночасно запроваджувана трипільна система землеробства значно збільшувала продуктивність праці.

Документ 3

І Литовський статут – 1529 р.

У Статуті були юридично закріплені основи суспільного та державного ладу, правове становище населення, порядок утворення, склад та повноваження деяких органів державного управління.

Шляхті було гарантовано: її не можна карати без судового публічного процесу; землю не можна одібрати без вини; відповідальність шляхтича за злочин встановлювалася лише індивідуально. Шляхта також дістала право апеляції на рішення сулу воєводи або старости до самого великого князя, мала свободу виїзду за кордон. Шляхетські піддані увільнялися від усяких податків і повинностей[6, c. 102-104].

ІІ Литовський статут – 1566 р.

Статут 1566 року був правовою системою незалежної держави, зв'язаної з Польщею тільки спільним правителем. На черзі дня стояла більш тісна унія двох держав. її підтримували повітові сеймики, які бажали шляхетського судочинства за польським зразком. Висловлювалась вимога рівності всієї шляхти перед законом, що пов'язувалось з ліквідацією судових привілеїв магнатів.

ІІІ Литовський статут – 1588 р.

В ньому найбільш проглядається врегулювання феодальних відносин. Зокрема формування кріпацького прошарку населення Кримінальні норми спрямовані на захват рухомої й нерухомої власності. Земельне право охороняло монополію земельної власності шляхти.

Цей статут в протилежність акт Люблінської унії 1569 року закріпив державно-політичну самостійність Великого князівства Литовського.

У вступі до III Статуту, написаного Левом Сапегою, підкреслювалося, що метою правової держави є охорона прав і свобод громадян.

Закріплював феодальну власність на землю, передбачаючи і власність на неї селян. Третій статут оформив створення єдиного стану кріпосних селян шляхом злиття закріпачених слуг з ін. розрядами залежних селян.

Практичне заняття № 5.Повсякденне життя та взаємовідносини населення України в XIV—XV ст.

Мета: навчальна: з’ясувати особливості соціальної структури українського суспільства; визначати, причини та характер змін у господарському житті; як відбувався процес подальшого закріпачення селянства, місце магдебурзького права в житті українських міст; наслідки, до яких призвели розвито ремесла і торгівлі.

Розвиваюча: учні вмітимуть описувати повсякденне життя різних верств населення; використовувати діаграми для отримання й зіставлення інформації; визначати причини та наслідки подій знаходити історичну інформацію за допомогою карти;порівнювати історичну інформацію.

Основні поняття: магнат, шляхта, пан, кріпацтво, магдебурзьке право, ратуша, мер, райці, лавники.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку:

І Організаційний момент.

Вчитель: Добрий день, мої шановні учні! В мене в руках парасолька. Як ви думаєте навіщо вона мені?(відповіді учнів) А парасолька для того, аби ніяка мряка, похмура погода не обтяжила і не зіпсувала сонячного настрою, який я сподіваюся буде царювати у нас сьогодні на уроці.

Девіз уроку. Зібратися разом – це початок,

Триматися разом – це прогрес,

Працювати разом – це успіх.

Г. Форд

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1. Робота з історичним атласом

Користуючись картою історичного атласа, виконайте завдання.

1) Назвіть держави, до складу яких входили українські землі в ІІ половині ХIV - І половині XV ст.

2) У складі якої з цих держав перебувала більша частина українських земель?

3) Назвіть українські землі, що увійшли до складу Руського воєводства, утвореного на українських землях у складі Польщі.

4) Назвіть місце, де литовсько-руські війська перемогли в 1362 р. ординців.

5) Де і коли спільними зусиллями поляків, литовців, українців та білорусів був розгромлений Тевтонський орден?

2. Розвиваємо хронологічні вміння

Наведені події розташуйте у хронологічному порядку.

1) Встановлення васальної залежності Кримського ханства від Осман­ської імперії.

2) Завоювання Константинополя турками.

3) Ліквідація Київського князівства.

4) Перенесення руської митрополії з Києва у Володимир-на-Клязьмі.

5) Підписання Кревської унії між Великим князівством Литовським та Польським королівством.

Відповідь: 4, 5, 2, 3, 1.

Учитель. Таким чином, протягом ІІ половини ХІV - І половини XV ст. відбувався процес подальшого розподілу українських земель. Як же позначилася втрата власної державності на соціальному-економічному розвиткові українців, нам належить з’ясувати на цьому уроці.

IІІ. Мотивація навчальної діяльності..

Проблемне завдання: «Довести, що протягом ІІ половини ХІV - I половини ХV ст. відбувався процес розшарування українського суспільства, який супроводжувався закріпаченням селянства».

ІV. Сприйняття і усвідомлення навчального матеріалу.навчального матеріалу.

1. Соціальна структура суспільства

Працюємо з діаграмою

Уважно розгляньте діаграму та виконайте завдання.

1) Назвіть основні категорії населення українського суспільства. Яка з них була найчисленніша?

2) Виходячи зі складу населення, назвіть основні галузі господарства.

3) Назвіть з числа наведених категорій населення тих, кого можна віднести до привілейованих і залежних. Поясніть, чому ви так вважаєте.

Робота по групах

Опрацьовуючи матеріал підручника про основні ознаки економічного життя українців, учні мають дати відповіді на питання.

1-а група. Які системи обробки землі використовували селяни у XIV-XV ст.? Чому в різних регіонах використовувалися різні системи обробки?

2-а група. Доведіть, що селянське господарство мало переважно натуральний характер.

3-я група. Поясніть значення слів «кріпацтво», «панщина», «оброк», «пан», «челядь».

Використовуючи метод «Мозкового штурму», учні дають оцінку змінам, що відбувалися у становищі українського селянства.

Висновок. У XIV-XV ст. відбувається процес закріпачення селянства, що призвело до уповільнення розвитку сільського господарства та посилення боротьби проти поневолючів.

2. Розвиток міст. Поширення магдебурзького права

Учитель. У ХІІІ ст. в країнах Європи почалося процес відродження міст як політичних та економічних центрів. Значно пожвавилася торгівля, відчутно розвинулися ремесла. Міста починають боротьбу проти своїх власників - феодалів і церкви. В разі перемоги городян міста отримували право на самоврядування.

1) Яку назву отримало право міст на самоврядування?

2) Звідки походить ця назва?

Учитель. Міста на українських землях також докладали чимало зусиль, щоб отримати право на самоврядування.

Робота з підручником

За допомогою підручника складіть схему, яка б відображала основні категорії селян та характеризувала їхнє становище.

Мій конспект

Галузь господарства

Особливості розвитку

Сільське господарство

— Удосконалення землеробства (поширення трипільної системи обробітку землі, витіснення сохи й рала плугом, використання довгої коси тощо).

— Вирощування жита, ячменю, вівса, пшениці, гречки, гороху тощо.

— Розведення волів, корів; збільшення поголів’я свиней.

— Розвиток городництва та садівництва; фактичне зникнення до середини ХІV ст. вільних общинних земель у зв’язку зі зростанням великих феодальних господарств.

— Зростання селянських податків та повинностей; панщина — 14 днів на рік.

— Поширення фільваркового господарства — шляхетського багатогалузевого господарства, яке базувалося на праці селян-кріпаків і було орієнтованим на ринок.

— Закріпачення селян — установлення залежності селян, що полягала в прикріпленні до землі, підлеглості адміністративній і судовій владі свого господаря (1503 р. — заборона польським сеймом селянам переселятися на інші землі без дозволу шляхти)

Промисли

— Рибальство.

— Мисливство.

— Бджільництво.

— Солеваріння (у Прикарпатті), видобування руди (на Волині й Поліссі).

— Виробництво дьогтю, смоли й поташу.

— Виготовлення сукна й полотна, гончарного посуду, предметів із металу й дерева для домашнього вжитку

Робота із джерелом

Прочитайте уривок із джерела та дайте відповіді на запитання.

…Село пана Семена Кмітича…: чоловіків 70, дають панові на рік 19 кіп грошів, ходять робити на пашню дворову протягом усього літа, орати — день, а два дні жати; в тому селі млинів два, корчми дві, із якої 4 копи грошів. А якщо який-небудь чоловік із тих сіл геть іде, то він повинен дати панові 6 кіп відхідного.

Село… П’ятничне: чоловіків 30, дають на рік 3 копи і 40 грошів, а слуг у тому селі 8, котрі кінно служать; ще в тому селі чоботарів два і коваль один; ці роблять на двір даром…

Село… Демидовці: чоловіків 37, дають на рік 4 копи і 28 грошів; літом день косять; другий день жнуть…

Село… Кам’яногірка: людей усіх 30 чоловіків; з них 23 чоловіки дають на рік по 12 грошів, а також по два третинники вівса (1 третинник — приблизно 130 кг), по два вози сіна; робіт ніяких не виконують…

1) Які повинності були поширені серед українського селянства?

2) Як наведене джерело відображає становище селян?

Робота з підручником

За допомогою підручника заповніть таблицю «Перехід до фільваркового господарства».

Зразок заповненої таблиці

Перехід до фільваркового господарства

План характеристики

Характеристика

Визначення поняття

Фільварок — багатогалузеве господарство, що ґрунтується на праці кріпосних селян та орієнтоване на ринок

Причини переходу до фільваркового господарства

— Зростання потреби феодалів у грошах.

— Збільшення попиту на сільськогосподарську продукцію (перш за все на хліб)

Відмінності фільварків від типових маєтків шляхтичів

— Велика кількість орної землі.

— Виробництво частини продукції на продаж.

— Розвиток багатогалузевого господарства (крім землеробства в ньому розвивалися скотарство, рибальство, винокуріння, пивоваріння, млинарство та інші галузі)

Наслідки розвитку фільваркового господарства

— Зростання кількості фільварків в українських землях.

— Збільшення сільськогосподарського виробництва загалом.

— Збільшення залежності селян (закріпачення селян, збільшення панщини тощо)

3. Зростання міст. Магдебурзьке право

Розповідь учителя

У ХІІІ ст. в країнах Європи розпочався процес відродження міст як політичних та економічних центрів. Значно пожвавилася торгівля, відчутно розвинулися ремесла. Міста починають боротьбу проти своїх власників — феодалів і церкви. У разі перемоги городян міста отримували право на самоврядування.

Проблемне завдання

Чому період ХV—ХVІ ст. називають добою розвитку міст?

Робота з картою

Користуючись картою, випишіть назви найбільших українських міст — центрів розвитку ремесла й торгівлі ХІV—ХV ст. (Карта «Культурний і господарський розвиток українських земель у XIV—XV ст.» (с. 16) атласу.)

Робота із джерелом

Прочитайте уривок із джерела та дайте відповіді на запитання.

(Це місто) дуже багате на іноземні товари, бо нема шляху більш звичного, як давня, давно прокладена і добре відома дорога, що веде з чорноморського порту, міста Кафи, через ворота Таврики, на Таванську переправу на Дніпрі, а звідти степом у (це місто); цією дорогою відправляють з Азії, Персії, Індії, Аравії і Сирії на північ у Московію, Псков, Новгород, Швецію і Данію всі східні товари, а саме: коштовні камені, шовк і шовкові тканини, ладан, пахощі, шафран, перець й інші прянощі. Цією дорогою часто їдуть іноземні купці; вони створюють загони, іноді в тисячу осіб, які називають караванами, і супроводять обози, що складаються з численних навантажених возів і нав’ючених верблюдів. Раніше такі каравани платили значне мито… при переправі через Борисфен у Тавані; там і до цього часу збереглась у цілості кам’яна будівля зі склепіннями, яку і наші, і татари, і греки називають Вітовтовою банею, і розповідають, що в ній жив колись митник Великого князівства Литовського, що збирав мито…

У непоказних київських хатах зустрічається не тільки достаток, але навіть величезна кількість плодів, овочів, меду, м’яса, риби… Мені самому доводилося бачити шовк, який обходився дешевше, ніж льон у Вільні, і перець, дешевший за сіль.

1) Про яке місто йдеться у спогадах сучасника? (Київ)

2) Яку роль воно відігравало в міжнародній торгівлі в ХV—ХVІ ст.?

3) Який «звичний шлях» пригадує автор?

4) Із якими країнами українські землі були пов’язані торговельними шляхами?

5) Чому для перевезення товарів купці об’єднувалися в каравани? Що їм загрожувало?

6) Як наведене джерело відображає розвиток торгівлі в місті?

Аналіз інформації

Історик М. Довнар-Запольський зазначає: «У міщанах південних міст було б помилково вбачати міський клас у власному розумінні цього поняття. Він був міським тільки у сенсі осілості в місті, виконанні міських повинностей та користуванні старовинними міськими вольностями. За своїми ж заняттями південне міщанство було нижчим військово-службовим класом…»

1) Якими були основні заняття жителів звичайних міст?

2) Чим були викликані особливості занять міщан півдня України?

Пошук інформації

1) Із представників яких національностей складалося населення великих міст у Центрі, на Сході, Заході, Півдні України?

2) Чим ви можете пояснити відмінності в етнічному складі українських міст?

3) Поміркуйте та поясніть, чому сільське населення не відрізнялося такою «строкатістю».

Робота із джерелом

Прочитайте уривок із книги М. Аркаса «Історія України-Руси» та дайте відповіді на запитання.

Багато городів за ті часи дістали од князів Литовських так зване «магдебурзьке право». Це право давало городянам велику самостійність і незалежність од влади державної; по тому праву городська рада порядкувала усіма справами в городі: громада вибирала з-поміж себе «бургомістра» і «лаву», в котрій було чотири «райці», 12 «лавників» (присяжні засідателі) і «війт»; війта обирали до смерті — він був судією для городян. «Рада» і «лава» звалися заразом «магістрат».

1) Поясніть, що таке «магдебурзьке право».

2) Чому міста бажали його отримати?

3) Складіть схему, яка б відображала систему самоврядування за магдебурзьким правом.

Робота із джерелом

Прочитайте уривок із юридичного коментаря 1565 р. про права і обов’язки міської ради та дайте відповіді на запитання.

Обов’язком ради і бурмістрів є принаймні раз на тиждень, або кожний раз, коли вимагатиме потреба, збиратися в ратушу, радитися про добро громади, здобувати нові користі для громади і запобігати шкодам, залагоджувати й розсуджувати всілякі спори, вишукувати способи, щоб їжа і напої у місті не були дорогими, і карати продавців, які порушуватимуть розпорядження райців або загальні ухвали. Окрім цього, вони мають наглядати за пекарями, різниками, шинкарями, пильнувати обману в мірах і вагах під час продажу їжі, напоїв та іншого товару… Рада також має запобігати сваркам у місті, боронити від кривд сиріт і вдів та викорінювати шкідливі і безчесні ігри — карти, кості й таке інше негідне. Кожного року рада мусить складати рахунки з усіх міських прибутків перед старшими й визначнішими людьми з громади.

1) Поясніть значення слів «рада», «бурмістр», «ратуша», «райці».

2) Визначте основні обов’язки міської ради.

3) Які порушення зустрічалися в середньовічних містах найчастіше?

4) Чи необхідно розв’язувати перелічені у джерелі проблеми в сучасному місті? Який орган самоврядування займається основними проблемами вашого міста?

робота з історичним документом;

Прочитайте документи та виконайте завдання до нього.

Бартоломей Ґроїцький. Юридичний коментар до магдебурзького права. 1565 р.

А. Обов’язком ради й бургомістрів є принаймні один раз на тиждень, або кожний раз, коли вимагатиме потреба, збиратися в ратушу, радитися про добро громади, здобувати нові користі для громади і запобігати шкодам, залагоджувати й розсуджувати всілякі спори, вишукувати способи, щоб їжа і напої у місті не були дорогими, і карати продавців, які порушуватимуть розпорядження райців або загальні ухвали.

Завдання

1) Випишіть у словник і знайдіть значення слів: «бургомістр», «ратуша» та «райці».

2) Використовуючи текст, спробуйте скласти схему управління містом за магдебурзьким правом.

Б. ...Вони мають наглядати за пекарями, різниками і шинкарями, пильнувати обману в мірах і вагах під час продажу їжі, напоїв та іншого товару... Рада також має запобігати сваркам у місті, боронити від кривд сирот і вдів та викорінювати шкідливі й безчесні ігри - карти, кості... Кожного разу рада мусить складати рахунки з усіх міських прибутків перед старшими й визначнішими людьми з громади.

Завдання

1) Назвіть найбільш типові злочини, з якими мала боротися рада і бургомістр.

2) Якими категоріями населення міста мала опікуватися міська влада?

3) Знайдіть у словнику термін «патрицій», користуючись документом, спробуйте визначити, яка роль відводилася цим городянам в управлінні містом.

Бесіда за питаннями з метою відтворити одержані під час вивчення

курсу всесвітньої історії знання

1) Що таке цехи?

2) Пригадайте значення слів «майстер», «підмайстер», «шедевр».

3) Що передбачав цеховий статут?

4) Чому у цехових статутах передбачалося суворе покарання за виготовлення недоброякісної продукції?

Вирішення історичної задачі

Перші цехові організації виникають у Львові й Перемишлі наприкінці ХIV ст. У Львові на той час існувало чотири цехи. У 1425 р. їх було вже 10, наприкінці ХV ст. - 14.

1) Зробіть висновок щодо стану розвитку ремесла в українських землях.

2) У яких українських регіонах і чому цехова оргаізація праці поширилася в першу чергу?

V. Закріплення навчального матеріалу.

Завдання на закріплення

1. Визначте, про кого йдеться.

1) Селяни, які сплачували данину (грошима або продуктами чи сировиною) за користування землею та угіддями. (Данники)

2) Селяни, що мали відпрацьовувати панщину зі своїм «тяглом» (худобою та реманентом). (Тяглові)

3) Селяни, що водночас і займалися господарством, і несли військову службу. (Слуги)

2. Заповніть пропуски в тексті, підкресливши правильні відповіді із варіантів, зазначених у дужках.

Селяни були… (найчисленнішою, найменшою) верствою населення і в Литві, і в Польщі. Вони об’єднувалися в… (цехи, общини, гільдії), які спільно володіли та користувалися пасовиськами, лісами та іншими угіддями. Село поділялося на… (копи, дворища, дими), які об’єднували по кілька господарств окремих сімей. Для розв’язання суперечливих питань селяни користувалися… (копним судом, феодальним судом, арбітражем), який… (призначав феодал, призначав священик, обирався селянами).

3. Виправте історичні помилки в тексті.

У ХІV ст. (ХV—ХVІ ст.) відбулося закріпачення українського селянства. У цей час поширюється велике землеволодіння, яке називають копним (магнатським). Щоб розширити свої володіння, землевласники відбирали церковні й монастирські землі (общинні землі). Більшість великих господарств були фільварковими, тобто вони купували в Західній Європі сировину та переробляли її (переробляли власну продукцію та продавали її).

Тестове завдання

Установіть відповідність між визначеннями та поняттями. (Завдання заздалегідь оформлене на дошці.)

1 адміністративний орган, суд у цивільних справах

2 посадова особа, що керувала діяльністю ради

3 орган міського самоврядування

4 кримінальний суд

А магістрат

Б рада

В лава

Г бурмістр

Д війт

Відповідь: 1Б 2Г 3А 4В.

VІ. Підсумки уроку.

Проведення рольової гри.

Учні самостійно обирають ролі, готують розповідь про свій побут, господарське життя й соціальне становище (селянин, міщанин, ремісник, купець). Вони зустрічаються в Києві на ярмарку.

VІІ. Повідомлення домашнього завдання.

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Напишіть твір-роздум за темою «Подорожуючи українським середньовічним містом».