Домашнє завдання: вивчити § 29 с. 190-196 відповісти на питання с.196 виконати завдання у контурній карті с.

Домашнє завдання

Вивчити

Конспект уроку на тему: «Проголошення незалежності Карпатської України. Августин Волошин»

Опубліковано Редактор чт, 05/22/2014 - 11:02

Поділитися…

Тип матеріалу:

Конспект уроку

Предмет:

Історія України

Навчальний рівень:

Школа

10 клас

Цілі уроку:

• створити цілісний образ Августина Волошина – видатного українського педагога, науковця, політичного діяча;
• ознайомити учнів з діяльністю А. Волошина на посаді президента Карпатської України;
• поглибити та конкретизувати знання учнів з новітньої історії України;
• довести, що українське державотворення – не випадкове явище, а закономірний процес;
• розвивати вміння критично аналізувати події 30 – 40-х рр., самостійно робити висновки;
• розвивати навички та вміння користуватися додатковою літературою;
• ровивати логічне мислення, уміння аргументувати свою думку, давати оцінку діяльності історичних осіб;
• розвивати у дітей комунікативні здібності; сприяти формуванню національної самосвідомості учнів, їх історичної пам’яті, пов’язаної з державотворчими традиціями.

Тип уроку – урок засвоєння нових знань, умінь, навичок.

Форма уроку – прес-конференція.

Обладнання: підручники, портрет Августина Волошина, карта України, історичні документи Карпатської України, таблички представників історичного товариства «Громадянин України», ігрові атрибути телестудії (мікрофони, камери).

Дійові особи: ведучий (учитель), представники історичного товариства «Громадяни України» (історики), представники ЗМІ (радіо і телеканалів, газет, журналів), які готують питання прес-конференції, очевидці, глядачі.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

План

1. Життєвий шлях Августина Волошина.

2. Політична діяльність А. Волошина.

3. Міжнародна ситуація наприкінці 1930-х років.

4. Проголошення незалежності Карпатської України.

5. Загибель молодої держави.

Ведучий. Протягом століть український народ Закарпаття перебував у ярмі іноземних поневолювачів. Непрошені гості намагалися довести місцевим жителям, що в них немає Батьківщини. Їм і на думку не спадало, що настане час, коли ця невелика частина українського народу, яка тривалий період була відірвана від своєї матері-вітчизни, на повен голос заявить про свою незалежність і доведе, що вона є господарем власної землі. 15 березня 1939 р. назавжди залишиться у пам’яті волелюбних краян, бо цього дня українське Закарпаття уперше за свою багатовікову історію стало незалежним.

11 жовтня 1938 р. празький уряд надав автономію Підкарпатській Русі (так у той час офіційно називали Закарпаття), і невдовзі було сформовано її перший уряд, який очолив Андрій Бродій. Будучи людиною проугорських поглядів, він дуже скоро викрив себе і був заарештований. 27 жовтня посаду прем’єр-міністра посів Августин Волошин – доктор теології, автор багатьох книжок із педагогіки, людина, яка мала великий авторитет у широких верствах населення. На його долю випала нелегка місія очолити народ саме тоді, коли вкрай загострилася міжнародна обстановка, коли «сильні світу цього» готували нову світову війну.

Наша сьогоднішня прес-конференція присвячена першому президенту Карпатської України Августину Волошину. У цьому залі ми зібрали учнів, які займалися дослідженням цього питання (вони виступатимуть у ролі істориків). Інша група учнів – «журналісти» - підготовили запитання для конференції. За допомогою цього заходу ми хочемо довести до його учасників інформацію про події 20 – 40-х років XX ст. на Закарпатті, дати оцінку такому історичному діячеві як Августин Волошин і визначити цінність його внеску в процес державотворення.

Отже, розпочнемо нашу прес-конференцію.

1. Життєвий шлях Августина Волошина

Журналіст. Розкажіть будь ласка, про життєвий шлях Августина Волошина.

Перший історик. Августин Волошин народився 18 березня 1874 року в селі Келеничах (тепер Міжгірський район Закарпатської області) у сім’ї греко-католицького священика. У 1883 – 1892 рр. навчався в Ужгородській гімназії, в 1893 – 1896 рр. – на теологічному факультеті Ужгородського університету.

У березні 1897 р. був висвячений і почав служити капеланом в Ужгороді. 1899 – 1900 рр. закінчив Вищу педагогічну школу в Будапешті й одержав диплом викладача математики і фізики. З 1900 р. став працювати викладачем Ужгородської вчительської семінарії. У 1912 – 1938 рр. був директором цього закладу. 1899 року видав перший підручник української мови. За своє життя написав і видав власним коштом 42 книги, здебільшого підручники та посібники для народних шкіл, праці з педагогіки. Книги Волошина були написані доступною мовою і користувалися широким попитом, на них виховувались кілька поколінь закарпатців. Волошин та його однодумці очолили засноване О. Духновичем «Общество св. Василія Великого», придбали друкарню і почали видавати художні твори, молитовники та іншу богословську літературу. Волошин розвинув велику культурницьку діяльність: видавав газети «Наука», «Село», масову серію дешевих книжок з настановами щодо створення кооперативів, читалень, дуже багато часу він присвячував просвітницькій діяльності.

Ведучий. Входження Закарпаття до складу Чехословаччини після Першої світової війни 1914 – 1918 рр. додало до наукової та культурницької діяльності Волошина ще один аспект – політичний.

Логіка історичних подій зробила цей аспект головним у його багатогранній діяльності, а його самого висунула на короткий час на авансцену європейської політики.

2. Політична діяльність А. Волошина

Журналіст. Нам хотілось би послухати думку фахівців і про цей аспект його діяльності.

Другий історик. Слабкість і непослідовність угорського уряду в русинському питанні розчарували Волошина, а встановлення в Угорщині комуністичної диктатури привело його до переорієнтації на Чехословаччину. Він стає найактивнішим пропагандистом ідеї об’єднання Підкарпатської Русі з Чехословаччиною. Брав участь у створенні «Центральної Руської Народної Ради» (ЦРНР), прийнятті декларації про об’єднання Підкарпатської Русі з Чехословаччиною (08.05.1919). Був обраний одним із заступників голови ЦРНР, членом делегації, що передала у Празі декларацію чехословацькому уряду і президенту.

Третій історик. Найбільш активну політичну діяльність Волошин розгортає у 20 – 30-х роках, ставши провідним діячем україно-фільського напрямку на політичній арені краю. В 1923 – 1939 рр. очолив створену ним Християнсько-народну партію, обирався депутатом парламенту Чехословаччини в 1925 – 1929 рр. Брав активну участь у господарському житті, створив Підкарпатський банк і кооперативний союз.

3. Міжнародна ситуація наприкінці 1930-х років

Третій історик. Після офіційного надання 11 жовтня 1938 р. Прагою автономії Закарпаттю Волошин був призначений державним секретарем у першому складі уряду автономії Підкарпатської Русі. 26.10.38 за підказкою з Берліна був призначений прем’єр-міністром другого складу уряду Підкарпатської Русі. З цього можемо судити, наскільки активним політиком був А. Волошин.

Тим часом угорські власті кілька разів зверталися до Гітлера зі своїми домаганнями на Закарпаття, однак він на перших порах згоди не давав. Переговори між представниками Угорщини й Чехословаччини, які почалися після Мюнхена в Комарно, не дали результатів. Тоді регент Угорщини М. Хорті в черговий раз звернулися до чотирьох учасників «мюнхенської згоди». Англія і Франція заявили, що не заперечують. Виникла сприятлива ситуація для арбітражу Німеччини й Італії.

2 листопада 1939 року відбувся так званий Віденський арбітраж, на якому був присутній також А. Волошин. Згідно з рішеннями арбітражу Угорщина одержала південні райони Словаччини і Закарпатської України загальною площею 12 400 км2 з населенням 1100 тисяч осіб.

Журналіст. Чи не вважаєте ви, що саме через те, що Волошин був поміркованим і не жорстоким у політиці, носив «рожеві окуляри», сподіваючись на доброзичливість і порядність Угорщини, від Закарпаття були відірвані Ужгород, Мукачеве і Берегове?

Четвертий історик. У Маніфесті «Український Народе Прикарпаття!» про цей грабіжницький акт говорилося: «З болем в серці сповіщаємо сумну звістку про те, що комісія арбітрів двох великих держав… постановила, щоб від нашого краю, від нашої молодої держави були відірвані деякі землі з містами Берегове, Ужгород, Мукачів». Я вважаю, що Волошин змушений був прийняти цю умову, бо несила боротися зі світовими державами. Він вірив у порядність лідерів сусідніх країн.

Журналіст. Як показав час, сподівання А. Волошина були марними.

П’ятий історик. Так, фашистська Угорщина готувалася до окупації краю, а шляхетська Польща підштовхувала її до цього, і Волошин знав про це, але сподівався на їхню підтримку. Хортистська Угорщина намагалась розпочати вторгнення у Закарпаття 12 лютого. Однак, не одержавши згоди Гітлера, обмежилась засиланням терористичних груп. На їхній совісті сотні невинних жертв. У неділю 12.02.39. о восьмій годині ранку розпочалися вибори до Сойму Карпатської України – вищого законодавчого органу краю. Голосування проходило на основі виборчого закону Чехословацької Республіки, який діяв на території Закарпаття. Всього у виборах взяли участь 92,5 % населення, з них 92,4 % проголосували за Українське національне об’єднання (УНО), яке очолив Волошин.

4. Проголошення незалежності Карпатської України

Журналіст. З якими подіями було пов’язано проголошення незалежності Карпатської України, як це відбувалось?

Шостий історик. Скликання сейму уряд Чехословаччини весь час відкладав. Нарешті президент Гаха призначив його на 15 березня, але 14 березня розпалася Чехословаччина. Однак, незважаючи на складність міжнародної обстановки, Волошин 15 березня 1939 р. проголосив самостійність Карпатської України під охороною німецького рейху, про що писав у Німеччину: «До міністра закордонних справ. Берлін. Від імені уряду Карпатської України прошу вас прийняти до відома проголошення нашої самостійності під охороною німецького Рейху. Прем’єр-міністр, д-р Августин Волошин, Хуст». Він просив у Гітлера встановлення протекторату над Карпатською Україною. Тоді ж було сформовано тимчасовий уряд.

Третій історик. 15 березня о п’ятнадцятій годині сейм Карпатської України розпочав свою роботу. Протягом цього дня відбулося шість його засідань. Всі вони стали історичними, бо на них були прийняті історичної ваги документи – про незалежність, державний устрій, назву, мову, прапор, герб і гімн. Конституційний закон Карпатської України містив такі положення:

1. Карпатська Україна є незалежною державою.

2. Назва держави – Карпатська Україна.

3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибраним сеймом Карпатської України, на чолі.

4. Державна мова Карпатської України є українська мова.

5. Барви Державного прапора Карпатської України – синя і жовта, причому барва синя – горішня, а жовта – долішня.

6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий Герб: ведмідь у лівім червонім колі й чотири сині та три жовті смуги в правому півколі, і тризуб Володимира Великого з хрестом на середньому зубі.

7. Державний гімн Карпатської України – «Ще не вмерла Україна».

За один день були вирішені найголовніші державотворчі питання. Була проголошена незалежність краю, а це означало, що жодна країна не мала права втручатись у внутрішні справи Карпатської України. Була визначена форма правління, Карпатська Україна проголошувалась республікою на чолі з президентом. Влада президента обмежувалась представницьким органом – сеймом. Також була прийнята символіка держави.

Журналіст. Розкажіть нам, як відбувалися президентські вибори і як народ поставився до новообраного президента.

П’ятий історик. Таємним голосуванням сейму було обрано президента, і ним став Августин Волошин, за якого проголосували всі посли. Щойно обраний президент на конституції склав президентську присягу. Обрання президентом Карпатської України саме Августина Волошина було цілком закономірним. Народ любив Волошина, називав його своїм батьком.

Другий історик. Волошин часто бував серед народу, і люди завжди радо його зустрічали. Я пропоную знову послухати очевидця.

Очевидець. Субота, студент Білківської гімназії: «Про Волошина говорили багато, і мені дуже хотілося його побачити. І ось він приїхав. Спочатку пішов до церкви, почекав, коли закінчиться служба,а потім вийшов на площу, яка повністю була заповнена людьми. На Волошина вже чекала нашвидкуруч зроблена із бочок з – під пива трибуна. Він вийшов на неї. Однак така була овація, радість і захоплення людей, що йому довго не вдавалося і слова сказати».

Другий історик. І таких прикладів можна назвати чимало.

5. Загибель молодої держави

Журналіст. Як же сталося, що Карпатська Україна тільки встигла проголосити незалежність і зробити перші кроки на шляху державотворення й майже одразу була приєднана до Угорщини?

Четвертий історик. Річ у тім, що новостворена держава ще не могла твердо стояти на ногах. Їй необхідна була підтримка ззовні. На жаль, молода держава підтримки нізвідки не дочекалася. Як ви знаєте, Угорщина давно зазіхала на цей «ласий шматочок». У листопаді 1938 року фашистський уряд Німеччини ще був проти приєднання до Угорщини Карпатської України, бо боявся спільного польсько-угорського кордону, однак у березні 1939 року Гітлер дав згоду. Як бачимо, минуло небагато часу, і Закарпаття, ніби за помахом чарівної палички, було передано Угорщині як аванс за її участь у війні на боці Німеччини.

Журналіст. І що, приєднання Карпатської України до Угорщини відбулося мирним шляхом, без будь-яких проблем?

Перший історик. Ну що ви! Це була героїчна і водночас трагічна сторінка в історії Карпатської України. На заклик Августина Волошина піднялися усі чесні патріоти, навіть 16 – 17-річні юнаки, щоб загинути, але не пропустити ворога на свою землю. Головною силою, яка стала на перешкоді просуванню угорських фашистів углиб країни, була Карпатська Січ. Але сили були нерівні. Під час захисту Карпатської України загинуло від двох до шести з половиною тисяч осіб. Безперечно, що ці дані далеко не повні. Перед істориками стоїть непросте завдання – встановити імена тих, хто віддав своє життя у смертельному двобої з фашизмом. Це священний обов’язок кожного чесного історика перед тими людьми, що полягли за нашу свободу. І водночас це наш обов’язок перед молодим поколінням, яке має знати всю правду.

Журналіст. Трагічним був кінець Карпатської України, але не менш трагічною була і доля її президента А. Волошина. Після окупації Закарпаття Угорщиною він був змушений емігрувати. З 1939 до 1945 року жив у Празі. У травні 1945 року Августин Волошин був заарештований радянськими спецслужбами і через деякий час вивезений до Москви. Його помітили в Лефортівську тюрму, яка вважалася найсуворішою з усіх, що були в розпорядженні НКВС. Допити, які велися по шість годин на добу, то вдень то вночі, підірвали й без того слабке здоров’я 70-річної людини. Після четвертого допиту Августин Волошин був переведений із Лефортівської тюрми в Бутирську, яка вважалася «кращою». Там він помер на 52-й день після арешту, як повідомили, через параліч серця.

Шостий історик. Все життя А. Волошина було присвячено ідеї створення незалежної Карпатської України. Але несприятливі умови не дали йому можливості відстояти цю мрію. Він не втрачав надії визволити Україну і шукав союзників у Будапешті й Бухаресті, але марно. Доля Августина Волошина – приклад самозреченого служіння Батьківщині, коли на її вівтар принесено і матеріальні вигоди, і саме життя. Прояви такого героїзму траплялися в історії різних народів. І завжди гідно вшановувалися. Пам’ять про них передається з покоління в покоління як взірець найвищої гідності. Я думаю, що кожен з учасників нашої конференції сформував позицію щодо цінності діяльності А. Волошина.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ УЧНІВ

Завдання учням

· Визначте етапи процесу державотворення Карпатської України.

· Висловіть свою власну думку щодо діяльності А. Волошина.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Учитель. Закінчити нашу прес-конференцію хочу словами закарпатського поета В. С. Гренджі-Донського: «Як чехи мають свого Масарика, так і ми, підкарпатські українці, маємо свого Августина Волошина. Це наша гордість і наша слава. Волошин – наша новітня історія. Був він пробудником у тяжі часи національних утисків, і з його ім’ям пов’язано наше національне пробудження… Такий муж заслужив, щоб його ім’ям назвали найкращі площі і вулиці, щоб йому ставили пам’ятники. Це все ми зробимо, як прийде час».

Домашнє завдання

· Опрацювати відповідний параграф підручника.