10 Суспільно-політичне становище України у 1953 -1963 рр.
Домашнє завдання: вивчити § 7 с. 52-70 відповісти на питання с. 69 виконати завдання у контурній карті с. 5
Поурочний план
Джерело: https://academia.in.ua/конспекти/конспект-уроку-на-тему-«україна-в-умовах-десталінізації-суспільно-політичне-життя-й
Конспект уроку на тему: «Україна в умовах десталінізації. Суспільно-політичне життя й політична боротьба в Україні»
Опубліковано Редактор вт, 06/24/2014 - 10:31
Тип матеріалу:
Предмет:
Навчальний рівень:
Цілі уроку: довести, що «відлига» торкнулася тільки окремих сторін життя радянського суспільства і що межі, «відлиги» були занадто вузькими, щоб докорінним чином оздоровити суспільство; продовжити формування навичок аналізу й систематизації історичних фактів та їх критичного оцінювання; визначення ролі людського чинника в історії.
Тип уроку – урок засвоєння нових знань.
Форма уроку – урок-роздум.
Обладнання: роздатковий матеріалі, виставка літератури.
Література:
1. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1996. -С. 409-411.
2. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 1999. – С. 440– 444.
3. Історія України: нове бачення / В.Ф.Верстюк, О.В.Тарань, О.І.Гурій та ін.; За ред. В.А.Смолія. – К.: Альтернативи, 2000. –С. 363–370.
4. Нариси з історії України / За ред. В.А.Смолія. – К.: Генеза, 2002. -С. 134-139,152-158.
5. Історія України. Документи. Матеріали: Посібник. – К.: Академія, 2001. – С. 387–389.
6. Медведев Рой. Н.С.Хрущёв. Политическая биография. – М.: Книга, 1990.-С. 84-102.
7. Шаповал Ю.І. М.С.Хрущов на Україні. – К., 1990.
8. Бурлацкий Ф. «Вожди и советники». О Хрущёве, Андропове и не только о них. – М.: Политиздат, 1990. – С. 85–106.
9. Кауль Т.Н. От Сталина до Горбачева и дальше. – М.: Прогресс, 1999. – С. 39–47.
10. Турчанко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України. Частина друга. 1939–2001. 11 клас. – К.: Генеза, 2001.-С. 124-129.
11. Кульчицький С.В., Лебе-дєва Ю.Г. Історія України. 11 клас. – К.: Освіта.
Світ захлинувся відчаєм інфляцій: Грошей і душ, а ще високих слів,
А ще свободи. Ми одна із націй, Якої біль іще не відболів.
Неоніла Диб’як
ХІД УРОКУ
І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Вступне слово вчителя
Три десятиліття після смерті Сталіна в історії України можна умовно поділити на два періоди, які мали суттєво відмінний історичний зміст.
Перший – це часи «відлиги», коли була здійснена спроба частково реформувати тоталітарну радянську систему, перетворити її на більш життєздатний суспільний організм.
Другий період став часом політичної та ідеологічної стагнації і розкладу тоталітарної системи.
Україна, яка в ці часи здавалося б, назавжди посіла місце найпотужнішої провінції великої імперії стала ареною подій, що запрограмували її розвиток у наступні часи.
Після смерті Й.Стадіна у березні 1953 р. було взято курс на реформи у суспільно-політичній та економічній сферах. Спричинила їх необхідність:
• підкоригувати збанкрутілий політичний курс на «загострення класової боротьби»;
• відмовитися від масових репресій;
• реальніше підійти до розв’язання соціально-економічних проблем;
• бодай частково лібералізувати громадське й культурне життя
Сприяло цьому позбавлену влади Л.Берії та його прибічників,зокрема тодішнього міністра внутрішніх справ УРСР П.Мешика – організаторів масових репресій, депортацій, переслідувань інакодумців. .
Почалася реабілітація людей репресованих з політичних мотивів, ліквідація концтаборів, звільнення в’язнів.
Проблемне питання:
Чому процес лібералізації відбувався принципом «крок уперед, два назад»?
II. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
План
1. Суспільно-політичнежиття УРСР напередодні XX зїзду партії.
2. XX з’їзд КПРС і України. Початок політичних реабілітацій
3. Наростання опору десталінізації з боку сталінстських сил
4. Масштаби демократизації державного життя.
1. Суспільно-політичне життя УРСР напередодні XX з’їзду партії.
Вчитель. Якими ж були перші кроки десталінізації?
Самостійна робота в парах з Матеріалом підручника та інформаційної картки 1.
Інформаційна картка 1.
Перші кроки десталінізації
Наприкінці березня 1953 р. оголошено амністію, яка стосувалася осіб, засуджених на до строк п’яти років, а також за посадові, господарські та деякі військові злочини.
Під амністію потрапили вагітні жінки, неповнолітні (до 18 років) та жінки, що мали дітей до 10 років.
Указ президії Верховної ради СРСР передбачав скорочення на половину терміну покарання тим, хто був позбавлений волі строк понад п’ять років, за певними винятками.
У1953 р. почалася реабіліція незаконно репресованих дітей, а влітку – восени перші з них повернулися з таборів та заслання.
Восени 1953 р. ліквідували інструменти масових чисток і терору – воєнні трибунали військ МВС і Особливу нараду МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання і ув’язнення.
Вчитель. Реабілітації, які почалися в 1953–1954 роках, продовжувались і в 1955 р., але вони здійснювалися дуже повільно. За рік повернулося додому не більше 10 тисяч осіб, і то переважно партійних працівників 30-х років, які залишилися живими.
Завдання учням Оцінюючи перші й наступні десталінізаційні кроки радянського керівництва, політолог М.Джилас влучно зазначав: «Творець замкнутої соціальної системи, Сталін був водночас її зброєю, і коли змінилися обставини, став її жертвою... Його «помилки» помітніші, ніж у інших, і тому Сталін – найдешевша ціна, якою вожді цієї системи хочуть викупити себе і саму систему з її значно суттєвішим та більшим злом».
Прокоментуйте висловлювання М.Джиласа.
Учитель. Уже початковий період десталінізації привів до серйозних змін в Україні. Характерними рисами цього періоду стали припинення кампанії проти націоналізму, певне уповільнення процесу русифікації, зростаюча роль українського чинника у різних сферах суспільного життя. Саме за помилки у проведенні національної політики, у роботі з кадрами в червні 1953 р. з посади першого секретаря ЦК КПУ було звільнено Л.Мельникова. На його місце обрано українця О.Кириченка, що дало початок широкій хвилі висунення на керівні посади представників місцевої влади. Тому на 1 червня 1954 р. у ЦК КПУ українців було близько 72%.
Запитання учням
З яким періодом співзвучні ці події? (З періодом «українізації».)
2. XX з’їзд КПРС і Україна. Початок політичних реабілітацій
Вчитель. Середина 50-х років характеризувалася, з одного боку, посиленням впливу сталінщини, а з іншого – виникненням необхідності принципових змін в усіх сферах життя суспільства.
Ускладнювалася ситуація й тим, що психологія більшості людей була деформована. Мільйони людей ще перебували в сталінських ГУЛАГах. Ще кровоточили рани від братовбивчої війни на західноукраїнських землях.
І все ж у суспільно-політичному житті назрівали суттєві зміни. Вагомою подією на цьому шляху став XX з’їзд КПРС (14– 25 лютого 1956 р.). Говорячи про його значення, слід звернутися до політичної постаті М.С.Хрущова.
Один з учнів дає коротку характеристику політичній постаті М.Хрущова.
Вчитель. На час проведення з’їзду Хрущов виявив неабияку стійкість і всупереч багатьом партійним діячам зважився на розвінчання злочинів сталінізму.
25 лютого 1956 року на закритому засіданні XX з’їзду КПРС у Москві перший секретар ЦК партії М.Хрущов виголосив таємну доповідь, присвячену культу Сталіна. Це був акт громадянської мужності й далекоглядності нового лідера. Доповідь викликала шокову реакцію в залі. Перед делегатами поставав новий образ Сталіна – жорстокого, малокомпетентного тирана, котрий послідовно створював свій культ, безжально знищуючи опонентів і вчорашніх соратників.
В ході пояснення вчителя учні складають план-тези.
Значення XX з'їзду КПРС
1. З’їзд засудив широку репресивну практику тоталітарного режиму.
2. Вперше було наведено численні факти злочинів і прямих зловживань владою Й.Сталіна і його оточення, абсолютного нехтування законом.
3. Була здійснена ревізія сталінської моделі радянського суспільства.
4. М.С.Хрущов звинуватив сталінську владу в незаконних переселеннях народів у роки війни, в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, у численних репресіях повоєнного часу.
5. З’їзд започаткував важливі зміни в суспільстві.
6. Це був важливий і сміливий крок на шляху десталінізації, що відкривав реальні перспективи лібералізації, а в майбутньому – демократизації суспільного життя.
7. На той час навіть такі обмежені кроки викликали захоплення населення, особливо інтелігенції.
8. У людей з’явилося почуття власної гідності й свободи, постало покоління нових, соціально активних людей, які на повний голос заявили про себе в наступні десятиліття.
9. Мільйонам українців, ув’язнених у сибірських таборах примусової праці, десталінізація принесла жадану волю, багато з них були амністовані, повернулися додому.
Робота з документом «З доповіді першого секретаря ЦК КПРС М.Хрущова XX з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу «Про культ особи та його наслідки» (див. додаток).
Запитання учням
1. Які ваші враження від цього документа?
2. Один із присутніх на цьому з’їзді сказав: «Це бомба, тільки уповільненої дії. Коли вибухне, невідомо, і що залишить після себе в нашій ідеології – теж незрозуміло». Як ви гадаєте, коли ця бомба вибухнула?
Вчитель. Жорстокій критиці була піддана центральна фігура офіційно насаджуваної десятиліттями системи канонізованих цінностей, ідол десятків мільйонів людей, символ єдностей могутності радянської системи Цей момент можна вважати точкою відліку ланцюгової реакції звільнення радянського суспільства від тих рис, що гальмували його розвиток навіть на шляху, накресленому офіційною комуністичною доктриною. Проте гостра критика, яку містили документи, не зачіпала суті командно-адміністративної системи, зводячи всі вади системи до культу особи. До повного руйнування тоталітарної системи було ще далеко.
Ці часи дістали назву «відлиги». «Відлига» була викликана не лише особистим бажанням Хрущова чи збігом обставин. Змін вимагало життя. Західний світ вступив в еру тотальної модернізації, пов’язаної з розвитком науково-технічної революції. «Змагання двох систем» вимагало нових темпів, нових імпульсів у розвиткові радянського суспільства, прискорення економічного поступу, підвищення життєвих стандартів. До цього додавалися суб’єктивні прагнення частини партійно-державної бюрократії, зацікавленої в змінах, які розщирили б сферу її компетенції за рахунок усунення від влади висуванців сталінської епохи.
Розгорнулась «десталінізація по вертикалі» – автоматичне шаблонне засудження «культу особи» всіма партійними та ідеологічними структурами.
Але процес десталінізації в Україні відбувався повільніше. Із запізненням у пресі стали з’являтися статті в «дусі рішень XX з’їзду». Тон і зміст критики української преси були стриманішими, ніж загальносоюзної Зміни торкнулися .переважно сфери культурного життя. До березня 1957 р. повернулися до рідних осель 20043 учасники оунівського руху і 22497 «бандитських по-собників», 6416 осіб, засуджених за інші антирадянські виступи, 9111 членів сімей оунівців, висланих за рішеннями особливих нарад МВС СРСР.
Непослідовність і непевністьдесталінізації найнаочніше ви явилися в процесі політичної, юридичної та громадянської реабілітації жертв репресій сталінізму. На кінець 50-х рр. органами КДБ і прокуратури республіки було переглянуто справи майже 5,5 млн осіб, які перебували на обліку репресивних органів; Фактично було реабілітовано 58% репресованих.
Ці цифри свідчать про жахливі масштаби репресій і водночас про обмеженість процесу реабілітації. Поза законом залишилася більшість жертв репресій 20-х – початку 30-х років, діячі ОУН; УПА та інші. У цій обмеженості й непослідовності відчувалась певна система – поза процесом реабілітації залишилися майже всі, хто був так чи інакше пов’язаний з обвинуваченнями в націоналізмі.
Найбільш кричущим парадоксом «відлиги» було те, що процес реабілітації жертв сталінських репресій супроводжувався новими репресіями – політичними.
На XXI з’їзді КПРС (січень 1959 р.) М.Хрущов заявив, що в СРСР немає фактів притягнення до судової відповідальності за політичні злочини. Це було брехнею.
Проаналізуємо деякі факти. Самостійне опрацювання учнями інформаційної картки 2
Інформаційна картка 2
Політичні репресії періоду «відлиги»
1. Протягом 1954–1959 рр. в Україні було притягнено до судової відповідальності й піддано іншим формам переслідувань за «антирадянську діяльність» близько 3,5 тис. осіб.
2. У 1958 р. в м. Івано-Франківську КДБ викрив групу української молоді (робітників і студентів), яка створила організацію під назвою «Об’єднана партія визволення України».
3. За деякими даними, у це йчас існували тернопільська, ходорівська, коломийська, стрийська та інші групи.
4. В 1961 р., коли піднялась нова хвиля засудження злочинів Сталіна, а його мумію винесли з Мавзолею, в Україні була репресована група львівських юристів, які збиралися агітувати за конституційний вихід України зі складу СРСР
5. Членів групи (Л.Лук’яненаг І.Кандибу, С.Віруна та ін.) звинуватили в «зраді Батьківщи» й засудили на максимальні строки ув’язнення.
6. В 1961 р. КДБ викрив у Львові підпільну організацію «Український національний центр». Керівника її розстріляли, інших засудили до тривалих термінів ув’язнення.
7. Продовжувались утиски й переслідування колишніх учасників збройної боротьби ОУН- УПА.
8. Населення західних областей України було об’єктом масованої ідеологічної обробки в дусі боротьби з «націоналізмом».
Учитель. Факти також свідчать про те, що дисидентський рух, започаткований в Україні ще в середині 50-х років, намагався вести боротьбу з урахуванням післясталінських реалій та нових тенденцій у суспільному житті. У другій половині 50-х років центр пішов на деякі поступки союзним республікам.
Опрацювання учнями інформаційної картки 3.
Інформаційна картка З
Розширення прав союзних республік
1. Ліквідовано міністерство юстиції СРСР.
2. Розширювалися компетенції республік в адміністративно-політичній сфері. Зокрема, в їхнє відання передавалися питання обласного та крайового адміністративно-територіального устрою.
3. Розширювалися законодавчі права. До компетенції союзних республік віднесено прийняття Цивільного, кримінального і процесуального кодексів, установлення основ законодавства про судоустрій і судочинство.
4. Розширювалися компетендії республік і в економічній галузі. В їхнє підпорядкування передавалося багато промислових транспортних підприємств. Були створені союзно-ресбліканські міністерства чорної металургії, вугільної, паперовоїта деревообробної, легкої, текстильної промисловості, вищої освіти і зв’язку.
3. Наростання опору десталінізації з боку сталіністських сил
Учитель. Проте розширення прав і компетенції республіки у ці роки не могли глибоко вплинути на реальний економічний і політичний суверенітет України.
Процес лібералізації неоднозначно сприймався оточенням Хрущова, саме тому на червневому пленумі ЦК КПРС (1957) групою осіб на чолі з Маленковим, Кагановичем І Молотовим була зроблена спроба усунути його з поста першого секретаря. Хрущову вдалося відбити атаку «сталіністів» і зміцнити свої позиції. Після цих подій центр влади остаточно перемістився у партійні структури, а влада ще більше сконцентрувалася в руках Хрущова, який 1958 р. став головою Ради міністрів СРСР.
В Україні розпочався процес перебудови державного апарату, вдосконалення його структури. Було скорочено понад 92,5 тис. посад адміністративно-управлінського апарату, що на деякий час до певної міри послабило тиск командно-адміністративної системи на різні сфери суспільного життя.
Намагаючись залучити до процесу оновлення широкі народні маси, хрущовське керівництво, скорочуючи управлінські структури, водночас розширювало склад і права місцевих органів влади.
III. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ
Розв’язання проблемного завдання
Учитель. Нова атмосфера в суспільстві, яка склалася після смерті Й.Сталіна, сприймалася як «відлига» після суворих і тиранічних порядків. Після XX з’їзду КПРС почалась десталінізація – процес очищення радянського суспільства від характерних ознак культу особи Й.Сталіна (1956–1964).
Але засудження «культу особи Й.Сталіна» виявилося неповним, обмеженим: не було розкрито передумов і причин культу та його злочинних наслідків. Тоталітарна система дозволила критикувати Й.Сталіна лише у визначених нею межах, вихід за які не допускався. Нове партійно-державне керівництво, розв’язуючи критику «культу особи Й.Сталіна», прагнуло переконати народ, що сталінські злочини були лише «деформацією» соціалізму.
Дії М.С.Хрущова щодо викриття «культу особи» Й.Сталіна не були послідовними та завершеними. Його доповідь на XX з’їзді КПРС не опублікували в СРСР, хоча текст її відразу потрапив на Захід. Хрущов критикував особисто Й.Сталіна і тільки його одного. Він не дав відповіді на головне питання – що за система панує в СРСР, за якої людина типу Сталіна може доступитися до влади і впродовж десятиліть тримати суспільство у стані страху.
М.С.Хрущов, негативно оцінивши репресії, водночас схвально відгукувався про внесок Й.Сталіна у справу побудови соціалізму. Нічого не було сказано про згортання НЕПу, про насильницьку колективізацію із жахливим голодомором, про ліквідацію у країні демократичних свобод. Хрущов не піддавав сумніву тоталітарну систему. В умовах збереження основ командно-адміністративної системи лібералізація суспільно-політичного життя так і не відбулася.
І лише одиниці намагалися боротися за відновлення історичної правди і покарання активних учасників репресій. Таку спробу зробив філософ П.І.Шабалкін, але його ніхто не хотів слухати.
Багато заяв надійшло в ЦК з приводу злочинів А.Я.Свердлова, сина Я.М.Свердлова. Андрій Свердлов довгий час був слідчим НКВС і особисто катував ув’язнених, зокрема дітей видних партійних працівників, дітей, з якими він сам учився в особливій «кремлівській» школі. Але всі заяви проти нього залишалися без наслідків.
А.І.Тодорський, генерал,, що, повернувся із заслання, багато енергії віддавав боротьбі проти фальсифікації історії громадянської війни і відновленню доброго імені видних воєначальників. Його зусилля, звичайно, наштовхувалися на опір партійного апарату. Неофіційно посилалися на слова Хрущова про те, що партія не може влаштовувати Варфоломіївських ночей. Коли до Хрущова звернулися за роз’ясненнями, він відверто сказав, що коли притягати до відповідальності всіх, хто прямо чи побічно причетний до злочинів Сталіна, то доведеться відправити у в’язниці більше людей, ніж було звільнено в ході реабілітації.
Поет С.Липкин писав у той час:
Еще мы были много лет готовы Ждать, помнить тех,
кто нес тяжелый крест, Но возвращаются
из ссылки вдовы, Уехавшие в возрасте невест. Страна присутствует
на читках громких, Мы узнаем ту правду,
что в потемках, В застенке, в пепле,
в урнах гробовых, Была жива, росла среди живых.
Більш точно і коротко про це написав анонімний поет:
Без траурных флагов
на башнях казенных,
Без поминальных свечей и речей Россия простила невинно казненных, Казненных простила и их палачей.
IV. ПІДСУМКИ УРОКУ
«Відлигу» в суспільно-політичному та культурному житі Хрущову відстояти не вдалося. Вона була загублена діями самого лідера КПРС. Ініційовані Хрущовим численні реформи, створюючи ілюзію безперервних перетворень, не зачіпали основ тоталітаризму. В критичних для системи ситуаціях застосовувалися сталінські методи, про що свідчать події в Угорщині в 1956 р. чи Новочеркаську в 1962 р.
Межі «відлиги» були занадто вузькими, щоб довести реформи до логічного завершення й докорінним чином оздоровити суспільство.
Домашнє завдання
Вивчити § 19, с. 121–131, документи № 1 і 2.
Інформація для роздумів
14 лютого 1956 р., в день відкриття з’їзду, М.Хрущов запропонував вшанувати вставанням пам’ять «видатного діяча комуністичного руху» Й.В.Сталіна. А 25 лютого він виступив із критикою культу Сталіна.
Як можна пояснити ці вчинки однієї людини?
Додаток
З доповіді Першого секретаря ЦК КПРС М.Хрущова XX з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу «Про культ особи та його наслідки» (25 лютого 1956 р.)
«...Свавілля Сталіна стосовно партії, її Центрального Комітету особливо виявилося після XVII з’їзду партії, який відбувся у 1934 р.
...Комісія ознайомилася з великою кількістю матеріалів в архівах НКВС, з іншими документами і виявила численні факти фальсифікованих справ проти комуністів, неправдивих звинувачень, кричущих порушень соціалістичної законності, внаслідок чого загинули невинні люди. Виявляється, що багато партійних, радянських, господарських працівників, яких оголосили в 1937– 1938 роках «ворогами», насправді ніколи ворогами, шпигунами, шкідниками і т. ін. не були, що вони, по суті, завжди лишалися чесними комуністами, але булиобмовлені, а іноді, не витримав цих звірячих тортур, самі зводили на себе наклеп (під диктовку слідчих-фальсифікаторів) у всіляких тяжких і неймовірних звинуваченнях.
Встановлено, що із 139 члени і кандидатів у члени Центрального Комітету, обраних на XVII з’їзд партії, було заарештовано і розстріляно (переважно у 1937–193}., рр.) 98 осіб, тобто 70 відсотків.
...Це відбулося внаслідок зловживання владою з боку Сталіна, який почав застосовувати масовий терор проти кадрів партії.
...Склалася порочна практика, коли в НКВС складалися, списків, людей, справи яких піддягали рогляду на Військовій Колегії, і заздалегідь визначалася міра покарання. Ці списки передавали, Єжовим особисто Сталіну для санкціонування пропонованих ним покарання. В 1937–1938 .роках Й. Сталіну було направлено 383 списки на багато тисяч партійних, комсомольських, військових і господарських працівників, було отримано санкцію...Сталін був людиною душі,- недовірливою, з хворобливою підозріливістю. ...Хвороблива підозріливість привела його до недовіри, зокрема й видатних діячів партії, яких він знав багато років.
…Маючи необмежену владу він допускав жорстоке свавілля, пригнічував людину морально, фізично.
...Культ особи набув таких страшних розмірів здебільшого тому, що сам Сталін всіляко заохочував і підтримував звеличення його особистості... Одним з найхарактерніших проявів самовихваляння і відсутності елементарної скромності Сталіна є видання його «Короткої біографії», що вийшла у світ 1948 р.
Ця книга є вираження найбільш невтримних лестощів, зразком обожнення людини, перетворення її на непогрішного мудреця.
...Нема необхідності цитувати нудотно-улесливі характеристики , нагромаджені в цій книзі одна на одну. Слід лише нагадати, що всі вони відредаговані особисто Сталіним».
(Изв. ЦК КПСС. І989,№3 – С. 136-157)
Ласька Л., вчитель-методйст СЗШ № 3, м. Івано-Франківськ
Ласька Л. Україна в умовах десталінізації ( 1953-1964 : Суспільно-політичне життя й політична боротьба в Україні. Істрія України.11 кл) [Текст] / Л. Ласька // Історія України. Шкільний світ. – 2004. – №42. – С.6-10.