Домашнє завдання: вивчити § 6 с. 64-70 відповісти на питання с. 70 виконати завдання у контурній карті с. § 6 с. 64-70

Поурочний план

Джерело:

Тема уроку: Європейське середньовічне місто.

Мета уроку: сформувати уявлення про середньовічне місто, його населення та зовнішній вигляд;

розвивати уміння учнів установлювати причинно- наслідкові зв’язки, досліджуючи причини та місця утворення середньовічних міст, порівнювати античні та середньовічні міста;

висловлювати власні судження щодо ролі міст в економічному та соціальному розвитку середньовічної Європи.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати:

§ після цього уроку учні зможуть:

§ називати характерні риси цехового ремесла;

§ розповідати про населення та зовнішній вигляд середньовічного міста;

§ порівнювати середньовічне та античне міста; висловлювати судження щодо виникнення середньовічних міст.

Основні поняття: ратуша, барельєф, комуна, хартія, привілеї, комунальний рух, магістрат, магдебурзьке право, цех, підмайстер, цеховий статут, патриціат, шедевр.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, інтерактивна дошка, слайди, роздатковий матеріал.

Структура уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Виникнення міст.

2. Населення та зовнішній вигляд міста.

3. Боротьба міст за самоврядування.

4. Ремесло, цехи.

IV. Узагальнення й систематизація навчальних знань і вмінь учнів.

V. Підсумки уроку.

VI. Домашнє завдання.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Перша група учнів.

Виконання завдання біля дошки.

Відтворіть таблицю “Держава і право в середньовічній Єв­ропі”.

Період

Форма державної влади

Право й суд

VIII–XII ст.

Ранньофеодальна монар­хія – це держава, яка базу­валася на одноосібній владі короля. Цей період означив­ся для європейських держав феодальною роздробленіс­тю – розпадом на незалежні князівства.

В умовах ранньофеодальної монархії спочатку діяло звичаєве право. Звичаї мали племінний характер, і кожний однопле­мінник підпадав під дію звича­їв свого племені незалежно від того, де він перебував. У V–IX ст. на території Франк­ської держави звичаєве право почало фіксуватися в різного роду збірниках, відбувався за­пис звивів племен у вигляді так званих “варварських правд”. Найвідомішою серед них стала Салічна правда, укладена за правління короля Хлодвіґа наприкінці V–початку VI ст.

XII–XV ст.

Станова монархія – це монархія, обмежена представницькими органами влади, які виражали інтереси пред­ставлених станів. У ряді європейських держав формуються станово представниць­кі установи, які включали до свого складу представників основних станів: духівни­цтва, дворянства й міщан. Королівська влада не тільки мала потребу у їх підтримці, але певною мірою залежала від них і була змушена зва­жати на інтереси цих станів.

Більшого значення набувають нормативні акти, які видава­лися королями – ордонанси, едикти, декларації. У Франції джерелом права стають рі­шення генеральних штатів, у Німеччині – постанови рейх­стагу, в Англії – статути. Суд поступово стає становим: для кожного суспільного стану іс­нував свій суд.

Друга група учнів.

Історичний диктант.

Пояснити терміни: панщина, оброк, васал, монархія, станова монархія, товарне виробництво, феодал, феод, феодальне помістя, податок, рента, дворянство.

Фронтальне опитування.

1) Що таке феодальна роздробленість?

2) Які причини викликали феодальну розробленість у Західній Європі?

3) Як вдалося подолати це явище?

4) Чому королівська влада приділяла велику увагу судовій системі?

Підводячи підсумки опитування, учитель аналізує виконання учнями завдання біля дошки, робить загальний висновок цього етапу уроку: період феодалізму в країнах Європи охоплює знач­ний проміжок часу, протягом якого феодальна держава і право не залишаються незмінними; розвиток феодального суспільства і передусім відокремлення ремесла від землеробства створили в X–XI ст. передумови для відособлення міста від села; міста ста­ли центрами товарного виробництва й торгівлі.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Виникнення міст.

Робота з картою.

1) Знайдіть на карті та назвіть найбільші міста середньовічної Європи.

2) Які особливості географічного розташування міст ви помі­тили? Де виникали міста?

3) Запишіть пояснення нових термінів.

Розповідь учителя.

Найбільш урбанізованими регіонами Західної Європи ставали місцевості, де, з одного боку, спостерігався розвиток сільського господарства, з іншого – закінчувалися або перехрещувалися торговельні шляхи.

Головними причинами виникнення західноєвропейських міст були:

— прогрес аграрного виробництва;

— відновлення торгівлі зі Сходом;

— зацікавленість феодалів у додаткових джерелах прибутку.

Розвиток виробництва сільськогосподарської продукції дозво­ляв виробляти продукцію не тільки для власних потреб, а й на продаж. Виробництво різноманітної харчової та сировинної сіль­ськогосподарської продукції забезпечувало її обмін на ремісничі товари, а отже, сприяло розвитку ремісництва.

Ремісники, які поступово виділялися з-поміж залежного селян­ства, поспішали залишити село, утекти від феодальної залежності та оселитися в тій місцевості, де існували сприятливі умови для виробництва та збуту їхньої продукції. Вони осідали, як правило, на територіях, які в період Раннього Середньовіччя відігравали роль адміністративних, військових і релігійних центрів. Багато з них були укріпленими, що забезпечувало необхідні захист та без­пеку. Концентрація населення – феодалів із численними слугами та почтом, представників місцевої та королівської адміністрації – створювало сприятливі умови для збуту продукції. Поряд із цим ремісників приваблювали місцевості, які були розміщені поблизу великих феодальних маєтків; монастирі, куди сходилася значна кількість богомольців; пункти, що розташовувалися на перехресті важливих доріг, біля річкових переправ, мостів, у витоках річок, на берегах, зручних для стоянки кораблів.

Де виникають міста?

Ремісники почали тікати з феодальних помість у пошуках замовників і покупців, бо більшу частину їхніх виробів заби­рав феодал під час збирання оброку.

Спочатку вони мандрували, продаючи свої вироби, а зго­дом почали засновувати свої поселення. Так з'явилися міста. Вони виникали:

• біля стін замків (назви таких міст мають закінчення “бург” – німецьке слово, що означає “фортеця”. На­приклад, Страсбург);

• біля монастирів (Париж);

• біля резиденцій архієпископів і єпископів (Кельн, Трір);

• біля річкових переправ і бродів (такі міста мають закін­чення “фурт”- німецьке слово, що означає “брід” або англійське “форд” – “брід” , наприклад, Оксфорд, Франкфурт-на-Майні);

• біля річкових мостів (такі міста мають закінчення “брідж” – англійське слово, що означає “міст”, на­приклад, Кембрідж);

• поблизу зручних гаваней (Марсель, Венеція);

• у місцях перетину торговельних шляхів (Любек);

• на місці, де колись були римські міста.

Висновок.

Міста виникали там, де було багато замовників і покупців ремісничих виробів, а за стінами замків і монастирів жителі міст могли сховатися під час нападів ворогів.

Презентація учнів про історію міст: Страсбург, Париж, Кельн, Оксфорд, Франкфурт-на-Майні, Кембридж, Марсель, Венеція, Любек.

2. Населення та зовнішній вигляд міста.

У містах проживали такі верстви населення:

1. Патриціат – правляча верхівка міста:

• духовенство;

• великі чиновники;

• феодали – володарі міських земель;

• багаті купці та ремісники.

Вони стояли на чолі управління містом, пригноблювали ремісників і бідняків.

2. Основна маса населення міст – бюргери:

• купці;

• торговці;

• ремісники.

Зайняті в сфері обслуговування:

• пекарі, м'ясники;

• вантажники, візники;

• цирульники, слуги та ін.

3. Найбідніша частина населення міст – плебеї:

• бідняки;

• чорнороби;

• поденники;

• жебраки.

Великі міста ставали столицею королівства. Тут прожива­ли королі зі своїми придворними, слугами та воїнами, феода­ли зі своїми слугами та воїнами, королівські службовці тощо, а також лікарі, вчителі, науковці.

Середньовічне місто було обнесене муром, спочатку зем­ляним валом чи дерев'яною огорожею, а згодом кам'яними зубчастими стінами з круглими вежами. Тільки велике вій­сько могло здолати міські укріплення.

Увійти в місто можна було звідним мостом через масивну браму, яку пильно охороняли. Місто було малим, тісним і невпорядкованим.

Вулиці міста вузькі (7-8 метрів), а ширина провулків ста­новила 1-2 метри. Будинки дво-, триповерхові, дерев'яні, по­криті соломою або черепицею, впритул підходили один до одного, верхні поверхи виступали, нависаючи над вулицею. При частих пожежах вигоряли цілі квартали.

Тривалий час у містах Західної Європи на вулицях не було бруківки і вуличного освітлення, водопроводу, каналізації. Помиї часто виливали з вікон прямо на вулицю, сміття вики­дали в річки та рови. Вулиці були брудними, калюжі не виси­хали і за сухої погоди. В XV ст. на одній з таких вулиць у багнюці ледь не втопився зі своїм конем німецький імператор Фрідріх III. У вуличній багнюці лежали свині та домашня пти­ця, тут же гралися діти.

Через тісняву і бруд у містах часто поширювалися інфекційні хвороби.

Вуличного освітлення не було. Нічні пішоходи самі собі освітлювали дорогу ліхтарем або смолоскипом.

Посеред міста знаходилася ринкова площа, яка була цен­тром ділового і культурного життя, тут страчували злочинців. Недалеко від площі була головна міська церква – собор, бу­динок міської ради – ратуша.

Індивідуальна робота з підручником.

(Проводиться із використанням технології критичного чи­тання.)

Учні опрацьовують відповідний пункт параграфу підручника, роблячи позначки олівцем на полях:

“+” – те, що добре відомо;

“–” – нова інформація;

“!” – найважливіша думка;

“?” – положення, які треба додатково дослідити.

На індивідуальну роботу відводиться 5–7 хвилин. Після цього відбувається обговорення тексту.

Фронтальна бесіда.

1) Хто населяв середньовічні міста?

2) Якими вони були за кількістю жителів?

3) Ким управлялося місто?

4) Як здійснювалася забудова міста? Чим вона відрізнялася від забудови античного міста?

5) Що відомо про благоустрій середньовічного міста?

3. Боротьба міст за самоврядування.

Розповідь учителя.

Сеньйори, у чиїх володіннях виникали міста, були зацікавлені в їхньому процвітанні, у тому, щоб розвивалися міські ремесла і торгівля. Проте, з часом їхні влада і свавілля стали обтяжливими для городян. Прагнення городян здобути для себе певні свобо­ди і привілеї вилилося в антисеньйоріальний, або комунальний, рух. Метою комунального руху стало звільнення від зловживань сеньйоріальної адміністрації, здобуття свободи ринкової діяль­ності та набуття статусу городянина.

Комунальний рух розпочався із X ст. і в XI ст. охопив усю За­хідну Європу. Він тривав три-чотири століття і затягнув у вихор боротьби імператорів, пап, королів, територіальних князів. На першому етапі городяни боролися за торгові привілеї – охорону життя, майна й гідності всіх тих (передусім купців), хто виходив на міський ринок зі своїми товарами. Сеньйори, зацікавлені в ринкових прибутках, охоче йшли на такі поступки. Другим ета­пом комунального руху стала боротьба за політичну й фінансову незалежність. Городяни почали вимагати самоврядування. Цього разу сеньйори не були такими поступливими.

Форми комунальної боротьби були різноманітними й залежали від багатьох чинників: економічного та стратегічного значення міста, становища його сеньйора у феодальній ієрархії, загальної політичної ситуації, співвідношення сил у регіоні. Інколи місто купувало вільності й привілеї, інколи домагалося їх за допомогою зброї. Комплекс здобутих містом привілеїв включав: право само­врядування (політичну самостійність), підсудність власному суду (правову автономію), право стягувати податки і розпоряджатися ними, ринкове право, монополію на торгівлю і певні ремесла, право на міську округу з прилеглими угіддями, а також право на відокремлення від не городян, тобто тих, хто не був жителем певного міста. Отримуючи привілеї, місто перетворювалося на замкнену спільноту, де повноправність – право громадянства, або бюргерства – мала не лише особистий, а й винятково місцевий характер, тобто поширювалася тільки на жителів певного міста.

Слід зазначити, що більшості середньовічних міст так і не вда­лося набути повної самостійності. Проте один із головних ре­зультатів комунального руху стосувався всіх міст: він закріпив загальний статус бюргера.

Французькі міста уже в X–XII ст. отримали певну автономію, звільнившись із-під влади феодального сеньйора. Багато з них стали носіями політичної влади. Вони обирали власні органи управління, видавали законодавчі акти, мали свій суд. Управління містом, як правило, здійснювалося міською радою, що складала­ся з присяжних, які обирали мера міста.

В Англії інтенсивний розвиток міст відбувся після нормандсь­кого завоювання. У XII ст. розпочався процес їх звільнення від влади феодалів. Звичайною умовою був щорічний грошовий внесок королю або барону.

Наприкінці XIII ст. більшість англійських міст отримала самоврядування. Купецька верхівка Лондона за особливий грошовий внесок купила собі право призначати членів міської думи й самого мера.

У Німеччині міста за своїм статусом розподілялися на імперські та земські. Перші з них (Любек, Аусбурґ) набули значної неза­лежності – вони управлялися міською радою та магістратом, карбували власну монету, мали військо, свої судові органи. На­далі “вільними” імперськими містами стали Майнц, Страсбурґ, Ґамбурґ тощо. Для захисту від феодального свавілля й розширен­ня своїх привілеїв німецькі міста об'єднувалися в союзи. Одним із них був, наприклад, Рейнський союз, утворений у 1254 р. До його складу входило близько 100 рейнських, баварських, шваб­ських та інших міст. Управляв союзом особливий орган – бун­десрат. Існував і свій союзний суд.

Але найбільш повното самоврядування досягли італійські міс­та. В Італії більшість міст (Венеція, Генуя) не тільки завоювали повну незалежність від центральної та місцевої влади, але й під­корили навколишню сільську округу, а самі перетворилися на міські республіки.

Результати

1. Деякі міста здобували незалежність внаслідок повстань і тривалих воєн.

2. Інші відкуповувалися від сеньйора.

3. Здобувши незалежність, городяни створювали самовряду­вання, тобто брали у свої руки справи управлінням міста.

4. У деяких містах боротьба за самоврядування точилася протягом довгого часу.

Понад 200 років виборювали незалежність жителі північнофранцузького міста Лана, яке було власністю єпископа. Спочатку жителі міста відкупилися від єпископа і він ви­знав їхнє самоврядування, але згодом скасував своє рішення. Обурені жителі міста повстали і вбили єпископа, але “порядок” у місті навів король. Городяни продовжу­вали боротьбу і нарешті здобули незалежність, проти якої виступали французькі королі – Людовик VII, Філіпп II, Август та багато великих і дрібних феодалів. Ланську ко­муну (самоврядування) було ліквідовано, а місто потра­пило під управління королівських чиновників.

5. Багато міст так і не зуміли визволитися з-під влади феодалів.

6. Частина міст здобула лише обмежене самоврядування (наприклад, Париж, Лондон та ін.).

7. У Німеччині в XIII ст. з'явилося магдебурзьке право (за назвою міста Магдебург) – право громадян міста обира­ти свої адміністрацію й суд.

8. Після визволення з-під влади сеньйорів міста почали швидко зростати.

9. Городяни добилися особистої незалежності.

Якщо залежний селянин утік від свого феодала у місто і йому вдалося там прожити один рік і один день, то він ста­вав вільною людиною. В середні віки склалося прислів'я: “Міське повітря робить людину вільною”.

Управління містом, яке здобуло самоврядування.

Міська рада – магістрат

Обирали городяни. Стояла на чолі міста.

Видавала постанови, обов'язкові для виконання всіма жи­телями міста.

Завідувала всіма господарськими, судовими, військови­ми, фінансовими справами.

Мер

Очолював міську раду, яка його обирала.

Влада в місті належала патриціату – багатим купцям та лихварям. Ремісники, дрібні торговці вели теж боротьбу про­ти патриціату, щоб брати участь в управлінні міста.

4. Ремесло, цехи.

Розповідь учителя.

Особливістю середньовічного міста був цеховий устрій, коли ремісники однієї професії обов'язково входили до певного цеху, а купецтво об'єднувалося в гільдії.

Робота з документом.

Опрацюйте уривок з документа і дайте відповідь на запитання до нього.

XIII ст. зі статуту паризьких ткачів вовни

§ 1. Жоден не може бути в Парижі ткачем вовни, якщо він не купив право на це у короля...

§ 3. Кожен ткач вовни може мати лише одного учня не менш як на 4 роки служби за плату 4 паризькі ліври... або на 7 років без грошей...

§ 12. Якщо учень втече від майстра з легкодумства, він му­сить повернути майстру всі збитки...

§ 17. Старшина і двоє присяжних повинні дивитися, чи має майстер достатньо майна і чи здатен він передати майстерність своєму учню...

§ 31. Жоден при виготовленні сукна не повинен домішувати до справжньої вовни вовну ягнятка під загрозою штрафу...

§ 40. Кожен ткач має сплачувати торгове мито в розмірі 6 деньє з будь-якого куска сукна...

§ 47. Жоден не має права починати роботу до сходу сонця під загрозою штрафу.

Завдання.

1) Які обмеження встановлювалися для ремісників статутом, уривок із якого наведено?

2) Чому ремісники об'єднувалися в цехи?

3) Чому спочатку цехи сприяли розвитку ремесла, проте зго­дом стали його гальмувати?

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Графічний диктант.

Серед запропонованих тверджень є правильні й помилкові. Правильне твердження учні мають позначити знаком “+”, а по­милкове – “-”.

1) Міста в епоху Середньовіччя виникали як центри ремесла й торгівлі.

2) У середні віки було багато міст, кількість населення яких перевищувала мільйон осіб.

3) Міська рада у середньовічному місті називалася ратушею.

4) Ремісники однієї або споріднених спеціальностей об'єднувалися в цехи.

5) Комунальний рух – це боротьба жителів міст за обладнан­ня водогонів у їхніх помешканнях.

6) Шедевр – це виріб, який мав виготовити підмайстер, щоб стати майстром.

v. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель перевіряє виконання диктанта (якщо часу не вистачає, перевірка може здійснюватися вибірково) і аналізує типові помил­ки, що зустрічаються в роботах учнів, робить узагальнення:

— середньовічні міста за сучасними мірками були невеликими. Найбільше – Венеція – нараховувало 100 тис. жителів. В інших великих містах (Парижі, Лондоні, Кельні тощо) проживало від 20 до 80 тис. осіб;

— шляхи виникнення міст були різноманітними. Одні постали на руїнах античних поселень (у Південній Європі, на лівобережжі Рейну та Дунаю). Інші були засновані феодальними володарями – князями та єпископами, які відводили містам роль воєнних форпостів, але водночас вбачали в них джерела збільшення своїх багатств за рахунок стягування мита і податків з торгівлі та реме­сел (мережа міст, розташованих за Рейном і Дунаєм). Треті “ви­росли” з торговельно-ремісничих поселень, які стихійно виникли під стінами монастирів або замків, біля переправ, бродів, мостів чи вздовж повноводних річок. На відміну від античності з її чудовими сухопутними шляхами, у середні віки саме річки слугували основним засобом комунікації. По берегах Рейну, Маасу, Дунаю розташувалися великі міста – Брюґґе, Кельн, Відень тощо;

– виникаючи на землях світських чи духовних феодалів або на землях королівського домена, міста підпадали під владу фе­одальних сеньйорів. Вони вважалися власністю феодалів і були зобов'язані відбувати різноманітні повинності на користь своїх сеньйорів. Це спричинило напружену боротьбу між містами і феодалами-землевласниками, яка визначила основний напрям політичного розвитку середньовічних міст.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати текст параграфа.

2) Розробити герб середньовічного міста.

3) Вивчити записи в зошитах.