Домашнє завдання: повторити § 16 с. 81 -87 відповісти на питання с.87 Виконати завдання що містяться за QR-кодами на с. 87 підручника та на цій сторінці сайті учителя

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ: ГЕРОДОТ ПРО СКІФІВ.

ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА ПРО «СКІФСЬКИЙ ПОХІД» ДАРІЯ І.

Мета: - на основі аналізу письмового джерела скласти уявлення про життя скіфів.

- визначити причину поразки походу перського царя Дарія І в Скіфію.

Хід роботи

1. Ознайомитися із запропонованими історичними джерелами

2. Проаналізувати одержану інформацію.

3. Зробити висновок відповідно до мети роботи.

Геродот «Історії» (V ст. до н.е.)

«Скіфи кажуть, що їхній народ є наймолодший серед усіх народів, і ось як це сталося, їхня країна була

пустелею і першою людиною, що там з’явилася, був такий, що називався Таргітаєм...

У нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і молодший Колаксай. Коли вони були царями, з неба впали

на скіфську землю зроблені з золота плуг, ярмо, сокира і чаша. Перший побачив їх старший і наблизив-

ся, щоб їх узяти, але все це золото, коли він підійшов туди, почало горіти. Він віддалився і тоді до них

підійшов другий, але із золотом сталося те саме. Отже так своїм полум’ям прогнало їх золото. Про-

те, коли до нього наблизився третій, молодший, золото згасло, і тоді він узяв його собі й пішов із ним

додому. І старші брати, після того, що вони побачили, погодилися передати все царство молодшому.

Є ще... переказ, якому я найбільш довіряю, а саме такий. Згідно з ним, із кочовиками-скіфами, що

мешкали в Азії, воювали і завдали їм чимало прикростей массагети і через це скіфи перейшли за ріку

Аракс і прибули в Кіммерію (бо країна, де тепер живуть скіфи, кажуть, що за давніх часів була кімме-

рійською)...

Від гавані борисфенітів (бо вона розташована якраз посередині приморської частини всієї Скіфії), від

неї і далі перший народ, котрий можна зустріти, це... Вони... взагалі мають такий спосіб життя, як

і скіфи, але сіють і їдять пшеницю, і цибулю та часник, і сочевицю та просо. Над ... [ними] живуть скі-

фи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на продаж...

На схід від цих скіфів-землеробів, якщо перейти ріку Пантікап, у тій країні мешкають кочовики також

скіфи, які нічого не сіють і не обробляють землі. Вся ця країна позбавлена дерев...

За Герром простягається країна, що називається царською, і скіфи, які в ній живуть, найхоробріші та

найчисленніші і вони вважають інших скіфів своїми невільниками...

...Трава, яку їсть худоба в Скіфії, найбільше із інших виробляє в собі жовч.

Коли вительбушують тварин, то кожний може в цьому переконатися.

Отже, все найважливіше скіфи мають у повному достатку. Що ж до іншого, то звичаї в них такі, Богів

вони шанують лише таких: найбільш за всіх — Гестію, потім Зевса і Гею, яку вважають за дружину

Зевса. Після них — Аполлона, Афродіту, Уранію і Арея...

Жертвоприношення вони роблять однаково під час усіх свят у такий спосіб. Жертовна тварина сто-

їть із двома зв’язаними передніми ногами, а жрець стоїть позаду неї, тягне за кінець мотузки, пере-

кидаючи тварину, коли та падає. Він звертається до божества, якому приносить жертву, а потім

обкручує навколо шиї тварини зашморг, устромляє в нього ціпок, крутить у всі боки і так задушує,

не запалюючи вогню, не посипаючи борошном і не роблячи зливань. І коли він вже задушить тварину

і обдере шкуру, починає куховарити.

Оскільки в скіфській землі не вистачає дров, то тамтешні мешканці вигадали ось що, щоб варити

м’ясо. Коли вони остаточно обдеруть шкуру тварин, знімуть м’ясо... і після цього розпалюють під

казаном кістки жертовних тварин і варять м’ясо...

Щодо їхніх звичаїв на війні, то встановлено таке: першого убитого ворог скіф п’є його кров, а скількох

інших він уб’є в битві, то приносить до царя їхні відтяті голови. За кожну голову йому дозволяється

одержати щось із трофеїв, а якщо не принесе голови, це йому не дозволяється...

... Коли помирає їхній цар, вони викопують у землі велику чотирикутну яму, беруть уже підготовле-

ного померлого, вкривають його тіло воском (перед тим очищують від нутрощів його черево, напов-

нюють перетертим купрієм, насінням селери, кропом, потім зашивають черево, кладуть покійника

на віз і перевозять його до іншого племені. Ті, до яких привозять померлого, роблять те саме, що

й царські скіфи: відрізують кінчик вуха, стрижуть на голові волосся, дряпають в різних місцях рамено,

вкривають синцями лоб і ніс і проколюють стрілою ліву руку. Звідти на возі труп царя перевозять ще

далі до підвладного їм племені, а ті, до яких його перед тим привозили, супроводжують його. І коли так

вони об’їздять із покійником усі племена, вони прибувають у країну Геррів, яка є областю останнього

підвладного їм племені і місцем поховання царів. Потім, помістивши покійника на підстилку в могиль-

ному склепі, встромляють у землю з усіх боків від покійника списи, а над ним кладуть деревини і вкрива-

ють його очеретяними матами. У просторому приміщенні склепу ховають одну з його наложниць, яку

перед тим задушили, його чашника і куховара, конюха, особистого слугу, вісника і його коней, а також

певну частину його речей і так само золоті чаші (срібла та міді вони зовсім не використовують). Коли

вони все це зроблять, то насипають землю і споруджують великий курган, намагаючись зробити його

найвищим.

...Після похорону скіфи очищуються. Спершу вони змазують голову якоюсь мастю, змивають її, а після

того очищують і все тіло, ставлять три жердини, нахиляючи одну до одної і обгортають їх товстою

вовняною тканиною, закривають нею все навколо, ставлять усередину такого намету з жердини і та-

канини посудину, а в неї кидають розпечені камені...

...В Аріапейта, царя скіфів, серед інших його дітей, народився Скіл... Скілеві, хоч він і був царем скіфів, не

подобався скіфський спосіб життя, і, зокрема, порівняно з еллінськими звичаями, які він засвоїв унаслідок

свого виховання, і ось що він зробив. Щоразу коли він приводив скіфське військо до міста борисфенітів ...

Скіл залишав його в передмісті, а сам заходив у місто і наказував зачинити брами, знімав із себе скіф-

ський одяг і надягав еллінський... і в усьому іншому він наслідував еллінський спосіб життя і приносив

жертви богам за еллінськими звичаями. Він залишався в місті протягом одного місяця або й більше,

а потім надягав скіфський одяг і виходив...

Оскільки судилося йому спіткати нещастя, то сталося це з ним із такого приводу... Скіфи побачили, як

він справляє вакхічні містерії, то, вважаючи це за найбільшу ганьбу, зійшовши з башти, повідомили про

те, що побачили, все скіфське військо. І коли після того Скіл повернувся до свого житла, скіфи призначи-

ли своїм поводирем його брата, Октамасада... А він, довідавшися про те, що сталося, і про причину цієї

події, втік до Фракії. Про це почув Октамасад і вирушив у похід із військом проти Фракії...

...Октамасад там-таки відрубав голову Скілові. Отак обороняють свої звичаї скіфи і таку кару наклада-

ють на тих, хто хоче запозичити іноземні звичаї...

[Є в Скіфії казан, який] вільно вміщує шістсот амфор і завтовшки цей скіфський казан має шість стіп. Як

кажуть тубільці, його було зроблено з наконечників стріл. Отже, їхній цар... захотів довідатися, скільки

є скіфів, і для цього наказав усім скіфам кожному принести по одному наконечнику стріли. А хто не при-

несе, тому він загрожував смертю» 5.

Війна скіфів із перським царем Дарієм І

Скіфи були войовничим народом. Вони активно втручалися в конфлікти між державами Передньої Азії

(боротьба скіфів із перським царем Дарієм та ін.).

Приблизно у 514–512 рр. до н.е. перський цар Дарій І вирішив підкорити скіфів. Зібравши величезне вій-

сько, він перебрався наплавним мостом через Дунай і рушив вглиб Великої Скіфії. Військо Дарія І, як

твердив Геродот, налічувало 700 тис. воїнів, проте, як вважають, ця цифра у декілька разів перебільше-

на. Скіфське військо мало складати, ймовірно, близько 150 тис. бійців. За планом скіфських воєначальни-

ків, їхнє військо мало уникати відкритого двобою з персами і, поступово відходячи, заманювати ворога

вглиб країни, знищуючи на його шляху криниці та пасовиська. На цей час скіфи планували зібрати сили

та завдати поразки ослабленим персам. Ця «скіфська тактика», як назвали її пізніше, виявилася вдалою.

Дарій спорудив табір на березі Азовського моря. Долаючи величезні відстані, перська армія марно нама-

галася відшукати ворога. Коли скіфи вирішили, що сили персів підірвані, вони почали діяти рішуче. На-

передодні вирішальної битви скіфи надіслали царю персів дивні дари: птаха, мишу, жабу та п’ять стріл.

Зміст «скіфського дару» Дарію його радник витлумачив так: «Якщо, перси, ви не станете птахами і не

полетите високо у небо, або мишами і не сховаєтесь у землю, або жабами і не пострибаєте в болота,

то ви не повернетесь до себе, вас згублять оці стріли». Невідомо, про що думав Дарій І, дивлячись на

ці дари та на скіфів, які шикували загони до бою. Однак вночі, залишивши у таборі поранених, які мали

підтримувати багаття, він із залишками своєї армії втік.

Так ганебно скінчилася спроба одного із наймогутніших володарів тогочасного світу підкорити Велику

Скіфію. Завдяки перемозі над перською армією, яка вважалася тоді найсильнішою, скіфи здобули славу

непереможних воїнів.

Поурочний план

Джерело: https://naurok.com.ua/vidkritiy-urok-z-istori-u-6-klasi-na-temu-istorichni-dzherela-pro-skifiv-gerodot-pro-skifskiy-pohid-dariya-i-3509.html

Тема: Історичні джерела про скіфів.

Геродот про скіфський похід Дарія І (слайд 2)

Мета: ознайомити учнів із господарським життям, культурною спадщиною та релігійними віруваннями скіфів; розглянути причини, хід та наслідки скіфо-перських війн; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки, працювати з історичною картою, історичним джерелом; розширити знання учнів про давню історію нашої держави.

Очікувані результати та Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

• називати дату походу Дарія І на скіфів;

• показувати на карті територію Перської держави за часів Дарія І, території розселення скіфів;

• застосовувати та пояснювати на прикладах поняття: Північне Причорномор’я, кочівництво, Борисфен, Танаїс, царські скіфи, скіфи-кочовики, скіфи-орачі, акінак, пектораль, Товста Могила, Папай, скіфський курган;

• характеризувати діяльність, суспільне, господарське життя та культурну спадщину скіфів, внесок цієї цивілізації у культурну спадщину людства;

• описувати спосіб життя скіфів. (слайд 3)

Тип уроку: практичне заняття

Матеріали для проведення практичного заняття: «Атлас. Історія стародавнього світу. 6 клас», с.10, підручник О. Г. Бандровський, В. С. Власов Всесвітня історія. Історія України 6 клас, §17, 18 (ст. 90-96 ), Геродот Історії в дев'яти книгах К. 1993, книга IV “Мельпомена», (ст.180-228), роздатковий матеріал, презентація до уроку, ІКТ (мультимедійна дошка)

Основні дати: IX—VII ст. до н. є. — кіммерійська доба;

VII—III ст. до н. є. — панування скіфів;

кін. VII ст. до н. є. — скіфи в Передній Азії;

514 р. до н. є. — похід Дарія.

Епіграф до уроку: «Зібратися разом – це початок, триматися разом – це прогрес, працювати разом – це успіх». Генріх Форд (слайд 4)

Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання. Повідомлення теми та головних завдань уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

1. Як називали перших мешканців степів Північного Причорномор'я, що примандрували туди в 9 ст. до н.е?

2. З яких історичних джерел ми можемо дізнатися про кіммерійців?

3. Назвіть основні заняття кіммерійців.

4. Яким було суспільне життя кіммерійців?

5. З ким їм доводилося воювати?

6. Ким були витіснені кіммерійці? Коли?

7. Знайдіть та покажіть на карті місце розселення кіммерійців. (слайд 5)

Знайдіть його і на сучасній карті України. ) (слайд 6)

Учні запонюють таблицю (першу частину присвячену кіммерійцям, другу частину під час уроку при вивченні скіфів

(слайд 7)

Час існування на території України

ІХ–VII ст до н. е.

VII–ІІІ ст. до н. е.

Населення

Кіммерійці

Скіфи

Територія, яку займали

Північне Причорномор’я, Крим, Тамань

Прикубанські степи, Північний Кавказ, Північне Причорномор’я

Основні заняття

Кочове скотарство (конярство), орне землеробство, ремесло (обробка заліза), торгівля

Кочове скотарство, орне землеробство, ремесло, торгівля

Суспільне життя

Військово-політичні союзи племен, перехід до станово-класового суспільства, рабство

Розподіл на три групи населення: скотарів, землеробів, царів. Влада належала царям та заможній племінній верхівці

З ким воювали

Урарту, Ассирія, Лідія, Скіфи

Перський цар Дарій І, Македонський цар Філіпп ІІ, Мідія, Лідія, сармати

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

План

1. Скіфи: розселення, заняття, духовний світ.

2. Скіфо-перські війни.

2.1. Просування до Дунаю.

2.2. Вступ до Скіфії.

2.3. Переслідування скіфів.

2.4. Відступ армії Дарія.

3. Велика Скіфія. (слайд 8)

Давайте пригадаємо, що вивчає історія.

Історичні джерела (слайд 9)

$ $

Речові Писемні

(зброя, монети, посуд, (пергамент, літописи, листи,

прикраси, одяг і.д.) книги і.д.)

Скіфська пектораль Геродот Історії в дев'яти книгах

Роздивіться пектораль – прикрасу скіфського царя. Це високомистецький твір 4 ст. до н. е. було знайдено в скіфському кургані Товста Могила на Дніпропетровщині. Зроблено із золота, вага її 1150 г. Скіфська Золота пектораль вважається найбільшою археологічною знахідкою 20 століття, шедевром світового мистецтва. Її приблизна вартість 2 млн. доларів, хоча були й пропозиції на порядок вищі. (слайд 10)

Словникова робота

Золота пектораль — (з лат. пектус - груди) - шийна прикраса, що закривала груди, часом і плечі. Очевидно, походить від частини бойового обладунку, що захищав верхню частину грудей, плечі та горло, це не довільно орнаментована прикраса, а культова річ певного призначення.

Повідомлення учня про скіфську пектораль

Пектораль виявлено о 14 годині 30 хвилин 21 червня 1971 року під час археологічних досліджень поховання у кургані скіфського періоду Товста могила поблизу міста Орджонікідзе Дніпропетровської області. За переказами, керівник експедиції Борис Мозолевський перед тим, як виїхати на розкопки, залишив записку такого змісту: «Зобов’язуюсь знайти щось велике і блискуче». І дійсно так! Пектораль із золота 958 проби датується IV ст. до н. е., її вага — 1150 г, а діаметр — 30,6 см.

Зберігається у Музеї історичних коштовностей України на територіії Києво-Печерської лаври і належить до Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України.

Хронологічна задача

Скільки років світу відома скіфська пектораль? (слайд 11)

Друге історичне джерело з яким ми будемо працювати це книга Геродота Історії в дев'яти книгах, а саме книга 4 «Мельпомена»

Хто такий Геродот? (слайд 12)

Повідомлення учня про Геродота

Геродо́т Галікарн́аський (народився між 490 і 480 до н. е. — близько 425 до н. е.) — давньогрецький історик, названий «батьком історії». Один з перших географів і вчених-мандрівників. На підставі побаченого на власні очі і почутих розповідей створив перший загальний опис відомого тоді світу. Автор «Історії» в дев'яти книгах, де міститься перший систематичний опис життя і побуту скіфів.

Відомостей про Геродота небагато. Геродот народився в малоазійському місті Галікарнас. Він походив з багатої і знатної родини, що мала великі торговельні зв'язки. Разом із дядьком брав участь у боротьбі проти царя Лігдама II. Після поразки Геродот був змушений залишити батьківщину і переселився на острів Самос. У 464 до н. е. Геродот відправився в подорож. Результатом стало велике дослідження про народи, про які греки в той час ще мало що знали. Традиція приписує Геродоту тривалі подорожі країнами Сходу: він відвідав Єгипет, де піднявся по Нілу на південь, був у Месопотамії, Палестині, Фінікії, добирався до великих просторів північного узбережжя Чорного моря, відвідав грецькі колонії на території сучасної України, оглянув більшу частину північного узбережжя Африки та більшість островів Середземного моря, відвідав Персію. Сам Геродот описує як очевидець особливості суворішого, ніж у Греції, клімату Скіфії, йому відоме планування Вавилона і те, яким способом зведені його стіни, наводить дані про відстані між єгипетськими містами в долині Нілу і докладно розповідає про звичаї єгиптян.

Геродот помер між 430 і 424 до н. е.

Хронологічна задача

У якому столітті жив Геродот?

Скільки століть минуло від того часу?

Уявіть собі, ви журналіст що б Ви запитали у Геродота про скіфів? (слайд 13)

Пам'ятка "Як працювати з текстом історичного джерела"

1. Прочитайте документ.

2. Хто автор документу?

3. Про яку історичну подію або явище розповідає документ?

4. Чи вказано в документі кому він адресований?

5. Визначте:

про що ви дізнались;

що найголовніше в тексті;

що потрібно запам'ятати;

6. Складіть запитання до тексту, починаючи словами "чому", "навіщо", "як".

7. Зробіть висновки. (слайд 14)

1. Скіфи: розселення, заняття, духовний світ.

Робота в парах

Геродот про скіфів

Джерело 1

…кочові скіфи жили в Азії. На них найшли війною масагети. Під їх натиском скіфи перейшли до країни кіммерійців…Як зачули кіммерійці, що надходять скіфи, зібрали велике військо і стали радитися, їх думки розійшлися надвоє, обидві групи вперто обстоювали свою. Кращою була рада царів, але народ гадав за ліпше покинути край і не наражатися на небезпеку: царська ж думка була така, що треба боротися з прийшлими. Ніхто не хотів поступатися - ані царі народові, ані народ царям; боролися між: собою й полягли. Кіммерійський народ поховав їх коло ріки Тіраса; ще й тепер можна бачити ту могилу. Поховавши їх, вирушив народ з краю, а скіфи прийшли й зайняли порожні землі.

Завдання

1. Де проживали скіфи?

2. Що сталося з кіммерійцями, за описом Геродота? (слайд 15)

Джерело 2

Від гавані борисфенітів (бо вона розта­шована якраз посередині приморської частини всієї Скіфії), від неї і далі перший народ, котрий можна зустріти… мають такий спосіб життя, як і скі­фи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просо. Над ...[ними] живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на продаж...

На схід від цих скіфів-землеробів… меш­кають кочовики також скіфи, які нічого не сіють і не обробляють землі. Вся ця країна позбавлена дерев...

За Геррами простягається країна, що на­зивається царською, і скіфи, які в ній жи­вуть, найхоробріші та найчисленніші і вони вважають інших скіфів своїми не­вільниками...

Завдання

1. Як Геродот ділить скіфів? (слайд 16)

Робота з картою. (слайд 17)

Знайдіть та покажіть на карті території проживання скіфів: скіфи-орачі, скіфи-землероби, скіфи-кочовики, царські скіфи.

Геродот у своєму описі Скіфії згадує цілий ряд скіфських пле­мен. На річці Буг, біля грецької колонії Ольвія жили елліни-скіфи; «межиріччі Дністра і Бугу жили алазони, вище за течією — скіфи-орачі. У низов’ї Дніпра мешкали скіфи-землероби. На Лівобережжі Дніпра і далі на схід простягнулися землі скіфів-кочовиків. На пів­дні і сході вони межували з царськими скіфами, володіння яких доходили до Дону.

Робота з підручником §18 ст. 95

У чому цінність цього джерела?

Джерело 3

Жертвоприношення вони роблять одна­ково під час усіх свят у такий спосіб. Жер­товна тварина стоїть із двома зв'язаними передніми ногами, а жрець стоїть позаду від тварин, тягне за кінець мотузки, пере­кидаючи тварину, коли та падає. Він звер­тається до божества, якому приносить жертву, а потім обкручує навколо шиї тва­рини зашморг, устромляє в нього ціпок, крутить у всі боки і так задушує, не запа­люючи вогню, не посипаючи борошном і не роблячи зливань, І коли він вже заду­шить тварину і обдере шкуру, починає куховарити.

Оскільки в скіфській землі не вистачає дров, то тамтешні мешканні вигадали ось що, щоб варити м'ясо. Коли вони остаточ­но обдеруть шкуру тварин, знімуть м'ясо... і після цього розпалюють під казаном кіс­тки жертовних тварин і варять м'ясо...

Завдання

1. Який висновок можна зробити з цього джерела? . (слайд 18)

Джерело 4

Щодо їхніх звичаїв на війні, то встанов­лено таке: першого ворога, якого вб'є скіф, він п'є його кров, а скількох інших він вб'є в битві, то приносить до царя їхні відтяті голови. За кожну голову йому до­зволяється одержати щось із трофеїв, а якщо не принесе голови, це йому не до­зволяється...

Завдання

1. Що у цьому джерелі Вас вразило найбільше? (слайд 19)

Джерело 5

Похорони царів відбуваються у краю Геррос, до котрого Борисфен ще судноплавний. Коли у скіфів умирає цар, вони там викопують велику чотирикутну яму. Тіло мерця покривають воском, живіт розпорюють і вичищають, напо­внюють товченим шафраном, кропом, насінням селери і анісовим на­сінням, а потім знову зшивають. (Мерця) кладуть на віз і везуть до іншого народу (племені). Ті, що до них привезено мерця, роблять так, як царські скіфи. Відрізують шматок свого вуха, стрижуть волосся, роблять кругом надрізи на руці, дряпають чоло і ніс, проколюють ліву руку стрілою. Звідти (знову) беруть тіло царя на віз і везуть далі, до іншого народу, який під їх пануванням. З ними разом ідуть ті, до яких прийшли найперше.

Коли вже об'їдуть із мерцем усі краї, спиняються в Герросі, що є останнім із підвладних їм народів і місцем поховання. Після того, як покладуть мерця в яму на підстилку, застромлюють у землю з обох боків тіла списи, прив'язують до їх вершків попере­чні жердини і накривають їх очеретом. Обіч нього (мерця) кладуть до ями одну задушену наложницю, виночерпія, кухаря, конюха, слугу, окличника, коней і первенців всяких інших домашніх тварин, а також золоті чаші; срібла ж і міді не мають у вжитку. Коли це зроблять, насипають наперегони високу могилу, щоб була якнайбільша.

Завдання

1. Що Ви дізнались із цього джерела про поховальні обряди скіфів? (слайд 20)

Словникова робота

Борисфен – р. Дніпро

Гавань борисфенітів – середня течія р. Дніпро

Герри (Геррос) – територія, на якій розташовані поховання скіфських царів ( сучасна Запорізька і Дніпропетровська області України)

Працюємо з ілюстрацією учні мають розглянути зображення пекторалі й виконати завдання. (слайд 21)

1.Опишіть, що ви бачите на пекторалі

2.Опишіть за малюнком заняття скіфів.

3.Які ще висновки можна зробити про життя скіфів з даного малюнка? (слайд 22)

2. Скіфо-перські війни.

Повідомлення учня про Дарія І (слайд 23)

Дарій, хоча й походив з роду Ахеменідів, насправді був лише далеким родичем перських царів.

Щодо того, яким чином Дарій став царем, всі античні джерела згодні між собою. Тут повідомлення Геродота підтверджує і його прискіпливий критик Ктесій. Шість претендентів на трон домовилися, що царем стане той з них, чий жеребець при сході сонця заірже раніше останніх. У іншому місці своєї праці Геродот пише, що у персів цар обирався або по долі, або ж за рішенням персидського народу (очевидно, народного зібрання). За твердженням Страбона, сім персидських пологів обрали Дарія царем.

Отже, Дарій став царем не за правом спадкоємства, а як один з представників знатних змовників, на той час йому було не більше 27—28 років. Жоден античний автор не говорить ні слова про царське походження Дарія, а навпаки, всі джерела наполегливо підкреслюють, що до початку панування він був незначним за положеням чоловіком. Наприклад, за Геродотом (III, 139), до захоплення престолу Дарій «не мав ніякої ваги». Вже та обставина, що Дарій майже в кожному зі своїх написів вимушений був знову і знову повторювати, що він законний цар, свідчить про гостру політичну боротьбу, яка була пов'язана з його запануванням.

Тепер, через чотирнадцять з половиною місяців після захоплення престолу, Дарій зміг приступити до зміцнення свого становища і відновити державу Ахеменідів в її старих межах.

Реформи Дарія I

Попри те, що владу Дарій I отримав з рук знаті, невдоволеної обмеженням своїх привілеїв, він продовжив політику своїх попередників, перетворивши Персію на справжню деспотію.

Держава була поділена на 20 сатрапій. Головним обов'язком сатрапа, в руках якого зосереджувалася вся цивільна влада у ввірених йому землях, став своєчасний збір податків до царської скарбниці. Розмір податків встановлювався для кожної сатрапії окремо.

Для полегшення управління величезною Дарій I створив державну кур'єрську пошту. Він також дбав про будівництво доріг і побудував канал, який з'єднав Ніл із Червоним морем.

Для стимулювання розвитку торгівлі Дарій I запровадив єдиний для всієї держави стандарт мір і золоті гроші — «даріки», якість яких була гарантована царським урядом.

За часів Дарія I була також збудована нова столиця Перської держави — Парса (відома грекам під назвою Персеполь).

Адміністративно-територіальна реформа

Почав свою реформаторську діяльність Дарій І з реорганізації та уніфікації системи управління провінціями. Він поділив територію держави на 23—24 адміні­стративно-податкових округів — сатрапій, причому так, що в ряді випадків кордони сатрапій збігалися з кордонами підвладних Ахеменідам країн. Очолювали новоутворені округи начальники областей — сатрапи (від перського кшатрапарван «охоронець царства» або ж за іншим перекладом «воєначальник країни»).

На кожну область Дарій наклав певну данину, яка повинна була вноситися в царську казну. Крім того, сатрапи були зобов'язані спостерігати за господарським життям, за розвитком землеробства, яке користувалося такою великою пошаною у персів. «Цар царів» та його чиновники (особливо таємна поліція — «вуха й очі царя») уважно стежили за діяльністю сатрапів. Нагляд же за чиновницькою братією здійснював тисячоначальник — довірена особа царя, начальник його особистої гвардії.

Найвідповідальніші посади в адміністра­тивному апараті, як правило, належали персам, однак у провінційному управлінні функції суддів, градоначаль­ників, начальників царських будівельних робіт тощо вико­нували також вавилонці, єгиптяни, іудеї, арамеї, еламці, греки, тобто люди з більшим адміністративним досвідом, аніж новачки в цій справі — перси.

Економічні і військові перетворення

Зокрема Дарій І ввів єдину для всієї імперії грошову одиницю — золотий дарік (назва цієї монети походила або від царсь­кого імені, або від давньоперського слова дарі — «золото») вагою 8,4 грами. Завдяки високій пробі золота в дарику ця монета відігравала впродовж кількох століть важливу роль у тодішній міжнародній торгівлі, хоча в Східному Серед­земномор'ї більш ходовими були грецькі срібні монети. Три тисячі дариків складали вищу вагову і монетну одиницю — персидський талант. Чеканити золотий дарик мав право тільки перський цар.

Дарій І, якого перси називали гендлярем, був людиною ощадливою. Організація господарсько-фінансового управління, пов'язаного із зростанням господарського життя і розвитком торгівлі, дотепно охарактеризована Геродотом: «Перси називають Дарія торгашем за те, що він встановив визначені податки і прийняв інші подібні заходи» «Цар царів» близько 518 року до н. е. запровадив стабільну систему державних податків. Відтоді всі сатрапії були зобов'язані вносити в державну скарбницю строго зафіксовані грошові суми та натуральні побори. Загальна річна сума цих податків ста­новила близько 7740 вавілонських талантів (232200 кг) срібла, вона не змінилася впродовж усього періоду існування держави Ахеменідів.

Велике значення для розвитку торгівлі і всього господарського життя мало будівництво доріг і організація служби зв'язку.

Для збереження державної єдності обширної Персидської імперії, для охорони розтягнутих кордонів і для придушення повстань необхідна була організація війська і всієї військової справи. У мирний час постійне військо складалося із загонів персів і мідян. На перших порах у військо входили вільні загони із вільних землеробів та кочівників, серед яких соціальне розшарування тільки розпочалось. Ядром постійної армії була царська гвардія, в яку входили вершники-аристократи і 10 тис. «безсмертних» піхотинців. Під час війни цар збирав величезне ополчення зі всієї держави, причому окремі області повинні були виставляти певне число воїнів, які в більшості випадків знаходилися під начальством персидських командирів. Армія Дарія складалася з кінноти (в ній служили представники знаті) та піхоти (до неї вербували простий люд). Ці роди військ злагоджено взаємодіяли на полі бою, завдяки чому перси здебільшого перемагали ворогів. Реорганізація армії і всієї військової справи, почата Дарієм, сприяла зростанню військової потужності Персидського царства.

Смерть і поховання

У листопаді 486 року Дарій, якому виповнилося 64 роки, помер, процарювавши 36 років і не встигнувши відновити в Єгипті свою владу. Ще до своєї смерті він розпорядився спорудити собі гробницю за 5 кілометрів на північний захід від Персеполя, в скелях місцевості, що носить тепер назву Накш-і Рустам, тобто «Зображення Рустама» (середньовічний переказ приписував пам'ятник на скелі цьому легендарному героєві)..

Розповідь вчителя

Похід проти причорноморських скіфів

Робота з картою (слайд 25)

1.

2.1. Просування до Дунаю

Дарій відновивши спокій і порядок у своїй державі, відчув необхідність у великій і, звичайно, переможної війни, яка повинна була зблизити різнорідні племена його царства й водночас послужити випробуванням твердості цього союзу. На одній з написів йому прямо вкладає в уста слова: "Спис перського воїна має під моєю владою проникнути далі меж царства". Близько 514 року до н.е.. Дарій вирішив зробити похід проти причорноморських скіфів. (слайд 24)

Як ви думаєте, що стало причиною цього походу? (розширення території, збагачення, Дарій І хотів доказати свою силу)

Робота з джерелом

Геродот повідомляє про сам похід і його причини — бажання Дарія помститися скіфам за образи столітньої давнини: (Вчитель зачитує документ) (слайд 26)

Джерело 6

Після взяття Вавилону був похід самого Дарія на скіфів. Внаслідок того, що Азія рясніла людьми і грошових коштів надходило безліч, Дарій побажав помститися скіфам за те, що вони перші, вторгшись в Мідію і здобувши перемогу над тими, хто чинив їм опір, поклали початок несправедливості. Адже, скіфи панували над Верхньої Азією протягом двадцяти восьми років. Переслідуючи кіммерійців, вони вторглися в Азію, позбавивши влади мідійців. Адже саме останні панували над Азією до приходу скіфів …

З цієї причини Дарій, бажаючи помститися скіфам, зібрав на них військо.

Чисельність війська

Військо Дарія налічувало 700 тисяч війська. Флот складався з 600 кораблів. Цифри, звичайно, вражаючі. Але сумніватися в їх достовірності немає ніяких підстав.

Тепер торкнемося питання про те, чому Ктесій Кнідський говорить про «800000 війська», тоді як Геродот і інші джерела вказують 700 тисяч. Процитуємо ще раз ці повідомлення й уважно вчитаємося у кожне їхнє слово. Геродот зазначає: «Війська, без морського флоту, налічувалося 700 000 разом з кіннотою, кораблів ж було зібрано шістсот». Помпеї Трог пише, що Дарій «вступив у Скіфію з 700 000 озброєних людей». Йордан повідомляє, що Дарій виставив проти скіфів «військо з 700 тисяч озброєних воїнів». Ктесій ж сформулював своє повідомлення так: «Зібравши 800 000 війська і побудувавши мости на Боспорі і Істрі, Дарій переправився в Скіфію».

Як мені видається, суть тут в наступному. Геродот, Помпеї Трог і Йордан визначають в 700 тисяч чисельність тільки сухопутного війська Дарія. Геродот при цьому додає, що було зібрано крім того 600 кораблів. А Ктесій зазначає загальну чисельність сухопутного і морського війська — 800 тисяч. Отже, морське військо налічувало 100 тисяч чоловік.

Визначити чисельність скіфів, на жаль, неможливо навіть приблизно. Ні Геродот, ні інші античні автори не тільки нічого не повідомляють про це, але і не дають ніяких відправних даних для більш-менш достовірних підрахунків. Ясно тільки, що скіфів було значно менше, ніж персів. (слайд 27) Прийнявши рішення про похід проти скіфів, Дарій почав готуватися до виступу. Геродот розповідає про це зовсім коротко. Мова йде вже про конкретні приготуваннях до виступу.

Джерело 7

На той час , коли Дарій готував похід на Скіфію і розсилав гінців з наказом одним доставити піше військо, іншим — кораблі, третім — будувати міст через Боспор Фракійський, Артабан, син Гістаспа, брат Дарія, рішуче противився того, щоб той зробив похід проти скіфів, нагадуючи про недоступність скіфів. Але він все-таки не переконав Дарія послухатися корисних порад. Артабан замовк, а Дарій після того, як у нього все було приготовлено, вирушив із своїм військом проти скіфів.

Після цих сухих лаконічних відомостей викладається дуже своєрідний сюжет.

Джерело 8

Тут один з персів — Ойобаз — упросив Дарія, оскільки у нього було три сини і всі готувалися до походу, залишити йому б одного, той відповів йому, що, зважаючи на те, що він його друг і просить розумну річ, то він залишить йому всіх дітей. І ось Ойобаз дуже радів, сподіваючись, що сини позбавлені від походу. Дарій наказує тим, хто був поставлений для цього, вбити всіх синів Ойобаза. Так було зарізано всіх його синів і залишено їх для нього. (слайд 28)

Цей сюжет, як вважають дослідники, вигаданий самим Геродотом. Для чого ж? Найімовірніше, як мені здається, щоб показати, крім жорстокості Дарія, великий розмах підготовки до війни: йти в похід були зобов'язані всі чоловіки відповідного віку, без будь-якого винятку, навіть сини тих; кого цар називав своїм другом.

Ще до цього сатрап Каппадокії Аріарамна з невеликим флотом перетнув Чорне море і захопив полонених, щоб отримати у них необхідні відомості для майбутнього походу. Дарій зібрав великий флот з кораблів грецьких міст Малої Азії і величезну армію і попрямував до берегів Чорного моря. Майстерний грецький інженер Мандрокл спорудив міст з судів в найвужчому місці протоки Босфор. Величезна перська армія переправилася по ньому на європейське узбережжі. Іонійці Дарій наказав пливти в Чорне море до гирла річки Дунай (давньогрецька назва Істр), а потім після прибуття до Дунаю побудувати міст через річку і чекати його там. Сам же Дарій зі своїм військом рушив уздовж західного узбережжя моря. Місцеві фракійські народи, що жили там, підкорилися персам, не надавши жодного опору. Тільки воїни племені гетів спробували чинити опір, але були розбиті і змушені приєднатися до війська Дарія.

Робота з підручником §18 ст. 96

Робота з документом

2.2. Вступ до Скіфії

Після переправи через Боспор Фракійський Дарій рушив зі своїм численним військом через Фракію до гирла Істра.

Від Боспору Фракійського до Істра перське військо пройшло близько 700 км. Цей шлях зайняв приблизно місяць. Дарій легко підкорив гето-фракійські племена і підійшов до дельті Істра. Попереду, за рікою, була вже Скіфія. Непокірна Скіфія, яку він прийшов завоювати. Легкість перемог над гетами і фракійцями п'янила і без того запаморочену від успіхів голову «царя персів н всього материка», «чоловіка найкращого і самого прекрасного з усіх людей». Абсолютно впевнений у перемозі над скіфами, Дарій почав готуватися до переправи через Істр.

Отже, перське військо ступило на скіфську землю. Після того, як всі переправилися, Дарій наказав зруйнувати міст через Істр. Але за порадою Яка, одного з воєначальників, він скасував своє рішення. Цей епізод дуже важливий для правильного розуміння спільних стратегічних завдань завойовника. За Геродотом, біля переправи відбулося наступне:

Джерело 9

Коли ж Дарій і піше військо, яке було з ним, прибули до Істру, то, після того, як всі переправилися, Дарій наказав іонійцями, зруйнувавши міст, слідувати за ним по суші. Коли ж іонійці готувалися руйнувати і робити те, що наказано, Кой, син Ерксандра, стратег мітіленці, запитавши перш, завгодно чи буде Дарію вислухати думку того, хто бажає її висловити, сказав наступне: „Про цар, ти збираєшся зробити військовий похід проти країни, в якій не виявиться ніяких посівів і жодного жилого міста. Дозволь мосту стояти недоторканним на цьому місці, а правоохоронцями його залиш тих, хто його збудував. І якщо, знайшовши скіфів, ми здійснимо все згідно з задумом, то повернення нам забезпечене. Якщо ж ми і не зможемо їх знайти, то, принаймні, повернення для нас буде безпечним. Адже я анітрохи не боюся, що ми будемо переможені скіфами в битві. Я більше боюся того, щоб ми, не будучи в змозі їх знайти, блукаючи, не зазнали б якої-небудь біди. І може бути, хто-небудь скаже, що я кажу це заради самого себе, щоб залишитися. Я ж відкрито висловлюю думку, яку вважав для тебе, царю, найкращою. Сам, однак, піду слідом за тобою і не залишуся.

Дарій був дуже задоволений радою і відповідав йому такими словами: „Чужинець лесбосец, коли я благополучно повернуся назад у мій будинок, стань до мене неодмінно, щоб я віддячив тебе за добру пораду добрими справами.

Сказавши це і зав'язавши шістдесят вузлів на ремені, він, покликавши для бесіди іонійських тиранів, говорив наступне: „Мужі іонійці! Колишнє рішення, висловлене щодо моста, я скасовую. Ви ж, взявши цей ремінь, робіть так. Як тільки побачите, що я вирушив проти скіфів, то починаючи з цього часу ви кожен день розв'язуйте по вузлу. Якщо ж протягом цього часу я не прибуду, а дні, відведені вузлами, у вас прийдуть до кінця, відпливає на свою батьківщину. Але до того часу, оскільки я змінив рішення, охороняйте міст, проявляючи чинивши заради його порятунку і охорони. Роблячи так, ви мені надзвичайно догодите“. Сказавши це, Дарій рушив вперед».

Через Дунай був споруджений понтонний міст з суден і, перейшовши його, армія Дарія почала просуватися на північ. Для охорони моста був залишений грецький контингент з іонійців з наказом чекати 60 днів, після чого зруйнувати міст. Видно, Дарій задумав обігнути Чорне море і повернутися до Персії через Кавказ, але про всяк випадок вирішив зберегти переправу, якщо доведеться відступити. Скіфи не наважилися вступити у вирішальну битву з величезним військом супротивника і вдалися до своєї улюбленої тактиці "випаленої землі". Вони стали відступати, викрадаючи з собою худобу, знищуючи траву і засипаючи джерела. При цьому скіфська кіннота постійно нападала на окремі загони персидської піхоти і винищувала їх. Скіфи, розуміючи, що вони одні не в змозі відобразити полчища Дарія у відкритому бою, відправили послів до сусідніх племен із закликом про допомогу. Як же поводяться скіфи? Вони, звичайно, дізналися про небезпеку, що загрожує бідою ще до того, як завойовники ступили на їхню землю. І стали готуватися до відсічі ворогу. Але сили були надто нерівними. Перси перевершували їх, мабуть, у кілька разів. І скіфи звернулися за допомогою до своїх сусідів. Ось що повідомляє про це Геродот: «Скіфи, віддавши собі звіт в тому, що вони одні не в змозі відбити військо Дарія у відкритому бою, стали посилати гінців до сусідів. І ось їх царі, зібравшись разом, почали радитися, оскільки військо насувалося величезне. Зібралися ж царі таврів і агатірсів, і неврів, і андрофагів, і меланхленів, і гелонів, і будинів, і савроматів». Так, насувається біда зібрала правителів практично всіх суміжних племен і народів.

На минулому міжплемінному нараді були присутні царі таврів, Агафірс, неврів, андрофагів, меланхленів, гелонів, будинів і савроматів. Царі гелонів, будинів і савроматів прийшли до згоди і обіцяли допомогти скіфам. Царі ж Агафірс, неврів, андрофагів, а також меланхленів і таврів відмовилися.

2.3. Переслідування скіфів

Між тим перси напали на одну з частин скіфського війська і переслідували її в східному напрямку до річки Танаїс ( Дон). Скіфи перейшли річку Танаїс, а безпосередньо за ними переправилися і перси і почали подальше переслідування, поки через землю савроматів не прибули в область будинів. Поки шлях персів йшов через Скіфію і савроматів, вони не могли спустошувати місцевість, тому що вона була безплідною. Проникнувши в землю будинів, перси знайшли там місто, оточене дерев'яною стіною. Будини бігли, місто спорожніло і перси зрадили його вогню.

Після цього перси продовжували слідувати все далі за відступаючим противником, поки, пройшовши через цю країну, не досягли пустелі. Пустеля ця абсолютно ненаселена, розташована вона на північ країни будинів і тягнеться в довжину на сім днів шляху. Північніше цієї пустелі жили фіссагети. Дійшовши до пустелі, Дарій з військом зупинився табором на річці Оаре. Потім цар наказав побудувати вісім великих укріплень на рівній відстані - близько 60 стадій один від одного. Поки Дарій займався цією спорудою, переслідувані їм скіфи обійшли його з півночі і повернулися в Скіфію. При раптовому зникненні скіфів Дарій наказав залишити наполовину завершені будівлі і, так як скіфи більше не з'являлися, повернув на захід. Відступаючи далі, скіфи вирішили заманити персів у землі тих племен, які відмовилися від союзу зі скіфами, і так як Дарій не припиняв переслідування, то скіфи, відповідно до свого військового плану, вирішили відступати у володіння тих племен, які відмовили їм у допомозі, щоб залучити і їх у війну з персами. Перш за все - в країну меланхленів. Вторгнення персів і скіфів злякало меланхленів і вони в страху тікали на північ. Потім скіфи почали заманювати ворога в область андрофагів. Боявся, і цих, вони стали відступати в землю неврів. Після цього, навівши страх і на неврів, скіфи відступили до Агафірс. Агафірси почувши, як їхні сусіди бігли в страху перед скіфами і послали глашатая, перш ніж ті проникли в їхню землю, з забороною вступати в їхні межі. Агафірси заявили скіфам, що якщо ті все ж наважаться вторгнутися до їхньої країни, то їм доведеться спочатку витримати смертельний бій з ними - Агафірс. Після цього агафірси виступили з військом до своїх кордонів, щоб відбити напад. Скіфи ж не пішли в країну Агафірс, оскільки ті не бажали їх пропускати, а стали заманювати персів з країни неврів у свою землю.

2.3. Відступ армії Дарія

Подальший хід подій, ймовірно, можна освітити за допомогою Геродота.

«Батько історії» пише: (Читає вчитель)

Джерело 10

Оскільки таке положення тривало довго і не припинялося, Дарій, пославши вершника до царя скіфів Ідантірсу, передав таке: „Дивна людино! Що ти весь час тікаєш, хоча у тебе є можливість зробити одне з двох? Адже якщо ти вважаєш, що ти сам здатний протистояти моїй могутності, тобі слід, зупинившись і припинивши блукання, битися, коли ж ти усвідомлюєш, що ти слабший, то й тоді, припинивши втечу і несучи своєму владиці в дар землю і воду, прийди для переговорів.

Джерело 11

На це цар скіфів Ідантірс сказав наступне: „Мої справи, про Перс, йдуть таким чином: я і раніше не бігав в страху ні від кого з людей і тепер від тебе не біжу, і я не роблю тепер нічого нового порівняно з тим, що звик робити в мирний час. Поясню і те, чому я не вступаю з тобою негайно в бій. У нас немає ні міст, ні обробленої землі, і боязнь, що вони будуть захоплені і розорені, не змушує нас швидше вступати з вами в бій. Якщо ж тобі потрібно будь-що-будь спішно вступити в битву, то у нас є отчі могили. Спробуйте знайти їх і спробуйте зруйнувати, і тоді ви дізнаєтеся, чи будемо ми боротися за могили, чи не будемо. Але раніше, якщо у нас до того не буде підстави, ми з тобою в бій не вступимо…Така відповідь скіфів.

Отже, період пасивного відступу скіфів закінчився. Скінчилося та урочиста хода завойовників за скіфської землі. Війна перейшла у нову стадію. Скіфи стали активно вимотувати противника.

А становище персів ставало все гірше і гірше. Бойовий дух воїнів падав. Від колишнього переможного завзяття не залишилося і сліду. Скіфам доводилося навіть час від часу підгодовувати їх. Ось що пише про це «батько історії»: «Кожного разу, коли скіфи бачили, що перси прийшли в замішання, то, для того щоб вони довше залишалися у Скіфії, а залишаючись, мучилися, позбавлені всього необхідного, скіфи робили таким чином: залишать частину своєї худоби з пастухами, а самі, не поспішаючи, відступлять в іншу область, перси ж, прийшовши, захоплюють худобу і, захопивши, підбадьорювати від досконалого».

За допомогою таких хитрощів скіфи погіршили становище персів ще більше. І тоді вони послали Дарію свої знамениті дари. За Геродотом, все відбулося так:

Джерело 12

…коли нарешті Дарій опинився у великій скруті. Скіфські царі довідалися про це і послали вісника з дарами до Дарія:птаха, мишу, жабу і п’ять стріл. Перси запитували приніс дари про значення подарунків. Він сказав, що йому було наказано тільки, віддавши дари, як можна швидше віддалитися. Він запропонував, щоб перси, якщо вони мудрі, самі зрозуміли, що означають ці дари. Почувши це, перси почали радитися.

Принесені дари, звичайно, спантеличили персів. І вони не відразу зрозуміли, що означають ці подарунки. Геродот передає нам висловлені припущення:

Дарій висловив думку, що скіфи віддають йому і самих себе, і землю, і воду. Він припустив це на тій підставі, що миша живе в землі, харчуючись тими ж злаками, що і людина, жаба — у воді, птах найбільше походить на коня; стріли ж означають, що скіфи віддають свою військову міць. Таку думку було висловлено Дарієм. Протилежна була думка Гобрія — одного з його сподвижників. Він припустив, що ці дари означають: «Якщо перси, ви не станете птахами, і не полетете високо в небо,або мишами і сховаєтеся в землю, або жабами не стрибнете в болото, то ви не повернетеся до себе, вас загублять оці стріли.

(слайд 29)

Не маючи достатніх запасів продовольства і можливості вступити у відкритий бій зі скіфами, Дарій вирішив відступити. Головне битва між скіфами і персами, як ми бачимо, не відбулося. Скіфи і тут, перед самим боєм показали своє презирство до численного супротивника.

Повернемося, однак, до Дарія. Після того як скіфи поставилися до них з таким презирством, він зрозумів істинний сенс дарів і зовсім занепав духом. Його грандіозні плани завоювання Скіфії руйнувалися, можна сказати, прямо на очах. І він, «чоловік найкращий і найпрекрасніший зі всіх людей — Дарій, син Гістаспа, цар персів і всього материка», безсилий що-небудь змінити. Як же тут бути?!

Ганебно кинувши хворих і поранених воїнів і частина обозу, і залишивши свій стан із засвіченими багаттями, щоб приховати від скіфів раптовий відступ, перси вночі таємно рушили в зворотний шлях. Відступ проходило за тією ж дорогою, що й вторгнення і це частково врятувало решту війська. Коли скіфи зрозуміли, що їх провели і кинулися переслідувати Дарія, то вони і подумати не могли, що перси підуть по вже випаленої землі і почали їх шукати в інших місцях. Тим часом скіфи послали своїх представників до мосту на Дунаї з завданням умовити іонійців та інших греків, надісланих там для охорони, змінити Дарію і зруйнувати міст. Багато грецьких воєначальники вже були готові піти раді скіфів, але тиран Мілета Гістіай нагадав їм, що вони правлять своїми містами тільки завдяки підтримці Дарія і, що без нього вони навряд чи збережуть свою владу. Це подіяло і міст був збережений. Через деякий час стомлене і значно поріділе перське військо благополучно переправилися через Дунай у Фракію. Хоча скіфський похід Дарія закінчився безрезультатно, але Дарій проник всередину скіфської території, що дало йому підставу включити причорноморських скіфів в список підвладних йому народів, під назвою "заморські саки".

У ході війни з персами дістало подальший розвиток вміння вести військові дії з переважаючими силами противника, удосконалювалася тактика і стратегія скіфів, основи якої були закладені ще під час їх переднеазіатських походів. (слайди 30, 31)

Переможна війна з персами зіграла велику роль у виникненні міцної античної традиції про скіфську непереможності, підвівши під неї реальну базу. Цілком очевидно, що підставою для висновку про непереможність скіфів послужило реальна подія з скіфської історії — вдале відображення скіфами полчищ Дарія Гістаспа.

Слава про скіфів як про непереможний народі воїнів набагато пережила їх самих.

3. Велика Скіфія.

У IV ст. до н. є. скіфи зіткнулися з новим ворогом — Маке­донським царством. В умовах прямої загрози один зі скіфських царів, Атей, зумів об’єднати розрізнені племена в єдину державу. В історичній літературі її заведено називати Великою Скіфією. За свідченнями давніх авторів, вона займала територію від Ду­наю до степового Криму. Уважається, що столицею цієї держави було місто, залишки якого знайдені в районі Кам’янки, на Дніпрі, Македонський цар Філіп II організував похід проти скіфів, у ре­зультаті якого Атей був убитий, однак інших значних результа­тів загарбникам досягти не вдалося. Пізніше, у 331 р. до н. є., за царювання сина Філіпа Александра Македонського, його наміс­ник у Фракії Зопіріон організував новий похід. Цього разу метою македонців було захоплення Ольвії. Однак облога міста не дала ніяких результатів, а по дорозі додому македонське військо було знищене скіфами.

У III ст. до н. є. у Криму, на річці Салгир, поблизу сучасного Сім­ферополя, будується нова скіфська столиця — Неаполь. У цей же час скіфи стикаються з новим супротивником — сарматами. У резуль­таті Скіфське царство зменшується, йому залишається територія що простяглася від устя Бугу до степового Криму. Пізніше Скіфія обмежується лише територією Криму. (слайди 32, 33)

У II ст. до н. є. починається конфлікт між скіфами і грецький колоніями, особливо Херсонесом і Боспором. Шукаючи захисту громадяни міст звернулися до правителя Понтійського царства (на території сучасної Туреччини) Мітридата VI Євпатора. Він відіслав до Криму свого полководця Діофанта, який захопив Неаполь. Проти понтійського царя спалахує повстання скіфів, яке очолив колишишнійраб боспорського царя Савмак. Його проголошують царем Боспору.

Однак Діофант розбив армію повстанців, а самого Савмака захоплю­ють, перевозять до Понту і там страчують. Пізніше інший полко­водець Мітридата Неоптолем знищує флот скіфів, а також основу скіфської армії — кінноту. Це завдає нищівного удару по скіфах. Скіфські міста в Криму існували до Піст. н. є., поки не були знищені готами, а решта Північного Причорномор’я була захоплена сарма­тами.

IV. Завдання для закріплення вивченого матеріалу (слайд 34)

Чому Геродот вважає скіфів непереможеними?

Як сприяли бойовим якостям воїнів їхні звичаї?

Історичний диктант (слайд 35)

Від Х ст. до н. е. у Північному Причорномор’ї жили племена ... (кіммерійців). Вони вели ... (кочовий) спосіб життя, вирощували ... (коней, рогату худобу). У VII ст. до н. е. їх витіснили племена ... (скіфів), які панували тут майже 400 років. Наприкінці VI ст. до н. е. утворилася величезна держава ... (Скіфія), яка простяглася від Дону до Дунаю, від Чорного моря до Києва. Скіфи поділялися на ... (кочовиків та землеробів). У 513 році до н. е. до Скіфії вторглися війська перського царя ... (Дарія І), похід якого закінчився ... (поразкою). У ІІІ ст. до н. е. скіфів починають витісняти племена ... (сарматів).

V. Підсумки уроку.

Перевірка завдання. Оцінення роботи учнів на уроці.

VI. Домашнє завдання. (слайд 37)

Опрацювати відповідний параграф підручника (§17, 18)

Проблемне завдання. Чи можемо ми вважати скіфську пектораль культурним надбанням українського народу?