Домашнє завдання: вивчити §26 с. 115-123 відповісти на питання с.123 виконати завдання у контурній карті с.

Поурочний план

Джерело https://vseosvita.ua/library/download?file=01002p4f-c575.docx

Урок 27 11 клас Всесвітня історія

Тема. Країни Африки та Близького Сходу в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття.

Дидактичні задачі уроку:

· охарактеризувати процес здобуття незалежності країнами регіону та розглянути особливості розвитку провідних країн;

· усвідомити зміст понять «апартеїд», «сегрегація», «бантустан», «інтифада», «палестинська проблема»;

· розвивати вміння учнів працювати з усіма доступними джерелами знань; працювати з історичною інформацією, порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти та діяльність осіб, спираючись на здобуті знання, на основі альтернативних поглядів на проблему;

· сприяти вихованню громадянської свідомості, формуванню толерантного, неупередженого ставлення до інших народів, груп та особистостей.

Очікувані результати.

Після уроку учні зможуть:

· характеризувати особливості розвитку країн Африки та Близького Сходу ;

· пояснювати причинно-наслідкові зв’язки нерівномірності соціально-економічного розвитку країн;

· висловлювати власні судження стосовно вирішення проблем сучасного стану країн;

· пояснювати своє відношення до засобів вирішення палестинської проблеми;

· усвідомлення емоційно наповненого ставлення до процесів збройних конфліктів на Близькому Сході.

Методико-дидактичне забезпечення уроку:

Політична карта світу, підручник Ладиченко Т.В. «Всесвітня історія».- К. : Грамота, 2011; пам’ятка для характеристики історичного діяча, комп’ютери з виходом до мережі Інтернет, комп’ютерна презентація «Країни Африки та Близького Сходу», відео-фрагмент «Аріель Шарон», роздатковий матеріал (тексти документів) робочий зошит

Тип уроку: урок формування і вдосконалення знань та вмінь.

Структура уроку

I. Організаційна частина (1хв.)

II. Актуалізація опорних знань (5хв.)

Бесіда (2хв.)

Робота з «Таблицею пропозицій» (3хв.)

III. Мотивація навчальної діяльності (3хв.).

IV. Оголошення і представлення теми та очікуваних результатів (1хв.).

V. Вивчення нового матеріалу(24хв.)

Робота з підручником (заповнення таблиці) (7хв)

Прийом міні-дискусії «Я так думаю» (2хв)

Презентація (представлення) виконання учнями випереджувального завдання (7хв.)

Евристична бесіда (3хв.)

Робота в малих групах (прийом РОФТ, пошук інформації з використанням ІКТ) (5 хв.)

VI. Підсумок уроку (5хв.)

VII. Інструктаж з виконання домашнього завдання (1хв.)

Плануроку

1. Отримання незалежності країнами Африки та шляхи їх соціально-економічного розвитку.

2. Крах апартеїду на півдні Африки.

3. Утворення держави Ізраїль.

4. Палестинська проблема та пошук шляхів її подолання.

5. Впливові особистості регіону та їх внесок в вирішення проблем.

Хід уроку

І. Організаційна частина

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда.

1. Які фактори вплинули на розпад колоніальної системи?

2. Чому 1960 рік називають «роком Африки»?

3. Які події впливали на визначення шляху розвитку нових незалежних держав Африки?

4. Назвіть високорозвинені країни Африки та Близького Сходу?

5. Що вам відомо про зародження палестинської проблеми?

Робота з «Таблицею пропозицій»

Що, на вашу думку, дійсно відбудеться?

Які докази та аргументи ви наводите?

Що відбулося?

1. Як буде відбуватися процес створення незалежних країн Африки?

2. Яким буде рівень соціально-економічного розвитку країн континенту?

3. Який розвиток набуде палестинська проблема?

4. Хто з історичних діячів є втіленням цієї епохи для народів Африки та Ближнього Сходу?

III. Мотивація навчальної діяльності

Нельсон Мандела - лауреат Нобелівської премії миру 1993р., президент ПАР 1994-1999рр. У 2009 р. знятий кінофільм «Нескорений» — біографічна драма, заснована на житті Нельсона Мандели.У 2013р. знятий кінофільм "Mandela: Long Walk to Freedom" (Великобританія, ПАР). 5 грудня 2013 світ попрощався з цією людиною. Лауреатом Нобелівської премії миру є і лідер палестинського народу Ясір Арафат. 11 січня 2014 р. пішов з життя 11 премьер-міністр Ізраїлю Аріель Шарон. Саме ці люди зробили вагомий внесок в розбудову своєї країни, вирішення важливих питань людства.

Перегляд відео сюжету про А. Шарона (2 хв.)

Проблемне питання. Чи можливе настання миру на Близькому Сході та подолання низького рівня соціально-економічного розвитку країнами Африки?

IV. Оголошення і представлення теми і очікуваних результатів

Слайд 1, 3

· характеризувати особливості розвитку країн Африки та Ближнього Сходу ;

· пояснювати причинно-наслідкові зв’язки нерівномірності соціально-економічного розвитку країн;

· висловлювати власні судження стосовно вирішення проблем сучасного стану країн;

· пояснювати своє відношення до засобів вирішення палестинської проблеми;

· усвідомлення емоційно наповненого ставлення до процесів збройних конфліктів на Ближньому Сході.

V. Вивчення нового матеріалу

1. Робота з підручником (опрацювання матеріалу, використовуючи прийом «Читання з позначками» ПОМІЧ

Позначки:

«V» - відома інформація;

«!» - важлива інформація;

«-» - інформація суперечить попередньо вивченому матеріалу;

«?» - незрозуміла інформація.

Учні самостійно опрацьовують перший пункт параграфу 25.

Прийом міні-дискусії «Я так думаю»

Чому, на ваш погляд, серед найбідніших країн світу багато африканських?

Слайд 4 (Політична карта Африки)

Презентація (представлення) виконання учнями випереджувального завдання

- Особливості соціально-економічного розвитку країн Африки (Слайд 5,6)

- Крах апартеїду на півдні Африки (Слайд 7)

- Утворення держави Ізраїль та палестинська проблема (Слайд 8-17)

Евристична бесіда (3хв.)

Палестинська проблема є однією з «порохових бочок", яка може підірвати весь регіон. І до сьогодні напруженою зберігається ситуація в цьому регіоні.

Розглядаючи цю проблему, можна визнати і таку точку. По-перше, треба зазначити, що Палестина - це географічне поняття, історична географічна область на Близькому Сході, яка охоплює приблизно територію сучасних Ізраїлю, Сектора Газа, Голанських висот, Західного берега річки Йордан і частини Йорданії. Ця назва походить від слова «Філіст», земля заселена племенами филистимлян-фінікійців (древній народ мореплавців, купців і воїнів). Крім того, цю землю називали «Ханаан», «Сирія Палестинська».

По-друге, палестинські араби, як і євреї, не є корінним населенням цієї території, через яку пройшла маса племен і народностей. Семіти (араби і євреї) мали спільну прабатьківщину - степи і пустелі Аравії. «Палестинцем» можна назвати будь-якого мешканця цієї географічної території - араба, єврея, черкеса, грека, російського і так далі. Немає ні «палестинського мови», ні «палестинської культури». Араби говорять на діалекті арабської мови («сирійський» діалект). Цією ж мовою говорять араби Сирії, Лівану та Королівства Йорданія. Таким чином, треба усвідомити, що араби не «корінний народ», «тубільці», землі яких поневолили «підступні євреї». Вони такі ж прибульці, як і євреї. Араби-палестинці не мають більше прав на ці землі, ніж євреї.

По-третє, ніякої особливої «палестинської арабської держави» не було, її ніхто не «окупував». З найдавніших часів у Палестині існували міста-держави, жили різні племена, народності, територія входила до складу різних імперій давнини.

Історію творять особистості. Саме від людей, від їх вміння знаходити порозуміння і компроміси залежить майбутнє людства. А досвід спілкування нам дає кожна хвилина нашого життя. І перш ніж доводити ту чи іншу точку зору, треба знайти та проаналізувати цілу низку інформації, яка існує навколо нас.

Робота в малих групах (прийом РОФТ, пошук інформації з використанням ІКТ)

Групи по 4- 5 учнів опрацьовують документи.

1- 2 групи Документи з підручника (стор. 173-174)

3 - 4 групи Документи з роздаткового матеріалу

4-6 групи Пошук інформації про історичних діячів (Н. Мандела, Я. Арафат, А. Шарон)

Прийом «РОФТ»

Роль (від кого йде певна інформація?)

Отримувач (хто отримує?)

Формат (у якій формі?)

Тема (про що це?)

VI. Підсумок уроку

1. Рефлексія (підсумки роботи в групах)

2. Співставлення очікуваних результатів уроку з реально виконаними

3. Висновки

4. Оцінювання

VII. Інструктаж з виконання домашнього завдання

1. Доопрацювати параграф 25 та заповнити таблицю (стор. 173).

2. Підібрати матеріал із ЗМІ про сучасні події в цьому регіоні.

3. Підготувати повідомлення по Країнам Латинської Америки (індивідуальні завдання)

Додаток 1

Робота з історичними джерелами.

Захарченко А. М. Близькосхідний мирний процес 1990-х років: історичний аналіз. 4 квітня 2008 р.

«На початку ХХІ ст. Україна неодноразово демонструвала свою готовність зробити посильний внесок у процес врегулювання комплексу близькосхідних проблем та надати свої послуги сторонам конфлікту у будь-якій прийнятній для них формі. Свідченням цього стала діяльність українського миротворчого контингенту у складі Тимчасових сил ООН у Лівані, оприлюднення в 2002 р.

«Українських пропозицій в контексті міжнародних дипломатичних зусиль щодо мирного врегулювання близькосхідного конфлікту», а також проведення в травні 2003 р. під егідою ООН міжнародної конференції з близькосхідного мирного врегулювання у Києві.

«Українські пропозиції у контексті міжнародних дипломатичних зусиль щодо мирного врегулювання близькосхідного конфлікту», що були оприлюднені президентом України Л. Д. Кучмою в Аммані під час його офіційного візиту до Йорданії, Сирії, Лівану у квітні 2002 р., дістали високу оцінку лідерів арабських країн, які заявили про свою повну підтримку миротворчих зусиль України та висловили готовність до більш тісної взаємодії з нашою країною у цьому питанні… Таким чином, українська зовнішня політика на цьому напрямку стає важливою й органічною складовою європейської політики у близькосхідному регіоні і сприяє зусиллям нашої держави щодо інтеграції у європейські структури.

Негативним наслідком активізації посередницьких зусиль України із врегулювання близькосхідного конфлікту стали певні ускладнення у політичній сфері українсько-ізраїльських відносин.

Це пояснюється прагненням Ізраїлю нав’язати своє бачення шляхів врегулювання близькосхідного конфлікту, а також розгляд ним відносин України з арабськими країнами виключно з точки зору інтересів власної безпеки.

Проведення у Києві у травні 2003 року під егідою ООН Міжнародної конференції на підтримку миру на Близькому Сході, а також пропозиція щодо направлення українського військового контингенту для виконання миротворчої місії у складі багатонаціональних сил за мандатом ООН на кордон між Ізраїлем та палестинськими територіями і на Голанські висоти зумовила стримано негативну реакцію з боку ізраїльтян. Посилання української сторони на те, що під час вироблення своєї позиції із зазначених питань вона орієнтується перш за все на країни ЄС, вступ до якого визначено стратегічним напрямком зовнішньої політики нашої держави, також не зустрічають в ізраїльської сторони належного розуміння».

Запитання

1. Яку позицію посідає Україна у розгляді близькосхідної проблеми?

2. Як позиція України впливає на її відносини з Ізраїлем?

Додаток 2

Робота з історичними джерелами.

З праці В. Міхіна «Світовий соціалізм і національно-визвольний рух»

Економічна й технічна співпраця соціалістичних держав з африканськими країнами, що розвиваються, — важлива ланка їх зовнішньоекономічних зв’язків. Особливістю співробітництва соціалістичних країн із державами, що розвиваються, є його виробнича спрямованість. Деякі цифри економічної та технічної допомоги країнам, що розвиваються, з боку РЕВ: промисловість і енергетика — 79,4 %; сільське господарство — 5 %; транспорт і зв'язок — 5,4 %; геологорозвідувальні роботи — 4,9 %; освіта, культура, охорона здоров’я, комунальне господарство — 5,3 %. На 1 січня 1984 р. в країнах Африки за допомогою країн РЕВ побудовано та введено в дію 1507 об’єктів. Наприклад, було побудовано об’єктів енергетики та енергетичної інфраструктури, 19 об’єктів нафтодобувної та газової промисловості. Так, у Ефіопії споруджено великий нафтопереробний завод, який практично звільнив країну від необхідності імпортування нафтопродуктів. В Анголі працюють нафтобази в Маланже та Порту-Амбоїн.

З праці доктора філософських наук М. Мнацаканяна «Солідарність із силами національного й соціального визволення — незмінний курс СРСР»

Соціалістичне спрямування виникає як наслідок революційного завоювання влади революційно-демократичними силами, як вибір шляху розвитку конкретним народом. У першій половині 1980-х років налічувалося майже 20 країн соціалістичного спрямування. Соціалістичні країни, СРСР надають країнам соціалістичного спрямування відповідну політичну, моральну, матеріальну підтримку.

Так, для формування розвиненої національної економіки Ефіопії соціалістичні країни надали допомогу для будівництва 30 об’єктів, які вже введені в дію, і 40, які ще будуються.

З книжки К. Ендрю та О. Гордієвського «КДБ.

Історія зовнішньополітичних операцій від Леніна до Горбачова»

За п’ять років (січень 1976 — грудень 1980 pp.) обсяг радянських військових поставок в африканські країни південніше від Сахари становив майже 4 млрд доларів, що в десять разів перевищувало військові поставки Сполучених Штатів. Наприкінці 1970-х років Москва зосередила всі свої надії та сподівання на Африканському континенті на Ефіопії, де в 1974 р. під керівництвом Менгісту Хайле Маріама до влади прийшла військова хунта марксистського зразка. У період жорстоких боїв між Ефіопією та Сомалі взимку 1977-1978 pp. радянські військові поставки до Ефіопії збільшилися настільки, що за деякими даними радянські транспортні літаки приземлялися на її території через кожні 20 хв понад 3 місяці. В операції, яка координувалася через радянський супутник-шпигун, брали участь 225 літаків. Одночасно з Анголи до Ефіопії було переміщено 17 тис. кубинців, там уже перебували 1 тис. радянських радників і 400 східних німців...

Незважаючи на все це, Менгісту розчарував Кремль не менше, аніж керівники Анголи та Мозамбіку. Через десять років після його приходу до влади ефіопська економіка була на межі повного краху, мільйони жителів країни страждали від голоду, а закінчення війни проти Сомалі й еритрейських сепаратистів не було видно.

Запитання

1. З якою метою Радянський Союз надавав допомогу країнам Африки? Відповідь обґрунтуйте своїми прикладами.

2. Які форми цього співробітництва були самими важливими?

3. Назвіть автора, якому ви довіряєте найбільше? Чому?

Додаток 3

Схема характеристики історичної особи

(складання історичного портрета):

1. Історичні умови, виклики та вплив оточуючого суспільного середовища на формування особистості історичної постаті.

2. Особистісні якості історичного діяча та умови їх становлення та формування.

3. Цілі діяльності та можливості їх досягнення.

4. Якими засобами та шляхами досягається поставлена мета.

5. Основні результати діяльності історичної особи для регіону, країни чи світу.

6. У чому значення діяльності цієї особистості.

7. Яке Ваше ставлення до цієї особи як людини та як історичного діяча?