Уродженці Чернігівщини брали участь у русі декабристів;
Чернігівський полк, що перебував у Василькові, виступив 29 грудня 1825 роки, але ця спроба була придушена.
У 1820-х роках дехто з професорів Ніжинського Ліцею підтримував зв'язки з Малоросійським Таємним Товариством.
У першій половині 19 століття поширилася освіта і культурне життя на Чернігівщині.
На початку 19 століття діяли гімназії у Чернігові й Новгороді-Сіверському;
1820 гімназія вищих наук у Ніжині (1832 перетворена на ліцей, а 1875 на Історико Філологічний Інститут).
Натомість на початку 19 століття народна освіта занепала:
якщо в середині 18 століття в самих тільки Чернігівському і Ніжинському полках було 369 парафіяльних шкіл,
то 1861 в усій Чернігівській губернії було їх лише 88, і то зрусифікованих.
Значний вклад у загальну культуру і науку внесли вихідні з Чернігівщини:
композитор М. Березовський,
скульптор І. Мартос,
славіст О. Бодянський,
Т. Шевченко часто відвідував Чернігівщину. (1843, 1845 — 47, 1859).
Тут він створив багато своїх творів, частково написаних за матеріалами з Чернігівщини.
У 1846 році з доручення Археографічної комісії Шевченко їздив описувати історії і архітектурні пам'ятки Чернігівщини
Проте, після першої чверті 19 століття Чернігівщина втрачає першорядне значення в українському національному відродженні; затьмарює її Полтавщина.
У першій половині 19 століття зайшли деякі зміни в економічному стані Чернігівщини:
збільшилася площа під технічними культурами, зокрема тютюном, коноплями, цукровим буряком.
Виникла цукрова промисловість, розвинулися інші галузі харчові і суконної промисловості.