Embedded Files
Завдання :
опрацювати § 3, і матеріал сайту, виписати і вивчити:
-- Які давні вчені писали про слов'ян ?
-- Що таке велике переселення слов’ян ?
-- хто такі , коли і на якій території розселилися – венеди, склавини, анти
-- на якій території розселилися слов’яни
-- скільки слов'янських племен і які проживали на теріторії сучасної України
-- на які три гілки поділялись
-- поняття – віче, дружина, союзи племен, державотворчі процеси, літопис,
сусідська община, данина
-- заняття слов’ян
-- які союзи слов’янських племен проживали на території сучасної України перемалювати та вивчити відповідну таблицю на сайті )
-- що таке Куявія, Славія, Артанія
-- навколо якого об’єднання почала формуватися східнослов’янська держава
-- хто вважається засновником східнослов’янської держави
-- сусіди слов’ян
-- де переважно селилися слов’яни
Слов’яни – предки 15 сучасних європейських народів, у тому числі й українського, формувалися протягом ІІ–І тис. до н. е. на лісостепових просторах від Вісли до Дніпра.
Ці терени дослідники називають прабатьківщиною слов’ян.
Проте багато вчених зародження слов’ян пов’язують із ширшими теренами – від Одри (Одера) до Дніпра.
Тацит, Пліній Старший, Птоломей, Прокопій Кесарійський, Йордан,
Маврикій Стратег… --
римські, візантійські та готські автори, які вперше згадують давніх слов’ян
(венедів, антів, склавинів)
Слов’яни з найдавніших часів жили на території Європи й були відомі під назвою венеди, так їх називали у писемних джерелах І -- ІІ ст.
У І—ІІ ст. венеди розселилися між річками Одра та Дніпро і біля Карпат.
У ІV ст. із венедів вирізнилися дві групи слов’янського населення —
склавини (предки західних і південних слов’ян) і анти (предки східних слов’ян).
Венеди -- слов’янські племена, проживали у басейні р. Вісла.; перша назва слов’янських племен, яка зустрічається в працях римських авторів
Анти -- східнослов’янські племена, які проживали у басейні р. Дніпро. У IV-VII ст. існував антський військово-племінний союз, який на початку VII ст. був знищений аварами. Остання згадка про антів датується 602 р. Деякі вчені (зокрема М. Грушевський) вважають антів праукраїнцями
Склавіни -- слов’янські племена, що проживали у басейні р. Дунай
Велике переселення слов’ян — розселення слов’янських племен із їхньої прабатьківщини, розташованої між Дніпром і Віслою, на сусідні землі в V—VIIст.
У V—VІІ ст. відбулося Велике розселення слов’ян із межиріччя Дніпра й Дністра по території Європи: на заході слов’яни досягли р.Лаби та узбережжя Балтійського моря, на південному заході —р.Дунаю і Балканського півострова, на півночному сході —р.Десни, Оки та Західної Двини. Розселення слов’янських племен збіглося в часі з Великим переселенням народів, за якого слов’яни брали участь у боротьбі з германськими племенами готів (ІІІ—ІV ст. н.е.), тюркськими племенами гунів (ІV—V ст. н.е.) і аварів (VІ—VІІ ст. н.е.).
Згодом утворилось три групи слов’ян:
Східні слов’яни -- українці, росіяни, білоруси
Південні слов’яни -- хорвати, серби, чорногорці, македонці, болгари,
словенці
Західні слов’яни -- словаки, чехи, поляки, полабські слов’яни
Зародки держави у антів були у формі воєнної демократії (перехід від первісно-родового ладу до класового суспільства), тобто вища влада належала народним зборам (віче), а на період воєн вона зосереджувалась в руках князів, які командували військовими дружинами. Влада князів передається по спадковості.
Віче – народні збори у слов’ян.
Князь - глава роду, племені, який стояв на чолі військової дружини, згодом - правитель держави.
Дружина - воїни, котрі складали постійну військову силу князя, брали участь в управлінні князівством.
Союзи племен — об’єднання кількох племен, які за певних умов давали початок державній організації.
Державотворчі процеси — процеси, що пов’язані з виникненням у певних народів держави — системи влади, за якої порядок у суспільстві підтримується за допомогою спеціальних організацій і людей — армії,чиновників, наглядачів тощо.
Літопис — хронологічний послідовний запис історичних подій, зроблений їхнім сучасником.
Український історик М. Грушевський називав антів праукраїнцями. Сучасні вчені вважають, що пращурами українців є анти та частина склавинів. Також на формування українців впливали інші народи під час міграційних процесів.
Господарство: займалися землеробством, використовували вогнево-підсічний спосіб обробки землі, вирощували жито, пшеницю, овес….
Також займалися осілим скотарством, сільськими промислами (наприклад, бортництвом – збиранням дикого меду), ремеслами, торгівлею з різними народами-сусідами.
Соціальна сфера: перехід до сусідської общини, формування військової та племінної знаті, поява «градів» (великих поселень).
Сусідська община – це община, що прийшла на зміну родової;
вона складалася з окремих сімей, які не пов’язані між собою кровними узами.
Релігійна сфера: вірування у слов’ян були язичницькі. Боги давніх слов’ян: Дажбог – бог Сонця, Сварог – бог вогню, Перун – бог грому і блискавки, Лада – богиня кохання, Мара – богиня хвороб і смерті, Дана – богиня води, Макош – богиня землі.
Політична сфера: протягом V – VIIст. тривало велике розселення слов’ян.
У VIII-ІX ст. з’являються слов’янські союзи племен.
Союзи племен східних слов’ян:
На території сучасної України -
поляни (р. Дніпро, Київщина),
сіверяни (р. Десна, Чернігівщина),
деревляни (Полісся, р. Прип’ять, Тетерев),
дуліби та волиняни (Волинь),
білі хорвати (Карпати),
уличі та тиверці (рр. Південний Буг, Дністер).
Поляни -- східнослов’янські союзи племен, що проживали на території сучасної Київщини (р. Дніпро)
Деревляни -- східнослов’янські союзи племен, що проживали на території сучасного українського Полісся (р. Тетерів)
Волиняни -- східнослов’янські союзи племен, що проживали на території сучасної Правобережної України (Волинь)
Сіверяни -- східнослов’янські союзи племен, що проживали на території сучасної Чернігівщини (р. Десна)
Тиверці -- східнослов’янські союзи племен, що проживали у міжріччі Дністра та Прут
Уличі -- східнослов’янські союзи племен, що проживали у пониззі Дніпра, від р. Рось до Чорного моря
Білі хорвати -- східнослов’янські союзи племен, що проживали на території сучасної Західної України (Карпати). Білі хорвати останніми серед усіх східнослов’янських племен були приєднані до Київської Русі (наприкінці Х ст.)
У VIII—IX ст. у східних слов’ян набирають сили державотворчі процеси. У результаті об’єднання окремих союзів племен виникають нові утворення — племінні княжіння. Кожне з них мало власну територію. Сучасні вчені вважають, що ці об’єднання містили елементи державності.
За свідченням арабських авторів, на східнослов’янських землях існували три об’єднання: Куявія (землі полян із Києвом), Славія (землі ільменських словенів) та Артанія (Ростово-Суздальська земля,а можливо, Причорноморські або Приазовські землі).
Вважається, що племінне княжіння полян у Середньому Подніпров’ї, відоме арабам як Куявія, стало осередком, довкола якого зростала
східнослов’янська державність.
На межі VШ–ІХ ст. склалися реальні історичні передумови для утворення на його основі першої східнослов’янської держави, завдяки якій було об’єднано древлян і сіверян. Верховна влада в новій державі належала нащадкам полянського князя Кия.
За твердженням літописця, саме з полян походять перші київські князі: Кий та його брати Щек, Хорив і їхня сестра Либідь. Із цими князями Нестор Літописець пов’язує будівництво Києва, який отримав назву на честь старшого брата.
Фрагмент з літопису "Повість минулих літ":
«...Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми, то було мiж них три брати: одному ім’я Кий, а другому – Щек, а третьому – Хорив, і сестра їхня – Либідь. І сидів Кий на горі,де нинi узвiз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив – на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок і на честь брата їхнього найстаршого назвали його Києвом… Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні… А по сих братах почав рід їхній держати княжіння в полян».
Попри легендарний характер оповідь літописця має історичну основу. Зіставивши свідчення літописця з тогочасними візантійськими джерелами, історики дійшли висновку, що князь Кий жив, найімовірніше,у VI ст. Він відзначався неабияким полководницьким хистом, був прийнятий візантійським імператором, що для автора літопису є незаперечним
підтвердженням його шляхетного (князівського) походження.
Сусіди східних слов’ян:
Готи (германські племена, перебували на тер. України у III – IV ст.), гуни (тюркські племена, IV ст.), болгари (тюркські племена, VII ст.), авари (тюркські племена, VI-VII ст.), хозари (іудеї, VIII-X ст.), угри (угро-фінські племена, XI ст.), вікінгі (інша назва – нормани, варяги – мешканці Скандинавського півострова), IX-Х ст.)
Авари -- тюркські племена, що перебували в українських степах у VI-VII ст. Авари у на початку VII ст. знищили антський військовий союз.
Хозари -- східні сусіди східних слов’ян IV-X ст. Утворили державу Хозарський каганат і певний період збирали данину із східнослов’янських племен. Іудеї. Знищені руським князем Святославом у другій половині Х ст.
Page updated
Google Sites
Report abuse