Embedded Files
asset-v1 UIED+History-of-Ukraine-10th-grade+2020+type@asset+block@asset-v1_UIED_History-of-Ukraine-10th-grade_2020_typeasset_blockконспект_історіяУкраі_ни_10кл_3_284_compressed.pdf
Розвиток культури в 30-х роках.
Становище у сфері освіти
1930 р. постанова ЦК ВКП(б) «Про загальне обов’язкове навчання».
Започатковано обов’язкове чотирикласне навчання.
1934р. постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР „ Про структуру початкової і середньої школи в СРСР” .
Запроваджувалася єдина структура загальноосвітньої, школи трьох типів:
· початкова (1- 4 класи),
· неповна середня (5—7 класи),
· середня (8—10 класи).
Запроваджено:
· тривалість уроку;
· єдиний день початку навчального року — 1 вересня;
· п’ятибальну систему оцінювання знань;
· гальмувалася українізація, скорочувалася кількість українських шкіл.
Наприкінці 30-х років стало обов’язковим вивчення російської мови,
змінювалася українська граматика й абетка у напрямку наближення їх до російської мови.
1938 р. постанова Ц К ВКП(б), за якою створення навчальних закладів національних меншин оголошувалося, насадженням вогнищ буржуазно-націоналістичного впливу на дітей” , а тому подальше їх існування було визнане “недоцільним та шкідливим”. Усі ці заклади закрили.
Зростала кількість вищих навчальних закладів. У 1933 р. відновилася діяльність університетів у Києві, Дніпропетровську, Одесі й Харкові. Значно розширилася мережа середніх навчальних закладів.
Хиби:
1. Загальний кваліфікаційно-професійний рівень був доволі низьким.
Бракувало загальної культури, освіченості, достатньої теоретичної підготовки і практичного досвіду.
2. Було остаточно порушено інтелектуальну і моральну спадкоємність нової та старої інтелігенції.
3. Властивий демократичній більшості дореволюційної інтелігенції критичний дух, творчі засади, гуманізм, милосердя та благородство в нових умовах не мали підґрунтя для розвитку.
4. Влада не була зацікавлена у формуванні творчої особистості, а вимагала бездумного виконавця.
5. Серед частини інтелігенції поширилися безпринципність, аморальність, фабрикування доносів.
6. Здійснювалися репресії проти тих, хто прагнув зберегти свої політичні переконання і моральні принципи.
Досягнення науки
Академія наук УРСР - вища наукова установа в Україні.
Напередодні війни в Україні функціонувало 220 наукових установ.
1928 р. у Харкові відкрито Український фізико-технічний інститут, у якому:
• 1931 — 1932 рр. працював 1. Курчатов;
• Л. Ландау написав знамениту роботу з кінетичної теорії плазми,
дав обґрунтування теорії термоядерного синтезу;
• у 1932 р. група вчених вперше в СРСР здійснила штучне розщеплення атома літію.
Видатними вченими були:
Ю. Кондратюк —розробки з теорії космічних польотів,
О. Паладін —біохімік,
О. Бродськйй, Л. Писаржевський - хіміки,
В. Філатов, М. Стражеско —медики,
1932 р. засновано Інститут електрозварювання АН УРСР за ініціативи Є. Патона.
Колектив інституту розробив ефективний спосіб автоматичного електрозварювання під флюсом, який уперше в світовій практиці застосовано на Магнітогорському комбінаті, на Дніпробуді.
В Україні плідно працювала група талановитих математиків —математична школа Д. Граве.
В Інституті математики засновник наукової школи математичної фізики М. Крилов та його учень М. Боголюбов створили новий напрям —нелінійну математику.
Особливо треба відзначити внесок українських учених у розвиток суспільних наук:
М. Грушевський («Історія України — Руси»),
А. Кримський («Історія хозар»),
І. Крип’якевич («Велика історія України»),
Н. Полонська-Василенко («Історія Лівобережної України XVII— XVIII ст.»).
Сталінські репресії в науці
1. Репресії проти тих учених, які вели дослідницьку роботу ще з дореволюційних часів.
2. Репресовані академіки АН УРСР:
• Н. Світальський —геолог; • Д. Ландау, якого врятувало лише заступництво видатного фізика П. Калині;
• Ю. Кондратюк - заарештований 1930 р., на засланні продовжував наукову роботу;
3. Жертвами репресій стали тисячі працівників наукових закладів і вчених вищої школи.
4. Репресовані в царині суспільних наук:
М. Яворський - знаний історик, академік АН УРСР і БСРР. У 1929 р. під час дискусії з питань історичної науки його погляди оголошено не марксистськими і «націоналістичними». У 1932 р. його заарештували і вислали, а в 1937 р. розстріляли.
М. Грушевський —його твори з історії України було затавровано як буржуазно-націоналістичні. У 1931 р. його заарештували, але по деякім часі звільнили. Він був змушений покинути Україну і переїхати до Москви. У 1934 р. за загадкових обставин помер.
Література
1932 р. - створено єдину спілку письменників України, організаційно оформлену на І-му з’їзді у 1934 р.
Культурні процеси уніфікували за допомогою методу “соціалістичного реалізму” , який передбачав насамперед оспівування досягнень соціалізму.
Продовжували писати вірші П. Тичина,. М. Рильський, М. Бажан. Але свободи творчості вони не мали. Обставини життя змушували їх прославляти Й. Сталіна, компартію.
Образотворче мистецтво
Переборюючи труднощі, продовжували творити художники старшого покоління — М. Бойчук, 1. Їжакевич, Ф. Кричевський, К. Трохименко, О. Шовкуненко.
Плідно працювали художники молодшого покоління — А. Петрицький, С. Григор’єв, В. Костепький, О. Любимський, графік Касіян.
На основі вже згаданої постанови ЦК ВКП(б) 1932 р. створено Спілку художників України, перший з’їзд якої відбувся 1938 р.
У творах живопису провідною стала тема «соціалістичного будівництва», а головними героями — робітники, селяни, діячі культури, воїни Червоної армії.
Історію світового живопису прикрасила творчість художника-монументаліста Михайла Бойчука. У 1936 р. за сфабрикованими обвинуваченнями його було заарештовано і кількох його учнів, а через рік усіх їх розстріляли.
Музика
Значний творчий внесок у розвиток музичної культури зробили в ті роки композитори Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, В. Косенко, К. Данькевич, П. Козинський та інші. Велике значення,для розвитку музичного мистецтва, підготовки висококваліфікованих мистецьких кадрів мало відкриття у 30-х роках Київської, Харківської та Одеської консерваторій.
30-ті роки виявилися особливо трагічними для українського кобзарства й лірництва. Кобзарі й лірники співали про жахливу долю народу, про голод в Україні, насилля. Вони продовжували нагадувати своїм землякам про втрачену волю, про героїзм і романтику минулих козацьких часів. Прославляти більшовицькі порядки в Україні вони не хотіли. 1934 р. до Харкова на прикінцевий етап Республіканської олімпіади міста і села прибуло близько 300 кобзарів і лірників, усіх їх заарештували і розстріляли.
Театр
Значне місце в розвитку української культури продовжувало посідати театральне мистецтво. В українських театрах творили П. Саксаганський, М. Садовський, Н. Ужвій, О. Сердюк, А. Бучма, О. Борисоглібська, Ю. Шумський, В. Добровольський.
В історію українського театру золотими літерами вписано ім’я Леся Курбаса —реформатора українського театрального мистецтва, обдарованого режисера і талановитого організатора, який разом зі своїм творчим колективом показував глядачам правду життя. Його звинуватили в націоналізмі, звільнили з роботи у створеному ним 1922 р. театрі «Березіль», а потім після арешту у 1933 р. відправили до таборів, де він і загинув. Разом із ним репресували чимало акторів його театру, а сам театр закрили.
Кіномистецтво
Першими звуковими фільмами в Україні були: документальний — «Симфонія Донбасу» Д. Вертова і художній — «Фронт» Соловйова.
Новими творами збагачували вітчизняне кіномистецтво О. Довженко, І. Кавалерідзе, І. Савченко. Фільми Олександра Довженка («Арсенал», «Земля», «Щорс») увійшли до скарбниці світового кіномистецтва.
За період з 1929 р. по 1937 р. в Україні було знято близько 180 фільмів різних жанрів.
«Розстріляне відродження»
Розстріляне відродження — умовна назва літературно- мистецької генерації 20— 30-х років, репресованої більшовицьким режимом та їх ідеологічним закріпаченням, внаслідок чого було завдано значних збитків духовному життю українського народу.
Погроми 30-х років у культурі завдали великих втрат духовному житло всього українського суспільства.
1. Спочатку заборонено літературні товариства.
2. Під невблаганним пресом опинилися науковці, письменники, діячі культури.
3. Жорстоко переслідувалися діячі національної культури.
4. Велася боротьба проти націоналістичних ухилів.
Жертви репресій.
1933р. заарештовано талановитого поета, прозаїка і драматурга М. Ялового. М. Хвильовий заподіяв собі смерть. Репресовано О. Слісаренка, О. Досвітнього, Остапа Вишню (засуджено до 10 років концтаборів) тощо.
1934р. розстріляно Г. Косинку, Д. Фальківського, К. Бурового.
1935р. Жертвами репресій стали М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, В. Поліщук.
1937р. розстріляли М. Семенка, 1. Микитенка і багатьох інших талановитих майстрів слова.
Із 193 членів і кандидатів у члени Спілки письменників України було репресовано 97.
Олександр Шумський (1890-1946)
На початку 1919 р. О. Шумський працював у колегії наркомату освіти України, а під час наступу Денікіна брав участь у підпільній боротьбі проти білогвардійців, виступив за воєнно-політичний та економічний союз радянських республік. 1924 р. - народний комісар освіти України. Шумський багато робив для українізації народної освіти. У 1925 р. генеральним секретарем ЦК КП(б)У став Л. Каганович. Невдоволений методами його роботи, О. Шумський порушив перед Й. Сталіним питання про заміну Л. Кагановича. Цього Л. Каганович йому не забув. На лютнево-березневому пленумі ЦК КД(б)У у 1927 р. йшлося про «націоналістичний ухил» О. Шумського, обстоювання ним форсованих темпів українізації та підтримку «націоналістичних гасел» М. Хвильового. О. Шумського було звільнено з посади наркома освіти. Він був змушений покинути Україну. 1933 р. Шумського заарештували й засудили до 10-річного ув’язнення за участь б Українській військовій організації та за «контрреволюційну діяльність». Після років перебування у тюрмах відбував заслання у Красноярську.
Page updated
Google Sites
Report abuse