Видатний український політичний і культурний діяч, князь. Народився у Дубно.

Володів великими маєтностями на Волині, Київщині, Поділлі та в Галичині.

Був старостою володимиро-волинським,

маршалком волинським (з 1550),

воєводою київським (з 1559) і

сенатором (з 1569).

Острозький — одна з найбільш впливових політичних постатей того часу.

Був претендентом на польський престол після смерті

Сигізмунда II Августа (1572) і московський трон після смерті царя Федора Івановича (1598).

Послідовно захищаючи українські політичні права, став одним з лідерів опозиції, яка

не підтримувала укладення Люблінської унії 1569 р.

Виступав за те, щоб Україна увійшла на рівних правах з Польщею і Литвою до нового федеративного державного об’єднання — Речі Посполитої.

Підтримував зв’язки з козаччиною, хоча брав участь у боротьбі з козацьким повстанням під проводом К. Косинського і Наливайка.

Острозький відіграв визначну роль у національно-культурному житті України

другої половини XVI — поч. XVII ст.

Засновник шкіл у Турові (1572), Володимирі-Волинському (1577),

академії (бл. 1576-1580) і друкарні (1578) в Острозі.

З ініціативи Острозького в Острозі був створений

гурток визначних діячів української культури,

членами якого були

Г. Смотрицький, К. Острозький, З. Тустанівський, Д. Наливайко

та ін.

1581 року на кошти Острозького був виданий

перший повний текст Біблії староукраїнською мовою.

Відігравав важливу роль у релігійному житті України.

Не заперечуючи об’єднання католицької і православної церков, виступав за те,

щоб справа унії розглядалася на церковному соборі, а не вирішувалася лише вищим духовенством.

1596 року під час Берестейського церковного собору очолив опозицію і

виступив проти укладення Берестейської унії 1596 р.