Подивіться на репродукцію знаменитої картини
Леонардо да Вінчі «Мона Ліза».
Вона була написана в XVI столітті, але до цього часу вражає людей,що дивляться на неї, передусім загадковою усмішкою.
Художник Вазарі писав про усмішку «Мони Лізи»:
«Усмішка така приємна, що, дивлячись на цей портрет, відчуваєш більше божественне, ніж людське, задоволення… Цей портрет був визнаний дивовижним твором, бо саме життя не може бути іншим».
Сам Леонардо да Вінчі говорив:
«Гарний живописець повинен писати дві головні речі — людину та уявлення її душі»
Тема уроку сьогодні звучить так: «Що можна прочитати в погляді?» На уроці ми поговоримо про те, що можна «прочитати» в погляді, які основні правила невербального (немовного) спілкування, коли жести бувають красномовнішими за слова.
Ми з вами постараємося визначити, що таке міміка, пантоміма, жест, засвоїти деякі правила «мови без слів».
Як ви гадаєте, чи можна за зовнішніми ознаками, без слів визначити стан людини, її настрій, ставлення до мовців?
Жести, вираз очей, міміка, поза, рухи тіла —
невербальні засоби спілкування.
Їх вивчає наука кінесика (від грец. kinesis — «рух»).
Що можна прочитати в погляді
- Богдане, ну як ти міг недодивитися?! Я ж тебе просила: пильнуй добре Наталчине кошеня, бо таке шкодливе... - виговорювала Олеся. - А тепер що скажемо Зінаїді Федорівні? Це ж її улюблена квітка!
- Олесю, щиро кажучи, не знаю, як це вийшло, - виправдовувався Богдан. - Я очей не зводив з капосного кошеняти... А взагалі, до чого тут я?
- Ще й пробуєш відкрутитися? - голос Олесі зазвучав загрозливіше. - От візьму й піду додому, а ти сам пояснюй пані Біології (так п'ятикласники поза очі називали свою вчительку), що тут робив Мурко.
- А, до речі, що він тут робив і як власне втрапив до класу? - тепер Богданко опанував себе й почувався дедалі впевненіше.
Зате Олеся похнюпила голову, адже це вона попросила Наталку принести кошеня до школи потай від батьків.
Завдання 1:
Чи відповідає описаній ситуації зображення героїв на малюнкові?
Які емоції Богданка втілені в його жесті? Як ще можна витлумачувати цей жест?
Чи доводилося вам спостерігати, коли слова свідчили про одне, а вираз обличчя зовсім про інше?
Прочитайте текст
«Чому, спілкуючись, ми дивимося співрозмовникові в очі».
Чи важливі при спілкуванні невербальні засоби?
1. Чому, спілкуючись, ми дивимося співрозмовникові в очі
Про те, що основним засобом спілкування є мова, ви добре знаєте. Однак для щирого спілкування часом замало слів.
Ви, мабуть, помічали, як часто, спілкуючись, люди вдаються до жестів, пильно зазирають одне одному в вічі, намагаються збагнути думки за виразом обличчя не лише тоді, коли співрозмовник уникає спілкування, а й коли він надміру балакучий.
Важливість таких спілкувальних засобів усвідомлено давно. Адже саме вони найточніше передають почуття людини. Недарма кажуть: «Гляне - молоко кисне»; «Скривився, як середа на п'ятницю»; «Усміхається, як дитина»; «Нахмурив брови, мов пугач». Зрозуміло, що етикет не оминає увагою немовних засобів спілкування.
С чимало етикетних порад, які стосуються погляду, усмішки, жестів, пози. Визначено навіть, якою має бути відстань між спілкувальниками, аби вони почувалися затишно й довіряли одне одному. Щоправда, у різних народів «ввічливою» вважають неоднакову відстань: коротшу - у південних та східних народів, довшу -у північних. Вам, певно, буде цікаво дізнатися, чому? Річ у тім, що народам Південної Європи, Латинської Америки, Сходу властиво доторкатися під час розмови на знак довіри до руки співрозмовника. Якщо ж відстань між спілкувальниками завелика, представники цих народів не вірять тому, що чують.
Завдання 2:
Чи прийнято в Україні при представленні або знайомстві дивитися
в очі співрозмовникові?
Чи часто вам учителі говорять:
«Подивіться на мене, я хочу бачити ваші очі»?
Поспостерігайте та обміняйтеся думками, яку відстань між співрозмовниками вважають за доречну в Україні?
Етикет не лише рекомендує певні правила, які регулюють використання немовних засобів спілкування, а й навчає розуміти ці засоби. Найбагатшою на значення, за давньою традицією, наш народ вважає мову поглядів.
У різних народів мову поглядів витлумачують по-різному. Так, у Китаї та Японії спілкувальники здебільшого уникають прямого погляду, у Франції, Італії пильно дивитися на співрозмовника є цілком ввічливим.
Є країни, де непристойним вважають, коли молодші дивляться в очі старшим. Наприклад, на острові Фіджі тамтешнє населення, щоб не зустрічатися поглядом із співрозмовником, навіть відвертається під час розмови.
Завдання 3:
Поясніть, які почуття, настрої, ставлення до інших втілюють наведені нижче прикметники, поєднуючись зі словом «погляд»:
байдужий, веселий, глибокий, довірливий, доброзичливий, життєрадісний, колючий, кривий, привітний, холодний.
Спробуйте надати своєму поглядові ознак, наведених вище. Потренуйтеся спочатку перед дзеркалом, а потім попросіть однокласника визначити, чи досягли ви вправності.
Завдання 4:
Витлумачте фразеологізми. З двома (на вибір) запишіть речення.
"Очі грають"; "очі загорілися"; "очі на мокрому місці";
"позичити в Сірка очей"; "очі злипаються", «очі розбігаються»;
«очі на мокрому місці»; «очей не відірвеш»; «очі злипаються»; «вирячити очі»; «очі на лоб лізуть»; «робити великі очі»; «ховати очі»; «їсти очима»; «кліпати очима»; «не спускати ока».
Завдання 5:
Доберіть, продовжуючи наведений нижче перелік, якомога більше дієслів, що можуть поєднуватися з іменником «очі» або стосуватися його.
Розплющити, не зводити, обводити, зустрічатися...
Завдання 6:
Сформулюйте на основі власного досвіду 2-3 правила про те, "як слід або не слід дивитися під час розмови.
Очі так і світяться (у кого, чиї) - хто-небудь веселий, радісний, збуджений.
Очі бігають, забігали (чиї, у кого) -
1) хто-небудь, швидко змінюючи об'єкт спостереження, відразу оглядає багато чогось довкола;
2) хто-небудь виявляє неспокій, схвильованість, роздратування тощо.
Що таке «спілкування без слів»? Яку роль у ньому відіграють погляди? Що вони можуть передати співрозмовникові?
Етика. 5 клас. Оксана Данилевська; Олена Пометун