24. Якою є сутність та особливості комунікації у житті людини та громадянина?

Тема Ефективна комунікація

Завдання:

1. Опрацювати параграф 16.

2. Записати опорний конспект.

3. Виписати поняття.

4. Взяти участь в онлайн конференції

5. Підготуватись до онлайн тесту за параграфами 14-16

Матеріал до теми:

Спілкування — це процес взаємодії між людьми, у якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, цінностями й навичками, результатами праці. Спілкування може бути прямим і опосередкованим. Пряме спілкування відбувається під час безпосередніх контактів між партнерами, наприклад, у дружній розмові, що дає можливість відчути тепло людських стосунків, сприйняти їх найтонші нюанси, які можна передати жестами, поглядом, виразом обличчя. Опосередковане ж спілкування має місце, коли між учасниками спілкування існує просторово-часова дистанція.

Можна визначити традиційні форми спілкування, історично вироблені й закріплені в певних звичаях та обрядах різних народів. Зокрема, існує формальне спілкування, яке регламентується усталеними нормами та має стереотипний характер. Сторони такого спілкування виконують певні, заздалегідь визначені ролі: вчитель — учень, керівник — підлеглий, банкір — підприємець… Таке спілкування є офіційним.

Важливе місце належить діловому спілкуванню, успіх якого залежить від рівня довіри між партнерами, їхніх ділових якостей, інтересів і намірів. Ділове спілкування може перерости у дружнє та неформальне.

Основним засобом спілкування є мова, яка виступає підґрунтям культури, енциклопедією людського досвіду.

Мова виконує такі функції: відтворювальну, пізнавальну, комунікативну та культурно-творчу.

Важливим елементом загальнолюдського спілкування є його культура — сукупність загальноприйнятих норм поведінки людини в суспільстві. Культура спілкування культура словесного обговорення проблем уміння знаходити головну думку естетичний підхід до викладення власних думок культура висловлювання логічне й лаконічне висловлювання думок Для становлення культури спілкування також важливим аспектом є вміння виділяти логічні наголоси та логічні паузи. Логічний наголос передбачає виокремлення піднесенням голосу певного слова, яке несе в собі смислове навантаження. Від зміни місця логічного наголосу в певній фразі змінюється певною мірою її смислове наповнення.

Види спілкування: зовнішнє, внутрішнє, невербальне, письмове, звукове, усне, діалогічне, монологічне.

Культура спілкування охоплює дві складові: культуру говоріння та культуру слухання. Важливим є активне слухання — це техніка спілкування зі співрозмовником, що полягає в наданні йому підтримки в розмові та збереженні його внутрішнього комфорту. Ознаками активного слухання є прояв зацікавленості, участі, готовність надати підтримку, прагнення зрозуміти співрозмовника. Найпростіші прийоми — не перебивати співрозмовника, злегка нахилитися тілом до співрозмовника, робити кивки головою, піддакувати, мімікою показувати співпереживання, перепитувати, чи ви правильно розумієте, підбивати підсумки.

Правила активного слухання

1. Використовуйте:

1) мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, установіть контакт очима;

2) звуки й жести заохочення: хитання головою, доброзичливу посмішку, слова «так-так», «м-м-м…» тощо;

3) уточнювальні запитання, що допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. Наприклад, «Ви маєте на увазі, що…?», «А як щодо…?».

2. Не бажано під час активного слухання: а) давати поради;

б) змінювати тему розмови;

в) давати оцінки людині, яка говорить;

г) перебивати;

д) розповідати про власний досвід.

Навички успішного спілкування:

Ø уміння розуміти інших уміння адекватно реагувати на критику

Ø уміння ефективно висловлювати власну думку

Ø узгодження дій

Ø толерантність і компроміс у стосунках з іншими ведення переговорів

Ø розв’язування конфліктів і навички посередництва

Близьким до поняття спілкування є комунікація. Але вони відрізняються між собою. Спілкування й комунікація передбачають обмін і передачу інформації, але спілкування характеризується як міжособистісна взаємодія, а комунікація — як інформаційний обмін.

Комунікація — це процес, під час якого двоє або більше людей обмінюються інформацією. Окрім того, під час комунікації люди здійснюють обмін досвідом, цінностями, навичками, досягненнями. Здатність до сприйняття й передання інформації називають комунікативністю. Слово «комунікація» може означати також зв’язок, повідомлення, засіб зв’язку, інформацію, засіб інформації, а також контакт, спілкування, соціальну взаємодію. Комунікація також є однією з необхідних умов організації суспільства.

Види вербальної комунікації:

Ø МОНОЛОГ- Коли говорить одна особа, а решта слухають і сприймають її повідомлення. Монолог виступає одностороннім судженням, тут домінує оратор, він є джерелом інформації; така взаємодія передбачає лише поверхове, частинне розуміння та прийняття іншого учасника спілкування

Ø ДІАЛОГ -Мовлення між двома або кількома співрозмовниками, які висловлюються по черзі; діалог називають високою формою спілкування людей, під час якої відбувається обмін думками, більше враховується слово кожного із співрозмовників, їхні позиції є рівноправними

Ø ПОЛІЛОГ- Бесіда трьох і більше співрозмовників, так зване групове спілкування Невербальна комунікація є дзеркалом, що відображає емоційні реакції людини.

Види невербальної комунікації:

Ø зовнішній вигляд

Ø рухи людини жести

Ø міміка

Ø пози

Ø хода

Ø контакт очей

Комунікативністю називають і здатність людини будувати широку мережу знайомств, і вміння спільно обговорювати проблеми.