26.«Доба Мейдзі» в Японії. 

У середині XVII ст. (1640) сьогун Токугава Іеміцу прийняв рішення про 

«закриття країни» для європейців. 

Під страхом смертної кари японцям було заборонено виїжджати з країни. 

Будь-який іноземний корабель, який з’являвся біля берегів Японії, підлягав знищенню разом з екіпажем. 

Виняток було зроблено лише для Голландії, бо саме вона постачала в Японію вогнепальну зброю. Для голландців був відкритий лише один порт – Нагасакі.

Ізоляція Японії від зовнішнього світу була здійснена, в першу чергу, з метою збереження давніх традицій. Поширення християнства під впливом католицьких місіонерів набуло загрозливого характеру. Поряд із закриттям країни було заборонено християнство і знищені всі його прихильники в Японії.

У 20-30-х рр. XIX ст. в Японії починають зароджуватися капіталістичні відносини, але прогрес гальмувався феодальними пережитками. 

В країні починає розгортатися антисьогунський рух, до якого приєдналися селяни та міщани. Одночасно з цим країни Заходу та США вимагали відкриття Японії.

У середині XIX ст. Японія потрапила в поле зору США, європейських держав і Росії. 

В першу чергу Японія представляла інтерес для США як перевалочна база американських суден, що плавають у північних водах Тихого океану, і зручний плацдарм для зміцнення позицій Америки на Далекому Сході і, перш за все, в Китаї, де домінували англійці.

У 1853 р. в затоку Едо на острів Хонсю прибула американська військова ескадра на чолі з командором Меттью Перрі, який передав японцям 

лист від президента США Філмора, 

в якому висловлювалося бажання встановити з Японією дипломатичні відносини. 

Японці попросили час на роздуми.

Наступного 1854 р. року ескадра Перрі з десятком бойових кораблів знову з’явилася біля берегів Японії. 

Погрожуючи інтервенцією, він змусив сьогуна підписати 31 березня 1854 р. японо-американський договір про відкриття для торгівлі з США двох портів Сімода та Хокадате, а також американського консульства в одному з них. Так відбулося насильницьке відкриття Японії для країн Заходу.

У 1854 – 1858 рр. подібні договори з Японією уклали Росія, Англія, Франція, Голландія. Ці договори були нерівноправні. По-перше, громадяни цих країн отримали право недоторканності на території Японії. Японія також була зобов’язана надати пільги в торгівлі цим країнам. По-друге, торгівля з західними країнами зруйнувала японську економіку, оскільки в країну ринули дешеві європейські товари. Таким чином, Японія виявилася перед загрозою колонізації.

2. Революція Мейдзі

Проникнення європейців і американців до Японії підірвало авторитет традиційної влади сьогуна. Проти його влади виникла сильна опозиція. 

Це призвело до громадянської війни (І863 – 1868), 

яка ускладнилася втручанням іноземних держав.

У 1866 р. помер сьогун Іемоті, що уособлював світську владу, а в 1867 р. – імператор Комей, який представляв релігійну владу. 

У країні з новою силою спалахнула боротьба за владу, яка призвела до революції.

Мета революції:

·           повна свобода торговельної та підприємницької діяльності;

·           скасування режиму закритості Японії;

·           аграрна реформа.

Нового 15-річного імператора Муцухіто підтримували самураї півдня Японії, городяни, селяни.

У січні 1868 р. війська імператора, що мали європейську зброю, розгромили війська сьогуна, а в травні вступили до столиці сьогуна Едо (Токіо). 

Так імператор об’єднав світську й духовну владу. 

Роки його правління отримали назву Мейдзі.

Робота з термінами й поняттями

Доба Мейдзі (у перекладі з японської – «освічене правління»)– офіційна назва періоду правління імператора Муцухіто (1867 – 1912), який прийшов до влади в результаті революції, що ліквідувала владу сьогунів із роду Токугава.

Результати революції:

·           повалення сьогунату;

·           відновлення реальної влади імператора.

Постать в історії

Муцухіто (1852 – 1912) – японський імператор із 1867 р. (став імператором у п’ятнадцятирічному віці). Став першим імператором Японії після повалення сьогунату. 

Під час його правління були проведені ліберально-демократичні реформи та у 1889 р. прийнята Конституція.

Став символом реставрації Мейдзі, «батьком» Японської імперії, провідником модернізації Японії, що перетворив федеративну аграрну країну на передову централізовану індустріальну державу. 

Завдяки здобуткам у державотворенні, скромності та високому рівню самодисципліни користувався великим авторитетом сучасників.

Революція (переворот) Мейдзі (1867 – 1868) поклала початок радикальним соціальним, політичним та економічним змінам в японському суспільстві. 

Відбулася швидка модернізація країни на основі застосування іноземного досвіду з урахуванням національних традицій, створення могутнього промислового потенціалу з необхідними для цього нововведеннями в політичних інститутах, правових нормах і т. ін.

3. Реформи 70-80-х рр. ХІХ ст.

Імператор Муцухіто рішуче вдався до модернізації країни з використанням досвіду Європи. Розвиток Японії в останній третині XIX ст. прискорився. Реставрація влади імператора супроводжувалася відстороненням від управління державою княжих кланів, які чинили опір проведенню екстрених реформ.

У японському суспільстві почалися радикальні зміни (соціальні, політичні та економічні). Із 1871 р. почалися реформи. Імператорський двір було перенесено з Кіото до столиці сьогуна місто Едо. Нова столиця дістала назву Токіо.

Важливу роль в ослабленні впливу традиційних княжих кланів відіграла аграрна реформа (1872 – 1873), згідно з якою частина землі відійшла до селян. У результаті реформи селяни отримали у власність ті ділянки, які вони обробляли. Замість натурального податку був введений єдиний поземельний податок в розмірі 3% від вартості землі. Однак навіть такий незначний податок виявився не під силу селянам, оскільки вартість землі в Японії була дуже високою. Для сплати податку доводилося продавати до 50% врожаю. Зрештою, 1890 р. 67% селян були змушені продати свої ділянки. Але реформа дозволила розвиватися товарному виробництву на селі. Промисловість отримала дешеву робочу силу.

Ще в 1871 р. була здійснена фінансова реформа, що замінила старі монети на єдину – ієну.

У 1872 р. проведена військова реформа. Армія, озброєна та навчена за європейським зразком, стала комплектуватися на основі загальної військової повинності. Були створені військові академії та інші навчальні заклади. У той же час в армії культивувався войовничий дух самурайства. Японія готувалася до здійснення широкомасштабних планів експансії на материку й акваторії Тихого океану.

У результаті адміністративної реформи 1870 – 1872 рр. були знищені князівства, введені префектури, що дозволило подолати роздробленість країни і консолідувати загальнонаціональний ринок.

У 1872 р. була розпочата реформа освіти. За європейським зразком засновано 5,5 тис. початкових шкіл та вісім університетів. 1877 р. відкрився Токійський університет, у провінціях почали створюватися педагогічні вищі навчальні заклади. Освіта стала доступною для жінок. Початкову освіту було оголошено обов’язковою. Оскільки вчителів не вистачало, до викладання і виховання хлопчиків долучили освічених самураїв. У 1890 р. опублікували імператорський указ про необхідність особистої відданості імператору. Документ вважався святинею і був покладений в основу виховання молоді. Особливий ритуал, обов’язковий у кожній школі, сприяв вихованню патріотизму та відданості імператору.

Також із 1873 р. припинено переслідування християн та на державному рівні запроваджена віротерпимість.

Реформи вивели Японію з міжнародної ізоляції, долучили її до світового господарства, сприяли формуванню індустріального суспільства.

Слабкість підприємницького капіталу обумовила провідну роль держави в створенні великих підприємств і арсеналів. Острівна країна субсидіями заохочувала розвиток своєї промисловості, віддаючи перевагу фірмам, які працювали на потреби армії та флоту. У 80-90-ті рр. XIX ст. чимало державних фабрик і заводів були передані в оренду або продані приватним особам на пільгових умовах. Утворилися великі фірми («Міцуї», «Міцубісі», «Ясуда», «Асано» та ін.). Підприємства часто передавалися в руки дворян, вищих службовців. Так було покладено початок тісному зв’язку імператорського двору, поміщиків, національної буржуазії. За рахунок держави створили систему транспорту і зв’язку. Однак у промисловості переважали дрібні підприємства, і за рівнем технічного розвитку Японія значно поступалася європейським державам.

Реформи, здійснені в 70-80-ті рр. XIX ст., дали потужний поштовх розвитку країни і формуванню особливої японської моделі модернізації.

Висновки

1. Наприкінці XIX ст. прискорився індустріальний розвиток Японії, чому сприяли реформи Мейдзі.

2. Своєрідність індустріального суспільства, яке формувалося в Японії, полягала в зміцненні економічних та політичних зв’язків між імперським двором, поміщиками, буржуазією, збереженні феодальних пережитків, заохоченні державою розвитку промисловості.

3. Промисловість Японії розвивалася нерівномірно: текстильна зростала швидкими темпами, металургія внаслідок недостачі сировини спочатку розвивалася повільними темпами.

4. За загальним обсягом промислового виробництва Японія значно відставала від Великої Британії, Франції, Німеччини, США і Росії.

5. У сільському господарстві існувало безземелля і малоземелля.

Особливості політичного життя

Своєрідним підсумком реформ стало прийняття у 1889 р. Конституції країни, яка була створена за зразком німецької. Згідно з Конституцією Японія стала конституційною монархією з широкими правами і законодавчою ініціативою імператора, особа якого проголошувалася «священною і недоторканою».

Імператор мав право 

оголошувати війну, підписувати мир, укладати договори, скликати і розпускати парламент, призначати і звільняти вищих посадових осіб, як цивільних, так і військових.

Згідно з Конституцією парламент складався з двох палат – 

палати перів і палати представників. 

У верхній палаті була представлена аристократія, члени імператорського двору, які призначалися на сім років. 

Нижня палата обиралася на чотири роки. 

Виборче право отримали лише чоловіки, які досягли 25 років 

і платили податок не менше 15 ієн. Таких виявилося всього 1% населення.

Парламент затверджував бюджет, але його права в цьому питанні обмежувалися. 

Уряд звітував не парламенту, а був відповідальним перед імператором. 

Конституція також визначала найвищий консультативний орган при імператорові – 

Таємну раду.

Конституція Японії 1889 р. офіційно проголосила демократичні свободи і громадянські права, рівність усіх громадян країни.

5. Зовнішня політика Японії

Переглянути відео за посиланням:

У 1874 р. японські війська вперше висадилися на Тайвані, але невдало. 

У 1875 р. Японія захопила в Росії Курильські острови й почала проникнення до сусідньої Кореї, яка перебувала у васальній залежності від Китаю. 

Уклавши з Кореєю в 1876 р. нерівноправний договір, Японія розширила експансію під приводом надання допомоги національно-визвольному руху. 

Коли на початку 90-х рр. XIX ст. в Кореї почалося повстання, і китайські війська виступили для його придушення, Японія направила свої армійські частини на південь півострова. 

Конфлікт на Корейському півострові вилився в 

японо-китайську війну 1894 – 1895 рр., 

що закінчився поразкою Китаю і підписанням мирного договору. 

Китай визнав незалежність Кореї, передав Японії Тайвань і Пескадорські острови, відкрив для Японії торговельні порти, надав право будівництва підприємств і зобов’язався виплатити величезну контрибуцію.

Війна Японії проти Китаю загострила японо-російські протиріччя на Корейському півострові і в Південній Маньчжурії. Росія за договором із Китаєм почала будівництво Китайсько-Східної залізниці й орендувала Порт-Артур. 

Назрівав російсько-японський озброєний конфлікт. Готуючись до нього, Японія в 1902 р. уклала англо-японський договір, спрямований не тільки проти Росії, але й проти США. 

Отже, на Далекому Сході зав’язувався складний вузол протиріч.

27 січня 1904 р. Японія розпочала війну проти Росії, яка закінчилася 1905 р. поразкою Росії. За мирною угодою, підписаною в Портсмуті (США), Росія визнала Корею сферою впливу Японії, передала Японії право на оренду частини Ляодунського півострова та південну частину Сахаліну.

На межі ХІХ – ХХ ст. Японія перетворилася на одну з могутніх держав світу. 

Робота з документом

Один із керівників концерну «Міцуї» про японську експансію

Якими б працьовитими були японці, якою б досконалою була їхня техніка та організація виробництва, у японської торгової експансії не буде майбутнього, якщо вона не зможе спертися на відповідну силу. Найбільша сила сучасності - військова готовність армії і флоту. Ми можемо спокійно здійснювати свою експансію за кордоном і вирішуватися на всілякі починання, якщо ми впевнені, що перебуваємо під їх захистом.

Питання до документа

1. Якими були основні причини японської експансії?

2. Куди вона була спрямована?

Розглянути карту «Національно-визвольна боротьба народів Азії XIX – поч. XX ст.» 

і відповісти на питання:

1. Назвіть район дій японської армії під час китайсько-японської війни.

2. Назвіть території, які були захоплені Японією.