3. Як соціалізація допомагає нам знайти своє місце в суспільстві?

Життєві кейси

Сергій Жадан: «Я не хочу бути героєм нашої доби, я хочу бути собою. ліпше бути вільним та займатися тим, що приносить відчуття задоволення та самореалізації.

Медіатека

Тема. Соціалізація особистості.

Матеріали до теми:

Соціалізація — це процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, що дозволяють їй бути повноправним членом суспільства

Сім’я. Соціалізація в сім’ї

Сім’я є першою ланкою соціалізації особистості. Світ сімейного співіснування включає в себе духовний, економічний, соціальний і культурний розвиток. У процесі історичного прогресу суспільства сім’я набула статусу основного соціального інституту.

Функції сімї:

- репродуктивна функція — народження дітей, продовження людського роду (завдяки суспільним нормам, що врегульовують сімейні стосунки, піклування про дітей покладається на конкретних дорослих, чим забезпечується їх виживання);

- функція соціалізації, тобто формування особистості дитини, її виховання;

- економічна функція, що включає забезпечення певного рівня життя родини, організацію її побуту тощо;

- функція психологічної підтримки членами сім’ї одне одного.

Існують різноманітні види сучасної сім’ї:

• За кількістю спільно проживаючих поколінь:

однопоколінна — сім’я без дітей;

двопоколінна (нуклеарна) — батьки і діти;

розширена — багатопоколінна, проживають разом три й більше поколінь.

• За наявністю батьків:

повна сім’я — батько і мати;

неповна — сім’я, що має одну дитину чи кілька дітей, які проживають з одним із батьків.

• Змішана сім’я — сім’я повторного шлюбу, внаслідок розлучення батьків вона включає нерідних батьків і нерідних дітей. До змішаної сім’ї належить і такий тип, де батьки беруть дитину на виховання.

• За кількістю дітей — бездітні, однодітні, малодітні та багатодітні.

• За типом розподілу сімейних ролей — авторитарна, демократична, автономна (батьки не втручаються у сферу впливу одне одного).

• За ознакою юридичного оформлення шлюбних відносин: офіційно зареєстрована, громадянська. У процесі глобалізації, з огляду на різні обставини, дедалі частіше з’являються нові типи сімей, зокрема:

• крос-культурна — сім’я з представників різних етнічних і расових груп;

• сім’я з представників різних релігійних конфесій;

• батьки-одинаки, які виховують дітей поза партнерством тощо.

Соціалізація серед однолітків. Молодіжні субкультури

Серед ровесників особистість учиться самостійно налагоджувати стосунки з іншими, долучається до колективної діяльності, утворює групи за інтересами. Групи можуть бути і формальні, і неформальні.

Формальні групи можуть бути спортивними, творчими, екологічними тощо. Такими групами, наприклад, є спортивні секції, художньо-мистецькі гуртки, шкільне самоврядування, клуби (туристичні, шахові, книголюби…) тощо. Такі групи створюються в рамках чинного законодавства, мають чітко визначені права й обов’язки, структури та функції. Вони керуються внутрішніми документами (статут, положення, тощо), мають високий рівень дисципліни, організованості, здійснення контролю за поведінкою учасників згідно з визначеними нормами і правилами.

Для реалізації потреб вільного самовираження й неформального спілкування з однолітками формуються неформальні групи. Діяльність таких груп залежить від рівня згуртованості учасників і дотримання ними встановлених традицій. Такі організації зазвичай відрізняються від загальної культури, що панує в суспільстві, і називаються субкультурою.

Субкультура — культура окремої соціальної групи, що відрізняється від загальної культури.

Це результат постійної взаємодії людей, яка відбувається в особливих умовах. Свій внесок у культуру роблять різні спільноти та окремі особистості, які є носіями різних субкультур. Субкультури виникають саме всередині традиційних культур, деякі з них зникають, інші набувають стійкості та входять до загальнолюдської культури. Тому традиції, новаторство й наступність є необхідними для збереження, оновлення, передання культурного досвіду наступним поколінням. Причиною виникнення молодіжних субкультур є спроба самореалізації молоді, бажання привернути до себе увагу оточення. Молодь бажає належати до якоїсь соціальної групи, водночас протиставляючи себе суспільству. Субкуль­тура дає їй можливість висловити свій протест дорослому світові й водночас готує до життя в ньому. Представники цієї частини молоді мають свою ідеологію, стиль і спосіб життя. Вони виділяються своїм зовнішнім виглядом: зачіскою, одягом; слухають специфічну музику. Іноді способи відстоювання власних світоглядних і життєвих позицій носять агресивний характер. Інколи на основі різних типів молодіжної субкультури створюються неформальні організації.