Embedded Files
asset-v1 UIED+History-of-Ukraine-10th-grade+2020+type@asset+block@конспект_історіяУкраі_ни_10кл_2_281.pdf
Масові репресії
Терор — політика придушення, залякування політичних противників жорстокими насильницькими методами.
Репресії — захід державного примусу, покарання.
Тоталітарний режим — політичний режим, який передбачає встановлення державного контролю над усіма сферами життя суспільства шляхом терору, знищення демократичних свобод, зосередження влади в руках окремої групи людей (політичної організації).
У партійно-державному керівництві точилася гостра боротьба навколо питань подальшого розвитку країни.
Мета репресій:
1. Знищення будь-якої, навіть потенційної опозиції.
2. Придушення національно-визвольного руху.
3. Знищення старої партійної гвардії, усіх, хто знав минуле Сталіна.
4. Переслідування і знищення усіх представників колишніх політичних партій і заможних верств суспільства.
5. Знищення “стрілочників” - людей, на яких перекладалась відповідальність за прорахунки Сталіна та його оточення.
Було характерним для 20-х років:
· Прагнення встановити контроль над партією та державою,
· відсутність конкурентів,
· прагнення захопити всю повноту влади.
Основними суперниками в цій боротьбі виступили Й.Сталін і Л. Троцький.
Противників Й. Сталіна називали опозиціонерами.
Г. Зінов’єв, Л. Камєнєв, Л. Троцький після XIV з ’їзду ВКП(б) для зміцнення своїх позицій вирішили скористатися популярним гаслом індустріалізації.
Їхня програма прискорення темпів капітального будівництва у промисловості дістала назву «надіндустріалізація», яка повинна була здійснитися за рахунок селянства.
У жовтні 1927 р. опубліковано тези Ц К ВКП(б) до XV з’їзду партії
з критикою Л. Троцького та його прибічників, у так званому “лівому ухилі”.
Майже всі керівники України, у тому числі Л. Каганович (генеральний секретар ЦК КП(б)У з 1925 р.), А. Мануїльський, Г. Петровський, М. Скрипник, В.Чубар, виступили проти нього.
На XV з'їзді ВКП(б) Л. Троцького та всіх його прибічників було виключено з партії.
Проти репресивних методів “воєнного комунізму” виступили М. Бухарін, О. Риков, М. Томський. Вони звинувачували Й. Сталіна у “воєнно-феодальних методах експлуатації селян”. М, Бухаріна та його прихильників звинуватили в капітуляції перед куркульством, “правому ухилі".
Листопадовий 1929 р. пленум ЦК ВКП(б) вивів М. Бухаріна зі складу політбюро. У керівництві України послідовників М. Бухаріна, які наважилися б відкрито захищати свої погляди, було обмаль.
Й. Сталін здобув диктаторську владу в партії та державі.
За роки радянської влади сформувався новий правлячий клас —номенклатура.
Номенклатура — це верхівка партійно-державного й господарського апарату, забезпечена всіма матеріальними благами і відгороджена від мільйонів людей різноманітними привілеями.
Головна мета сталінського терору:
1. Прагнення Й. Сталіна зміцнити і захистити свою владу.
2. Намагання придушити всякі виступи проти радянської влади.
3. Не допустити формування міцної опозиції режиму.
4. Ліквідувати прояви українізації.
5. Знищити прагнення українців до самостійного, національно-державного і культурного життя.
6. Позбавити українців історичної пам’яті.
7. Заборонити різні релігійні течії, зруйнувати храми.
8. Відкинути ті напрямки суспільної, філософської та історичної думки, які виходили за рамки ідеологічних догм.
Для виправдання репресій Сталін висунув тезу про загострення класової боротьби під час будівництва соціалізму та наявність в Україні,«повзучих» націоналістичних ухилів.
В Україні почастішали репресії з кінця 20-х років
1928 р. сфабриковано «Шахтинську справу» над інженерно-технічними працівниками Донбасу.
Й. Сталін використав цю справу для обґрунтування необхідності боротьби з ворогами, які, на його думку, перешкоджали соціалістичному будівництву.
1929 р. звинувачення проти «класово-ворожих елементів» почали розглядати «трійки» у складі першого секретаря райкому партії, голови райвиконкому і начальника місцевого відділення ДПУ.
Березень —квітень 1930 р. у Харкові судили 45 членів міфічної «Спілки визволення України». Судили інтелектуальну еліту українського народу (серед засуджених 2 академіки, 11 професорів, 2 письменники, науковці, викладачі вишів, учителі, юристи). Її керівником оголосили колишнього діяча Центральної Ради, знаного літературознавця С. Єфремова.
Червень 1930 р. Надзвичайна комісія Верховного суду У PCP розглянула кримінальну справу «Контрреволюційні організації в сільському господарстві». 29 прихильників О. Чаянова і М. Бухаріна, які виступали за багатоукладність економіки та всебічний розвиток сільськогосподарської кооперації, було звинувачено в антиурядових діях. Вони загинули у таборах.
1931 р. сфабриковано справу Українського національного центру, в яку втягнули двох видатних українських істориків: М. Грушевського і М. Яворського.
1933 р. суд над Українською військовою організацією. Звинувачено 148 осіб.
1934 р. почалася масова кампанія «викриття ворогів» і репресій проти них після вбивства С. Кірова.
1 грудня 1934 р. Президія ЦВК СРСР прийняла
постанову про порядок розгляду звинувачень у підготовці чи здійсненні терористичних актів, яка:
1. відводила на слідство в цих справах не більше ніж 10 діб.
2. Справи розглядали без прокурорів і адвокатів.
3. Оскарження чи помилування не допускалося.
4. Найвищу міру покарання виконували відразу після винесення вироку.
1934 р. засуджено до розстрілу 28 представників творчої та наукової інтелігенції у справі Українського центру білогвардійців —терористів.
1934 р. Арешт українських кобзарів і лірників.
1935 р. оголошено про викриття Всеукраїнського боротьбистського центру.
«Великий терор»
1937-1938 рр. терор став масовим і всеохопним.
Масові репресії охопили всі категорії населення: представників партійного і державного аппарату,
військових, інтелігенцію, робітників, селянство.
1937 р. порядок розгляду справ, визначений постановою Президії ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р., було поширено на звинувачених у шкідництві та диверсіях. Слідство провадилося, із застосуванням жорстоких тортур. Цю практику узаконено у 1937 р., коли Й. Сталін особисто від імені ЦК ВКП(б) дав вказівку органам НКВС застосовувати до арештованих фізичні методи впливу.
1937 р. посилився терор після візиту особистих представників Й. Сталіна в Україну —Молотова, Єжова, Хрущова.
1938 р. партійну організацію республіки очолив Микита Хрущов.
В Україні зазнали репресій:
1. Більшість керівників КП(б)У і РНК. (Затонський, Медведєв, Коцюбинський, X. Раковський, С. Косіор, В. Чубар.)
2. Майже повністю був знищений ЦК КП(б)У, обраний на XII з ’їзді КП(б)У (із 62 членів ЦК знищено 55, з 11 членів політбюро загинуло 10).
3. Репресії здійснювалися в рядах КП(б)У внаслідок її чисток.
4. Репресовано багатьох видатних діячів культури: письменника Остапа Вишню, режисера, засновника театру «Березіль» Леся Курбаса, засновника школи монументального мистецтва М. Бойчука, письменників М. Куліша та інших.
5. Репресовано багатьох військових.
1937 р. повністю знищено штаб Київського військового округу, який очолював Й. Якір.
1937 р. - Нова “Сталінська” конституція, яка закріпила існуючи порядки, замінила назву УСРР на УСРСР.
Page updated
Google Sites
Report abuse