Василь Білозерський

(1825-1899)

Видатний український громадсько-політичний діяч, журналіст, педагог.

Народився на хуторі Мотронівці на Чернігівщині. Закінчив Київський університет Св. Володимира. 

Працював у Полтаві вчителем Петровського кадетського корпусу.

Був одним із організаторів Кирило-Мефодіївського братства, написав його статут. Був автором “Записки”—пояснень до статуту братства. 

Виступав за проведення ліберально- поміркованих реформ, за об’єднання всіх слов’янських народів, у якому провідна роль належатиме Україні, відстоював ідеї християнського братства.

У 1847 р. був заарештований і засланий в Олонецьку губернію під нагляд поліції.

У 1856 р. звільнений, після чого повернувся в Петербург, де проживали після закінчення термінів заслання кирило-мефодіївці 

Т. Шевченко, М. Костомаров, П. Куліш. Довкола них зібрався гурт письменників і публіцистів.

На початку 1861 р. завдяки зусиллям В. Білозерського і фінансовій підтримці поміщиків-патріотів 

Г. Галагана і В. Тарновського вийшов український щомісячник “Основа”, де він працював редактором.

Його провідними діячами були і П. Куліш та М. Костомаров. Вони обстоювали самостійність української нації та її літератури.

Останні роки свого життя жив на хуторі Мотронівці, де й помер 1899 року.