Після ліквідації Гетьманату і полкового устрою російський уряд створив у 1782 році на території Чернігівщини два намісництва: Чернігівське і Новгород-Сіверське.
1782 з цих намісництв утворено Малоросійську губернію з осідком у Чернігові, а
1802 знову її поділено на Чернігівську і Полтавську губернію
(до останньої відійшла Прилука),
але давні державно-козацькі традиції і автономічні прагнення і далі зберігалися на Чернігівщині (найвиразніше в Україні), бо українська старшина і визначні роди не денаціоналізувалися і не пішли на співпрацю з російським урядом;
вони поширювали самостійницькі ідеї Мазепи і Полуботка,
інформували чужинців про минуле України (Конвент 1794, Ж. Б. Шерер),
публікували матеріали до історії, літератури, етнографії, про церкву України.
Цьому станові сприяв і факт, що губернськими маршалами Чернігівського намісництва були українські патріоти:
І. Горленко (1782 — 1785),
А. Полетика (1785 — 1788),
В. Тарновський (1790 — 1794).
На Чернігівщині до 1917 існував окремий козацький стан, що мав свої права і привілеї.
Найактивнішими в національному русі були
Новгород-Сіверський патріотичний і Чернігівський гуртки,
до яких належали визначні культурно-політичні діячі Чернігівщини
або ті, що працювали на Чернігівщині.
Багато з українських автономістів були вихованцями Київської Академії і студіювали в чужих університетах.
Серед автономістів Чернігівщини в кінці 18 століття визначилися:
провідник шляхетства Ніжина і Батурина Г. Долинський,
військовій канцелярист П. Коропчевський,
учасник повстання пікінерів 1760-х pp. А. Гудович,
утаємничений у справі закордонної місії В. Капніста 1791,
директор Новгород-сіверської гімназії І. Халанський,
автор проекту заснування Академій Наук і Академічної книгарні Ф. Туманський,
композитор А. Рачинський,
придворний капельмейстер гетьмана К. Розумовського, військовий діяч М. Миклашевський, що намагався відновити козацькі полки на Лівобережжі,
начальник канцелярії гетьмана К. Розумовського О. Лобисевич,
військовий діяч і автор «Малороссийской истории» А. Худорба,
історик і державний діяч з Ніжина П. Симоновський,
прихильник автокефалії Української Православної Церкви єпископ В. Шимацький,
архімандрит М. Значко-Яворський, що сприяв Гайдамаччині,
священик О. Пригара,
автор «Особого или Топографического описания города … Новгорода-Северскогр — 1786 г.».
Серед чернігівських автономістів були:
О. Шафонський, автор документованої праці про Чернігівщину,
В. Чарниш, чернігівський губернський маршалок,
Р. Маркович, губернський прокурор,
T. Каменський,
А. Чепа й інші.