Український письменник-полеміст, греко-католицький митрополит, один із засновників греко-католицької церкви.

Народився в с. Рожанка на Підляшші в родині українського шляхтича.

Вищу освіту здобув у Краківському університеті, після закінчення якого перебував на службі при дворі князя Радзивілла Чорного.

Згодом дістав посаду секретаря польського короля Сигізмунда III Августа,

де й перебував до 1572 р. 1572-1588 pp. був земським суддею в Бересті,

згодом став берестейським каштеляном і сенатором.

Товаришував з князем К. Острозьким, належав до його гуртка літераторів і публіцистів.

Після смерті своєї дружини постригся в ченці та отримав ім’я Іпатій.

1593 року став володимиро-берестейським єпископом, а згодом — одним з організаторів Берестейської унії.

1595 року разом з луцьким єпископом К. Терлецьким їздив до Рима

як уповноважений ініціаторів Берестейського собору.

Після повернення взяв участь у соборі єпископів у Бересті, на якому й затверджено унію.

По смерті Михайла Рогози 1599 р. став греко-католицьким митрополитом київським і галицьким.

І. Потій намагався активно утверджувати правове становище уніатської церкви в Речі Посполитій, працював над залученням духовенства й шляхти до греко-католицької церкви.

Написав полемічні твори, спрямовані на захист унії

(«Унія, або виклад... артикулів до об’єднання» (1596),

«Календар римський новий» (1596),

«Антиризис» (1599),

«Оборона собору Флорентійського» (1603)).