Embedded Files
урок_8_compressed.pdfasset-v1 UIED+History-of-Ukraine-10th-grade+2020+type@asset+block@конспект_історіяУкраі_ни_10кл_1урок.pdf
Укр рев 1917-1921 рр., Голодомор 1932-33 рр.1 (2).pptx
Колективізація
Хлібозаготівельні кризи 1927—1929 рр.
У 1927-1929 рр. селяни відмовлялися добровільно продавати хліб державі через надто низькі заготівельні ціни. Ціни на промислові товари були надто високими, тому утворилися так звані «ножиці цін» (співвідношення цін на товари, які купують і продають працівники сільськогосподарського сектора; є одним із основних показників, які свідчать про зміну рівня цін та купівельну спроможність сільськогосподарських продуцентів).
Для подолання хлібозаготівельної кризи 1927 — 1928 рр. влада вдалася до надзвичайних заходів: обшуків, величезних штрафів, розпродажу майна неплатників податків і боржників, які не здавали встановленої їм норми зерна, депортацій найнепокірніших селян у віддалені регіони країни.
Грудень 1927 р. XV з’їзд ВКП(б) — взято курс на проведення колективізації.
Завдання колективізації:
1. Потреба забрати кошти із села на індустріалізацію.
2. Забезпечити населення країни дешевими продуктами харчування й сировиною.
3. Знищити індивідуальні селянські господарства.
4. Ліквідувати дрібнотоварний уклад на селі.
5. Ліквідувати заможне селянство (куркульство) як клас.
Методи колективізації:
форсований метод з широким залученням державного репресивного аппарату: терору, беззаконня, репресій.
1928 р. для забезпечення успішної колективізації створювалися державні сільськогосподарські підприємства, які зосереджували наявну сільськогосподарську техніку і кадри механізаторів (МТС - машинно-тракторні станції), їхнім завданням було виробничо-технічне обслуговування колгоспів і радгоспів - головним чином тракторна оранка і комбайнове збирання хліба.
З 1929 р. після прийняття постанови ВУЦВК і Раднаркому України «Про поширення прав місцевих рад щодо сприяння виконання загальнодержавних завдань і планів» сільським радам дозволили:
· накладати на боржників п'ятикратні штрафи від вартості не зданого хліба,
· продавати господарства боржників, порушувати проти них кримінальні справи.
На початку 1928 р. Й. Сталін в умовах надзвичайних заходів «кризи хлібозаготівель» висунув гасло суцільної колективізації.
Листопад 1929 р. курс на суцільну колективізацію.
Із 1929 р. в містах з'явилися картки на хліб — явне свідчення продовольчої кризи.
Перехід до суцільної колективізації
Шлях суспільства до соціалізму більшовики пов’язували із переведенням селянства на рейки великого виробництва.
Перші колективні господарства виникли ше у 1917— 1920-х роках. Залежно від ступеня усуспільнення колективні господарства поділялися на:
• ТСОЗи - товариства спільного обробітку землі, в яких колективізувалися лише посіви;
• Артілі — колективізувалися посіви та майно, але залишалася присадибна ділянка та необхідний для її обробітку живий і неживий реманент;
• Комуни — селянські господарства повністю розчинялися в колективному
Незважаючи на всебічну підтримку держави, селяни неохоче йшли в колгоспи.
Колективізація - перебудова сільського господарства в СРСР внаслідок повсюдного створення колективних господарств (колгоспів) наприкінці 20-х - на початку 30-х років, яка супроводжувалася ліквідацією одноосібних господарств.
Мета:
1. Колективізоване село повинно було забезпечити промисловість дешевою робочою силою (розкуркулені селяни поповнювали робітничий клас).
2. Колгоспи мали забезпечити промислові-центри продуктами харчування.
3. Колгоспи були зручною формою, з допомогою якої можна було легко викачувати ресурси до державного бюджету.
Серед ініціаторів форсування колективізації в Україні був генеральний секретар ЦК ВКП(б) України С. Косіор, який підтримав пропозицію Й. Сталіна, В. Молотова, Л. Кагановича завершити суцільну колективізацію протягом року. Прийнято резолюцію пленуму «Про сільське господарство України і про роботу на селі», в якій стверджувалося, шо Україна має все необхідне, щоб іти прискореними темпами попереду інших союзних республік у справі колективізації сільського господарства.
1930 р. Постанова Ц К ВКП(б) «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву».
Україна колективізацію повинна була закінчити восени 1931 р., але йшла з прискоренням темпів колективізації (до середини 1931 р. в Україні було колективізовано 38% селянських господарств, а до кінця 1932 р. —70%).
У 30-х роках на селі організовували соціалістичні змагання:
1. 1935 р. Паша Ангеліни (Донеччина) стала ініціатором всесоюзного змагання тракторних бригад.
2. Марія Демченко (тепер Черкащина) взяла зобов’язання виростити по 500 ц цукрових буряків з гектара. В Україні почалося змагання п'ятисотенниць.
Розкуркулення
Розкуркулення - політика знищення селян-власників адміністративним примусом для вступу до колгоспів або засобами оподаткування, а також депортацією репресованих селян на відбудови.
Мета:
1. Ліквідувати заможних господарів, яких називали «куркулями».
2. Передати колгоспам найприбутковіші селянські господарства із землею та реманентом.
3. Вилучити значних запасів сільськогосподарської продукції.
Кампанія «ліквідація куркульства як класу» —це форма репресій стосовно селянства.
1930 р. - постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації».
Категорії куркулів, визначені у постанові
1. Активні вороги радянської влади, учасники антирадянських виступів - 10 років ув’язнення або розстріл.
2. Пасивні вороги радянського ладу (ті, хто в межах радянського законодавства намагався боронити свою власність) — конфіскація майна, виселення до північних та східних районів СРСР.
3. Лояльні до політики більшовиків, що не чинили опору радянській владі, але не бажали вступати до колгоспів —виселення за територію колгоспів, надання гіршої землі, розселення в спеціальних - поселеннях за місцем проживання.
У січні —березні 1930 р. в Україні пройшла перша хвиля розкуркулення, яка зачепила 517 господарств (2,5% всіх селянських господарств).
Восени 1930 р. розпочалася друга хвиля розкуркулення.
Тих, кого розкуркулювали, висилали за межі республіки. В Україні було розкуркулено понад один мільйон селян.
Політика розкуркулення стала засобом політичного тиску на все селянство, оскільки в куркулі записували всіх, хто не хотів вступати до колгоспу. Усього за роки суцільної колективізації розкуркулено близько 200 тис. селянських господарств. Разом із членами сімей це становило приблизно 1,2—1,4 млн душ. Понад половину з них —близько 800 тис. осіб —виселили на північ і до Сибіру.
Наслідки колективізації сільського господарства:
1. Колективізація фактично повернула село до воєнно-комуністичних методів організації виробництва та суспільного життя.
2. Село стало дешевим джерелом поповнення державного бюджету.
3. Кошти села використовували на індустріалізацію.
4. Порушено баланс у розвитку промисловості й сільського господарства.
5. Між містом і селом знову склався нееквівалентний обмін.
6. Наростання кризових явищ у сільському господарстві (зниження продуктивності праці, падіння валових зборів зерна тощо).
7. Гроші втратили купівельну спроможність, ринок перестав існувати.
8. На селі утвердилася командна економіка за повного підпорядкування колгоспів державній владі.
9. Відбувалося постійне відставання сільськогосподарського виробництва, фактично повна руйнація сільського господарства України.
10. Знищено товарність сільського господарства.
11. Знищено господаря на селі.
12. Відбулося державне закріпачення селян.
13. Селянина позбавили можливості розпоряджатися результатами своєї праці.
14: Голод 1932-1933 рр. та багатомільйонні втрати населення.
Голодомор 1932—1933 рр. в Україні
Причини голоду:
1. Політика примусових, із застосуванням репресій, хлібозаготівель.
1931 р. в багатьох селах вилучали все зерно й посівний фонд. Вилучення насіннєвого фонду в рахунок виконання хлібозаготівельного плану створило величезну проблему в селі — не було чим засівати поля у 1931-1932 рр.
Фізично ослаблене від недоїдання селянство не могло ефективно провести весняну кампанію 1932 р., було посіяно трохи більше ніж половину запланованих площ.
2. Посуха і неврожай у південних районах України.
3. Було заборонено будь-яку допомогу з боку міжнародної або радянської громадськості. Жодна інформація про голод не пропускалася. На кордонах України стояли загороджувальні загони внутрішніх військ, щоб перешкоджати самовільним втечам голодуючих за межі республіки.
4. Сталінське керівництво продовжувало відправляти хліб на експорт, незважаючи на трагедію голоду всередині країни.
5. Факт голоду приховувався владою.
· «Закон про п’ять колосків» (Постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності»).
· Згідно з цією постановою за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл з конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менше ніж 10 років.
· В Україні діяла надзвичайна комісія на чолі з В. Молотовим, основною метою якої було вилучення хліба в селян.
· Проводилися обшуки, накладалися натуральні штрафи, діяли загороджувальні загони, відбувалася реквізиція насіннєвого, продовольчого й фуражного фондів колгоспів, здійснювалася блокада сіл-боржників.
Хлібозаготівлі та їх суть
· 1932 р. Постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель». Вона санкціонувала масові обшуки в населення, вилучення не лише захованого колгоспного зерна, а й будь-яких запасів продовольства, застосування натуральних штрафів у вигляді м'яса чи картоплі.
· 1932 р. Україна не виконала плану хлібозаготівель. В Україну було надіслано надзвичайну комісію на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим.
· 1933 р. прибув в Україну Лазар Каганович. За «недоліки у справі хлібозаготівель» звільнено 237 секретарів райкомів партії, 249 голів райвиконкомів, 158 керівників районних контрольних комісій.
· Протягом 1933 р. з КП(б)У виключили 100 тис; комуністів, більшість яких або розстріляли, або вислали.
· Очолювали кампанію репресій проти тих комуністів, які вилучали недостатню кількість хліба у селян:
генеральний секретар ЦК КП(б)У Станіслав Косіор, голова Раднаркому України Влас Чубар, уповноважений ЦК ВКП(б) Павло Постишев.
Масштаби та наслідки голоду.
Масштаби голоду —від 3,5 до 8 млн осіб.
Наслідки голоду:
1. Величезні людські втрати.
2. Знищення старого українського села з його багатими народними традиціями.
3. Придушення опору колективізації.
4. Перемога колгоспного ладу на селі.
5. Демографічні втрати
Page updated
Google Sites
Report abuse