20. Велика Британія. 

У 1871 р. до влади прийшли ліберали на чолі з В. Гладстоном, уряд якого офіційно визнав законною діяльність профспілок. У 1875 р. консерватори ухвалили закони про обмеження робочого дня 54 годинами на тиждень. У 1884 р. ліберали провели ще одну виборчу реформу, яка давала право голосу більшості робітників і селян. Наприкінці ХІХ ст. посилюється боротьба робітників, яку очолили профспілки – тред-юніони. У 1886 р. було створено Британський конгрес тред-юніонів. Крім того у цей час розгорнувся масовий рух ірландців за самоуправління (гомруль). Його очолив Чарльз Парнелл, обраний до англійського парламенту в 1875 р. У 1886 р. уряд В. Гладстона вирішив внести до парламенту закон про гомруль, але його було відхилено. З 1886 до 1905 р. при владі перебували консерватори. У 1900 р. Лондонський конгрес тред-юніонів утворив Комітет робітничого представництва, який у 1906 р. було перейменовано на лейбористську (робітничу) партію. У 1906 р. до влади прийшли ліберали на чолі з Г. Кемпбелл-Баннерманом. Проте визначну роль у партії відігравало радикальне крило, яке очолював Девід Ллойд Джордж (1863–1945). Саме він, очоливши міністерство торгівлі і промисловості, став проводити соціальні реформи. У 1906 р. за його ініціативи парламент заборонив промисловцям висувати тред-юніонам позови щодо збитків від страйків. У 1907 р. був прийнятий закон про компенсацію при нещасних випадках на виробництві. У 1908 р. запроваджено 8-годдиний робочий день для гірників і встановлено пенсії для робітників з 70-літнього віку. У 1909 р. в Англії було законодавчо встановлено мінімум заробітної плати, а в1911 р. запроваджено державне соціальне страхування за хворобою, інвалідністю та безробіттям. У 1908 р. Л. Джордж зайняв пост міністра фінансів. Він розробив проект нового бюджету, проти якого категорично виступили консерватори та палата лордів. Тому у 1911 р. був прийнятий закон, який обмежував повноваження верхньої палати, і взагалі позбавляв її права втручатися у бюджетні справи. В 1912 р. ліберали подали на розгляд парламенту новий біль про гомруль, але консерватори знову виступили проти нього. Лише у 1914 р. закон про гомруль було прийнято.