20. Як розпізнати стереотипи і протистояти дискримінації?

Тема Стереотипи

Завдання:

1. Опрацювати параграф 17 (с. 80-83)

2. Записати опорний конспект.

3. Виписати поняття.

4. Взяти участь в онлайн конференції (18.11.20р.)

5. Підготуватись до онлайн тесту за параграфами 14-16 (18.11.20р.)

6. Переглянути відео.

Матеріал до теми:

Стереотип — усталена, стандартна часто спрощена, думка про соціальні групи чи про окремих індивідів як представників цих груп.

Це судження, у загострено спрощеній та узагальненій формі, з емоційним забарвленням, що приписує визначеному класу деякі властивості, чи, навпаки, відмовляє їм у цих властивостях. Стереотипи характеризуються емоційною забарвленістю та стійкістю.

Уперше термін «стереотип» саме в цьому значенні використав класик американської журналістики Волтер Ліппман, який 1922 р. опублікував працю «Громадська думка».

Найчастіше формування стереотипів відбувається непомітно, завдяки цьому вони утверджуються як стійкі еталони, що панують над свідомістю людини. Стереотипи завжди сприймаються простіше, ніж реальні речі. Завдяки стереотипам найскладніші явища можна окреслити двома-трьома реченнями. Особливість стереотипів полягає в тому, що вони володіють підсвідомістю і окремої людини, і суспільства загалом. Вони впливають на наші дії, поведінку, судження про різні явища та навіть на хід суспільних подій.

Існують різноманітні класифікації стереотипів. Наприклад, за змістом стереотипи поділяють на професійні, фізіогномічні й етнічні.

Ø Професійні стереотипи — це узагальнені образи типових представників окремих професій.

Ø Фізіогномічні стереотипи ґрунтуються на визнанні зв’язку між зовнішністю та рисами характеру людини.

Ø Етнічні стереотипи фіксують взаємини між етнічними групами, пов’язані з національним характером. Автостереотип етносу змальовує самосвідомість, уявлення етносу про себе. Гетеростереотип — образ іншого етносу.

Стереотипи дають змогу точніше передати суть повідомлення та зберегти час для його сприйняття. Зокрема, для масової комунікації важливо використовувати масові стереотипи, щоб інформацію сприйняла більшість людей.

Стереотипи також поділяють на групові, національні, державні, регіональні, релігійні, расові, соціальні, ґендерні, політичні та інші.

Ø Гендерні стереотипи — це внутрішньосоціальні установки щодо місця чоловіка й жінки в суспільстві, їхніх функцій та соціальних завдань.

Тема Забобони та упередження
Завдання:
1. Опрацювати параграф 17 (с. 83-84)
2. Записати опорний конспект.
3. Виписати поняття.
4. Переглянути відео
Матеріал до теми:
1. Забобони — це помилкові переконання, віра в невідомі надприродні сили, що впливають на майбутні події.
Забобони зберігаються як пережитки минулого у свідомості окремих людей. Забобони можуть передаватися з покоління в покоління. Слідом за дорослими діти теж починають вірити в певні явища чи прикмети.
Ця віра іноді породжує безпідставні надії, пасивну покору долі, викликає страх перед невідомим. Для звільнення від забобонів треба знаходити правильні пояснення подій і явищ навколишнього світу.
2. Упередження — це несправедлива, хибна думка, яка з’являється щодо будького або чого-небудь заздалегідь, без ознайомлення, та пов’язане з нею відповідне ставлення; тобто це антипатія, заснована на стереотипах.
Люди часто використовують упередження для підтвердження власних суб’єктивних суджень, аби виправдати свою поведінку. Зазвичай людина не усвідомлює власного упередженого ставлення до інших і вважає, що це наслідок об’єктивного досвіду та оцінки конкретних фактів чи вчинків.

Так, через упередженість керівник може вважати, що всі його підлеглі — ледачі й некомпетентні, хоча насправді це не так. Боротися з упередженнями можна, лише зосереджуючись на ситуаціях співпраці та взаємодії, орієнтуючися на підвищення статусу. 84 Рене Декарт зазначав: «Не слід надавати особливої віри тому, що мені прищеплено за посередництвом прикладу та звичаю». Ці слова мають певне пояснення. Суспільство не стоїть на місці, воно перебуває у процесі безперервного розвитку, і тому усталені традиції та звичаї також мають змінюватися відповідно до нового стилю життя суспільства.

Тема Дискрімінація. Расизм.

Завдання:

1. Опрацювати параграф 18

2. Записати опорний конспект.

3. Виписати поняття.

4. Переглянути відео

Матеріал до теми:

Нині ми часто стикаємося з таким явищем, як прояв дискримінації, що здійснюється за певними ознаками, наприклад, стать, мова, релігія, політична позиція чи точка зору, вік, майновий стан чи місце народження та походження.

Дискримінація — навмисне обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за їхньою расовою чи національною належністю, політичними або релігійними переконаннями, статтю тощо.

Дискримінація означає позбавлення людини можливості користуватися своїми правами повною мірою. Вона порушує принцип рівності і призводить до приниження гідності окремої особистості або цілої групи людей, позбавляє їх участі в суспільно-громадському житті, обмежує комунікацію. Вона спричиняє страждання, комплекс неповноцінності, постійні внутрішні переживання та дискомфорт дискримінованих.

Форми дискримінації;

Ø правова, закріплена в законах

Ø неофіційна (звичаєва), що вкоренилася в соціальних звичаях і сформована на основі стереотипів

Ø пряма (відкрита), що відбувається без об’єктивних причин, принижує гідність особистості й протиставляє її суспільству

Ø непряма (прихована), коли за певних умов одна група осіб ставиться в несприятливу ситуацію в порівнянні з іншою групою, незалежно від офіційного законодавства держави

Яскравий приклад дискримінації за станом здоров’я — ставлення до людей з інвалідністю. Люди з особливими потребами становлять 10 % населення нашої планети, а в деяких країнах, що розвиваються, ця частина сягає 20 %. Вони становлять найуразливішу меншість у світі. Їм не завжди вдається закінчити школу, дуже часто вони не мають можливості отримати роботу й навіть створити родину, брати повноцінну участь у житті суспільства. Наприклад, відсутність спеціальних умов для пересування містом для людей на візках призводить до того, що вони мусять проводити весь час у межах оселі.

Дискримінація тісно пов’язана з таким явищем, як нетерпимість, що проявляється у відсутності поваги до вчинків і переконань інших людей, якщо вони відрізняються від власної особистісної позиції. Дискримінація — одна з найпоширеніших форм порушення прав людини. Саме тому міжнародне право з прав людини ґрунтується на принципі повної заборони дискримінації. Це знайшло своє відображення в Загальній декларації прав людини й багатьох інших міжнародних конвенцій та угод, до яких приєдналася й Україна.

Правова дискримінація може бути подолана шляхом зміни законів. Звичаєву дискримінацію подолати складно, оскільки вона є нормою моралі окремої спільноти, і для її подолання необхідно змінити свідомість цієї спільноти.

Одними з найяскравіших виявів дискримінації є расизм і ксенофобія.

Расизм — сукупність антинаукових концепцій, що ґрунтуються на положенні про психічну й фізичну нерівноцінність людських рас, які поділяються на «вищі» (повноцінні) та «нижчі» (неповноцінні). Расизм проповідує обмеження можливостей соціального розвитку окремих расових або етнічних груп, перекриває шлях до різних видів діяльності через расову приналежність. Теорія расизму базується на ідеї про поділ людей на вищі й нижчі раси, де перші є творцями цивілізації й покликані панувати над іншими, тоді як інші не здатні створювати й засвоювати високу культуру, тому й приречені бути в ролі експлуатованих.

Перші узагальнюючі праці з расизму з’явилися в середині XIX ст. У трактаті «Досвід про нерівність людських рас» один з найвідоміших теоретиків расизму Ж.-А. Гобіно оголосив «вищою» расою білявих блакитнооких арійців, яких він вважав творцями всіх високих цивілізацій, що збереглися в «найчистішому» вигляді серед аристократії німецьких народів. Ця теорія стала основою багатьох расистських концепцій.

Сучасний расизм у різних країнах має свої форми. Сьогодні расисти стверджують, що всі раси й культури мають жити окремо одна від одної, на власних «історичних територіях», що вони не повинні змішуватися, аби не втратити ідентичність і самобутність. Але наукового підтвердження існуванню різних рас не існує. Біологам вдалося розпізнати тільки одну расу — людську. Причина расизму — не колір шкіри, а людське мислення, і тому зцілення від расових забобонів варто шукати у зміні хибних уявлень, що протягом багатьох століть були джерелом концепцій про переваги, чи навпаки, низьке становище різних груп людства.

Тема Ксенофобія

Завдання:

1. Опрацювати параграф 18

2. Записати опорний конспект.

3. Виписати поняття.

4. Переглянути відео

5. Практична робота «Види ксенофобії» ( до

Матеріал до теми:

Ксенофобія — нетерпимість чи неприязне ставлення до когось або чогось чужого, незнайомого та незвичного.

Історично так складалося, що поява чужинців, як правило, не віщувала нічого доброго. Вони претендували на поля й пасовища, на дружин і майно. Чужинці несли собою загрозу сформованому способу життя. Тому кочові племена воювали з племенами, які траплялися на їхньому шляху. Нині людина, так само, як у минулому, відділяючи себе від чужих світів і людей, підтримує страх перед невідомим.

Види ксенофобії:

Ø Расова та етнічна -фобія щодо груп щодо осіб іншої раси чи етнічної групи

Наприклад:

· білий і чорний расизм,

· антисемітизм,

· сінофобія — фобія щодо китайців

Ø Релігійна-тощо страх й упередження щодо прихильників різних релігійних конфесій

Наприклад:

· ісламофобія,

· юдофобія,

· фобія перед неорелігіями.

Ø Фобія груп за соціальними, культурними, матеріальними та фізичними, гендернеми ознаками

Наприклад:

· мігрантофобія—упередження щодо біженців, вимушених переселенців;

· гандікапізм—фобія й упередження щодо індивідів з фізичними обмеженнями;

· ейджизм—упередженняй дискримінація за віком людини;

· сексизм—упередження й дискримінація на основі статевої приналежності.

Кількість таких упереджень особливо збільшується в кризових соціальних ситуаціях, коли ксенофобія набуває масового характеру. Протидіяти расизму та ксенофобії можливо формуванням культури міжетнічних відносин; вихованням поваги до прав людини; толерантним ставлення до цінностей, традицій, мови, вірувань інших народів. Важливо долати непорозуміння шляхом спілкування та самоконтролю своєї поведінки.

Практична робота «Види ксенофобії»

Завдання:

1. Створити 1 слайд із запропонованих.

2. Обов′язково додержуватися запропонованого формату!

3. Відравити роботу на класрум.

4. Зберігти перевірену роботу в PDF форматі та роздрукувати на А3.