Походи вікінгів та норманські завоювання. Вільгельм Завойовник

Тема :

Походи вікінгів та нормандські завоювання. Вільгельм Завойовник

Мета : сформувати в учнів уявлення про природно – кліматичні умови, спосіб життя, духовний світ вікінгів в середні віки, причини, напрямки та результати їхніх походів; розвивати вміння порівнювати скандинавські держави та висловлювати власну думку щодо значення їхніх походів, продовжувати розвивати навички роботи в групах, вміння узагальнювати опрацьований матеріал; виховувати повагу до минулого інших народів.

Обладнання: карта, підручник, історичні атласи та контурні карти, історичні та візуальні джерела, , роздатковий матеріал.

Основні дати та події:

• VIII - XI ст. — епоха вікінгів.

• 793 р. – перша згадка про норманів.

• 982 р. – відкриття Гренландії Еріком Рудим.

• 1000 р. — відкриття Північної Америки норманами.

Історичні постаті:

Ерік Рудий, Лейв Ерікссон, Альфред Великий, Кнуд Могутній, Вільгельм Завойовник.

Тип уроку : урок сприйняття та усвідомлення нового навчального матеріалу.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

Привітання. Перевірка настрою учнів за допомогою смайликів.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

- Що таке епоха Середньовіччя?

- Що було характерним для цієї епохи?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Робота з історичним джерелом;

2. Прийом « Припущення»

Уривок історичного джерела із середньовічної хроніки:

«Раннім червневим ранком 793 р. ченці, що вийшли на берег багатого монастиря на острові Ліндісфарна, поблизу північно-східного узбережжя Англії, з тривогою стежили за флотилією, що наближалася.

Понад десяток кораблів під смугастими повстяними вітрилами грізно насувалися на острів.

Голови казкових чудовиськ на кормі кораблів хижо роззявляли пащі, виблискували, сяючи на сонці, щити, підвішені зовні уздовж бортів.

Судна підійшли до самого берега, і сотня воїнів, здіймаючи галас та розмахуючи мечами, через мить опинилася серед переляканих беззбройних жителів.

Крики жаху і стогони поранених сповнили повітря.

Іноземці безжально прокладали собі дорогу до монастирських будівель, де сподівалися знайти багату здобич.

Декілька годин опісля над островом запанувала тиша, яку порушував лише тріск догораючих споруд.

Більшість ченців і жителів були убиті, дорогоцінні церковні прикраси, одяг і книги були перенесені на кораблі, туди ж зігнали купку людей, що залишилися живими, та худобу з навколишніх пасовиськ.»

Ви прослухали історичне джерело, роздивилися ілюстрації на дошці і певно вже здогадалися про що ми з вами сьогодні дізнаємося на уроці?

Відповідь учнів.

Правильно, молодці! Тема нашого уроку називається «Походи вікінгів та їхні завоювання».

- А зараз спробуйте спрогнозувати завдання , які постануть перед вами при вивченні цієї теми.

Проблемне питання:

Чому початок ІХ- ХІІ ст. в історії Європи вважають добою норманів?

IV. Сприйняття та усвідомлення нового навчального матеріалу.

1. Скандинавський півострів та його жителі.

На півночі Європи розташований найбільший півострів континенту завдовжки майже 2000 км — Скандинавський, який омивається Балтійським і Північним морями.

Клімат Скандинавського півострова суворий.

Більшу його частину займають гори та ліси.

Території Скандинавії здебільшого не придатні для землеробства, тому основними заняттями населення були мореплавство, рибальство, ремесло, полювання та торгівля.

Узбережжя півострова прорізані глибокими вузькими звивистими бухтами, які називаються фіордами.

Місцеві жителі добре знали море та користувалися ним не тільки для рибальства, а й для морської торгівлі, а іноді й піратства.

Населення, що проживало на цьому півострові - називали норманами.

Це були пращури нинішніх норвежців, данців, шведів та ісландців.

У Західній Європі їх називали вікінгами, на Русі - варягами.

Європу не назвеш райським куточком: клімат там холодний, умови життя суворі.

Держави в норманів на той час не було.

Вони жили племенами, кожне з яких очолював військовий вождь — ярл, або конунг.

Руське слово «князь» пішло саме від скандинавського «конунг — вождь».

Вождь мав постійну дружину, яка приносила йому клятву вірності.

Над могилами своїх співвітчизників скандинави насипали кургани, у яких археологи знаходять останки людей, тварин, кораблі, предмети домашнього начиння й навіть санчата — усе, чим користувалися люди за життя.

2. Походи вікінгів та їхні завоювання

Причини походів вікінгів:

Нормани були вправними і мужніми мореплавцями.

Найдосконалішим технічним досягненням скандинавів і предметом їхньої особливої гордості були бойові кораблі, що з великою любов'ю описані в поезії вікінгів.

Військові кораблі вікінгів називалися «дракари».(мал.)

Кораблі утримували в бездоганному порядку, від негоди їх ховали у спеціальних приміщеннях.

Вузький каркас такого судна був дуже зручний для підходу до берега й швидкого проходження по річках й озерах.

Більш легкі судна, придатні для раптового нападу, перетягували волоком від однієї річки до іншої, щоб обійти пороги, водоспади, греблі та укріплення.

Й до сьогодні в музеях скандинавських країн зберігаються кораблі та інші пам'ятки доби вікінгів.

Одне з найвідоміших суден (IX ст.) знайдене у 1880 р. в Гокстаді (Норвегія).

Навігаційні можливості такого корабля продемонстрували в 1893, коли його точно виготовлена копія пройшла під вітрилами з Норвегії до Ньюфаундленду за чотири тижні.

Ця копія тепер зберігається в Лінкольн-Парку в Чикаго.

Західна Європа до початку ІХ ст. нічого не знала про норманів, доки вони не здійснили туди низку спустошливих воєнних походів.

У християнських храмах у ті часи читали молитву: «Боже, убережи нас від люті норманів».

Нормани плавали Середземним морем і грабували узбережжя Італії, відвоювали в арабів Сицилію, вигнали з південної частини Апеннінського півострова візантійців й утворили там могутнє Неаполітанське королівство або Королівство Обох Сицилій

(південь Італії вважався ніби «другою Сицилієкм).

У цій державі поєдналися культури готів, візантійців, арабів та норманів.

Навідалися нормани і до Парижа.

Пропливши 380 км по річці Сена, вони атакували Париж.

Король Франції сплатив значну суму срібла, щоб відкупитись від нападників.

У X ст. французький король навіть змушений був віддати конунгу Роллону північну частину Франції.

Утворена область дістала назву герцогство Нормандія, а її завойовників стали називати нормандцями.

Вони швидко змішалися з французами, перейняли їхню мову, звичаї та прийняли християнство.

Вони не лише воювали, а й торгували та ознайомлювалися з іншими землями, європейськими культурами, уявленнями про світ і новими знаннями.

Завдяки воєнним походам, які з ХІ ст. організовувалися дедалі рідше, конунги та їх оточення збагачувались, вплив їх збільшувався.

У Скандинавії поступово виникли держави норманів.

У Данії в Х ст. Гаральд Синьозубий підкорив місцеву знать - так постало Данське королівство.

У ХІ ст. утворилося Норвезьке королівство.

У Швеції спочатку виникли дві держави (на півночі і на півдні країни), а в ХІ ст. злилися в одну. Так виникло Шведське королівство.

Завдяки морехідним якостям своїх човнів вікінги у 1000 році досягли берегів Північної Америки, де вони заснували кілька поселень, але згодом їх було витіснено племенами індіанців. Археологами достовірно встановлені оселі вікінгів в Канаді.

Але, аналізуючи тексти саг, вчені дійшли висновку, що вікінги також досягли узбережжя Америки у районі сучасного Нью-Йорка.

Близько 1000 року, вікінги, повертаючись з походу із Північної Америки, також доставили перших корінних американців в Ісландію.

Родина Ярослава Мудрого була тісно пов'язана зі скандинавськими країнами.

Його дружина Інґігерда була дочкою шведського короля.

Вона стала православною і після хрещення прийняла ім'я Ірина.

З ініціативи Інґігерди в Києві був споруджений перший жіночий монастир при церкві Святої Ірини.

Найстарша донька Ярослава Мудрого Єлизавета стала дружиною норвезького конунга Гаральда Суворого.

Норманські саги оповідають про службу сміливого полководця, поета, майбутнього короля Норвегії Гаральда Суворого при дворі Ярослава Мудрого і його любов до дочки князя — Єлизавети.

Однак йому було відмовлено в сватанні як чужоземцеві, що «не має держави для управління» та «багатства для викупу нареченої».

Тоді Гаральд вирушив до Константинополя, де на службі в імператора здобув собі славу й багатство.

У цей період, сумуючи за коханою, він написав 16 балад, відомих як «Станси Гаральда на честь Єлизавети Ярославівни».

Кожен вірш, що описує звитяги лицаря, закінчується строфою:

«А проте дівчина з руської країни, Що в короні сяє, Мене не приймає...»

Наприкінці Х ст. нормани вкотре напали і пограбувати Англію.

Уперше «північні люди» нападали на Англію 793 р.

Альфред Великий (англійський король 871- 900 рр.) зупинив напади вікінгів на Англію і не дав норманам загарбати увесь острів.

Прізвисько «Великий» Альфред дістав не лише тому, що успішно боровся з датчанами.

Англія вдячна йому, серед іншого, за відродження шкільництва, письменництва, права й науки.

За його розпорядженням було започатковано щорічний запис важливих подій.

Ці записи склали першу «Англосаксонську хроніку».

Сини і спадкоємці Альфреда поступово витіснили данців з Англії.

Проте на початку ХІ ст. данський король Канут (Кнут) Великий (1016-1035) знову підкорив Англію й утворив Данську державу, до якої увійшли: Данія, Норвегія, Англія.

Але після смерті Канута Данська держава розпалася й англійська корона дісталася Едварду Сповіднику (1042-1066), представнику давньої англійської династії, який до того 20 років жив у вигнанні - у Нормандії, при дворі свого дядька Вільгельма.

В Едварда не було нащадка, тому корону він пообіцяв передати дядькові, але після смерті Едварда англійська знать обрала королем Гарольда.

Вільгельм, герцог Норманський, пішов війною проти Гарольда.

І 14 жовтня 1066 р. в битві при Гастингсі переміг Вільгельм (Гарольд загинув).

Герцог норманський став королем Англії (1066-1087).

В історії він відомий як Вільгельм Завойовник.

3. Вільгельм Завойовник.

Вільгельм І Завойовник (бл. 1027 — 9 вересня 1087 р.) — англійський король з 1066 р.

Був побічним сином нормандського герцога Роберта II Диявола.

У1033 p., коли Роберт Диявол відправився в Палестину, Вільгельма було визнано його спадкоємцем.

При звістці про смерть Роберта (1035) нормандські барони на чолі з родичами померлого повстали проти Вільгельма, і тільки втручання французького короля Генріха І, захисника Вільгельма, зберегло за ним престол.

Юність Вільгельма пройшла у війнах з сусідами, внаслідок яких він приєднав до своїх володінь графство Мен (1062) і частину земель графа Анжуйського, а також у боротьбі з місцевими баронами, яких йому вдалося підкорити.

Особливу увагу Вільгельм приділяв церкві: він сам керував духовними соборами і за допомогою пріора Ланфранка старався підвищити освітній і етичний рівень духовенства.

У 1066 p., коли Едуард помер і наслідником його став Гарольд II, Вільгельм заявив про свої права на англійський престол.

Ці домагання підтримав папа Александр II; він відлучив Гарольда від церкви і доручив Вільгельму привести Англію до покірності папській владі.

Вільгельм зібрав військо рицарів і простих воїнів з Нормандії, Франції і Італії чисельністю до 60 тисяч; вони відплили з гавані Сен-Валері (у гирлі Сомми) і висадилися на англійський берег 29 вересня 1066 р.

14 жовтня 1066 р. в битві під Гастінгсом Вільгельм розбив військо Гарольда II і оголосив себе королем Англії.

Дуже мало міст Англії чинили йому опір.

Лондон проголосив королем останнього представника англосаксонської династії Едгара Етелінга і готувався до оборони.

Але на бік Вільгельма один за одним почали переходити феодальні магнати.

Тоді громадяни Лондона відправили до нього делегацію на чолі з самим Едгаром, пропонуючи Вільгельму прийняти корону.

Надаючи великого значення законності своїх домагань на англійський престол, Вільгельм І коронувався у Вестмінстері як законний спадкоємець Едуарда, з дотриманням усіх належних обрядів.

Навесні 1067 р. Вільгельм поїхав у Нормандію, і в Англії спалахнуло повстання, викликане насильствами нормандців.

Повернувшись в Англію, він навів там порядок і побудував ряд укріплених замків, де розмістив нормандські гарнізони.

Повстання англосаксів спалахували і надалі — у 1068,1069,1071 pp.

Вільгельм жорстоко придушив їх і фактично наново завоював всю країну.

Крім звичайної присяги васалів своєму сюзерену він увів клятву вірності безпосередньо королеві.

Становище селян за правління Вільгельма І значно погіршилося, особливо після перепису 1086 р.

(«Книга страшного суду»), яка перевела багатьох вільних селян в розряд віланів.

Перед смертю Вільгельму довелося вести війну проти баронів Нормандії і сусідньої з нею Франції.

Під час об'їзду розвалин взятого ним міста Манта, Вільгельм упав із сідла і сильно побився.

Його привезли в Руан, де він помер 9 вересня 1087 р.

4. Релігійні вірування давніх норманів

Ми вже дізналися, якими були скандинави, які морські походи вони здійснювали,

які держави заснували.

У народів Північної Європи склалася єдина писемність, єдиний давньогерманський алфавіт - руни.

Руни карбували на дереві, камені чи металі,тому вони мали кутасту форму.

Пізніше рунами прикрашали наконечники списів, мечів.

Спершу всі користувалися однаковими рунами, але поступово у данців, норвежців, англо-саксів почали складатися власні мови, а отже, й з'явилися й свої РУНИ- Скандинави вірили, що руни винайшов їх головний бог.

Боги скандинавського пантеону не менш войовничі, ніж самі вікінги.

Головним скандинавським богом був Одін.

Одін – бог-творець, це він створив всесвіт, землю, людей, та всіх інших живих істот.

Одін – ватажок небесного воїнства, правитель божественного царства Астгарти та Вальгалли, але й не тільки це, Одін – бог натхнення, шаманського та поетичного екстазу, мудрості.

Одін – бог війни та військової вдачі, це він вирішує, хто вийде переможцем з поля бою, а хто навіки складе свою голову.

Одіну присвячено чимало цікавих скандинавських міфів та легенд, наприклад, в одному з них розповідається, як Одін віддав своє око велетню Міміру в обмін на таємні знання та магічну мудрість.

І справді, деколи Одіна зображають однооким, що ж, за знання і ока не шкода.

Бог Тор-Громовержець – займає почесне друге місце у скандинавському божественному пантеоні.

Тор – син Одіна, та богині землі Ерд, втілює собою силу, (чи грубу фізичну силу чи якусь тоншу, скажімо силу волі) адже саме сила була головною чеснотою у вікінгів.

Громовержець Культ Тора був дуже популярний у Скандинавії, а його символи – молотки Тора частенько находять на території скандинавських країн під час археологічних розкопок.

Чимось скандинавський Тор схожий на нашого слов’янського Перуна.

Фрея – прекрасна богиня кохання та родючості, одна з небагатьох жіночих богинь.

Бог Локі – самий загадковий та суперечливий з усіх скандинавських богів.

Локі – бог-ас, брат Одіна, його помічник у справах творення світу.

Але Локі не такий добрий як здається, чим дальше ми занурюємось у захоплюючий скандинавський епос, тим більше змінюється та трансформується постать бога Локі.

Спершу він виступає просто як бешкетник, його хлібом не годуй, а дай зробити якусь витівку та пакість іншим богам, а згодом образ Локі і зовсім демонізується, а витівки вже попахують навіть не те що хуліганством, а відвертим криміналом.

Чимось пантеон скандинавських богів нагадує і інші язичницькі пантеони:

Одін втілює найвищу божественну владу та є царем людей і богів,

Локі – головний антигерой та супротивник Одіна,

Тор – бог-захисник, який захищає землю, людей та богів від підступів злих сил, чудовиськ хаосу, велетнів,

і врешті богиня Фрея забезпечує процвітання, родючість, багатство і найголовніше – кохання.

VІ. Узагальнення та систематизація знань і вмінь.

Вправа « Вірю не вірю»

1.Перші напади вікінгів на Західну Європу відносяться до 10 ст. ( -)

2. Норманів, які розбишакували у Західній Європі називали вікінгами.( +)

3. Скандинави першими серед європейців побували в Китаї.(-)

4. Шлях « із варяг у греки» проходив землями слов’ян.(+)

5. Дракар – це головний бог віків. ( -)