Велика грецька колонізація – процес розселення греків за межами Балканського півострова у VIII–VI ст. до н. е. і заснування поселень (колоній) на берегах Середземного та Чорного морів.

Причини, через які греки залишали Елладу і переселялися на нові землі

• Нестача орної землі.

• Зростання кількості населення.

• Загострення соціальних протиріч, боротьба демосу й аристократів.

• Загроза голоду, прагнення звільнитися від боргів.

• Пошук нових ринків збуту ремісничих товарів, вина й маслинової олії в обмін на зерно.

Основні напрями Великої грецької колонізації

• Північ – узбережжя Фракії, землі навколо Чорного моря.

• Захід – Південна Італія, острів Сицилія, узбережжя сучасної Франції та Іспанії.

• Схід – Північне узбережжя Малої Азії, північно-західне узбережжя острова Кіпр.

• Південь – Північно-східне узбережжя Африки.