Держава Феодоро в Криму

Історія держави Феодоро, як свідчать писемні  джерела, сягає початку ХІІІ століття. 

Феодоро займала велику територію в південно-західній гірській і передгірній частині півострова Крим (на сучасній карті -  приблизно від Балаклави до Алушти). 

Центром держави, його столицею, стало гірське місто-фортеця Мангуп-одне із найстаріших середньовічних міст Криму. 

Перші відомості про місто належать до V століття н.е., коли воно мало назву «Доріс», а з Х ст.  вперше згадується під назвою Мангуп. 

Найважливішими населеними пунктами князівства, крім столиці, були Чембало, фортеця і порт Каламіта (Інкерман), фортеця і поселення Фуна (форпост князівства на східному кордоні), та замок на горі Сандик-Кая. 

В різні часи на території князівства жили нащадки готів, скіфів а такожалани, гуни, хазари, половці, греки, татари, караїми. 

Офіційною та найбільш вживаною мовою була грецька. 

Тут було безліч православних церков і монастирів.

 Правителі Феодоро підримували дружні відносини з Візантією та Кримським улусом Золотої Орди, а згодом -  з Кримським ханством, Молдовою. 

А ось відносини з Кафою та іншими генуезькими колоніями (перебували під впливом Візантії) були напруженими через суперництво за першість у чорноморській торгівлі. 

 Захоплення  Візантії хрестоносцями на початку ХІІІ ст. сприяло відокремленню князівства, правитель якого до цього був правителем візантійської феми (області). 

Послаблення Візантії сприяло посиленню влади князів феодоритів, які стали самостійними правителями (топархи).