Імперія Карла Великого та її поділ.

Серед германських племен, які в період Великого переселення народів осіли на території колишньої Римської імперії були франки, вони жили вздовж нижньої течії Рейну, згодом активно переселялися на північний схід сусідньої Галії. 

У 481 р. всіх франків об’єднав Хлодвіг з роду Меровея, саме Франкське королівство, створене Хлодвігом проіснувало найдовше з усіх варварських королівств епохи Великого переселення народів. 

У 498 р. Хлодвіг першим із усіх варварських вождів прийняв християнство не за аріанським, а римським зразком. 

Саме за часів Хлодвіга було записано основи звичаєвого права германців -  «Салічна правда». 

Вже з 639 р. представники династії Меровея, нащадки Хлодвіга, втратили реальну владу, тому їх називали «ледачими королями», водночас посилювалась влада майордомів («старших в домі», це призвело до розпаду колись єдиного королівства. 

В 687 р. один з майордомів Піпін Герістальський розгромив своїх суперників та об’єднав Франкську державу. 

Син Піпіна Карл Мартел зміцнив державу, розгромивши арабів під Пуатьє в 732 р. 

Саме Карл Мартел для створення потужної кінної армії провів бенефеційну реформу, виділяючи своїм воїнам за службу в армії наділ землі з селянами, якиї згодом передавався у спадок. 

Вже сина Карла Мартела, Піпін Коротки в 751 р. був проголошений королем, так династія Меровінгів остаточно булла усунена від влади.

Проте справжнього розквіту Франкська держава досягла за правління сина Піпіна Короткого, Карла Великого (768 – 814 рр.), який проводив активну завойовницьку політику, розширив території Франкської держави та залишався ідеалом середньовічного правителя. 

Першим успішним заходом Карла стала війна протии лангобардів та ліквідація їхнього королівства. 

У 778 р. розпочалась воєнна кампанія протии арабів на Піренеях, сааме один з епізодів цієї кампанії згодом був оспіваний в «Пісні про Ролланда». 

Найдовше тривало підкорення саксів, і як наслідок в 788 р. Карла приєднав Баварію до своїх володінь. 

Посилення влади та авторитету Карла в Європі призвело до того, що 25 грудня 800 р. папа Лев ІІІ увінчав його імператорської короною, Карл став першим імператором середньовічної Європи. 

Величезні розміри держави Карла Великого змусили імператора розділити її на частини графства, уздовж кордонів створювались укріпленні райони – марки. 

Постійної резиденції в Карла не було, найулюбленішим містом імператора був Аахен, де він збирав знать та видав свої укази – капітулярії.

Після Смерті Карла Великого у 814 р., трон перейшов до йог осина Людовіка Благочестивого, 

але згодом його троє синів - 

Карл Лисий, Людовік Німецький та Лотар 

розпочали боротьбу за владу в імперії франків. 

Спочатку Людовік та Карл виступили спільно протии Лотара, не визнаючи за ним титул імператора, але згодом Лотар пішов на поступки. 

В серпні 843 р. брати уклали у Вердені договір про поділ імперії, 

Карл Лисий отримав землі на захід від Рейну; 

Людовік Німецький – на схід від Рейну; 

Лотар – зберіг за собою титул імператора та отримав Італію та довгу смугу земель від Рейна до гирла Рони. 

Саме внаслідок Верденського поділу зародились такі європейські держави як 

Франція, Німеччина та Італія.