Микола Костомаров

(1817-1885)

Видатний історик, громадсько-політичний діяч, фольклорист, поет і прозаїк, людина високої освіченості, великого розуму, наполегливої праці. “...Він став визначним просвітником і пробуджувачем народного руху, національної свідомості”, - писав про М. Костомарова М. Драгоманов. Народився 16 травня 1817 р. в с. Юрасівці Острогозького повіту Воронезької губернії. Його мати була кріпачкою, а батько — її господар, поміщик Іван Петрович Костомаров, який одружився з нею після народження Миколи. Батька вбили кріпаки. Після смерті батька він залишався кріпаком, поки його не викупила з кріпацтва мати у спадкоємців свого чоловіка.

Мати намагалася дати синові освіту, бо велика була у нього жадоба до знань. Після закінчення гімназії у 1833 р. вступив до Харківського університету. Його учителем був великий учений, педагог І. Срезневський.

Захистив дисертацію, отримав звання магістра історичних наук. 

У 1846 р. був обраний професором кафедри російської історії Київського університету.

У Київському університеті він зблизився з передовими представниками інтелігенції: М. Гулаком, В. Білозерським, П. Кулішем та іншими. І вони створили Кирило-Мефодіївське товариство (братство). 

М. Костомаров брав активну участь у його роботі, складав програмні документи товариства, був автором “Книги буття українського народу”. Він вважав, що тривала просвітницька діяльність і реформи здатні забезпечити успіх усіх політичних і соціальних перетворень. Обстоював провідну роль загальнолюдських та християнських ідей, ліберально-поміркований реформізм. Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства його заарештували і він попав до Петропавловської фортеці, а потім на заслання — до Саратова.

Після заслання М. Костомаров поїхав до Петербурга, читав лекції в Петербурзькому університеті, багато працював як учений, дослідник. За своє життя написав 300 наукових праць як з історії Росії, так і з історії України. Його історичні праці “Мазепа”, “Руїна”, “Богдан Хмельницький” увійшли в скарбницю української історичної науки. Велику цінність мають дослідження про гетьманів Івана Виговського, Івана Мазепу, Юрія Хмельницького, Павла Полуботка та інших. 

Помер М. Костомаров 19 квітня 1885 р. в Петербурзі, похований на Волковому цвинтарі.