11. Які права як люди ми маємо?

Тема Права людини. Класифікація прав людини. Майбутнє прав людини.

Завдання:

1. Опрацювати параграф 10, переказати.

2. Записати опорний конспект.

3. Виписати поняття.

Матеріал до теми

Класифікація виділяє такі основні групи прав і свобод людини й громадянина:

особисті (громадянські), політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні.

Особисті (громадянські) права й свободи включають право на життя, на повагу до гідності, свободу й особисту недоторканність, свободу думки та віросповідання, свободу пересування тощо. На відміну від фундаментальних прав, громадянські права й свободи не надані людині природою; люди виборюють, здобувають ці права, висуваючи відповідні вимоги до влади й домагаючись законодавчого закріплення їх у конституціях і законах.

Політичні права й свободи — це забезпечена законом і публічною владою можливість участі в суспільно-політичному житті держави та здійсненні державної влади. Це, зокрема, права на свободу слова, зборів, мітингів; на участь в управлінні державними й громадськими справами; на інформацію; право об’єднуватись у політичні партії тощо.

Економічні права забезпечують людині вільне користування основними чинниками господарської діяльності. До економічних прав належать право на працю, право на вільний вибір професії, право на приватну власність тощо. Ці права мають забезпечити незалежність людини, її економічну свободу. Надання цих прав характеризує державу як соціальну, тобто таку, що забезпечує досить високий рівень життя своїх громадян.

Соціальні права покликані забезпечити достатній рівень життя та соціальну захищеність. До них належить право на соціальне забезпечення, право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров’я, медичну допомогу.

Екологічні права належать до соціальних прав і становлять окрему групу прав людини і громадянина. Вони пов’язані з охороною, використанням і відтворенням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки і включають право на безпечне для життя та здоров’я довкілля, право на відшкодування збитків від природних і техногенних катаклізмів тощо.

Культурні права гарантують духовний розвиток кожної особи, допомагають їй стати учасником культурного процесу. Вони гарантують можливість доступу до духовних здобутків свого народу й усього людства, свободу художньої, наукової й технічної творчості, участі в культурному житті.

Особливе місце серед цих прав посідає право на освіту.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права визначає, що освіта має бути спрямована на повний розвиток людської особистості, усвідомлення її гідності, надання можливості кожному бути корисним учасником вільного суспільства, сприяти взаєморозумінню й терпимості. Економічні, соціальні та культурні права покликані забезпечити належний життєвий рівень людини. Перелік цих прав закріплений у

Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права,

прийнятому 16 грудня 1966 р., який Українська РСР ратифікувала 1973 року.

З розвитком інформаційного суспільства, науковим прогресом, зокрема в галузі комп’ютерних і біомедичних наук, до нашого життя увійшли такі явища, як клонування людини, трансплантація органів, використання «віртуальної реальності», штучне запліднення, зміна статі, «генна інженерія».

Унаслідок цього нині виникає необхідність говорити про «нові» права людини.

Ці відкриття та винаходи поставили перед людством багато питань у галузі етики й прав людини.

Скажімо, хто може стати донором органа для людини, життя якої може врятувати лише трансплантація?

Чи має право людина змінити фізичну стать, якщо почувається неприродньо в тілі, даному їй від народження?

Чи можна вносити зміни до людського геному?

І чи можна допомогти піти з життя людині, що нестерпно страждає від важкої невиліковної хвороби?

До біомедичних прав людини відносять такі права, як

право на повагу до анатомії людської особистості,

право на отримання інформації про діагноз і прогноз власного стану,

право брати участь у прийнятті рішень про вибір методів лікування, аж до відмови від лікування взагалі тощо.

Важливими міжнародними документами, що регулюють біомедичні права людини, є

Конвенція Ради Європи про захист прав і гідності людини

у зв’язку з використанням досягнень біології та медицини 1997 р. Стаття 5 цієї конвенції проголошує, що будь-яке втручання у сферу здоров’я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи.

Україна також підписала, але не ратифікувала Конвенцію.

Конвенція підкреслює пріоритет інтересів і благополуччя окремої людини,

повагу до її недоторканості та інших прав й основних свобод щодо застосування біології та медицини.

У 1997 р. була також прийнята

Загальна декларація про людський геном та права людини ЮНЕСКО,

яка визнала, що наукові досліди геному людини і практичне застосування їх результатів відкривають великі перспективи для покращення здоров’я окремих людей та всього людства.

Проте такі досліди повинні ґрунтуватися на всебічній повазі гідності, свобод і прав людини.