1054 р. – Розподіл Ярославом перед смертю Русі між своїми синами 

(старші сини отримали головні міста: 

Ізяслав – Київ, Святослав – Чернігів, Всеволод – Переяслав).

 Ярослав наказував своїм синам жити в мирі та берегти державу.

1054-1073 рр. – Співправління старших синів Ярослава – 

Ізяслава, Святослава та Всеволода (тріумвірат).

1068 р. – Битва на річці Альті, у якій половці (кочові племена) розгромили Ярославичів, що викликало повстання киян. 

Установити лад у Києві Ізяславу вдалося тільки за допомогою польського війська.

1073-1078 рр. – Початок міжусобних війн між Ярославичами, які насамперед були спричинені відсутністю єдиної системи престолонаслідування.

1078-1093 рр. – Правління останнього сина Ярослава Мудрого – Всеволода 

(його влада не поширювалася на західні й північно-східні землі; 

воювати він не любив, конфлікти розв’язував дипломатичним шляхом; 

після його смерті в Києві посів Святополк Ізяславич, останній онук Ярослава Мудрого).

1097 р. – Любецький з’їзд князів, який прийняв рішення про припинення міжусобиць, щоб не послаблювати країну, і про наслідування князями своїх вотчин; 

таким чином, з’їзд закріпив поділ Русі на удільні князівства, які стали власністю окремих родин – нащадків Ярослава.