Моральною нормою - таке правило людської активності, сформульоване розумом людини на базі моральних цінностей.
В етиці ці норми розглядаються як важливий елемент моральності.
Однією із важливих соціальних функцій, з якою пов’язують норми є регулятивна функція моралі.
Важливу роль ці норми відіграють не лише в моралі, а й політиці, релігії.
Власне нормою ми називаємо визначену вимогу до суб’єктивної поведінки з реалізації цінностей.
Необмеженою кількістю є моральні норми та принципи.
Принципами називаються загальні норми.
Виникла проблема відбору значних принципів.
Не менш важливе місце в моральності повинні займати загальнолюдські принципи: шанування батьків, не вчинити шкоди життю, не вчинення злодіяння, неправдиве свідчення на людину.
Загальнолюдським принципом моралі залишається
«золоте правило»:
«Стався до іншої людини так, як би ти бажав, щоб вона відносилась до тебе».
Широко значення набув принцип християнської моралі з таким формулюванням:
«Любіть ворогів ваших,
благословляйте тих, хто проклинає вас,
творіть благо тим, хто ненавидить вас і
моліться за тих, хто ображає та гонить вас».
Відрізнена особливість моральних норм — припущення особливого суб’єкту, який характеризується чистим мотивом, що заставляє суб’єкта піднятися над обставинами; зробити прорив умов, необхідних зав’язків, які обплутують даний суб’єкт.
Моральні норми мають всезагальний характер, який повернений до людей.
Також в моралі спостерігається
тотожність суб’єктів та об’єктів, тобто норма, яка пропонується суб’єктом для об’єкта і є обов’язковою.
Моральні норми характеризують як поза інституційні.
Накладання санкцій у виконанні або ж порушенні моральних норм здійснюються не соціальними правовими інститутами, де функція належить державі, а моральною свідомістю суб’єкта та громадською думкою.
Багато моральних норм та принципів поділяють на вимоги та заборони .
Вимоги бувають двох видів:
зобов’язання та природні обов’язки.
Природні обов’язки можуть бути позитивними та негативними.
Заборони діляться на байдужі, адіафорні.
Вадим Підосичний