§ 12. Франція

Столітня війна

Війна між Англією і Францією, що тривала (з перервами) понад сто років (1337-1453), дістала назву Столітньої.

Причини

•  Прагнення Англії повернути свої володіння, втрачені нею у ХІІІ ст. (Нормандія і суміжні території)

• Прагнення Франції повернути Аквітанію і Гасконь, які перебували під владою Англії

• Намагання обох держав приєднати багату Фландрію

Привід Претензії на французький престол короля Едуарда ІІІ – онука Філіпа IV Красивого по материнської лінії, який залишився єдиним представником чоловічної статі з роду Капетінгів

• Заява короля Франції Філіпі VI з династії Валуа про включення Аквітанії до свого домену

Хід воєнних дій 

1.     1340 р. Морська битва біля Слейсі. Розгром французького флоту

2.     1346 р. Битва при Кресі.  Перемога англійців. Знищено цвіт французького рицарства

3.  1356 р. Битва поблизу Пуатьє.  Перемога англійських військ, полон французького короля

1358 р. Повстання під проводом Етьєна Марселя в Парижі.

 Селянське повстання — Жакерія Розгром повстання

 4.     1415р Битва біля Азенкурі. Перемога англійських військ.

5.     1420 р. Мирний договір між Францією та Англією Розгортання партизанської боротьби у Франції. Облога Орлеана

6.     1429 р. Виступ Жанни д’Арк Кінець облоги Орлеана. Коронація Карла Vіі у Реймсі

7.     1431 р. Страта Жанни д’Арк Розгортання народної війни, поступове звільнення території Франції

8.     1436 р. Звільнення Парижа Створення французами постійної найманої армії, збільшення

артилерії. Звільнення Нормандії та Аквітанії

9.     1453 р. Падіння міста Бордо.

  Закінчення  Столітньої війни. Англії одійшов порт Кале

3.   Столітня війна.

Документи розповідають

Франція за часів Столітньої війни 

(із хроніки абатства Сен-Дені, 1415 р.)

Жителі передмість і сіл вважали за краще ховатися в містах або тікати в ліси із дружинами, дітьми і всім скарбом, ніж зустрічатися з людьми короля (збирачами податків), яких вони боялися більше, ніж ворога. Невдовзі вони справді відчули на собі, що не було ніякої різниці між цими людьми й англійцями, або що ці люди грабували й чинили розбій лютіше. Силою вони забирали золото, гроші та все найцінніше. Їхня жорстокість наганяла такий жах, що священики забирали із церков і ховали в надійних місцях скарби, які належали Богові та святим, тому що грабіжники забирали все, що могли знайти за міськими мурами, і робили це без докорів сумління.

Робота в парах. 

1. Як війна вплинула на життя Франції? 

2. Яких страждань завдала війна простому народові? 

3. Чим можна пояснити поведінку королівських збирачів податків?

Франція.

В ХІ ст. Францією називали невелику частину земель з центром в Парижі – 

королівський домен Іль-де-Франс. 

Інші землі були фактично незалежними, а правителі Нормандії, Бургундії карбували власну монету та тримали армію, країна потерпала від феодальних воєн. 

Людовік VI (1108 – 1137 рр.) здійснив ряд заходів для зміцнення королівської влади, обмежуючи владу свавілля феодалів. 

Філіп ІІ Август (1180–223 рр.) зумів приєднати до свого домену значну частину англійських володінь у Франції, так звану Анжуйську спадщину. 

Людовік ІХ Святий (1226–1270 рр.) продовжив курс на централізацію та обмеження феодального свавілля,  намагався виступати посередником у суперечках графів та герцогів.

Помітне посилення королівської влади у Франції відбулось за правління Філіпа ІV Красивого (1285-1314 рр.), який продовжив політику свого діда Людовіка ІХ Святого. 

Завдяки своєму одруженню він включив до свого домену Шампань, продовжував воювати з англійцями. 

Король послав свої війська у Фландрію, яка була союзницею Англії, і приєднав це графство до свого домену, але населення Фландрії повстало. 

Вирішальна битва відбулась в 1302 р. під Куртре, французька армія була розгромлена фландрійцями, ця битва ще отримала назву «битви шпор»: позолочені шпори вбитих французьких лицарів городяни виставляли на честь перемоги в міському соборі. 

Це змусило Філіпа ІV відмовитися від феодального ополчення та 

створення потужного найманого війська.

У розпалі конфлікту з папою Боніфацієм VII  Філіп ІV, аби заручитися підтримкою своїх підданих скликав збори представників трьох станів, крім світської та релігійної знаті до участі в них були допущені багаті городяни, від імені «тих, що працюють». 

Так уперше 10 квітня 1302 р. в Парижі зібралися Генеральні штати – зібрання представників трьох станів. 

Відтоді королі скликали генеральні штати при потребі затвердити новий податок. 

У генеральних штатах представники кожного з трьох станів засідали окремо; для прийняття остаточного рішення вони збиралися разом.

Столітня війна. 

Зусиллями кількох поколінь своїх королів Франція поступово перетворилася на могутню державу Європи, великою перешкодою на шляху до остаточного об’єднання Франції були володіння англійців на території Франції. 

Ще однією причиною англо-французької конфронтації було суперництво за Фландрію – один з найбагатших районів Західної Європи. 

Постійне суперництво посилилось після того як перервалась французька династія Капетингів, претензії на французьку корону висунув онук Філіпа IV Красивого англійський король Едвард ІІІ. 

Франція категорично виступила проти, посилаючись на «Салічну правду», французька знать заявила, що земля не передається по жіночій лінії. 

Королем Франції став племінник Філіпа IV Красивого – Філіп VI Валуа. 

У 1337 р. новий король Франції заявив, що повертає собі Гієнь (Аквітанію) – англійські володіння в Франції, у відповідь Едвард ІІІ оголосив війну Франції.

Воєнні дії розпочалися в 1340 р., коли англійці у морському бою при Слейсі, біля берегів Фландрії, вщент розгромили французький флот і перейшли у наступ на суходолі. В 1346 р. відбулась битва при Кресі, яка проявила перевагу англійського вдалого поєднання лучників з кіннотою над французькими рицарями, французи зазнали поразки. 

Англійці захопили порт Кале – «морські ворота Франції» - і перетворили його на опорну базу, біди для Франції продовжились у 1356 р., коли в битві при Пуатьє французи зазнали поразки, в полон потрапив сам король Франції Іоан Добрий. 

Країна опинилась в дуже важкому стані, найбільше страждали селяни, які сплачували великі податки, їх грабували не лише чужі, але свої вояки. 

В 1358 р. спалахнуло селянське повстання, яке отримало назву Жакерії, від найпоширенішого імені серед простолюдинів, але через свою стихійність та неорганізованість повстання було придушено. 

В 1415 р. відбулась ще одна велика битва Столітньої війни, під Азенкуром, де герцог Бургундський зрадив французьку армію та перейшов на сторону англійців, англійці заволоділи Парижем. 

У 1428 р. англійці взяли в облогу Орлеан, саме в цей час до дофіна Карла VII прибула сільська дівчина Жанна д’Арк, яка зняла облогу Орлеана та надихнула французів до перемоги, згодом Карл VII був коронований в Реймсі. 

Французи перейшли в наступ, але в одній з битв Жанна потрапила в полон і була передана англійцям, король і пальцем не поворухнув, аби повернути її. 

Вже 30 травня 1431 р. Жанну д’Арк було спалено на міському майдані Руана за спілкування з дияволом.

Страта Орлеанської Діви не змогла зупинити французів, які 

до 1453 р. витіснили англійців з усіх володінь на континенті, 

лише порт Кале залишався в їхніх руках. 

Так закінчилась Столітня війна (1337-1453 рр.), головним наслідком якої стало 

зміцнення та об’єднання Франції, яке завершив Людовік ХІ (1461-1483 рр.), 

який приєднав до свого домену 

Бретань, Прованс та герцогство Бургундське, 

розпочався новий етап – централізація королівської влади в Франції.