У кінці XVI ст. надзвичайно широкого розмаху набуло два козацько-селянських повстання:
повстання 1591-1593 рр. під проводом гетьмана реєстрових козаків Криштофа Косинського
(охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля, Волинь) та
повстання 1594-1596 рр. під проводом сотника надвірних козаків князя К.Острозького - Северина Наливайка (охопило майже всі українські землі).
Повстання Наливайка поставило під загрозу існування польської влади в Україні.
Северин Наливайко виношував проект створення незалежного від Речі Посполитої українського князівства. У своєму листі до Сигізмунда III він висунув власний проект улаштування козацтва, який передбачав передачу йому земель між Південним Бугом і Дністром, південніше Брацлава, де під його началом мало перебувати 2 тис. чоловік.
При цьому під єдиною козацькою юрисдикцією опинялася територія від Дніпра до Дністра.
Цьому плану не судилося реалізуватися, його автор після жорстоких тортур був четвертований. Масштаб повстання викликав серйозне занепокоєння правлячих кіл Речі Посполитої.
Придушивши повстання, польський сейм у 1597 р. проголосив козаків ворогами держави і прийняв рішення винищити їх до останку.
Але рішення залишилося на папері - здійснити його Польщі вже було не під силу. До того ж, на поч. XVII ст. Польща ув'язнула в майже безперервних війнах з Москвою та Туреччиною і потребувала допомоги козаків.