Періодизація історії України другої половини ХХ — початку ХХI ст.

• 1945-1953 рр. — повоєнні роки.

• 1953-1964 рр. — період десталінізації, або «хрущовська відлига».

• 1964-1985 рр. — загострення кризи радянської системи, або «застій».

• 1985-1991 рр. — період краху радянського режиму, або «перебудова».

• 1991-2004 рр. — період відновлення державності.

• 2005-2010 рр. — період творення нової України.

• 2010-2013 рр. — період реакції.

• 2014-2022 рр. — період формування новітньої української нації.

• 
  

Злочини комуністичного режиму

в другій половині ХХ ст.

• Перетворення репатріації на репресивну акцію проти українських військовополонених і цивільних осіб (остарбайтерів).

• Обміни населенням між Польщею та УРСР у 1944-1946 рр.

• Операція «Вісла» — 28 квітня — кінець липня 1947 р. (а також переселення виявлених груп українців у глиб Польщі до квітня 1950 р.).

• Масові депортації 1944-1951 рр. населення західних областей УРСР у віддалені місцевості СРСР, переважно РРФСР.

• Операція «Захід» — 21-31 жовтня 1947 р.

• Масовий штучний голод 1946-1947 рр.

• Продовження наступу на українські культуру, мову та церкву.

• Ліквідація Української греко-католицької церкви в 1946-1949 рр.

• Посилення репресій, ідеологічі кампанії в другій половині 1940-х — на початку 1950-х років (повторні арешти за тим самим звинуваченням і вироки про довічне заслання тим, хто звільнився з ГУТАБу (ГУЛАГу); «ждановщина», «лисенківщина» та ін.).

• Політичні репресії проти української інтелігенції: шістдесятників, дисидентів, застосування каральної психіатрії, спалення українського відділу рукописів, стародруків і рідкісних книг Державної публічної бібліотеки АН УРСР ім. В. Вернадського в 1964 р.

• Продовження цілеспрямованого знищення пам'яток історії та культури України.

• Порушення міжнародних угод про права людини стосовно українців і всіх мешканців України.

• Упровадження в Україні політики русифікації та дискримінації етнічних меншин.

• Прищеплення людиноненависницьких ідеології та світогляду, формування суспільної атмосфери підозріливості.

• Залучення українських військових до інтервенції та збройного придушення національно-визвольних рухів в Угорщині (1956), Чехословаччині (1968), Афганістані (1980-1989) — загибель тисяч українських юнаків.

• Приховування даних про катастрофу 1986 р. на ЧАЕС, що завдало непоправної шкоди життю та здоров'ю мільйонів українців.

• Проведення політики цілеспрямованої алкоголізації народу, що призвело до фізичної та моральної деградації частини українців.

• Створення нестерпних умов для життя й діяльності, примусове лікування дисидентів у психіатричних лікарнях. Фізичне знищення українських дисидентів і видатних митців (А. Горська, В. Стус, В. Івасюк та інші).

• Політичне вбивство провідних діячів національно-визвольних змагань (Л. Ребет, 1957; С. Бандера, 1959).

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX - ПОЧАТКУ XXI ст.

Цей доволі короткий історичний відрізок містить декілька яскравих і драматичних періодів:

• 1945-1953 рр. — повоєнний період;

• 1953-1964 рр. — період десталінізації;

• 1964-1985 рр. — період системної кризи радянського ладу;

• 1985-1991 рр. — період відновлення незалежності України;

• 1991-2013 рр. — період становлення України як незалежної держави;

• 2014-2019 рр. — початок творення нової України.