Тема на ЗНО

16. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ (АВСТРО-УГОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

Зміст історичного матеріалу Предметні вміння та навички

Факти:

Політика австрійського уряду щодо західноукраїнських земель.

Розвиток кооперативного руху, трудова еміграція. Політизація національного руху та утворення перших політичних партій:

Русько-української радикальної партії (РУРП), Української Національно-демократичної партії (УНДП), Української соціал-демократичної партії (УСДП). Діяльність культурно-освітнього товариства «Просвіта».

Дати:

1868 р. – створення у Львові товариства «Просвіта»;

1873 р. – створення у Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка (від 1892 р. – Наукове товариство ім. Т. Шевченка);

1890 р. – створення Русько-української радикальної партії (РУРП);

1899 – створення Української Національно-демократичної партії (УНДП).

Персоналії:

І. Франко, Ю. Бачинський, М. Павлик, В. Нагірний.

Поняття та терміни:

«трудова міграція», «партія», «українофіли», «москвофіли»,

«народовці», «радикали», «нова ера»

Характеризувати особливості соціально-економічного розвитку західноукраїнських земель у другій половині ХІХ ст.,

зміни в соціальному складі населення, основні течії суспільно-політичного руху (москвофіли та народовці); діяльність «Просвіт» та Наукового товариства ім. Т. Шевченка, процес утворення українських політичних партій у Галичині.

Визначати причини та наслідки трудової еміграції українців, зародження кооперативного руху; особливості українського національного руху, напрями діяльності та здобутки провідних діячів західноукраїнських земель у національному русі другої половини ХІХ ст.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ (АВСТРО-УГОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Поразка революції 1848-1849 рр. в Австрійської імперії призвела до посилення політичної реакції.

Однак у 60-ті рр. XIX ст. австрійський уряд був змушений провести реформи, у результаті яких було

прийнято Конституцію (1867 р.),

перетворено унітарну Австрійську імперію на дуальну Австро-Угорську імперію (1868 р.),

надано обмежену внутрішню автономію Галичині й Буковині.

Закарпаття залишилося частиною Угорщини й самоврядування не отримало.

Австрійський уряд намагався перешкодити формуванню української нації й асимілювати українське населення, що виявилося в порушенні проголошеної Конституцією

рівноправності всіх громадян в адміністративних, судових і навчальних закладах,

обмеженні викладання українською мовою в школах,

зайнятті керівних посад лише особами австрійської, угорської й польської національностей.

Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття залишалися внутрішніми колоніями Австрійської імперії й служили ринком збуту товарів і джерелом сировини та сільськогосподарської продукції.

Скасування кріпосного права під час революції 1848—1849 рр. в Австрійської імперії сприяло розвитку ринкових відносин в економіці західноукраїнських земель.

Аграрне перенаселення, повільний розвиток промисловості, демографічний бум призвели до початку трудової еміграції українців до Росії, Німеччини, Румунії, Австрії, Угорщини й навіть до Канади, США, Бразилії й Австралії.

Галузь економіки

Особливості розвитку економіки

Сільське господарство

Основою економіки залишалося сільське господарство, у якому було зайнято 75—85% населення.

Незважаючи на залишки кріпацтва (панування поміщицького землеволодіння, великі викупні платежі, малоземелля й безземелля се- лян), розвивалися

ринкові відносини:

застосовувалася вільнонаймана праця,

сільськогосподарська техніка,

поглиблювалася спеціалізація районів,

виникали кооперативи

Промисловість

У 70—90-х рр. XIX ст. почалося формування фабрично-заводської промисловості,

провідними галузями якої були нафтова, вугільна, соляна, лісова та хар- чова.

Однак промисловий переворот у Західній Україні відбувся пізніше, ніж у центральних і західних регіонах Австрійської імперії, тому великих підприємств було дуже мало (5%),

переважала середня, дрібна й кустарно-реміснича промисловість

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У 60—90-Х РР. ХІХ СТ.

ДІЯЛЬНІСТЬ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА»

Політика національного гноблення сприяла активізації українського суспільно-політичного руху, в якому існували три течії: москвофіли, народовці та радикали.

Течії суспільно-політичного руху, представники

Погляди учасників суспільно- політичного руху

Діяльність учасників суспільно-політичного руху

Москвофільська течія поміщики, селяни, інтелігенція (Б. Дідицький, І. Наумович)

Москвофіли заперечували існування окремого українського народу, його мови та культури, прагнули приєднати західно- українські землі до Російської імперії

Створювали бібліотеки, читальні, школи, видавали газету «Слово», заснували громадсько-політичну організацію «Руська рада» (1870 р.)

Народовська течія інтелігенція, студенти, греко-католицькі священики (В. Барвінський, В. Навроцький)

Народовці визнавали існування українського народу, прагнули пробудження національної свідомості українців, виступали за єдність усіх українських земель, уважали основним напрямком своєї діяльності культурно- просвітницьку роботу

Заснували газети«Діло» й«Батьківщина»,

утворили у Львові культурно-просвітницьке товариство «Просвіта» (1868 р.),

Літературне товариство ім. Т. Шевченка (1873 р.), (Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1892 р.)

Радикальна течія молода інтелігенція (І. Франко, М. Павлик)

Радикали виступали за національне й соціальне визволення українців, об’єднання всіх українських земель в єдину державу, прагнули надати українському визвольному рухові політично- го характеру

Видавали журнал «Друг», захищали інтереси селян і робітників у конкретних справах, створили політичну організацію «Народ- на рада» (1885 р.), заснували Русько-українську радикальну партію (1890 р.)

Національно-визвольний рух у Західній Україні розвивався по висхідній лінії.

У 90-х рр. XIX ст.керівниками національно-визвольного руху стали новоутворені політичні партії:

Русько-українська радикальна партія (РУРП),

Українська національно-демократична партія (УНДП),

Українська соціал-демократична партія (УСДП).

Назва партії

Лідери

Програма діяльності

Русько-українська радикальна партія (РУРП) (1890 р.)

І. Франко, М. Павлик,

Є. Левицький

Утвердження соціалізму, демократизація суспільного життя, обстоювання соціальних інтересів селян, автоно- мія України у складі Австро-Угорщини, згодом здобуття Україною незалежності

Українська національно-демократична партія (УНДП) (1899 р.)

І. Франко,

Є. Левицький, М. Грушевський

Пробудження національної свідомості, пропагування національної єдності українців, створення соборної неза- лежної Української держави

Українська соціал- демократична партія (УСДП) (1899 р.)

М. Ганкевич, Д. Бачинський, С. Вітик

Побудова соціалізму шляхом реформ, захист соціальних інтересів робітників, створення соборної Української держави з республіканським устроєм

Еволюцію поглядів на майбутнє України від автономізму до незалежності прискорила брошура радикала

Ю. Бачинського «Україна іrrеdеntа» (1895 р.), де вперше було висунуто й аргументовано ідею здобуття Україною повної політичної самостійності.

Дати:

1868 р. - створення у Львові товариства «Просвіта»;

1873 р. - створення у Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка (від 1892 р. - Наукове товариство ім. Т. Шевченка);

1899 р. - створення Української Національно-демократичної партії та Української соціал-демократичної партії.

Терміни

Трудова міграція

переселення людей за межі країни з метою пошуку роботи, вільних земель для сільськогосподарської діяльності.

Українофіли

представники суспільно-політичного руху в Україні в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст., які вивчали українську мову, історію, культуру й займалися культурно-просвітницькою діяльностю (хлопомани, народовці).

Москвофіли

представники суспільно-політичного руху в Західній Україні в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст., які прагнули приєднання західноукраїнських земель до Російської імперії.

Народовці

представники суспільно-політичного руху в Західній Україні у 60—90-х рр. ХІХ ст., які вважали основним питанням своєї діяльності не політичну боротьбу, а культурно-просвітницьку діяльність.

Радикали

представники молодої західноукраїнської інтелігенції, що поєднували національну і соціальну боротьбу, відчули вплив соціалізму, прихильники рішучих дій.

Партія

організація передової, найбільш активної й свідомої частини населення, що має спільні ідеї та інтереси і діє на основі спеціальної програми.

«Нова ера»

політика українсько-австрійсько-польського порозуміння (компромісу) в Галичині у 1890 р., яка полягала в лояльному ставленні народовців до імперії Габсбургів узамін на поступки українцям у культурно-освітньої галузі.