Карта - історичне джерело

Визначення місця історичних подій у просторі

(використання карти як історичного джерела)

• правильно займіть позицію біля карти (так, щоб не заступати природне освітлення карти);

• запам'ятайте, що коли ви стоїте навпроти карти, наверху буде північ (південь – унизу), а зліва – захід (відповідно, справа – схід);

• навчіться читати легенду карти – її умовні позначення. При всій різноманітності карт однотипні факти, події та явища – кордони та столиці, райони повстань, напрями головних ударів і місця битв тощо – зображуються на них схожими позначками;

• зверніть увагу на написи, діаграми, таблиці, портрети, рисунки, які є на карті, і ви зрозумієте, що є резон у твердженні „Карта – це державна шпаргалка”;

• працюючи з контурною картою, користуйтеся кольоровими олівцями, робіть умовні позначення;

• на дрібномасштабних картах окремі позначки робіть цифрами, які включайте в умовні позначення, це впливатиме на естетику виконаної Вами роботи.

Як працювати з історичною картою

На уроках історії Ви найчастіше працюватимете саме з історичною картою, на якій, окрім кордонів держав та населених пунктів, позначено найважливіші події (війни, революції, територіальні зміни), що відбувалися на різних етапах історичного розвитку. На заняттях Ви будете звертатися до кількох різновидів історичних карт. Робота з кожним з них має свою специфіку.

1. Настінна карта зазвичай відображає великі території, містить відомості щодо тривалих історичних періодів й різних аспектів історичного процесу. Пам’ятайте, що при роботі з настінною картою слід стояти ліворуч від неї, у правій руці тримаючи указку. У противному разі Ви будете закривати собою карту від однокласників, а у вчителя може скластися враження, що Ви не орієнтуєтеся й не можете одразу відшукати необхідний об’єкт. Недостатньо просто показувати кордони держав, населені пункти, їх слід описувати.

2. Карта в історичному атласі має стати Вашим постійним помічником при самостійній роботі. Така карта зазвичай присвячена конкретній темі, містить масив текстової та хронологічної інформації і може прислужитися як довідникове видання.

3. Карта у підручнику має на меті ілюструвати текст, тому її інформаційні можливості обмежені. До неї варто звертатися безпосередньо при читанні підручника.

4. Певною мірою долучитися до процесу створення історичних карт Вам допоможе робота з контурною картою, яку Ви заповнюєте самостійно.

Для отримання кращого результату варто дотримуватися кількох нескладних правил:

1. Заповнюйте контурну карту після вивчення конспекту та відповідного параграфу підручника.

2. Читайте підручник вдумливо, намагайтеся запам’ятати назви історичних областей, місця битв тощо.

3. Виконуйте завдання до контурної карти послідовно.

4. Не заповнюйте контурну карту механічно, при нанесенні відповідних позначок намагайтеся пригадати суть подій та їхні наслідки.

При роботі з картою ви повинні вміти

1. локалізувати історичну подію

2. супроводжувати показ словесним описом

3. аналізувати її зміст

Для більш ефективної роботи з картою слід дотримуватися певної послідовності.

Пам’ятка Як працювати з історичною картою

1. Прочитайте назву карти.

2. Ознайомтесь з легендою – табличкою в нижній частині карти, що містить розшифровку умовних позначок.

3. Знайдіть на карті саме ті умовні позначки, які необхідні при розгляді конкретного питання.

4. Порівняйте отриману інформацію з матеріалами підручника.