Krysanova T. Emergent meaning-making in multimodal discourse: A case 

for sadness in The Horse Whisperer.

This article addresses functional-pragmatic and cognitive-semiotic issues of emergent meaning-making in multimodal discourse. The theoretical backbone comprises the theories of conceptual integration, blended classic joint attention, embodied cognition, and performativity. This study acknowledges that emergent meaning-making is a performative act grounded on the intersubjective interaction of communicants constituted by environmental and bodily factors. Emergent meaning is viewed as novel, which possesses a certain level of complexity, and is not derived from the meaning of its semiotic elements. A case study analysis of sadness in film enables to reveal the main features of emergent meaning-making: 1) filmmakers and viewers co-participate in meaning-making and are able to share joint attention providing intersubjective interaction mediated by the camera; 2) meaning-making is grounded in bodily experiences and embodied not only through nonverbal elements but also verbal and cinematic semiotic resources in film; 3) a synergistic integration of modes and semiotic resources constructs the emergent meaning; 4) the configuration of semiotic resources is characterized by the volatility of combinations; 4) emergent constructs may be organized according to particular regulations creating constructive patterns. These findings stipulate further analysis of meaning-making, its material-perceptual and socio-semiotic aspects.

Keywords: emergence, film, meaning-making, multimodal discourse, sadness, semiotic resource.

Крисанова Т. Емерджентність смислотворення в мультимодальному дискурсі (на матеріалі конструювання емоції суму в кінофільмі The Horse Whisperer).

Стаття присвячена виявленню функціонально-прагматичних та когнітивно-семіотичних аспектів емерджентного смислотворення в мультимодальному дискурсі. Теоретичну основу дослідження складають теорії концептуальної інтеграції, змішаної класичної спільної уваги, утіленого пізнання та перформативності. У дослідженні визначено, що емерджентне смислотворення є перформативним актом, що ґрунтується на інтерсуб’єктивній взаємодії комунікантів. Ця взаємодія відбувається в певному семіотичному середовищі та закорінена в тілесному досвіді комунікантів. Емерджентний смисл розглянуто як нове утворення, котре має певний рівень складності і не є похідним від значення його конститутивних елементів. Аналіз конструювання емоції суму в художньому кінофільмі уможливив виявлення основних характеристик емерджентного смислотворення: 1) творці кінофільму та глядачі беруть спільну участь у конструюванні смислу та володіють спільною увагою, забезпечуючи інтерсуб’єктивну взаємодію, опосередковану камерою; 2) смислотворення закорінене в тілесному досвіді й утілеснене у фільмі не лише за допомогою невербальних елементів, але й вербальних і кінематографічних семіотичних ресурсів; 3) емерджентний смисл виникає в результаті синергійної інтеграції модусів і семіотичних ресурсів; 4) конфігурації семіотичних ресурсів характерна волатильність комбінацій; 4) емерджентні конструкти можуть бути організовані відповідно до певних правил, утворюючи патерни. Це зумовлює аналіз емерджентного смислотворення у взаємозв’язку матеріально-перцептивного та соціосеміотичного аспектів.

Ключові слова: емерджентність, кінофільм, мультимодальний дискурс, семіотичний ресурс, смислотворення, сум.