Е.В. Бондаренко. Харьковская лингвистическая школа. Наследие. Александр Потебня. Статья посвящена научному наследию Александра Афанасьевича Потебни как одного из основателей харьковской лингвистической школы. Его известные книги и статьи, которые, среди многих других вопросов, освящали проблемы происхождения языка, сознания человека и семантики языковых единиц, представлены как основополагающие для развития новейших направлений гуманитарной науки. Три постулата А. А. Потебни трактуются в статье с точки зрения философии языка и когнитивной лингвистики. Первый постулат – о взаимосвязи языка и мысли, посредством которой объясняется происхождение языка и языковых способностей человека. Последний, используя язык для коммуникации собственного перцептивного опыта мировосприятия, по убеждению ученого, обладает двойственной природой как индивидуальность и как нация. Этот постулат рассматривается в свете базовых принципов когнитивной лингвистики и теории национальной картины мира. Второй постулат касается процесса ментальной эволюции человечества. А.А. Потебня объясняет её через корреляцию образа и значения, природа которых изменяется от подобной до принципиально различной в зависимости от среды, в которой они находятся, – мифа, поэзии или прозы. Этот постулат А.А. Потебни рассматривается как научное предвидение эволюционной эпистемологии К. Поппера и теории онтогенеза человеческой психики Х. Вестмана. Третий тезис А.А. Потебни касается символизма лингвистических единиц. Междометие и слово сопоставляются с точки зрения взаимосвязи их внешней и внутренней форм. Обе единицы анализируются как знаки, которые передают значение, соответственно, либо указывая на него, либо символизируя его. Эти свойства языковых знаков позволяют говорить о концептуальной подобности теорий А.А. Потебни и семиотики Ч. Пирса с его трихотомией иконы, индекса и символа.

Ключевые слова: ментальная эволюция человечества, миф, поэзия, проза, происхождение языка, символизм языковых единиц, языковые способности человека

Є.В. Бондаренко. Харківська лінгвістична школа. Спадщина. Олександр Потебня. Статтю присвячено науковій спадщині Олександра Опанасовича Потебні як одного із засновників харківської лінгвістичної школи. Його відомі книги та статті, які, серед багатої інших питань, розглядали проблеми походження мови, свідомості людини та семантики мовних одиниць, презентовано як установчі у подальшому розвитку новітніх напрямів гуманітарної науки. Три постулати О.О. Потебні тлумачаться у статті в термінах філософії мови та когнітивної лінгвістики. Перший постулат стосується співвідношення між мовою та думкою, через яке пояснюється походження мови та мовних здібностей людини. Остання, що використовує мову для комунікації власного перцептивного досвіду світопізнання, на переконання вченого, має двоїсту природу та постає або як індивідуальність, або як нація. Цей постулат розглядається у світі сучасних базових принципів когнітивної лінгвістики та теорії національної картини світу. Другий постулат тлумачить процес ментальної еволюції людства. О.О. Потебня розуміє її у межах образу та значення, природа яких змінюється від спільної до абсолютно різної залежно від середовища їхнього існування, – міфу, поезії чи прози. Цей постулат О.О. Потебні аналізується як передбачення еволюційної епістемології К. Поппера та теорії онтогенезу людської психіки Г. Вестмана. Третю тезу О. Потебні зосереджено на символізмі лінгвістичних одиниць. Вигук та слово співставлено з точки зору взаємозв’язку їхніх зовнішньої та внутрішньої форм. Обидві одиниці постають як знаки, що передають значення, відповідно, або вказуючи на нього, або символізуючи. Ці риси дозволяють стверджувати про концептуальну суголосність теорій О.О. Потебні та семіотики Ч. Пірса з його трихотомією ікони, індексу та символу.

Ключові слова: ментальна еволюція людства, міф, мовна здатність людини, поезія, проза, походження мови, символізм мовних одиниць

I.V. Bondarenko. Kharkiv linguistic school. Heritage. Alexander Potebnja. The article focuses on the scientific heritage of Alexander Potebnja as one of the founders of Kharkiv linguistic school. Potebnja’s seminal books and articles that among many other issues address language origin, human consciousness, and semantics of linguistic units are considered as milestones in the development of state-of-the-art humanities. The article reads his three tenets in terms of philosophy of language and cognitive linguistics. The first tenet concerns correlation between language and thought as a way of accounting for language origin and linguistic abilities of the human. The latter that uses language to communicate his world perceptive experience is ascribed a two-facet nature as both an individual and a nation. This tenet is viewed as one anticipating the underpinning principles of cognitive linguistics and theory of the national construal of the world. The second tenet concerns mental evolution of humanity. Potebnja sees it as a contiguity of image and meaning that diverge evolving in myth, poetry and prose. This tenet is considered as an anticipation of Popper’s Evolutionary Epistemology and Westman’s theory of the ontogenesis of the psyche. The third Potebnja’s tenet focuses on the symbolism of linguistic units. The exclamation and the word are juxtaposed in terms of their internal and external forms. The word and the exclamation are analyzed as signs that render meaning by way of, correspondingly, either indicating to it or symbolizing it. These features suggest conceptual parallelism with Pierce’s semiotic trichotomy of icon, index and symbol.

Key words: language origin, linguistic ability of the human, mental evolution of humanity, myth, poetry, prose, symbolism of linguistic units