Н.К. Кравченко Непрямі мовленнєві акти в ракурсі конверсаційних імплікатур
і прагматичних пресупозицій. У статті досліджуються кореляції між конверсаційною імплікатурою, прагматичною пресупозицією і іллокуцією непрямого мовленнєвого акту, що залежать від специфіки непрямого акту як “ідіоматичного vs. інференційного” і «транспонованого vs. нетранспонованого». Показано, що значення конверсаційної імплікатури і ілокуції спирається на ситуаційні пресупозиції, у той час як міжособистісні пресупозиції обумовлюють вибір типу акту, а конвенційно-комунікативні – засобів, що його індексують. Крім традиційного розмежування первинної і буквальної ілокуції, в статті впроваджується поняття додаткової ілокуції, яка розширює семантику акту, не змінюючи при цьому його ілокутивного типу. Відповідно, первинна ілокуція, що змінює тип акту, розглядається в статті як характеристика транспонованого акту, а додаткова – як складова не-транспонованого акту. Інференційний непрямий акт передбачає два типи відношень між ілокуцією і конверсаційною імлікатурою, що залежать від специфіки такого акту як транспонованого і нетранспонованого. Транспонований акт характеризується безпосередньою виводимістю первинної ілокуції
з імплікатури, нетранспонований – впливом імплікатури на умови успішності мовленнєвого акту і, опосередковано, на вилучення додаткової ілокуції.
Ключові слова: ілокуція, конверсаційна імплікатура, непрямий мовленнєвий акт, прагматична пресупозиція.