Основи медіаграмотності

5Б медіа

Середа, 6 березня · 08:30 – 09:15

Часовий пояс: Europe/Kiev

Інформація для приєднання до зустрічі Google Meet

Посилання на відеодзвінок: https://meet.google.com/ooq-ytvi-drr

1 травня

Тема: Історія українського кіно.

Украї́нський кінемато́граф — кінематограф українською мовою. До українського кінематографу також відносять німі стрічки, зняті українськими режисерами. Також прийнято вважати українським кінематографом сукупність усіх компонентів кіноіндустрії та кіномистецтва України в сучасному та історичному розвитку.

Розвиток українського кіно розпочався ще 1893 року, коли інженер Йосип Тимченко за два роки до братів Люм'єр розробив апарат «кінескоп», придатний для кінознімання та кінопроєкції. До початку ери звукових фільмів, у 1920-30-х в період ВУФКУ в Українській РСР було створено низку німих стрічок, найвідоміша з яких — «Земля» Олександра Довженка, яку кінокритики вважають культовою для свого часу.

Українські режисери-новатори Олександр Довженко, Іван Кавалерідзе, Микола Шпиковський, Арнольд Кордюм, Петро Чардинін, Георгій Тасін, Марк Донськой, Леонід Луков, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко, Леонід Биков, Кіра Муратова, Фєлікс Соболєв, здобули українському кіно світову славу.

Як створюють фільми 

Цікаві факти із історії українського кіно. 

Кінематограф. Від сценарію до прокату 

Домашнє завдання: Повторити тему :"Історія українського кіно”

24 квітня

Тема: Правові аспекти використання медіаресурсів.

Творча діяльність – основа кожного медіа. Навіть новини мають творчо оброблятися, щоб читач отримував не сухі офіційні прес-релізи, а збалансовану і корисну інформацію. Медіа використовують фотографії, відео, аудіо, малюнки, а віднедавна і продукти, розроблені програмами: інтерактивні інфографіки, мнемокарти, віртуальних ведучих. З розвитком технологій штучного інтелекту типи творів будуть лише збільшуватися В Україні традиції захисту авторського права були перервані 70-річним пануванням радянської влади на її теренах, яка фактично ліквідувала інститут приватної власності, вигадавши натомість “особисту власність”. З наслідками ми стикаємось і сьогодні. Вихована в парадигмі “колективне, значить нічиє” людина не усвідомлює, що вона порушує чиєсь право. Досить типовим є використання фотографій без дозволу, скачування плейлиста футбольних телеканалів, який поширюють пірати, чи оцифрування і викладення в мережу нещодавно виданих книжок. 

Недотриманням вимог авторського права грішать і медіа. Ви напевно бачили в новинах чи телепередачах примітки “відео: Youtube”, “фото з інтернету”, “фото shutterstock”, передрук статті іншого сайту без прямого посилання на джерело, а лише з вказівкою цього сайту. Можуть бути й гірші приклади, як-от передрук без будь-якої вказівки авторства або передрук під чужим іменем.

Авторське право захищає права авторів на їхні літературні, художні, наукові, музичні твори. У контексті ЗМІ це означає, що письменники, журналісти, фотографи та інші творчі особистості мають право контролювати використання своїх матеріалів та вимагати відшкодування за їх застосування без дозволу автора. 

Плагіат – це присвоєння чужих думок та ідей. Копіювання текстів без посилань на авторство – це лише окремий випадок плагіату, причому – не найбільш розповсюджений у природі. Не кожне копіювання тексту є плагіатом і не кожен плагіат є копіюванням тексту. Порушення авторського права (контрафакція; піратство, якщо мова йде про порушення майнових авторських прав) — дії, спрямовані на протиправне використання об'єктів права інтелектуальної власності, що належать іншим особам, умисно вчинені особою, яка розуміє протизаконний характер цих дій (часто, з метою отримання ... 

Авторським правом охороняються будь-які твори: підписані та анонімні, опубліковані та неопубліковані. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Це означає, що, якщо ви бачите непідписаний текст або непідписану картинку, її все одно не можна використовувати без дозволу. Закон України «Про авторське право і суміжні права» — Закон України, що регулює відносини щодо набуття, здійснення та захисту особистих немайнових та майнових авторських та/або суміжних прав, а також щодо прав особливого роду (sui generis), пов'язаних зі сферою авторського права та/або суміжних прав.  

Інтелектуальна власність та авторське право 

Авторське право. 

Що таке авторське право? 

Домашнє завдання: Повторити тему :"Правові аспекти використання медіаресурсів”

17 квітня

Тема: Медіабезпека.

Пригадаємо:

Соціальними мережами називають також інтернет-програми, які допомагають друзям, бізнес-партнерам або іншим особам спілкуватись та встановлювати зв'язки між собою, використовуючи набір інструментів. Ці програми, відомі як «Онлайнові соціальні мережі», стають дедалі популярнішими 

Цифровий етикет - це система правил, створена людьми для спілкування один з одним в мережі Інтернет.

Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований. Приклади включають:

• поширення брехні про когось або розміщення фотографій, які компрометують когось, у соціальних мережах;

• надсилання повідомлень або погроз, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди, через платформи обміну повідомленнями;

• видання себе за когось іншого/іншу і надсилання повідомлень іншим людям від його/її імені.

Особистий булінг та кібербулінг часто пов’язані між собою. Але кібербулінг залишає цифровий слід – записи, який може слугувати доказами, що дозволять зупинити цькування.

Запам'ятай правила безпечної роботи в Інтернеті.

• Не вказуй особисту інформацію на сайтах.

• Не займайся кібербулінґом. Будь толерантними з іншими користувачами.

• Не додавай незнайомих людей у свої контакти.

• Не погоджуйся на зустрічі з незнайомими людьми без дозволу рідних.

• Не публікуй фотографії, на яких зображені інші особи. Для цього потрібно отримати їхню згоду.

• Користуйся надійними джерелами інформації. Ігноруй листи з незрозумілим змістом. Якщо одержиш такі листи, то сповісти про це батьків.

• Уникай відвідування аморальних сайтів.

• Не завантажуй файли із сумнівних сайтів: вони можуть містити шкідливі програми — віруси.

• Пам’ятай про авторське право, коли будеш використовувати матеріали з Інтернету.

• Використовуй надійні паролі. Для цього варто комбінувати букви, цифри та інші символи. Тримай власні паролі в таємниці.

Якщо дотримуватися основних правил безпечної роботи в Інтернеті, то подорож Інтернетом принесе тобі багато користі та задоволення!

Безпека в Інтернеті (Інфасотка) 

Безпечний Інтернет 

Знання під час війни. Інформаційна безпека 

Домашнє завдання: Повторити тему :"Медіабезпека.”

10 квітня

Тема: Етика спілкування та поведінки в мережах.

Пригадаємо:

Соціальними мережами називають також інтернет-програми, які допомагають друзям, бізнес-партнерам або іншим особам спілкуватись та встановлювати зв'язки між собою, використовуючи набір інструментів. Ці програми, відомі як «Онлайнові соціальні мережі», стають дедалі популярнішими 

Цифровий етикет - це система правил, створена людьми для спілкування один з одним в мережі Інтернет.

Статистика свідчить - спілкуємося через інтернет ми не менше, ніж вживу. У 2020 році We Are Social і Hootsuite провели дослідження і надали щорічну статистику інтернету:

- майже 60% людства вже онлайн;

- 50,1% інтернет-трафіку припадає на мобільні пристрої.

Наше спілкування перейшло на новий рівень - цифровий. І ми хочемо розповісти, як залишатись ввічливим в мережі.

Школа програмування Logika дала нам такі поради:

5 правил цифрового етикету

1. Дотримуйтесь тих же стандартів і норм поведінки, що і в реальному житті.

Пам'ятайте, що за екранами знаходяться люди. Це основне правило, яке повинно вам завжди допомагати зорієнтуватися. Якщо ви в складній ситуації з точки зору етики, запитайте себе: а що б ви робили в реальних умовах?

2. Звертайтесь до незнайомих людей на «ви».

Якщо «стукайте» до когось в друзі в соціальній мережі або месенджері, напишіть, хто ви і чому хочете додатися. Переходьте відразу до справи, не варто відправляти таємниче «привіт» і чекати відповіді.

На віртуальний простір поширюються і звичайні правила ввічливості. Наприклад, звертатись до співрозмовника по імені.

3. Не зловживайте емодзі.

В інтернет-листуванні складно зрозуміти інтонацію співрозмовника, на допомогу приходять стікери і смайли. Але нагромадження емодзі ускладнює читання і розуміння того, що ви хочете сказати:

- не використовуйте емодзі в середині речення;

- не замінюйте смайликами слова.

4. Не використовуйте CapsLock.

Писати ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ в інтернеті означає кричати.

5. Поважайте час та особистий простір співрозмовника.

- Не пишіть повідомлення по одному слову.

- Запитуйте дозвіл на відправку аудіоповідомлень.

Можливо, співрозмовнику не зручно, або він не має можливості їх послухати.

- Не відправляйте голосові повідомлення по 1-2 секунди.

Людина більше часу витратить на те, щоб послухати ці секунди (підключить гарнітуру, обере тихе місце).

Корисно знати. Є спеціальний бот (@VoiceMsgBot), який переводить ваші аудіоповідомлення в текст.

- Не пишіть колегам (клієнтам), як тільки з'явилась ідея чи питання.

У телеграмі є функція відкладених повідомлень - використовуйте її, поставивши таймер на робочі дні та години.

Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований. Приклади включають:

• поширення брехні про когось або розміщення фотографій, які компрометують когось, у соціальних мережах;

• надсилання повідомлень або погроз, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди, через платформи обміну повідомленнями;

• видання себе за когось іншого/іншу і надсилання повідомлень іншим людям від його/її імені.

Особистий булінг та кібербулінг часто пов’язані між собою. Але кібербулінг залишає цифровий слід – записи, який може слугувати доказами, що дозволять зупинити цькування.

Спілкування в Інтернеті. Етикет спілкування в мережах. 

Віртуальне спілкування 

Правила поведінки в мережі 

Домашнє завдання: Повторити тему :"Етика спілкування та поведінки в мережах.”

 6 березня

Тема: Маніпуляції і фейки

Інформація — це результат сприйняття й опрацювання повідомлень, які людина отримала від інших людей чи результатів спостережень за навколишнім світом, що також залежить від особливостей самої людини, її життєвого досвіду, бази знань, кмітливості тощо.

• Чи можна самостійно виявити фейки та маніпуляції у ЗМІ чи соцмережах? Як це зробити напередодні ініційованого ЮНЕСКО Всесвітнього тижня медійної та інформаційної грамотності (Global Media and Information Literacy Week), що тривав з 24 по 31 жовтня, Радіо Свобода розпитала координаторку проєкту «Вивчай і розрізняй: інфомедійна грамотність» у Запорізькій області Олександру Усенко. 

• 1. Звертайте увагу на емоції, які викликає у вас повідомлення у ЗМІ

«Перше, на що обов’язково треба звертати увагу – це емоції. Якщо ви читаєте новину, і вона викликає у вас роздратування або, навпаки, радість, бажання терміново поділитися нею, то варто спробувати відволіктися. Наприклад, випити чаю-кави або просто заплющити очі і подумати про щось приємне, а через певний час повернутися до цієї новини. Практика показує, що завдяки такій вправі, такій поведінці, людина може побачити, що вона насправді не відчуває тієї емоції, яка виникла в неї спочатку.

Дуже часто медіа нав’язують нам емоції, а ми їх насправді не відчуваємо. Наприклад, ми в рамках проєкту проводимо таку вправу, коли учасники тренінгу читають новини, і потім на екрані позначають свої емоції. Потім ми даємо їм завдання заплющити очі і подумати про щось приємне, а за 30 секунд, вони знов мають позначити свої емоції на екрані. Вражає картинка, коли ми бачимо як навіть пів хвилини абстрагування від новини змінює насиченість, потужність емоцій. Вони стають не такими сильними чи взагалі змінюються з негативних на позитивні». 

2. Ставте питання

«Окрім емоцій, маємо звертати увагу на наявність у контенті відповідей на основні питання: Хто? Що? Коли? Як? Чому? Де сталася подія? Такі основні журналістські питання дають нам можливість перевірити, уточнити, дізнатися, чи насправді ця подія відбувалася. Мають бути вказані конкретне прізвище чи дата, цифри, посилання на джерела, звідки ця інформація взялася. Обов’язково треба звертати увагу, де ви читаєте цю інформацію, на якому ресурсі, і звичайно, хто є власником цього ресурсу, цього медіа.

Є така тенденція, яка характерна не лише для України, а й для всього світу, коли люди довіряють не традиційним медіа, а новинам з соціальних мереж. Але ж ми маємо пам’ятати, що ці платформи також комусь належать, і вони працюють за принципом алгоритмів. Алгоритм пропонує нам ту інформацію, що відповідає нашим поглядам, переконанням, і виходить, що нам приємно перебувати в цій бульбашці.

Якщо ви заходите в соціальну мережу і бачите, що вся стрічка друзів підтримує одного і того ж кандидата на виборах, то це є ознакою інформаційної бульбашки. Звичайно це дуже зручно, бо ніщо нас не дратує, нам приємно, комфортно, але ми вважаємо, що весь світ думає так само як і ми, а насправді ми просто не підозрюємо про існування інших точок зору. Про це варто пам’ятати. Якщо довіряєте якомусь блогеру, то маєте тримати в голові, що це його особиста думка, яку він висловлює на своїй сторінці, і її варто перевіряти, порівнювати з іншими джерелами інформації».

3. Перевіряйте факти

«По-перше, можна перевірити інформацію в інших медіа, інших джерелах. Якщо є офіційна статистика, то можна зайти на офіційні сайти державних органів влади чи на офіційні ресурси інших установ, і подивитися, чи є там ці новини, опубліковані дані.

Якщо говоримо про текстову публікацію з фотографіями, варто їх перевірити. Можна застосувати такі інструменти, як «Google Зображення», або ж «Tineye» – сервіс зворотного пошуку зображень. Він показує, де фотографія була вперше опублікована в інтернеті, чи застосовувалися до неї якісь графічні редактори, чи змінювали її. Але навіть до застосування онлайн-інструментів, варто бути уважними до ілюстративного матеріалу, бо невідповідності інколи можна побачити неозброєним оком. 

Необхідно пам’ятати про можливі маніпуляції зі статистикою, особливо це актуально напередодні виборів. Часто наводяться цифри, посилання на організації, що здійснюють ці опитування, які не є насправді фаховими. Навіть існує база так званих псевдосоціологів. Тому варто перевіряти, що за організація проводила опитування, яка кількість людей опитана, коли воно проводилося, яка похибка. Опитування через інтернет, у соціальних мережах або під час ток-шоу ми не можемо вважати репрезентативними і такими, яким варто довіряти.

По-друге, якщо бачите згадку про якусь людину, то треба перевірити, чи дійсно вона є експертом. Наприклад, колись ректор одного українського вишу поїхав до Кембриджу презентувати свою книгу. Британський науковець нібито дав схвальний відгук на неї. Виявилося, що це був не науковець, а масажист. Уважні глядачі перевірили цю інформацію на сайті Кембріджу, прочитавши список науковців, що там працюють».

4. Розрізняйте факти і судження, пам’ятайте про журналістські стандарти.

«Це базова навичка, яка показує нам чи нас інформують, чи навпаки намагаються на нас вплинути. Факт – це те, що ми можемо перевірити, те, що не змінюється з часом, він об’єктивний і зафіксований. А судження є суб’єктивними, показують ставлення людини до якоїсь події, явища чи до іншої людини. Вміючи розрізняти ці дві речі, факти і судження, ми можемо виявити, чи здійснюється на нас вплив. У новинах мають міститися факти, а судження характерні для колонок, блогів, сторінок у соціальних мережах.

Ми з вами перебуваємо в лавині інформації, кожні 11 секунд з’являється новий користувач Інтернету, а кількість інформації збільшується. Раніше вважалося, що журналісти повинні знати про стандарти і дотримуватися їх, а тепер орієнтуватися в них має кожен, хто споживає інформацію з медіа. Дотримання журналістських стандартів – маркер якості інформації». 

5. Діліться інструментами аналізу медіа з іншими

«Ми рекомендуємо всім охочим пройти курс Very Verified, який розроблений IREX у партнерстві з платформою EdEra. Він складається з 5 частин, містить відео, статті і завдання різного обсягу, тому його можна проходити навіть за щоденною кавою. Ми називаємо його щепленням від дезінформації, бо в ньому розглядається і те, як влаштовані медіа, принципи, за якими вони працюють, так і те, які бувають маніпуляції, види дезінформації, як їм протистояти. Можна потренуватися, виконуючи вправи, а також пройти тестування і отримати сертифікат. Курс доступний 3 мовами. Якщо обираєте англійську версію, то там є корисний бонус – чат-бот, який допоможе вам вивчати іноземні слова. А для вчителів, викладачів є можливість отримати додаткові матеріали для занять з учнями чи студентами.. Якщо ви хочете навчити своїх близьких бути медіаграмотними, то варто робити це дуже обережно. Коли людина не хоче змінювати свої переконання, то вона цього не робитиме. Є таке явище, що називається «підтверджувальне упередження». Воно полягає в тому, що вже маючи якісь переконання, людина буде добирати ту інформацію, яка відповідатиме цим поглядам, а ту, що вступає у протиріччя з ними, або ігноруватиме, або вважатиме фейковою. Не варто вступати у суперечки і говорити рідним, що ось такі медіа потрібно читати, а інші не варто, ось цьому вірити, а цьому – ні. Маємо пояснювати алгоритми аналізу інформації, ділитися інструментами, аби людина сама робила висновки про якість контенту, який споживає, про те, чи варто довіряти йому, брати до уваги під час ухвалення якихось рішень.

Фейк чи маніпуляція: як розрізнити? 

Впіймай обман 

Домашнє завдання: Повторити тему :"Маніпуляції і фейки”

28 лютого

Тема: Достовірність та надійність інформації

Інформація (від лат. informātiō «роз'яснення, уявлення, поняття про що-небудь» ← informare «надавати вигляд, форму, навчати; мислити, уявляти») — відомості незалежно від форми їх подання. Яка може бути інформація?

Інформація — це відомості, новини, знання, які ми отримуємо з навколишнього світу. Інформація може бути корисною і некорисною, доступною і недоступною, істинною і хибною. Усім відомо, що інформація корисна, коли отримана своєчасно.

Яким способом передається інформація?

Інформація передається за допомогою повідомлень, які можна поділити на усні та письмові.

Що означає для людини інформація?

Інформація — це результат сприйняття й опрацювання повідомлень, які людина отримала від інших людей чи результатів спостережень за навколишнім світом, що також залежить від особливостей самої людини, її життєвого досвіду, бази знань, кмітливості тощо.

Поміркуй

• Достовірність — що це означає? Як ти розумієш це поняття?

• Достовірна інформація — яка вона?

• Чи можемо ми отримати від співрозмовників недостовірну інформацію? Чи були у тебе такі випадки?

Достовірність — властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна правильність наведених відомостей, які сприймає людина.  

Достовірність інформації – наближеність інформації до першоджерела. Властивість, що вказує на якість інформації. Достовірні джерела інформації – надійні джерела, які не викликають сумнівів, і поширюють якісну інформацію.

 Як визначити чи достовірна інформація чи ні?

Для цього перевіряють її джерела. Якщо автор не вказав, звідки довідався те, про що розповідає, то, імовірно, його повідомлення виявиться недостовірним, або фейковим (від англійського «fake» — несправжній). Якщо інформацію підтверджують два незалежні надійні джерела, її можна вважати достовірною.

Як визначається якість інформації?

Якість інформації визначається такими показниками: репрезентативність; змістовність; повнота (достатність);

Обговори

• Що робити, якщо тобі довелося помітити флуд?

• Що робити, коли під час спілкування в мережі тобі довелося помітити офтоп?

• За що ти можеш потрапити в бан?

• Що може стати причиною флейму?

Що означає слово флуд?

flood /flʌd/ — «повінь», «потоп») — марнослів'я, повідомлення в інтернет-форумах і чатах, яке займає (в багатьох випадках) великі обсяги і не несе якоїсь нової чи корисної інформації.

Офтопік, офтоп (від англ. off topic, OT — дослівно «поза темою») — будь-яке мережеве повідомлення, що виходить за межі заздалегідь встановленої теми спілкування. Офтопіком може вважатися:

• запис на вебфорумі, що не відповідає або загальному напрямку форуму, або тій темі, в рамках якої запис залишений;

• лист у поштовій розсилці, який не відповідає темі розсилки;

• лист у групі новин Usenet, що відхиляється від теми, оголошеної в правилах групи;

• лист до ехоконференції Фідонету, що відхиляється від теми, оголошеної в правилах ехоконференції, і (або) взагалі не відповідає назві (ехотагу) ехоконференції (неехотажний лист);

• запис у будь-якій зі спільнот LiveJournal, який не відповідає профілю цієї спільноти;

• запис у гостьовій книзі, котрий не відповідає тематиці вебсайту, на якому розташовується гостьова книга;

• репліка в чаті, яка не відповідає оголошеній темі (англ. topic) діалогів чату.

Офтопік розглядається як порушення мережевого етикету, оскільки розмиває заздалегідь оголошене обмеження теми спілкування

Бан (англ. ban, /bæn/ — забороняти, оголошувати поза законом) — один з прийнятих в Інтернеті способів контролю за діями користувачів. BAN - накладати заборону, блокувати, оголошувати поза законом . Якщо застосувати значення слова до глобальної мережі, це один із способів контролю над поведінкою користувачів в Інтернеті. Забанить означає заборонити чи обмежити користувача у будь-яких діях на конкретному сайті, сервісі, в соцмережі. 

Флейм (від англ. flame — вогонь) — обмін повідомленнями в ехоконференціях Фідонет, інтернет-форумах і чатах: словесна війна, яка не має жодного стосунку до початкової теми.

Повідомлення флейму містять особисті образи, і часто направлені на подальше розпалювання суперечки, сварки. Іноді застосовується в контексті тролінгу, але частіше флейм спалахує просто через образу на віртуального співрозмовника.

Найчастіші причини флейму

• Дружні глузування, невдалі і двозначні жарти, натяки тощо — образливі при нормативному тлумаченні в серйозному сенсі.

• Різкі висловлювання на адресу «сторонніх об'єктів» (ігор, корпорацій, спортивних команд, програм, фільмів, артистів), які хоч і не є нападками на особу, теж, але можуть братися ними близько до серця.

• Неаргументована критика чи насмішка, наприклад, з приводу тезисного висловлювання, без висунення антитези.

• Деякі полемічні прийоми (наприклад, шляхом доведення до абсурду правильно вираженої думки співрозмовника за допомогою підміни понять).

• Зверхні вирази, викликані помилковим визначенням віку або кваліфікації співрозмовника.

• Кидання виклику співрозмовнику.

• Різні погляди на політичні та історичні події.

• Дебати, полеміка, демагогія з використанням образливих висловлювань, що не стосуються початкової теми.

Як відрізнити фейк від правди? 

Як перевіряти інформацію?              Інтерактивне завдання             

Я — фактчекер! 

Домашнє завдання: Повторити тему :"Достовірність та надійність інформації”

21 лютого

Тема: Факт і судження

Факт — поняття, що відображає реальну подію або явище. Судження — це висловлювання, яке може бути істинним або хибним. Інформації в мережі дуже багато, до того ж її обсяг подвоюється приблизно кожні два роки. Коли ти опрацьовуєш інформацію, важливо знати, чи вона є достовірною, актуальною та корисною.

Потрібно також вміти розрізняти факти і судження. Факт — поняття, що відображає реальну подію або явище.Судження — це висловлювання, яке може бути істинним або хибним.

Інформації в мережі дуже багато, до того ж її обсяг подвоюється приблизно кожні два роки. Мережа Інтернет — це не завжди безпечне джерело інформації. Завдяки високій швидкості розповсюдження інформації багато даних є неперевіреними або неякісними. Часто дані просто відображають суб’єктивну думку автора, а іноді є фейком. Фейк — навмисне поширення брехні. Як правило, у фейкових повідомленнях частково або повністю відсутня правдива інформація. Тому важливо навчитися критично оцінювати подану інформацію, відокремлювати істину від хиби. Для цього доцільно звернути увагу на організацію, яка створила сайт, мету його створення, кількість відвідувачів, календар оновлення інформації тощо. Варто з’ясувати, із яких джерел автори сайту отримують відомості, перевірити наявність або відсутність списку першоджерел і посилань на інші сайти.

Факти та судження 

Як відрізнити факт від судження? 

Фейк чи маніпуляція: як розрізнити? 

Домашнє завдання: Повторити тему :"Факт і судження”

14 лютого

Тема: Критичне ставлення до інформації

В мережі дуже і дуже багато інформації, і кожного дня вона збільшується. В міру неможливості контролювати наплив інформації багато є неякісної та не перевіреної. Тому на сьогоднішньому уроці ми маємо навчитись  критично оцінювати інформацію, отриману з Інтернету. 

1. 1. 1. 1. Мережа Інтернет - це неосяжне джерело ресурсів та нажаль дуже небезпечне джерело. В мережі завдяки швидкості напливу інформації та вільності її розповсюдження багато даних є не перевірені, не якісні, в наслідок чого не надійні.

      2.  Серед помилок часто зустрічаються граматичні, фактично неточні матеріали та спотворені.

      3.  Чому так стається?Через свободу викладу та доступність в розміщенні матеріалів більшість даних просто відображають думку автора, його ставлення до проблеми. Для більш емоційної подачі даних часто додумують різні «доповнення» до фактів, щоб інформація стала більш захопливою, емоційною та краще запам’ятовувалась. Так, наприклад, автор блогу бажає, щоб з його думками ознайомилась більша кількість людей, щоб один одному розповідали про його блок. В результаті людина виконує не донесення фактів, розширення власної слави та монетизації свого сайту чи відео блогу. Чим більше людей даного блогера відвідують тим більше він заробить. Звичайно є люди, які якісно старають донести факти. І буває дуже складно сказати до якого типу відноситься та чи інша людина, сайт, компанія.

Чи дійсно у Венецію повернулися дельфіни? 

Критичне мислення: 9 простих правил 

5 Кроків до Критичного мислення 

Домашнє завдання: Повторити тему :"Критичне ставлення до інформації”

7 лютого

Тема: Аналіз мови медіапродукту

6 лютого, весь світ відзначає Міжнародний день безпечного інтернету. Рекомендуйте мультфільм “Як бути в безпеці в інтернеті?” батькам та дітям.

Мультфільм для дітей та підлітків «Як бути в безпеці в інтернеті?»

#stop_sexтинг підготувала адаптацію мультфільму для дітей та підлітків «Як бути в безпеці в інтернеті?» від організації Amaze.org.

Інтернет - це чудове місце для вивчення нового, але для безпечного використання мережі корисно вивчати правила безпеки онлайн. Серед основних порад можна виділити: обережність щодо надання особистої інформації онлайн, звітування про тих, хто змушує почуватися незручно або небезпечно в інтернеті, і вивчення налаштувань конфіденційності. Це відео є адаптацією Amaze.org. Усі права належать Amaze.org.

Застосовуючи алгоритм дослідження медіатекстів, проаналізуй рекламне зображення:

Вид, формат рекламного повідомлення

Тема

Зміст, смисловий акцент

Задіяні медіатехнології

Що «чіпляє» особисто мене

Висновок, твоя оцінка:

Маніпуляції у рекламі 

Домашнє завдання: Повторити тему :"Мова реклами”

31 січня

Тема: Мова реклами.

Реклама – це невід’ємна частина економічного, культурного та соціального життя

сучасного суспільства, характерна ознака побуту; розповсюджена в певній формі інформація

про товари, послуги або ідеї і починання. Вона є багатогранною за змістом та внутрішньою

спрямованістю і функціонує на різних часових та просторових рівнях – від локального до

міжнародного.

Серед безлічі визначень реклами одним з найбільш наочних є визначення, дане

рекламним агентством «Макан Еріксон Інкорпарейтед»: реклама – це «добре переказана

правда»Рекламний текст – це результат роботи фахівців багатьох галузей знань, починаючи від філологів, зокрема лінгвістів, закінчуючи копірайтерами й психологами. Використання в рекламі такого потужного інструменту як мова вимагає не лише уміння римувати чи складати цікаві слогани, а й потребує грамотності, знання усіх рівнів мови, уміння користуватися її багатством. У зв'язку з швидким розвитком рекламних технологій, пов'язаних з використанням мовних прийомівНа сьогоднішній день, особливо гостро постають такі проблеми мови реклами як моральність, грамотність, проникнення росіянізмів та просторічних слів, маніпулювання свідомістю людини.  Завданням реклами є формування обізнаності, переваги товару або стимулювання

пробної покупки, оскільки вона повинна зацікавити, запам'ятатися, викликати бажання і,

звісно, спонукати до дії.

Аналіз використання різноманітних форматів реклами показав, що найбільш популярним

із них є телебачення. Тенденція до збільшення витрат на рекламу на телебаченні в структурі

сукупного бюджету реклами намітилася ще в 1998 році і зберігається до цього часу. Так, на

кінець 2003 року на долю телебачення припадало 76 % загального сукупного рекламного

бюджету в країні. Однак, незважаючи на це, потенціал реклами в пресі, зовнішньої реклами і

реклами на радіо використовується не досить повно, що характеризує нерозвиненість ринку

реклами в нашій країні.

   Одна історія про рекламу 

Маніпуляції у рекламі | 

Впіймай маніпуляцію в рекламі! 

Домашнє завдання: Повторити тему :"Мова реклами.”

24 січня

Тема: Світ реклами.

Сучасну людину повсюди супроводжує реклама: рекламні повідомлення у пресі, рекламні сторінки у журналах, оголошення по радіо, рекламні відеоролики на телебаченні, друковані постери у міському транспорті, білборди, банери на вулицях міст тощо.

За формою реклама може бути: текстовою (преса); аудіальною (радіо); аудіо-візуальною (ТБ); візуальною (у формі різноманітних зображень із елементами тексту).

У візуальному форматі реклама може бути статичною (листівка, буклет, постер, білборд) чи динамічною (рекламний аудіовідеоролик).

За змістом виокремлюють такі основні види реклами: комерційну, політичну, соціальну, інформаційну (анонси) тощо.

Реклама (лат. reclamare — викрикувати) — інформація/повідомлення про товари, види послуг, політичних кандидатів тощо, покликана стимулювати як попит, так і створювати популярність когось/чогось.

Сутність феномена реклами у сфері медіа полягає в тому, що все задіяне у засобах масової комунікації, потребує грошей, а реклама — дає гроші. Рекламодавці, зацікавлені у «просуванні» в маси своїх різноманітних і різноформатних «ідей», платять не лише тим, хто створює рекламу (медіатехнологам, медіаспеціалістам), а й платять величезні гроші за час у ефірі, за розміщення, за розповсюдження.

Тепер давайте поміркуємо: якщо реклама приносить гроші, наприклад, телебаченню, тоді зрозуміло, чому її показують де треба й де не треба. А яка користь рекламодавцям викидати величезну купу грошей на рекламу, яку не всі й не завжди дивляться? Користь рекламодавців тісно пов’язана з очікуваним кінцевим результатом: заохотити, вплинути на аудиторію, щоб купили, придбали, скористалися, тобто — повернули гроші з надлишком. Але яким чином реклама досягає своєї мети?

Домашнє завдання: Повторити тему :"Світ реклами.”

17 січня

Тема: Мова медіа. Мова кіно, телебачення.

ФІЛЬТР 

Мовлення засобів масової інформації характеризується певним стилем викладу інформації. Мову масової інформації розглядають як окремий функціональний стиль української мови. 

Мова — найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, культурна спадщина народу.

3 давніх-давен людина хотіла розширити свої можливості: чути більше, бачити далі, пересуватися швидше, бути сильнішою, більше пам'ятати тощо. Тому розвивалася медіа.

Медіа — це будь-яка форма спілкування — письмова (друкована, текстова, графічна), радіомовна, телевізійна чи навіть розмовна (словесна), яка охоплює ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ людей.

Ми отримуємо інформацію з текстових повідомлень, логотипів одягу, додатків у смартфонах і навіть з упаковання продуктів харчування.

Медіа поділяється на:

• друковану (газети, журнали, книжки);

• зображальну (логотипи, рекламні щити);

• мовленнєву (радіо, кіно, телебачення);

• цифрову (комп'ютер, телефон, планшет).

У тексті новини, наприклад для газети, обов'язково мають бути такі факти:

• Мета події (для чого відбулася).

• Коли і де відбулася подія.

• Хто взяв участь у події.

• Що вони робили.

• Який результат події.

• Якщо наводиться чиясь думка, вказується джерело

Кінематограф привніс у культуру людини, у її життя не лише нові технічні засоби, нові культурні досягнення й практичні здобутки у вигляді фільмів, новий тип візуальної практики у їх створенні, а й створив умови для нового типу візуального сприйняття.

Сучасний досвідчений кіноглядач, переглядаючи динамічне зображення — фільм, легко переноситься з одного часу в інший, з однієї країни в іншу, за двома-трьома характерними рухами або подіями може подумки відтворити весь ланцюжок подій або повну ситуацію, здатен правильно розшифрувати значення незвичайних ракурсів, крупного плану, розуміє незвичне поєднання подій, множинність планів і ліній кінооповідання. Надзвичайне багатство тем і сюжетів, стильове та жанрове розмаїття та візуальна умовність надають людині різноманітну інформацію, розширюють горизонти знань. Усе це становить передумови саме для творчого сприйняття медіатекстів

Телебачення (грец. tele — далеко й video — бачу), а також (від новолат. televisio — далеке бачення) — це система зв’язку для передачі (трансляції) на відстань та прийому рухливого зображення й звуків за допомогою радіоелектронних пристроїв. Тобто, це передача на відстань прямого зображення, що надає можливість телеглядачеві бути учасником події.

Практичне застосування телебачення представлено передусім телевізійнм мовленням, найбільш масовим і поширеним засобом масової комунікації.Телевізійні повідомлення реалізуються у формі різноманітних тележанрів.Суттєвою ознакою телебачення, предметно-смисловою основою його медіатекстів (як і всіх візуальних засобів масової комунікації) є зоровий образ. Специфіка телевізійного візуального образу полягає в укрупненні плану й уповільненості рухів, імпровізаційній безпосередності супровідного тексту. Виразні засоби телебачення, телемистецтва зокрема, генетично наближені до кінематографа. Це: кадр і план, ракурс, монтаж, напливи камерою, витіснення тощо. Однак, якщо у кіно провідними засобами виразності є крупний план і монтаж, то специфіка телебачення полягає у мізансцені (середній план) й одночасності дії та її показу.Телебачення поліфункціональне: воно інформує, розважає, робить учасником подій, «працює» у медицині й промисловості, під водою і в космосі.

Телебачення є не лише могутнім засобом масової комунікації («наймасовішим») між телевиробником і телеспоживачем, а й здійснює продуктивну діяльність зі створення суто телевізійної продукції — репортажів, програм, телесеріалів тощо, крім того, телебачення породило новий вид мистецтва — телемистецтво.

Телебачення вплинуло на життя людини так, як не впливав жоден засіб масової комунікації: воно не просто прийшло в житло людини, а й змінило її спосіб мислення, існування.

Роль телебачення у суспільстві було визначено як провідну серед засобів масової комунікації. Воно може навчати й ознайомлювати та, навіть, надихати, якщо його використовувати відповідним чином. Однак відомий американський письменник-фантаст Артур Чарлз Кларк попереджав, що епітафією до нашої раси може бути: «Тим, кого боги хочуть знищити, вони спочатку дають телевізор: людина стає расою споглядачів, а не творців».

Враховуючи медіаісторію фотографії, кінематографа та телебачення, з упевненістю можна сказати, що чим складніший медіазасіб, тим більша ймовірність колективного його створення.

Фотографія, кіно й телебачення незвичайно збагатили сучасне бачення як активне сприйняття людини з точки зору їх можливостей у плані зображення та візуального вираження. З появою цих візуальних медіазасобів людина змогла побачити рух, зростання рослин, різноманітні процеси, мікроскопічні предмети та живі тіла, невидимі за умов звичайного зору.

Крім того, ця велика тріада — фото, кіно, телебачення — наповнили культурний простір людини різноманітними темами, сюжетами, стильовим і жанровим розмаїттям, а також умовністю. Зазначені медіазасоби здатні репродукувати елементи візуальної культури та мистецтва зокрема.

Фотографія, кіно й телебачення, як візуальні, аудіовізуальні засоби масової комунікації надали людині можливість брати участь у нових видах комунікації: у професійних групах, між групами виробників візуальної медіапродукції та аудиторією, між глядачем і візуальним медіатекстом.

Усе це сприяє творчій самореалізації людини, становленню креативного стилю життя.

Домашнє завдання: Повторити тему :"Мова медіа. Мова кіно, телебачення.”

27 грудня

Тема: Інтерпретація та оцінювання медіаповідомлень.

Процес розвитку критичного мислення на сьогодні ускладнюється за причин наймастабнішого досягнення мас-медіа умінь і технологій маніпулювання свідомістю і поведінкою аудиторії. У зв’язку з цим, основним показником медіаграмотності вважається рівень критичного сприйняття, оцінювання, розуміння медіатекстів всіх видів медіа, що досягається аналізом їх контенту. 

Для чого існують стандарти подання інформації

Критичне мислиння або чому треба бути медіаграмотним 

Всі люди інтерпретують, тобто розуміють, сприймають інфлрмацію по різному. Для оцінки інформації, яку ми отримуємо, необхідно володіти прийомами критичного мислення. Критичне мислення — це комплекс усвідомлених дій і навичок, які ми застосовуємо, коли оцінюємо інформацію, достовірна вона чи маніпулятивна. Критичне мислення включає ознайомлення з інформацією, сприйняття інформації з різних джерел, аналіз різних поглядів, вироблення власного погляду й добір переконливої аргументації, ухвалення остаточного самостійного рішення.

Критичне мислення — основний інструмент аналізу медіатексту. Ключовими питаннями для аналізу медіатекстів є такі:

АВТОРСТВО\АУДИТОРІЯ Й АВТОРСТВО                     Хто створив ці меседжі?

МЕТА                                                                                       Чому їх створено? Яка цільова аудиторія (та звідки                                                                                                    ви це знаєте)

ЕКОНОМІКА                                                                          Хто за це заплатив?

ВПЛИВ                                                                                    Хто може дістати користь від цього меседжу? Кому він                                                                                                    може завдати шкоди? Що це повідомлення означає для                                                                                                                         мене?

РЕАКЦІЯ                                                                                 Які можуть бути мої дії у відповідь на ці меседжі?

МЕСЕДЖІ ТА ЗНАЧЕННЯ/ЗМІСТ                                    Про що це (й що вас змушує так думати)? Які ідеї,                                                                                                                                   цінності, інформація та/або погляди очевидні /                                                                                                                                         імпліцитні?  Про що не говориться в цьому повідомленні,                                                                                                                      що було б важливо знати?

ТЕХНІКИ                                                                             Які техніки використовуються? Чому використовуються                                                                                                                         саме ці техніки? Як вони передають меседжі?                 ІНТЕРПРЕТАЦІЇ                                                                 Як можуть різні люди зрозуміти ці меседжі по-різному? Яка                                                                                                                  моя інтерпретація цього та що я дізнаюся про себе зі своєї                                                                                                                      реакції або інтерпретації?

ПОДАННЯ РЕАЛЬНОСТІ/КОНТЕКСТ                           Коли це зроблено? Де або як ним поділилися з публікою?

НАДІЙНІСТЬ                                                                      Чи це факт, думка, чи щось інше? Якою мірою меседж                                                                                                                           гідний довіри (та що змушує вас так думати)? Які джерела                                                                                                                     інформації, думок, припущень?

Критичне мислення зазвичай пов’язане з допитливістю, обізнаністю, неупередженістю, гнучкістю, справедливістю в оцінюванні, чесністю, розсудливістю, ретельністю в пошуку потрібної інформації, розумністю у виборі критеріїв, постійністю в пошуку результатів і першоджерел. Критичне мислення забезпечує самостійні й відповідальні дії та є запорукою демократії.

4. Домашнє завдання. Опрацювати поданий матеріал.

Домашнє завдання: Повторити тему :"Інтерпретація та оцінювання медіаповідомлень”

19 грудня

Тема: Аналіз медіатексту

Медіатекст — це усний чи писемний твір масовоінформаційної діяльності та масової комунікації.

Сутність медіатексту — конкретна інформація, що виражена мовленням з метою впливу та переконання.

Під медіатекстом розуміємо тексти газетно-журнального, інтернетного, радіо- та телевізійного контенту 

Масмедіа мають унікальні можливості формувати громадську думку та привертати суспільну увагу до одних питань та замовчувати інші. 

Масмедіа важливо викликати в людей сильні враження та почуття, наприклад, обурення, гнів, гордість, співчуття. 

Також масмедіа часто пропонують певні зразки поведінки. 

Зазнач, що є факт, а що — судження (думка).

Вакцинація — це введення антигенного матеріалу в тіло людини, щоб у неї утворився імунітет до певної хвороби.

Перевір, чи знаєш ти, що є факт, а що — судження (думка):

Цьогорічне літо спекотніше, ніж попереднє — середня температура становила +35°C.

Дай відповідь на запитання про стандарти журналістики.

Для якого принципу найбільш актуальним є перевірка джерел інформації?

Вибери правильний варіант відповіді.

1. Маніпуляція —

• способи і засоби передачі інформації для масового споживання в демократичному суспільстві.

•  інформація, яку розробник складає самостійно або копіює з дотриманням чинного законодавства та яка направлена на кінцевих користувачів чи аудиторію.

• техніка свідомого викривлення інформації заради формування певного погляду, ставлення до певної особи / явища.

2. Стандарти журналістики —

• встановлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації.

• певні правила професійної діяльності, норми, яких повинен дотримуватись журналіст при підготовці матеріалу до публікації.

• це законна вимога громадянина або юридичної особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, якою він володіє.

Вкажи, якому стандарту журналістики відповідає пояснення.

Максимально швидко та актуально висвітлювати події, проте не в збиток іншим стандартам.

Повноту інформації про конфлікт доповнює бекграунд. 

Зазнач, які стандарти журналістики порушено. 

Домашнє завдання: Повторити тему :"Медіатекст”

13 грудня

Тема: Медіатекст

Медіатекст — це усний чи писемний твір масовоінформаційної діяльності та масової комунікації.

Сутність медіатексту — конкретна інформація, що виражена мовленням з метою впливу та переконання. За медіатекстом стоїть мовна особистість журналіста, його світосприйняття, інтелектуальний рівень, здатність висловлювати свої думки. Для медіатексту, як і тексту взагалі, характерні логічна завершеність висловлювань, комунікативний намір. Відображення в тексті події передбачає наявність у ньому затексту (те, що за кадром) — фрагменту події, що описується в тексті. Затекст присутній тут неявно. Одним із комунікативних завдань медіатексту — описати затекст так, як його бачить журналіст.Під медіатекстом розуміємо тексти газетно-журнального, інтернетного, радіо- та телевізійного контенту 

Одним із видів медіатексту є реклама. Вона існувала вже тисячі років тому. Так, ще в Давньому Римі на стінах будинків писали заклики голосувати за того чи іншого діяча (політична реклама).

Найбільш поширеними у світі медіа є книги, газети, фотографії, радіо, кіно та інтернет. Чим менше зусиль людина витрачає на отримання інформації, тим масовішим буде використання конкретного виду медіа. Найлегше сприймаються короткі повідомлення простого змісту, що не виходить за межі звичних уявлень про світ, а також яскраві прості зображення.

Масове поширення інформації, що відбувається завдяки масмедіа, має великий вплив на становлення сучасної особистості та на все суспільство загалом. Звичайна людина не може брати участь у більшості подій, що відбуваються у світі. Тому вона мусить покладатися на інформацію, яку надають їй масмедіа. Нею вона часто ділиться з родичами, друзями, знайомими. Так медіатексти непомітно проникають до всіх сфер життя людини, навіть якщо вона особисто мало користується масмедіа. Завдяки цьому масмедіа мають унікальні можливості формувати громадську думку та привертати суспільну увагу до одних питань та замовчувати інші. Наприклад, поширеною є думка: «Якщо про проблему не говорять у масмедіа, вона не є важливою» і навпаки. У ХІХ—ХХ ст. для переважної більшості людей основним джерелом новин були газети Сучасна людина значною мірою формує свої смаки та уявлення про навколишній світ не з особистого досвіду, а за посередництва масмедіа та того, що вони розповідають. Масмедіа важливо викликати в людей сильні враження та почуття, наприклад, обурення, гнів, гордість, співчуття. Також масмедіа часто пропонують певні зразки поведінки. 

Більше можна дізнатись із роботи Всеукраїнської школи онлайн Медіатекст 

1. Як писати медіатексти? 

2. Які фахівці створюють медіапродукт? 

3. Як створити крутий медіатекст? 

Домашнє завдання: Вивчити тему :"Медіатекст”

Вітаю з Днем Святого Миколая!

Вітаю з Днем Святого Миколая!

6 грудня

Тема: Медіаповідомлення

Медіаповідомлення – традиційні тексти, а також тексти, побудовані за допомогою візуальних, звукових і музичних комунікативних текстів, що публікуються ЗМК і адресовані до всіх. До таких належать, наприклад, новини, документальні фільми, офіційні повідомлення. Будь-яке медіаповідомлення поширює інформацію про певні цінності.  Будь-який медійний продукт це, в певному сенсі, реклама способу життя тих чи інших цінностей.  Явно або опосередковано Медіа створюють в очах аудиторії уявлення красивого життя, формують споживчі смаки і дають уявлення про загальну соціальну позицію. 

Маршалл Маклуен запровадив у 1964 році поділ на «холодні» й «гарячі» медіаповідомлення  залежно від того, чи бере в них людина активну участь і яку різноманітність чуттєвої інформації отримує. «Холодні медіа» потребують зворотного зв'язку між кількома учасниками, залучають зазвичай один канал передачі інформації, котра може змінюватися, створюватися в ході спілкування (усна мова, листування, телефонія). Якщо медіаповідомлення передбачає дослідження повідомлення, воно теж є «холодним» (наприклад, стилізовані малюнки). «Гарячі» ж односторонньо надають повну інформацію, заздалегідь зафіксованим чином (преса, фотографія) і пов'язану з багатьома чуттями (кіно, телебачення).

«Традиційні» медіаповідомлення  забезпечували передачу інформації впродовж давньої епохи та продовжують діяти поряд з «сучасними» медіаповідомлення . Відмінність «традиційних» медіаповідомлення від «сучасних» полягає в орієнтованості на порівняно невелику групу адресатів, об'єднаних спільною мовою чи культурою. Традиційним медіаповідомленням притаманна передача інформації між поколіннями в майже незмінній формі. До них зараховуються фольклорне пісенне та музичне мистецтво, святкові традиції, народне образотворче мистецтво, міфи, епоси, казки, легенди тощо. Щодо засобів фіксації інформації, Гарольд Інніс виділяв часостійкі (камінь, глина) та просторостійкі (папір). Якщо перші можуть довго зберігатися, проте важкі в транспортуванні, то другі навпаки легко транспортуються, проте недовговічні. Стабільність суспільства, на думку Інніса, залежить від балансу між часостійкими та просторостійкими медіа.

«Сучасні» медіаповідомлення  — це засоби одночасної передачі інформації великим групам людей, тобто засоби масової інформації. Такі засоби розвинулися в першій половині XX століття та пов'язані з технологіями масового виробництва, електрифікацією, пізніше — електронікою. Втім, їм передували механізація в різних сферах життя, зокрема винахід друкування. Медіаповідомленням притаманні звернення до масової аудиторії, стандартизованість, орієнтованість на пересічного споживача, корпоративний зміст виробництва інформації та її розповсюдження. Це зокрема масова преса (газети, журнали, книги), масові статичні зображення (рекламні щити й листівки), рухомі зображення (кінематограф і телебачення, відеотекст, телетекст, вебсайти, комп'ютерні програми з візуальним інтерфейсом), радіопередачі чи подібні засоби (подкасти), тиражовані знімні носії інформації (касети, компакт-диски)

Як грамотно підготувати інформаційне повідомлення (вимоги до тексту, фото/відео) 

Додаткову інформацію ви можете отримати за посиланням на сайт

Медіа-центр 

Домашнє завдання: Вивчити тему :"Медіаповідомлення”

29 листопада

Тема: Творець медіатекстів та/або власник медіа

Діяльність засобів масової комунікації організовується і управляється спеціальними установами – редакціями газет, радіо, телебачення, інакше кажучи, соціальними інститутами, які в кінцевому підсумку реалізовують інтереси тієї чи іншої соціальної групи, передовсім інтереси владних сил суспільства. Масова комунікація – по суті, спілкування великих соціальних груп 

До виробників ЗМІ належать:

• журналісти,

• письменники,

• працівники редакцій,

• видавництва,

• друкарні,

• студії тощо,

• громадські журналісти

Серед них виробники-організації:

• редакції,

• видавництва,

• студії,

• агенції,

• бюро.

Професійні групи виробників:

• клуби,

• спілки,

• асоціації

Непрофесійні виробники:

• блогери,

• громадські активісти,

• громадські організації.

Усі телерадіоорганізації, які отримали ліцензії на право мовлення, щодо територіального поширення програм поділяються на три групи: загальнонаціональні, регіональні, місцеві. Виробництво медіапродукції в широкому розумінні передбачає створення/виготовлення медіаінформації та медіамистецтва. А кожний конкретний медіапродукт вважається медіатекстом. Наприклад, медіатекст – це повідомлення, стаття в газеті, новини на ТБ, кінострічка тощо. Тобто будь-яка інформація – створена чи вже наявна, але використана в ході виробництва чи трансляції засобами масової комунікації – становить медіапродукцію у вигляді різноманітних за формою медіатекстів. Трансляція, наприклад через ЗМІ або у кінотеатрах, фіксація інформації на плівку звуко- чи відеозапису, подальше технічне опрацювання отриманого матеріалу. Це і монтаж фрагментів, знищення моментів невдалої або непотрібної фіксації інформації тощоробиться виробниками медіа відповідно до поставленої заздалегідь мети, у них часто виникає потреба посилення інформації: наприклад певну візуальну інформацію зробити видовищнішою, цікавішою. Й саме у таких випадках реалізовуються спеціальні технічні способи: часті зміни кадру, різкі переходи від фрагменту однієї події до фрагменту іншої, несподівані зміни перспективи, шалена швидкість зміни місця, ситуації, насування камерою (крупний план).

Робочий матеріал медіа – новини. Раніше поняття «новини» було тотожне поняттю «газета». Сьогодні ж під цим розуміють новини загалом, новини, які цікаві для громадськості. У країнах західного, демократичного типу основа для роботи засобів масової інформації – інтерес громадськості

Поміркуймо

1. Чим цікаві новини? (Враховуючи інформацію, отриману як безпосередньо, так і з різних засобів масової інформації).

2. Спробуйте дати визначення, що таке «новини».

Новини – нові відомості, вісті про найважливіші події в країні і у світі 

Сучасний тип новин і принципи їхньої побудови виник під час формування комерційної журналістики у Сполучених Штатах Америки. До появи «news story», що пов’язується, насамперед, з економічними інтересами агентств новин у XIX та на початку XX століття, долучилися різні фактори. На початку північноамериканське агентство новин «Нью-Йорк ассошиейтед пресс» (згодом – «Ассошиейтед пресс») випускало так звані «об’єктивні» новини. Нейтральний за змістом і формою цей матеріал давав змогу одночасно задовольняти потреби широкого кола читачів. Був знайдений спосіб викладу повідомлень на надзвичайно жорсткому медіаринку місцевої преси, споживачі якого належали до різних політичних таборів. Завдяки розміщенню головних подій на початку повідомлення одночасно врахували ненадійність тодішнього телеграфного зв’язку. Вже у 1930-х роках комерційна преса створила «нову журналістику». Через якомога нейтральніше зображення подій очима очевидця вона намагалася змінити на той час недемократичну систему преси, яка обслуговувала інтереси певних осіб та кланів. Першим, хто використав форму презентації початку повідомлення у формі головної події («lead story»), вважають міністра оборони Америки Едвіна М. Стентона, який у своїх депешах повідомляв про замах на президента Лінкольна з 14-го на 15-те квітня 1865 року і які були видрукувані в газеті «Нью-Йорк геральд».

У XX столітті розвиткові «інформаційної журналістики» особливо посприяло розширення інформаційного ринку внаслідок Першої світової війни. Подібного розквіту зазнає бізнес інформаційним товаром на початку нового ХХІ століття. Проте для значної частини засобів масової інформації західного типу, зокрема інформаційних агентств, принципи відбору та побудови повідомлень не втратили своєї актуальності.

Повідомлення формулюються згідно з професійними стандартами «об’єктивного висвітлення подій». Це означає, що журналісти повинні подавати якомога неупереджену картину подій. Власні оцінки не припустимі, виклад повинен орієнтуватися на факти. Це стосується як інформаційного, так і розважального жанру. «Суб’єктивна журналістика» дозволяється тільки в жанрі власної думки. Дослідження показують, що щоденні газети, принаймні приховано, порушують норму, яка передбачає поділ між повідомленням і власною думкою. Це відбувається в формі підганяння новин під коментар («синхронізація»).

Один з найпоширеніших способів побудови інформаційних повідомлень – структурування повідомлень за принципом «переверненої піраміди».

Необхідно дати відповідь на шість основних запитань: «хто?», «що?», «де?», «чому?», «як?», «яке джерело?».

Відповіді на них зазвичай розташовуються в такому порядку, щоб найважливіші факти стояли на початку.

«The hard facts go fi rst» – так звучить головне правило англосаксонської журналістики. Проте, що є головним фактом, вирішує сам журналіст. Він, спираючись у своєму рішенні на професійні правила, зможе досягти принаймні «методологічної об’єктивності».

Проте переконливість, надійність і корисність не випливають безпосередньо зі змісту новин, а передбачають ще й дотримання певних вимог, що залежать від конкретних умов, у яких ці новини виробляються. Йдеться про ставлення до шаблонів подання новин, дотримання професійних кодексів і загалом про повагу до культурних підвалин, на яких ґрунтується журналістика.

Домашнє завдання: Вивчити тему :"Творець медіатекстів та/або власник медіа”

22 листопада

Тема: Як створюється та подається інформація. Робота з медійними джерелами. 

У сучасному світі інформація дуже часто використовується для маніпулювання.

Як перевірити достовірність інформації, щоб не стати її жертвою?  Чи є якість правила, дотримання яких зменшить ризик споживання маніпулятивної інформації? Якою повинна бути достовірна новина? Як її повинен оформити журналіст? На ці та деякі інші питання ми сьогодні і пошукаємо відповіді в темі нашого уроку.

Пригадайте знайомі терміни:

Інформація

відомості про навколишній світ, відображення реального світу за допомогою повідомлень.

Мас-медіа

способи і засоби (канали) передачі інформації для масового споживання в демократичному суспільстві.

Фейк

підробка чи імітація новин, яку створено з ігноруванням редакційних норм, правил, процесів, прийнятих у медіа для забезпечення відповідності та перевіреності, та яка не витримує жодних, навіть поверхневих, перевірок на відповідність та реальність, але, незважаючи на це, має потужний вплив на свідомість великої кількості людей.

 А також вивчи значення нових термінів:

Стандарт

в широкому розумінні — зразок, еталон, модель, які приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандарт як документ встановлює правила, вимоги до інформації. 

Контент

це інформація, яку розробник складає самостійно або копіює з дотриманням чинного законодавства та яка направлена на кінцевих користувачів чи аудиторію.

Маніпуляція

техніка свідомого викривлення інформації заради формування певного погляду, ставлення до певної особи / явища.

Факт

означає дійсність, подію, те, що реально відбулося. Фактами можуть бути числа, дати, імена, події. Все, чого можна торкнутися, виміряти, перерахувати, підтвердити. Факт не дає оцінок, а також ні до чого не закликає.

Судження (думка)

це продукт мислення, ставлення до чогось, оцінка, особиста думка. Наявність її поряд із фактом нерідко впливає на його сприйняття нами. Думка «забарвлює» факт, програмує нас на його сприйняття у такий спосіб, який потрібний авторові медіатексту.

Критичне мислення

це комплекс усвідомлених дій і навичок, які ми застосовуємо, коли оцінюємо інформацію, перевіряючи її на достовірність і наявність маніпуляцій.

Бекграунд

це новина, яка не належить до першорядних чи сенсаційних і  подає відомості про джерело проблеми, її передісторію, розвиток, роз'яснення та коментарі.

«Стандарти журналістики» — це певні правила професійної діяльності, норми, яких повинен дотримуватись журналіст при підготовці матеріалу до публікації.

Розуміння необхідності впровадження професійних журналістських стандартів виникло давно. Ще у 1954 році на ІІ всесвітньому Конгресі Міжнародної федерації журналістів було прийнято Декларацію принципів поведінки журналістів, яка, зокрема, визначає принцип достовірності: «журналіст зобов’язаний подавати інформацію, посилаючись на факти, походження яких він (вона) знає».

Ознайомтесь із прикладами, які допоможуть зрозуміти різницю між фактом і судженням. 

Багатолітній досвід світової журналістики дав можливість сформувати шість основних професійних стандартів новинної та аналітичної журналістики. Ці стандарти визнаються більшістю українських медійних організацій (Інститут Масової Інформації, Детектор Медіа, Інститут демократії ім. Пилипа Орлика, Інтерньюз-Україна, Комісія з журналістської етики) і базуються на засадах редакційних політик таких світових медіа, як Бі-Бі-Сі, Ройтерс, Франс-Прес, Дойче Велле.

Отже, маємо шість загальноприйнятих стандартів:

Розшифруємо, що означають, як розуміти дані стандарти.

Баланс думок, точок зору

забезпечує всебічність та безсторонність висвітлення події. При висвітленні конфлікту необхідно надати слово та відобразити позиції всіх сторін конфлікту. При цьому сам журналіст має бути максимально неупередженим та не маніпулювати експертною думкою на користь однієї зі сторін.

Оперативність

максимально оперативно (швидко) та актуально висвітлювати події, проте не в збиток іншим стандартам.

Достовірність

кожен факт, що подається у матеріалі, повинен мати ідентифіковане та надійне джерело інформації;

ненадійними джерелами інформації є неверифіковані акаунти в соціальних мережах, або ж джерела, які себе скомпрометували;

джерело може бути анонімне, якщо це суспільно важливий факт, а оприлюднення джерела інформації може загрожувати його життю, здоров’ю чи професійній діяльності.

При посиланні на дослідження необхідно вказувати «хто», «де» та «коли» його провів. 

 Перевірка джерел інформації є одним із першочергових завдань журналіста.

Відокремлення фактів від коментарів

журналіст має бути максимально незацікавлений. Усі коментарі власне журналіста (судження) мають бути чітко відокремлені від фактів та коментарів експертів.

Точність

поширювати лише правдиву інформацію. Ненадійність джерела інформації може призвести до поширення неточної та маніпулятивної інформації, що може зашкодити аудиторії. Особливу увагу варто приділяти іменам героїв, власним назвам, числам.

Повнота

у новинах має бути відповідь на питання:

• що сталося,

• де сталося,

• коли сталося;

додається,чому сталося і до чого це призведе, а також коментарі експертів;

до новин на сайтах також має бути дописаний бекграунд, у якому має бути зазначена передумова події, опис події та пояснені складні терміни.

Зверни увагу!

Звертайте увагу на сайт, на якому розміщена новина - можливо, він сатиричний. Наприклад: https://uareview.com/ чи http://progress-inform.com.ua/ чи https://panorama.pub/

А також скористайтесь порадами від медіаексперта і журналістки Людмили Гуменюк:

Насамперед, важливо з’ясувати, з чим Ви маєте справу ― з фактом чи судженням.

Факт (від лат. factum ― зроблене) означає дійсність, подію, те, що реально відбулося. Саме на фактах ґрунтується віра в правдивість історії, вільну від суб’єктивних оцінок новину — у сенсі вислову «факти — священні, коментарі — вільні». Фактами можуть бути числа, дати, імена, події. Все, чого можна торкнутися, виміряти, перерахувати, підтвердити. Факти можуть мати різні джерела, зокрема пересічні люди, наприклад, свідки події тощо. Головне, що відрізняєфакт від оцінки — об’єктивність. Оцінка завжди відображає чиюсь суб’єктивну позицію, емоційне ставлення, заклик до якихось дій. Факт не дає оцінок, а також ні до чого не закликає.

•  Якщо інформацію можна довести ― це факт;

• Якщо інформація містить особисту оцінку ― це думка;

• Якщо інформація стверджується чи заперечується ― це судження;

• Якщо факт перебільшується, узагальнюється чи розглядається однобоко ― це упередження.

• Якщо присутнє емоційне забарвлення ― це думка, судження, упередження.

Зверни увагу!

Першоджерелами можуть бути:

• офіційні прес-релізи урядових та судових органів, місцевих органів влади та міжнародних організацій;

• офіційні листи, звернення та запити на інформацію;

• повідомлення з місця подій (без редагування та коментування);

• офіційні веб-сторінки організацій;

• люди, особисто причетні до події, зокрема свідки.

Домашнє завдання: Вивчити тему :"Як створюється та подається інформація”

15 листопада

Запишіть тему уроку: Значення медіа в житті суспільства. 

Фотографія та кінематограф, радіо та телебачення, друк і копіювальна техніка, мобільний зв’язок, комп’ютер, Інтернет тощо — все разом становить медіазасоби або засоби масової комунікації. Що ж об’єднує в один ряд такі різноманітні за своєю технічною природою та функціями речі? Насамперед, усі вони налагоджують комунікацію як між окремими людьми (телеграф, телефон), так і між певними групами людей: редакція газети/журналу та читачі (друковані видання), знімальна група та кіноглядачі (кінематограф), автори телепрограм і телеглядачі (телебачення) тощо.

Друковані видання, по-перше, забезпечили збереження інформації від можливих помилок під час переписування. По-друге, значно збільшили кількість примірників, а відповідно сприяли поширенню інформації. Це був дуже важливий крок у розвитку засобів масової комунікації, друкованих зокрема, що, у свою чергу, сприяло розвитку ремесел, промисловості, науки, техніки й культури. Саме тому друкування (як медіазасіб) вплинуло на розвиток усіх наступних медіазасобів так конструктивно, як жоден із них не вплинув на розвиток іншого.

Особливе місце й роль фотографії в художній культурі пов’язане, передусім, з її технічною, науковою сутністю. Важливою властивістю фотографії є її достовірність, правдивість відтворених подій. Однак, найчастіше поза об’єктивом фотокамери стоїть жива людина — людина зі своїми почуттями, індивідуальними особливостями візуального

сприйняття, баченням і розумінням світу, системою цінностей та особистісним спрямуванням. Усе це дуже знижує рівень об’єктивності фотозображення. Використання фотографії як на плівці, так і цифрової, дозволило у певних аспектах принципово змінити діяльність слідчих органів.

Астрономія, мікроскопія, ядерна фізика, біологія, картографія

У цих сферах використання фотографії сприяло колосальному прориву в об’єктивності отримуваних даних, розширенню можливостей і прискоренню досліджень. Перехід в астрономії від спостережень до фотографії повністю змінив цю науку й доступні для дослідження простори.

Рентгенографія

Це вид дослідження внутрішньої структури об’єктів, які відображуються за допомогою рентгенівських променів на спеціальній плівці або папері. Найчастіше застосовується у медицині для діагностики різних органів, наявності травм, захворювань.

Електроніка

Фотолітографія та наближені до неї технологічні процеси сприяли розвитку електронної промисловості, зробили сучасний світ напівпровідниковим і «цифровим».Фотозображення, як і будь-яке інше зображення, — це не просто повідомлення. Можливість створенння, збереження, багаточисельного репродукування робить фотографічний знімок медіаповідомленням, яке, у свою чергу, передбачає відправника та отримувача, тобто, комунікацію.

Безперечний вплив кінематографа на культуру й мистецтво. Висловлюються припущення про значущість впливу кінематографа на політику та економіку. У багатьох країнах кіноіндустрія — значуща галузь економіки: виробництво кінофільмів зосереджено у кіностудіях; фільми демонструються у кінотеатрах, по телебаченню, розповсюджується «на відео» у формі відеокасет і відеодисків.

Телебачення (як фотографія і кінематограф) — галузь науки, техніки та культури.

Телебачення ― один із найбільш масових засобів поширення інформації політичної, культурної, пізнавальної; його застосовують також у наукових установах; у технічних та інших практичних цілях, наприклад, у промисловості й транспорті (диспетчерська справа, контроль), у космічних та ядерних дослідженнях, у військовій справі тощо.Телебачення вплинуло на життя людини так, як не впливав жоден засіб масової комунікації: воно не просто прийшло в житло людини, а й змінило її спосіб мислення, існування.

Роль телебачення у суспільстві було визначено як провідну серед засобів масової комунікації. Воно може навчати й ознайомлювати та, навіть, надихати, якщо його використовувати відповідним чином. Однак відомий американський письменник-фантаст Артур Чарлз Кларк попереджав, що епітафією до нашої раси може бути: «Тим, кого боги хочуть знищити, вони спочатку дають телевізор: людина стає расою споглядачів, а не творців».

Домашнє завдання: Вивчити тему :"Значення медіа в житті суспільства”

08 листопада

Запишіть тему уроку: ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ. 

Нині не можна уявити життя без медіа. Сучасне значення «медіа» — це засіб, через який опосередковано здійснюється комунікація між людьми,

групами людей. Сьогодні медіа — це всі засоби масової комунікації, а також засоби масової індивідуальної комунікації й, так звані, мережеві мультимедійні засоби.

Засоби масової комунікації (медії) виникли не на порожньому місці. Вони з’явилися тоді, коли історія технічного розвитку сягнула певного рівня. Спочатку у XVст. у Німеччині було винайдено пристрій для друку книжок, що, без перебільшення, відіграло дуже важливу роль у культурі загалом та сприяло й прискорило науково-технічний розвиток зокрема.

В останній третині XVІІІ ст. відбулася «перша індустріальна революція» у Великій Британії, яка привела до життя парову машину.

«Друга революція», наприкінці XІX ст. підпорядкувала електричну енергію для практичних, індустріальних потреб у Німеччині та США.

«Третя технологічна революція», припала на середину XX ст., коли людина приборкала ядерну енергію, почала опановувати космос, активізувала розвиток кібернетики та генетики.

На тлі цих глобальних винаходів з’явилися й інші, менш масштабні, але не менш значущі для людини, — фотографія, телеграф, кінематограф, радіо, телефон, телебачення, а також цифрові технології способу запису інформації, мікропроцесор (комп’ютер), принципово нові інформаційно-комунікаційні системи (Інтернет) тощо.

Фотографія та кінематограф, радіо та телебачення, друк і копіювальна техніка, мобільний зв’язок, комп’ютер, Інтернет тощо — все разом становить медіазасоби або засоби масової комунікації.

Що ж об’єднує в один ряд такі різноманітні за своєю технічною природою та функціями речі? Насамперед, усі вони налагоджують комунікацію як між окремими людьми (телеграф, телефон), так і між певними групами людей: редакція газети/журналу та читачі (друковані видання), знімальна група та кіноглядачі (кінематограф), автори телепрограм і телеглядачі (телебачення) тощо.Однак, деякі спеціалісти вважають медіазасобами тільки електронно-технічні прилади, такі, наприклад, як телевізор, комп’ютер, але це вже нюанси. Нам важливо знати, що у всіх вищезгаданих медіазасобів — спільні технічні функції, а саме:

створення інформації за допомогою медіатехніки та медіатехнологій;

зберігання інформації, записаної на матеріальному носії, що уможливлює її практично нескінченне відтворення;

копіювання, тиражування інформації з метою її поширення;

передача (трансляція) інформації на значні відстані завдяки технічному забезпеченню;

медіатизація як запис, копіювання, тиражування інформації, створеної в іншій продуктивній діяльності: репродукування творів образотворчого мистецтва й музичних творів зокрема.

Засоби масової комунікації виконують певні соціальні функції:

• передача інформації, поширення;

• здійснення опосередкованої комунікації;

• спрямованість на маси, масову, цільову аудиторію.

Крім того, необхідно пам’ятати, що :

1. Засоби масової комунікації як технології та їх експлуатація дуже дорогі об’єкти. Тому джерелами/власниками засобів масової комунікації є певні структури, організації (владні, політичні, комерційні, соціальні тощо), від яких залежить існування медіазасобів. Звідси випливає залежність засобів масової комунікації, які виконують замовлення, представляють інтереси певних структур, організацій, соціальних груп.

2. Відповідно зміст інформаційних повідомлень, знову ж таки, залежить від інтересів власників/замовників ЗМК: «Хто платить, той і замовляє».

3. Саме тому можна впевнено сказати, що засоби масової комунікації у своїх медіатекстах показують  не те що відбувається реально, а погляди на дану подію, ситуацію певної групи/груп людей, їх інтереси, у кращому випадку — «авторське бачення», як це є у мистецтві.

Домашнє завдання: Вивчити тему :"Засоби масової комунікації”

01 листопада

Доброго дня діти. Сьогодні на уроці ми з вами розглянеми коротку історію розвитку медіа: преса, радіо, телебачення, інтернет Хочу вас познайомити з байкою з інтернету. Вона найкраще розкриває мету нашого заняття. 

- Іванко, ти перший раз ідеш до школи, не забудься мобільний взяти

- Мама, а ти коли вперше до школи ішла, тобі мама теж нагадувала мобільний взяти?

- Ні, синку, тоді мобільних телефонів не було

- А як же ти в Інтернет входила?

-І Інтернету не було.  

(після паузи). Мама, а ти динозаврів бачила? 

Байка з Інтернету

Запишіть тему уроку: Рубіжні винаходи на шляху до сучасних медіа.   

Передісторія медіа налічує 4000 років. Історія – біля 500 років.

Нова історія – біля 110 років. Найновіша -  біля 40 років.

Писемність – знакова система, призначена для формалізації, фіксації та передачі інформації у часі і просторі. Етапними до створення сучасної писемності були:

• Предметна передача послань (з допомогою набору предметів-символів);

• Піктографія – зображення предметів та живих істот;

• Ідеографія – різносмислові зображення предметів-писемних знаків, привязаних до певного смислу;

• Ієрогліфічне письмо на основі типових конструктивних елементів;

• Фоноідеографія – писемні знаки привязані і до смислу, і до звучання;

• Алфавіт – фонетичні писемності, що мають стандартний, так званий алфавітний порядок знаків, які називаються буквами, вони з’явилися біля 4000 років до нашої ери.  Найдревнішою буквою алфавіта вважається «О», яка не зазнала змін і по сьогодні.

Друкарство. Принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення був відомий в давньому Єгипті і державах Межиріччя. В Китаї з УІ-УІІІ ст н.е. способом ксилографії (різблення по дереву) виготовлялися цілі сторінки текстів. Китаєць Бі Шен у 1041-1049рр. використовував для друку розбірні літери. Винахідником набірного друку вважається Ван Чжень (1290-1333рр.).

30 вересня 1452 р. вперше в Європі в друкарні Йогана Гутенберга вийшла в світ тиражем 180 примірників Біблія. До кінця ХУ ст. у 246 містах Європи вже існувало біля тисячі друкарень, які випустили  близько 40 тис видань тиражем 12 млн. примірників.

Перша документально підтверджена друкарня в Україні належала львівському міщанинові Степанові Драпану, який в 1460 р. подарував її львівському Онуфрієвському монастиреві. Друга з відомих українських друкарень була заснована в 1573 р. Іваном Федоровим теж у Львові.

До 1600 р. видрукувано 6078 назв книг, до 1800 р. – 18 646, до 1900 р. – 158 888; кожні наступні півстоліття виробництво книг зростає на 70 %.

На початку третього тисячоліття книга та комп’ютер залишаються головними джерелами інформації. Адже «люди перестають мислити, коли перестають читати». (Дені Дідро.)

Газета. В 1538 р. у Венеції почали чеканити монету з низькопробного срібла – gazetta. За неї можна було купити примірник рукописного вісника для торгового люду про ціни в різних країнах. Вісники розповсюджувалися в більшості міст Європи. В 1631 р. у Франції починає виходити «Ля газетт» з типовими ознаками цього виду преси. В Україні перший номер газети «Харьковский еженедельник» вийшов 4 травня 1812 р.

Телеграф. Перший електромагнітний телеграф створив у 1832 р. російський вчений Павло Львович Шиллінг. Свою модель телеграфа і азбуку до нього запропонував у 1836 р. американський винахідник Семюел Фінлі Бріз Морзе. 24 травня 1844 р. була послана перша депеша між Вашингтоном і Балтимором. В 1852 р. побудована лінія електричного телеграфу між Петербургом і Москвою.

Телефон. (Від грецького: tele – далеко, phone – голос) Патент на винахід електричного телефона отримав в 1876 р. в США професор Александер Грейам Белл. Інший американський винахідник Грей лише на кілька годин запізнився  з подачею патента на подібний пристрій. 6 березня 1983 р. з’явився перший портативний стільниковий телефон – перша «мобілка» (вагою майже 1 кілограм і розміром з цеглину). Сучасні мобільні телефонні системи побудовані за принципами стільників з використанням супутникових систем зв’язку. Мобілки оснащені відеокамерами, інтернетом, GPS-навігаторами, та ще багато чим, що ти знаєш не згірше за нас.

Фотографування.  В 1839 р. Луї Жак Манде Дагер повідомив на засіданні Паризької академії наук про новий спосіб отримання зображень, який був названий дагеротипією. В 1841 р. англієць Уільям Генрі Фокс Толбот повідомив про метод калотипії, який ближче до сучасного фотографування. В 1939 р. радянські вчені Семен і Валентин Кірліан виявили потоки електроенергії, що йдуть від живих організмів. Вони сфотографували світлове зображення руки, оточеної ореолом різнокольорового випромінювання. Свій метод вони назвали фотопсихографією, відомий нині в науці як «ефект Кірліан».

В 1975 р. інженгер фірми Кодак Стевен Сассон сконструював першу цифрову фотокамеру – пристрій, що використовується для зйомки відео та створення фотознімків, в якому світлочутливим матеріалом є матриця, що складається з окремих пікселів, сигнал з яких представляється, обробляється і зберігається в самому апараті у цифровому вигляді. В 1980 р. компанія Sony розробила кольорову відеокамеру. Сучасна відеозаписуюча апаратура має функцію або отримання статистичних знімків, або запису відеозображення та звуку і виводити відеосигнал у телевізійному форматі. З 2002 р. ринок заполонили дешеві цифрові моделі, які витіснили плівкові фотоапарати як клас.

Фонограф – пристрій для механічного запису і відтворення звуку спорудив у 1877 р. американський винахідник Томас Алва Едісон (здійснив понад тисячу різних винаходів). В30-х роках ХХ ст.на зміну фонографа прийшли грамофон і патефон, витіснені в 50-х рр. електрофоном – попередником нинішнього магнітофона.

Радіо. 7 травня 1895 р. російський фізик О.С.Попов продемонстрував прилад радіозв’язку. З його ініціативи було збудовану першу в Україні радіостанцію і 9 квітня 1902 р. встановлено бездротовий зв'язок між Херсоном і Голою Пристанню. 

На Заході винахідником радіо вважається італієць Марконі, який в 1898 р. налагодив радіозв’язок між сушею і кораблем, що приякорився за 19 км. від берега. В 1901 р. сигнали його приладу досягли Північної Америки. А перед цим, в 1900р. Реджинальд Фессенден здійснив першу передачу голосу по радіо. Транзистор, який розпочав епоху портативних радіоприймачів винайшли в 1948 р. американські фізики Шоклі, Браттейн і Бардін, за що отримали Нобелівську премію. Транзистор розпочав епоху портативних радіоприймачів, що перетворило радіо на динамічний засіб масової комунікації.

В 1924 р. в ефір вийшла перша в Радянському Союзі радіогазета. Переломним між пресою і радіо вважається 1956 рік, коли кількість радіоприймачів на планеті перевищила загальний тираж щоденних газет (257 млн. проти 255 млн.).

Кіно. В 1895 р. французький винахідник Л.Ж.Люмьєр та його брат Огюст створили апарат для зйомок і показу «рухомих фотографій». 25 грудня 1895 р. в Парижі відбувся перший публічний кіносеанс, де брати демонстрували кіносценки «Вихід робітників з фабрики Люмьєр», «Прибуття поїзда» та ін. Звукове кіно бере початок з 1923 року.

Телебачення. Теоретично обгрунтував можливість отримання зображень за допомогою електронної трубки професор Петербурзького технологічного інституту Борис Львович Розинг. 9 травня 1911 р. він продемонстрував перше телевізійне зображення. Перший патент на телевізор отримав у США в 1928 р. його учень Володимир Кузьмич Зворикін, який також заклав основи кольорового телебачення. Того ж року в США надійшла в продаж перша партія телевізорів. Першим у світі телевізійний сигнал надіслав у 1928 р. український винахідник Борис Грабовський, син відомого поета Павла Грабовського. Перші регулярні телевізійні передачі в Радянському Союзі були здійснені в листопаді 1934 р. , а в 1936 р. в Лондоні англійською компанією Бі-Бі-Сі. Із 60-х років ХХ ст.  і по нині домінуючим засобом масової комунікації  є телебачення. 

Перший відеомагнітофон, створений у США на поч.50-х рр. ХХ ст. важив 700 кілограмів.

Комп’ютер. Перша універсальна обчислювальна машина ENIAC була створена в 1946 р. Вагою 30 тонн вона займала 170 кв. м. площі. Дані вводилися в перший комп’ютер за допомогою перфокарт. В 1970 р. співробітник компанії INTEL Едвард Хофф створив мікропроцесор, на його основі й з’явилися нинішні комп’ютери, здатні розміститися на письмовому столі.

Україна третьою в світі (після США і Великобританії) створила комп’ютер. Всесвітньовідому школу кібернетики та обчислювальної техніки ще в 50-і роки минулого століття заснували українські вчені академіки С.О.Лебедєв та В.М.Глушков, які висунули ряд ідей по інформатизації суспільства: розробку державних АСУ (автоматизованих систем управління), упровадження електронних грошей тощо.

Інтернет. (internetworking англ. – обмін иіж мережами) З’явився в середині 70-х рр. як реалізація ідеї «комп’ютер-джерело і комп’ютер-адресат можуть спілкуватися» і як результат спроб об’єднати мережу Міністерства оборони США АRPAnet з різними радіо- і супутниковими мережами. Паралельно виникали різні мережі; найбільш важливою була NSFNET – мережа Національного наукового фонду уряду США, що виникла наприкінці 80-х рр. в результаті об’єднання 5 суперкомп’ютерних центрів провідних університетів. Дещо раніше, в 1971 р. Рей Томпінсон започаткував електронну пошту.  

 В 1989 р. британський учений Тимоті Джон Бернерс-Лі запропонував проект «Всесвітньої павутини» - системи всепланетарного зв’язку між комп’ютерними системами різних країн. В 1993 р. мережа об’єднувала понад 30 млн. користувачів у ста країнах світу. 

У грудні 1992 р. Україна отримала домен першого рівня країни - .UA. В 2011 р. кількість користувачів, які підключаються до інтернету хоча б раз в місяць, наблизилася до 13 млн. чол. З них 8,7 млн. заходять в інтернет щоденно. Число користувачів інтернетом в Україні щомісячно збільшується на 200 000 чол.

До ЗМК інтернет відноситься доволі умовно не лише тому, що він є засобом і масової, і міжособової  комунікації. А ще й тому, що це всесвітнє відео- аудіосховище, гігантський архів різної інформації, мегабібліотека і т.ін., де можна знайти все, що там зафіксовано.

Кожен з цих винаходів, а тим паче всі разом здійснили і здійснюють могутній вплив на соціальний та економічний розвиток людської цивілізації.

Жоден з цих винаходів, ані всі вони разом не здатні замінити принад і  переваг в обміні інформацією шляхом безпосереднього міжособистісного спілкування.

Головні винаходи – попереду. Якийсь із них, може й не один, – твій! Приглядайся, приміряйся.

Домашнє завдання: Вивчити тему :"Рубіжні винаходи на шляху до сучасних медіа

18 жовтня 

Доброго дня діти. Сьогодні ми з вами розглянемо що таке візуальна складова медіакультури.

Запишіть тему уроку: Види медіа: друковані, електронні, аудіо, візуальні, аудіовізуальні. 

Як ми вже знаємо, опрацювання інформації — головний вид діяльності живої істоти. Умовно інформацію можна представити як природний інформаційний простір, який відбиває фізичні предмети й об’єкти матеріального світу (пори року, денно-нічний ритм, температура повітря, природний ландшафт тощо) та штучний інформаційний простір, створений людиною (всі матеріальні та нематеріальні об’єкти культурної діяльності людини від житлових та індустріальних будівель, одягу й ужиткових речей, засобів виробництва до науки, мистецтва, релігії тощо). До штучного простору також відноситься інформація, виробництво та споживання якої реалізується завдяки засобам масової комунікації. Така інформація становить продукт медіакультури. Медіакультура, як ми вже знаємо — це суспільний феномен виробництва та споживання інформації завдяки різноманітним засобам масової комунікації.

Більшу частину інформації сучасна людина отримує не так від навколишнього матеріального світу, як опосередковано, у процесі інформаційного обміну під час комунікації: через знакові (переважно мова) та технічні (пристрої, що транслюють, презентують інформацію) засоби.

Виробництво інформації, опосередкованої медіазасобами, в широкому розумінні передбачає створення медіапродукції та медіамистецтва. А кожний конкретний медіапродукт або витвір медіамистецтва умовно можна вважати медіатекстом. Наприклад, медіатекстом є повідомлення, стаття в газеті, телевізійні новини, фото- чи відео репортаж, документальний чи художній фільм тощо. Тобто, будь-яка інформація, опосередкована засобами масової комунікації під час свого створення або прямої трансляції чи передачі, становить медіапродукцію у вигляді різноманітних за формою медіатекстів. Формат медіатексту визначається медіазасобом, який було застосовано щодо медіатексту (телебачення, радіо, преса, Інтернет) і має свій провідний елемент: візуальний образ, звук, слово, їх комбінації.

У комунікації ме́діа або ме́дія (англ. media, від лат. medium — посередник) — засоби передавання, зберігання та відтворення інформації, призначені для її донесення крізь просторові, часові чи інші перепони. Зазвичай під медіа розуміються технічні засоби та канали комунікації, такі як радіо, телебачення, інтернет, поширення знімних носіїв інформації, що формують особливе середовище комунікації.

Згідно закону України про медіа:

Аудіо медіа - медіа, що здійснює поширення інформації у аудіо формі за допомогою радіомовлення  мовлення

Радіо — це тип медіа, в якому радіокомпанії створюють програми, які

передаються через радіостанцію на приймач, де їх обирають і спожи-

вають слухач.

Візуальне медіа - медіа, що здійснює поширення інформації у текстовій, візуальній за допомогою телевізійного мовлення.

Візуальні - це картини, бігборди, стікери

Аудіовізуальне медіа - медіа, що здійснює поширення інформації у текстовій, аудіо, візуальній чи іншій формі за допомогою радіомовлення, телевізійного мовлення.

Друковане медіа - медіа, що здійснює поширення інформації у текстовій чи візуальній формі на друкованих носіях, є однотипно оформленим, виходить в світ через певні проміжки часу упродовж року - по мірі настання відповідного періоду або накопичення матеріалу. Друковані — це книги, газети та журнали, тобто нанесені методом друку на папір та розмножені твори з текстами, графікою та фотографіями;

Електронні медіа - медіа, що послуговуються комп'ютерними та мережними технологіями, виділяють у «нові медіа». Електроні — це телебачення, коли мовник транслює за допомогою кабелю або/і електромагнітних хвиль (по землі чи через супутник) акустичну та візуальну інформацію аналоговим і/чи цифровим чином, до того ж цю інформацію приймають у вигляді різних передач на телевізійному апараті (телевізорі) через кабель, антену чи супутник Також інтернет (або ж нові медіа — які передають інформацію через всесвітню мережу).

Завдання:

Назвіть приклади різноманітних видів мас-медіа (преса, радіо, телебачення, інтернет), використовуючи символи, які стосуються медіа. Поясніть свій вибір.

Домашнє завдання: вивчити матеріал уроку

Увага! Домашні завдання відправляємо на Telegram