Медіакультура

Доброго дня діти! Наше навчання відбувається за допомогою додатка Google Meet, Telegram та Дистанційної платформи

Зі мною можете зв'язатися у групі Telegram, Regatta1968@gmail.com

Увага! Домашні завдання відправляємо на Telegram або Regatta1968@gmail.com

Під час повітряної тривоги конференція почнеться згідно розкладу занять. Ви повинні перейти у, визначене батьками, безпечне укриття і приєднуйтесь, якщо у Вас є укриття з можливістю для навчання. Якщо ж не має - перебуваєте в безпечному місці до закінчення тривоги і працюєте з підручником та збірником задач.

Не нехтуйте безпекою, залишайтеся в укриттях!

Хвилина мовчання

Практикум «Медіакультура»: Робочий зошит курсу за вибором для учнів 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів / Л. А.Найдьонова, О. Т. Баришполець, О. Є. Голубєва та ін.; наук. ред. Л. А.Найдьонова ; Ін-т соц. та політ. психології НАПН України. – К., 2013. – 100 с.

http://mediaosvita.org.ua/book/praktykum-robochyj-zoshyt/

Посібник "МЕДІАКУЛЬТУРА ТА МЕДІАОСВІТА УЧНІВ ЗОШ: візуальна медіакультура" Наталія ЧЕРЕПОВСЬКА Рекомендовано Вченою радою Інституту соціальної та політичної психології НАПН України (протокол № 10/10 від 4.11.2010р.) Рецензенти: О.Л. Вознесенська, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Н.В. Медведева, кандидат психологічних наук Київ, 2010

МЕДІАКУЛЬТУРА ТА МЕДІАОСВІТА УЧНІВ ЗОШ: візуальна медіакультура

💙💛Увага! 10 клас, запрошую вас у четвер, 30 жовтня об 12:00 на конференцію Meet з метою подолання освітніх втрат з фізики

23 жовтня

Доброго дня діти. Сьогодні ми з вами перевіримо вміння критично оцінювати інформацію.

Контрольна робота №1 з теми «Людина у світі інформації»

Вам потрібно написати есе на тему “Людина у світі інформації”

Увага! Домашні завдання відправляємо на Telegram

16 жовтня

Доброго дня діти. Сьогодні ми з вами навчимося критично оцінювати соціальну інформацію.

Практична робота №2 Диспут «Медіавпливи»

Мета: дати знання щодо алгоритму критичного аналізу в соціальної інформації та окремих мисленнєвих операцій, розширити досвід комунікації.

1. Дай відповіді на питання

Питання до дискусії «Медіавпливи»:

1. З якою метою виробники медіаконтентів застосовують спеціальні медіатехнології?

2. Чи підпадають люди під вплив медіатехнологій? Наведи приклади.

3. Чи можна чинити опір медіатехнологічному впливові? Якщо так, то у який спосіб?

4. Яку роль відіграють медіатехнології в інформаційних війнах?

5. Чи потрібно сучасній людині критично мислити?

6. Чи потрібно їй критично мислити постійно? Обґрунтувати будь-який варіант відповіді.

2. Зроби висновок і запиши його в зошит.

Увага! Домашні завдання відправляємо на Telegram

9 жовтня

Доброго дня діти. Сьогодні ми з вами розглянемо як саме можна досліджувати мас-медіа.

Тема 1.4: Мас-медіа: ефекти і впливи. Дослідження медіа.

Засоби масової комунікації є цариною, до якої можна застосовувати різноманітні наукові теорії, підходи та дослідницьку методологію.

Усі наукові дослідження ЗМК розподіляються на два основних напрями:

1. Наукові розробки, які проводяться безпосередньо телевізійними мережами, видавництвами, корпораціями та рекламними агенціями та за їх замовленнями. Наприклад, досліджуються рейтинги — кількісне оцінювання телевізійної аудиторії або маркетингове дослідження уподобань людей щодо охолоджувальних напоїв.

2. Наукові дослідження, що здійснюється незалежними вченими, котрі прагнуть пояснити вплив ЗМК, вивчити й оцінити роль, яку вони відіграють у житті суспільства та окремих людей.

Поширені способи досліджень як оцінки ЗМК: оцінка змісту медіаповідомлень/медіатекстів ЗМК; оцінка тривалості впливу медіаповідомлень/медіатекстів ЗМК; оцінка наслідків впливу медіаповідомлень/медіатекстів ЗМК. Оцінка змісту медіатекстів ЗМК

Одним із поширених і нескладних способів дослідження ЗМК є вивчення, аналіз створених ними матеріалів. Отримані дані часто стають підґрунтям для досліджень тривалості та наслідків впливу ЗМІ. Оцінка тривалості впливу ЗМК Завдяки цьому способу визначається тривалість впливу ЗМК на людину. Спосіб оцінювання полягає у з’ясуванні наступних запитань: — Хто читає газети, яку кількість? — Хто дивиться телевізор, скільки витрачає на це часу? — Хто в які години дивиться телевізор? Тощо. Оцінка наслідків впливу ЗМК Це найбільш поширений спосіб дослідження ЗМК. Тривога суспільства стосовно ЗМК пов’язана саме з наслідками їх впливу, характер якого може набувати різних форм. Досліджуючи наслідки впливу, спеціалісти спираються на різні теорії ЗМК. Оцінювання наслідків впливу ЗМК здійснюється у різних напрямах як вплив на поведінку, настановлення, свідомість, фізіологію людини.

1. Поведінкові наслідки є найбільш очевидними, наприклад, коли людина скоює злочин, купує товар, голосує на виборах після того, як вона побачила, що хтось поводиться аналогічним способом.

2. Наступний клас дослідження наслідків впливу ЗМК пов’язаний із настановленнями людей. Настановлення складаються з інтелектуальної та емоційної компонент. Інтелектуальна компонента проявляється, коли людина може раціонально обґрунтувати програму одного політичного кандидата на противагу програмі іншого кандидата. Емоційна компонента — коли людина симпатизує певному кандидату, але не може зрозуміло пояснити, чому саме. Іноді інтелектуальна та емоційна складові настановлення людини можуть суперечити одна одній. Під впливом набору настановлень може скластися спосіб мислення, який визначає світоглядні позиції. Такі настановлення накладають відбиток на сприймання світу й на його інтерпретацію.

3. Когнітивні наслідки або когнітивні ефекти — це такі наслідки, які змінюють наші знання та мислення. Найбільш яскравим прикладом є засвоєння нової медіаінформації, наприклад, відомості про життя шимпанзе, отримані з науково-популярного журналу чи відомості про події в Росії, показані по телебаченню тощо. Однак, існують інші, більш завуальовані когнітивні ефекти. Наприклад, ЗМК й телебачення зокрема, «нав’язують розклад денний» дуже простим способом: віддають перевагу одним подіям над іншими під час висвітлення новин. Надаючи передвиборчій кампанії набагато більше уваги, ніж іншим соціальним питанням, вони намагаються нас переконати, що чергові політичні події є найважливішими, а все інше — менш вагомим. Різноманітні види ЗМК сприяють різним типам когнітивних дій. Вважається, що діти краще запам’ятовують вербальну інформацію в аудіальній формі по радіо, однак візуальна про певні дії та загальна інформація краще сприймається, якщо її передають по телебаченню. Проте діти можуть вигадати оригінальніші розв’язки незавершених історій, прослуханих по радіо й менш оригінальні завершення історій — переглянутих по телебаченню.

4. Фізіологічні наслідки складають четвертий клас ефектів мас-медіа, які відображують фізіологічні зміни в нашому організмі, що з’являються під впливом ЗМК. Перегляд фільму жахів або цікавого спортивного матчу викликає зміну частоти дихання, серцевої діяльності тощо. Навіть перегляд реклами може змінити частоту роботи серця та орієнтовний рефлекс, реакцію шкіри, блокування альфа-хвиль мозку тощо. Це загальні напрями досліджень оцінювання наслідків впливу ЗМК

Домашнє завдання: вивчити тему, наведіть приклади формування поведінкових, когнітивних, фізіологічних та настановлювальних наслідків.

Наслідок......................................................................................................................................................

Метод ЗМК ..................................................................................................................................................

Увага! Домашні завдання відправляємо на Telegram або regatta1968@gmail.cоm

2 жовтня

Доброго дня діти. Сьогодні ми з вами розглянемо як саме мас-медіа може впливати на суспільство та його розвиток.

Тема 1.4: Мас-медіа: ефекти і впливи. Дослідження медіа. Мас-медіа: деструктивні впливи, маніпулятивні технології.

Більшість технологій маніпулювання твоєю свідомістю використовують психологічні прийоми, розроблені політичними технологами. Розпізнати їх не так просто в ході сприймання інформації. Як не піддатися на гачок маніпулятора? Можемо дати кілька порад.

Ще давньогрецький мудрець Епіхарм радив: «Будь тверезий, умій не вірити – в цьому суть всієї науки». А наш народ каже: «І людей послухай, і свій розум май». Тобто не сприймай на віру почуте як абсолютну істину. Маленька частка сумніву чи здорового скепсису вже викличе у тебе потребу пошукати: а що кажуть з цього приводу на інших каналах? А що з приводу цієї події пишуть аналітики в солідних газетах та журналах?

Оціни почуте з позицій власного розуму. Ти вже дорослий, маєш чималий життєвий досвід, свої світоглядні засади, а головне – цілу базу морально-етичних принципів, отриману від батьків. Голос власного розуму й совісті підкаже тобі: так воно чи ні, як це кажуть з екрана телевізора чи пишуть у газетах.

Поклич на підмогу колективний розум: поділися своїми спостереженнями із старшими – батьками, з друзями; зістав свою точку зору з їхніми.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ:

Деструктивні впливи – різновид інформаційних впливів. Під дією деструктивних впливів змінюються соціальні настанови (життєві орієнтири) комуніката, його попередні уявлення щодо своїх соціальних ролей та його поведінка в середовищі. Можуть бути позитивними, творчими і навпаки – негативними, руйнівними.

Інформаційні впливи – зміни у свідомості та настроях комуніката, які відбуваються в результаті сприйняття, розуміння та інтеріоризації (засвоєння) соціальної інформації і сприяють подальшій соціалізації людини.

Інформаційні технології – цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів із використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, оперативний пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації тощо.

Маніпуляції свідомістю – один із способів придушення волі людей шляхом духовного впливу на них через програмування їхньої поведінки. Цей вплив спрямований на психічні структури людини, здійснюється потай і ставить своїм завданням зміну думок, спонукань і цілей людей у потрібному певній групі напрямку.

Маніпулятивні технології у ЗМІ – комплекси продуманих цілеспрямованих прийомів маніпулювання свідомістю в засобах масової комунікації, які використовуються для тиску на емоційний та моральний стан комуніката. Застосовуються авторами медіатекстів.

Маніпулятивна журналістика – різновид практичної діяльності з пошуку, обробки та розповсюдження соціальної інформації, в якому основною метою є маніпуляції свідомістю, а основним методом впливу на комуніката – застосування маніпулятивних технологій.

ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ:

Чи знаєш ти, що таке «Отруєний сендвіч»? Це коли повідомлення починається з відомого тобі незначущого факта, після якого дається вигадка і завершується фактом, який мав місце в дійсності. «Проковтнеш» брехню й не помітиш.

А ще є «Ефект первинності»; він полягає в тому, що про якусь подію джерело інформації повідомляє раніше за інших, але повідомляє у вигідному для себе тлумаченні. І ти розкрив очі: «О, оце так новина!» І біжиш переповідати всім стрічним. Так вони ж – політтехнологи, на таку твою реакцію й розраховували!

Ще в 1925 р. американський психолог М. Лундт сформулював «Закон передування», відповідно до якого будь-яке перше повідомлення про той чи інший факт, подію робить більш сильний вплив на аудиторію, ніж наступні. Одна з причин цього феномена полягає в тому, що першому, хто повідомив інформацію, належить пріоритет у задоволенні інформаційної потреби і, як наслідок, формування первинної психологічної установки до факту чи події. Джерело інформації, яке першим повідомляє про значущі події, стає більш привабливим для аудиторії, ніж інші. Це сприяє формуванню і закріпленню

прихильності до даного джерела інформації на майбутнє, порівняно з тими, хто діє менш оперативно.

Зсув акцентів – це тоді, коли дуже широко, рекламним стилем, із захопленням повідомляється про щось незначне. А далі похапцем чи мимохіть – про важливу подію. А все тому, що власникам ЗМК вигідно відвернути, а не привертати до неї увагу.

Метод «забовтування» використовується, коли необхідно знизити актуальність якогось явища чи викликати до нього негативну реакцію. Використовують його в боротьбі із супротивником, безупинно вихваляючи його, до місця й недоречно говорячи про його надзвичайні здібності, постійно тримаючи на слуху його ім'я. Дуже швидко це усім набридає, й одне ім'я цієї людини викликає в аудиторії роздратування. Під час виборів даний прийом активно застосовується у формі «інформаційного вибуху» чи масованого «зливу компромату». Мета – викликати утому і головний біль у людей, відбити у виборців бажання цікавитися тим, що насправді являє собою той чи інший кандидат. Метод забовтування нерідко застосовується й для створення так званого. «інформаційного шуму», коли за потоком другорядних повідомлень потрібно сховати якусь важливу подію чи головну проблему.

Анонімний авторитет. Улюблений прийом введення в оману, активно використовуваний усіма ЗМІ. Давно доведено, що одним з найефективніших методів впливу є звертання до авторитету. Це може бути вагома політична фігура, релігійний діяч, науковець чи представник іншої професії. Ім'я авторитету не повідомляється. При цьому для більшої переконливості здійснюють цитування документів, оцінок експертів, свідчення очевидців та ін. Наприклад: «Учені на підставі багаторічних досліджень установили...», «Лікарі рекомендують...», «Джерело з найближчого президентського оточення, що побажало залишитися невідомим, повідомляє...». Які вчені? Які лікарі? Яке джерело? Інформація, що повідомляється таким чином, у більшості випадків є неправдою. Посилання на неіснуючий ―авторитет‖ додає їй солідності й ваги в очах обивателів. При цьому джерело не ідентифіковане, і жодної відповідальності за помилкове повідомлення журналісти не несуть.

Принцип контрасту. Теми новинних повідомлень компонуються таким чином, що змушують комуніката домислювати в потрібному напрямку. Це особливо помітно під час виборчих кампаній. Детально, зі смакуванням подробиць, висвітлюються усі внутрішні конфлікти в таборі політичних опонентів. Мовляв, «усі вони там» – збіговисько демагогів і скандалістів. Навпаки, «свій» політичний рух подається як єдина команда однодумців, що професійно займаються реальними конструктивними справами. В такий спосіб обивателя підводять до висновку: поки «погані» політики борються за владу, «гарні» творчо працюють на благо народу. Створення асоціацій. Об'єкт штучно прив'язується до чогось такого, що сприймається масовою свідомістю як дуже погане (чи навпаки – гарне). Для цієї мети широко використовуються метафори такого, наприклад, штибу: «Сталін – це Ленін сьогодні» (колишня радянська пропаганда); «Саддам Хусейн – арабський Гітлер» (американська пропаганда); «НАТО – фашизм» (югославська пропаганда) і т. п. Метафори, вмикаючи асоціативне мислення, дають величезну економію інтелектуальних зусиль. Саме тут і схована чергова пропагандистська пастка. Спокуса заощадити інтелектуальні зусилля змушує людину замість осмислення сутності проблем вдаватися до асоціацій і помилкових аналогій: адже метафора відсилає нас до інших, уже відомих станів.

Домашнє завдання: вивчити тему 1.4, виконай завдання

Створи коротке повідомлення, використовуючи одну з технологій, або ефектів.

Увага! Домашні завдання відправляємо на Telegram або regatta1968@gmail.cоm

25 вересня

Доброго дня діти. Сьогодні ми з вами навчимося аналізувати соціальну інформацію за типами.

Тема: Практична робота №1 «Аналіз типів соціальної інформації»

Мета: дати знання щодо алгоритму критичного аналізу в соціальної інформації та окремих мисленнєвих операцій: аналізу, інтерпретації, аргументації, оцінювання тощо; ознайомити з основними типами інформації.

Хід заняття.

1. Вибрати статтю з онлайн газети (скористайтеся пошуковиком Google)

2.Ознайомлення зі статтею

3. Дати аналіз інформації, отриманої зі статті за: (скористайтеся матеріалом теми 1.3 ст.17)

типом (за способом сприйняття (зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова), за формою подання (текстова, числова, графічна, звукова, відео) та за змістом або галуззю застосування (правова, політична, науково-технічна, медична, статистична тощо);
підвидом (Інформація поділяється на підвиди залежно від способу сприйняття (візуальна, аудіальна, тактильна, смакова, нюхова), форми подання (текстова, числова, графічна, звукова, відео), призначення (масова, спеціальна) та прав доступу (публічна, конфіденційна). Також виділяють електронну та статичну (квазістатичну) форми існування інформац ),
рівнем узагальнення(За рівнем узагальнення інформація (зокрема, документи) поділяється на первинну та вторинну. Первинна інформація є початковою, оригінальною, тоді як вторинна — це результат обробки, аналізу або переробки первинних даних ),
рівнем потреби(За рівнем потреби інформація поділяється залежно від суб'єкта, який її потребує. Зокрема, інформаційна потреба може бути: Поточною: або ретроспективною. Вузькотемевою: або широкотематичною. Галузевою, міжгалузевою, правовою, нормативною тощо.),
критерієм істинності

4. Зроби висновок.

Незабудь вказати назву газети, тираж або кількість підписників(якщо це можливо), автора.

Увага! Домашні завдання відправляємо на Telegram

18 вересня

Доброго дня діти. Сьогодні ми з вами розглянемо питання медіапотреб особистості.

Тема 1.3: Типи соціальної інформації та медіапотреб особистості

Питання для дискусії на уроці:

1. Інформація і факт – це те саме чи ні?

2. Чи однакові твої медіа- та інформаційні потреби? В чому різниця медіапотреб учнів у твоєму класі порівняно із п′ятикласниками?

3. Які інформаційні потреби будуть для тебе найважливішими на найближчі п′яти років?

4. Чи зростатиме потреба у правдивій інформації з віком, як ти думаєш?

5. Коли ти вважаєш допустимим використовувати напівправду чи брехню (з якою метою, заради чого)?

6. Якими критеріями правдивості інформації варто користуватись?

7. Питання, які ти хочеш додати

8. Які питання могли б додати твої батьки?

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ:

Соціальна інформація – сукупність знань, відомостей, даних, повідомлень про суспільство, природу, навколишній світ, які

охоплюють усі галузі людської діяльності та використовуються для спілкування, управління, виробництва, пізнання, наукової та художньої творчості, виховання, освіти тощо.

Інформаційні процеси – процеси поширення та споживання соціальної інформації. Здійснюються засобами масової комунікації та шляхом міжособового спілкування.

Інформаційне середовище – сфера поширення та споживання соціальної інформації: все суспільство в цілому, великі та малі соціальні групи, окремі особистості.

Інформаційні потреби (суспільства, особистості) – різновид нематеріальних потреб, потреби в інформації, яка необхідна для вирішення якогось завдання, досягнення певної мети чи задоволення певних бажань і прагнень.

Інформаційна криза – нездатність людини переробити продуковані в суспільстві масиви інформації через її обсяг, що перевищує інформаційні потреби особистості, та через її фрагментарність, мозаїчність, тенденційність, а також через недостатню соціалізацію самої особистості.

Медіапотреби – частково вбирають у себе інформаційні потреби. На відміну від останніх медіпотреби спонукають ще й до творчості в медійному середовищі за допомогою медіазасобів та до віртуального спілкування.

ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ:

Основні аспекти інформації: семантичний (зміст або значення інформації); аксіологічний (цінність інформації); семіотичний (місце інформації у певній знаковій системі); гносеологічний (інформація як засіб пізнання); комунікативний (інформація як засіб зв’язку); каузальний (причиново-наслідковий взаємозв’язок змістових сторін інформації); фізичний (матеріальне втілення: текст, зображення та ін.); кількісний (вимірювання інформації) тощо.

Найскладнішим видом інформації, найвищою формою упорядкованого відображення дійсності є соціальна інформація. Залежно від сфер суспільної практики соціальна інформація поділяється на підвиди: політична, економічна, естетична, технічна, релігійна та ін.

За рівнем узагальнення соціальна інформація поділяється на два види: наукову (узагальнену, осмислену, породжену в процесі наукового пізнання) та емпіричну – отримувану із повсякденної практики людей.

За рівнем потреби соціальна інформація поділяється на:

– особисту, яка слугує засобом неформальних звязків у межах малої групи (сім′я, невеликий – учнівський чи виробничий – колектив, компанія, гурток тощо) і в основі якої є повідомлення особистісного плану, важливі для родинних, приятельських та інших особистісних зв'язків;

– спеціальну, необхідну для здійснення професійних ролей, це переважно ділова та наукова інформація;

– масову, яка циркулює в усьому суспільстві й адресується різним верствам населення. Об′єктом її уваги є діяльність різних соціальних структур та окремих індивідів, дії яких впливають на соціальні процеси та мають суспільне значення. Масова інформація передається через засоби масової комунікації (пресу, радіомовлення, телебачення, Інтернет) для широкої аудиторії з метою соціального управління, певного спрямування свідомості, настроїв і дій людських мас.

За критерієм істинності вся інформація, що циркулює в суспільстві, має три різновиди. Перший – істина – інформація, яка адекватно (точно, достеменно, повно) відображує реалії, ні на йоту не спотворюючи сутність явищ, подій, фактів. Другий – правда – також достовірне та разом із тим суб’єктивно мотивоване повідомлення комуніканта, яке не суперечить етичним уявленням аудиторії і отримало моральну санкцію, суб’єктивну оцінку суспільства. Істину людина розуміє, а в правду вірить. Третій різновид – це брехня: навмисне, з певною метою спотворена сутність явищ, подій, фактів або чиїхось висловлювань.

У повідомленнях ЗМІ співвідношення правди/брехні витримується так, аби комунікат не запідозрив нещирості комуніканта. Метод перший: із повідомлення вилучається та частка істини, якої читачеві (слухачеві, глядачеві) «не слід знати», а повідомлення має сприйматися як повна відповідність сутності події. Метод другий: до масиву достовірної інформації додаються елементи фальшованої, але так, щоби фрагменти фальшу не були помітні й увесь масив повідомлення сприймався як єдине несуперечливе ціле. Метод третій: до повністю сфальшованого повідомлення додаються (на початок та/чи на закінчення) декілька відомих достовірних фактів, які вселяють комунікатові віру в істинність усього повідомлення.

Домашнє завдання: вивчити тему 1.3, виконай завдання

Готуючись до уроку, підбери разом із друзями повідомлення про справжні факти і правдоподібні вигадки для гри «Вірю – не вірю», якою можна розпочати дискусію між командами «для розігріву»

Правда......................................................................................................................................................

Джерело ..................................................................................................................................................

Неправда ..................................................................................................................................................

Джерело ..................................................................................................................................................

Увага! Домашні завдання відправляємо на Telegram або regatta1968@gmail.cоm

11 вересня

Доброго дня діти. Сьогодні ми познайомимося з поняттям цифрової нерівності у світі, суспільстві, групі людей і у сім'ї.

Тема уроку 1.2: РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА. ПРОБЛЕМА ЦИФРОВОЇ (ІНФОРМАЦІЙНОЇ) НЕРІВНОСТІ

Питання для дискусії на уроці:

1. У чому полягає цифрова нерівність сьогодні?

2. Якою може бути цифрова нерівність завтра (через 10, 20, 50 років)?

3. Чому існує цифрова нерівність поколінь?

4. Чи існує цифрова нерівність між п′яти класниками і десяти класниками? В чому вона полягає?

5. Якщо ти не маєш звички систематично читати газети, чи маєш ти цифрову нерівність із тими, хто читає їх щодня?

6. Чи є прояви цифрової нерівності у вашому класі, вашій родині?

7. Чому існує цифрова нерівність країн?

8. У чому причини цифрової нерівності?

9. Що робити з цифровою нерівністю?

10. Що може зробити Твій клас для подолання цифрової нерівності завдяки вивчення курсу «Медіакультура»?

11. Які питання могли б додати твої батьки?

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ:

Інформація

1. Повідомлення про щось; 2. Відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, про події, ситуації, чиюсь діяльність тощо.

Інформаційне суспільство-концепція постіндустріального суспільства; нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання.

Цифрова нерівність-дистанції у розвитку та використанні комунікаційних технологій між розвинутими країнами та рештою світу, між різними верствами населення всередині країни багатими і бідними, молоддю та людьми похилого віку тощо.

Комунікаційні технології-цілеспрямована організована сукупність процесів виробництва та поширення інформації з використанням відповідних технічних засобів, що забезпечують високу

швидкість обробки даних, їх оперативний пошук, доступ до джерел інформації тощо. Основними

комунікаційними технологіями є друкарство, радіомовлення, телебачення, кіно,

Інтернет. До таких технологій також належить діяльність інформаційних агенств, які займаються пошуком та продажем інформації редакціям газет, студіям теле-,радіомовлення.

Інформаційний ринок-система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу, купівлі й розповсюдження інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг. На цьому ринку діють усі обов'язкові атрибути: закони попиту і пропозиції, життєвий цикл товару, ціна тощо.

ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ:

Глобальні інформаційні процеси визначаються передусім інформаційною нерівністю. Її основні ознаки:– нерівномірний розподіл інформаційного ринку. На США припадає 34% світового інформаційного ринку, на Європу – 29%, на Японію – 12%, на решту країн – 25%. Щорічний приріст інформаційно-телекомунікаційних технологій у світі становить у середньому 6–8%, а в Китаї, В′єтнамі, Польщі – 25–27%; – концентрація комунікаційних технологій в одних країнах і повна або майже повна їхня відсутність в інших. На початку ХХІ ст. 80% людей у світі ніколи не користувалися телефоном і 93% ніколи не використовували комп’ютер. Водночас охоплення населення телефонними лініями зв′язку в Україні становить 30%, у країнах Європи – 40% охоплення Інтернетом в Україні – 4,5%, в Європі – 36%; – 80% обсягу інформаційного і програмного продукту в світі створюється англійською мовою, тоді як 75% населення Землі її не знають; – цифрова нерівність усередині більшості країн характеризується різним долученням різних соціальних верств до інформаційного середовища. Позбавлені можливості користуватися комп’ютером, телефоном сім’ї з низькими статками, мешканці сіл, люди похилого віку, а в деяких країнах ще й представники етнічних меншин та жінки.

Домашнє завдання: вивчити тему 1.2, виконай завдання

Подумай/дізнайся: Якими були можливості користування мас-медіа (газети, радіо, кіно, телебачення, Інтернет, «мобілки»), а також технічних засобів (фото- і кінокамери, радіопередавачі та ін.) у різних поколінь: 1) дідусів / бабусь у роки їхньої юності 2) батька /матері у роки їхньої юності 3) якими є твої нинішні можливості

Спробуй змоделювати можливості наступних поколінь: 4. твоїх майбутніх дітей 5. твоїх майбутніх онуків.

Підбери разом із друзями відеосюжет або фотографії, демонстрація яких могла би розпочати диспут про цифрову нерівність.

Увага! Домашні завдання відправляємо на Telegram або regatta1968@gmail.cоm

04 вересня

Доброго дня діти. Сьогодні ми з вами починаємо вивчати новий предмет "Медіакультура" Ми познайомимося з завданнями цього курсу та дізнаємося, чому так важливо вміти орієнтуватися в інформаційному світі.

Тема 1.1: Людина у світі інформації. Мас-медіа: від gazetta до «Всесвітньої павутини».

Питання для дискусії на уроці:

В 60-і роки минулого століття, коли телебачення стало домінуючим засобом масової комунікації, ректор Чіказького університету (США) з гіркою іронією заявив: «Я передбачаю той час, коли завдяки телебаченню люди не будуть вміти ні читати, ні писати і вестимуть тваринне життя». Чи мав рацію пан ректор?
Кожна людина різною мірою захоплюється телепередачами. Якщо взяти дві крайні позиції: захоплення до безтями («Я раб телевізора» - 10 балів) та абсолютну байдужість («Для мене він не існує» - 0 балів), то якою є твоя реальна міра захоплення?
Так само визнач міру свого захоплення комп’ютером: хто ти - володар комп’ютера чи його раб?
Певно, ти зрозумів, чому цифровий фотоапарат повністю витіснив плівковий. Так, нова технологія зйомки значно простіша й зручніша, тобі не треба, зокрема, возитися в затемненій кімнаті з проявниками та іншими хімікатами, гаяти час на просушування плівок та фотографій і т. ін. А чому нові засоби масової комунікації не витіснили старі? Наприклад, чому телебачення не замінило кіно?
Чому ти відриваєшся від домашнього телевізора і йдеш подивитися фільм у кінотеатрі?
В період розвитку телебачення (50-70 рр. минулого століття) поширилися ідеї про те, що телевізор витіснить книгу і повністю її замінить. З’явилися й супротивні ідеї. Нині дискусії поновилися, але з аргументами на користь книги. Яку позицію підтримуєш ти?
Чи вбачаєш ти переваги книги над іншими носіями інформації і в чому?
Чи збережуться в майбутньому існуючі сьогодні медіазасоби? Появу яких нових засобів ти передбачаєш? Обгрунтуй свої прогнози.

Ключові терміни:

Масова комунікація – інституціалізований макропроцес виробництва, розповсюдження та обміну інформації, який виконується за допомогою особливих обладнань і технологій; різновид соціального спілкування, здійснюваний через мас-медіа.

Засоби масової комунікації (ЗМК, мас-медіа) – система технічних засобів і технологій (преса, радіо, телебачення, інтернет), які забезпечують функціонування і розвиток масової комунікації в суспільстві.

Комунікант – особа чи група осіб, які передають інформацію, її отримує комунікат.

Медіакультура суспільства – сукупність інформаційно-комунікаційних засобів, що функціонують у суспільстві, знакових систем, елементів культури комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передачі інформації, створених людством у процесі історичного розвитку; культура сприймання, аналізу інформації, синтезу соціальних явищ і процесів соціальними групами чи соціумом у цілому, рівень діючого й дієвого законодавства щодо сфер інформаційної діяльності.

Медіакультура особистості – здатність людини ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі: сприймати, аналізувати, оцінювати медіатекст, займатися медіатворчістю і т. ін. Складовими медіакультури особистості є:

медіаобізнаність – 1. система засвоєних особистістю знань про засоби масової комунікації, їх історію та особливості їх функціонування, про користь і шкоду, блага і прикрощі, які вони приносять людині, уміння убезпечити себе від негативних інформаційних впливів; 2. Властивість комуніката вільно орієнтуватися в насиченому інформаційному середовищі, швидко віднаходити потрібні джерела інформації та сповна їх використовувати.
медіаграмотність – 1. Здатності свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіа-джерелами, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують, розрізняти першорядну й другорядну інформацію, абстрагуватися від надлишкової, сповна сприймати зміст, «прочитувати» підтекст і тлумачити їх; 2. Комплекс навичок та вмінь користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за її допомогою.
медіакомпетентність – розуміння соціокультурного і політичного контексту функціонування медіа а також здатність бути носієм і передавачем медіакультурних смаків і стандартів, ефективно взаємодіяти з медіа-простором (здатність до сприйняття, аналізу, оцінки і створення медіатекстів, до медіадіалогу між виробниками і споживачами інформації), здатність створювати нові елементи медіакультури сучасного суспільства.

Інформаційна культура – сукупність усіх видів інформаційно-комунікаційної діяльності людини та суспільства; забезпечує здатність адекватно поводитися в багатоджерельному інформаційному середовищі: орієнтуватися в потоках інформації, сприймати явища та події селективно, зважаючи на власні інформаційні потреби. Складовими інформаційної культури є:

інтелектуальний потенціал –певна система здібностей людини, її здатностей до активного творчого мислення, до будь-яких форм пізнання, діяльності, спілкування тощо;
інформаційний світогляд – сукупність узагальнених уявлень про інформаційну сферу суспільства, її формування та механізми функціонування; особистісні переконання, які відображають, розкривають і зумовлюють духовно-практичне відношення людини до інформаційного світу;
інформаційний менталітет – цілісна система соціально-духовних, емоційно-психічних, комунікативних, геополітичних, етнічних та інших способів звязку особистості зі своїм народом, яка надає їй можливість зрозуміти багатоаспектність глобальних інформаційних процесів;
інформаційно-орієнтаційна діяльність – система взаємовідносин особистості із інформаційним довкіллям, у ході якої відбувається становлення й розвиток інформаційної культури.

Важлива інформація:

Рубіжні винаходи на шляху до сучасних медіа

- Іванко, ти перший раз ідеш до школи, не забудься мобільний взяти

- Мама, а ти коли вперше до школи ішла, тобі мама теж нагадувала мобільний взяти?

- Ні, синку, тоді мобільних телефонів не було

- А як же ти в Інтернет входила?

-І Інтернету не було.

(після паузи). Мама, а ти динозаврів бачила?

Байка з Інтернету

Передісторія медіа налічує 4000 років. Історія – біля 500 років.

Нова історія – біля 110 років. Найновіша - біля 40 років.

Писемність – знакова система, призначена для формалізації, фіксації та передачі інформації у часі і просторі. Етапними до створення сучасної писемності були:

Предметна передача послань (з допомогою набору предметів-символів);
Піктографія – зображення предметів та живих істот;
Ідеографія – різносмислові зображення предметів-писемних знаків, привязаних до певного смислу;
Ієрогліфічне письмо на основі типових конструктивних елементів;
Фоноідеографія – писемні знаки привязані і до смислу, і до звучання;
Алфавіт – фонетичні писемності, що мають стандартний, так званий алфавітний порядок знаків, які називаються буквами, вони з’явилися біля 4000 років до нашої ери. Найдревнішою буквою алфавіта вважається «О», яка не зазнала змін і по сьогодні.

Друкарство. Принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення був відомий в давньому Єгипті і державах Межиріччя. В Китаї з УІ-УІІІ ст н.е. способом ксилографії (різблення по дереву) виготовлялися цілі сторінки текстів. Китаєць Бі Шен у 1041-1049рр. використовував для друку розбірні літери. Винахідником набірного друку вважається Ван Чжень (1290-1333рр.).

30 вересня 1452 р. вперше в Європі в друкарні Йогана Гутенберга вийшла в світ тиражем 180 примірників Біблія. До кінця ХУ ст. у 246 містах Європи вже існувало біля тисячі друкарень, які випустили близько 40 тис видань тиражем 12 млн. примірників.

Перша документально підтверджена друкарня в Україні належала львівському міщанинові Степанові Драпану, який в 1460 р. подарував її львівському Онуфрієвському монастиреві. Друга з відомих українських друкарень була заснована в 1573 р. Іваном Федоровим теж у Львові.

До 1600 р. видрукувано 6078 назв книг, до 1800 р. – 18 646, до 1900 р. – 158 888; кожні наступні півстоліття виробництво книг зростає на 70 %.

На початку третього тисячоліття книга та комп’ютер залишаються головними джерелами інформації. Адже «люди перестають мислити, коли перестають читати». (Дені Дідро.)

Газета. В 1538 р. у Венеції почали чеканити монету з низькопробного срібла – gazetta. За неї можна було купити примірник рукописного вісника для торгового люду про ціни в різних країнах. Вісники розповсюджувалися в більшості міст Європи. В 1631 р. у Франції починає виходити «Ля газетт» з типовими ознаками цього виду преси. В Україні перший номер газети «Харьковский еженедельник» вийшов 4 травня 1812 р.

Телеграф. Перший електромагнітний телеграф створив у 1832 р. російський вчений Павло Львович Шиллінг. Свою модель телеграфа і азбуку до нього запропонував у 1836 р. американський винахідник Семюел Фінлі Бріз Морзе. 24 травня 1844 р. була послана перша депеша між Вашингтоном і Балтимором. В 1852 р. побудована лінія електричного телеграфу між Петербургом і Москвою.

Телефон. (Від грецького: tele – далеко, phone – голос) Патент на винахід електричного телефона отримав в 1876 р. в США професор Александер Грейам Белл. Інший американський винахідник Грей лише на кілька годин запізнився з подачею патента на подібний пристрій. 6 березня 1983 р. з’явився перший портативний стільниковий телефон – перша «мобілка» (вагою майже 1 кілограм і розміром з цеглину). Сучасні мобільні телефонні системи побудовані за принципами стільників з використанням супутникових систем зв’язку. Мобілки оснащені відеокамерами, інтернетом, GPS-навігаторами, та ще багато чим, що ти знаєш не згірше за нас.

Фотографування. В 1839 р. Луї Жак Манде Дагер повідомив на засіданні Паризької академії наук про новий спосіб отримання зображень, який був названий дагеротипією. В 1841 р. англієць Уільям Генрі Фокс Толбот повідомив про метод калотипії, який ближче до сучасного фотографування. В 1939 р. радянські вчені Семен і Валентин Кірліан виявили потоки електроенергії, що йдуть від живих організмів. Вони сфотографували світлове зображення руки, оточеної ореолом різнокольорового випромінювання. Свій метод вони назвали фотопсихографією, відомий нині в науці як «ефект Кірліан».

В 1975 р. інженгер фірми Кодак Стевен Сассон сконструював першу цифрову фотокамеру – пристрій, що використовується для зйомки відео та створення фотознімків, в якому світлочутливим матеріалом є матриця, що складається з окремих пікселів, сигнал з яких представляється, обробляється і зберігається в самому апараті у цифровому вигляді. В 1980 р. компанія Sony розробила кольорову відеокамеру. Сучасна відеозаписуюча апаратура має функцію або отримання статистичних знімків, або запису відеозображення та звуку і виводити відеосигнал у телевізійному форматі. З 2002 р. ринок заполонили дешеві цифрові моделі, які витіснили плівкові фотоапарати як клас.

Фонограф – пристрій для механічного запису і відтворення звуку спорудив у 1877 р. американський винахідник Томас Алва Едісон (здійснив понад тисячу різних винаходів). В30-х роках ХХ ст.на зміну фонографа прийшли грамофон і патефон, витіснені в 50-х рр. електрофоном – попередником нинішнього магнітофона.

Радіо. 7 травня 1895 р. російський фізик О.С.Попов продемонстрував прилад радіозв’язку. З його ініціативи було збудовану першу в Україні радіостанцію і 9 квітня 1902 р. встановлено бездротовий зв'язок між Херсоном і Голою Пристанню.

На Заході винахідником радіо вважається італієць Марконі, який в 1898 р. налагодив радіозв’язок між сушею і кораблем, що приякорився за 19 км. від берега. В 1901 р. сигнали його приладу досягли Північної Америки. А перед цим, в 1900р. Реджинальд Фессенден здійснив першу передачу голосу по радіо. Транзистор, який розпочав епоху портативних радіоприймачів винайшли в 1948 р. американські фізики Шоклі, Браттейн і Бардін, за що отримали Нобелівську премію. Транзистор розпочав епоху портативних радіоприймачів, що перетворило радіо на динамічний засіб масової комунікації.

В 1924 р. в ефір вийшла перша в Радянському Союзі радіогазета. Переломним між пресою і радіо вважається 1956 рік, коли кількість радіоприймачів на планеті перевищила загальний тираж щоденних газет (257 млн. проти 255 млн.).

Кіно. В 1895 р. французький винахідник Л.Ж.Люмьєр та його брат Огюст створили апарат для зйомок і показу «рухомих фотографій». 25 грудня 1895 р. в Парижі відбувся перший публічний кіносеанс, де брати демонстрували кіносценки «Вихід робітників з фабрики Люмьєр», «Прибуття поїзда» та ін. Звукове кіно бере початок з 1923 року.

Телебачення. Теоретично обгрунтував можливість отримання зображень за допомогою електронної трубки професор Петербурзького технологічного інституту Борис Львович Розинг. 9 травня 1911 р. він продемонстрував перше телевізійне зображення. Перший патент на телевізор отримав у США в 1928 р. його учень Володимир Кузьмич Зворикін, який також заклав основи кольорового телебачення. Того ж року в США надійшла в продаж перша партія телевізорів. Першим у світі телевізійний сигнал надіслав у 1928 р. український винахідник Борис Грабовський, син відомого поета Павла Грабовського. Перші регулярні телевізійні передачі в Радянському Союзі були здійснені в листопаді 1934 р. , а в 1936 р. в Лондоні англійською компанією Бі-Бі-Сі. Із 60-х років ХХ ст. і по нині домінуючим засобом масової комунікації є телебачення.

Перший відеомагнітофон, створений у США на поч.50-х рр. ХХ ст. важив 700 кілограмів.

Комп’ютер. Перша універсальна обчислювальна машина ENIAC була створена в 1946 р. Вагою 30 тонн вона займала 170 кв. м. площі. Дані вводилися в перший комп’ютер за допомогою перфокарт. В 1970 р. співробітник компанії INTEL Едвард Хофф створив мікропроцесор, на його основі й з’явилися нинішні комп’ютери, здатні розміститися на письмовому столі.

Україна третьою в світі (після США і Великобританії) створила комп’ютер. Всесвітньовідому школу кібернетики та обчислювальної техніки ще в 50-і роки минулого століття заснували українські вчені академіки С.О.Лебедєв та В.М.Глушков, які висунули ряд ідей по інформатизації суспільства: розробку державних АСУ (автоматизованих систем управління), упровадження електронних грошей тощо.

Інтернет. (internetworking англ. – обмін иіж мережами) З’явився в середині 70-х рр. як реалізація ідеї «комп’ютер-джерело і комп’ютер-адресат можуть спілкуватися» і як результат спроб об’єднати мережу Міністерства оборони США АRPAnet з різними радіо- і супутниковими мережами. Паралельно виникали різні мережі; найбільш важливою була NSFNET – мережа Національного наукового фонду уряду США, що виникла наприкінці 80-х рр. в результаті об’єднання 5 суперкомп’ютерних центрів провідних університетів. Дещо раніше, в 1971 р. Рей Томпінсон започаткував електронну пошту.

В 1989 р. британський учений Тимоті Джон Бернерс-Лі запропонував проект «Всесвітньої павутини» - системи всепланетарного зв’язку між комп’ютерними системами різних країн. В 1993 р. мережа об’єднувала понад 30 млн. користувачів у ста країнах світу.

У грудні 1992 р. Україна отримала домен першого рівня країни - .UA. В 2011 р. кількість користувачів, які підключаються до інтернету хоча б раз в місяць, наблизилася до 13 млн. чол. З них 8,7 млн. заходять в інтернет щоденно. Число користувачів інтернетом в Україні щомісячно збільшується на 200 000 чол.

До ЗМК інтернет відноситься доволі умовно не лише тому, що він є засобом і масової, і міжособової комунікації. А ще й тому, що це всесвітнє відео- аудіосховище, гігантський архів різної інформації, мегабібліотека і т.ін., де можна знайти все, що там зафіксовано.

Кожен з цих винаходів, а тим паче всі разом здійснили і здійснюють могутній вплив на соціальний та економічний розвиток людської цивілізації.

Жоден з цих винаходів, ані всі вони разом не здатні замінити принад і переваг в обміні інформацією шляхом безпосереднього міжособистісного спілкування.

Головні винаходи – попереду. Якийсь із них, може й не один, – твій! Приглядайся, приміряйся.

Домашнє завдання: вивчити тему 1.1, виконай завдання

Завдання:

Виконуючи завдання, ти маєш засвоїти основні етапи розвитку засобів масової комунікації – від папірусів до інтернету.

Дай своє графічне зображення розвитку медіакультури суспільства (намалюй не менше трьох сходинок і винаходи на них)

Опиши (усно), якою буде медіакультура твоїх дітей, коли їм буде стільки років, скільки тобі тепер (що вони вмітимуть, як взаємодіятимуть з медіа), як ти це уявляєш

Зобрази за допомогою геометричних фігур систему культур особистості, до якої входять: загальна культура, культура спілкування, інформаційна культура, медіакультура.

Увага! Домашні завдання відправляємо на Telegram

Page updated

Google Sites

Report abuse