Увага! У разі перебоїв з електропостачанням, або Інтернетом конференція може не відбутись, тоді матеріал опрацюйте самостійно. Під час повітряної тривоги конференція відбудеться у визначений час. Приєднуйтесь, якщо у Вас є безпечна можливість.
17.10.2025
Виробниче навчання.
Тема уроку: Штопання. Декор на штаннях.
Матеріал: джинс, клейовий матеріал ,кольорова тканина, нитки.
Домашнє завдання. Підготовка до уроку.
Сьогодні відбудеться онлайн-урок о 13.25-16.00 за посиланням.
https://us05web.zoom.us/j/83426428606?pwd=6QyGDUuJwduTUcqGhuniMqYravc2wc.1
Идентификатор конференции: 834 2642 8606
Код доступа: 6fmvCE
Зворотний зв'язок lyunarivskaya@gmail.com
10.10.2025
Виробниче навчання.
Тема уроку: Викроїти косинку і виконати оздоблювальні шви.
Домашнє завдання. Закінчити роботу.
Сьогодні відбудеться онлайн-урок о 13.25-16.00 за посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/83426428606?pwd=6QyGDUuJwduTUcqGhuniMqYravc2wc.1
Идентификатор конференции: 834 2642 8606
Код доступа: 6fmvCE
Зворотний зв'язок lyunarivskaya@gmail.com
15.10.- 22.10.2025
Тема: Ознайомлення з професіями підготовчо-розкрійного виробництва. Основні операції підготовчого цеху. Основні операції розкрійного цеху.
Сьогодні відбудеться онлайн-урок о 10.20 -11.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/84076118979?pwd=M3nNWf4jvwazNsDRE8Tz093p4PKzgn.1
Идентификатор конференции: 840 7611 8979
Код доступа: 9enPZC
Вивчення нового матеріалу
Опрацюйте матеріал і виготовіть опорний конспект за посиланням https://boguslav-vpusp.net.ua/images/D-N/15-04_MC-10_Obladnan_Y-29-30.pdf
Основні та допоміжні цехи та відділи фабрики.
Основним завданням підготовчо-розкрійного цеху є отримання матеріалів, їх зберігання, вимірювання довжини і ширини, визначення координат текстильного браку, розрахунок кусків матеріалів для використання їх з мінімальними залишками, організація обліку руху матеріалів. В цеху, також, виконується операція по замальовуванні розкладки лекал.
В підготовчому виробництві значне місце займають транспортні, вантажно-розвантажувальні та складські роботи. Сучасний рівень технічного прогресу потребує комплексної механізації, автоматизації виробництва.
У відповідності з місячним планом виробництва продукції уточняється наявність конфекційних карт на моделі виробів, передбачених до запуску.
Оскільки підприємство середньої потужності, тому підготовчий відділ та розкрійний знаходяться в одному цеху, відповідно і завідуючий цехом лише одна людина.
Основними функціями розкрійного відділу є викроювання деталей, підготовка їх до шиття ( підгонка малюнка, нанесення допоміжних ліній и надсічок), комплектування деталей, ритмічна подача крою відповідної якості и асортименту в швейні цехи. Вибір типу організації розкрійного виробництва обумовлений способами настилання матеріалів и розрізання настилів.
Розкрій тканин виконують настилами лицем вверх. Для кожного настилу
підбирають однорідні тканини по артикулам, ширині, виду лицьової поверхні, забарвленням, розтягу, обсипання.
Підбір однорідних по властивостям тканин в один настил дозволяє більш раціонально використати їх в виробництві. Підібрані в настили куски тканин розраховують для без залишкового розкрою.
Отже, майстер цеху приймає матеріали, перевіряє кількість кусків по паспорту, після чого виписує карту розкрою, в якій вказана модель, вид матеріалу та його колір, довжина куска і кількість настилів з цього куска. Наступним етапом є настилання матеріалів, після чого він поступає на розкрійну установку, яка розкроює деталі.
Після розкрою деталі комплектуються по картам розкрою и нумеруються. Дальше пакети з деталями поступають в швейний цех.
Документація розкрійного цеху: маршрутний лист, конфекційна карта, карта розрахунку.
Експериментальний цех є самостійним структурним підрозділом фабрики и безпосередньо підпорядковується директору з виробництва, який являється головним інженером.
В функції експериментального цеху входять:
Моделювання и конструювання одягу, вдосконалення існуючих конструкцій виробу; розробка технічної та технологічної документації, підготовка робочих лекал; нормування витрат тканин, ниток, фурнітури і інших матеріалів; вишукування способів економії тканини; вишукування нових і вдосконалення старих методів технологічної обробки; введення передових методів праці; вивчення питань якості продукції, причин виникнення и методів усунення браку в виробництві.
Підготовка нових моделей до запуску в масове виробництво.
Перед запуском нової моделі в масове виробництво по графіку, затвердженому головним інженером, запускається пробна партія, в процесі проходження якої в лабораторії експериментального цеху уточнюється конструкція та технологічна обробка нової моделі.
До запуску нової моделі в масове виробництво експериментальний цех повинен підготовити: затверджений зразок моделі; всю технічну документацію на дану модель; основні лекала для підготовчо-закрійного цеху, а також всі допоміжні лекала для швейного цеху; норми витрат тканин верху, підкладки, прикладу і фурнітури.
Для виконання даних функцій в експериментальному цеху організовано наступні групи: конструювання одягу; технології і організації виробництва; нормування сировини и матеріалів.
Конструкторський відділ займається наступними роботами:
Моделює і розробляє нові моделі у відповідності з напрямком моди;
Пропрацьовує та уточнює конструкції виробів;
Розробляє технічну документацію на моделі, призначені для запуску в виробництво;
Виготовляє зразки-еталони, копії зразків-еталонів верху і прикладу;
Бере участь в перегляді моделей;
Бере участь в відборі моделей в моделюючих організаціях;
Бере участь в підборі тканин до відповідних моделей;
Бере участь в запуску нових моделей в масове виробництво;
Бере участь в вивченні попиту.
Конструкторська документація на нову конкретну модель оформляють у вигляді технічного опису з додатком комплекту лекал деталей з основної тканини, підкладки і прикладу.
Технічний опис є основною технічною документацією на основі загальних технічних вимог, діючих стандартів і технологічних режимів та слугує основою для запуску моделі в виробництво.
Технічний опис містить наступні дані про модель:
Повна назва виробу, що виготовляється із зазначенням статевовікової характеристики, розміру, зросту та повнотної групи;
Ескіз моделі, назву и артикул тканини;
Опис художнього оформлення и зовнішнього виду моделі (форма чашечки бюста, кольорова гама для основних тканин, оздоблення, підкладки, фурнітури та інше);
Технічні вимоги до виробу.
Основним видом технологічного обладнання експериментального цеха є система автоматизованого проектування. Застосування високопродуктивних систем автоматизованого проектування (САПР) JULIVI на базі використання сучасних засобів обчислювальної техніки, які дозволяють удосконалювати технологічні процеси, є одним з напрямків науково-технічного прогресу в швейному підприємстві.
На скорочення термінів підготовки моделей до виробництва впливають наступні фактори:
Етап розмноження лекал для виробів всієї розміро-зростової шкали здійснюється автоматично, тобто, відсутній трудомісткий процес ручного розмноження лекал;
Вимірювання площі комплектів лекал виконується автоматично в процесі їх розмноження;
Відпала необхідність в основних лекалах для ділянки нормування. Залишаються потрібними лекала дрібних деталей для розкрійного цеху та допоміжні лекала для швейних потоків, значно скорочується кількість лекал, які виготовляються;
Нормування и замальовка розкладок лекал в натуральну величину здійснюється безпосередньо після їх розмноження на замальовку.
На даному підприємстві функціонує два швейних цеха: цех пошиття бюстів і цех пошиття трусів та домашнього одягу.
Начальники цехів на щотижневих зборах отримують завдання на свій цех. В завданні вказана назва виробу, його розміри та кількість.
З розкрійного цеху поступають пачки крою разом з картами розкрою,
де вказано модель, розмір і кількість одиниць в кожній пачці. Після озвучення начальником цеху завдання і видання крою та відповідних ниток швеї приступають до роботи. В процесі виготовлення майстер перевіряє якість виконаної роботи.
Після виготовлення виробу його остаточно перевіряють та упаковують. Начальник цеху перераховує кількість виробів і заповнює документи здачі готових виробів на склад. Дальше вироби поступають на склад готової продукції.
Робочі місця швейного цеху оснащені необхідним обладнанням. За кожним робочим закріплено своє робоче місце.
Домашнє завдання: Опрацювати матеріал.
Зворотний зв'язок vita1117@ukr.net
10.10.2025
Виробниче навчання.
Тема уроку: Викроїти косинку і виконати оздоблювальні шви.
Домашнє завдання. Закінчити роботу.
Сьогодні відбудеться онлайн-урок о 13.25-16.00 за посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/83426428606?pwd=6QyGDUuJwduTUcqGhuniMqYravc2wc.1
Идентификатор конференции: 834 2642 8606
Код доступа: 6fmvCE
Зворотний зв'язок lyunarivskaya@gmail.com
08.10.2025
Тема: Загальні відомості про стандартизацію. Завдання і об’єкти стандартизації. Рівні стандартизації: міжнародна, національна, галузева.Стандарти в швейній промисловості. Поняття про якість продукції. Якісні та кількісні показники якості продукції, одиничні та комплексні показники якості. Поняття про управління якістю.
Сьогодні відбудеться онлайн-урок о 10.20 -12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/84076118979?pwd=M3nNWf4jvwazNsDRE8Tz093p4PKzgn.1
Идентификатор конференции: 840 7611 8979
Код доступа: 9enPZC
Вивчення нового матеріалу
Стандартизація — це діяльність, спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання щодо фактично існуючих або потенційних завдань.
Забезпечення взаємозамінності: Гарантія того, що деталі, вироби або послуги, виготовлені різними виробниками, можуть бути використані разом.
Контроль якості: Встановлення мінімальних вимог до якості продукції, сировини та процесів.
Безпека та захист: Захист життя, здоров'я та майна громадян, а також охорона довкілля.
Раціональне використання ресурсів: Сприяння економії матеріалів та енергії.
Об'єктом може бути будь-який предмет, процес чи послуга, що потребує нормування.
Продукція: Готові вироби, сировина, матеріали (наприклад, тканина, нитки).
Процеси: Методи випробувань, технологічні операції, методи управління.
Послуги: Ремонт, обслуговування.
У легкій промисловості, зокрема у швейній справі, стандартизація є критично важливою для масового виробництва та зручності споживача.
Стандарти розмірів:
Встановлюються на основі антропометричних вимірювань населення.
Визначають основні параметри: зріст, обхват грудей, обхват талії, обхват стегон.
Забезпечують уніфікацію розмірних сіток, що дозволяє покупцеві легко обирати одяг (наприклад, ДСТУ EN 13402 "Розміри одягу").
Стандарти якості матеріалів:
Регулюють склад тканини (натуральні, синтетичні волокна), її міцність, стійкість до зношування, усадки та прання.
Важливі для визначення класів вогнестійкості та гігієнічності (особливо для дитячого одягу).
Стандарти маркування:
Визначають обов'язкову інформацію, що має бути на ярлику (наприклад, склад сировини, розмір, інструкція з догляду, назва виробника). Це робить продукт прозорим для споживача.
Екологічні та безпекові стандарти:
Контролюють вміст шкідливих речовин у барвниках та оздобленні, особливо для текстилю, що контактує зі шкірою.
Проаналізуйте етикетку вашого улюбленого предмета одягу (футболки, джинсів чи куртки).
Які стандартні одиниці (числа) вказують на розмір?
Які символи або позначення на етикетці відповідають за стандарти догляду?
На вашу думку, до якого рівня (міжнародний, національний чи галузевий) відноситься стандарт, що визначає склад тканини? (Обґрунтуйте свою відповідь).
Домашнє завдання: Творче завдання: Сформулюйте, навіщо потрібен міжнародний стандарт на голки для швейних машин, якщо різні виробники випускають різні машини.
Зворотний зв'язок vita1117@ukr.net
03.10.2025
Виробниче навчання.
Тема уроку: Оздоблювальні шви.
Шов 'Назад голкою'
Шов' Вперед голкою'
Шов 'Просо'
Домашнє завдання. Повторити шви .
Сьогодні відбудеться онлайн-урок о 13 .25-16.00 за посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/83426428606?pwd=6QyGDUuJwduTUcqGhuniMqYravc2wc.1
Идентификатор конференции: 834 2642 8606
Код доступа: 6fmvCE
Зворотний зв'язок lyunarivskaya@gmail.com
01.10.2025
Виробниче навчання.
Тема уроку: Оздоблювальні шви.
Шов' Козлик'
Шов 'Тамбурний'
Шов' Хрестик'
Домашнє завдання. Повторити шви.
Сьогодні відбудеться онлайн-урок о 13.25-16.00 за посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/83426428606?pwd=6QyGDUuJwduTUcqGhuniMqYravc2wc.1
Идентификатор конференции: 834 2642 8606
Код доступа: 6fmvCE
Зворотний зв'язок lyunarivskaya@gmail.com
24.09.2025
Тема: Індивідуальний метод виготовлення одягу та його характерні ознаки. Переваги і недоліки індивідуального методу виготовлення швейних виробів.
Сьогодні відбудеться онлайн-урок о 10.20 -12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/84076118979?pwd=M3nNWf4jvwazNsDRE8Tz093p4PKzgn.1
Идентификатор конференции: 840 7611 8979
Код доступа: 9enPZC
Вивчення нового матеріалу
Поняття "індивідуальний метод"
Основні етапи індивідуального виготовлення
Характерні ознаки індивідуального пошиття
Переваги індивідуального пошиття
Недоліки індивідуального пошиття
Практична робота
· Завдання: Створення порівняльної діаграми "Переваги та недоліки".
· Мета: Систематизувати та візуалізувати отримані знання.
· Хід виконання:
1. Намалюйте в зошиті або на аркуші паперу дві колонки: "Переваги" та "Недоліки".
2. Заповніть їх, використовуючи інформацію з уроку.
3. Оберіть один із видів одягу (наприклад, вечірня сукня, шкільна форма, спортивний костюм) і напишіть, який метод виготовлення ви б обрали для нього і чому.
• Завдання: Створення порівняльної таблиці "Індивідуальне та поточне виробництво".
• Мета: Систематизувати та візуалізувати знання
1. Намалюйте таблицю з двома стовпцями: "Індивідуальний метод" та "Потокове виробництво".
2. Заповніть її, використовуючи такі критерії для порівняння:
Кількість виробів
Швидкість
Якість
Вартість
Унікальність
Спеціалізація праці
1. Історична довідка: витоки потокового виробництва
2. Поняття "поточне виробництво"
3. Характерні ознаки поточного виробництва
4. Переваги поточного виробництва
5. Недоліки поточного виробництва
Домашнє завдання: Творче завдання: Напишіть міні-есе на тему "Чому я обираю одяг, пошитий на замовлення" або "Майбутнє моди: масове виробництво чи індивідуальне пошиття?".
Зворотний зв'язок vita1117@ukr.net
19.09.2025
Виробниче навчання.
Тема уроку: Ручні шви.
Підшивний з відкритим та закритим зрізом.
Обметувальний
Петельний
Пришивання гудзиків.
Домашнє завдання. Повторити ручні стібки.
Сьогодні відбудеться онлайн-урок о 13.25-16.00 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/83426428606?pwd=6QyGDUuJwduTUcqGhuniMqYravc2wc.1
Идентификатор конференции: 834 2642 8606
Код доступа: 6fmvCE
Зворотний зв'язок lyunarivskaya@gmail.com
17.09.2025
Тема: Сутність процесу виробництва. Роль виробництва в житті людини. Основна мета виробництва.
Сьогодні відбудеться онлайн-урок о 10.20 -12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/84076118979?pwd=M3nNWf4jvwazNsDRE8Tz093p4PKzgn.1
Идентификатор конференции: 840 7611 8979
Код доступа: 9enPZC
Вивчення нового матеріалу
1. Сутність процесу виробництва
2. Роль виробництва в житті людини
3. Основна мета виробництва
Практична робота
Завдання: Аналіз готового швейного виробу.
Мета: Виявити та проаналізувати етапи виробничого процесу на прикладі готового виробу.
Хід роботи:
Візьміть готовий виріб (наприклад, спідницю, футболку, сорочку).
Завдання 1: Визначте елементи виробництва. Заповніть таблицю, аналізуючи свій виріб. | Елемент виробництва | Приклад у вашому виробі | | :--- | :--- | | Предмет праці | | | Засоби праці | | | Праця | |
Завдання 2: Складіть технологічну послідовність виготовлення вашого виробу, ґрунтуючись на своїх спостереженнях (наприклад: "Спочатку були зшиті бічні шви, потім оброблений низ, потім пришитий пояс").
Тема: Структурні елементи виробництва: техніка, технологія, економіка, маркетинг, менеджмент.
Вивчення нового матеріалу
1. Техніка
2. Технологія
3. Економіка
4. Маркетинг
5. Менеджмент
Практична робота
Завдання: «Мій власний бренд одягу».
Мета: Створити короткий проєкт-презентацію вигаданого швейного бренду.
Хід роботи:
Вигадати назву бренду та логотип.
Вибрати модель одягу (спідниця, блузка тощо).
Коротко описати, яку техніку ви будете використовувати.
Зробити припущення щодо економіки (орієнтовна ціна, собівартість).
Сформулювати маркетингову стратегію (наприклад, для якої аудиторії ваш продукт і де ви будете його рекламувати).
Визначити, як ви будете організовувати менеджмент.
Домашнє завдання: Підг:отувати повідомлення про одну з відомих швейних фабрик України.
Зворотний зв'язок vita1117@ukr.net
12.09.2025
"Основи трудового законодавства"
Тема: Основи трудового законодавства.
Сьогодні відбудеться онлайн-урок о 13.25 - 15.15 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/84076118979?pwd=M3nNWf4jvwazNsDRE8Tz093p4PKzgn.1
Идентификатор конференции: 840 7611 8979
Код доступа: 9enPZC
Опрацюйте даний матеріал
Виготовіть опорний міні-конспект
Основні поняття теми:
Трудові правовідносини — це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини між працівником і роботодавцем, у яких одна сторона— працівник— зобов'язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою відповідно до внутрішнього трудового розпорядку, а друга — роботодавець— зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін.
Кодекс законів про працю України (КЗпІІ) — це єдиний систематизований законодавчий акт, в якому містяться норми права, що регулюють галузь суспільних трудових відносин працівників і закріплюють суспільну організацію праці (1971).
Колективний договір — це нормативно-правовий договір, що укладається на виробничому рівні між роботодавцем і найманими працівниками з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів суб'єктів соціального партнерства.
Трудовий договір — це угода про працю між роботодавцем і найманим працівником.
Строк випробування — встановлюється з метою перевірки професійної придатності працівника; умова про випробування має бути передбачена в наказі про прийняття на роботу; не може перевищувати 3 місяців, а в окремих випадках, за погодженням із профспілкою — 6 місяців. Не встановлюється для молодих спеціалістів, осіб після армії, при переведенні на роботу на інше підприємство.
Робочий час — це норма тривалості часу, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов'язки відповідно до закону і правил внутрішнього розпорядку.
Трудова дисципліна полягає у точному, неухильному і сумлінному виконанні кожним працівником покладених на нього трудових обов'язків. Це правила поведінки працівників, з яких складається внутрішній трудовий розпорядок підприємств.
Матеріальна відповідальність полягає в обов'язку кожної зі сторін трудових правовідносин відшкодовувати шкоду, заподіяну іншій стороні внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі та порядку. Індивідуальні трудові спори — суперечності, що виникають між роботодавцем і працівником з приводу застосування трудового законодавства або з приводу встановлення умов праці при недосягненні між ними згоди.
"Охорона праці"
Тема: Правові та організаційні основи охорони праці.
Опрацювати матеріал за посиланням: 1.1, 1.2, 1.3,1.5, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10
Домашнє завдання: Опрацювати матеріал, виготовити опорний конспект.
Зворотний зв'язок vita1117@ukr.net
10.09.2025
Тема: Ознайомлення учнів із засадами сучасного виробництва швейних виробів. Об'єкт праці – поясний виріб (спідниця).
Сьогодні відбудеться онлайн-урок о 10.20, 11.25, 12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/84076118979?pwd=M3nNWf4jvwazNsDRE8Tz093p4PKzgn.1
Идентификатор конференции: 840 7611 8979
Код доступа: 9enPZC
Вивчення нового матеріалу
1. Етапи сучасного виробництва швейних виробів.
2. Класифікація та конструктивні особливості спідниць.
3. Послідовність виготовлення спідниці.
Практична робота
Завдання 1. Аналіз та класифікація
Мета: Закріпити знання про основні види спідниць та їх відповідність типам фігури.
· Хід виконання:
1. Намалюйте ескізи чотирьох основних типів спідниць: пряма, трапеція, кльош та олівець.
2. Під кожним ескізом вкажіть, для якого типу фігури він найкраще підходить (наприклад, "пісочний годинник", "груша", "прямокутник").
3. Коротко обґрунтуйте свій вибір, пояснивши, як фасон спідниці допомагає підкреслити переваги або приховати недоліки фігури.
Домашнє завдання: Творче завдання: Розробити ескіз спідниці, яку ви хотіли б пошити, та обґрунтувати вибір моделі.
Зворотний зв'язок vita1117@ukr.net
05.09.2025
Виробниче навчання.
Тема: Основні правила безпеки в навчальних майстернях. Ручні стібки.
Сьогодні відбудеться онлайн- урок о 13.25-16.00 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/83426428606?pwd=6QyGDUuJwduTUcqGhuniMqYravc2wc.1
Ідентифікатор конференциії: 834 2642 8606
Код доступа: 6fmvCE
Виконання простих ручних стібків.
Зметувальний стібок
Наметувальний стібок.
Копіювалбний стібок.
Заметувальний стібок.
Домашнє завдання. Повторити стібки.
Зворотний зв'язок lyunarivskaya@gmail.com
03.09.2025
Тема: Вступ.Вступний інструктаж з БЖ та ОП. Поняття ринку і ринкових відносин. Формування та розвиток ринку.
Сьогодні відбудеться онлайн-урок о 10.20, 11.25, 12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/9525588899?pwd=Y3dSZUcyQzRZVWp6bHBPNkxoWjk0QT09&omn=87934853395
Идентификатор конференции: 952 558 8899
Код доступа: 17
Організаційні питання
Для зарахування в групу необхідна Ваша заява з даними, для внесення в реєстраційний список.
Заяву (фото) надішліть на ел.пошту.
Зразок заяви додається.
Директору Межиріцького
ліцею ім.І.С. Обдули
Олександру МУШТАТУ
учня 10 класу
ПІП
Заява
Прошу Вас зарахувати мене в групу професійної (допрофесійної) підготовки за спеціальністю «Швачка» 1-2 розряду.
Про себе надаю такі відомості:
Дата народження:
2. Місце проживання:
3. Номер та дата видачі паспорта, індифікаційний код:
4. Електронна адреса:
5. Власний номер телефону:
6. Номер телефону батька (або матері):
Дата Підпис
Ознайомлення з програмою.
Правила БЖ та ОП..
Опрацювати і законспектувати матеріал уроку.
Основні поняття, які будуть використані під час вивчення даної теми :
Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.
Праця – свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб.
До основних моментів процесу праці належать:
а) особистий фактор виробництва: робоча сила;
б) речові фактори виробництва: предмети праці і засоби праці;
Робоча сила – це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці.
Предмети праці – всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту.
Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.
Сукупність предметів і засобів праці складають засоби виробництва, які є одним з елементів продуктивних сил.
Суспільне виробництво поділяється на дві великі сфери: матеріальне і нематеріальне виробництво.
Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага й надають матеріальні послуги.
Нематеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, що виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги, які задовольняють духовні й соціальні потреби людей.
Взаємозв’язок матеріального і нематеріального виробництва:
· матеріальне виробництво створює матеріально-технічну базу для функціонування і відтворення як самого себе, так і сфери нематеріального виробництва;
· нематеріальне виробництво задовольняє потреби людей в освіті, лікуванні, спорті, туризмі, культурному, естетичному, моральному піднесенні, забезпечуючи тим самим умови для нормального відтворення усіх працівників, у тому числі і сфери матеріального виробництва.
Форма організації суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності.
Історично першим є натуральне виробництво, при якому продукти праці призначаються для задоволення власних потреб, для споживання всередині господарства, що їх виробило.
Основні риси натурального господарства:
1) замкнутість економічної діяльності (кожна господарська одиниця відокремлена від інших, спирається на власні виробничі та природні ресурси, забезпечує себе всім необхідним для життя, тобто є самодостатньою);
2) ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва та найпростішій організації праці;
3) відсутність обміну (продукція розподіляється між учасниками господарства і безпосередньо надходить до їхнього особистого споживання без зворотних зв’язків);
4) натуральне виробництво – це панівна форма суспільного виробництва в усіх докапіталістичних формаціях;
5) натуральне виробництво малоефективне і забезпечує дуже повільний розвиток продуктивних сил.
Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва.
Товарне виробництво – така форма організації суспільного господарства, коли продукти виробляються не для власного споживання їхніми виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.
Причини виникнення товарного виробництва:
1) суспільний поділ праці – спеціалізація виробників на виготовленні окремих видів продуктів або на певній виробничій діяльності. Поділ праці є об’єктивною основою необхідності обміну результатами діяльності виробників;
2) соціально-економічна відокремленість виробників, яка робить їх економічно самостійними товаровласниками. Економічною основою відокремленості виробників є приватна власність на засоби виробництва.
Основні риси товарного виробництва:
1) на відміну від натурального господарства є відкритою економічною формою господарства;
2) між виробниками складаються не безпосередні господарські зв’язки, а опосередковані, тобто через обмін продуктами своєї праці як товарами;
3) виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів;
4) товарне виробництво функціонує і розвивається на засадах властивих йому економічних законів (закону вартості, попиту й пропозиції, конкуренції, грошового обігу та ін.).
Типи товарного виробництва:
а) просте товарне виробництво – це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок.
б) розвинута форма товарного виробництва – це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії.
Ринок як категорія - це обмін. Але не просто обмін. Обмін може бути організованим по-різному. Ринок - це обмін, організований по законам товарного виробництва і обігу, сукупність відносин товарного і грошового обігу.
В кожному способі виробництва, в якому діє ринок, вік включається в систему відповідних йому виробничих відносин, обслуговує відповідні даній системі відношення власності.
Сучасний ринок — певна сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами фірм та організацій (насамперед крупними компаніями) і державою (у тому числі наднаціональними органами) з приводу купівлі товарів і послугу сфері обігу та механізм забезпечення цього процесу відповідно до законів товарного виробництва і грошового обігу.
Для ефективного функціонування такого ринку необхідні відповідні умови:
1. Реальний плюралізм форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинутих країн Заходу, то для забезпечення такого плюралізму повинні існувати індивідуальна приватна власність (заснована як на власній, так і на чужій праці), колективна власність (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власності трудових колективів тощо), державна власність, муніципальна власність, змішана форма власності як наслідок різних комбінацій названих форм.
2. Здатність суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. Наявність такого впливу, що передбачає існування монополій (у тому числі олігополій як колективних монополій), знижує ефективність функціонування ринку.
3. Розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації. Це певною мірою послаблює монополістичні тенденції в економіці й сприяє ефективному функціонуванню сучасного ринку.
4. Добре розвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки державою (за переважання економічних методів). Це створює передумови для існування регульованого ринку.
5. Наявність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетингова діяльність.
6. Конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності. Кількість їх у виробництві однотипної продукції повинна становити більш як 7—8, оскільки 1—2 суб'єкти — це монополія, а 3—5 — олігополія.
7. Розвинутий і розгалужений комплекс об'єктів власності, які можуть стати об'єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, у тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій тощо, послуги, різні види цінних паперів — акцій, облігацій, сертифікатів тощо, гроші, нерухомість, предмети споживання та ін.).
8. Наявність ринкової інфраструктури. Тобто комплексу інститутів, підприємств, служб та установ, які забезпечують обслуговування ринку, купівлю-продаж різних об'єктів власності.
У певній сукупності економічних відносин, яку виражає категорія «ринок», ключову роль відіграють відносини власності. Так, у процесі купівлі-продажу товарів і послуг здійснюються їх привласнення й відчуження, створюються передумови привласнення чужої неоплаченої праці (якщо йдеться про купівлю-продаж робочої сили на відповідній біржі); на фондовій біржі такі відносини реалізуються через діяльність посередників-лідерів тощо (внаслідок привласнення засновницького прибутку, випуску цінних паперів інвестиційними компаніями та іншими методами).
Структура ринку — сукупність окремих ринків у межах національної економіки або внутрішнього ринку, світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними.
Розрізняють ринки : засобів праці, природних ресурсів, предметів праці, землі, робочої сили, праці, технології, інформації, товарів, нерухомості, послуг, ринок інтелектуальної власності, фінансовий ринок та ін. Більшість із них може бути поділена на локальні ринки. Так, ринок товарів поділяється на оптовий і споживчий ринки; ринок інтелектуальної власності — на ринок патентів, ліцензій, «ноу-хау», програм математичного забезпечення та ін.; фінансовий ринок — на ринок інвестицій (довготермінових кредитів), ринок грошей (короткотермінових кредитів), ринок валюти, ринок цінних паперів, ринок золота (у сучасних умовах він є водночас і ринком товарів).
Відповідно до ступеня монополізації розрізняють монополізований і олігополістичний ринки, яким протистоїть немонополізований ринок.
Монополізований ринок — ринок, на якому один-два виробники або продавці можуть зосередити у своїх руках усю або переважну масу виробленої продукції, всю сукупність товарів певного виду і диктувати ціни.
На немонополізованому ринку існує багато продавців, кожний з яких окремо неспроможний впливати на процес ціноутворення. На цьому ринку у розвинутих країнах світу діє найбільше господарюючих суб'єктів.
Олігополістичний ринок — ринок, на якому декілька продавців певних товарів чи послуг можуть домовлятися між собою (письмово або усно) щодо поділу ринків збуту і впливати на рівень цін, тобто існує групова монополія.
Між монополізованим і регульованим ринками спільним є те, що ці ринки — високоорганізовані, виникли й розвиваються на вищій стадії капіталізму, існують в умовах дії тенденції до підриву товарного виробництва. Відмінності між цими типами ринків:
1) монополізований (у тому числі олігополізований) охоплює тільки один сектор економіки і лише частково немонополізований (тією мірою, якою розвиваються контрактні відносини між крупними й середніми та дрібними підприємствами), а регульований — всю економіку в єдності трьох секторів (у тому числі державного), хоч і неоднаковою мірою;
2) суб'єктом регулювання монополізованого ринку є монополія (у тому числі й олігополія — колективна монополія), а суб'єктом регульованого — держава і наднаціональні органи;
3) мета такого регулювання в межах монополізованого ринку — привласнення монопольно високих прибутків, а мета державного — стабілізація економічної системи, узгодження різних інтересів (приватних, колективних і суспільних), певне задоволення загальнонаціональних проблем.
Функції ринку:
1) апробація попиту та пропозицій, що обумовлює зв'язки між виробничниками і споживачами та диктує пропорції суспільного продукту;
2) забезпечення підсумкового признання суспільної цінності даного продукту і праці, затраченої на його виготовлення;
3) ринок являється дійовим стимулятором зниження виробничих затрат, бо головною умовою такого впливу є економічна обумовленість цін, вираження в них суспільне необхідних затрат праці з заліком потрібних якостей продукції.
Одним із критеріїв структуризації ринку є його поділ на ринок готової продукції та ринок замовлень (у тому числі державних, торговельних організацій).
Крім того, виділяють організаційно-функціональну структуру ринку, що містить контрактну систему закупівель: систему бірж, ярмарків, виставок та інших посередницьких структур із збуту товарів; прямі зв'язки між виробниками і збутовими організаціями (без посередників), між виробниками і споживачами; маркетинг, рекламу та ін., які формують інфраструктуру ринку.
Між різними видами, типами ринків, їх суб'єктами встановлюються складні прямі й опосередковані зв'язки, на основі яких формуються економічні закони розвитку й функціонування сучасного регульованого ринку.
Ринок має дуже складну внутрішню структуру. В найбільш загальному виді з неї можна включити наступні елементи:
1) ринок товарів;
2) ринок капіталів;
3) ринок робочої сили.
Перший елемент для більш повної характеристики поділимо на ринок засобів виробництва; ринок сільськогосподарської продукції; ринок споживчих товарів та послуг.
Суб'єктами ринкової економіки можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб'єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності. Щодо останніх, то світова практика нагромадила значну кількість різних форм господарювання, які водночас є господарськими суб'єктами. Зокрема, йдеться про такі організаційно-господарські форми, як індивідуально-трудова діяльність; державні підприємства; кооперативи; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; малі підприємства; корпорації, об'єднання, господарські товариства; асоціації, консорціуми; спільні (змішані) підприємства.
Найпоширенішими є три основні форми підприємництва (бізнесу):
одноосібне володіння, товариства, корпорації.
Узагальнюючим для всіх цих форм є поняття фірми, тобто всі вони є юридичними особами, суб'єктами ринкової економіки.
В останні десятиліття суттєво змінилася роль певних суб'єктів господарського життя. Технологічні зрушення у виробництві значно зменшили можливості й переваги великосерійного виробництва, гігантських підприємств та об'єднань. Водночас рентабельність і життєздатність малих форм господарювання, так званих малих підприємств, суттєво зросла. В результаті в країнах з розвинутою ринковою економікою питома вага суб'єктів малого бізнесу та підприємницької діяльності стрімко зростає. У США, наприклад, функціонує понад 15 млн. малих фірм, тобто близько 80 відсотків усіх підприємницьких організацій. Частка малого бізнесу у ВНП досягла 43 відсотки, а в загальній чисельності найманої робочої сили — 58 відсотків.
Основні переваги малих фірм такі:
- незалежність дій, самостійність і свобода при виборі та здійсненні господарського маневру;
- індивідуалізована мотивація розумового ризику та високого кінцевого результату;
- чітко персоніфікована відповідальність за свої рішення, дії та результати роботи;
- гнучка й оперативна адаптація до ситуацій, що перманентно змінюються;
більш низькі управлінські витрати;
- націленість у завтрашній день, перспективу, що зумовлено активною інноваційною політикою фірми.
Це не означає, що малий бізнес не має недоліків. Вони є, і їх не менше, ніж переваг. Однак у цих формах постать власника, підприємця нероздільно пов'язана з функціями виробника.
Звідси його працелюбство, діловитість, турбота про завтрашній день.
Першорядною умовою функціонування ринкової економіки та забезпечення її подальшого розвитку є наявність самостійних, економічно відповідальних не тільки своїми поточними доходами, а й їх майновою власністю товаровиробників. Вони повинні мати свободу для господарського маневру, включаючи право займатися на свій ризик і під свою відповідальність будь-якою діяльністю, не забороненою законодавством, самостійно визначати виробничу програму, вибирати постачальників, споживачів, установлювати ціни, виходячи з кон'юнктури ринку, розпоряджатися доходами, що залишилися після сплати податків і внесення інших обов'язкових платежів, наймати і звільняти працівників відповідно до чинного законодавства, визначати форми та розміри заробітної плати понад прожитковий мінімум, встановлювати винагороди та матеріальні стимули до ефективної праці.
Вирішальним кроком до ринкового господарства є якнайшвидше зростання самостійних товаровиробників — власників індивідуальних, колективних, кооперативних, без яких ринкова економіка неможлива. Зародження й подальший розвиток прошарку господарів як основних суб'єктів ринкової економіки в змозі завести механізм товарно-ринкової саморегуляції, розпочати інтенсивну самоорганізацію всієї економічної системи при активній регулюючій і цілеспрямовано підтримуючій участі держави.
Товарний обіг та відповідний ринок завжди мають вигляд парного відношення продавець - покупець, яке в окритій формі, відносно обігу, виражає внутрішні зв'язки та протиріччя між виробництвом і споживанням. Вони проявляються в сфері обігу як протиріччя між пропонуванням та попитом.
Попит - це вираження потреби, яка виникає на ринку і забезпечена відповідними грошима, попит - це платіжоспосібна потреба. Якщо людина бачить у магазині модні речі та хоче їх придбати, але не має для цього відповідних грошей, то її потреби не можна розглядати як попит.
Пропонування - це сукупність товарів, що знаходяться на ринку або можуть бути доставлені туди. Воно забезпечується виробництвом, але не тотожне йому. Бувають випадки, коли виростили багатий врожай овочів та фруктів, але купити їх не можливо. Тут різниця між виробництвом і пропонуванням виступає достатньо зримо, хоча і в дуже спотвореному виді. Проте різниця має наявність завжди хоча б тому, що рух цін при незмінних масштабах виробництва змінює розміри пропонування. Звідси ясно, що рівновага попиту і пропонування не завжди означає рівновагу виробництва і попиту.
У відповідному співвідношенні попиту і пропонування як по окремим товарам, так і по їх групам, а також по товарній масі в цілому находить прояву кон'юнктура ринку. Вона складається і змінюється під впливом численних факторів (в тому числі це масштаби виробництва, розміри запасів, динаміка цін та грошових прибутків, організація торгівлі та реклами).
Нормальне, тобто адекватне економічним законам, співвідношення попиту і пропонування - це їх рівновага, або відповідність між масштабами та структурою пропонування, Ринкова рівновага - це в кінці кінців одна з прояв збалансованості, пропорційності в розвитку народного господарства. Порушення відповідності між попитом та пропонуванням призводить до виникнення диспропорцій в економіці і дуже негативно впливав на розвиток виробництва і рішення соціальних задач.
Результатом відставання пропонування від попиту є ріст цін, відрив їх від суспільне необхідних витрат праці. Така плата за порушення відповідності між попитом і пропонуванням, за серйозні провали в розвитку виробництва. Підвищення цін при цьому може проходити в рівних формах: як прямий ріст чи як окритий, в тому числі за рахунок асортиментних змін, коли покупець не хоче купляти старі вироби по стабільним цінам, а згоден, хоча і за вищу платню, купляти модні сучасні речі. Це породжує спекуляцію, продаж дефіцитних товарів з-під прилавка тощо. З подібними явищами правоохоронним органам, суспільству необхідно боротися, але викорчувати їх остаточно можливо лише економічним шляхом - при наявності надійної збалансованості попиту га пропонування.
Наслідки порушення відповідності попиту і пропонування не зводяться лише до росту цін. Деформація ринку, яка виникає внаслідок систематичного відриву пропонування від попиту, призводить до порушення нормального економічного обігу, веде знову до диктату виробничника. Уповільнюється процес оновлення продукції, серйозно гальмуються науково-технічний прогрес та підвищення якості товарів і послуг, посилюється фінансова нестабільність. Все це послаблює вплив економічних важелів і стимулів, дезорганізує виробництво і ринок.
Щоб не допустити подібних явищ, дуже важливо постійно вчитися мистецтву управління ринком з допомогою економічних важелів.
Ринок регулюється за допомогою різних методів:
1) прямих (наприклад, розповсюдження державних замовлень на стратегічно вадливі та пріоритетні в соціальному відношенні види продукції);
2) посередніх (ціни, фінансово-кредитні важелі, податки, реклама та ін.).
Особливо важливим регулятором, який впливає одночасно і на попит, і на пропонування, є ціни. З їх допомогою можливо дійсно стимулювати ріст масштабів та поліпшення якості пропонованих товарів і послуг, наповнення ринку. В той же час повинна бути продумана цінова політика, яка сприяє розширенню попиту на одні товари і звуженню його на інші.
Великі можливості має і система маркетингу - сукупність мір, заснованих на комплексному вивченні ринку, що забезпечують цілеспрямоване формування попиту на продукцію та послуги.
Дійовим каналом впливу на масштаби і структуру попиту є єдина політика прибутків. З її допомогою формується перш за все сукупний платіжоспосібний попит населення на товари та послуги.
Одним з важелів регулювання попиту є баланс грошових прибутків та витрат населення.
Планомірно повинні регулюватись також гроші, які залишаються в розпорядженні підприємств та об'єднань. Це досягається за допомогою нормативів розподілу прибутку та фондів економічного стимулювання. Таким чином визначаються масштаби попиту на продукцію виробничо-технічного призначення, яка іде на переозброєння виробництва та на розвиток соціальної сфери (будівництво житла, дитячих закладів тощо).
Одним з важливих каналів регулювання є зміна структури витрат населення.
Важливою особливістю сучасних підходів до регулювання ринку є те, що центральні економічні органи беруть на себе формування макропропорцій попиту і пропонування щодо мікропропорцій (по окремим групам товарів, по взаємовідношення між конкретними постачальниками і споживачами), та вплив на них, як правило, може бути лише посередніми методами, при яких підприємствам та громадянам даються достатньо широкі права для прийняття рішення і свободи маневру.
СУТНІСТЬ ГАЛУЗЕВОЇ ЕКОНОМІКИ
Економіка будь-якої країни є народногосподарський комплекс, що виникає на базі соціального та економічного розвитку, міжрегіонального поділу праці та процесів інтеграції.
Галузева, або компонентна структура народногосподарського комплексу відображає співвідношення, зв'язки і пропорції між великими групами галузей.
Весь народногосподарський комплекс підрозділяється на групи галузей:
-галузі матеріального виробництва: промисловість, будівництво, сільське господарство, а також галузі, пов'язані з постачанням населення продукцією, тобто заготівлі, матеріально-технічне постачання, торгівля і громадське харчування;
- галузі невиробничої сфери: житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, транспорт, зв'язок і т. п.;
- соціальне обслуговування населення: охорона здоров'я, наука, культура і мистецтво, просвітництво, галузі управління і оборони.
Для вивчення будь-якого народногосподарського комплексу велике значення має галузева функціональна класифікація. Вона включає чотири групи галузей:
1) первинні - видобувна промисловість і сільське господарство;
2) вторинні - обробна промисловість;
3) транспорт, торгівля, житлове будівництво, охорону здоров'я, що обслуговують виробництво і населення;
4) управління, наука і наукове обслуговування.
Розвиток виробництва призводить до постійного виділенню нових галузей виробництва, особливо на базі науково-технічного прогресу. При цьому йде процес зниження частки видобувних галузей за рахунок зростання наукомістких.
Для сучасної структури народного господарства характерною рисою є наявність галузевих і міжгалузевих комплексів. Причому все більшою мірою в даний час йде процес зміцнення виробничих зв'язків, інтеграції різних ступенів виробництва. Склалися такі міжгалузеві комплекси, як паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий, будівельний, агропромисловий, транспортний. Всі ці комплекси мають у свою чергу складну і диференційовану структуру.
В умовах розвитку ринкових відносин все більшого значення набуває інфраструктура.
Інфраструктура - це сукупність матеріальних засобів для забезпечення виробничих та соціально-побутових потреб. Вона підрозділяється на виробничу та соціальну. Виробнича інфраструктура включає транспорт, зв'язок, складське і тарне господарство, матеріально-технічне постачання, інженерні споруди, теплотраси, водопровід, комунікації та мережі, газо-і нафтопроводи, іригаційні системи і т. д.; соціальна - пасажирський транспорт, комунально-побутове господарство міст і населених пунктів. Інфраструктура як виробнича, так і соціальна грає найважливішу роль в комплексності народного господарства і в освоєнні нових територій. Хочеться зауважити, що на стартовому рівні переходу до ринкових відносин в нашій країні склалася нераціональна галузева структура. Галузі матеріального виробництва складають понад 70%, галузі невиробничої сфери - менше 30% . Ринкова ж економіка в цивілізованих країнах характеризується іншими пропорціями, в більшості з них понад 50% становлять галузі соціальної, невиробничої сфери .
Сучасна промисловість характеризується високим рівнем спеціалізації. У результаті поглиблення суспільного поділу праці виник
безліч галузей, підгалузей і видів виробництв, що утворять у своїй сукупності галузеву структуру промисловості, яка визначається багатьма громадськими та економічними факторами. Основними з них є: рівень розвитку виробництва, технічний прогрес, суспільно-історичні умови, виробничі навички населення, природні ресурси. Найбільш істотним фактором, що визначає зміни галузевої структури промисловості, виступають науково-технічний прогрес та його основні напрямки - автоматизація, комп'ютеризація і механізація виробництва, вдосконалення технологій, спеціалізація і кооперування виробництва. Зміна та вдосконалення галузевої структури промисловості під впливом науково-технічного прогресу відбуваються безперервно.
У чинній на сьогоднішній день класифікації промисловості виділено п'ять комплексних галузей. Так, паливно-енергетичний комплекс включає галузі паливної та енергетичної промисловості (вугільну, нафтову, газову, сланцеву, торф'яну, електроенергетику). Науково-технічний прогрес надає особливо великий вплив на галузеву структуру машинобудування, де отримують розвиток такі галузі, як електротехнічна, приладобудівна з підгалузями: виробництво засобів обчислювальної техніки, приладів контролю і регулювання складних технологічних процесів, роботів і т. д. створені нові підгалузі в металургійній , хімічної та інших галузях промисловості.
Промисловість поділяється на видобувну та обробну. Галузі обробної промисловості становлять основу важкої індустрії. На їх частку припадає 90% загального обсягу продукції промишленності1. За економічним призначенням продукції вся промисловість поділяється на дві великі групи: виробництво засобів виробництва (група А) і про-
ництво предметів споживання (група Б). Частка продукції галузей групи
А становить більше 65% 1. Розподіл промисловості на групи має важливе економічне значення. Воно дозволяє визначити натурально-речовий складвиробленої продукції, обчислити частку кожної групи в загальному обсязі промислового виробництва і на цій основі встановити правильне співвідношення між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання.
Найважливішою сферою в галузевій структурі світового господарства залишається промисловість. На її частку припадає 28% ВВП промислово розвинених країн і 27% ВВП розвиваються государств2. Провідне становище в загальнопромисловій структурі займають обробні галузі, які забезпечують рівень технічного розвитку інших сфер господарства, так як в них акумулюються науково-технічні досягнення. В індустріальних країнах на них припадає 82,6% промислової продукції і 23% ВВП, у що розвиваються - відповідно 73 і 20% 3. У державах, що розвиваються на відміну від промислово розвинутих відбулося збільшення частки обробної промисловості. У міру розвитку країн відбувається перехід від базових галузей, що є ресурсномісткими, до наукомістких галузей. При цьому спостерігається певна послідовність в переході спочатку від високої частки сировинних і технічно нескладних виробництв до капіталомістким і матеріаломістким і потім до наукомістких галузей. Але структурні зміни в промисловості не призводять до повної заміни одних галузей іншими: змінюється пріоритетність їх розвитку.
Частка добувної промисловості у всіх підсистемах скорочувалася. Для 70 - 80-х років, як і раніше було характерне скорочення частки сільськогоспо-
подарського виробництва у створенні ВВП як у промислово розвинених, так і в країнах. Проте ефективність сільського господарства в більшості районів світу підвищилася. У західних країнах відбулося утворення аграрно-промислового комплексу, що призвело до поліпшення використання кінцевої продукції. У промислово розвинених країнах на частку сільськогосподарського виробництва припадає 2,3% і в країнах, що розвиваються - 15,4% ВВП1.
Це вплинуло і на зміну структури зовнішньої торгівлі. У цілому, вона зрушувалася у бік продукції обробної промисловості. В кінці 80-х років на її частку припадало 75% обсягу зовнішньої торгівлі світу (1980 рік - 58%), в країнах, що розвиваються - 68% обсягу зовнішньої торгівлі (1980 рік - 42%) 2. При цьому розвиваються, не тільки стали більше експортувати продукції обробної промисловості, а й більше імпортувати наукомістких товарів.
Конкуренція (від лат. concurrere — "зіштовхуватися") — економічне суперництво, боротьба між суб'єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і
реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.
Види конкуренції:
За галузево- територіальною ознакою
— внутрішньогалузева - це боротьба між
товаровиробниками однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку. Наслідком внутрішньогалузевої конкуренції є впровадження досягнень науки і техніки, зниження витрат виробництва, підвищення якості продукції. Однак вонане усуває різниці у величині норм прибутку на однакові капітали, вкладені в різні галузі.;
— міжгалузева - це боротьба між товаровиробниками різних галузей економіки за найвигідніші умови (сфери) застосування капіталу.;
— міжнародна - це конкуренція національних і транснаціональних економічних суб'єктів за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів та послуг на світовому ринку. Вона сприяє переливанню капіталів і товарів між різними державами, забезпечує збалансований розвиток світового ринку і світового господарства.
За кількістю суб'єктів ринку та ступенем їх конкурентної сили
— досконала (чиста) — це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі контролювати ринкову ціну.;
— недосконала :
Абсолютна монополія — це така ситуація, за якої на ринку є лише один продавець і безліч покупців, які не мають вибору, а тому змушені купувати необхідний товар за запропонованою ціною.,
монополістична конкуренція — це така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, тобто вона базується на
диференціації продукції.,
олігополія – це модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.
За методами конкурентної боротьби
— цінова;
— нецінова;
— чесна;
— нечесна
Роль
Конкуренція виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника запроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці тощо.
Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.
Досконала (вільна) конкуренція — це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі контролювати ринкову ціну.
Досконало конкурентний ринок характеризується такими рисами:
— бар'єри для входу на ринок мінімальні або взагалі відсутні;
— наявність великої кількості продавців і покупців, жодний з яких не має впливу на ринкову ціну, яка формується на основі
попиту і пропозиції;
— кожний виробник випускає однорідний
продукт, що не відрізняється від продукту інших продавців;
— кожний продавець і покупець володіє повною інформацією про попит, пропозицію і ціну товарів на ринку.
Ринок повністю знеособлений. Усі конкуренти незалежні один від одного, дії підприємця залежать не від дій окремого конкурента, а від ринку загалом. У реальних умовах сучасної практики господарювання конкуренції в чистому вигляді майже не існує.
Недосконала конкуренція виникає там, де не виконуються зазначені вище умови вільної конкуренції.
Розрізняють три ринкові структури недосконалої конкуренції:
- Абсолютна монополія — це така ситуація, за якої на ринку є лише один продавець і безліч покупців, які не мають вибору, а тому змушені купувати необхідний товар за апропонованою ціною. Перешкодою для входження нових фірм до певної галузі є наявність економічних, технічних або юридичних бар'єрів, тому фактично одна фірма представляє всю галузь. Продукція не диференційована і не має близьких замінників. Все це забезпечує монополісту отримання монопольного прибутку. ринок абсолютної монополії трапляється дуже рідко.
- Монополістична конкуренція — це така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, тобто вона базується на
диференціації продукції. Диференціація виникає завдяки високій якості товарів, їх
формі, дизайну, яскравій упаковці, фірмовим маркам і знакам. Все це надає певні переваги продавцям цих товарів, приваблює покупців, які платять більш високу ціну за такі товари. У цьому і полягає монопольність виробників на свою диференційованупродукцію. Найбільш поширеними ринками монополістичної конкуренції є ринки одягу, взуття, безалкогольних напоїв, парфумів.
- Олігополістична конкуренція — це модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.
Для олігополії характерними є такі риси:
— високі бар'єри для входження в галузь;
— мала кількість підприємств у галузі, які можуть контролювати основну частину ринку, виробляючи як однорідну, так і диференційовану продукцію;
— висока взаємозалежність підприємств-олігополістів один від одного за ціною і випуском продукції.
Вихідною моделлю олігополістичного ринку є модель дуополії, коли на ринку діють і конкурують між собою тільки дві фірми. Є ще і така форма недосконалої конкуренції, як олігопсонія. Це такий тип ринкової структури, за якої функціонує невелика кількість покупців певного товару.
Олігополія — провідна ринкова структура сучасної економіки, на частку якої у розвинених країнах припадає більша
частина виробленої продукції.
Домашнє завдання: опрацювати матеріал, виготовити опорний конспект.
Зворотний зв'язок vita1117@ukr.net