06.10.2025 Асинхронни режим (курси)
Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
ВЕЛИКА ЛІТЕРА: усі основні правила для НМТ + ВПРАВА 📝 - YouTube
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Що ж ми називаємо іменником?
Дмитро Білоус дав таке визначення іменнику:
Іменник! Він узяв собі на плечі
Велике діло — визначати речі…
Зверни увагу!
Назву «іменник» почали вживати з 1873 року. Її першим використав Омелян Партицький, який іменник називав речівником. В одинадцятитомному «Словнику сучасної української мови» нараховують близько 135 тис. слів. Серед них іменників майже половина. Порівняно з іменниками дієслів удвічі менше.
Іменник — це самостійна частина мови. Його загальне лексичне значення — це значення предмета, тобто всього того, про що можна сказати: це хто? або це що?
Це єдина частина мови, яка може позначати все, що завгодно, а саме:
назви конкретних речей і предметів (будинок, дерево, зошит, книга, ліжко, лампа);
назви живих істот (чоловік, інженер, дівчинка, юнак, олень, комар);
імена людей, клички тварин, назви фільмів, картин, цукерок тощо (Іван, Надійка, Рябко, «Аватар», «Дев'ятий вал», «Ромашка»);
назви різних речовин (кисень, бензин, свинець, цукор, сіль);
назви різних явищ природи і суспільного життя (буря, мороз, дощ, свято, війна);
назви абстрактних властивостей і ознак (свіжість, білизна, синява);
назви абстрактних дій і станів (очікування, вбивство, біг);
ознаки, властивості (бідність, доброта, чемність);
дії (боротьба, виховання, слухання);
числові поняття (одиниця, десяток, сотня).
Іменник має групи за значенням:
Морфологічні ознаки: змінюється за числами та відмінками, відноситься до певного роду.
Зверни увагу! Іменник відноситься до певного роду, а не змінюється за родами.
Синтаксична роль іменника: виступають у ролі підметів, додатків, обставин, означень, іноді — присудків
06.10.2025 Асинхронни режим (курси)
Будова слова. Спільнокореневі слова й форми того самого слова
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
Спільнокореневі слова [Типове завдання НМТ]
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Спільнокореневі слова мають однаковий корінь, але відрізняються лексичними значеннями. Цих значень надають префікси, суфікси, інші корені чи основи. Спільнокореневі слова можуть належати до різних частин мови.
Приклад: Гість — гостина, гостинний, гостинно, гостинність, гостинець, гостинчик, гостювати, загостювати, негостинний.
Форми слова мають однаковий корінь, одне лексичне значення, а відрізняються лише граматичними формами (рід, число, відмінок). Тобто змінюється лише закінчення.
Приклад: Гість — гостя, гостю, гостем, на гостеві; гостя, гості.
Яка ж різниця? У спільнокореневих словах змінюється склад основи (додаємо чи відкидаємо суфікси, префікси, інші основи) — у формах слова змінюється закінчення.
Зверни увагу!
Спільнокореневі слова слугують для зв'язку речень у тексті, для розкриття теми чи ідеї твору. Завдяки спільнокореневим словам досягається цілісність тексту.
Приклад: Під зогнилим тином в усі боки розрослася дереза. А у дворі були лопухові джунглі. Я ще ніколи не бачив таких гігантських лопухів. Верхівками вони здіймалися аж над дерезою, а величезними листками встелили весь двір. Навіть нікуди нозі ступити (М. Слабошпицький).
29.09.2025
Поняття про фразеологізми
Сьогодні відбудеться заняття о 16.50 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДО НМТ: 20 завдань на відповідності! - YouTube
Лексика та фразеологія на ЗНО (НМТ) 🔥
Фразеологізми на ЗНО (НМТ) 📕
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Кожна мова світу має у своєму арсеналі потужну зброю, що допомагає увиразнити мовлення, збагатити його, передати всі відтінки значень. Це фразеологізми. Не виняток й українська мова. До її складу входять десятки тисяч сталих висловів, мовних кліше, приказок, афоризмів. Про їхнє значення, походження розкажуть фразеологічні словники.
Фразеологізми — джерело неповторності літератури. У мовленні фразеологізми використовують з різною метою: для надання висловлюванню образності, емоційності, експресивності; створення відтінку іронії, жарту, насмішки, сарказму тощо; вираження позитивних емоцій або фамільярності; відтворення найтонших нюансів значення, характеристики предмета, явища, ситуації.
Приклад: Копилити губи, мотати на вус, протуркотіти вуха, розмахувати кулаками після бійки, бити себе в груди, хапатися за соломинку, гнути спину, танцювати від печі, ковтати слину, махнути рукою, зіпнутися на ноги, руки сверблять, склавши руки, пальчики оближеш, як за рідного батька.
Жоден мовний стиль не обходиться без фразеологізмів. Найбільше їх у художньому, публіцистичному, розмовному, де основна їх функція — вираження образності (дати драла, брати участь, хоч у рамці вправ). В офіційно-діловому стилі такі мовні звороти (мовні кліше) покликані уніфікувати способи спілкування, зробити його чітким, у науковому — частіше фігурують як термінологічні сполуки, що виражають одне поняття (ухвалити рішення, досягти згоди, порядок денний, броунівський рух, нейтральна реакція). Особлива яскравість фразеологізмів виявляється в живому мовленні.
Приклад: Крізь сей вінок дивлюсь я в далечінь минулих днів: вінки, вінки, куди ні скинеш оком, вінки пливуть на головах героїв (Чайка Дніпрова). Їй здається, що у місті гроші самі ростуть, наче на вербі в її городі груші (За В. Дроздом).
Фразеологізм (фразеологічний зворот) – це стійке, лексично неподільне і цілісне словосполучення (речення), яке за значенням дорівнює одному слову. Розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми, називається фразеологією.
Зверни увагу! Фразеологізм уживається як ціла нерозкладна словникова одиниця. Значення фразеологізму не збігається із значенням окремих слів, що входять до його складу. У реченні такий вислів може виконувати функцію будь-якого члена речення. Працювати до сьомого поту — запорука успіху. Йому ставало тепло на серці (Р. Самбук). Остап опирався бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав (М. Коцюбинський). Звісно, ці розбійники й гультіпаки хотіли вбити мене, але милостива доля врятувала від такого сумного кінця: судилося мені ще потоптати ряст (В. Шевчук). У нього був неперевершений талант грати на нервах.
Фразеологічні звороти кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу. Нормативність вживання слів у таких сполуках закріплена в словниках і літературі: випливає (а не витікає) зі слів; відігравати роль (а не значення). Фразеологізми нечасто можна перекласти з однієї мови на іншу. Здебільшого необхідно шукати близькі за значенням аналоги в мові перекладу: світ за очі — куда глаза глядят, хоч в око стрель — хоть глаз выколи, як муха в окропі — как белка в колесе.
Основні ознаки фразеологізмів
Усі фразеологізми мають декілька спільних ознак:
відтворюваність у мовленні;
постійний лексичний склад;
у реченні всі компоненти фразеологізму виконують одну синтаксичну функцію;
наявність синонімічних та антонімічних зв’язків з іншими фразеологізмами і словами.
Будова фразеологізмів
За компонентним складом і граматичними зв’язками розрізняють такі види фразеологізмів:
фразеологізми-речення (Одна пташка весни не наспіває. Баба з воза — кобилі легше);
словосполучення (жовта преса, дерти носа, легка рука, земля обітована, манна небесна);
фразеологізми-слова (Антей, Отелло, Соломон, Нарцис, одіссея, Крез).
Класифікація фразеологізмів
1. Фразеологічні зрощення (ідіоми) — стійкі нерозкладні словосполучення, значення яких не випливає зі значень їхніх компонентів. Вони неподільні за змістом і не перекладаються іншими мовами дослівно (собаку зарито — суть справи, зарубати на носі — запам'ятати).
2. Фразеологічні єдності — усталені словосполучення, цілісне значення яких мотивується значеннями їхніх компонентів (курча жовтороте — недосвідчений, ребра можна порахувати — дуже худий). Деякі з них допускають доповнення іншими компонентами (триматина повідку — тримати на короткому повідку). Для фразеологічних єдностей характерні римовані співзвуччя (всякої тварі по парі, катюзі по заслузі).
3. Фразеологічні сполуки — стійкі словосполучення, компоненти яких мають обмежені зв’язки з іншими словами, але не втратили самостійності (порушити питання або тему, бере жаль або страх).
4. Фразеологічні вислови складаються зі слів із вільним значенням. Серед них мовні кліше, виражені простим словосполученням (дипломатичні кола, зустріч на найвищому рівні, холодна війна, апелювати до громадськості), прислів’я, приказки та крилаті вислови (За одного битого двох небитих дають. Борітеся — поборете. Добрими намірами вимощена дорога до пекла).
Багатозначність, синонімія й антонімія фразеологізмів
Для фразеологізмів, як і для звичайних слів, властиві такі явища, як багатозначність, синонімія й антонімія. У багатозначному фразеологізмі може поєднуватися пряме значення з переносним. Щоправда, багатозначність серед фразеологізмів трапляється рідко.
Приклад: Не розгинаючи спини, розведіть руки в сторони, потім кінчиками пальців правої руки торкніться пальців лівої ноги (пряме значення). Неможливо прожити усе життя не розгинаючи спини (переносне значення, мається на увазі принижуватися перед кимось). Мотря все життя працювала не розгинаючи спини (переносне значення, мається на увазі важко працювала).
29.09.2025
Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика
Сьогодні відбудеться заняття о 16.05 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДО НМТ: 20 завдань на відповідності! - YouTube
Лексика та фразеологія на ЗНО (НМТ) 🔥
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Окрім загальновживаних слів, є також слова, які обмежуються територією або групою суспільства.
До лексики обмеженого вжитку належать:
терміни, які використовуються для точного визначення спеціальних понять і становлять окрему групу виробничо-професійної лексики: діагноз — слово грецького походження — діа — «прозорий», а гнозис — «знання»;
професіоналізми — назви професійних понять: добрива, меліорація, жнива, тиск, лікарняний, щеплення.
Зверни увагу! У мовленні представників різних професій одне й те слово може позначати різні поняття: вишка — висока вузька дерев’яна споруда на стовпах на певній висоті над землею; вишка — вища математика; вишка — найвища міра покарання.
діалектна лексика, або діалектизми (від грецького dialektus — наріччя), є засобом усного спілкування людей певної території: стир — ганчірка для витирання столу, кінва — відро, файно — гарно;
жаргонна лексика, або жаргонізми (від французького jargon — «пташина мова») — це слова, що вживаються групою людей, об’єднаних спільними інтересами, звичками, родом занять: променад (прогулянка), кльовий (хороший, гарний), предок (батько);
Зверни увагу! Змішування у мовленні українських та російських слів і мовних форм називають суржиком. Суржиковому мовленню властиві і росіянізми: самольот, строїти, столова, діжурний, і помилково перенесені в українську мову російські граматичні форми: головна біль — замість головний біль; самий відомий — замість найвідоміший.
На відміну від стилістично забарвлених слів, які надають мові образності, руху, суржик мову засмічує.
22.09.2025
Розділ 2. Лексикологія. Фразеологія
Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов.
Сьогодні відбудеться заняття о 16.50 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Лексика та фразеологія на ЗНО (НМТ) 🔥
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Лексичний склад української мови неоднорідний за походженням. До нього входять слова, що відрізняються за «місцем народження». Перша група – успадковані й власне українські слова. Друга група — запозичені, що прийшли з інших мов. Успадковані слова дійшли до нас із попередніх періодів розвитку мови, так званої прадавньої мовної єдності, або праіндоєвропейської мови. Вони мають близьких родичів у споріднених мовах — білоруській, російській, литовській, польській, німецькій, французькій, англійській. Про спільне походження таких слів свідчать їх подібне звучання та будова.
Приклад: Праіндоєвропейська: méhtēr («мати»); українська: мати; білоруська: маці; російська: мать; литовська: motina; польська: matka; німецька: Mutter; французька: mère; англійська: mother.
Власне українські слова є кількісно найбільшим і найрізноманітнішим шаром лексики (до 90 % слів).
Приклад: Назви спорідненості (невістка, брат, шурин), назви частин тіла (рука, чоло), назви тварин (корова, кінь, порося), назви рослин (дуб, береза, бук), назви предметів і явищ природи (колесо, запрягати, ніч) тощо.
До запозиченої лексики належать слова іншомовного походження (приблизно 10% слів).
З давньогрецької — миска, ангел, кедр, граматика, філософія, хор тощо.
Із латинської — республіка, конституція, формула, префікс, юрист, адвокат; лекція, студент, екзамен, інститут, факультет, університет.
Із тюркських мов — отаман, богатир, чумак, козак; кавун, гарбуз, шашлик, казан, диван, тулуб, базар, ярлик; чабан, тара, баран,сарай, бахча.
З німецької мови — майстер, кран, кнопка, клейстер; фартух, бутерброд, апельсин, касир, штрудель; штраф, штаб, фланг, бинт, курорт; флейта, жанр, гастроном.
З французької мови — парламент, політика; костюм, блуза; кабінет, пудра, одеколон; атака, команда, парфум.
З англійської мови — піжама, светр, пудинг, мітинг, клуб, лідер, трамвай, тролейбус, танк, комбайн, футбол, бокс, спорт, чемпіон, катер, яхта.
З голландської (боцман, гавань, матрос), італійської (арія, дует, соло, концерт, фортепіано), іспанської (ананас, корида), румунської (бринза, банош), угорської (гуляш, чардаш, бограч), арабської (алгебра, атлас), китайської (чай, мандарин), польської (пироги, пані, шляхетний) та інших мов.
Зверни увагу!
Особливості, за якими можна «упізнати» іншомовне слово: у словах тюркського походження наявні кілька літер а: хабар, базар, чалма, саман, чабан; слова грецького походження містять буковсполучення пс, кс: ксерокс, епсилон, екліпс, психіка; тільки іншомовні слова мають на початку слова літеру а: алюзія, альтанка, алегорія, алергія; у словах французького походження наголос на останньому складі: жалюзі, пюре, мадам, резюме; слова німецького походження містять сполучення кількох приголосних, у тому числі, і на початку слова: масштаб, штрудель, рейхстаг; звук [ф] не характерний для української мови, тому всі слова, які починаються з цього звука, є іншомовними: формат, форум, фурункул.
Серед запозичених слів виділяють інтернаціоналізми — слова, які вживають у багатьох неспоріднених мовах у спільному значенні. Найбільше таких слів у галузях: політичній (імпічмент, консенсус, референдум); науковій (аргумент, молекула, колоквіум); технічній (сканер, фільтрація, циркуляція); освітній (семестр, екзамен, школа, ліцей); мистецькій (арія, мюзикл, шоу, мольберт); спортивній (олімпіада, стадіон, футбол, бокс).
Зверни увагу! Про значення та походження запозичених слів можна дізнатися зі словника іншомовних слів та етимологічного словника.
22.09.2025
Розділ 2. Лексикологія. Фразеологія
Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми.
Сьогодні відбудеться заняття о 16.05 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
Це пряме чи переносне значення? 🤔 [Типове завдання НМТ]
ОМОНІМИ чи багатозначні? 🤔 Типове завдання на НМТ! 📝
100 ЗАВДАНЬ: ЛЕКСИЧНІ ПОМИЛКИ ДЛЯ НМТ (і не лише 😉)
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Лексика — сукупність слів, які входять до складу певної мови, діалекту, сфери вживання. Розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови, називається лексикологією (від грец. lexikos — словесний і logos — учення). Основна одиниця лексики — слово, яке сприймається як звук або сукупність звуків і має певне смислове навантаження.
Лексичне значення — те, що означає слово, його зміст. Кожне повнозначне слово має одне або кілька значень.
Приклад: Слово яблуко означає плід яблуні (перев. кулястої форми).
Лексичне значення мають усі слова, крім службових. Значення усіх слів, що є в мові, пояснюють у тлумачних словниках.
Однозначні й багатозначні слова
Слова можуть бути однозначними й багатозначними. Однозначним називається слово, що має одне значення.
Приклад: Назви людей за різними ознаками (школяр, менеджер, сусід, киянин), назви страв (борщ, галушки, плов), назви рослин (настурція, кедр), терміни (іменник, присудок, біологія), назви місяців і днів (березень, неділя) тощо.
Багатозначним називається слово, що має два і більше значень. Такі слова називають явища, предмети, ознаки, у чомусь схожі між собою.
Приклад: Крило літака за обрисами і призначенням нагадує крило птаха. Слово холодний має значення жорстокий, злий, тому що холод, низькі температури зазвичай негативно на нас впливають.
Зверни увагу!
У тлумачному словнику різні значення слова наводять в одній статті під різними номерами.
Багатозначні слова мають пряме і переносне значення.
Пряме значення
Пряме значення слова — це його основне лексичне значення. Найчастіше пряме значення є первинним, тобто тим, що вперше стало назвою.
Приклад: Пряме значення слова крило — літальний орган птахів, комах та деяких ссавців.
Переносне значення
Переносне значення слова — це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого.
Приклад: Крила мрії (мріяти), крила пісень (співати), узяти під своє крило (захищати), летіти з одним крилом (без підтримки).
Зверни увагу!
Часто в переносному значенні вживаються назви тварин: лисиця — хитра людина; заєць — боягуз; лев, орел — людина смілива. На основі переносних значень виникають фразеологізми й сталі вирази: залізна воля, зміїна душа, солов'їна мова. Слово в прямому значенні — це звичайна, повсякденна назва чогось (предмета, дії, ознаки). Слово в переносному значенні — назва образна, перенесена з одних предметів і явищ на інші. Переносних значень у слові може бути кілька.
Приклад: Слово залізний у прямому значенні — виготовлений із заліза, той, що має відношення до заліза (залізна руда, залізні двері). У переносному — міцний, непорушний, вічний (залізний характер, залізні нерви, залізне слово).
Зверни увагу! Доречне використання слова в переносному значенні робить мову виразнішою, яскравішою, надає їй образності й поетичності.
Багатозначні слова не слід плутати із словами, що звучать однаково, але мають абсолютно різне, не пов'язане зі схожістю ознак, значення (омоніми).
Приклад: Слово «голова» — багатозначне. Воно має декілька значень, які вказують на важливість, особливу роль предмета:
голова — частина тіла людини чи тварини, у якій міститься мозок — вищий відділ центральної нервової системи;
голова — керівник установи чи об'єднання (голова делегації);
голова — основне, головне в чому-небудь (хліб — усьому голова);
голова — передня частина чого-небудь, де знаходиться об'єкт для керування (голова потягу).
Слово «коса» — омонім. Воно має два значення, які не мають спільного в значенні:
Слова, які мають приблизно однакове лексичне значення, називаються синонімами.
Приклад: Слова «заметіль», «віхола», «завірюха», «хуртовина» означають приблизно одне й те ж — «сильний вітер за снігом».
Зверни увагу! Синонімом не можна вважати слово, яке є видовою чи родовою назвою до вказаного.
Приклад: Слово «тварина» не є синонімом до слова «заєць».
Слова, які мають протилежне лексичне значення називаються антонімами.
Приклад: Ніч — день, світлий — темний.
Не до кожного слова можна підібрати синонім чи антонім.
15.09.2025
Розділ 1. Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія
Написання через слів іншомовного походження
Сьогодні відбудеться заняття о 16.50 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
100 пар слів: іншомовні слова та українські відповідники 💙💛
И та І в словах іншомовного походження на НМТ ✍️ + вивчення ІНШИХ мов 🇬🇧
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Чипси чи чіпси?
З часом в українську мову увійшла велика кількість іншомовних слів. Правопис деяких із них відрізняється від правопису власне українських слів.
Щоб правильно написати запозичені слова загальної назви, треба запам’ятати так зване «правило дев’ятки».
Чому дев’ятки?
Дев’ять літер, після яких перед літерами, які позначають приголосний звук (окрім «Й»), у словах іншомовного походження пишемо «И».
Це літери Д, Т, З, С, Ц, Ч, Ш, Ж, Р.
Приклад: Ч..пси — літера Ч входить до правила «дев'ятки», після пропущеної літери бачимо літеру П. Вона позначає приголосний звук [п], тому правильно писати чИпси.
Зверни увагу!
У низці слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и: вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера, а також у словах, запозичених зі східних мов, переважно тюркських: башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.
И пишемо також у запозичених словах, що є географічною назвою:
• які закінчуються на -иди, -ика — Атлантида, Корсика, Мексика;
• після ж, ч, ш, щ, ц — Чилі, Алжир, Вашингтон, Чикаго, Лейпциг;
• зі сполученням -ри- перед буквою на позначення приголосного — Крит, Париж, Мадрид, але Австрія;
• у деяких назвах після д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою — Аргентина, Бразилія, Ватикан, Сирія, Сицилія, Братислава.
Букву і пишемо:
• на початку слів — ідея, Іліада;
• у кінці невідмінюваних слів — журі, таксі;
• перед буквами на позначення голосних звуків та [й] — геніальний, аудієнція;
• після букв, що не входять до «дев’ятки» — бізнес, фініш;
• у власних назвах після букв на позначення приголосних, крім шиплячих — Лісабон, Міссісіпі, Дідро, Грімм.
15.09.2025
Розділ 1. Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія
Основні правила переносу слів з рядка в рядок
Сьогодні відбудеться заняття о 16.05 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Як переносити слова з рядка в рядок 🤔 Правила переносу + ПРАКТИКА
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Зверни увагу!
Частини слів із рядка в рядок переносимо за складами. Але не кожен склад можна залишати в попередньому рядку або записувати в наступному!
Запам'ятай такі правила:
Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку й не переносимо в наступний.
Приклад: Можна: Ма-рія, пла-ваю. НЕ можна: Ма-рі-я, пла-ва-ю.
Не розриваємо сполучення літер дж, дз, які позначають один звук [дж], [дз], [дз'].
Приклад: Можна: про-во-джу, пі-джак, ро-дзин-ка. НЕ можна: про-вод-жу, під-жак, род-зин-ка.
Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з — до кореня), то їх можна розривати.
Приклад: Можна: під-за-хис-ний, від-жи-ти. НЕ можна: пі-дза-хис-ний, ві-джи-ти.
Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюємо від попередньої літери.
Приклад: Можна: куль-ба-ба, ка-в'яр-ня, буль-йон. НЕ можна: кул-ьба-ба, кав-'яр-ня, бул-ьйон.
Не розриваємо буквосполучення ьо, йо.
Приклад: Можна: ко-льо-ро-вий, ра-йон. НЕ можна: коль-оро- вий, рай-он.
Не відриваємо скорочення від слів, яких вони стосуються. Так само не відриваємо ініціали від прізвища.
Приклад: Можна: 15 км, ХХ ст., Т. Г. Шев-чен-ко, ООН. НЕ можна:15-км, ХХ-ст., Т. Г.- Шевченко, ОО-Н.
При переносі складних слів не залишаємо в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу.
Приклад: Можна: од-но-но-гий, ба-га-то-рів-не-вий. НЕ можна: од-нон-огий, ба-га-тор-ів-не-вий.
Зверни увагу!
У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами.
08.09.2025
Розділ 1. Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія
Правопис великої літери. Лапки у власних назвах.
Сьогодні відбудеться заняття о 16.50 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
ВЕЛИКА ЛІТЕРА: усі основні правила для НМТ + ВПРАВА 📝
ЛАПКИ У ВЛАСНИХ НАЗВАХ: основні групи назв з лапками, винятки, тести та вправа 🔥
Опрацюйте теоретичний матеріал.
З великої букви пишемо перше слово офіційних назв найвищих державних посад та посад керівників міжнародних організацій.
Приклад: Генеральний прокурор України, Генеральний секретар ООН, Президент України, Голова Верховної Ради України, Президент Сполучених Штатів Америки.
У назвах премій перше слово і власні назви в них пишемо з великої букви.
Приклад: Нобелівська премія, Національна премія України імені Тараса Шевченка, Державна премія України імені Олександра Довженка.
У назвах найвищих органів влади і державних установ України, у повних офіційних найменуваннях глав церков із великої букви пишемо всі слова: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Папа Римський.
У назвах політичних партій і рухів, назвах церков, офіційних складених назвах органів влади, установ і організацій, товариств і об’єднань, назв ікон, монастирів із великої букви пишемо перше слово і всі власні назви.
Приклад: Республіканська партія США, Соціал-демократична партія України, Міністерство освіти і науки України, Національний банк України, Володимирський собор, храм Христа Спасителя.
У назвах історичних подій, епох, календарних періодів і свят з великої букви пишемо перше слово і власні назви.
Приклад: Велика французька революція, Руїна, Столітня війна, Паризька комуна, епоха Відродження, Друга світова війна.
Пишемо з великої літери та в лапках:
назви художніх та мистецьких творів, наукових праць, періодичних видань: повість «Зачарована Десна», картина «Таємна вечеря», скульптура «Мислитель», журнал «Дивослово» (АЛЕ назви релігійних книг — без лапок: Біблія, Євангеліє, Коран, Тора);
назви сайтів з родовим словом: мережа «Фейсбук», енциклопедія «Вікіпедія»;
назви аеропортів, станцій метро, санаторіїв, готелів, кав’ярень тощо: аеропорт «Хитроу», станція метро «Колізей», готель «Дніпро» (АЛЕ залізничні вокзали й станції — без лапок: Львівський вокзал, станція Жмеринка);
назви продуктових, парфумерних, промислових товарів, напоїв: цукерки «Ромашка», сир «Гауда», ковбаса «Шинкова», мінеральна вода «Поляна Квасова», кросівки «Адідас»;
назви виробничих марок технічних виробів (машин, приладів): автомобіль «Фольксваген», літак «Боїнг 777». Але назви самих виробів беремо в лапки і пишемо з малої букви: «фольксваген», «боїнг»;
назви орденів, відзнак: орден «Мати-героїня», медаль «За відвагу» (узгоджені найменування з родовою назвою — без лапок: орден (кого?) Княгині Ольги, орден (чого?) Дружби народів);
у неспеціальних текстах назви сортів рослин: пшениця «золотоколоса», груша «дюшес», малина «геракл».
Зверни увагу!
У складених назвах інформаційних агентств усі слова, крім родового найменування, пишемо з великої букви й без лапок: агентство Українські Національні Новини, агентство Франс Пресс, агентство Інтерфакс.
08.09.2025
Розділ 1. Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія
Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака (знака м’якшення). Правила вживання апострофа
Сьогодні відбудеться заняття о 16.05 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
М’який знак [Типове завдання НМТ]
Апостроф: усі правила та тести для практики [Типове завдання НМТ]
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Пишемо ЬО
Сполучення букв ьо пишемо для пом'якшення попереднього приголосного перед о. Приклад: Льон, у нього, тьохкання, дьоготь, дзьоб.
Зверни увагу! ЬО може бути лише в кінці чи в середині складу: кольоровий, сьомий, учотирьох.
Пишемо ЙО
Сполучення букв йо пишемо для позначення звуків [й] та [о]. Приклад: Павільйон, бойовий, гайок, район.
Зверни увагу!
ЙО може бути лише на початку складу чи цілим складом: майонез, йод, його, Андрійович
Знаком ь позначаємо м’якість приголосних звуків на письмі.
Знак м’якшення пишемо:
Ь пишеться після м’яких д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: дядько, радість, низько, заносьте, гедзь, доброволець, коваль, тінь.
Після м’яких приголосних у середині складу перед о: чотирьох, дзьоб, сьомий, льодяний, відьом.
У словах на -зький, -ський, -цький; -зькість, -ськість, -цькість; -зько, -сько, -цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -ськи, -цьки: вузький, львівський, галицький, слизько, багацько, по-сусідськи, по-запорізьки, по-донецьки.
Зверни увагу!
У словах баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, плаский (плоский), порский, різкий і похідних утвореннях: боязкість, в’язкість, баско, різко тощо знак м’якшення не пишеться, оскільки тут з, с разом із к не творять суфіксів -зк-, -ск-.
У суфіксах -еньк-, -оньк-; -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: ніженька, квітонька, голубонька, добресенька, тонюсінька, рівнісінька.
Після м’якого л перед наступним приголосним: наковальня, вітальня, сільце, крильце, гомельський.
Зверни увагу!
Не ставиться знак м’якшення після л у групах -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: гомілка — гомілці, галка — галці, галченя, монголка — монголці, Наталка — Наталці, Наталчин, рибалка — рибалці, рибалчин, сопілка — сопілці, АЛЕ: Галька — Гальці, Гальчин.
У родовому відмінку множини іменників жіночого роду й середнього роду на -нн(я), -ц(е): крамниця — крамниць, копальня — копалень, штольня — штолень, вітання — вітань, серце — сердець, серць, крильце — крилець.
У дієслівних формах дійсного та наказового способу: ходить, сміється, просіть, виходьте, скинь, скиньте, полагодьте, заносьте, заносься.
Зверни увагу!
Ь — це єдина літера української абетки, що самостійно не позначає звука. У фонетичній транскрипції знак м’якшення позначаємо так: [`].
Зверни увагу!
Для кращого засвоєння правил склали так звані мнемонічні фрази (вислови для запам’ятовування). Існує така фраза і для знака м’якшення: Де Ти З’їСи Ці ЛиНи ДЗ. Саме після цих букв пишемо знак м’якшення.
Апостроф пишемо перед буквами я, ю, є, ї:
Після букв, що позначають губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф]: б’ю, п’ятниця, в’юн, м’ясо, Стеф’юк.
Після букви р, що позначає твердий приголосний [р]: пір’я, подвір’я.
Після букви к у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’янівка, Лук’янович тощо.
Після префіксів, що закінчуються твердим приголосним, перед наступними я, ю, є, ї: під’їзд, між’яр’я.
Після першої частини складних слів, яка закінчується твердим приголосним: дит’ясла, Мін’юст.
Апостроф НЕ пишемо перед буквами я, ю, є, ї:
Після букв, що позначають губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф], якщо перед ними є інша буква на позначення приголосного, крім р: свято, морквяний, тьмяний, АЛЕ торф’яний, черв’як, арф’яр.
Після букви р, що позначає м’який приголосний [р']: ряска, буря, рядно.
Зверни увагу! Букви я, ю, є, ї після апострофа позначають два звуки — [йа], [йу], [йе], [йі]: в’юн [вйун].
Зверни увагу! Для кращого засвоєння правил склали так звані мнемонічні фрази (вислови для запам’ятовування). Існує така фраза й для апострофа: МаВПа БуФ. Саме після цих букв пишемо апостроф.
01.09.2025
Розділ 1. Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія
Основні випадки уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних
Сьогодні відбудеться заняття о 16.50 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
Фонетика: найлегше пояснення | Уподібнення звуків | НМТ 2024
Фонетика: найлегше пояснення | Уподібнення звуків | НМТ 2024 - YouTube
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Уподібнення приголосних в українській мові відбувається:
1. За м'якістю. Приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] перед наступними м'якими приголосними та перед [і] вимовляються м'яко. Приклад: Весняні [веис'н'áн'і], радість [рáд'іс'т'], дзінь [дз'íн'], уманський [ýман'с'кией].
2. За глухістю-дзвінкістю. Наступний дзвінкий приголосний одзвінчує попередній глухий приголосний: футбол [фудбóл], якби [йаґбú].
Зверни увагу! Це впливає на визначення кількості звуків і букв. У слові «отже» — [ó(дж)еи] глухий [т] переходить у дзвінкий [д] і зливається із [ж], тому переходить в африкату [дж]. Відповідно, кількість букв у цьому слові — 4, а звуків — 3. Префікс з- перед глухими [к], [п], [т], [ф], [х] вимовляється як [с] (оглушується), це закріпилося на письмі. Приклад: Скрутити, спиляти, стриножити, сформувати, сховати.
Префікси роз-, без-, через- можуть вимовлятися дзвінко й глухо перед глухими (залежно від темпу вимови): [розпúл'уватие] і [роспúл'уватие], [беизтурбóтно] і [беистурбóтно].
Перед глухими шиплячими [ч], [ш], [ж] кінцевий приголосний префікса оглушується: безшовний [беиш:óвнией], розжувати [рож:увáтие], безчестя [беишчéс'т'а].
Перед глухими шиплячими [ч], [ш] префікс і прийменник з змінюється на [ш]. Пишемо: зчесати, зшити, з часом, з шинкою, а вимовляємо[шчеисáти], [ш:úтие], [шчáсом], [ш:úнкойу].
Запам'ятай такі випадки уподібнення:
-ться — [ц':а]
водяться [вóд'ац':а]
-шся — [с':а]
крутишся [крýтиес':а]
-тч-; -тш- — [ч:]
скотч [скóч:]
коротший [корóч:ией]
-зш-; -сш- — [ш:]
підрісши [п’ідр'íш:ие]
-шці — [с'ц'і]
подушці [подýс'ц'і]
-жці — [з'ц'і]
переможці [пеиреимóз'ц'і]
-чці; -тці — [ц':і]
нічці [н'íц':і];
тітці [т'íц':і]
-тц- — [ц:]
золотце [зóлоц:еи]
-зж- — [ж:]
безживний [беиж:úвнией]
-зч- — [шч]
розчулити [рошчýлиетие]
-здж- — [ждж]
з джурою [жджýройу]
зс- — [с:]
з селом [с:еилóм]
зш- — [ш:]
без шуму [беишý:му]
При словозміні й словотворенні в українській мові часто виникає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює вимову. «Незручний» звук у такому разі пропускаємо, тобто спрощуємо для себе вимову. У результаті мовлення стає милозвучнішим, а вимова — легшою. Таким чином, спрацьовує правило «третього зайвого». Спрощення відбувається не тільки у вимові — воно позначається й на письмі: вартість — вартісний, об'їзд — об'їзний.
Спрощення на письмі.
Спрощуються звуки [д], [т], [л], [н], [к] у таких групах приголосних:
здн — зн: проїзд — проїзний; поїзд — поїзний;
ждн — жн: тиждень — тижневий;
стн — сн: радість — радісний; уста — усний;
стл — сл: щастя — щасливий; лестити — улесливий; стелити — слати;
слн — сн: мисль — умисний, навмисно; масло — масний, Масниця; ремесло — ремісник;
рдц — рц: серденько, сердечний — серце, серцевина;
рнц — нц: чернець — ченці;
зкн — зн: бризки — бризнути;
скн — сн: блиск — блиснути, тиск — тиснути, АЛЕ випуск — випускний, виск — вискнути.
Зверни увагу! У цих правилах є винятки: тоскно, скнара, скніти, кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять, шістсот, п'ятдесят, зап’ястний, хворостняк, дев'яностники і похідні. АЛЕ надкісниця.
Спрощення лише у вимові.
Спрощення не позначається на письмі, а тільки у вимові (букву т у буквосполученні стн зберігаємо, хоч відповідний звук не вимовляємо):
у запозичених словах: баласт — баластний, контраст — контрастний, компост — компостний, гігант — гігантський, агент — агентство, студент — студентство;
у групах стц і стч: невістка — невістці, невістчин; хористка — хористці, хористчин; пастка — у пастці
01.09.2025
Розділ 1. Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Наголос
Сьогодні відбудеться заняття о 16.05 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
НМТ 2025: як вивчити наголоси за 1 ДЕНЬ!
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Як ти вже знаєш, в українській мові є 38 звуків і 33 літери для передачі цих звуків на письмі.
Чому така різниця між кількістю звуків і букв? Деякі букви (я, ю, є) позначають два звуки у певних позиціях. Букви ї, щ завжди позначають два звуки. Буквосполучення дж, дз інколи позначають два звуки, а інколи — один. В українській мові розрізняють тверді приголосні звуки (22) й м'які приголосні (10), голосні звуки (6). Тому звуків більше, ніж букв.
Коли я, ю, є позначають два звуки і коли такого не відбувається?
Букви я, ю, є позначають два звуки [йа], [йу], [йе] на початку слова, після голосного, після апострофа, після знака м'якшення. Приклад: Яструб [йаструб], юшка [йушка], Юлія [йул'ійа], від'ємний [в’ідйемний], мільярд [м’іл'йард].
Букви я, ю, є позначають один звук [а], [у], [е] та м'якість (напівпом'якшеність) приголосного, коли стоять після букви на позначення приголосного. Приклад: Земля [зеим’л'а], рюші [р'уш’і], дятел [д'атеил].
Зверни увагу! Буква ї завжди позначає два звуки [йі], тому що стоїть або після голосного, або на початку слова: їхати [йіхати], колії [кол'ійі]. Якщо літера ї займає позицію після приголосних, то за орфографічним правилом перед нею слід ставити апостроф і позначати попередній звук як твердий: [п'ідйізд] під'їзд, [п’ірйіна] пір’їна.
Що потрібно знати про букву щ? Буква щ завжди позначає два звуки [шч]: щур — [шчур].
Для чого слугує знак м'якшення? Буква ь не позначає звук, а слугує тільки для пом'якшення попереднього приголосного: корабель [корабел'].
Коли дж, дз позначають два звуки і коли один? Слід розрізняти звуки [дж], [дз], [дз'], які на письмі передаємо буквосполученням дж, дз, і збіг приголосних [д] і [ж], [д] і [з] на межі префікса і кореня. Порівняймо: 1. Джміль [джм’іл'], дзвонити [дзвонити]; 2. Віджим [в'іджим], підземка [п'ідземка]. У першому випадку [дж], [дз] є частиною кореня, тому позначає один звук. У другому — [д] є частиною префікса, а [ж] і [з]— частиною кореня, тому позначає два звуки.
Опрацюйте перелік слів їз правильним наголошуванням за наступним посиланням: https://osvita.ua/test/training/materialy-instrumenty/65116/
