24.10.2025
Мистецькі перлини Київської держави
Сьогодні відбудеться урок о 13.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Мистецькі перлини Візантії та Київської держави, 8 клас
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Мистецтво могутньої та високорозвиненої Київської держави вважають одним із найвизначніших художніх явищ у світі. Воно успадкувало найкращі традиції Візантії й привнесло свій неповторний колорит у сузір'я стародавніх культур. Запровадження християнства долучило культуру Русі до західноєвропейських цінностей. Сакральна архітектура, монументальний живопис, іконопис, книжкова мініатюра розвивалися на візантійських традиціях, поступово набуваючи своєрідних особливостей.
Із княжої доби до нашого часу збереглися зразки храмової архітектури в Києві, Чернігові, Володимирі-Волинському, Галичі. Найстаріший із них — Спасо-Преображенський собор у Чернігові (1036 р.). Храми прикрашали настінні розписи — мозаїки та фрески. Їх оригінальне поєднання в єдиному ансамблі вважають інноваційним для монументального мистецтва, оскільки воно не було відоме візантійцям.
Давньоруські храми були осередками мистецтва й освіти. У них зберігалися рукописні книги, працювали літописні й іконописні майстерні. Історія зберегла ім'я одного з митців того часу — Аліпія — іконописця Києво-Печерського монастиря. Мініатюри до Остромирового Євангелія, найдавнішої рукописної книги Київської держави, виконано майстром Григорієм. До найвищих художніх здобутків Київської держави належить іконопис. Творів цього виду станкового живопису збереглося дуже мало. Із початком християнізації Русі привозили ікони візантійських майстрів, зокрема відому Вишгородську Богоматір. Її зберігали в резиденції київських князів у Вишгороді, звідти вивезли під час варварських набігів на Київ. На основі творчого переосмислення візантійських іконописних канонів сформувалася самобутня київська школа. Використовували силуетні зображення образів, прийом зворотної перспективи, локальні кольори з конкретною символікою (червоний — земне життя, золотий — світло, синій і зелений — небесний дух). Інтер'єру собору притаманне святкове піднесення. Вражає центральний вівтар із мозаїчним образом Богоматері Оранти, яку зображено в повний зріст із піднятими руками (у перекладі з латини Оранта означає «Та, що молиться»). Фігура Богоматері — найбільша за розмірами в усьому давньому світі. Фрески собору із постатями святих, сценами зі Святого Письма охоплюють майже три тисячі квадратних метрів, що є винятковим явищем у монументальному живописі. Стіни, арки й стеля храму вкриті фресками та мозаїками, які з'єднані між собою орнаментами. Окрім біблійних, трапляються і світські сюжети: сцени полювання, родина Ярослава Мудрого, ансамбль музикантів. На одній із фресок Софійського собору можемо побачити музиканта, що грає на струнному смичковому інструменті, подібному до скрипки. Це — гудок, або смик (поширений в європейських країнах як фідель чи ребек). На іншій фресці, що дістала назву «Скоморохи», зображено 11 музикантів і двох акторів-акробатів. За однією з версій, це — придворний оркестр імператора, який грав під час візиту княгині Ольги до Візантії. Розпис відтворює гру виконавців на флейті, металевих тарілках, сурмах, дзвонах, парних барабанчиках, струнних інструментах, подібних до лютні та ліри, а також, імовірно, на пневматичному органі. Таке припущення висловили вчені, які «домалювали» в уяві стерті часом фрагменти розпису.
У різних сферах життя людей часів Київської держави (на народних святах, у придворному княжому побуті, у ратній справі) значне місце належало музиці й танцям. Про ці види мистецтва «розповідає» чаша з Чернігова, на якій можна побачити танцівницю і гусляра, а також мініатюра з літопису із зображенням жінки в сукні з довгими рукавами, яка танцює під акомпанемент музик.
Упродовж середньовічної доби одночасно співіснували два типи музики — народна і церковна, що вирізнялися засобами художньої виразності. Інструментарій був різноманітний: духові інструменти (сурми, роги, труби, сопілки, окарини, кувикли, волинки, жалійки), а також ударні (бубни, накри, тулумбас, тарілки, дзвіночки).
Окарина
Разом зі стародавніми обрядовими піснями виник новий фольклорний жанр — билини. У них оспівують героїзм захисників рідної землі: князів, богатирів із народу, наприклад, Іллі Муромця. Спів легендарного Бояна та його гра на гуслях описані у «Слові о полку Ігоревім».
Уведення християнства у 988 р. зумовило утвердження Києво-Печерського монастиря як осередку розвитку хорового церковного співу. Як свідчать літописи, у Києві виникла одна з перших на Русі співоча школа — так званий «двір доместиків», які були водночас співаками-солістами, регентами й учителями співу.
Основою християнського богослужіння став знаменний розспів, а провідним жанром — літургія. Поступово під впливом місцевих традицій візантійські канони змінювалися, адже співаки «з голосу» засвоювали мелодії і відтворювали по пам'яті. У давньоруських рукописних книгах розспіви записували не нотами, а «знаменами» («крюками»). Одноголосний акапельний спів збагачувався і згодом перетворився на розкішне
Мистецька скарбничка
Акапела (від лат. «каплиця») — хоровий спів без інструментального супроводу.
Ікона (від грец. «зображення») — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Бога, святих, біблійних сюжетів; предмет ритуалу, призначений для поклоніння.
Кувикли (кувички, кугикли) — багатоствольний духовий інструмент, подібний до флейти Пана.
Літургія (з грец. «всенародна справа, служіння») — найважливіша церковна відправа у православній християнській церкві, аналогічна католицькій і протестантській месі.
Накри — стародавні парні барабани, які нагадують подвійні литаври.
Неф (від фр. «корабель») — приміщення у вигляді галереї, відокремлене від інших рядом арок або колон.
Тулумбас — давньоруський ударний інструмент, великий військовий барабан.
Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника на ст. 41-51. Поясніть термін «синтез мистецтв» на прикладі двох шедеврів — соборів Св. Софії в Стамбулі та Києві. Які види мистецтв у них поєднано? (письмово).
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
17.10.2025 Асинхронний режим (курси)
Мистецькі перлини Візантії
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Мистецькі перлини Візантії та Русі-України
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Розвиток мистецтва Середньовіччя охоплює період від падіння Римської імперії до початку доби Відродження. Одним із найважливіших центрів середньовічного мистецтва була Візантія. Традиції античної та східної цивілізацій поєдналися в культурі цієї могутньої держави, столицею якої став Константинополь. Відповідно до нових світоглядних уявлень головним завданням візантійського мистецтва було втілення божественного начала.
Візантійський стиль зародився в архітектурі й образотворчому мистецтві, виявився також в ілюструванні книг. Балканами він поширився на Русь-Україну, де існував упродовж багатьох століть. Для нього характерні урочистість і шляхетність. Фасади орнаментували цегляною кладкою. Приміщення храмів мали три галереї — нефи. Центральну частину увінчував купол, довкола якого інколи розміщували інші, менші за розмірами. Куполи були переважно цибулеподібної, шоломоподібної, іноді шатрової форм. Інтер'єри вражали розкішшю. Найвідоміша у світі пам'ятка візантійської архітектури — собор Святої Софії в Константинополі (сучасне м. Стамбул, Туреччина). У споруді вперше було застосовано хрестово-купольний тип будування (тобто вона має у плані хрест). Собор щедро прикрашено мозаїками, фресками, іконами. Інтер'єр оздоблений мармуром різних кольорів. Візантійські митці створили неповторну гармонію барв, що ніби мерехтять під променями світла з вузьких арочних вікон.
Отже, візантійський храм — взірець синтезу мистецтв, у якому поєднано архітектуру, монументальний живопис, театралізований церковний церемоніал і звучання хору а капела, який під час богослужіння співає літургію.
Мистецька скарбничка
Акапела (від лат. «каплиця») — хоровий спів без інструментального супроводу.
Ікона (від грец. «зображення») — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Бога, святих, біблійних сюжетів; предмет ритуалу, призначений для поклоніння.
Кувикли (кувички, кугикли) — багатоствольний духовий інструмент, подібний до флейти Пана.
Літургія (з грец. «всенародна справа, служіння») — найважливіша церковна відправа у православній християнській церкві, аналогічна католицькій і протестантській месі.
Накри — стародавні парні барабани, які нагадують подвійні литаври.
Неф (від фр. «корабель») — приміщення у вигляді галереї, відокремлене від інших рядом арок або колон.
Тулумбас — давньоруський ударний інструмент, великий військовий барабан.
Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника на ст. 39-40.
Виконай замальовки візантійського орнаменту. Поміркуй і запропонуй, як його можна використати в дизайні сучасного одягу та аксесуарів (графітні і кольорові олівці, фломастери), ст. 50.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
10.10.2025 Асинхронний режим (курси)
Пам’ятки мистецтва Північного Причорномор’я
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
https://www.youtube.com/watch?v=y1-Vy64u6so
https://www.youtube.com/watch?v=zWylvP84YQo
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Разом зі скіфською культурою в містах Північного Причорномор'я інтенсивно розвивалося античне мистецтво, широкого вжитку набули вироби, привезені з метрополії. Сформувався своєрідний елліно-скіфський стиль, у якому поєдналися традиції степовиків і греко-римлян.
Архітектура Причорномор'я — храми, театри, будинки — не збереглися в первісному вигляді, лише їхні рештки. Про високий рівень розвитку античного мистецтва свідчать вишукані мозаїки Херсонеса, Ольвії, які прикрашали архітектурні споруди й вулиці полісів.
Твори монументального живопису місцевих художників, які прикрашали будинки, склепи й саркофаги заможних громадян, мають цікаву композицію, кольорову гаму, вражають реалістичністю міфологічних образів. Митці з Пантікапея, засвоюючи античні художні традиції, надавали розписам регіональних ознак. Скульптуру спочатку імпортували до міст-колоній переважно з метрополії. Під час розкопок стародавніх причорноморських поселень було знайдено постаменти з написами богів із різних куточків античного світу. Грецька скульптура втілювала ідеали краси досконалої людини. Статуї з вапняку, мармуру, бронзи прикрашали площі й вулиці полісів. Творчість місцевих митців представлена здебільшого в рельєфі й дрібній пластиці. Статуетки з коштовних металів і дерева були окрасою інтер'єрів храмів, жител заможних мешканців. Про вплив еллінізму в декоративному мистецтві свідчать форми й оздоблення керамічного та срібного посуду (амфор, ваз) із вишуканими візерунками. Дерев'яні саркофаги прикрашали різьбленням, інкрустаціями.
Ювелірне мистецтво Північного Причорномор'я привертає особливу увагу майстерністю, оригінальністю, технічною віртуозністю. Форми та види виробів грецьких ювелірів були надзвичайно різноманітними. Жінки носили намисто, персні, браслети, сережки різних типів, головні прикраси (вінки, діадеми, гребні для волосся). Поширені способи виготовлення — кування з цільного шматка золота або срібла, у декорі — різьблення й гравірування. Деякі деталі, виконані в мікротехніці, можна побачити тільки через лінзу. Пантікапейські й ольвійські монети містять додаткові уявлення про візуальне і музичне мистецтво періоду античності. На лицьовому боці карбували голови богів і царів, міфічних персонажів (Медузу, Пана у вінку, грифона зі списом у зубах), звірів (лева, оленя), з іншого боку — музичні інструменти, зазвичай ліру.
Безумовно, мистецтво Північного Причорномор'я, насамперед Ольвії, Боспору, було знайоме нашим пращурам — праслов'янським племенам, які населяли береги Дніпра, відомого за часів античності як Борисфен. Стиль антично-скіфського періоду знайшов закономірне продовження в образотворчому і декоративно-ужитковому мистецтві слов'ян. На думку деяких дослідників, античний і скіфський впливи ми відчуваємо не тільки в мистецтві, а й навіть в українському костюмі, якому притаманне багатство декору.
Відколи заснували колонії на півдні сучасної України, активно розвивалося театральне і музичне мистецтво. Вважали, що музика і театр сприяють гармонійному розвитку людини, її шляхетності. На вистави й агони, що відбувалися в Херсонесі, збиралося понад три тисячі вільних громадян! Теракотові статуетки акторів і маски віднайдені в Боспорі.
Про музичне мистецтво скіфів і греків-переселенців Причорномор'я свідчать знахідки інструментів, їхнє зображення на виробах ужиткового мистецтва. З-поміж них: струнні (ліра, кіфара, трикутна арфа), духові (сірінга, авлос). Так, малюнок на ольвійському кратері з двома кіфаристками віднайдено на острові Березань (Миколаївської обл.). З Ольвії походить і теракота Атіса із сірінгою в руках. Фігурки сирен (птахів із жіночими головами) з лірами в руках, що символізували солодкоголосий спів, підвішували на прикрасах. На скіфській золотій пластині, знайденій біля с. Сахнівка, що на Київщині, можна побачити бороданя, який грає на струнному інструменті, подібному до грецької ліри. Єдине зображення органа в Північному Причорномор'ї збереглося на розписі боспорського саркофага.
У степових курганах знайдено барабани й бубни з металевими дзвіночками, тимпани, брязкальця, що відрізняються за формами й розмірами. З-поміж археологічних знахідок є своєрідні тризубці, які використовували для освячення речей і житла під час обрядових дій. На кінцях зубців цього шумового інструмента розташовані пташки, що тримають у дзьобиках кільця із дзвіночками. Неповторний характер життя, культури й мистецтва скіфів стимулював уяву митців. За мотивами історії давнього народу виникла «Скіфська сюїта» Сергія Прокоф'єва — своєрідна оркестрова фреска. Твір належить до програмної музики, але зміст чотирьох частин досить умовний. Перша і друга частини сюїти передають войовничу стихію кочівників. Тут панує могутнє звучання мідних духових інструментів. Третя частина — ліричний ноктюрн, сповнений спокою і чарівності, витонченого колориту нічної природи, яка ніби заспокоїлась після вирування пристрастей. У фінальній частині звучання оркестру «малює» монументальну картину величної ходи, що захоплює дух вольовими ритмами й бурхливим звуковим потоком. Оркестровими барвами композитор створює образ сліпучого променистого сонця, якому поклонялися скіфи.
Мистецька скарбничка
Звіриний або тваринний стиль — назва стилю, поширеного в стародавньому мистецтві, зокрема скіфів; характеризується особливою манерою зображення тварин.
Інкрустація — вид декорування виробів і будинків (фасадів, інтер'єрів) способом врізування в поверхню візерунків із шматочків дерева, кераміки, перламутру.
Пектораль — нагрудна прикраса.
Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника на ст. 31-37.
Створи рельєф в анімалістичному жанрі за мотивами скіфського «звіриного стилю». Спробуй передати рух тварини. Орієнтовні теми: «Кінь», «Лосеня», «Олень», «Грифон» (пластилін, фольга, покриття «металік» (наприклад, лак для нігтів золотистого або бронзового кольору)).
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
03.10.2025
Пам’ятки мистецтва Скіфії
Сьогодні відбудеться урок о 13.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
https://www.youtube.com/watch?v=y1-Vy64u6so
https://www.youtube.com/watch?v=zWylvP84YQo
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Увесь світ захоплюється скарбами південноукраїнських степових «пірамід», сповнених загадок стародавньої цивілізації — Скіфського царства.
Хто ж такі скіфи? Упродовж століть ці войовничі кочові племена, які прийшли з Азії, панували на просторах нашої країни. Столицею скіфської держави був Неаполь Скіфський (розташований на околиці сучасного м. Сімферополя).
Майже одночасно зі скіфами в Північному Причорномор'ї з'явилися колонізатори з Греції (з VІ ст. до н. е.). Вони засновували на узбережжі Чорного та Азовського морів поліси, а саме: Ольвію (на Бузькому лимані, Миколаївська обл.), Тіру (нині м. Білгород-Дністровський), Херсонес (на території сучасного м. Севастополя), Пантікапей (нині м. Керч). Колонії швидко розвивалися і ставали носіями культури Еллади в нашому краї.
Скіфи налагодили з греками-переселенцями продуктивне творче партнерство, у результаті якого виникло оригінальне поєднання витонченої античної майстерності й неповторного колориту культури давніх кочовиків. Отже, скіфська культура формувалася на перехресті Заходу і Сходу. Про високорозвинену цивілізацію скіфів згадував історик античності Геродот. Збереглися залишки архітектурних споруд, кам'яні статуї воїнів, які в народі прозвали «скіфськими бабами», зброя та обладунки, посуд, золоті ювелірні вироби.Скіфи вважали, що золото має магічні властивості, тому предмети із цього металу слугували оберегами. Головні убори, пояси, одяг, взуття скіфи прикрашали пластинками-аплікаціями із золота. На них надзвичайно реалістично зображені тварини: коні, олені, лосі, гірські козли, пантери тощо. Фантазія митців яскраво виявилася в анімалістичних образах крилатих левів, грифонів з орлиними головами, сирен, сфінксів та інших міфологічних істот. Такі стилізовані вироби — взірці так званого скіфського «звіриного стилю». Оригінальні зображення виконували в техніці невисокого рельєфу за допомогою лиття, кування, тиснення, карбування. У багатофігурних композиціях також можна спостерігати сюжети з життя скіфів (полювання, повсякденна праця, епізоди битв, ритуали).
З історії шедевра
До шедеврів скіфського ювелірного мистецтва світового значення належить золота пектораль із кургану «Товста Могила» (Дніпропетровська обл.). Форма цієї нашийної прикраси скіфського царя нагадує серп. Вага виробу становить 1140 г, а діаметр — понад 30 см.
Композиція пекторалі складається з трьох ярусів, два з яких сюжетні, розділені орнаментальною середньою частиною з рослинними мотивами. Унизу зображено динамічну сцену боротьби міфологічних і реальних звірів. Угорі — побутові сцени з життя скіфів за участі домашніх тварин. Одна з версій-інтерпретацій трактує пектораль як візуальне відображення скіфської легенди про золоте руно та двох братів, які вирушили на його пошуки.
Ювелір, який виготовляв пектораль, досяг художньої виразності, використовуючи різні технічні прийоми: лиття, гравірування, паяння, інкрустацію.
Мистецька скарбничка
Звіриний або тваринний стиль — назва стилю, поширеного в стародавньому мистецтві, зокрема скіфів; характеризується особливою манерою зображення тварин.
Інкрустація — вид декорування виробів і будинків (фасадів, інтер'єрів) способом врізування в поверхню візерунків із шматочків дерева, кераміки, перламутру.
Пектораль — нагрудна прикраса.
Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника на ст. 27-30. Схарактеризуйте скіфський «звіриний стиль» за зразками у підручнику (письмово).
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
26.09.2025
Мистецтво античності. Стародавній Рим
Сьогодні відбудеться урок о 13.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
8 клас. Мистецтво. Мистецтво Античності: Давній Рим
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Мистецтво Стародавнього Риму зазнало значного впливу попередників — греків. Проте римські митці збагатили античну спадщину власними ідеями. Окрім храмів, мавзолеїв і театрів, вони споруджували акведуки (водяні мости), дороги, терми, вілли. У будівництві застосовували цемент, використовували такі архітектурні форми: арку, аркаду, склепіння, купол. В оформленні переважали мозаїка й оригінальний настінний живопис. Провідною ознакою мистецтва імперського Риму була монументальність, основою архітектури — форуми. Захоплення видовищами — гладіаторськими боями, перегонами на колісницях, битвами зі звірами — спонукало до появи грандіозних амфітеатрів, які, на відміну від грецьких, будували на рівному місці у формі кільця. Відомий на увесь світ амфітеатр Колізей — візитівка сучасного міста Рим і всієї Італії. Про колишню велич Римської імперії свідчать могутній купольний храм Пантеон, помпезні арки й колони, розкішні палаци, фонтани, басейни. Історичні рельєфи відображали перемоги правителів, урочисті статуї звеличували їхню мудрість. У мистецтві скульптури провідне місце належало реалістичному портрету. На відміну від ідеалізованих і узагальнених грецьких зображень, у яких не передбачалася достовірність образу, римські бюсти і статуї передавали індивідуальні риси людини, її характер. Жанрова палітра охоплювала парадні, камерні, парні, кінні портрети.
Високого художнього рівня досягли фаюмські портрети — результат поєднання досягнень римських митців у пізнанні натури з єгипетськими традиціями поховального ритуалу.
Музична культура Риму зазнала впливу грецьких митців, проте стала розважально-видовищною. Поетичні твори співали в супроводі щипкових інструментів (ліри, кіфари). Театральні та циркові вистави супроводжували звучанням великих оркестрів і хорів. У військових походах грали на духових інструментах. Подібно до грецьких агонів проводили Капіталійські змагання поетів та музикантів. Популярність мали концерти віртуозів, музикування в побуті. Професію вчителя музики й танців вважали почесною.
Римлянам належить винахід водяного органа — гідравлоса. Інструмент входив до складу ансамблів, що супроводжували гладіаторські бої, театральні й циркові вистави, громадські свята.Римська антична музика не збереглася, проте подіям історії імперського Риму присвячено деякі відомі твори композиторів наступних епох. Так, за романом Раффаелло Джованьйолі «Спартак» вірменський композитор Арам Хачатурян створив однойменний балет. Музика пронизана гострими контрастами, яскравими ритмами, динамічними кульмінаціями. Войовничі сцени боїв гладіаторів, сольні й масові танці, дуети — все разом відтворює дух античного Риму. За монументальністю розвитку музика балету нагадує симфонію.
Мистецька скарбничка
Агон — змагання (спортивні, поетичні, музичні, театральні) у Стародавній Греції.
Меандр — грецький орнамент у вигляді безперервної ламаної під прямим кутом лінії.
Ордер — художня система оформлення конструкцій, зокрема верхівок колон — капітелей.
Фаюмські портрети — поховальні портрети, створені в техніці енкаустики (живопис восковими фарбами по деревині) або темпери (фарби на яєчних жовтках). Назва походить від місця першої знахідки поблизу Фаюма (Єгипет).
Форум — комплекс будов на центральній площі міста, призначений для громадських потреб і спілкування.
Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника на ст. 28-30 ( конспект).
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
19.09.2025
Мистецтво античності. Стародавня Греція
Сьогодні відбудеться урок о 13.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Мистецтво Античності (8 клас,підручник Л.М.Масол) - YouTube
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Художня культура Греції — одна з наймогутніших у стародавньому світі. Цю античну країну, яку прославив Гомер у всесвітньо відомих шедеврах «Іліаді» та «Одіссеї», називають колискою європейської цивілізації, джерелом її величі.
Термін «античність» походить від латинського слова «старовина». Його вживають на означення культури й мистецтва Стародавньої Греції, а також Стародавнього Риму, які існували в Середземномор'ї та Північному Причорномор'ї з ІІІ тисячоліття до н. е. до середини V ст. н. е.
Напевно, вам вже відомо, що в повсякденному житті греки намагалися наслідувати своїх богів і героїв. Образ довершеної людини став основою античного мистецтва, тісно пов'язаного з міфологією. Прекрасного Аполлона, бога натхнення і покровителя мистецтв, супроводжували дев'ять муз, які опікувалися науками й мистецтвами. Музу історії Кліо зображували із сувоєм пергаменту в руці, музу астрономії Уранію — з циркулем. Калліопа, Полігімнія і Ерато надихали на створення епічної поезії, гімнів. Остання ніколи не розлучалася із солодкоголосою лірою. Театром опікувалися Мельпомена і Талія — покровительки трагедії і комедії, яких зображували з трагічною і комічною масками відповідно. Музу танців Терпсіхору і покровительку музики Евтерпу легко впізнати за інструментами-атрибутами — арфою і флейтою.Високого рівня розвитку досягла в Греції архітектура і скульптура. Храми оточували рядами колон, прикрашали рельєфами, статуями. До важливих досягнень античності в царині зодчества належить винахід ордерів: суворого доричного, граційного іонічного з колоною, що завершувалася волютою, і пишно декорованого коринфського з верхівкою колони у вигляді листя пальми чи лотоса.
Площі грецьких міст також прикрашали статуями, виготовленими з дерева, бронзи, мармуру. У них скульптори прагнули втілити ідеал краси людини. За твердженням давньогрецького письменника, історика і філософа Плутарха, в Афінах було більше статуй, ніж живих людей. Імена деяких скульпторів дійшли до нас: Мірон, Фідій, Поліклет, Скопас, Пракситель. Давньогрецькі скульптори досягли вершин у переданні рухів людини. Відомий «Дискобол» — перша класична скульптура, що зображує людину в складному русі, у повороті. Оригінал «Дискобола», який вважають роботою скульптора Мірона, не зберігся, але він представлений римськими копіями (бронзовими й мармуровими).
Мірон був видатним реалістом, знавцем анатомії. Навіть ці недосконалі відтворення дають зрозуміти, що оригінал — це шедевр динамічної скульптури.
Статуя передає напружену позу атлета. Скульптура «Дискобол» — це символ сучасного олімпійського руху, що підкреслює зв'язок із традиціями античного спорту.Твори античного живопису не збереглися. Уявлення про цей вид мистецтва дають силуетні зображення на вазах, що відтворюють сюжети давньогрецьких міфів. Грецький вазопис був червоно- і чорнофігурним. Вази виготовляли найрізноманітніших форм, які підкреслювали орнаментом, зокрема меандром. Давні греки захоплювалися театром. Трагедії писали на міфологічні сюжети, у комедіях панувала пародія, сатира. Вистави відбувалися на круглому майдані — орхестрі. Глядачі розміщалися навколо орхестра на пагорбах просто неба. Актори (тільки чоловіки) виступали в масках, які відображали душевний стан і настрій персонажа. Щоб стати вищими, вони носили спеціальне взуття — котурни. Гру акторів супроводжував хор.
Музику і танці в Стародавній Греції виконували під час свят, зокрема на честь бога Діоніса. Естетика, мистецтво, гра на інструментах були важливими складовими освіти й виховання громадянина. Поети — аеди — співали свої вірші й гімни, акомпануючи собі на лірі або кіфарі. Серед духових інструментів набули поширення сірінга (флейта Пана) і авлос (подвійний гобой).
Домашнє завдання: підготувати повідомлення на одну із запропонованих тем: «Шедеври архітектури», «Скульптура — гімн людині», «Міфи про музику і музикантів», «Вазопис», «Одяг греків і римлян».
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
12.09.2025
Мистецтво Стародавнього Єгипту: живопис, музика
Сьогодні відбудеться урок о 13.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
Народне музично - поетичне мистецтво Стародавнього Єгипту
https://www.youtube.com/watch?v=gol034mOcVI
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Мистецтво Стародавнього Єгипту було досить високо розвинене. Адже Єгипет – одна з найперших цивілізацій на Землі. До нас дійшли численні зразки живопису, архітектури, скульптури та поезії, тому можна з упевненістю говорити, що давньоєгипетська цивілізація досить добре вивчена – значно краще, ніж, наприклад, шумерська. Хоча, звичайно, загадок залишається теж чимало. Коротко кажучи, живопис має свій, особливий стиль. Як і інші напрями мистецтва, вона підпорядковувалася релігійним вимогам і канонам. Єгиптяни вважали земне життя підготовчим етапом до переходу в потойбічний світ, і це простежувалося в настінних зображеннях. Сюжети картин показують різні релігійні ритуали, обряди або ілюструють загробний світ, подорож душі в іншому світі. Зовнішні та внутрішні стіни будівель єгиптяни покривали малюнками і розписами. Тут вже тим для творчості було значно більше: ми бачимо людей, зайнятих своїми повсякденними справами, богів, зображення предметів, тварин і т. д. Однак і ці творіння створювалися не з метою простого прикрашення, тому художники дотримувалися суворих канонів. Остаточно склалися основні правила створення картин. Згідно з ним постать головної діючої особи зображується:- крупніше, ніж всі інші;- голова і ноги людини зображується в профіль, в той час як торс іочі написані у фас;- предмети, що знаходяться далі зображуються на картині вище ближніх;- зображення і написи єдині. При зображенні людини плечі зображувалися в анфас, а руки і ноги в профіль; голова малювалася в профіль, а очі – в анфас. Обидві ноги і обидві руки зображувалися тільки з внутрішньої сторони, так що на всіх кінцівках було видно великі пальці. Художнику фактично невидимі предмети сцен, але їхня присутність відома: риби, гіпопотами, крокодили у воді. Пережитком релігійного уявлення докласового суспільства являлось і зберігання в мистецтві рабовласницького Єгипта віри в магічний зв’язок усього зображеного. Необхідне слідування канонам викликане створенням писемних керівництв художникам. Дотримання канонів обумовлене і технічним прийомом, застосованим єгипетськими майстрами, котрими раніше використовувалася сітка перенесення того чи іншого зразку. Дерев’яні дошки слугували для перенесення малюнків фігур на стінну поверхню. Малювання настінних картин було швидше роботою, ремеслом. Тому в історії не залишилося імен знаменитих художників із Стародавнього Єгипту. Працювали вони групою під керівництвом майстра. Майстер завдавав загальні риси картини, деталі і контури, а група художників надавала зображення колір, розфарбовуючи його. Музика давніх єгиптян не збереглася до нашого часу. Натомість виникло чимало авторських творів, навіяних образами країни фараонів. Музика Стародавнього Єгипту відігравала важливу роль у культурі та суспільному житті країни. Вона супроводжувала людей, коли ті працювали, святкували, проводили релігійні обряди, пов'язані з культом богів. Також музика звучала під час урочистих процесій, палацових розваг. Про її значення в житті єгиптян свідчать численні рельєфи та розписи із зображеннями співаків та інструменталістів. - трудові пісні (в тому числі рибальські) - ліричні («мауалі») - весільні - поховальні - пісні на день народження («сабу») - танцювальні пісні з оплесками («каф-аль-араб») - епічні пісні-сказання. Музичні інструменти були приблизно в метр довжиною, а для маніпуляції з відкритими отворами на стовбурі залишалася тільки одна рука. Тому закривати можна було тільки сусідні отвори, завдяки чому мелодія звучала плавно, без стрибків. Варто відзначити, що в ті інструменти, які єгиптянами були запозичені, вони внесли свої зміни. Приміром, на давньоєгипетської грали лютні, використовуючи плектр — маленьку платівку, яку тримали великими і вказівними пальцями правої руки. А висів плектр на шнурку, який прикріплювався до грифу інструменту. До речі, звучання такої лютні схожий на звучання сучасної балалайки або домри. Спочатку були так звані дугові арфи, найдавнішим зразком яких, на думку багатьох вчених, був лук. Починаючи з часів IV династії, можна зустріти величезну кількість зображень спочатку дугових арф, а потім і більш складних — кутових. Флейта, на відміну від арфи, увесь час існування Стародавнього Єгипту залишалася незмінною. Оскільки інструменти були приблизно в метр завдовжки, а для гри з відкритими отворами на стовбурі залишалася лише одна рука. Лютня давньоєгипетських музикантам стала відома пізніше арфи і флейти. Особливістю давньоєгипетської лютні було те, що грали на ній за допомогою плектра — маленької пластинки, яку тримали великим і вказівним пальцями правої руки. Систр є одним з найвідоміших єгипетських інструментів. Складався з металевої пластини у формі довгастої підкови або скоби, до більш вузької частини якої прикріплено ручка. Крізь невеликі отвори, зроблені з боків цієї підкови, просмикувалися металеві прути різної величини. По давньоєгипетських рельєфах і малюнках ми можемо судити про високорозвинене мистецтво танцю. Про це свідчать різні зображення людей, які танцюють. Покровителькою танців була богиня Хатор, яка мала вигляд жінки з коров’ячими рогами. Часто її зображали з систром – шумовим музичним інструментом в руках. Танок в Стародавньому Єгипті мав важливе значення. У домашньому колі, в громадському місці, в храмі — скрізь зустрічається танець. Майже жодне свято, якась урочиста релігійна церемонія не обходилась без танців. У Давньому царстві танцівники носили короткі чоловічі спідниці (чи фартух з круглими краями в передній частині) або танцювали голими, маючи лише пасок навколо талії. Деякі танцюристки носили довгі або короткі прозорі одежі, іноді вони повністю розкривали праву сторону грудей. В часи Середнього та Нового царств танцюристи носили нашийники, браслети, ланцюжки, сережки, на голові — стрічки або гірлянди з квітів. Усі носили перуки, оскільки голили голову наголо. Також носили корону, зроблену з очерету або пальмових волокон. Існували групові, парні та одиничні танці. Це залежало від церемонії та типу танцю. Жерці, що являли богів або фараонів виступали з сольними танцями. Насамперед відбувався під час релігійного свята бога родючості Міна. Також відомо про ритуальні танці самого фараона. Парні танці виконувалися як розвага. Танцювали два чоловіки або дві жінки, рідше — чоловік та жінка. Перші відомі танці такого виду відносять до часу V династії. Є зображення, де дівчата здійснюють симетричні рухи. В часи VI династії відомо про танці дівчат з тростиною. У Стародавньому Єгипті мистецтво танцю цінувалося досить високо. І, виходячи з того, що ця держава через певного географічного розташування було ізольовано довгий час, то культура їх танцю розвивалася самостійно і без втручання інших народів і культур. Тому танці в Стародавньому Єгипті були особливі і ні на що не схожі. За довгі роки розвитку культури за часів фараонів виникла велика кількість видів хореографії: танці для розваги, гаремні, ритуальні, релігійні і навіть військові танці. Про такому розмаїтті свідчать різні зображення танцюючих людей, що дійшли до наших днів.
Домашнє завдання: виписати 5 цікавих фактів про живопис та 5 про музику Стародавнього Єгипту (усього 10 пунктів) - повторити матеріал про архітектуру та скульптуру (стор. 7-9).
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
05.09.2025
Архітектурні пам’ятки мистецтва Стародавнього Єгипту
Сьогодні відбудеться урок о 13.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Архітектура, мистецтво та скульптура Давнього Єгипту.
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Мистецтво Стародавнього Єгипту розвивалося понад 6 тис. років. Дивовижні пам'ятки архітектури, скульптури, живопису, декоративно-прикладного мистецтва зберегли до наших днів історію цивілізації у долині Нілу.
Мистецтво Стародавнього Єгипту було надзвичайно залежним від релігії, і це значною мірою уповільнювало його розвиток. Культові догмати вимагали канонізації художніх образів, суворого наслідування усталеним зразкам. Та попри все протягом тривалого періоду єгипетська художня культура розвивалась, відбиваючи і нові вимоги часу, і боротьбу різних соціальних верств. Роль мистецтва у Стародавньому Єгипті була абсолютно іншою, ніж у сучасній культурі. На відміну від скороминущого земного життя, мистецтво було носієм буття вічного, головним засобом забезпечення безсмертя. Тому праця художників вважалася священнодією. Вони займали високе соціальне становище, часто були жерцями.
Провідним видом мистецтва Стародавнього Єгипту була архітектура, а всі інші види певним чином залежали від неї. У Єгипті вже на початку III тисячоліття до н.е. складається монументальна архітектура. Причому майже не збереглося громадських будівель, проте безліч – поховальних споруд і храмів.
Монументальність форм — ось що перш за все впадає у вічі при знайомстві із самобутньою єгипетською культурою. Грандіозність архітектури царських поховань визначала стиль скульптури, стінопису, які складають єдиний ансамбль з архітектурним комплексом.
Попередницею піраміди була так звана мастаба — кам'яна чи цегляна споруда прямокутної форми. З часом прагнення вирізнити з-поміж інших поховань царське веде до збільшення розмірів поховання — спочатку в периметрі, а потім і по вертикалі. Однією із перших споруд, де виявилася ця тенденція, є піраміда фараона Джосера на рівнині Саккара (XXVIII ст. до н.е.). її конструкція, заввишки 60 м, складається з кількох прямокутників, зведених один на одного — від найбільшого до найменшого. Вік цього велетня монументальності 4700 років. Збереглося ім'я творця самої грандіозної будови, зодчого Імхотепа — архітектора, астронома і лікаря.
Наявною ілюстрацією історії є піраміди поблизу Гізи, які дають повне уявлення про характер і розмах єгипетського поховального будівництва періоду Стародавнього царства. Величезні гробниці фараонів IV династії Хеопса, Хефрена, Мікеріна — пам'ятники праці сотень тисяч рабів — височать серед піщаної пустелі неподалік від Каїра.
Цьому архітектурному комплексу, до складу якого входять, крім трьох пірамід, колосальний сфінкс, ритуальні храми та численні піраміди-супутниці, де поховано родичів фараона і знаті, властиві чіткий ритм і сувора геометрія.
Найбільш грандіозною за параметром та площею в Гізі є піраміда Хеопса, побудована архітектором Хеміуном. Висота її без шпилю 143,2 м. Складена піраміда з 2 300 000 кам'яних брил вагою по 2,5 т кожна. Тепер це каміння змогли б перевезти 20 000 товарних ешелонів, у кожному з яких по 30 вагонів. Сто тисяч рабів будували піраміду протягом 10 років. Вік згаданого колоса сягає 4600 років. Всередині поділяється на три камери, з яких третя — усипальня самого царя, обличкована бездоганно відшліфованими й ретельно підігнаними гранітними плитами. До архітектурної групи в Гізі, як уже зазначалося, входили поховальні храми. Залишки храму фараона Хефрена збереглися до наших днів.
Наприкінці періоду Стародавнього царства в Єгипті відбуваються важливі соціально-політичні зміни. Постійні війни та гігантські будівельні роботи по спорудженню пірамід та храмів ущент підірвали економіку країни і призвели до ослаблення влади фараонів. Єгипет розпався на окремі області — номи, між правителями яких точилася жорстока боротьба за владу.
Період Середнього царства відзначається боротьбою за об'єднання Єгипту, в результаті якої владу в країні захопили південні володарі. Столиця країни переноситься з півночі у місто Фіви (єгипетська назва Уасет), де розпочинається інтенсивне спорудження царських гробниць і храмів.
Найвидатнішим у фіванському некрополі є поминальний храм в Деїрель-Бахрі царя Ментухотепа І, родоначальника XI династії, котрий завершив об'єднання країни. На стінах збереглися численні рельєфи, виконані в стилі попередньої епохи. Цікавою особливістю будови є спрямування з центру храму невисокої піраміди на масивному цоколі, обличкованої плитами білого вапняку. Та головною архітектурною відзнакою споруди постає фантастична багатоколонність — 254 колони. Перед рештками колонади храму можна побачити сліди 6-ти десятків ям, вирубаних у скелі через рівномірні проміжки. Призначення цілком однозначне — для зелених насаджень. Отже, колись перед царським некрополем буяв декоративний сад.
Загалом мистецтво Середнього царства позначено прагненням наслідувати пам'ятники Стародавнього царства. Продовжується будування пірамід, щоправда, менших за розмірами. Запозичення давніх зразків спостерігається також у скульптурному портреті, який втілює ідеалізований образ царя-бога.
Спільну мову з жерцями намагався знайти наступник Ехнатона, його юний зять Тутанхамон, який підозріло помер у молодому віці.
У Стародавньому Єгипті, як і в усьому стародавньому світі, обожнювали сили природи. Після розливу Нілу зміна засухи розквітом рослинності сприймалася як воскресіння бога рослинного світу Осіріса. Міф про чудесне воскресіння його породив вірування людей у загробне життя, яке, у свою чергу, зумовило виникнення й розвиток портретної скульптури. Вважалося, що душа померлого може перебувати в його скульптурному зображенні. Ось чому поряд з муміфікацією трупів у Єгипті значно поширився звичай ставити в місцях поховання статуї.
Давньоєгипетську скульптуру характеризує високий ступінь розвитку, незважаючи на суворі релігійні канони.
Статуям властива симетричність фігур, статичність поз, спокійна зосередженість обличчя. Все це ми спостерігаємо в зображенні фараона Хефрена. Фронтальне положення статуї, узагальненість форм, обличчя, позбавлене афектації, погляд, спрямований вдалечінь, — такі риси скульптури продиктовані культовими вимогами, з покоління в покоління залишаючись характерними ознаками єгипетської пластики. Єгипетські скульптори прекрасно володіли технічними можливостями різних матеріалів: граніту, алебастру, піщанику, дерева, міді тощо.
Про високий рівень скульптури свідчать портретні статуї фараонів IV династії Джедефра, Мікеріна, Шепсескфа. Основна думка, яку прагнули донести творці різця, — зобразити фараона як втілення бога. Скульптури відзначаються точним відтворенням пропорцій натури і прекрасним моделюванням форм.
Вагоме місце в єгипетській скульптурі займають статуї вельмож. Серед досконаліших — портрети Рахотепа і його дружини — Нофрет. У них правдиво втілені індивідуальні особливості подружжя; повні щоки, товсті губи чоловіка і видовжений ніжний овал обличчя жінки. Виразне обличчя зодчого Хеміуна — різкі лінії носа, маленькі уста, глибокі повіки — передає вольовий, жорсткий характер царського родича, керівника будівництва піраміди Хеопса.
Найталановитіші твори відзначаються і типізацією, і гостротою індивідуальних характеристик. Прикладом цьому є образи царського сина Каапера, вельможі Ранофера.
Домашнє завдання: Опрацювати с. 6-14. Виконати завд. 1, с. 15 (письмово). Намалюй пейзаж із пірамідами.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
