09.11.2025 Асинхронний режим
Контрольна робота з теми "Усна народна творчість. Давня українська література". Тестування
Виконайте тест за наступним посиланням:
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=7832764
Домашнє завдання: законспектуйте матеріал підручника на ст. 76-78.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
03.11.2025
Григорій Сковорода. Збірка «Сад божественних пісень» («Всякому місту — звичай і права», «De libertate»). Біблійна основа творчості його та вчення про самопізнання і «сродний труд»
Сьогодні відбудеться урок о 12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
9 клас. Українська література. Викриття суспільних вад у пісні “Всякому місту – звичай і права”
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Григорій Сковорода — видатний український філософ, поет і педагог XVIII століття, який жив і творив, шукаючи гармонії між духовним світом та реальним життям. Його християнські морально-етичні ідеали базувалися на ідеї "сродної праці" — праці, яка приносить задоволення і є природною потребою людини. Збірка «Байки харківські» («Бджола та Шершень»), що демонструє повчальний характер, має художні особливості, як-от використання алегорії та простої, образної мови для передачі глибоких філософських ідей.
Історія створення збірки «Сад Божественних пісень»
Переяславський період - важлива віха в житті Г. Сковороди. На власні очі він спостерігав свавілля й жорстокість поміщиків, які нещадно визискували кріпаків. Тут він мав можливість тісніше зблизитись з трудовим народом, пройнятися його думками і сподіваннями. Написані в переяславський період і пізніше (1753–1785) поетичні твори Г. Сковорода об’єднав у збірку «Сад божественних пісень». Вона була укладена протягом 1770-1780-х років.
Особливості назви збірки «Сад Божественних пісень»
Збірка була упорядкована під час перебування Григорія Сковороди на Слобожанщині, в 70-80-і рр. XVIII ст. До неї увійшли твори, написані від часу перебування автора в Переяславській колеґії. Як і в збірці «Байки Харківські», автор використовує символічне число 30, що в біблійній традиції позначало повноліття, досконалість. У старозавітні часи тридцять років вважалися віком, необхідним для навчання інших. Цілеспрямований добір до збірки тридцяти поезій виявляє усвідомлення автором свого життєвого досвіду як достатнього для того, щоб ділитися власними роздумами з читачем. За давньою поетичною традицією (відомі збірки того часу – «Сад страданій Христа…» або курс піїтики Митрофана Довгалевського «Hortus poeticus» («Сад поезії»)), а беручи до своїх пісень епіграфи із Біблії, по – своєму переосмислюючи біблійні мотиви, Сковорода називає їх «божественними». А також одним з улюблених занять Сковороди була музика; він майстерно грав на багатьох інструментах: скрипці, флейті, бандурі, гуслях, органі, створив духовні концерти, поклав деякі псалми та ряд віршів на музику (пізніше пісні Г. Сковороди були записані з уст кобзарів, лірників).
Провідним в збірці є мотиви уславлення Христа, любові до нього й посвяти себе Господу (пісні 1,3,17,28,30), здолання пристрастей суєтного світу, відкидання влади плоті над душею (2,11,29) свободи (9,12), гармонії людини з собою та навколишнім світом тощо. Хоча Григорій Сковорода всі свої вірші називав піснями, але вони неоднотипні за особливостями викладу. Серед них є власне пісні, оди, панегірики, канти, псалми. Об’єднує ж усі поезії Сковороди безперечна наспівність, медитативність (роздумливість), філософський характер – про високе призначення людини на землі.
Сатирична пісня «Всякому місту — звичай і права...» була написана у селі Ковраї у 1758 – 1759 роках.
У той час автор перебував у панському маєтку в ролі вчителя-слуги. Сковорода пильно спостерігав за життя кріпаків та гостро засуджував жорстокість. Яскравіше це осудження і незадоволення розкривається саме у цій 10-тій пісні.
У пісні «Всякому місту — звичай і права...» автор ставить в один ряд і засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розумом. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю й помислами, перед смертю всі рівні — і мужик, і цар.
Кожна шестирядкова строфа побудована на антитезі (що характерно для бароко): у перших чотирьох рядках автор указує на суспільні вади, а останніми двома протиставляє недолікам суспільного життя ідеал чистої совісті й ясного розуму. Останній рядок кожної строфи, крім завершальної, є рефреном, у якому сконденсований неспокій митця: «Лиш одне непокоїть мій ум».
Проблеми, порушені у творі, були злободенними в той час, а отже, і близькими простолюду, тому вірш «Всякому місту — звичай і права...» зажив великої популярності, ставши народною піснею: відомі понад п'ятдесят її варіантів (а це одна з ознак фольклорного твору). Він став улюбленою піснею ще й тому, що ритмічний лад його був близький до народного. Цей вірш співали селяни й міщани. Лірники й кобзарі перекладали його живою народною мовою, видозмінили деякі строфи, додали нові. Популяризатори пісень друкували його в різних збірниках. Недарма ця пісня сьогодні на часі, як ніколи, чудово виконується сучасними митцями і сприймається слухачами, як протест проти нинішньої деморалізації суспільства. Іван Котляревський один із варіантів цієї пісні використав як арію возного в п'єсі «Наталка Полтавка».
Опрацюйте матеріал підручника на ст. 69-72. Домашнє завдання: вивчіть напам’ять вірш Г. Сковороди «Всякому місту — звичàй і права...».
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
23.10.2025
Григорій Сковорода. Життя і творчість філософа. Його християнські морально-етичні ідеали. Повчальний характер і художні особливості збірки «Байки харківські» («Бджола та Шершень»)
Сьогодні відбудеться урок о 8.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
9 клас. Українська література. Життя і творчість Григорія Сковороди, його християнські етичні ідеали
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Григорій Сковорода — видатний український філософ, поет і педагог XVIII століття, який жив і творив, шукаючи гармонії між духовним світом та реальним життям. Його християнські морально-етичні ідеали базувалися на ідеї "сродної праці" — праці, яка приносить задоволення і є природною потребою людини. Збірка «Байки харківські» («Бджола та Шершень»), що демонструє повчальний характер, має художні особливості, як-от використання алегорії та простої, образної мови для передачі глибоких філософських ідей.
Життя і творчість
Життя: Мало відоме, але пов'язане з мандрівками та служінням як учитель, що наближало його до народу.
Творчість: Складна і різноманітна, охоплює філософські трактати, поезію, а також байки, що є прикладом його просвітницької діяльності.
Християнські морально-етичні ідеали
"Сродна праця": Головний ідеал, який означає, що людина повинна знайти справу, що приносить їй радість і задоволення, а не лише матеріальні блага.
Гармонія з природою: Вважав, що людина є частиною природи, а її діяльність повинна відповідати її природі.
Внутрішній світ: Наголошував на важливості розвитку духовного світу, самопізнання, що веде до щасливого життя.
Збірка «Байки харківські»
Збірка «Бджола та Шершень» — це не просто байка, а яскравий приклад того, як можна поєднати народну мудрість, християнську мораль та глибокий філософський зміст, що робить її значущим твором української літератури.
Опрацюйте матеріал підручника на ст. 65-69. Домашнє завдання: виконайте завдання № 4 на ст. 68-69.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
20.10.2025
Історично-мемуарна проза. Загальні відомості про козацькі літописи (Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка) та «Історію русів». Вертеп як вид лялькового театрального дійства
Сьогодні відбудеться урок о 12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
9 клас. Українська література. Загальні відомості про козацькі літописи Самовидця, Г. Граб’янки
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Історично-мемуарна проза включає козацькі літописи Самовидця, Г. Грабянки та С. Величка, що зображують події козацької доби, а також «Історію русів» — анонімний твір, що підсумовує історію України. Вертеп — це український народний ляльковий театр, який поєднує театральне дійство та лялькову виставу зі співами, віршами та драматичною інтермедією.
Козацькі літописи
Літопис Самовидця: Написаний очевидцем подій, ймовірно, козацьким старшиною Романом Ракушкою-Романовським, охоплює період з 1648 по 1702 рік.
Літопис Григорія Грабянки: Створений 1710 року, охоплює історію від виникнення козацтва до 1709 року.
Літопис Самійла Величка: Написаний після 1720 року, містить документи з військової канцелярії, охоплює події 1620–1700 років.
«Історія русів»: Анонімний твір, що підсумовує історію України від давнини до кінця XVIII ст., часто розглядається як історичний твір, але з певними літературними та ідеологічними забарвленнями.
Вертеп
Визначення: Ляльковий театр, що використовує скриньку-вертеп, яка імітує печеру народження Христа, але з часом перетворився на народний драматичний жанр.
Тематика: Спочатку релігійна, але згодом стала включати побутові, сатиричні та політичні теми, часто з використанням народного гумору та діалектів.
Структура: Складається з двох частин:
Релігійна: Вірші про народження Ісуса Христа. Драматична: Інтермедії з персонажами, що відображають суспільні та політичні реалії, таких як козаки, селяни, шляхта, що включають діалоги, пісні, танці.
Опрацюйте матеріал підручника на ст. 62-64. Домашнє завдання: виконайте завдання № 5 на ст. 63.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
16.10.2025 Асинхронний режим
Українська література ренесансу і бароко. Розвиток книгодрукування. Перші друковані книги в Україні. Видатні діячі української культури. ТЛ: Ренесанс, бароко.
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Перегляньте відео за наступним посиланням:
9 клас. Українська література. Загальні відомості про козацькі літописи Самовидця, Г. Граб’янки
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Українська література доби Ренесансу (Відродження) та бароко характеризувалася гуманістичними ідеями та релігійною полемікою, а книгодрукування сприяло поширенню освіти й культури, започатковане Іваном Федоровим. Видатними діячами були Іван Вишенський, автор полемічних творів, Іван Величковський, теоретик поетики та автор віршів, а також Семен Климовський, автор балад та пісень. Козацькі літописи, як-от «Літопис Самовидця», «Літопис Грабянки» та «Літопис Величка», є важливими історичними джерелами, а «Історія русів» — унікальним твором, що описує історію України від давнини до XVII ст.
Ренесанс та Бароко в українській літературі
Ренесанс (Відродження): Ця доба позначена інтересом до античності, гуманізмом, що поставив людину в центр світу, та активною полемікою проти релігійної та суспільної нерівності.
Бароко: Характеризується складністю, пишністю, емоційністю, а також поєднанням релігійних та світських мотивів. Цей період був важливим для формування української літературної традиції.
Розвиток книгодрукування
Українське книгодрукування розпочалося з діяльності Івана Федорова, який заснував першу друкарню в Україні.
Друкарство сприяло поширенню книжок, а отже, й освіти та культури на українських землях, особливо в цей період.
Видатні діячі
Іван Вишенський (XVI – поч. XVII ст.): Видатний український полеміст, проповідник, автор гостро-соціальних та релігійно-філософських творів, спрямованих на боротьбу з католицькою експансією.
Іван Величковський (1631 – після 1701): Український письменник, поет-бароко, теоретик української поезії. Автор численних творів, які відображають складність барокової естетики.
Семен Климовський (пер. пол. XVIII ст.): Український поет-пісняр, автор віршів та балад, зокрема знаменитої «Їхав козак за Дунай».
Козацькі літописи та «Історія русів»
Опрацюйте матеріал у підручнику на ст. 54-60.
Домашнє завдання: виконайте завдання №3 на ст. 54-60. Прочитайте матеріал про козацькі літописи й законспектуйте його.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
13.10.2025
Символічно-міфологічні образи та їхнє значення. Фольклорні мотиви. Роль пейзажу в розгортанні сюжету. Поетичність образу Ярославни
Сьогодні відбудеться урок о 12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
9 клас. Українська література. “Слово про похід Ігорів”. Образи князів та Ярославни
Опрацюйте теоретичний матеріал.
У "Слові о полку Ігоревім" міфологічні образи (наприклад, сонце, природа) символізують зв'язок людини з космосом і є передвісниками долі, а фольклорні мотиви підкреслюють народну мудрість і героїзм. Пейзаж відіграє ключову роль у розгортанні сюжету, відображаючи стан душі героїв та передаючи драматизм подій. Образ Ярославни поетичний завдяки її зверненню до сил природи, що виражає глибоку жіночу тугу, любов і віру в перемогу.
Символічно-міфологічні образи та їхнє значення.
Сонце: Символізує початок і кінець життєвого шляху, а також зв'язок людини з космічними силами. Затемнення сонця перед битвою — це поганий знак, що символізує майбутню біду.
Природа (вітер, сонце, ріки): Виступає як активний учасник подій, а не просто фон. Природа може бути ворожою, як у випадку з вітром, що свистить над Дніпром, або ж співчутливою, як Ярославна, що плаче від імені героїнь.
Мова звірів та птахів: Містить пророчий зміст, віщуючи майбутні події.
Фольклорні мотиви.
Звернення до сил природи: Ярославна звертається до вітру, сонця та інших сил природи, що є характерним для фольклорних звернень до природних стихій.
Плач і туга: Втілення народної скорботи за полеглими воїнами та розлученими родинами.
Героїчний спів: Прославляє подвиги воїнів, їхню мужність і патріотизм.
Роль пейзажу в розгортанні сюжету.
Відображення стану героїв: Пейзаж часто відображає емоційний стан князів та воїнів. Наприклад, затемнення сонця передує поразці, а буйний вітер підкреслює їхню приреченість.
Створення атмосфери: Природа створює гнітючу, передчуттєву атмосферу, що посилює драматизм і трагізм подій, що розгортаються.
Поетичність образу Ярославни.
Звернення до природи: Її плач — це не просто особиста туга, а звернення до природних стихій з проханням про повернення чоловіка.
Символ жіночої скорботи та любові: Ярославна є втіленням вірності, любові та вірної дружини, яка сумує за своїм чоловіком.
Заступництво природи: Через звернення до природи вона просить про допомогу, що виражає надію та віру в перемогу.
Домашнє завдання: заповніть у робочому зошиті літературний паспорт «Слова…».
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
09.10.2025
Особливості композиції та стилістичних засобів. Образи руських князів у творі. Наскрізна ідея патріотизму
Сьогодні відбудеться урок о 8.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
9 клас. Українська література. “Слово про похід Ігорів”. Образи князів та Ярославни
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Будова твору. Своєрідною є композиція «Слова…». Твір складається з вступу (заспіву), 4 частин і закінчення. Заспів і закінчення героїчної поеми подібні до українських народних дум. Твір — невеликий за обсягом, проте в ньому багато подій, емоцій і почуттів, тому його вважають зразком світового героїчного епосу й давньої української літератури. Руська земля— центральний образ «Слова...». У творі згадуються Дніпро, Дон, Рось, Сула, Азовське море, Київ, Новгород, Путивль, половецькі степи... Руська земля ніби жива, адже в ній розмовляють річки, звірі, птахи. У фольклорному руслі автор оспівує сили при роди, тому пейзаж у творі персоніфіковано: «кривавії зорі світ про віщають», «чорнії тучі з моря ідуть», «земля гуде...».
Новгород-сіверський князь Ігор постає перед читачем як патріот, який мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Він, безстрашний і рішучий воїн, не зважає на віщування природи й будь-що хоче досягти своєї мети. Моральною та фізичною силою князів захоплюється й оповідач: «Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості згартовані». Те, що Ігор повертає свої полки, щоб допомогти в бою братові Всеволоду, характеризує його як благородного воїна, для якого взаємодопомога й взаємовиручка — не порожні слова. Проте Ігор не ідеальний герой: його слабкі місця — надмірне честолюбство й нерозсудливість — стали причиною поразки. Як можна виступити в похід, не порадившись із досвідченим великим князем Святославом? Самовпевненість і легковажність дорого обійшлися Ігорю та його дружині. Князь Всеволод, брат Ігоря, нагадує билинного богатиря, його у творі названо «буй-туром». Він, сміливий і відчайдушний, не думає про почесті, багатство й золотий батьківський престол у Чернігові, про ласку своєї дружини. Цей герой, як і Ігор, уособлює відвагу й силу. Великий князь Святослав зображений як мудрий державний діяч. Він — розсудливий, сміливий воїн і люблячий батько. Симпатії оповідача цілком на його боці, він є основним виразником загальноруської єдності, необхідної для боротьби з ворогом. Саме заклик до єднання князів як запоруки сильної держави є основною ідеєю твору. Образ Ярославни, дружини Ігоря, сповнений тонкого ліризму. Вона тужить не тільки через полон Ігоря, а й через загибель усіх руських воїнів. У відчаї Ярославна звертається до сил природи: вітру, сонця й Дніпра. Докоряє вітрові за те, що він несе ханські стріли на воїнів її чоловіка. У Дніпра-Славутича Ярославна просить принести на хвилях князя, а сонце звинувачує за промені, якими воно немилосердно посилювало спрагу руських воїнів. Ярославна — один із найпривабливіших жіночих образів у світовій літературі, що захоплює людяністю, задушевністю, патріотизмом, внутрішньою красою й вірністю коханому.
Домашнє завдання: випишіть цитати, що характеризують князів і образ Руської землі.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
06.10.2025
«Слово о полку Ігоревім» — давньоруська пам’ятка, перлина українського ліро-епосу. Історична основа твору. Переклади і переспіви його в ХІХ—ХХ ст. Питання авторства
Сьогодні відбудеться урок о 12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
9 клас. Українська література. “Слово про похід Ігорів”. Історична основа твору, переклади
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Історія відкриття «Слова…». Орієнтовно в 1788–1792 рр. в одному з монастирів м. Ярославля в рукописному збірнику (наприкінці ХV — на початку ХVІ ст.) знайшли невідомий досі текст. Придбав його тоді колекціонер старовини О. Мусін-Пушкін, а російські вчені О. Малиновський і М. Бантиш-Каменський допомогли власнику підготувати рукопис до видання. Це сталося 1800 р. в м. Москві. Щоправда, згодом, під час пожежі, оригінал «Слова...» і більшість тиражу його першого видання згоріли. Історична основа. У «Слові…» зображено події другої половини XII ст. Це період сварок між князівствами в Русі-Україні, безладдя й занепаду могутньої держави. До того ж у цей час почалися набіги кочових народів — половців. Володимир Мономах на початку ХІІ ст. відігнав половців за Дон і на Кавказ, згодом те саме зробив і його син Мстислав. Улітку 1184 р. князь Святослав зі своїм військом завдав ворогам нищівної поразки. Новгород-сіверський князь Ігор Святославич, головний герой «Слова…», у цій переможній битві участі не брав через несприятливі погодні умови. Проте на весні 1185 р. разом з іншими князями він пішов проти половців, щоб довести свою відданість Батьківщині. Саме цей похід і взято за основу «Слова про похід Ігорів». «Слово...» відобразило складну систему політичних відносин періоду розвиненого феодалізму на Руській землі XII ст.
Проблема авторства. Аналіз твору дає підстави вважати, що автор «Слова...» був одним із давньоруських князів, який брав участь у подіях, відображених у творі. Це міг бути киянин, галичанин або чернігівець. Без сумніву, він мав поетичний талант, був учнем славнозвісного співця Бояна. Автор добре орієнтувався в історії, літературі, державотворенні, у тодішніх політичних подіях, знав фольклор свого краю. Згідно з версіями різних науковців, автором «Слова…» міг бути й книжник Тимофій із Галича, і співець Митуса, й Ольстин Олексич, брат Ярославни. Дослідник Л. Махновець уважає автором «Слова...» Володимира Ярославича, сина Ярослава Осмомисла, дочка якого, славнозвісна Ярославна, була дружиною Ігоря Святославича, новгород-сіверського князя. Питання авторства цієї героїчної поеми й донині відкрите. Жанр твору. Науковці по-різному визначають жанр «Слова…»: героїчна пісня, старовинний вірш, римована проза, ораторський твір… У самому тексті твору натрапляємо на терміни «пісня», «повість» і «слово». Сучасні науковці визначають жанр «Слова…» як героїчну поему, оскільки в ній яскраво виражені епічні елементи, потужний ліричний струмінь, ритмізована мова, своєрідна композиція. За родовою характеристикою «Слово про похід Ігорів» — ліро епічний твір. Людину в ліро-епічному творі зображено ніби у двох планах: з одного боку, передано певні події її життя (чоловік Ярославни йде у військовий похід), а з іншого — переживання, емоції, настрої (Ярославна в Путивлі на валу переймається долею князя Ігоря, звертаючись до сил природи).
Переклади й переспіви «Слова…». Переклад художнього твору максимально зберігає стиль письменника, мовні особливості оригіналу, у ньому не може бути імпровізації. А переспів є вільним перекладом; це власний твір автора, написаний на основі сюжету, змісту, образів, ідей іншого твору. Перший переклад «Слова…» українською мовою зробив М. Шашкевич. Також переклади й переспіви «Слова...» належать перу І. Вагилевича, М. Максимовича, С. Руданського, Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, Б. Грінченка (ХІХ ст.); М. Зерова, Н. Забіли, В. Шевчука, П. Тичини, А. Малишка (ХХ ст.). У стилі народної думи Панас Мирний склав переспів «Дума про військо Ігореве». А одним із найкращих поетичних переспівів уважають «Слово про Ігорів похід» М. Рильського.
Будова твору. Своєрідною є композиція «Слова…». Твір складається з вступу (заспіву), 4 частин і закінчення. Заспів і закінчення героїчної поеми подібні до українських народних дум. Твір — невеликий за обсягом, проте в ньому багато подій, емоцій і почуттів, тому його вважають зразком світового героїчного епосу й давньої української літератури. Руська земля— центральний образ «Слова...». У творі згадуються Дніпро, Дон, Рось, Сула, Азовське море, Київ, Новгород, Путивль, половецькі степи... Руська земля ніби жива, адже в ній розмовляють річки, звірі, птахи. У фольклорному руслі автор оспівує сили при роди, тому пейзаж у творі персоніфіковано: «кривавії зорі світ про віщають», «чорнії тучі з моря ідуть», «земля гуде...»
Домашнє завдання: прочитайте «Слово о полку Ігоревім» за наступним посиланням: https://dovidka.biz.ua/slovo-pro-pohid-igoriv-chitati-skorocheno/
Складіть і запишіть план «Слова про похід Ігорів».
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
02.10.2025
Пам’ятки оригінальної літератури княжої Руси-України. Літописи як історико-художні твори.«Повість минулих літ», «Поученіє Володимира Мономаха», «Києво-Печерський Патерик»
Сьогодні відбудеться урок о 8.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
9 клас. Українська література. Літописи як історико-художні твори. Зміст “Повісті минулих літ”
9 клас. Українська література. Особливості Києво-Печерського патерика
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Літопис— це хронологічний опис важливих історичних подій у часи Київської держави й козацтва. Автор був очевидцем подій або міг дізнатися про них із письмових джерел чи почути від когось. Розповідь у літописі, як правило, починалася словами: «У літо…» — саме від цих слів жанр і дістав свою назву. «Повість минулих літ»— це перший літопис, який дійшов до нас, його ще називають «Початковим літописом». Саме він розповідає про історію нашого народу від найдавніших часів і до днів життя Нестора Літописця — упорядника цього твору. Хто такий Нестор Літописець? Він походив, мабуть, з багатої родини, адже був дуже освіченою людиною (хорошу освіту в той час могли здобути лише заможні люди). У сімнадцятирічному віці його прийняли до Києво-Печерського монастиря — найбільшого культурно-освітнього й політичного центру Русі-України. Цей монастир (нині— лавра) відомий як центр перекладів і переписування книг, саме тут писали житія святих, тож, імовірно, що Нестор став ченцем, аби займатися улюбленою справою. Дослідники знайшли в монастирській бібліотеці опис зовнішності Нестора: «Подо бою сивий, борода не роздвоювалася, на плечах клобук, у правій руці перо, а в лівій— чотки…» Установлено, що літопис має кількох авторів, але відомо, що саме Нестор упорядкував його, художньо довершив, ведучи розповідь до 1113 р. Нам, читачам ХХІ ст., цікаво дізнатися, про що йдеться в одному з найдавніших оригінальних творів українського народу. Як уже зазначалося, розповідь у творі ведеться з найдавніших часів, від Ноя. Упоряднику вважає, що саме від його нащадків, Сима, Хама та Яфета, утвори лися народи. «Слов’янське плем’я єдине, і мова в нього одна,— пише літописець, — а назва “Русь” походить від варягів». Отже, якщо наші предки походять від Яфета, то це означає, що вони — нащадки нашої цивілізації. Далі мовиться про історію розселення слов’ян, зокрема східних, про їхні звичаї та мову. Літопис розповідає нам про початок створення Київської держави, про перших наших князів. Цікавою є легенда про заснування Києва: апостол Андрій Первозваний під час подорожі по Дніпру пророкував, що на прибережних пагорбах постане місто: «Бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог». Докладно упорядник розповідає про походи київських князів, про Олега та його похід на столицю Візантії Царгород (сучасний Стамбул), на воротах якого він повісив свій щит на знак перемоги. Одним із найвідоміших фрагментів «Повісті минулих літ», що пізніше було взято за основу сюжетів багатьох літературних творів, є розповідь про войовничого Святослава, який не знав страху й ніколи не відступав перед ворогом. Його вислів «Іду на ви!» став афоризмом, ці слова князь промовляв, коли мав намір боротися з ворогом. Відомими також стали слова Святослава, які він виголосив перед нерівним боєм зі стотисячним грецьким військом: «Не осоромимо землі Руської, ляжемо тут кістьми: мертві бо сорому не мають, а якщо побіжимо, то сором матимемо; станемо ж кріпко, я перед вами піду; якщо моя голова ляже, то дбайте самі про себе». З-поміж найвідоміших сюжетів літопису радимо прочитати такі: про загибель Ігоря, про помсту княгині Ольги древлянам, про вбивство Бориса й Гліба їхнім братом Святополком. Захоплення героїчним минулим Русі-України й глибокий сум з приводу княжих міжусобиць і лиха, заподіяного ординцями, — про відні мотиви літопису. Оригінал «Повісті минулих літ» не зберігся, текст літопису дійшов до нас у двох списках — Лаврентіївському й Іпатіївському. «Повість минулих літ» — це не лише своєрідний підручник історії, а й скарбниця поетичних і епічних сказань, байок, оповідань. Оповідь у літописі ведеться то спокійним, то драматичним тоном, який іноді переривається надзвичайно емоційними сплесками. У мові літопису чимало порівнянь («стріли летять, як дощ»; «князь Святослав ходив легко, як барс»), стійких сполук слів («втирати сльози, зломити спис»), народних приказок («смерть спільна всім, мертві бо сорому не мають»). Мова твору — жива, образна, поетична, хоча й неоднорідна: у текстах наявні й старослов’янізми, і народно розмовні елементи. За зразками «Повісті минулих літ» складено Київський (про події ХІІ ст.) і Галицько-Волинський літописи (про події ХІІІ ст.). У сукупності три літописи називають «Літописом руським» — великою книгою про події часів Київської держави у світовому контексті до ХІІІ ст.
Повчання — жанр давньої християнської літератури, до складу якого входить урочиста чи повчальна проповідь (слово) і дещо вільне за формою звернення (бесіда) до читачів. «Повчання дітям» Володимир Мономах (1053–1125) написав наприкінці свого життя. У ньому він закликав своїх синів до праці й науки, до того, щоб вони захищали інтереси держави. У добу між князівських чвар князь навчав їх тримати слово, «не давати силь ним губити людину» і зауважував, що сам не давав кривдити ані бід ного смерда, ані вбогу вдову. Умовно «Повчання...» складається з двох частин: у першій князь Володимир Мономах дає конкретні поради своїм дітям, а в другій розповідає, «як трудився в походах і на ловах з тринадцяти років» (отже, друга частина — автобіографічна). Як бачите, минуло понад вісім століть, а повчання князя й нині актуальні. Коли читаємо настанови Володимира Мономаха, перед нами постає привабливий образ мудрої, освіченої й відважної люди ни, яка «день і ніч, на спеці й на холоді» не давала собі «упокою», труди лася на благо країни.
Домашнє завдання: законспектуйте матеріал про Києво-Печерський патерик на ст. 44-46.
Прочитайте «Слово о полку Ігоревім» за наступним посиланням: https://dovidka.biz.ua/slovo-pro-pohid-igoriv-chitati-skorocheno/
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
29.09.2025
Легенди: про Вавилонську вежу, про Мойсея. Українські переклади Біблії. Використання біблійних тем, сюжетів, мотивів, образів у світовій та українській літературах. Притча про блудного сина. ТЛ: притча.
Сьогодні відбудеться урок о 12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
9 клас. Українська література. Легенди: про Вавилонську вежу, про Мойсея
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Погортаймо перші сторінки Біблії, які розпочинаються легендами, що, здавалося, були відомі нам завжди, ніби ми з ними народилися Легенди про створення світу, про перших людей Адама та Єву, про потоп на Землі й Вавилонську вежу — невеликі за обсягом, проте насичені образністю. Лише кількома штрихами створюється кольорова рельєфна картина світу: «Сказав Бог: “Нехай на землі ви росте всіляка зелень: трава й дерева”. І сталося так. І побачив Бог, що це добре. І був вечір, і був ранок: день третій». Хоча легенди сприймаються як окремі завершені твори, проте всі вони пов’язані за змістом і події в них розвиваються в хроноло гічному порядку. Події легенди про Вавилонську вежу відбуваються після потопу й належать до початку людської історії. Біблійна оповідь органічно об’єднує два мотиви: 1) будівництво міста Вавилона й змішання мов; 2) зведення вежі й розпорошення людей. У легенді порушено кілька проблем: руйнівна сила людської гордині; взаєморозуміння й заздрість; стимул для плідної праці; спільна мова — запорука миру на землі. Легенда про Мойсея розповідає про народження, виховання й змужніння Мойсея, який прагнув захистити свій народ від приниження й рабства (тема твору). Оповідь возвеличує вільне й щасливе життя, яке необхідно здобути шляхом боротьби з гнобителями (основна ідея твору). Сюжет легенди вельми цікавий: дівчина переховує єврейське немовля в кошику біля річки (зав’язка); Мойсей потрапляє до царського двору, де стає свідком приниження євреїв єгиптянами (розвиток дії); Бог наказує Мойсеєві вивести євреїв з єгипетської неволі, щоб захистити від принижень і рабства (куль мінація); фараон погоджується відпустити євреїв після того, як було наслано смерть на всіх дорослих дітей єгиптян, і євреї вирушають у пошуках землі обітованої (розв’язка). Воля й рабство; цар і раб; соціальна несправедливість і боротьба з нею; добро і зло — проблеми, які порушено в легенді про Мойсея, вони й через тисячоліття не втратили своєї актуальності для різних народів світу. Своєрідною є мова біблійних творів. Святе Письмо творили різні автори, але деякі виражальні засоби можна визначити як типові для всієї книги. Характерною ознакою мови Біблії є вживання озна чень після означуваного слова (інверсія): над птаством небесним, до мети своєї, день четвертий. Здебільшого інверсовані означення ви користовують для підсилення урочистості, значущості, порівняйте: «На шостий день Бог сказав» і «І був вечір, і був ранок: день шостий». Біблійним творам властиве початкове і в реченнях (як частка, а не сполучник), наприклад: «І промовив чоловік» або «І скінчив Бог сьомого дня творити світ». Автори Святого Письма досить часто використовують однорідні члени речення для нагнітання чи повноти зображуваного: «Не роби тимеш собі ніякого вирізьбленого кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, у водах». Мова Біблії також багата на антоніми, синоніми й старослов’я нізми тощо. Художню цінність мають звертання до Бога у формі пісні, цей жанр релігійної лірики називається псалмом. Автором більшості псалмів уважають царя Давида (звідси й назва — Давидові псалми). Ці пісні-звертання за тематичними особливостями поділяють на: благальні, у яких народ, що страждає від голоду чи війни, благає Бога про допомогу; псалми-гімни, що уславлюють Бога; псалми-подяки за вислухані молитви й історико-повчальні псалми. Вони зібрані в Псалтирі — книзі Старого Заповіту. Переспіви біблійних псалмів наявні в поетичній спадщині Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Л. Костенко. Цей літературний жанр ви згадаєте незабаром, коли вивчатимете творчість цих митців.
«Притча про блудного сина» — один із найвідоміших біблійних творів цього жанру. Вона написана дохідливо й лаконічно. При вдумливому прочитанні притчі привертають увагу 4 сюжети: боговідступництво як наслідок гріха; покаяння; невичерпна любов Бога-Отця; «розважлива» любов старшого брата. Цією притчею Господь розкрив нам таємницю безкінечної любові Бога до Свого творіння, усепрощаючої любові батьків до своїх дітей. Не менш відома «Притча про сіяча». Вона складається з оповід ної частини й тлумачення, у якому розкривається символічне зна чення зерна й ґрунту, у який його сіють. Зерно — Слово Боже, а ґрунт — це людське серце, тобто свідомість людини, і саме від рівня свідомості залежить, куди потрапить зерно: у кам’янистий ґрунт чи в добру землю. Під час читання притчі кожен замислюється, ким він є, до якої категорії належить. Отже, притча має дидактичний характер. На всіх етапах розвитку літератури й образотворчого мисте цтва майстри слова й пензля постійно зверталися до сюжетів і мо тивів Святого Письма, використовували його образи в літературі й образотворчому мистецтві. До таких творів належать поема «Мойсей» І. Франка, «Давидові псалми» Т. Шевченка, драма «Одержима» Лесі Українки
Домашнє завдання: вивчіть напам’ять 10 заповідей Господа.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
25.09.2025
Перекладна література. Біблія — Святе письмо й художній текст. Біблія (фрагменти)
Сьогодні відбудеться урок о 8.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
9 клас. Українська література. Перекладна література. Біблія як святе письмо й художній текст
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Біблія (від грецьк. βιβλια — збірка книг) — це священна книга християн та іудеїв. Проте ми розглядатимемо її на уроках української словесності як одну з найвидатніших пам’яток світової літератури. Ця найдавніша книга світу, яку писали з ХІІ ст. до н. е. до ІІ ст. н. е., містить твори різних жанрів: міфи, пророцтва, проповіді, повчання, історичні хроніки, ритуальні молитви, притчі, пісні (псалми) та ін. По суті, це «божественна бібліотека», яка складається з різних як за формою, так і за змістом релігійних і світських творів, що сприймаються як окремі книги. До Старого Заповіту входить 50 книг, а до Нового — 27. Хто ж автор Біблії? Відомо, що написання цієї найдавнішої у світі книги тривало багато століть, її творили представники шістдесяти поколінь — тож автор у Біблії не один. Дослідники на- раховують понад сорок творців Біблії, серед них — люди різного соціального стану: вихований у знатній єгипетській сім’ї Мойсей, митник Матвій, цар Соломон, рибалка Петро та ін. Біблію писали в Азії, Африці та Європі трьома мовами — давньоєврейською, арамейською й грецькою. Єремія писав свої твори у в’язниці, Лука — під час подорожей, Мойсей — у пустелі, а деякі автори — навіть під час воєнних походів. Започаткував Книгу Книг Мойсей, а завершили апостоли Христа.
Як уже було зазначено, Біблія складається з 2 частин — Старого й Нового Заповіту.
Старий Заповіт містить: • літописно-розповідні книги (Буття, Вихід, 4 Книги Царств, Книга приповістей Соломонових та ін.); • художні книги (твори Пророків, Книга Йова, Псалтир, Пісня Пісень та ін.). З літературного погляду найцікавіші епічні фрагменти Біблії, у яких розповідається про створення землі, неба, світла, тварин і перших людей — Адама та Єви (про вигнання їх із раю через гріхопадіння), про всесвітній потоп і Ноїв ковчег, про виведення Мойсеєм єврейського народу з єгипетської неволі.
Новий Заповіт складається з: • Євангелій (усього 4 — від святих Матвія, Марка, Луки й Івана); • історичного твору (Діяння святих апостолів); • послань (усього 21 послання апостолів); • Апокаліпсиса. Книги Нового Заповіту розповідають про життя Ісуса Христа, про Його вчення та вчинені Ним чудеса, про Його смерть і Воскресіння. Отже, в основі поділу Біблії на Старий і Новий Заповіт є на родження Ісуса Христа. Святе Письмо закінчується пророцтвом Апокаліпсиса, у якому описано передбачення й видіння, які відкрилися апостолові Івану Богослову, — кінець світу, що мав статися через занепад віри й падіння моралі. До речі… Спроби перекласти Біблію українською мовою відомі ще з ХVІ ст. Повний переклад Святого Письма розпочали письменник Пантелеймон Куліш із видатним ученим-фізиком Іваном Пулюєм, а завершив його Іван Нечуй-Левицький. Одним із найкращих уважається також переклад Івана Огієнка.
Домашнє завдання: прочитайте легенди про Вавилонську вежу та про Мойсея на ст. 24-28.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
22.09.2025
Українська середньовічна література XI —XV ст. Розвиток писемності. Найдавніші рукописні книги Київської Русі (Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава). Перекладна й оригінальна література
Сьогодні відбудеться урок о 12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
9 клас. Українська література. Найдавніші рукописні книги Русі-України
Опрацюйте теоретичний матеріал.
НАЙДАВНІШІ РУКОПИСНІ КНИГИ РУСІ-УКРАЇНИ
Коли ж виникли найдавніші рукописні книги? Вони були створені на українських землях і дійшли до нас, розпочинаючи своє літочислення із середини Х ст. Із запровадженням християнства в Русі-Україні (988) пожвавився розвиток торгівлі, ремесел, зовнішньої політики й культури, що й спричинило розвиток писемності. Розквіт Київської держави в Х–ХІ ст. пов’язаний з іменами князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Для зміцнення християнства й поширення греко-візантійської культури Володимир Великий заснував у Києві школу для дітей вищих верств суспільства. Один із перших літописів розповідає, що матері дітей, узятих на навчання, плакали, бо тоді ще не розуміли, наскільки важливою для людини є освіта. З цього часу не лише в Києві, а й в інших містах Русі-України почали відкривати школи. Ярослав Мудрий, який уславився любов’ю до книг, при Софійському соборі відкрив першу бібліотеку, яку пізніше було втрачено й не знайдено до сьогодні. Існують наукові версії про виникнення писемності ще в дохристиянський період, проте в нашому викладі ми братимемо до уваги лише писемні пам’ятки, що дійшли до нас. Адже саме ці книги — незаперечні документи, на основі яких можна робити певні твердження. До них належать: Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава (1073), Ізборник (1076) та ін. Остромирове Євангеліє— найдавніша датована рукописна пам’ятка церковнослов’янської мови Київської держави. Цей твір переписаний у 1056—1057 рр. з болгарського оригіналу дяком Григорієм для новгородського посадника Остромира, від імені якого Євангеліє дістало назву. Остромирове Євангеліє містить вибрані євангельські читання. Хоча цей твір написаний старослов’янською мовою, проте в ньому наявні вкраплення живої мови Русі-України. Рукопис пам’ятки, який налічує 294 аркуші великого формату, по-мистецьки оздоблений кольоровими ініціалами, заставками, трьома мініатюрами євангелістів Івана, Луки й Марка. Другою датованою давньорусь кою писемною пам’яткою є Ізборник Святослава (1073). Це — архаїчна рукописна хрестоматія, що містить різні вислови та фрагменти з богословських творів. Книга має енциклопедичний зміст, у ній порушено проблеми християнського богослов’я, розтлумачуються положення Біблії про поводження в повсякденні. Тут наведено відомості з астрономії та астрології, математики та фізики, історії, філософії, граматики, зоології, ботаніки, логіки й етики. Ізборник переписав дяк Іван з іншими писцями для київського князя Святослава Ярославича з болгарського джерела, складеного на початку Х ст. для болгарського царя Симеона. Ізборник Святослава містить понад 380 статей, які належать 25 авторам (здебільшого візантійцям). Третя датована писемна пам’ятка — Ізборник (1076) — складена за матеріалами рукописів княжої бібліотеки Софійського собору. Ця книга містить найрізноманітніші відомості духовного та філософського змісту — роздуми про правдиву віру, повчання дітям тощо. До речі… До нашого часу дійшло лише 33 книги, створені в ХІ ст., а за наступні три століття — 1460, хоча їх було десятки тисяч.
Домашнє завдання: виконати завдання № 3 на ст. 22. Прочитайте літературно-критичний матеріал і стисло його перекажіть, наголосивши на фактах і цифрах.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
18.09.2025
Література рідного краю. Життєвий і творчий шлях Костянтина Дуба
Сьогодні відбудеться урок о 8.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
На уроці ми з вами виконаємо такі завдання:
Дізнаємося цікаві факти з біографії Костянтина Дуба;
Прочитаємо твори Костянтина Дуба;
Будемо розвивати навички аналізу поезії.
Вивчення нового матеріалу
Як ви вже зрозуміли, сьогодні на уроці ми познайомимося із творчістю українського письменника кандидата філологічних наук, доцента Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, дослідника проблем української новелістики, багатьох статей, ввів у науковий обіговий термін – автобіографічний синерген.
Ознайомимося з біографією Костянтина Дуба за наступним посиланням: https://www.dnipro.libr.dp.ua/Dub_Kostyantyn
Для дослідження творчості Костянтина Дуба я пропоную вам твір «Осінній сад у листопаді»
Осінній сад у листопаді…
Багряний лист спада в траву...
Тут все минуле – на параді,
Все оживає наяву.
*
Осінній сад мріє в чеканні,
І завмира в ліричних снах…
Самотня осінь в сподіванні
Листком тріпоче на вітрах.
*
Осінній сад – Листки останні,
Як сторінки мого життя,
Жбурляє осінь в даль туманну
Без жалощів і каяття.
*
Осінній сад…Листок прощання
Шепоче голосом твоїм.
В мелодії його згасання
Звучить весняний твій мотив.
*
Ти дивишся у сад і бачиш
Все тільки в цвіті молодім.
Й сама не знаєш, що ти значиш
У проростанні веснянім.
*
Ти вся в саду, у його змінах,
У брунці кожній, звуку, снах,
В його одвічних перемінах
Безжурно пурхаєш, як птах.
*
Осінній сад в німім чеканні…
Мінорно у душі звучить.
Ти в ньому – світле сподівання,
Весняна яблунева мить.
*
У сяйві місячного саду,
Де осінь листям шелестить,
Ми розпрощались на досаду,
А в серці сум якийсь щемить.
*
Лиш очі чорні – дві жарини-
Крізь хмаровиння миготять,
Листком жовтавим з яворини
За днями дні в осінь летять.
*
О де ти, травень буйнотравний,
Весняний вітер-веснограй,
Коли я садом брів безхмарний,
Тобою виповнений вкрай.
Аналіз твору.
Про що йде мова в поезії? Визначте тему твору.
До якого жанру лірики належить поезія?
Яка ідея (головна думка) твору?
Аналіз пейзажної лірики Костянтина Дуба.
Тепер настав час поговорити про пейзажну лірику у творчості Костянтина Дуба. Для цього виразно прочитаємо вірш:
Сад місячний, сріблясто-синій
У світлотінях мерехтить…
В нім образ твій тендітний, милий
Місячно сяє у цю мить.
*
Місячний сад, пора осіння,
Ти в ньому – мрійно-чарівна-
Стоїш під місяцем самітня,
Неначе зіткана з срібла.
*
Сад зустрічей, розлук, фантазій,
Кохання першого, зітхань
І птиць, що відлетіли в вирій,
Ілюзій, втрачених бажань…
Аналіз твору.
Визначте тему поезії?
Про що йде мова у вірші? Яка його ідея?
Визначте жанр.
Опишіть, що для автора означає місячний сад.
Про які почуття пише автор у вірші?
Читання твору «Найщедріша осіння пора»
Найщедріша осіння пора
Плоди радості людям приносить.
Червоніє калина, як ватри зоря,
Ніби хоче зірвать неба просинь.
*
Червонобоке яблуко висить,
І кальвіль ніжністю чарує.
В тумані сизім синя слива спить.
Земні щедроти осінь нам дарує.
*
Дооквітають жоржини в морозяну рань,
Кольорами розбризкались айстри,
Хризантеми у святості білих чекань,
Розпрощалась осінь з літечком красним.
Домашнє завдання: самостійно написати тему та ідею поезії «Найщедріша осіння пора ».
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
15.09.2025
Українські народні балади. «Ой летіла стріла», «Ой на горі вогонь горить». Тематика та стильові особливості, сюжет, герої. Класифікація балад. ТЛ: балада
Сьогодні відбудеться урок о 12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
9 клас. Українська література. Образи народної балади “Ой на горі вогонь горить”. Класифікація балад
9 клас. Українська література. Українська народна балада “Ой летіла стріла”
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Терміном «балàда»(з фр. танцювальна пісня) у середньовічній Франції називали любовну пісню, під яку виконували танці. В Італії балада втратила танцювальний характер, а з ХVІІІ ст. вся європейська літера тура перебувала під впливом англо-шотландської балади, у якій драматично було зображено сцени нещасливого кохання, помсти, сімейні чвари й історичні події.
Балàда — це ліро-епічний пісенний твір легендарно-історичного або родинно-побутового змісту з описами незвичайних ситуацій, людей і вчинків. Балада має спільні ознаки з ліричною піснею, казкою, міфом, леген дою й думою. У 7 класі ви вивчали баладу як літературний жанр на прикладі твору Т. Шевченка «Тополя». Згадаймо ознаки балади: • трагічний конфлікт; • драматично напружений сюжет; • романтичний колорит; • надзвичайні події, збіги обставин; • фантастичні елементи; • метаморфоза (перетворення людини на рослину чи птаха); • трагічний фінал; • моралізаторство. Умовно балади поділяють на такі тематичні групи: • міфологічні; • історичні; • соціально-побутові; • родинно-побутові. Найдавніші міфологічні балади побудовані на прийомі метаморфози («Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?..»). У баладі проклята свекрухою невістка перетворюється на тополю. Мотив такого перетворення Т. Шевченко взяв за основу сюжету балади «Тополя». Основні мотиви балад: зрада й помста; туга нареченої за коханим; зневажені почуття довірливої дівчини; прокльони свекрухи, звернені до невістки; наруга пана над простою дівчиною; загибель на війні козака. Нині відомо майже 300 сюжетів і сюжетних версій балад.
«Ой летіла стріла» — одна з найдавніших народних балад. Вона розповідає про вдовиного сина, убитого стрілою. Його оплакують мати, дружина й сестра, образи яких уособлюють три зозулі. Початок балади нагадує голосіння з його вигуками й уявним діалогом: «— Ой де ж вона впала? / — На вдовинім полі. / — Кого ж вона вбила? / — Вдовиного сина. / Немає нікого / Плакати по ньому». У баладі «Ой летіла стріла» використано трикратність, що притаманна жанру казки. Гіпербола підсилює вдовине горе: «Де матінка плаче, / Там Дунай розлився...» А епітет із зменшено-пестливим суфіксом «зозуленьки... рябенькі» поглиблює співчуття до жінок. З пролитих жінками сліз стає зрозуміло, що сестра й мила скоро забудуть про втрату, а мати страждатиме довіку.
Балади про смерть козака подібні до історичних і козацьких суспільно-побутових пісень, щоправда, у баладах потужніший ліричний струмінь: сум сестри за загиблим братом, матері за сином чи милої за нареченим. Важкою й ризикованою була служба козака, особливо сторожового: він повинен був день і ніч вартувати, оберігати рідну землю від нападників. У разі небезпеки вартовий мав запалити вогонь.
Балада«Ой на горі вогонь горить» починається трагічною картиною: «Ой на горі вогонь горить, / Під горою козак лежить, / Порубаний, постріляний...». Твір уславлює мужність і відданість козаків-захис ників. Балада наповнена символами: кінь — вірний товариш; ворон — смерть; китайка — козацька слава. Над тілом загиблого коник плаче й передає матері трагічну звістку про смерть її сина. Зворушливо звучить діалог коня з матір’ю, про смерть сина він говорить фігурально: «...Та вже ж твій син оженився, / Узяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку».
Домашнє завдання: випишіть із вивчених балад по 2–3 приклади епітета, гіперболи й порівняння.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
11.09.2025 Асинхронний режим
Література рідного краю. Фольклорні пісні Дніпропетровщини
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Серед народних творів є і пісні, у яких відбилася велика сила колективного розуму, творчих зусиль цілого народу.
Весь вік людину супроводжують пісні, „від колиски до могили, бо немає такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни чи рокотом грому” ,– так говорив Михайло Стельмах.
Народні пісні є великим внеском України в загальнослов’янську і світову творчість. Незчисленне їх багатство. Вважають, що тільки цих творів записано понад двісті тисяч. Творцями пісень були різні люди – селяни, ремісники, козаки, народні співці-лірники, кобзарі. Але народна пам’ять зберегла імена лише окремих талановитих складачів. Такою була у ХУІІ столітті напівлегендарна українська поетеса Маруся Чурай. Відомі імена інших авторів: Семен Климовський „Їхав козак за Дунай”, Іван Котляревський „Віють вітри”, „Чого ж вода каламутна”, „Сонце низенько”, „Ой я дівчина полтавка”, Євген Гребінка „Ні, мамо, не можна нелюба любить” , Віктор Забіла „Не щебечи, соловейку”, Олександр Афанасьєв-Чужбинський „Скажи мені правду”. А сьогодні з вами ми дізнаємось про пісні нашого рідного краю – Дніпропетровщини. Говорячи про лірику Дніпропетровщини не можна залишити поза увагою її історичне минуле та її «специфічне» розташування поряд з іншими сусідніми областями.Територія нашої області, як ніякої іншої заслуговує на увагу істориків та дослідників, адже, як відомо, ми живемо на території де було розташовано славетну Запорізьку Січ. На нашу думку при характеристиці народної лірики Подніпров'я та Дніпропетровщини не потрібно нехтувати цим фактом, адже це, так би мовити, вирішальний фактор, який відіграв роль в розвитку видів народної лірики.
Як було вже сказано вище, що при характеристиці народної лірики Подніпров'я ми будемо опиратися на історичне минуле та козацьку добу. Отже при характеристиці усної народної творчості ми будемо описувати соціально-побутовий вид ліричної пісні, а саме особливу увагу буде приділено козацьким, солдатським, чумацьким та стрілецьким пісням та думам, які співалися та співаються населенням на даній території.
Розглянемо найхарактерніші фольклорні твори, найбільш яскраво виражені побутуючі тут пісенні стилі, їхні основні характеристики.
Пісенна епіка Дніпропетровщини також може розглядатися як багатошарове, полістильове явище. З одного боку, тут поширені твори, типові для всього українського загалу або спільні подільсько-подніпровські, волинсько-подніпровські. До останніх належать найдавніші балади про кохання та родинні стосунки: парубка, який кохав одночасно двох або трьох дівчат, забито („Ой чиї то воли по горі ходили?", „Ой у полі жито, копитами збито"); сестра отруює брата за намовою коханки („Сербин"); стрілець убиває голуба, голубка („Ой там, на горі, ой там, на крутій") дівчина розшукує могилу загиблого милого („Калина-малина над яром стояла"); зустрівшись після тривалої розлуки, закохані похворіли („Як піду я не берегом, лугом"), дівчина колише позашлюбних дітей-близнят („Ой у лузі на калині"); вдовин син зводить дівчину („Тихо, тихо Дунай воду несе"); дівчина топить позашлюбне дитя („Ой ковалю, коваль, коваленку"); балади „Подолянка", „Бондарівна"; вдова і двоє синів („Що то в лузі за верба?"); дівчина не дозволяє вбити нелюба („Ой у полі озеречко"); жінка знущається з чоловіка-недоростка („Ой оддала мене мати"); чоловік пускає за водою нелюбу жінку, а потім просить повернутися („Оженивсь молод"); чоловік п'є з кумою, за скаргою жінки його карають („Ой орав же мій миленький"); чоловік карає жінку за позашлюбну дитину („Тиха, тиха величенька тиха"); чоловік вбиває жінку за намовою коханки („Ой високо сонце сходить"), свекруха перетворює невістку в тополю („Ой жила удівонька та на роздоллі"); балади „Про чайку", „Дочка-пташка"; син виганяє з хати свою стару матір („А в неділю рано-пораненьку"); козак полишає батька і топиться в річці („Усі гори зеленіють"); багатий брат і бідна сестра („Під білою березою") тощо.
До суто подніпровських балад можна віднести такі, що мають обрядове коріння („Стріла" – „Ой з-за гір, з-за гір вилітав сокіл" з наспівом весняного „кривого" танцю), версії сирітських балад: де батько з мачухою проганяють дітей („Ой по горі, по горі"); чи коли сирота шукає матір, але знаходить лише її могилу („Щось у лісі гукає?"); казкова версія балади про свекруху-обмовницю – змія обмовляє жінку донця („Ой ходив донець сім год по Дону"), а також новітні балади, що виникли на Подніпров'ї під впливом російської пісенності: жінка вбиває чоловіка, а потім шкодує за ним („Ой зима, зима, ти холодная"); матроси завозять сп'янілу та підмовлену дівчину на кораблі („Ой зацвіло синєє море"); під впливом міського жорстокого романсу: парубок застрелився, коли, повернувшись, застав померлу кохану („Любила хлопця з восьмого року")
Порівняно невелика група пісень відбиває тематику та стильові особливості співу козацької доби: „Закувала зозуленька" де козаки просять у вдови дозволу подивитися на її дочку; „Як у саду, так і в лісі" в ній козак від'їжджає, заповідаючи дівчині рости; з маршовою мелодією; „Ой піду я понад лугом" тут чоловік нарікає на негарну жінку; „Ой дівчина сіни мила" в якій мати здогадується про кохання дівчини до козака, але не хоче нелюбого зятя ці пісні з танцювальними наспівами.
Пізніші нашарування у пісенній ліриці Дніпропетровщини у вигляді сільського романсу простежуються у секвенційних наспівах пісень „Ой у полі криниченька" де парубок залицяється до дівчини, яка несе відра з водою; „Ішли воли із діброви", „В кінці греблі шумлять верби" тут козак покидає дівчину.
Вся специфічність змісту ліричних пісень визначається перш за все характером ліричного героя.Ліричний герой в народних піснях нашого краю, як здебільшого і в інших – це завжди проста людина: селянин, селянка, бурлак, повстанець, козак, вояка.
Саме їх відчуття, світогляд і думки складають основний зміст ліричної пісні.
Таким чином, пісенність Наддніпрянщини становить складний конгломерат різних пісенних стилів, сукупність різних загальнопоширених жанрів, серед яких не всі представлені на Дніпропетровщині в чистому виді. Але переважна більшість побутуючих тут фольклорних творів несе в собі стильові риси подніпровської традиції співу. Найдавніші пісенні зразки з архаїчною мелодикою співіснують тут з новітніми творами та пісенними стилями. За пісенним репертуаром та співочими стилями Наддніпрянщина становить перехідну зону між Поділлям і Поліссям, збагатившись фольклорними традиціями сусідніх регіонів та обдарувавши їх своїми надбаннями. Та головною „візитною карткою", неповторним обличчям подніпровської пісенної лірики залишається відомий далеко за межами нашої області протяжний гуртовий спів
Ой там на горі, ой там на крутій
Ой там на горі, ой там на крутій,
ой там сиділа пара голубів (2)
вони сиділи, парувалися
сизими крильми обнімалися (2)
десь взявся стрілець, із-за крутих гір
розбив, розлучив пару голубів (2)
голубка не їсть, голубка не п'є
та все ж на ту гору плакати іде (2)
голубко моя, сизокрилая
чого ж ти такая клопітливая (2)
та є й у мене сім пар голубів
лети й вибирай, можеш заміж вийть (2)
я вже літала і вибирала
немає й такого як я втеряла (2)
Подолянка
Десь тут була Подоляночка
Десь тут була Молодесенька
Тут Вона впала до Землі припала
Тут Вона впала до Землі припала
Ой встань ой встань Подоляночко
Ой встань ой встань Молодесенька
Умий личко та як шкляночку
Біжи до Дунаю візьми ту що з краю
Домашнє завдання: виконати завдання 2 на ст. 14-15 (усно).
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
08.09.2025
Родинно-побутові пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють», «Цвіте терен, цвіте терен», «Сонце низенько». Культ романтизованих почуттів, сентиментальний пафос
Сьогодні відбудеться урок о 12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Родинно-побутові пісні. Їхні особливості. 9 клас, українська література
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Найчисленніша група серед родинно-побутових творів — пісні про кохання. Пісніпро кохання передають найінтимніші стосунки між закоханими — від ніжної любові до ненависті. Взаємини хлопця й дівчини переплітаються зі ставленням до їхніх стосунків членів родин закоханих: сестер, братів, батьків, а також сусідів, друзів і ворогів. Окрім цікавого змісту, пісні про кохання мають досконалу поетику.
Поетика (з грецьк. майстерність творення) — це особливості художньої формифольклорних і літературних творів (будова, художні засоби, римування та ін.).
Пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють» починається романтичним пейзажем, у якому наявні народні символи: місяць — хлопець, козак; зоря — дівчина-красуня; човен символізує життєву дорогу. Дівчина співає пісню, пливучи в човні, а серце козака мліє від кохання до неї. Провідний мотив пісні — торжество кохання, попри тимчасову розлуку молодої пари. Пісню оздоблено художніми засобами, традиційними для фольклорних творів: порівняннями (як нічка, як день), повторами («Пісня та мила, пісня та люба — / Все про кохання, все про любов»), риторичними звертаннями й питаннями («Ви ж мені, очі, вік вкоро тили, / Де ж ви навчились зводить людей?»). Пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють» популярна й нині. Науковці вважають, що вона належить до пісень літературного походження (щоправда, автор пісні невідомий).
«Цвіте терен, цвіте терен» — одна з найпопулярніших пісень про кохання (також відомий варіант «Терен цвіте, терен цвіте»). Провідний мотив пісні — нерозділене кохання, адже милий поїхав «іншої шукати». Пісня починається з художнього паралелізму, у якому терен символізує життєві труднощі, перешкоди, котрі треба подолати, а потім лірична героїня розповідає про свої переживання: «Хто в любові не знається, / Той горя не знає». Промовистим є й образ цвіту, що опадає. Увесь текст пісні пересипаний пестливими словами: моло денька, вечероньки, кріселечко, миленький. Вони розчулюють слухача (виконавця), викликають співчуття до нещасної дівчини. Драматизм ситуації підсилює антитеза: «І ще очі не дрімали, / А вже сходить сонце».
Герої пісні «Сонце низенько» — щасливі, бо закохані. Їхні по чуття щирі, сповнені радості в очікуванні зустрічі, яка має відбутися ввечері. Хлопець називає свою кохану серденьком, рибонькою, дорогим кришталем, золотом, милою. Скільки естетики в щирих і ніжних почуттях закоханого парубка, який промовляє: «Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, — / Я твої ніженьки в шапочку вложу!» Ніщо не може зупинити дівчину, навіть розгнівана через непослух мати: «Битиме мати, знатиму, за що: / За тебе, серденько, не за ледащо!» Головне в стосунках закоханих молодих — вірність, чесність і ніжність (провідний мотив пісні). Пестлива лексика (близенько, серденько, рибонько), епітети (дорогий кришталю, бистрая річенька), підсилювальна частка ой, риторичні звертання поглиблюють ніжні почуття, якими сповнена пісня. І. Котляревський, творчість якогови будете вивчати найближчим часом, переробивши пісню «Сонце низенько», використав її в п’єсі «Наталка Полтавка». Саме цей варіант пісні й став улюбленим для багатьох поколінь українців.
Опрацюйте матеріалпідручника на ст. 7-13.
Запишіть у зошит. Народні пісні— ліричні твори (до ліро-епічних належать історичні пісні). У них народ висловлює свою любов і смуток, захоплюється героями й засуджує ворогів, бажає щастя-долі й різних благ. Залежно від змісту пісень, часу й місця виконання, їх поділяють н акалендарно-обрядові, суспільно-побутові, історичні й родинно-побутові. Народні пісні мають своєрідну будову — поділяються н акуплети (у віршах — строфи), здебільшого з двох або чотирьох рядків.
Домашнє завдання: 1. Вивчіть напам’ять одну з пісень про кохання. 2. Випишіть слова-символи з усіх вивчених пісень про кохання й поясніть їхнє значення (скористайтеся словником символів).
Повторити теорію літератури: усна народна творчість.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
04.09.2025
Процес виникнення фольклору. Багатство і розмаїття українського фольклору. Види родинно-побутових пісень. Традиційна символіка. ТЛ: народна пісня
Сьогодні відбудеться урок о 8.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
9 клас. Українська література. Традиційна символіка в родинно-побутових піснях
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Усна народна творчість, або фольклор (з англ. folk-lore — на родне слово, народна мудрість) — різножанрові твори, що виникли в сиву давнину в певному середовищі й передавалися з уст в уста. Авторів пісень, казок, балад і легенд здебільшого ніхто не знав. Талановиті оповідачі й співці, виконуючи фольклорні твори, уводи ли в них нових героїв, додавали слова, які вживаються тільки на певній території (діалектизми), іноді скорочували текст — у такий спосіб вони їх відшліфовували. З огляду на це пісні, казки, легенди й інші фольклорні жанри побутують у багатьох варіантах. Не всі твори фольклору дійшли до наших днів, адже регулярно збирати й записувати їх почали лише у ХVІІІ–ХІХ ст.
Ознаки народних творів:
•усна форма творення й побутування;
•традиційність;
•колективність;
•варіантність;
•анонімність.
У фольклорі відображено національний характер, світогляд і менталітет, працю, побут і мрії українців. Отже, це явище національне.
Найчисленніша група серед родинно-побутових творів — пісні про кохання. Пісніпро кохання передають найінтимніші стосунки між закоханими — від ніжної любові до ненависті. Взаємини хлопця й дівчини переплітаються зі ставленням до їхніх стосунків членів родин закоханих: сестер, братів, батьків, а також сусідів, друзів і ворогів. Окрім цікавого змісту, пісні про кохання мають досконалу поетику.
Поетика (з грецьк. майстерність творення) — це особливості художньої форми фольклорних і літературних творів (будова, художні засоби, римування та ін.).
Особливості художньої форми народних ліричних пісень:
• стислість викладу;
• традиційні художні засоби (епітет, художній паралелізм, порівняння, вигуки);
• просте римування;
• задушевність, лірична тональність мелодії;
• проста мелодія;
• повтори (рефрен, тавтологія, анафора, епіфора).
Епітет — художнє означення: золоті руки, темна душа. У фольклорних творах часто вживають постійні епітети: червона калина, карі очі, чорні брови, сизий орел. Художній паралелізм — паралельне зображення явищ природи й почуттів.
Домашнє завдання: виконайте в робочому зошиті тестове завдання на ст. 7.
Повторити теорію літератури: усна народна творчість.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
02.09.2025
Вступ. Роль і місце літератури в житті нації. Розвиток літератури. Творча індивідуальність митця
Сьогодні відбудеться урок о 8.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
9 клас. Українська література. Роль і місце літератури в житті нації. Творча індивідуальність митця
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Роль художньої літератури в житті нації й людини важко переоцінити. Першим нашим книгам майже тисяча років. Славетного київського князя Ярослава народ нарік Мудрим через його освіченість і любов до читання. Не випадково цей державний діяч великого значення надавав книзі, адже в ній — мудрість поколінь, естетика й утіха. Відомо, що бібліотека Ярослава Мудрого, яку й досі не знайшли, налічувала сотні томів і вважалася справжнім скарбом не лише через те, що процес виготовлення кожного з них був складним і тривалим, а й тому, що наші пращури усвідомлювали: книга — рушій поступу. Промовистим щодо ролі художньої літератури та її творців є вислів Остапа Вишні: «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю». Справді, прихід у літературу Т. Шевченка змінив історію України: його слово пробуджувало національну свідомість і гартувало людську гідність у мільйонів українців — від простих селян, багато з яких знали його вірші напам’ять, і, безумовно, до високоосвіченої інтелігенції. Літературі як виду мистецтва властиві ідейність, образність та емоційність. Твори красного письменства мають «викликати в душі читача живі образи тих людей чи речей, які нам малює поет, і ни ми будити ті самі чуття, які проймали душу самого поета у хвилі, коли творив ті образи» (І. Франко). Художні образи та втілені в них ідеї не повторюють чи копіюють нашу дійсність у літературному творі; пишучи повість чи поему, майстер слова створює нову естетичну дійсність, що вбирає в себе свій час і є носієм загальнолюдських цінностей. Змальована письменником дійсність реалізується лише в особі читача, без якого вона мертва. Як же виявляється мистецька самобутність письменника у створеному ним художньому світі?
Кожен із майстрів слова послуговується різними мовними ресурсами для творення образів (зокрема, зорових): тропами, синтаксичними фігурами, віршованою чи прозовою формою тощо — унаслідок цього виникають різні образи, які по-своєму красиві й естетично вартісні. Отже, ідейність, образність та емоційність здатні захоплювати читача, впливати на його виховання. Опановуючи шкільний курс української літератури, ви маєте навчитися аналізувати художні твори різних епох, митців і стилів, що допоможе вам стати підготовленими читачами. Передусім з’ясовують тему твору (у ліричному творі — провідний мотив або кілька мотивів), визначають головну ідею й по рушені в ньому проблеми, cюжетно-компози ційні особливості, характеризують героїв через їхні вчинки, міркування, зовнішній вигляд, мову тощо, визначають мовні художні засоби, адже мова — «першоелемент літератури». Аналізуючи літературний твір, завжди зважають на історичний контекст — тобто епоху, коли його було написано, адже в такому разі читач сприймає твір із часових позицій: умови написання, історичний зріз, національні пріоритети тощо. У 9 класі ви прочитаєте шедеври різних епох: біблійні легенди, «Повість минулих літ», козацькі літописи, твори Г. Сковороди, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Гоголя, Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка та ін. Отже, ви вивчатимете українську літературу за хронологічним (часовим) принципом. Під час аналізу художнього твору важливим є й естетичний контекст. Це поняття пов’язане передусім із красою, доладністю, витонченістю й довершеністю. Кожна літературна епоха має спільні й водночас відмінні пріоритети в естетичному осягненні дійсності. Скажімо, у середньовічній літературі оспівували красу божественну, духовну, в епоху Відродження надавали перевагу зовнішній красі, її гармонії з внутрішньою, довершеності ліній і форм, у ХІХ та ХХ ст. насамперед зображували людину, її духовний світ. Ці естетичні уподобання поширювалися й на інші види мистецтв: архітектуру, музику й особливо живопис. Простежте зміщення естетичних пріоритетів на прикладі репродукцій картин різних епох.
Домашнє завдання: законспектувати матеріал підручника на ст. 3-4.
Повторити теорію літератури: усна народна творчість.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
