Любі мої діти!
Цей рік – час визначатися з мріями та планами на майбутнє. Залишайтеся цілеспрямованими, розширюйте горизонти та не бійтеся втілювати в життя свої найсміливіші мрії. Нехай ваше серце завжди веде до успіху, а знання та підтримка близьких допоможуть досягти найвищих вершин.
10.10.2025
Види і жанри ораторського мистецтва і жанри. Академічне красномовство, його характерні ознаки, різновиди (наукове, науково-популярне, навчальне)
Сьогодні відбудеться урок о 11.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Аристотель виділив три основні роди (типи) промов: судові, дорадчі та похвальні (епідейктичні), визначив мету: для дорадчих промов — це користь чи шкода, для судових — звинувачення чи виправдання, для похвальних — похвала або осуд. Аристотелеве вчення про три роди промов Цицерон розвинув і додав ще по няття про три види риторики, які виділив не за сферою і метою, а за якістю промов, мовним оформленням; на цій підставі пізніше сформувалося вчення про три експресивні стилі: високий, середній (помірний) і низький. Академічне красномовство — вид красномовства, характерними ознаками якого є науковість і системність у викладі матеріалу, мета його — виявлення й обґрунтування об’єктивних рис, властивостей і закономірностей явищ, про які йдеться. Загалом це ораторська діяльність науковця та викладача, що доповідає про результати дослідження або популяризує досягнення науки. Академічне красномовство зародилося у Давній Греції і було ще не вимушеним ні за формою організації занять, ні за часови ми межами. Так, Аристотель міг читати лекції під час прогулянок з учнями. Проте з часом школа ставала все більш регламентованою, усталився й тип лекції. У Європі академічне красномовство динамічно розвивалося в середньовічних університетах. Особливого розквіту воно набуло в післяренесансний період, коли наука, звільнившись від схоластичних моделей, почала широко проникати у світ матеріальних явищ й описувати його. В Україні зародження академічного красномовства пов’язане з функціонуванням Острозької школи та Києво-Могилянської ака демії. Згодом воно розвивається у стінах класичних університетів (Київський, Львівський, Одеський, Харківський, Чернігівський та ін.). Видатними представниками українського академічного красномовства були М. Максимович, М. Костомаров, В. Єрмаков, Ф. Прокопович, І. Франко, Ю. Шевельов та ін. Подальшого розвитку академічне красномовство набуло у працях сучасних дослідників у галузі риторики: Л. Мацько, О. Мацько, Г. Онуфрієнко, Г. Сагач та ін. Головні риси академічного красномовства — доказовість, без доганна логічність, точність мовлення, чітка, позбавлена будь-якої двозначності, термінологія
Опрацюйте матеріал підручника: п. 15-16, ст. 46-51.
Виконайте домашнє завдання: вправа 110. Самостійно доберіть інформацію про історію розвитку академічного красномовства в Україні. Підготуйте повідомлення для однокласників.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
09.10.2025
Ораторське мистецтво в Україні
Сьогодні відбудеться урок о 9.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Українська національна риторика як художня ораторська проза (ХVІ–ХVІІІ ст.) розвивається в часи національного риторичного Ренесансу. Її джерелами були народний золотослів, народна етика й естетика слова. На формування української риторики вплинули праці Аристотеля, Діонісія Галікарнаського, Горація, Цицерона, Квінтіліана, анонімні «Риторика до Гереннія», «Про високе…». Українське ораторське мистецтво розвивалося на церковних кафедрах, в університетах, судах. Найбільш відомими ораторами були перший Київський митрополит Іларіон (XI ст.) (найвідоміша з його праць — проповідь «Слово про закон і благодать», де стверджено визначну роль Русі-України та обстоюється її право на самостійність та Кирило Туровський (XI ст.) — автор багатьох піднесених величальних промов, блискучий оратор, представник урочистого й учительського красномовства, творець величальних похвал (наприклад, «Слово в новий тиждень після Пасхи»). У своїх працях ритор окреслює роль проповідника, оратора. Видатним українським полемістом кінця XVI — початку XVII ст. був Іван Вишенський. Для творів Івана Вишенського характерними є такі риси індивідуального стилю: простота і ясність викладу; «момент присутності», що створює «імітацію діалогу»; емоційність, експресія, котра досягається за рахунок «допиту» опонента, внутрішньої незгоди з ним, запальності, звинувачень; використання біблійних мотивів, образів, міфів, притч; градація; використання анафор, епіфор, наскрізних висловів-рефренів; уживання яскравих неологізмів; риторичні оздоби полемічного письма — звертання, запитання, оклики; гротескно-сатиричне зображення дійсності, наявність карикатурних портретів. У XVII ст. український релігійний і громадський діяч Лазар Баранович пише книгу «Меч духовний», де порівнює слово з козацькою шаблею. Слово розумілося як зброя, більше того — відбувалося освячення слова як духовної батьківщини. Обожнення слова спостерігається на всіх етапах української історії. Далеко за межами України відома українська риторична школа Києво-Могилянської академії. Розквіт національного світського та духовного красномовства припадає на XVII–XVIII ст. На той час було видано близько 200 підручників з риторики, з-поміж них «Про ораторське мистецтво» Феофана Прокоповича. Випускники академії відзначалися високим рівнем професійної підготовки. Про це свідчила полілінгвістичність знань студентів: знали кілька живих і мертвих мов, складали орації, оди, поезії, пісні, розігрува ли театралізовані свята, користувались повагою як у себе в країні, так і за її межами. Вивчали «сім вільних наук»: граматику, піїтику, риторику, арифметику, геометрію, філософію, музику. Іоанікій Галятовський, професор, ректор Київської колегії, склав підручник (перший друкований) «Наука або способ зложення казання», у якому розкрив зв’язок риторики з життям, із соціально-політичними та релігійними проблемами. Феофан Прокопович — один із засновників стилю українського бароко. Володів багатьма мовами. У 1708–1709 рр. читав курс риторики в Києво-Могилянській академії. На його думку, риторика позбавлена свого специфічного предмета, охоплюючи всі предмети, які цікавлять людину й можуть бути об’єктом інших видів мистецтва. Мета риторики — навчити, як у промові за допомогою оволодіння мистецтвом красномовства дати відповіді на важливі запитання й переконати, що ці відповіді правильні. Описував такі функції риторики, як соціально-організаційну, культурно освітню, одержання нових знань, збудження почуттів, громадської думки, вплив на них. Джерелом красномовства вважав природу, мистецтво (талант), освіту, тренування, наслідування. Ф. Прокопович засуджував стилістичні надмірності бароко, схоластику, пусте красномовство. II пол. XIX ст. — час поступового занепаду риторики як науки про прозу. 1850–1917 рр.— національно-мовне гноблення, вигнання риторики з вищих і середніх навчальних закладів. На жаль, пізніше розвиток риторики як науки загальмувався. Цьому було дві причини: одна стосувалася тільки України (щораз більші утиски українського слова, витіснення його з навчальних закладів), друга — загальна. У більшості пізніших підручників риторики основна увага зосереджена на патетичності викладу, а не на змісті публічних виступів, через що саме слово риторика набуло й іншого, негативного значення — «зовнішньо ефектне, але малозмістовне висловлення». Незважаючи на звуження сфери вживання української мови, і в XIX ст. є зразки чудових за змістом і формою промов. Ще менш сприятливими для розвитку риторики були десятиліття більшоицької влади в Україні з повним партійним контролем над будь якими масовими зібраннями. Справжній спалах ораторського мистецтва спостерігався в останні роки існування Радянського Союзу (1989–1991) з їх масовими мітингами та в перші роки незалежності України (1991–1994). Яскравими ораторами в той час виявили себе повним партійним контролем над будь якими масовими зібраннями. Справжній спалах ораторського мис тецтва спостерігався в останні роки існування Радянського Союзу (1989–1991) з їх масовими мітингами та в перші роки незалежності України (1991–1994). Яскравими ораторами в той час виявили себе Дмитро Павличко, В’ячеслав Чорновіл, Іван Драч, Володимир Яворівський, Анатолій Погрібний, Ліна Костенко та інші. Однією з особливостей українського менталітету є розуміння слова як духовної зброї.
Опрацюйте матеріал підручника: п. 14, ст. 43-45.
Виконайте домашнє завдання: вправа 98. Підготуйте, користуючись друкованими чи електронними джере лами, усне повідомлення про одного з видатних українських ораторів: Іоанна Златоуста, Іларіона Київського, Григорія Сковороду та ін.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
07.10.2025
Видатні оратори Давньої Греції та Давнього Риму
Сьогодні відбудеться урок о 12.30 ( 13.25- асинхронний режим (курси) за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступними посиланнями:
Історія. Громадянська освіта. Мистецтво Давньої Греції. Видатні діячі давньогрецької культури - YouTube
Видатні оратори Римської республіки. Презентація. - YouTube
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Батьківщиною риторики вважають Стародавню Грецію, де вона була мистецтвом і творчістю, вагомим складником суспіль ного життя. Її величали «Царицею всіх мистецтв». Риторика Стародавньої Греції виникла в V–IV ст. до н. е., склалася в систему в III–II ст. до н. е. Риторика в античні часи — провідний предмет усякої освіти — виховувала громадянина патріота, який майстерно володів зброєю усного переконливого слова в ім’я істини, добра, краси. Античні греки поділяли риторику на три галузі: судову, політичну й урочисту. У Стародавній Греції той, хто звертався з позовом до суду, мав виголосити звинувачувальну або захисну промову сам. Той, кого звинувачували, також повинен захищатися сам. Великої уваги надавали не лише добору переконливих доказів, а й умінню такі докази подати. Вигравав той, хто краще володів словом. Верховним органом влади в античних містах-державах було Народне зібрання, виступаючи там, політики зверталися безпосередньо до народу. Щоб привернути народ (демос) на свій бік, потрібно було говорити переконливо. Також кожному громадянинові доводилося часто виступати на різноманітних багатолюдних святкуваннях, дружніх зустрічах, по минках. За таких умов красномовство виявилося необхідним усім. Суспільна атмосфера була поштовхом для зародження риторики. Тому й з’явилися платні вчителі — софісти, що належали до Афінської школи філософів-просвітителів. Вони майстерно володі ли всіма формами ораторського мовлення, законами логіки, мистецтвом полеміки, умінням впливати на аудиторію, підкреслювали силу й велич Слова. У часи софістів риторика — справжня цариця всіх наук. Нею займалися найосвіченіші люди того часу, наприклад давньогрецький поет, лікар, філософ Емпедокл заклав основи риторики як науки про красномовство. Софісти приділяли увагу і практиці, і теорії риторики. Мета оратора, за їхніми словами, не розкриття істини, а переконливість, завдання — слабке зробити сильним. На основі практичної риторики як різновид творчості сформувалася художня риторика. Софісти створили теорію риторики. Найвидатнішим ритором-софістом був Горгій, який, удосконаливши теорію організаторського мистецтва, першим ознайомив із нею Афіни. Проти позицій софістів щодо відносності істини виступив Сократ (469–399 pp. до н. е.), який свої бесіди будував у формі запитань і відповідей. Для нього абсолютна істина була вищою за людські судження і трактувалася як міра всіх речей. Осуджуючи софістів за намагання силою слова переконувати слухачів у чому завгодно, він наполягав, що неприпустимо брати плату за уроки красномовства, стверджуючи, що продавати мудрість однаково, що продавати красу. Працюючи зі своїми учнями й дискутуючи з опонентами, спочатку він робив вигляд, що нічого не знає, і про сив просвітити його. Потім послідовно ставив своєму співрозмовникові запитання доти, доки той не починав суперечити самому собі й переконувався, що нічого не розуміє. Такий метод пізніше був названий сократівською іронією. Основною метою бесід Сократ уважав виховання в молоді кращих моральних якостей, зокрема доброчинності, правдивості. Учень Сократа Платон (428–347 pp. до н. е.) не вважав софістів справжніми мудрецями, протиставляючи їхній діяльності істинне красномовство, засноване на знанні істини. Він створив власну теорію красномовства, найціннішою ідеєю якої була ідея впливу на людську душу: «Красномовність — майстер переконання; у цьому вся її сутність». Його думки про ораторське мистецтво блискуче розвивав Аристотель (384–322 рр. до н. е.), який створив загальну теорію красномовства. Він обстоював думку про те, що риторика може використовуватися у будь-якій сфері життя. Аристотель заснував в Афінах власну школу — ліцей. Зранку в школі викладали філософію, а після обіду — риторику. Аристотель виділяв три способи переконання: логічний, емоційний, етичний; розрізняв такі види ораторського мистецтва: діалектику — мистецтво сперечатися задля встановлення істини; еристику — мистецтво будь-що перемагати в суперечці; софістику — намагання досягти перемоги в суперечці шляхом навмисного використання недостовірних доказів. До нас дійшло понад 60 промов Демосфена (384–322 рр. до н. е.), у яких розкрито майстерність політичної промови. Оратор досяг вершин ораторського мистецтва, подолавши серйозні фізичні вади. Усі його промови — результат тривалої праці. Він був найкращим ритором Давньої Греції. Сучасники зазначали, що силу його слова можна порівняти хіба що з вихором чи блискавкою. Найвідомішими є політичні промови Демосфена, виголошені проти македонського царя Філіпа, який намагався позбавити Афіни самостійності. На Демосфенових промовах училися цілі покоління античних ораторів. З утратою Давньою Грецією самостійності й установленням македонського панування ораторське мистецтво не загинуло. У III ст. до н. е.— I ст. н. е. риторика переживає своє друге піднесення — уже в Римі. Промови Демосфена брав за взірець один із найславетніших давньоримських ораторів Марк Туллій Цицерон (106–42 pp. до н. е.), якого вважають батьком римської риторики, бо на основі багатого досвіду йому вдалося створити власну теорію красномовства. Якщо такі філософи, як Сократ і Платон, не вважали риторику самостійною наукою, а ритори (зокрема Демосфен) обстоювали протилежне, то Цицерон запропонував компромісний варіант: риторика — це істинна наука, що є практичною й корисною систематизацією ораторського досвіду. Ідеальним оратором він уважав людину високої культури, яка знає історію, філософію, літе ратуру, юриспруденцію, може володіти аудиторією, примушувати людей сміятися або плакати. Він визначав також, що ритор має бути патріотом, громадянином, який живе ідеалами держави й на роду. Цицерон виголосив понад 100 промов, із них тексти 57 промов збереглися до нашого часу, з-поміж яких найвідоміші твори «Про оратора», «Брут, або Про відомих ораторів». Він зазначав, що успіх оратора залежить від освіти, природного дару й спеціальних вправ. Марк Фабій Квінтіліан систематизацією ораторського досвіду. Ідеальним оратором він уважав людину високої культури, яка знає історію, філософію, літературу, юриспруденцію, може володіти аудиторією, примушувати людей сміятися або плакати. Він визначав також, що ритор має бути патріотом, громадянином, який живе ідеалами держави й на роду. Фабій Квінтіліан створив оригінальну систему навчання риторики, а також підготував 12 книг «Риторичні настанови». Відомими на той час римськими ораторами були також Гай Саллюстій Кріпс, Сенека Луцій Антей, Пліній Молодший. Риторичні, або риторські, школи виникли в останні століття республіканського періоду Риму (кінець II–I ст. до н. е.). До риторичної школи приймали після граматичної, де юнаки опановували латинську й грецьку мови.
Опрацюйте матеріал підручника: п. 13, ст. 40-43.
Виконайте домашнє завдання: вправа 90. Складіть за теоретичним матеріалом таблицю на ст. 42.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
03.10.2025 Асинхронний режим
Контрольна робота №1. Мова, індивід, суспільство. Риторика як наука й мистецтво слова. Різнорівневі завдання
Завдання 1—6 мають по чотири варiанти вiдповiдi, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Потрiбно вибрати правильний варiант вiдповiдi. (0,5 бала)
1. Комунікативна функція мови – це
А) функція формування й формулювання думки
Б) засіб пізнання світу
В) функція спілкування
Г) засвоєння людиною культури свого народу
2. Диспозицiя — це роздiл риторики, який вивчає...
А) засоби виразностi ораторської промови
Б) способи запам’ятовування ораторської промови
В) структуру ораторської промови
Г) розробку предметної царини ораторської промови
3. Елоквенцiя — це роздiл риторики, що вивчає...
А) засоби виразностi ораторської промови
Б) виголошення оратором промови
В) структуру ораторської промови
Г) мистецтво ведення суперечки
4. Акцiя — це роздiл риторики, який розглядає...
А) засоби виразностi ораторської промови
Б) виголошення оратором промови
В) структуру ораторської промови
Г) розробку предметної царини ораторської промови
5. Серед наведених понять тропами є...
А) метатеза, хiязм, алiтерацiя, плеоназм
Б) епiфора, палiндром, тавтологія, оксюморон
В) гiпербола, метонiмiя, алегорiя, каламбур
Г) паралелiзм, епiтет, синекдоха, метафора
6. Серед наведених понять фiгурами є…
А) метатеза, хiязм, алiтерацiя, плеоназм
Б) епiфора, палiндром, тавтологія, оксюморон
В) гiпербола, метонiмiя, алегорiя, каламбур
Г) паралелiзм, епiтет, синекдоха, метафора
Завдання 7-9 передбачає встановлення вiдповiдностi. (2 бали)
7. Розділ риторики, який вивчає
7 .1. Інвенція A) способи запам’ятовування ораторської промови
2. Елокуцiя Б) мистецтво ведення суперечки
3. Еристика В) розробку предметної царини ораторської промови
4. Меморiя Г) виразнiсть ораторської промови
8. Засоби впливу, що апелюють до…
1. Логос A) норм людської поведiнки
2. Етос Б) риторичне поняття, що визначає місце й час виголошення промови
3. Пафос В) почуттiв
4. Топос Г) розуму
9. Метод характеризується… (1 бали)
1. Аналогійний A) рухом вiд конкретного до загального
2. Дедуктивний Б) вiд формулювання аргументiв до формулювання тези
3. Індуктивний В) вiд формулювання тези до формулювання аргументiв
Г) зiставленням предметiв i перенесенням властивостей з одного на iнший
Завдання 10—11 передбачають стислу відповідь на питання.(по 1 балу)
10. Назвiть країни з українською дiаспорою.
11. Назвiть видатних українських мовознавцiв.
Завдання 12 передбачає розгорнуту відповідь на питання. (2 бали)
12. Підтвердіть або спростуйте думку: «Я справжній оратор».
Виконайте домашнє завдання: повторити відомості про стилі і типи мовлення.
02.10.2025
РМ. Аудіювання текстів різного характеру. Різновиди аудіювання. Аудіювання зразків ораторського мистецтва.
Сьогодні відбудеться урок о 9.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Різновиди аудіювання:ознайомлювальне, вивчальне, критичне.
Опрацюйте теоретичний матеріал.
НІОБЕЯ
До маленького міста на Волині приїхала на чотирьох підводах трупа артистів. Тут вони мали дати дві вистави, а коли пощастило б, то й третю, а потім їхати далі, у друге містечко, звідтіль у третє – і так далі, без краю. Звичайно, як мандрівна провінціальна «малоруська» трупа.
Було це пізньої осені. Холодний вітер гнав чи то мряку, чи то дрібний дощик, на вулицях було слизько, стояли калюжі, бо танув сніг, що випав був кілька днів перед тим.
Старий, брудний заїзд з облупленими стінами стояв серед містечка, над дорогою. Артистів було десятеро, й розташувалися вони в трьох «номерах» заїзду, бо четвертий зайняла компанія приїжджих офіцерів.
У найменшу горницю молодий, худий і блідий чоловік увів закутану в теплу хустку жінку. Вона йшла помалу, насилу пересуваючи ногами, й стогнала жалібно.
- Сідай, Насте… Я тебе зараз розкутаю, роздягну та й ляжеш, спочинеш. Втомилася ти, бо дорога погана, розтрусило тебе й розбило. Я здоровий, а й у мене спина болить, наче цілий день молотив.
- І втомилася, й болить-таки… чимраз гірше…Та я б усі болі залюбки перетерпіла, якби Наталочка наша була здорова та з нами тут була…
Чоловік почав розкутувати хвору. Вона схилилася набік, упала на постіль, на голий брудний матрац, нічим не застелений. Лице Насті було біле, як стіна, уста сині, очі заплющені. Руки впали, мов мертві.
Чоловік вибіг з кімнати.
- Ой, рятуйте! – крикнув він. – Ой, люди!
У «номер» вбігло кілька товаришів акторів, прибіг господар заїзду. Послали по лікаря.
- Що тут сталося, люди добрі? – спитав лікар, підходячи до ліжка й уважно дивлячись на хвору. – Ви артисти з трупи Федотова?
- Ось жінка моя, пане докторе, занедужала, - сказав Іван. – Вона артистка. Сьогодні має грати Ніобею.
Лікар похитав головою. Настя відгорнула стареньке пальто з такою драною підшивкою, що вже аж вата клаптями лізла; потім таку саму діряву, витерту хустку. Лікар аж зітхнув, дивлячись на те нужденне лахміття та стару сукню, що місця живого не мала без дірки або латки…
- Ну й життя ж ваше, вибачайте, - сказав лікар. – І здоровому, мабуть, не легке воно, а що вже хворому!
Оглянувши хвору, лікар поклав їй під пахву термометр. Крім задавненої хвороби, у Насті була гарячка.
- Тут, пане докторе, - озвався Іван, опріч хвороби, ще тяжке лихо в нас є: дитина наша тяжко занедужала, як грали ми в Дубні. Мусили лишити її в земській лікарні. З собою ніяк не можна було везти: кір у неї почався, горить уся. Та ще, мабуть, застудили її, тиняючись отак по поїздах: до кору ще й запалення легенів причепилось. Жінка хотіла лишитися з нею. Та вона грати мусить.
- Мала дитина? – спитав лікар.
- Шість літ.
Сльози струмочком бігли по білому обличчі хворої. Гарне воно було, те обличчя, особливо очі, блакитно-сині, великі, тепер повні сліз, тільки якісь плями та темні смуги під очима трошки збавляли тієї краси.
- Слухайте, люди добрі, - мовив лікар, - що з дитиною вашою, не знаю, бо на бачив її. А ви, пані добродійко, хворі не абияк – оце напевно скажу. Грати ви ніяк не можете сьогодні. Лежати треба нерухомо, поки гарячка минеться.
- Не можна ніяк! – зітхнув Іван. – Афіші розліплено, виставу відкласти не можна… Дайте їй чогось такого, щоб зменшити біль, ви ж знаєте такі способи: морфій чи що там інше… А завтра вона вже грати не буде, лежатиме, зробимо, як скажете.
- Вона собі страшенно пошкодить, коли сьогодні встане, - змагався лікар, - потім не поправите… Хвороба не вважає, чи ви артистка, чи ні, чи багаті ви, чи бідні, а робить своє.
- Ні, пане докторе, - озвалася хвора. – В мене натура цупка й живуча, нічого мені не буде. Зрозумійте: я мушу грати сьогодні, бо як не буду грати, то завтра ми не будемо їсти, не буде чим заплатити за цю брудну конуру, не буде за що доїхати до Дубна, до хворої дитини, що, може, останні години доживає…
Гарне, хоч бліде й виснажене, обличчя хворої скривилося, вона через силу перемагала сльози, що душили її.
- Не як лікаря, як людину прошу вас: дайте мені полегкість, дайте змогу грати сьогодні…
- Добре, - сказав лікар, зітхнувши, - дам вам ліків, боліти буде менше, зможете ходити… А завтра… вам утроє гірше буде, ніж тепер. Дайте мені паперу й пера, щоб написати рецепт.
Метнувся Іван, але не знайшов ні паперу, ні пера, ні чорнила.
Лікар сів до столу, добув записну книжечку, видер з неї листочок і написав рецепт олівцем.
Увечері того дня в залі містечкового клубу, що заступив театр, було повно народу. У четвертому ряді сидів і лікар. Прийшов він розважитись після тяжкої роботи серед атмосфери людського страждання й сліз. Тягнуло його сюди й болюче бажання подивитись, як гратиме його бідна пацієнтка. І боявся він, що, може, тут, на виставі, їй буде потрібна його поміч.
Ніобея була дуже гарна в грецькому хітоні, що не ховав її чудової, принадної постаті й молодого стрункого тіла. Особливо гарне було її бліде обличчя, очі світилися дивним блиском. З усієї публіки, що сиділа в театрі. Тільки лікар знав, який грим навів на те личко надзвичайний блиск і красу…
Вистава на античний сюжет публіці сподобалась. Цариця Ніобея, що мала дванадцятеро дітей, насміялася з богині Латони, яка мала лише двох: Аполлона та Артеміду. Особливо вразив публіку монолог Ніобеї над тілами її вбитих богом Аполлоном з помсти дітей: «Плач, Ніобеє, царице без царства і мати без дітей!»
В антракті лікар пройшов за лаштунки. Настя лежала на кушетці знесилена, втомлена.
- Їдьте та спочиньте. Завтра я навідаюсь до вас, - сказав лікар, прощаючись.
Коло дверей до нього підійшов Іван, Настин чоловік. Вигляд його був такий несамовитий, що лікар злякався.
- Пане докторе! –сказав Іван глухим голосом, що раз у раз переривався. – Не знаю, що й робити. Як сказати? Перед самим початком вистави прийшла телеграма з Дубна, що наша дочка… вмерла! І не знаю, як таке сказати? ..Вона ж… О Боже мій! Що мені робити?!
Добре попівночі у брудному й холодному «номері» заїзду сиділа компанія офіцерів та їхніх гостей. Чутно було їх голосну розмову, регіт, брязкіт склянок та пляшок.
- І гарна ж Необея! – мовив басуватий голос. – Досі перед очима стоїть, і голос її чую!
- Таких і на великій сцені не багато знайдеться, - озвався другий голос.
- Гарна, ой же гарна! – третій голос проскандував той вірш-гекзаметр: «Плач, Ніобеє, царице без царства і мати без дітей…»
Тут співрозмовники замовкли й перезирнулись: із сусіднього «номера» почувся несамовитий жіночий крик…
То бідна Ніобея, цариця без царства і мати, що втратила єдину дитину, в тяжій істериці билася головою об стіну…
(1019 слів) (За М. Левицьким)
◊ На кожне із питань вибрати правильну відповідь.
1. Мандрівна провінціальна трупа українських акторів приїхала до маленького містечка:
а) на Львівщині;
б) на Волині;
в) на Кіровоградщині;
г) на Київщині.
2. Десятеро артистів розташувалися у трьох «номерах» заїзду, бо
а) четвертий зайняла компанія приїжджих офіцерів;
б) за більшу кількість кімнат не було чим заплатити;
в) більше кімнат ця установа на мала;
г) всі інші кімнати були зайняті приїжджими.
3. Тяжко хвора й стомлена актриса мала увечері грати роль:
а) Федри;
б) Ніобеї;
в) Дідони;
г) Данаї.
4.Актриса злягла, тому що:
а) притомилася в дорозі під час довгого переїзду;
б) сподівалася викликати співчуття в антрепренера (організатора гастролей);
в) крім задавненої хвороби, у неї була гарячка;
г) не любила своєї ролі й намагалася уникнути виступу.
5. Оглянувши хвору, лікар промовив:
а) «І здоровому, мабуть, не легке життя, а що вже хворому!»
б) «Недуга не є важкою, тому не слід звертати на неї увагу!»
в) «Потрібно вставати й рухатись, на сцені біль враз мине!»
г) «Пора подумати про душу, а не про виступи на сцені!»
6. Хвору дитину сім’я акторів змушена була залишити у земській
лікарні:
а) в Луцьку;
б) в Рівному;
в) в Дубні;
г) у Львові.
7. Дитина захворіла:
а) на скарлатину та запалення легенів;
б) на кір та запалення легенів;
в) на кір та ангіну;
г) на сухоти та ангіну.
8. Дитина артистів була:
а) дванадцяти років;
б) десяти років;
в) шести років;
г) чотирьох років.
9. Тяжко хвора актриса все ж хотіла грати через те, що:
а) боялася гніву хазяїна трупи;
б) остерігалася залишитись без роботи;
в) непокоїлась, що її замінять іншою, молодшою акторкою;
г) не буде за що доїхати до Дубна, до хворої дитини.
10. Увечері трупа акторів виступала:
а) на сцені міського театру;
б) у будинку місцевого мецената;
в) на сцені містечкового клубу, що заступив театр;
г) на імпровізованій сцені в містечковому готелі.
11. Лікар прийшов на виставу мандрівної трупи, тому що:
а) зацікавився репертуаром гастролерів;
б) мав звичку відвідувати всі вистави й концерти;
в) не знав, як згаяти вільний вечір;
г) боявся, що на виставі актрисі знадобиться його допомога.
12. Під час спектаклю публіка найбільше була вражена:
а) змістом п’єси;
б) декораціями, костюмами акторів та реквізитом;
в) монологом Ніобеї над тілами її вбитих дітей;
г) трагічною розв’язкою розігруваної драми.
Виконайте домашнє завдання: вправа 88. Підготуйте й проведіть дискусію на одну з тем (формат проведення оберіть самостійно). 1. Інтелігентність — це риса успадкована чи набута? 2. Чи потрібно боротися з жаргонізмами?
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
30.09.2025
Еристика як мистецтво суперечки. Етика полемічної майстерності.
Сьогодні відбудеться урок о 13.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Термін еристика (гр.) означає «мистецтво сперечатися, полемізувати». У Стародавній Греції мистецтво суперечки охороняли богині Ериди, яких називали богинями спору. Ерид було дві, бо греки розмежовували суперечку конструктивну, спрямовану на досягнення істини, і суперечку конфліктну, мета якої не з’ясування істини, а боротьба з опонентом і перемога в цій боротьбі — агоне, (звідси й слово «агонія» — боротьба зі смертю). Суперечку заради істини вони називали діалектичною, а спір заради перемоги, агональний спір — еристичною суперечкою. Будь-яка суперечка передбачає зіткнення думок або позицій. Кожна сторона активно обстоює свою думку та намагається розкритикувати міркування супротивника. Якщо немає такого зіткнення думок, то немає й самого спору, а є якась інша форма комунікації: наприклад, проповідь, молитва, лекція, доповідь не є суперечками. Якщо аргументація з якогось питання спрямована на людей, які нейтрально або позитивно (тобто некритично) ставляться до неї, то немає ніяких підстав уважати цю комунікативну ситуацію суперечкою. Диспут — це завжди публічна суперечка; y предметом диспуту є наукове або суспільно важливе питання; y організаційні форми диспуту можуть бути різноманітними: обговорення дисертації, публічний захист тез тощо; y на відміну від дискусії, диспут не тільки з’ясовує підстави, а й виявляє позиції сперечальників. Пропонент — це той, хто висуває, обстоює деяку тезу. Без пропонента не може бути ані спору, ані аргументативного процесу, оскільки спірні питання не виникають самі собою, вони повинні бути кимось сформульовані й поставлені на обговорення. Пропонент може висловлювати власну думку або представляти колективну позицію з того чи того питання. Опонент — другий обов’язковий учасник суперечки. Це той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент. Опонент може безпосередньо брати участь у спорі. Але може бути й така ситуація, коли опонент безпосередньо не бере участі в аргументативному процесі. Мета суперечки — змусити супротивника думати так, як ви. Угамуйте хвилювання, страх. Будьте готові з’ясовувати проблеми, а не стосунки з людьми. Не підмінюйте тему суперечки й не дозволяйте опонентові це робити. На початку розмови домовтеся про метамову (терміни, дефініції, поняття, категорії, класифікації, джерела тощо). Не намагайтеся все заперечувати, використайте прийом умовного схвалення. Уникайте суперечок про те, чого добре не знаєте. Не соромтеся попросити вибачення, перепросити. Не забувайте про аудиторію, залучайте її до паритету, але дуже шанобливо. Намагайтеся основні положення, поняття повторити в різних контекстах кілька разів, щоб ваша позиція запам’яталась і закріпилась. Головним у діалогічному спілкуванні є тези й аргументи. Аргументація має будуватися на причинно-наслідкових зв‘язках і законах формальної логіки. Найкращими аргументами в суперечці є доказові положення, точні факти й цифри, конкретні явища, події. Завжди починайте розмову якомога приємнішим, спокійнішим і тихішим тоном, щоб завжди відчували, що є можливість підвищення тону, але ніколи не зривайтеся на крик, бо смішно виглядатимете в очах присутніх. Продумайте тактику відступу, відкладання на потім — на випадок неуспіху чи поразки.
Опрацюйте матеріал підручника: п. 12, ст. 36-39.
Виконайте домашнє завдання: вправа 88. Підготуйте й проведіть дискусію на одну з тем (формат проведення оберіть самостійно). 1. Інтелігентність — це риса успадкована чи набута? 2. Чи потрібно боротися з жаргонізмами?
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
30.09.2025
Акція. Риторична техніка
Сьогодні відбудеться урок о 12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Як це все запам’ятати? 😱 Ефективні техніки для навчання
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Акція (лат. actio — дія, до звіл) є завершальним етапом ораторської дії, тобто виголошенням промови. Модуляція (лат. modulatio— розмірність, гармонійність, від modulator — розмірюю) — зміна тональності, сили, ритму, звучності голосу. У будь-якій справі важливий початок. Скажімо, ви ж не почнете пекти пироги, не замісивши тіста? Така ж ситуація з промовами та презентаціями: щоб вдало виступити, потрібно правильно почати. Отже, із чого ви почнете готувати свою презентацію? Зі збору ін формації, побудови плану майбутнього виступу… Все це, безсумнівно, важливо, але це не початок вашої роботи… Щоб ваш виступ дійсно мав успіх, вам передусім необхідно зрозуміти свого майбутнього слухача, стати з ним на один щабель, «влізти в його шкуру» і спробувати донести до нього інформацію його ж мовою. Ви погодитесь зі мною, якщо я скажу, що читати лекцію досвідченим лікарям, студентам-медикам і вагітним жінкам — це абсолютно різні речі? В кожному з цих випадків вам доведеться підлаштовуватись під аудиторію. В першому — ви можете сипати медичними термінами; у другому — багато чого пояснювати і стежити за тим, чи розуміє вас аудиторія; у третьому — доведеться викладати інформацію максимально простою мовою. Публічний виступ — це якраз той випадок, коли перше враження має вирішальне значення. Варто враховувати очікування аудиторії стосовно вас самих, тематики і змісту вашого виступу, інакше половину аудиторії ви втратите, ще не почавши говорити. Важливими також є місце і час проведення. На його успішність може вплинути навіть така дрібниця, як розташування меблів, мікрофону і проектора. Досвідчений лектор ураховує навіть час доби: вечірні виступи вимагають більше емоцій, а ранкові — логіки.
Найпоширеніші мовні помилки, яких необхідно уникати ораторові 1. Неправильний наголос. Іноді від наголосу може залежати й семантика (значення) слова. 2. Неправильна вимова окремих звуків. 3. Неправильне вживання слів за семантикою (значенням). Оскільки основною одиницею мови є слово, то лексику із цього погляду можна поділити на два типи: слова з прямим значенням (так звана автологічна лексика); слова з переносним значенням (так звані тропи). 4. Невміння розрізняти окремі морфеми в слові (наприклад, префікси). 5. Вживання дієслова-зв’язки буде (майбутній час) у контексті теперішнього часу. 6. Вживання це для зв’язки перед словами який, котрий, коли, де. 7. Тавтологія — повторення спільнокореневих слів. 8. Використання плеоназмів (зайве дублювання слів спільного значення). 9. Слова-паразити ну, скажімо, зрозуміло тощо. 10. Невміння враховувати стилістичне (емоційне) забарвлення слова (фрази).
Опрацюйте матеріал підручника: п. 11, ст. 33-35.
Виконайте домашнє завдання: вправа 82. Відредагуйте кальковані конструкції.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
26.09.2025
Меморія як система усного запам’ятовування промов
Сьогодні відбудеться урок о 11.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Як це все запам’ятати? 😱 Ефективні техніки для навчання
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Меморія (лат. memoria — пам’ять) — розділ риторики, призначення якого — допомогти ораторові запам’ятати зміст промови, щоб не розгубити не тільки фактичну інформацію, а й образність, цікаві деталі. Його можна назвати тренуванням пам’яті. «Ефект рамки», або «закон межі»,— це положення, згідно з яким найкраще запам’ятовується початок і кінець промови.
Види пам’яті: зорова (пов’язана зі збереженням і відтворенням зорових образів); слухова (гарне запам’ятову вання й точне відтворення інформації, сприйнятої слухом); моторна (запам’ятовування, збереження, а за необхідності й відтворення з достатньою точністю різних рухів); емоційна (зберігає переживання); логічна (формується в процесі навчання на базі другої сигнальної системи: результат інтелектуальних можливостей людини).
Принципи гарної пам’яті: паузування (дає час на обдумування й оцінювання обставин); розслаблення (засіб придушення турботи, що перешкоджає концентрації уваги); усвідомлення (своєрідний ключ до вибіркової уваги та спостереження); асоціація образів (сприяє витягуванню інформації з пам’яті); особистісні коментарі (дає змогу залишити яскравий слід у пам’яті); оцінювання матеріалу за допомогою категорій, що стосуються способу зберігання інформації; перегляду й використання матеріалу (пришвидшує пригадування).
Пам’ять — важливий чинник у діяльності всіх учасників спілкування: оратора й аудиторії. Оратор, виголошуючи промову, користується пам’яттю для відтворення підготовленої інформації та прогнозованих засобів її представлення перед аудиторією. Аудиторія ж сприймає та запам’ятовує те, що проголошує оратор, задля усвідомлення, планування власних дій унаслідок почутого. Успішні оратори використовують мнемотехнічний і асоціативний способи запам’ятовування. Запам’ятовування передбачає інтелектуальне оброблення інформації: це групування, класифікація, структурування, систематизація матеріалу. За дослідженнями психологів, людина використовує не більше 10 % природжених можливостей своєї пам’яті, а решту 90 % втрачає, оскільки порушуються природні закони запам’ятовування. Отже, оратор має володіти такими законами запам’ятовування: закон враження, що скеровує на отримання глибокого враження від того, що людина хоче запам’ятати; закон повторення полягає в поверненні до матеріалу промови кілька разів із різною метою; закон асоціації ґрунтується на пошуку аналогій і є гарним способом запам’ятовування точних фактів, дат у тексті промови. У запам’ятовуванні мовного матеріалу важливою є семантична пам’ять. Семантична пам’ять містить слова, позначені ними символи, їх смисл, референти (тобто речі, назвами яких вони слугують) і правила поводження з ними. У семантичній пам’яті зберігаються речі, що не пов’язані з певним часом чи місцем, а являють собою факти. А відомості про вигляд речей, час і місце їх перебування зберігає епізодична пам’ять, що містить різні біографічні дані, однак інформація в ній досить легко може стати недоступною, оскільки постійно оновлюється. Отже, епізодична пам’ять перебуває в стані постійних змін, а семантична пам’ять змінюється рідше. Учені радять ораторові враховувати таку психологічну зако номірність («ефект вільного простору пам’яті»): смислові центри промови тільки тоді добре сприймаються та запам’ятовуються, коли навколо них є «пусті зони», заповнені «несерйозним» змістом, що не потребує особливої уваги слухачів. Це повинен бути в прямому розумінні мовленнєвий відпочинок для слухачів (жарт, анекдот). Необхідно також дбати й про розвиток Учені радять ораторові враховувати таку психологічну зако номірність («ефект вільного простору пам’яті»): смислові центри промови тільки тоді добре сприймаються та запам’ятовуються, коли навколо них є «пусті зони», заповнені «несерйозним» змістом, що не потребує особливої уваги слухачів.
Опрацюйте матеріал підручника: п. 10, ст. 31-33.
Виконайте домашнє завдання: вправа 75. Використовуючи можливості бібліотеки та інтернетні ресурси, скла діть для себе і своїх однокласників пам’ятку «Як розвивати пам’ять».
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
25.09.2025
Промова. Елокуція й елоквенція як учення про мовну форму промов
Сьогодні відбудеться урок о 9.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Щоб публічний виступ був на висоті зробіть це. Правила підготовки до промови. Ораторське мистецтво.
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Елокуція — це використання мовних засобів, що здатні трансформувати основні значення слів у переносні (тропи), і мовних засобів, які здатні перетворювати значення синтаксичних структур та елементів думки. На етапі елокуції розвинулось учення про стилі. Тому цей розділ риторики називають найкрасивішим і най ефективнішим. Саме він приводить мовця до мети.
Елоквенція — підрозділ елокуції, у якому досліджують фігури слова (тропи) і фігури думки (риторичні фігури). Цю частину по праву називають серцевиною красномовства.
Троп (від гр. — зворот) — уживання слова чи вислову в переносному, образному значенні. Тропи поділяють на два розряди: прості (епітет і порівняння) і складні (усі інші).
Фігури риторичні — незвична побудова фрази або її частини задля експресивності виразу. Використання звукопису виправдане, якщо до нього вдаються задля створення цілісного образу, відповідного настрою: Сіє сріблом сніговиця. Спить сорока, спить синиця. Соколята спатимуть. Снігурі співатимуть. Спіть, синочки, спочивайте, Сни солодкі зустрічайте.
Опрацюйте матеріал підручника: п. 9, ст. 28-31.
Виконайте домашнє завдання: вправа 65. Знайдіть у поданих реченнях тропи та стилістичні фігури.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
23.09.2025
Методи викладу матеріалу. Теза й аргументація. Різні види аргументації. РМ.Правила побудови виступу
Сьогодні відбудуться уроки о 12.30 та 13.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Щоб публічний виступ був на висоті зробіть це. Правила підготовки до промови. Ораторське мистецтво.
Опрацюйте теоретичний матеріал.
МЕТОДИ ВИКЛАДУ МАТЕРІАЛУ
Аргумент — доказ на захист факту, явища, положення.
Критерії відбору аргументів: y орієнтування на певну аудиторію; y раціональність, зв’язок з тезою, тобто всі аргумен ти повинні працювати на головну думку; y образність, яскравість як психологічна умова результативного засвоєння матеріалу.
Хронологічний метод викладу тексту відповідає перебігу подій, порядку елементів цілого; використовують для викладу біографічної, історичної, сюжетної теми.
Дедуктивний метод викладу тексту передбачає рух думки від загального до часткового, перехід від загальних сентенцій, положень до прикладів, фактів, випадків: від тези до її підтвердження; метод пошуку під тверджень висловленої ідеї.
Індуктивний метод викладення тексту передбачає рух мовленнєвого цілого від часткового до загального: спочатку викладають окремі факти, випадки, спостереження, а потім, після їх аналізу й оцінювання, указують на закономірність, роблять загальні висновки.
Метод аналогій передбачає зіставлення об’єктів (явищ, про блем, понять) задля перенесення закономір ностей з одного (відомого) на інший (менш відомий чи невідомий) об’єкт.
Концентричний метод викладу тексту передбачає постійне повернення до проблеми, повторення проблеми, але кожен раз ніби на новому витку, тобто, проблема обростає новою інформацією, новими аспектами.
Опрацюйте матеріал підручника: п. 8, ст. 25-28.
Виконайте домашнє завдання: вправа 61. Доберіть кілька аргументів до тез. 1. Усі повинні займатися спортом. 2. Гарно вчитися необхідно для майбутнього. 3. Куріння шкодить здоров’ю. 4. Туристичні мандрівки — цікавий життєвий досвід
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
19.09.2025
Інвенція. Диспозиція
Сьогодні відбудеться урок о 11.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Античні ритори мислили образно й порівнювали ораторський виступ із деревом, у якому знаходили окремі частини. Таке дерево символізувало підготовку й виголошення промови: корінь, схований від очей аудиторії,— це причини, те, що спонукало оратора виступити перед аудиторією; стовбур — тема й головна проблема виступу; основні гілки (частіше їх визначали три відповідно до тричленної структури будь-якого виступу) — основні питання в плані промови; дрібніші гілочки — ті питання, на які розбиваються основні; листя, що складають крону дерева,— це слова, у які оратор вдягає свій виступ; квіти — прикраси, які можуть зробити мовлення витонченим, виразним. У риториці це тропи (метафора, метонімія, гіпербола, алегорія тощо) й риторичні фігури (анафора, епіфора, інверсія тощо). Квітами в промові можуть бути й цитати, прислів’я, приказки, риторичні питання, гумор, іронія, інтонаційні прийоми тощо.
РОЗДІЛИ КЛАСИЧНОЇ РИТОРИКИ
Інвенція — винайдення думок, знаходження матеріалу, визна чення теми, задуму промови.
Диспозиція — розташування думок; визначення послідовності подачі матеріалу для реалізації поставленої мети, відбір аргументів для доведення думок.
Елокуція — вираження думок; відбір ефективних мовних засобів (слів, словосполучень, речень, стилістичних фігур) для висловлення думок і реалізації запланованого, сама реалізація задуму.
Елоквенція як частина елокуції — використання риторичних фігур, прикрас мовлення.
Меморія — запам’ятовування промови: використання властивостей пам’яті для заучування змісту тексту, словесних і несловесних засобів.
Ораторія (акція) — виголошення промови: техніка виконавської майстерності оратора.
Опрацюйте матеріал підручника: п. 7, ст. 22-24.
Виконайте домашнє завдання: вправа 55. Доберіть 5 крилатих висловів про силу слова та прокоментуйте їх (усно).
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
18.09.2025
Ритор і оратор. Риторичні ідеали у різні історичні епохи. Поняття про сучасний риторичний текст
Сьогодні відбудеться урок о 9.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Оратор — людина, яка виголошує різні промови — політичні, юридичні, наукові. Ритор не просто говорить, а говорить бездоганно, його промова є взірцевою. До того ж ритором називали викладача красномовства.
Кожна епоха, кожен історичний тип культури створює свою систему вищих цінностей, на основі якої виробляються основні ідеали, зокрема й риторичний. Процес формування риторичного ідеалу бере початок іще з античних часів, коли чітко виділялися два підходи: софістичний (його характерні ознаки — надмірна словесна пишність і краса, формальна переконливість; головна мета — досягнення своїх політичних чи інших цілей) і сократівський (вирізняється насамперед переконливістю, істинністю, бажанням служити добру, справедливості; моральністю, чіткістю і логічністю). Давньоукраїнський ідеал мовленнєвої поведінки, на думку до слідників, передбачає дотримання основних християнських заповідей: лагідності, покірливості, смиренності, любові до ближнього, поваги до нього, заборони брехливого й особливо наклепницького слова. Мовлення повинне бути стриманим, не дозволявся крик, роздратування, прояв презирства, гріховним вважалося бажання засудити, усіляка хула. Сучасні ритори фіксують три риторичні ідеали: перший (поєд нання софістичного й американського) спрямований на маніпуляцію свідомістю мас; визначальною особливістю другого є істинність і переконливість; третій називають тоталітарним, пропагандистським. Український риторичний ідеал відчутно реагував на зміни в історичному і культурному житті країни. Велике значення має досвід кращих ораторів. Л. Мацько такими, зокрема, вважає Інокентія Ґізеля («українського Аристотеля»), Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського, Стефана Яворського, Феофана Прокоповича та ін. Серед характерних ознак ораторського стилю Феофана Прокоповича називає насамперед ясність, стислість, достовірність, оригінальність, вишуканість, чистоту. Як зазначають дослідники, Кирило Туровський використовував яскраві образні засоби: епітети, метафори, паралельні порівняння, антитези, крім того, єпископ був уважним і вимогливим до слова. Скласти повний список елементів українського риторичного ідеалу навряд чи можливо, але орієнтовна модель цілком імовірна.
Опрацюйте матеріал підручника: п. 6, ст. 19-22.
Виконайте домашнє завдання: вправа 46. Прокоментуйте думки Цицерона про образ і обов’язки оратора (усно).
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
16.09.2025
РМ №. Контрольний докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх учинків та ін.)
Сьогодні відбудеться урок о 12.30 ( 13.25 - асинхронний режим ( виконання письмової роботи) за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Щоб написати переказ із творчим завданням, спочатку уважно прочитайте (або прослухайте) текст, визначте його тему, основну думку та структуру. Складіть детальний план переказу, а потім додайте до нього пункт для творчого завдання. Напишіть докладний переказ, дотримуючись плану, і тільки після цього додайте свою творчу частину, яка має відповідати темі та основній думці твору. На завершення перечитайте та відредагуйте написане, виправляючи граматичні, пунктуаційні та стилістичні помилки.
Етапи написання переказу з творчим завданням:
1. Підготовка до роботи з текстом:
Прочитайте (або прослухайте) текст: кілька разів, щоб зрозуміти його зміст. Визначте тему: (про що текст), основну думку (головну ідею) та тип мовлення (розповідь, опис чи міркування). Запишіть невідомі слова: та знайдіть їхнє значення у словнику.
2. Складання плану:
Розділіть текст на логічні частини, виділяючи мікротеми для кожної з них. Складіть детальний план, до якого додайте пункт для вашого творчого завдання. Визначте, яку саме творчу частину: ви будете писати (наприклад, продовження історії, власні роздуми про героя, опис місця події тощо).
3. Написання чорнового варіанта переказу:
Передайте зміст тексту своїми словами, дотримуючись плану. Намагайтеся зберегти композицію тексту, його мовні та стилістичні особливості, а також авторський задум. Пишіть детально та розгорнуто, використовуючи необхідні лексичні та стилістичні засоби.
4. Виконання творчого завдання:
Вписуйте свою творчу частину: в потрібному місці плану, розвиваючи думку автора. Використовуйте художні засоби, щоб розкрити вашу тезу та творчий задум.
5. Редагування та оформлення:
Уважно перечитайте написаний текст, виправляючи повтори, тавтології та неточності. Перевірте правильність написання слів, пунктуацію та синтаксис. Перепишіть переказ акуратним, розбірливим почерком . Перечитайте чистовий варіант, щоб виявити можливі описки.
Перегляньте відео за наступним посиланням та напишіть докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням:
Контрольний докладний переказ публіцистичного стилю з творчим завданням
Виконайте домашнє завдання: повторити віломості про стилі і типи мовлення.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
12.09.2025
Лінгвістична риторика. Основні поняття риторики: логос, етос, пафос, топос
Сьогодні відбудеться урок о 11.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
10 клас. Українська мова. Риторика як мистецтво. Роль риторики в сучасному світі
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Риторика — ораторське мистецтво, теорія ораторського мис тецтва; наука красномовства, наука про закони управління мис леннєво-мовленнєвою діяльністю.
Риторика розвиває систему особистісних якостей людини, культуру мислення (самостійність, самокритичність, глибину, гнучкість, оперативність, відкритість мислення, критичне мислення, ерудицію); культуру мовлення (правильність, багатство, виразність, ясність, точність, стислість, доцільність, емоційність); культуру поведінки (ввічливість, тактовність, толерантність, коректність, розкутість); культуру спілкування (повагу до співрозмовника через вивчення його інтересів, управління поведінкою аудиторії, залу чення однодумців, відповідальність за своє слово); культуру виконавської майстерності (виразність і доцільність жестів, міміки, правильність дикції та інтонації).
Логос. У давньогрецькій мові слово logos означало такі дві групи понять: а) слово, мова, мовлення і б) поняття, думка, розум, а точніше — єдність цих понять обох груп як всезагальну закономірність. Логос як основна категорія класичної риторики покликаний воєдино представляти думку і слово, що практично означало: слово має зміст, думку, воно має йти від розуму й апелювати до нього. Логос слугує критерієм істинності. У сучасній риториці логічність є однією з основних ознак промови й тексту, яка реалізується через можливість вибору в мовному викладі послідовності міркувань, несуперечності тез і положень про мови, у доцільності співвідношень, якщо реальність диктує суперечливі положення.
Етос. У давньогрецькій мові слово ethos означало звичай, звичка, характер, норов (від нього походить і сучасне слово етика) і в античній риториці спочатку вживалося як ознака до слова оратор, а потім закріпилося в риторичній науці як моральний принцип її. Етос є основою формування риторич ного ідеалу. Як одна з основних категорій класичної риторики етос визначав взірцеву суспільну й особисту морально-етичну поведін ку оратора, інакше промовець не зможе переконувати інших і впливати на них. Без етосу (морального кодексу) риторика самознищується, перетворюється не в істину думок і почуттів, а в самообман. У всі віки цінувалися високі помисли, чисте серце, щира душа оратора.
Пафос (гр. pathos — пристрасть, почуття) — це інтелектуальне, вольове, емоційне устремління мовця (автора), яке виявляється і в процесі мовної комунікації, і в його продук ті — тексті. Для створення пафосу використовують інтонацію, міміку, жести, гумор, заклики, вигуки. Без пафосного наповнення про мова беземоційна, нецікава, не знаходить відгуку у слухачів.
Топос (гр. topos — місце), топіки — це риторичне поняття, що означає загальні місця у промові. До них належать най типовіші часо-просторові мовні ситуації та описи їх, які легко запам’ятати і які майже в усіх мовців однакові. У повсякденному житті ми спілкуємося в межах топосів різних моделей: театр, гості, робота, навчання дають нам бага то звичних ситуацій, у яких не постає питання: як запитати? що відповісти?
Опрацюйте матеріал підручника: п. 5, ст. 16-19.
Виконайте домашнє завдання: вправа 39. Напишіть есе на одну з тем. 1. Риторика — цариця душ і княгиня мистецтва (Ф. Прокопович). 2. Хочеш бути гарним оратором — стань спочатку гарною лю диною (Квінтіліан). 3. Читаючи авторів, які гарно пишуть, звикаєш гарно говорити (Вольтер).
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
11.09.2025
РМ №2-3. Норма літературної мови
Сьогодні відбудеться урок о 9.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
7 клас. Українська мова. Літературна норма української мови
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Норма літературної мови — це сукупність загальноприйня тих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мов ленні. Опанування норм сприяє підвищенню культури мови, а ви сока мовна культура є свідченням культури думки (М. Пентилюк). Мовна норма — загальноприйнятий звичай вимовляти, змі нювати, записувати слово (Н. Бабич). Мовна норма є необхідною ознакою літературної мови, сукупністю мовних одиниць різних рівнів (фонетичних, лексичних, граматичних), поєднуваних у висловлювання за правилами, при йнятими в суспільстві, що користується цією мовою (С. Єрмоленко).
НОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
Орфоепічні - правильна вимова звуків, звукосполучень і постановка наголосу в словах.
Лексико- фразеологічні - уживання лексичних одиниць і фразеологізмів у властивому їм значенні та пра вильне поєднання слів за змістом у висловленні.
Словотвірні - закономірності утворення слів за наявними в мові словотвірними моделями з допомогою словотворчих засобів.
Граматичні - правильне вживання слів та їхніх форм, правильна побудова словосполучень і речень.
Стилістичні - уживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення.
Орфографічні - правильне написання слів.
Пунктуаційні - правильна розстановка розділових знаків у реченні, тексті.
Норма літературної мови — це сукупність загальноприйня тих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мовленні. Опанування норм сприяє підвищенню культури мови, а висока мовна культура є свідченням культури думки. Мовна норма — загальноприйнятий звичай вимовляти, змінювати, записувати слово (Н. Бабич). Мовна норма є необхідною ознакою літературної мови, су купністю мовних одиниць різних рівнів (фонетичних, лексичних, граматичних), поєднуваних у висловлювання за правилами, при йнятими в суспільстві, що користується цією мовою (С. Єрмоленко).
Опрацюйте матеріал підручника: тема 12, ст. 98-100.
Виконайте домашнє завдання: вправа 253. Спишіть текст, уставляючи пропущені літери, обираючи в дужках правильний варіант закінчення й знімаючи риску.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
09.09.2025
РМ. Система функціональних стилів сучасної української мови. Поняття стилю мовлення
Сьогодні відбудеться урок о 12.30 (13.25 - асинхронний режим) за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
11 клас. Українська мова. Функціональні стилі сучасної української мови (повторення)
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Стиль 1 — 1. Сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного часу та напряму або індивідуальну манеру художника сто совно ідейного змісту й художньої форми. 2. Сукупність прийомів у використанні засобів мови, властива якому-небудь письменникові або літературному творові, напряму, жанрові і т. ін.
3. Сукупність прийомів, характерних рис якої-небудь діяльності, поведін ки, методу роботи. 4. Характерна манера поводитися, говорити, одягатися і т. ін.
Стиль 2, -ю, чол. Спосіб літочислення.
Стиль3, -я, чол. У давнину та середні віки — паличка для пи сання на дерев’яних табличках, укритих воском (Словник української мови). Стиль — запозичення з французької і німецької мов; загострений кіл; гостра палиця для сільськогосподарських робіт, паличка для писання по воску; спосіб викладу; писемність (Етимологічний словник української мови, т. 5). Стиль — це різновид творчої мовної діяльності, тип мовомис лення, мовної поведінки в різних колективно усвідомлених ситуаціях спілкування, дотримання умов комунікації в різних сферах культури (С. Єрмоленко).
Функціональна стилістика вивчає функціональні стилі мовлення, використан ня стилістичних засобів у суспільному або індиві дуальному мовленні.
Практична стилістика досліджує практику застосування мовних одиниць у текстах різних стилів мовлення залежно від умов, мети та сфери спілкування.
Опрацюйте матеріал підручника: тема 11, ст. 96-98.
Виконайте домашнє завдання: вправа 245. Доберіть із газет, журналів, підручників, художніх творів взірці різних функціональних стилів.
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
03.09.2025 Асинхронний режим
Лінгвістика як наука про мову. Історія мовознавства в особистостях. Видатні мовознавці вітчизняної науки
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Лінгвістика, або мовознавство,— це наука про мову, її су спільну природу, функції, внутрішню структуру, закономірності функціонування та історичний розвиток. Українське мовознавство пов’язане з такими видатними особистостями, як Олександр Потебня, Кость Михальчук, Михайло Максимович, Павло Житецький, Борис Грінченко та ін. Найбільшого розквіту українське мовознавство досягло у 1920–1930 рр. XX ст. Саме тоді в українській лінгвістиці з’явилися такі талановиті її представники, як Сергій Єфремов, Агатангел Кримський, Всеволод Ганцов, Олена Курило. Того часу були укладені словник української мови, термінологічні словники з різних галузей науки й техніки, написані праці про історію української мови. Пізніше тодішня тоталітарна влада якнайбрутальніше розправиться з цими лінгвістичними надбаннями.
ОСНОВНІ НАПРЯМИ СУЧАСНОГО МОВОЗНАВСТВА
Комп’ютерна лінгвістика вивчає мову за допомогою комп’ютера, а також створює лінгвістичне забезпе чення для комп’ютерних систем опрацювання інформації.
Соціолінгвістика вивчає взаємозв’язок мови й соціуму.
Когнітивна лінгвістика вивчає зв’язок між мовою й свідомістю.
Комунікативна лінгвістика вивчає мовне спілкування, що складається з таких компонентів, як мовець, адресат, повідомлення, контекст, специфіка контакту та код (засоби) повідомлення.
Опрацюйте матеріал підручника: п. 4, ст. 13-15.
Виконайте домашнє завдання: вправа 32. Проаналізуйте назви торгових закладів свого населеного пункту за такими критеріями: точність, інформативність, стислість, експресив ність, благозвучність. Якщо назви вважаєте невдалими, запропонуйте власні варіанти ( усно).
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
02.09.2025
Українська мова в «діалозі культур». Відображення в сучасній українській мові культури інших народів. Українська діаспора
Сьогодні відбудеться урок о 13.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Українська мова. Значення мови в житті людини й суспільства. Мова як відображення картини світу
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Деякі культурологи вважають, що насьогодні існує по над 500 визначень культури. Незважаючи на різноманітність визначень, у них можна виділити ядро, що об’єднує різні по гляди. Таким ядром є саме слово «культура», що походить від латинського cultura і в перекладі означає «обробіток, вирощування, догляд». Первісно це стосувалося землеробської праці. Згодом термін почали вживати в ширшому значенні. Уже Цицерон у «Тустуланських бесідах» (45 р. до н. е.) називає філософію «культурою душі». Справжній філософ, на його думку, повинен наполегливо вдосконалювати власні розумові здібності. У такому розумінні термін «культура» ввійшов до всіх європейських мов, зокрема й до української. Згодом культуру стали розуміти як «людяність», що ви окремлює людину з природи, варварського стану. Культура стала мірою того, що відрізняє цивілізовану людину від дикуна, природне від неприродного (тобто штучного). Зрозуміти сутність культури можна лише крізь призму діяльності людини, суспільства, народів, що населяють нашу планету. Культура не існує поза людиною, її виникнення зумовлено тим, що людина постійно шукає сенсу свого життя та діяльності. Не існує ні суспільства, ні соціальної групи, ні людини без культури чи поза нею. Будь-яка людина впродовж життя оволодіває культурою, створеною її попередниками, водночас робить свій внесок у культуру суспільства, оскільки результати її трудової діяльності мають культурне значення. За створеними в ту чи ту епоху цінностями можна робити висновки про рівень культури певної епохи
Опрацюйте матеріал підручника: п. 3, ст. 10-12.
Виконайте домашнє завдання: вправа 26. Поясніть, як ви розумієте слова Махатми Ґанді: «Я хочу, щоб культура всіх країн проникала до мого дому. Але я не бажаю, щоб мене збивали з ніг».
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
02.09.2025
Роль мови у формуванні й самовираженні особистості
Сьогодні відбудеться урок о 12.30 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Мова є одночасно явищем індивідуальним і соціальним, обслуговує кожну окрему людину і все суспільство. Вона спрямована як у внутрішній світ людини, її психіку, так і в зовнішній світ природи і людських взаємин. На ґрунті мови й конкретно-чуттєвого досвіду людина зростає як особистість. Той, хто прагне досягти успіху в житті, «створити себе», неодмінно має використати для цього можливості мови, культурного використання її. Мова — скарбниця знань, доступ до якої вільний для кожного. І кожний може скористатися інтелектуальною власністю нації для задоволення своїх потреб у будь-якій ситуації мовного спілкування, коли він виступає в різних соціальних ролях: учень, студент, фахівець, учений… Особистість молодої людини формується переважно на мові, на її лексико-понятійному арсеналі та її засобами і розкривається як освічена виразна індивідуальність. Великий український учений Олександр Опанасович Потебня писав: «Мовна індивідуальність виділяє людину як особистість, і чим яскравіша ця особистість, тим повніше вона відображає мовні якості суспільства»
Опрацюйте матеріал підручника: п. 2, ст. 8-9.
Виконайте домашнє завдання: вправа 15. Письмово прокоментуйте висловлення: «Ми не лише говоримо яко юсь мовою, ми думаємо, ковзаючи вже прокладеною колією, на яку ставить нас мовна доля» (Х. Ортега-і-Гассет, іспанський філософ, соціолог).
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
01.09.2025
Мова як особлива система знаків, її місце з-поміж інших знакових систем. Проблеми взаємодії мови і культури, мови і соціуму
Сьогодні відбудеться урок о 10.20 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Перегляньте відео за наступним посиланням:
Мова як особлива система знаків
Опрацюйте теоретичний матеріал.
Небезпідставним є твердження, що ми живемо у світі зна ків. Дзвінок будильника вранці — сигнал того, що пора вставати. Червоне світло світлофора — знак заборони переходити вулицю, зелений — знак дозволу. Дорогою до школи ви зустрічаєте товариша, кивком голови вітаєтеся з ним чи тиснете йому руку — знак поваги, прихильного ставлення до нього. У гардеробі вам видають жетон, який засвідчує, що у вас прийняли на зберігання пальто. У їдальні ви розплачуєтеся грошовими знаками. А якщо додати до цього різні вивіски на громадських чи торговельних закладах, стрілки, що вказують на рух чи місцезнаходження чогось, різні схеми і графіки, з якими кожного дня доводиться стикатися, то все це засвідчує велику роль різних знакових систем у нашому повсякденному житті. Однією зі знакових систем є мова.
За матеріальною природою розрізняють такі знаки: 1) зв кові (людське мовлення, музика, дзвінок як початок чи завершення уроку тощо); 2) графічні (алфавіт, живопис, фотогра фія, ноти, ієрогліфи тощо); 3) рух (танець, мова глухонімих, положення рук диригента); 4) запах (парфум, аромат квітів, їжі, кави, хімікатів тощо); 5) колір (світлофор, кольори як символи); 6) форма (співвідношення опуклостей та впадин в алфавіті сліпих); 7) предмет (ялинка як символ новорічних свят, обручка як символ пошлюблення); 8) матеріал (золото як символ багатства, сталь як символ міцності); 9) вчинок (заручини як символ обіцянки взяти шлюб).
Семіотика (від гр. semeoiotos — означений) — це наука про знаки, їх властивості та системи. Засновником семіотики вва жають Чарлза Сандерса Пірса (1839–1914) — американського філософа, логіка, математика, природознавця, який розрізняв три типи знаків: 1) іконічні знаки (зображення предмета в малюнку, скуль птурі, фотографії, іграшці); 2) знаки-індекси (показують на предмет чи явище, які вони заміщують); учений запропонував розрізнювати два види знаків-індексів, а саме: а) дійсні індекси (сліди ніг, куль, відбитки пальців); б) конвенційні індекси (умовні), наприклад: дорожні знаки, межі, кордони, світлофори. 3) знаки-символи (ті, що використовують для передачі абстрактного змісту), наприклад: синьо-жовтий прапор — символ України, п’ять кілець — символ олімпіади, голуб — символ миру.
Опрацюйте матеріал підручника: п. 1, ст. 5-7.
Виконайте домашнє завдання: вправа 9. Напишіть есе «Символ моєї країни».
Виконані домашні завдання надсилайте в особисті повідомлення у групах Viber, Telegram або на електронну пошту fox644910@gmail.com
01.09.2025
Сьогодні відбудуться уроки о 8.30 та 9.25 за наступним посиланням:
https://us05web.zoom.us/j/8358753800?pwd=SXdkUnlwTy9WYnI1M3Nwa1ZZd29uZz09&omn=82013044419
Ідентифікатор конференції: 835 875 3800
Код доступа: DJ8Wux
Сила єдності в часи випробувань
Доброго дня. Я рада вітати Вас. Сьогодні у нас незвичайне свято. Ми зібралися тут, щоб краще пізнати нашу Батьківщину. Кожний народ, кожна людина має свої святині. Для нас, українців, найбільшою святинею є наша родина. Родина – це не тільки наша сім'я, це наша Батьківщина – Україна.
Гудуть натовпи - блакитні,
Оранжеві, білі, зелені...
Зачерствілі душі...
Не витримують нерви.
Серце, сповнене болю,
Моє теж не безмежне...
Ми не правобережні!
Ми не лівобережні!
А ми - українці,
Ми - єдина родина.
І так хочеться вірити
У майбутнє Вкраїни!
Сьогодні наш урок – це урок патріотизму, єдності українського народу тема якого «Українці серед інших європейських націй».
Україна - це моя Вітчизна,
Це мій рідний край, моя земля;
Тільки тут так світить сонце променисто
І так тепло усміхається зоря.
Тільки тут так ніжно пропливають
Білі хмарки - ніжності зразки,
Тільки тут так весело співають
Горді пташки - вісники весни.
Тільки тут такий приємний шелест,
Що від шепоту гаїв сплива,
Тільки тут так м’яко осінь стелить
Багряні сувої полотна.
Тільки ти, моя красуне-нене
В цілім світі неповторна і одна,
Серце б’ється в грудях лиш для тебе,
Україно, моя зірко провідна.
Є в твоїй природі щось такого,
Що чарує серце віддавна,
І тому молю за тебе Бога,
Щоб благословив на всі літа.
У духовному й політичному житті кожного народу є визначні події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль країни у світі. Ми свідки історії, історія - це ми...
Події в Україні починаючи з листопада 2013 року тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Ми живемо у непростий час - час змін.
Революція, яка відбулася у Києві, довела, що український народ єдиний. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого життя.
Але, як це не сумно говорити, жодна революція не проходить мирним шляхом - без жертв. Жертви завжди є з обох сторін. Ми хочемо, щоб кожен громадянин України згадав, за що він любить свою країну, свою рідну землю. І кожен усвідомив за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвували своїм життям «Небесна сотня».
Навіть ті, хто ніколи не чув про існування України, або був лише знайомий з назвою нашої країни, скажуть: «Аааа! Так я знаю Україну!». Чим же особлива наша Батьківщина? Що так звеличує її серед інших країн світу?
Україна — це отча земля, рідний край, де ми народилися. Столиця України - Київ. Широкі і чарівні простори, прекрасні села і міста. Могутньо котить до Чорного моря сиві хвилі найбільша річка України — Дніпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, ліси. Золотистим морем розливається безкраїми нивами жито-пшениця. Погляньте на карту України. На ній позначено кордони української землі. На півдні нашу державу омивають теплі моря - Чорне й Азовське, є в нас гори - Карпатські й Кримські.
Простір землі, заселений українським народом великий. Щоб його перетнути, потрібно пішки йти із заходу на схід 90 днів, долаючи щодня по 30 км. Про етапи становлення України, її історію:
Формування новітньої нації припало на часи визвольної війни 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої. Результатом війни стало заснування в України козацької держави - Війська Запорозького.
У 18 столітті козацька автономія була ліквідована Російським царатом. Під час української революції початку 20 століття постало декілька національних держав: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західно-Українська Народна Республіка, Кубанська народна республіка.
У 1919 році відбулося возз’єднання українських земель, проголошено Акт злуки. У 1922 році Українська республіка ввійшла до складу Радянського союзу. Сучасна держава Україна утворилась в результаті розпаду Радянського союзу 1 грудня 1991 року.
Україна - унітарна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.
Віддавна на території України існували держави скіфів, сарматів, готів та інших народів, але відправним пунктів української державності і культури вважається Київська Русь 9-13 століття. Вона складається з 24 областей та автономної республіки Крим.
А зараз ми з вами проведемо гру «Запитання – відповідь» чи знаєте ви Україну.
1. Одним із українських символів є булава.
2. Перший президент незалежної України Леонід Кучма?
3. В Україні розташований географічний центр.
4. Україна має сухопутний кордон з 9 країнами світу?
5. Чи правда, що в Україні близько 30% світових площ чорноземів?
6. Перша столиця України – Київ?
7. Озеро Ялпуг найбільше в Україні.
8. Найбільше боліт на Поліссі.
9. Найглибше озеру України – Ялпуг.
10. Україна розташована в 4 природних зонах?
11. Найвища гора України – Говерла?
12. Україна європейська країна.
Про різноманіття природних ресурсів:
Природно-ресурсний потенціал України поєднує у собі колосальні запаси корисних копалин і природно-рекреаційних ресурсів. Найважливіші мінерально-сировинні ресурси країни представлені:
• Кам’яне і буре вугілля - запаси 45,5 мільярдів тон;
• Нафта і газ - 307 родовищ;
• Торф - 1,5 тисячі родовищ;
• Залізні руди - 27,5 мільярдів тон;
• Марганець - 2,3 мільярди тон.
Україна багата на такі корисні копалини: нікель, ртуть, титан, боксити, кухонна сіль, сірка, каолін, вогнетривкі глини, облицювальне каміння та інші.
Більша частина території України розташована у західній частині Східноєвропейської рівнини. Завдяки теплому клімату, гарному рельєфу і чорноземами, що є третиною світових запасів в Україні надзвичайно сприятливі умови для сільськогосподарського виробництва.
В Україні нараховується понад 70 тисяч річок та 20 тисяч озер. 9 мільйонів гектарів країни вкрито лісами, що становить 15% від її площі.
В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення. Понад 400 санаторіїв, які можуть прийняти на лікування більше 600 тисяч відпочиваючих.
Україна — одна з найбільших держав Європи. За офіційною статистикою на 1 січня 2017 року в Україні проживає 44,03 мільйонів осіб. За цим показником Україна займає 32 місце у світі. Оскільки це велика країна, то живуть у ній люди різних національностей, загалом понад 100 націй.
Мова відіграє важливу роль не лише у становленні націй, але й у житті кожної людини, адже слова мають свою енергетику, а отже - чинять вплив на нас із вами. Детальніше про цікавинки:
Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові.
Однак найголовнішою ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова - його найбільша духовна цінність. Це найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці. Пригадаймо слова Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, і розум, і досвід.» народ без мови не існує, отже плекаючи рідну мову, ми зберігаємо душу свого народу.
Від покоління до покоління, долаючи численні перешкоди українці розвивали народну і літературні мови. Адже вільне творче слово - це душа народу. Якщо в народу відібрати його мову, він зникне, втративши культуру та історію. Ось як про це свого часу сказала Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирають мову».
Мова
Росла верба у тихому гаю,
А поблизу калина красувалась,
Так гарно тут було, немов в раю,
І наша мова з ними розвивалась.
Летіли стріли орд татарських,
І йшла гроза Батия в тім краю,
Та рідна мова не здавалась,
Вона жила і берегла красу свою.
Тут квіти квітли, й сонце підіймалось,
Й насильство Польщі тут було...
Вбивали мову, й неба синь займалась,
Але калини гроно й мови все ж цвіло.
Гнобили, хто як міг, і цвіт зривали,
Ламали віття, кидали до ніг,
Калина ж квітла, Слово вирувало,
Народ його український беріг.
Ніхто не сміє нам забороняти,
В Україні українською казать,
Як матір у дітей не відібрати,
Так мови в нас не відібрать.
І не вбить, і не зрубать коріння,
Яке росло роками в цій землі.
Ми, юне України покоління,
Утвердим рідну мову, захистимо її.
Українська пісня — це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні обряди, а й також славить свої перемоги над ворогом.
Слава країни - це не лише її територія, мова, природні багатства, а головне - люди, які своїми здобутками прославляють країну на весь світ. Слід згадати найвидатніших з поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам'ять, у душу народу українського.
Тарас Григорович Шевченко - український поет, філософ, письменник, графік, художник, політик, громадський діяч, і, як кажуть самі українці, духовний батько сучасного українського народу.
Григорій Сковорода - педагог, поет, просвітитель, філософ, автор трактатів, байок, пісень.
Микола Лисенко, український композитор, автор опер «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Енеїда», автор дитячих опер і оперет, народився в 10 березня 1842 році в Полтавській губернії.
Михайло Грушевський - історик, організатор української науки, професор, автор ілюстрованої історії України.
Борис Патон всесвітньо відомий вчений у сфері металургії і технології металів, академік, президент Національної АН України, автор технології зварювання тканин.
Микола Амосов - видатний український лікар, вчений у сфері серцево-судинної хірургії, біокібернетик.
Відомі українські спортсмени:
Сергій Бубка (стрибки з жердиною) , Лілія Підкопаєва (спортивна гімнастика) із Донецька, Оксана Баюл (фігурне катання) із Дніпропетровська, Яна Клочкова (плавання) із Сімферополя, Олег Блохін і Андрій Шевченко (футбол), Ірина Дерюгіна і Анна Бессонова (Київ) (художня гімнастика), Наталія Добринська ( легкоатлетка), Ольга Харлан (фехтувальниця),
Інна Осипенко – Радомська (веслувальниця), Олена Підгрушна ( біатлоністка), Ірина Марлені (вільна боротьба) , Віталій та Володимир Клички (бокс), Ганна Ушеніна (шахи) та багато інших
Відомі українці в мистецтві:
Із сучасних зірок в усьому світі стала відомою українська співачка Руслана (Руслана Лежичко), яка в 2004 році виборола перемогу на конкурсі співаків Євробачення. Другу перемогу на Євробаченні в Україну принесла Джамала якій вдалося зворушити Европу « Євробачення – 2016». Слід згадати українську співачку Квітку Цисик, Богдан Ступка найвідоміший український актор, Соломія Крушевницька найвідоміша українська оперна співачка.
Ольга Куриленко, остання дівчина Джеймса Бонда, яка сьогодні мешкає в Лондоні, також народилася в Україні в місті Бердянськ. Вона відома ролями в кіно і участю в рекламі кави Carte Noire.
Ще одна всесвітньо відома красуня, акторка, модель і модельєр Міла Йовович народилася в Києві. Україна славиться не тільки видатними постатями, а і неповторним культурним різноманіттям.
У кожного народу є свої національні здобутки. Вишивка, будучи, мабуть, одним з найдавніших способів оздоблення, нітрохи не втратила своєї чарівної привабливості і актуальності сьогодні. Придивіться уважніше і Ви побачите вишиванку хрестиком в інтер'єрі, вишиті сорочки часто можна побачити в гардеробах відомих акторів, телеведучих, спортсменів.
Разом із вишиваними рушниками, сорочками писанка є однією з найдавніших галузок нашого народного ужиткового мистецтва. Чудові, чарівні, прекрасні - такими епітетами нагороджують шанувальники оригінальні зразки народного мініатюрного розпису писанки.
Майстерність художнього вивершення української писанки, багатство сюжетних і орнаментально-декоративних композицій, неповторність кольорових гам - усе це поєднує давнє, традиційне і вічно .. молоде рукодільництво, котре не поступається перед знаменитими китайськими та японськими малярськими мініатюрами.
Україна багатонаціональна, багатомовна, але Україна єдина. Пам’ятаємо, не забуваємо і цінуємо нашу неньку Україну. Збережемо наш патріотизм, віру та силу духу для наступних поколінь
Слава Україні!
