Розвиток мовлення

16 травня 2023 рік

Тема: Конспект сприйнятого на слух науково-навчального тексту

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕО ЗА ПОСИЛАННЯМ https://www.youtube.com/watch?v=quwcScAFQp4

Коли є потреба засвоїти й запам’ятати почуте, найчастіше складають конспект.

Конспектування, крім здатності швидко осмислювати головне, потребує й гарної техніки письма, уміння користуватися скороченнями.

Види конспектування

Конспектування може бути трьох видів:

• конспектування своїми словами;

• конспектування лише за допомогою цитат, які передають зміст тексту;

• змішане конспектування (своїми словами, застосовуючи окремі влучні цитати).

ПАМ'ЯТКА

Під час конспектування тексту на слух необхідно:

• осмислювати основний ЗМІСТ тексту;

• виділяти смислові частини (інформацію, що стосується однієї мікро- теми);

• у кожній смисловій частині виділяти ключові слова й фрази;

• виокремлювати головну й додаткову інформацію в кожній частині;

• фіксувати головну інформацію в конспекті (основну думку, стисло докази й приклади);

• розбивати виклад на пункти, дотримуючись абзаців;

• намагатися, щоб записи були чіткими, змістовними й лаконічними.

523. І. Прослухайте з голосу вчителя чи однокласника текст і складіть конспект почутого.

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА

Що ж таке трипільська культура?

Останнім часом усе більше людей цікавляться цією цивілізацією, що існувала понад шість тисяч років до нашої ери. Це була хліборобська держава.

Близько століття тому відомий археолог Вікентій Хвойка біля селища Трипілля, що на Київщині, уперше відкрив залишки давньої цивілізації, що й одержала назву «трипільська».

Пізніше свідчення цієї багатої й блискучої культури були знайдені на величезних обширах від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря.

З раннього періоду трипільські племена проживали невеликими общинами, кожна сім’я мала окрему садибу. Вони вели власне господарство, обробляли землю, займалися скотарством, полюванням, виготовляли побутові речі. Крім того, збереглися зразки унікального містобудування. Найбільшими трипільськими поселеннями були протоміста в межиріччі Дніпра та Південного Бугу. Як показали розкопки, особливістю селища трипільських часів було те, що житла в ньому розташовувалися по колу. Отже, середина селища становила вільну, незабудовану площу - це був майдан. Хати розмальовувалися як ззовні, так і зсередини. Цей звичай, як відомо, зберігся й до наших часів. Але слід визнати, що 5 тисяч років тому трипільці малювали свої хати естетично досконаліше й далеко барвистіше.

Чи не найбільший інтерес становить гончарство, що є головною прикметою трипільської культури. Це різні форми розписного посуду (глечики, миски, макітри, жертовні посудини), модельки трипільських хат, керамічні писанки, глиняні фігурки жінок тощо. Під час розкопок були знайдені також зразки сільськогосподарського сонячного календаря, різних видів писемності та ткацьких ремесел.

Глина, яку використовували трипільські майстри, була переважно місцевого походження, важливою властивістю її є пластичність, тобто здатність при контакті з водою утворювати щільну тістоподібну масу. Частина кераміки випалювалася на вогнищах або в спеціальних ямах. Від способу випалу залежав колір виробу - від блідо-жовтого, червоного до майже чорного з усіма проміжними відтінками.

У другій половині V тис. до н. е. гончарне виробництво зосередилося в руках ремісників. І саме із цього часу виник посуд, розмальований складними орнаментальними схемами, в які інколи вплетено зображення фігур людей, тварин і птахів, астральними знаками, що відбивають багаті уявлення трипільців про походження та будову світу. Домінує образ жінки - Матері-Богині.

На думку дослідників, багато в чому давня культура складніша, ніж сучасна. Наші предки залишили неоціненні скарби, якими ми можемо пишатися перед усім світом. Маючи величезну кількість безцінних предметів епохи трипільської культури, Україна отримала шанс стати світовим центром для всіх, хто цікавиться історією людства (В. Коротя-Ковальська ).

II. Прочитайте текст. Визначте його тему й основну думку. Виділіть смислові частини, у кожній з них назвіть ключові фрази й слова, виокремте головну й додаткову інформацію. Зіставте свій конспект з надрукованим.

III. Відтворіть зміст тексту (з використанням конспекту).

 Прослухайте вдома радіо- чи телепередачу, складіть її конспект. Підготуйтеся до усного відтворення змісту передачі (з використанням конспекту).




09 травня 2023 рік

Тема: Тези прочитаного(публіцистичної чи науково-популярної статті)

Прочитати текст. Визначити його основну думку. Як розкриває В.О.Сухомлинський у цьому тексті формування моральних звичок ?

Джерело моральних звичок – в єдності глибокої свідомості й особистої емоційної оцінки явищ,їх моральних якостей. У світлі тих глибинних інтелектуальних і емоційних процесів,що відбуваються в душі людини в роки отроцтва,виховання моральних звичок набуває особливої ваги. Моральні звички – азбука моральних ідей і переконань. Формування моральних звичок – це той шлях проникнення вихователя в духовний світ вихованця,без якого неможливе розуміння людини і вплив на неї найтоншими засобами – словом, красою.

Завдяки моральній звичці норми суспільної свідомості й суспільної моралі стають духовним надбанням особистості. Без моральної звички неможливі самоутвердження,самовиховання,повага до себе. Справа в тому,що моральна істина стає чимось святим,беззастережним,дорогим для особистості саме тому,що людина близько бере до серця благородство цієї істини,в її свідомість ідуть блискавичні емоційні сигнали:роби саме так,бо робити інакше не дозволяє повага до себе самого. Звичка облагороджує цей внутрішній голос совісті,почуття завжди стоїть на сторожі свідомості. Ці складні процеси під силу тільки отроцтву: саме в цей період глибоко осмислюється узагальнюючий характер моральних ідей. Отроцтво ніби відкриває ідеям шлях до серця. Якщо найважливіші істини моральної культури саме в підлітковому віці не ввійшли в звичку,прогаяного ніколи не надолужиш.

Як же виховувати моральні звички в роки отроцтва? Що треба робити,щоб сфера свідомості розширювалася,охоплюючи найважливіші моральні багатства,які стали для особистості святими,беззастережними істинами?

У роки отроцтва першочергове значення в моральному розвиткові набуває єдність свідомості й моральних почуттів. Моральні почуття – це світло,що осяює шлях людських вчинків.

( Отроцтво – це підлітковий вік)

Тези – це стисло сформульовані основні положення тексту,що вбирають суть висловленого автором.

Комунікативний практикум

1.Скласти розповідь про види тез і складання їх.

2.Які тези,на вашу думку,складати важче?Аргументувати свою відповідь.

Опрацювати пам’ятку ”Як підготувати тези прочитаного“ і запам’ятати основні її положення

ПАМ’ЯТКА

“Як підготувати тези прочитаного”

1. Прочитати весь текст(якщо він не великий) або розділ(якщо твір великий за обсягом).

2. Продумати зміст тексту, знайти й прослідкувати основні положення,висуну

ті автором

3. Формувати думки чітко й коротко,але самобутність форми повинна зберігатися, незважаючи на деяку уривчастість викладу.

4. Кожне положення повинно містити в собі лише одну думку.

5. Записуючи тезу,потрібно нумерувати кожну,пропускати рядок між ними.

6. У кожній тезі потрібно виділити головне слово й помічати логічний наголос

7. Якщо твір великий,то в кінці кожної тези вказують номер сторінки тексту,якщо невеликий – джерело викладу.

8. Викладати основні авторські думки у вигляді послідовних пунктів.

Самостійне складання тез прочитаного

Прочитати текст мовчки. Попрацювати над його змістом: виділити тему,основну думку;визначити тип і стиль мовлення;виділити основні авторські думки щодо задуму висловлювання.

Елементарна моральна культура

Ви живите серед людей. Кожен ваш вчинок,кожне ваше бажання позначаються на людях. Знайте,що існує межа між тим,що вам хочеться,і тим,що можна. Ваші бажання – це радощі або сльози ваших близьких. Перевіряйте свої вчинки свідомістю: чи не завдаєте ви зла, неприємності, незручності людям своїми вчинками. Робіть так,щоб людям,які оточують вас,було добре. Подумайте,чи не завдаєте ви зла людям,роблячи приємне собі. Ось на шкільній алейці цвіте бузок. Вам хочеться зламати квітучу гілочку. Але якщо кожен задовольнить таке бажання,квітучий кущ перетвориться в оголене гілля. Людям нічим буде милуватися – своїм вчинком ви вкрадете в них красу.

Ви користуєтеся благами, створеними іншими людьми. Люди дають вам щастя дитинства,отроцтва і юності. Платіть їм за це добром. Ця норма моральності є важливим джерелом почуття громадянського обов’язку. Перш ніж людина осмислить усю глибину тієї істини,що вона – громадянин обов’язку і це покладає на неї великі обов’язки,вона повинна навчитися платити добром за добро,творити своїми силами щастя і радість іншим людям. Совість не повинна дозволяти їй бути тільки споживачем благ і радостей.

Будьте добрими і чуйними до людей. Допомагайте слабим і беззахисним. Не робіть людям зла. Допомагайте в біді товаришеві. Поважайте, шануйте матір і батька,вони дали вам життя, вони виховують вас,вони хочуть щоб ви стали чесними громадянами суспільства, людиною з чистим серцем, ясним розумом, доброю душею, золотими руками.

Гуманність,чуйність до людини, готовність прийти їй на допомогу – ці елементарні риси людяності,порядності мають стати надбанням,особистим моральним багатством кожного. Безсердечність породжує байдужість до людей,байдужість – себелюбство,себелюбство – жорстокість. Дитинство й отроцтво мають стати школою доброти,людяності,чуйності.

(В.О.Сухомлинський)


02 травня 2023 рік

Тема: Твір-роздум у публіцистичному стилі  мовлення на суспільну тему 

«Мозковий штурм».

— Які типи мовлення вам відомі?

— Які стилі мовлення ви знаєте?

— У якій галузі використовується той чи інший стиль мовлення?

— У якому стилі краще писати твір на суспільну тему?

Публіцистичний стиль мовлення — це функціональний різновид літературної мови, який використовують у засобах масової інформації та суспільно-політичній сфері.

Функції:

Жанри: публічний виступ, нарис, стаття, репортаж, рецензія тощо.

Особливості твору на суспільно-політичну тему.

1. Робота над твором-роздумом на суспільно-політичну тему передбачає з'ясування проблем, що стосуються життя і політики нашої держави.

2. Композиція тексту-роздуму має такі обов'язкові компоненти, як теза (основна думка), докази (аргументи), приклади із суспільного життя, висновок . Теза, як правило, міститься на початку висловлювання, проте іноді перед нею ще буває невеликий вступ.

3. Характерним для творів-роздумів є вживання вставних слів (на мою думку, по-моєму, наприклад, скажімо) і речень (Я вважаю, що …; Я думаю, що …), що служать засобами зв'язку між реченнями та абзацами. Крім того, для творів-роздумів на суспільно-політичні теми характерне активне вживання суспільної лексики.

4. Змістовність і переконливість складеного твору-роздуму залежить від уміння дібрати, осмислити найцікавішу інформацію.

РОБОТА НАД ТЕМОЮ

Основний зміст реклами – продаж товарів, одержання прибутку – не є сам по собі приводом для засудження. Врешті-решт, ми всі прагнемо до багатства та успіху. Це нормально. Та ми не повинні миритися зі спробами отримати вигоду шляхом цинічного маніпулювання споживачами.

Маніпуляція – вид психологічного впливу, майстерне виконання якого веде до прихованого порушення в іншої людини намірів, що не збігаються з його актуально наявними бажаннями. Значна частина різноманітних психологічних впливів у рекламній діяльності є не чим іншим, як формою маніпуляції. Адже головне завдання будь-якого рекламіста – зробити так, щоби споживач сприймав рекламне твердження як свою особисту думку. У виробників реклами це не завжди виходить з цілої низки причин, але те, що реклама – це багато в чому психологічне маніпулювання, відзначають практично всі провідні рекламісти, а також фахівці в галузі вивчення психології реклами.

 Зверніть увагу на наступні фото (колір, інформаційне навантаження, музичне оформлення).

Ключові слова: «Україна», «козацька сила», «наше», «рідна земля»…. Використовуються образи національних героїв, історичних і фольклорних персонажів, національні костюми і так далі.

Використання в рекламних роликах особливих слів: фантануй, снікерсуй, пломбірленд, напромити,

Пропоную заповнити таблицю

Переваги реклами

Недоліки реклами

Перегляд відео.

https://inspired.com.ua/stream/red-bull-ukraine/

https://www.youtube.com/watch?v=f7y_ANudTjM

https://www.youtube.com/watch?v=cKVx0nGz4Qs&feature=emb_title

Самостійне складання учнями усного твору-роздуму в публіцистичному стилі на суспільну тему « Що таке справжня свобода і чи може бути вільною людина в сучасному світі?»


25 квітня 2023 рік

Тема: Діалог, складений відповідно до пропонованої ситуації (офіційна й неофіційна розмова, діалог-домовленість),  обговорення  самостійно обраної теми, розігрування діалогу

Робота над формуванням поняттевого апарату

У повсякденному житті людина потрапляє в різні мовленнєві ситуації й користується кількома видами діалогів: побутовим, навчальним, художнім, діловим та ін.

Побутовий діалог являє собою неофіційну розмову, яку використовують у повсякденному спілкуванні в невимушених обставинах, під час щоденних бесід удома, у школі, на роботі тощо. Йому притаманні такі риси: незапланованість; різноманітність обговорюваних тем (особисті, соціальні, політичні), використання відповідних мовних засобів; часті відхилення від теми, перескакування з однієї теми на іншу; відсутність, як правило, цільових настанов і необхідності прийняття рішення; самопре-зентація особистості; розмовний стиль мовлення.

Діловий діалог являє собою акт прямої взаємної комунікації в офіційно-діловій сфері. Офіційна розмова має такі особливості: диференційований підхід до предмета обговорення; швидкість реагування на висловлювання співрозмовника; критична оцінка думок, пропозицій і заперечень співрозмовника; відчуття відповідальності у вирішенні обговорюваної в бесіді проблеми (З посібника).

Запитання:

1. Назвати вимоги офіційної й неофіційної розмов.

2. Поміркувати, яка між ними різниця. Що спільного?

3. У які мовленнєві ситуації ви потрапляєте найчастіше?

4. Яку розмову вести легше: офіційну чи неофіційну? Чому?

Виконання системи творчих вправ

Складання діалогу за запропонованим висловлюванням

► Прочитати текст. Чи звертали ви увагу на речі, описані в тексті? Яке значення для вас мають побажання?

Здавна українці кажуть: «Не дай Боже в лиху годину сказати, а в добру — промовчати». Бо переконані, що слово має дивовижну енергетичну силу. Все сказане неминуче повертається до людини — добром чи злом. З цього приводу Г. Маковій говорить: «Що від себе подасть, то до неї й повертатися буде через усе життя».

Мабуть, не випадково наші пращурі намагалися словом побажання привернути до людини добро, щастя, здоров’я, ласку й прихильність Божу. Ось тому з перших днів і впродовж усієї життєвої путі людину супроводжували найрізноманітніші слова вітання, благословення, що були своєрідними оберегами від усіляких негараздів, від усього лихого.

Народжувалася дитина — і рідні, сусіди, друзі поспішали вітати родину з появою донечки чи синочка. Уперше купаючи дитину, поліщуки казали: «Хай Господь годує і добру долю готує, батькові й матері на послугу, а людям — на потіху». Уважалося, що кожен день маляти повинен зігріватися словом (За С. Богдан).

► Скласти діалог, використовуючи основні положення поданого висловлювання.

► Визначити, офіційна чи неофіційна розмова у вас вийшла. Відповідь аргументувати.

Прочитайте тексти А і Б. Схарактеризуйте етичні норми поведінки співрозмовників. У чому виявилося порушення етичних норм спілкування?

А. Президент фірми запросив на 14 годину начальника відділу маркетингу. Начальник відділу зайшов до приймальні о 13.55.

— Добрий день! Мене викликав президент, — звернувся він до секретарки.
— Добрий день, сідайте, будь ласка. Я зараз доповім.

Коли начальник відділу маркетингу зайшов у кабінет, президент щось уважно писав, не підводячи голови. Відвідувач зупинився на певній відстані від столу.

— Добрий день, — привітався він.

Закінчивши писати, президент фірми запросив начальника відділу маркетингу сісти.

— Наш товар у цьому місяці погано розкуповували. Можливо, треба змінити способи його розповсюдження. Вивчіть, будьте ласкаві, ситуацію і підготуйте пропозиції...

Б. Президент фірми запросив на 14 годину начальника відділу маркетингу. О 13.50 він попередив секретарку, що чекає відвідувача.

О 14.10 до приймальні зайшов начальник відділу маркетингу. Не зупиняючись, він рушив до кабінету президента, постукав і, не чекаючи відповіді, зайшов.

— Добрий день! Ви мене викликали?

Не чекаючи запрошення, відвідувач займає місце за столом за сідань.

— Так, я хотів знати кількість товару, яку потрібно реалізувати протягом місяця.
— Ви знаєте, учора в нас сталася пригода...

Запам'ятаймо

Розпочинаючи діалог, важливо дотримуватись етичних норм поведінки і спілкування. В офіційному спілкуванні увагу звертають на одяг, поведінку під час розмови, жестикулювання, міміку тощо. Діалог передбачає дотримання загальних правил:

а) вибір форми звертання;
б) вибір ролі мовця і слухача, або адресанта і адресата;
в) вияв зацікавленості в спілкуванні, налаштованість на сприймання іншої думки;
г) рівноправність учасників діалогу;
ґ) ініціативність у підтримуванні діалогу.

 Прочитайте текст. Побудуйте на основі цього тексту неофіційний діалог.

Критичний момент

Усі ми любимо покритикувати когось, але майже нікому не подобається, коли критиці піддають його власні дії. І мало хто замислюється над тим, як на людину впливає те, що ми їй кажемо і які емоції це в неї викликає. Чи може взагалі критика бути етичною, і де межа між конструктивною критикою та приниженням? Проте в цій делікатній сфері спілкування є неписані правила.

Критикуючи, намагайтеся щиро та серйозно зрозуміти точку зору партнера, обговорити «за» і «проти», проявити співчуття до його думок і побажань.

В ідеалі критика може бути висловлена в спокійній і розумній манері, однак найчастіше критикують на підвищених тонах, у гніві або під впливом розчарування. Якщо у вас із цим немає проблем — чудово. Якщо є, вам варто попрацювати над собою та навчитися стримуватися.

• Ніколи не кажіть колезі, що він сякий-такий, зробив усе не так, як ви просили. Це не допоможе. Якщо він зробив не так спочатку, то і зараз не розуміє, що, власне кажучи, від нього хочуть.

• Не критикуйте людину в присутності інших — це принижує не тільки її, але й вас. Краще усамітнитися й спокійно поговорити. І в жодному випадку не кричати.

• Якщо хочете сказати людині все, що ви про неї думаєте, не відкладайте цю справу на потім. Через декілька днів і ви, і вона забудете, через що це трапилося, та й узагалі, усе потрібно робити вчасно і доречно.

• Якщо ж ви почали критикувати, то людина має знати, у чому її звинувачують. Кричати й дорікати, що ви так на неї сподівалися, а вона нічого не зробила, не варто. Просто той, кого ви критикуєте, стоятиме й кліпатиме очима, не розуміючи, що зробив не так.

• Покритикували, і крапка. Інцидент закінчено, до нього не повертаються і не згадують. Кожен має право на помилку.

Якщо ж виникла ситуація, коли критикують вас, не прагніть негайно протестувати або сперечатися, намагайтеся вислухати критичні зауваження. Якщо не зрозуміли чогось, попросіть уточнити інформацію, але в жодному разі не починайте одразу ж захищатися. Вислухавши критику, дайте собі час зважити й засвоїти її. Але варто пам'ятати, що межа між тим, щоб дозволити топтати себе, і тим, щоб узяти корисне з критики для себе або іншого, дуже тонка.

Є певні настанови, які допоможуть не тільки адекватно сприймати критику, але й отримувати від почутого чималу користь:

• критика на мою адресу — це мій особистий резерв для вдосконалення;

• критика допомагає виявити недоліки в моїй роботі;

• немає такої критики, від якої не було б користі;

• якщо мене критикують, тож вірять у мої здібності виправити все і працювати без помилок;

• якщо я стримано та по-діловому ставлюся до критичних зауважень, — я сильна особистість.

Отже, критика стає корисною лише тоді, коли люди її сприймають. Соціологи стверджують, що 80 % людей ставляться до критики вкрай негативно й вороже, 15 % не сприймають критику на свою адресу взагалі та не звертають на неї увагу. І лише 5 % вважають критику щодо себе необхідною й навіть корисною (З журналу).

ІІ. Наведіть приклад ставлення до критики з вашого шкільного життя. Виберіть ролі того, хто критикує, і того, кого критикують. 

 Прочитайте текст усмішки.

Усміхнімось

Випадок у бібліотеці

Якось Гоголь приїхав до Києва і пішов прогулятися містом. Випадково звернув увагу на опудало кабана, виставлене чомусь у вікні бібліотеки. Саме в цей час пустився рясний дощ, і письменник зайшов у приміщення перечекати зливу й принагідно переглянути книжки.

Власник бібліотеки, побачивши непоказну постать, не дужо ввічливо запитав:

— Що вам потрібно?
— Я зайшов перечекати дощ, — відповів Гоголь.
— Перечекати дощ? — розсердився господар. — Ви, мабуть, думаєте, що потрапили в шинок. Забирайтеся геть!

Хоч Гоголь і був збентежений такою несподіваною зустріччю, але не розгубився й відповів:

— Тепер я розумію, чого у вашій вітрині виставлено опудало цієї тварини.

І пішов з бібліотеки.

ІІ. Запропонуйте інші форми й зміст діалогу, який міг відбутися в бібліотеці.

Запам'ятаймо

Залежно від провідної комунікативної функції, яку виконує той чи інший діалог, розрізняють діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог — обмін враженнями (думками), діалог-обговорення (дискусія).

Діалог-домовленість — розв'язання співрозмовниками питання про плани та наміри.

У діалозі-домовленості використовують висловлення-повідомлення, висловлення-запитання, висловлення-спонукання, висловлення-відповідь.

Прочитайте текст. Загальні правила ведення діалогу:

1) уміння починати діалог, уживаючи відповідну ініціативну репліку (повідомлення, спонукання, запитання);
2) уміння швидко реагувати на репліку співрозмовника;
3) уміння підтримувати розмову, додаючи до репліки-реакції свою ініціативну репліку;
4) уміння стимулювати співрозмовника до висловлювання, виражаючи свою зацікавленість за допомогою реплік оцінювального характеру.

ІІ. Користуючись наведеними правилами, проведіть у парах (ролі директора школи і учня-дев'ятикласника) офіційний діалог на тему «Мій вибір після закінчення дев'ятого класу». Розмову про свої плани й наміри щодо підготовки до майбутньої професії запишіть.

18 квітня 2023 рік

Тема: Докладний переказ  тексту публіцистичного стилю з творчим завданням

ПРИГАДАЙМО...

— Текст — це ...

— Текст має такі ознаки, як...

— Мені відомі такі стилі мовлення, як...

— Визначають такі типи мовлення, як...

— Публіцистичний стиль характеризується такими ознаками...

— Тексти публіцистичного стилю слугують для того, щоб...


Україна… Мій рідний край, моя земля... Країна добрих, щедрих, гостинних і свободолюбивих людей -  талановитих людей... Адже чого тільки наші люди не вміють робити! В чому їх талант?

Я люблю свій народ! У нього прекрасна і чиста душа. Він вміє бачити і творити красу. Це люди з неоціненним даром, винятковими природними якостями, особливими здібностями...

Нашому народові здавна притаманні неаби які кебета.

Як не згадати видатну Катерину Білокур? Своїми творами вона ніби розповідає всьому світові, який талановитий український народ, як розвинуте в ньому від природи естетичне відчуття, яка сприйнятлива його душа до всього прекрасного.

Маруся Чурай... Хто її не знає? Своїми піснями вона зачарувала увесь світ. Її співанки досі живуть у народі й користуються великою любов'ю і популярністю.

А Марія Приймаченко? Свої неповторні полотна, майстриня увіковічила у культуру нашого народу.

Талановитих людей у нашій країні незлічити! Як не захоплюватися ними?

Кажуть, що кожна людина народжується із зерном в руці, тільки треба знайти своє поле. Я переконаний, що кожен із нас народжується з особливим, притаманним тільки йому обдаруванням, і якщо ви  зумієте реалізувати свої здібності, то відчуєте задоволення від життя і праці, на благо собі і своїй країні!

ДОБЕРІТЬ назву до тексту.

ДІЗНАЙТЕСЬ ДОДАТКОВО ПРО ПОСТАТІ, про яких згадано у переказі.

СКЛАДІТЬ  план до тексту.

ДОПИШІТЬ переказ, виклавши власне ставлення до людей із творчим даром.


11 квітня 2023 рік

Тема:Вибіркові перекази текстів наукового й художнього стилів  (на основі декількох джерел)

Пригадаймо

Вибірковий переказ — це детальний переказ однієї частини (мікротеми) тексту.

 Прочитайте текст. Прізвища яких авторів-дослідників названої теми використано в тексті? Сформулюйте назви мікротем. Оберіть мікротему для письмового переказу.

Походження назв Русь і Україна

В історії українознавства засвідчуємо постійний інтерес дослідників до двох назв: Русь і Україна. Походження цих топонімів має світоглядне значення: адже за етимологією, історією вживання цих назв можна простежити історію народу, історію земель, на яких він розселявся, господарював, контактував з іншими етносами, об'єднувався в державні утворення тощо. В історичних дослідженнях М. Грушевського наголошено на спадкоємності України від Руської землі. Спираючись на дані літописів, археології, мовознавства, свідчення зарубіжних істориків, грецьких, римських, арабських письменників, учений у багатотомній праці обґрунтував походження й історичний шлях України-Русі: «У звістках чужоземців, які маємо з IX і X віку, наші князі й їх військо все зветься Руссю, руськими. У нас же Руссю звалася Київщина». Не погоджується історик із свідченням давнього літописця про те, що назва Русь принесені шведами. Норманську теорію походження назви Русь сьогодні заперечують і мовознавці, і історики.

Історики простежують зв'язок Руської держави з усіма т.зв. доісторичними етносами та їхніми державними утвореннями засвідченими на території сучасної України. Досліджуючи етнічну історію давньої України, Сергій Наливайко пише:

«Руська держава — лише епізод у багатотисячолітній українській історії... Згадаймо тих же трипільців, існування цивілізації та державності в яких нині незаперечне, кімерійців, які мали тут своє царство і своїх царів, ту ж таки Скіфську, а тоді Боспорську державу, що майже по тисячі років кожна проіснували на українських землях».

Назва Руська земля щодо держави з центром у Києві була відома вже у 852 році, тобто до появи варягів. У ґрунтовному історико-етимологічному дослідженні «Русь і варяги» академік НАН України В. Г. Скляренко на широкому науковому тлі розглядає різні теорії походження назви Русь. Хоч назва Русь стосувалася не всього полянського населення, а лише певної соціальної групи, вона з часом переносилася на етнічну назву полян і на їхню територію, яку стали називати Русь.

Сьогодні маємо чимало гіпотез про походження назви Україна. Ще, донедавна в науковій літературі, а звідси — і в масовій свідомості, утверджувався стереотип: назва Україна походить від російського окраина. Таке трактування прищеплювало комплекс меншовартісності: центр — десь, а Україна — це окраина. У сучасних публіцистичних виданнях таку етимологію ще й досі використовують як аргумент територіальної та державної неподільності «єдиного слов'янського народу». Тим часом історичні пам'ятки й етимологічні розвідки дослідників свідчать про інше, але радянська наука не популяризувала інших поглядів.

В одній з останніх розвідок, присвячених походженню назви Україна, В. Г. Скляренко наголошує, що слово украина означало окреме князівство (окрема волость).

Яка ж історія географічної назви Україна? Було в праслов'янській, староукраїнській мові слово украй, пов'язане з іменником край і з дієсловом украяти (відрізати). В. Г. Скляренко залучив тексти писемних пам'яток та фольклорних текстів і переконливо довів, що слово Україна означало край, країна, окрема земля, відрізана територія і ніякого зв'язку зі словом окраїна не мало. Поширення іншої думки — про зв'язок назви Україна з поняттям окраина характерне для переважної більшості російських і польських дослідників, які використовували мовно-історичні факти для підтвердження панівної ідеології. За цією ідеологією, Україна — це окраина або однієї, або другої держави. Настав час зруйнувати згаданий стереотип, спираючись на переконливі етимології й утверджуючи українознавчий підхід до концептуальних наукових понять.

Пошуки нових джерел, неупереджений погляд на історію, на її «вічні» питання мають сприяти формулюванню гіпотез та їхніх доведень, загалом розвиткові наукової думки.

ІІ. Напишіть переказ обраної мікротеми.

І. Прочитайте уривок з оповідання В. Нестайка. Скільки мікротем можна виділити в ньому?

Гіпнотизер

...Що Ромча володіє дивним чаром, Славко не сумнівався.

Ромча почав упевнено, ніби лише те й робив, що на когось на пускав туман.

— Слухай мене уважно, — сказав він, дивлячись на товариша незмигним поглядом. — Слухай уважно. Зараз учень шостого «Б» класу Славко перетвориться на дерево. Ось він уже перетворюєтся, ось він уже деревце. Стоїть у лісі і тихо погойдується.

Славко слухняно підніс руки вгору і похитувався, ніби його розгойдував вітер.

На цьому Ромча припинив. Завтра до школи, а уроки ще не вивчив. Перепаде вдома.

Ромча прийшов пізно, сказав, що в школі виступав гіпнотизер. Сховався у свою кімнату і засів за уроки. Хоч як довго дивився букви, хоч скільки разів перечитував слова, зміст написаного зрозуміти не міг.

З цією думкою він іще довго сидів над задачею, потім англіською мовою, а далі так само безрезультатно і над рештою уроків...

Першим був урок Віри Никодимівни. Ромча сидів тихо, як мишеня, намагаючись не видати себе ні словом, ні навіть диханням.

Мабуть, Віра Никодимівна також володіла гіпнозом. Проходячи між партами, вона зупинилася над Ромчею. Ось зараз назве його прізвище. Попросить вийти до дошки. Ромча знав, що Віра Никодимівна дивиться в один бік, а відповідати піднімає учнів з іншого боку. То в неї була така маленька хитрість: робить вигляд що не помічає, хто розмовляє або займається не тим, чим слід займатися на уроці, але в потрібний момент піднімає саме непослуха.

— Романе, — чує він знайомий голос над собою, — мені здається, ти хочеш вийти до дошки і продовжити пояснення? Будь ласка.

Немов сам загіпнотизований, іде приречений Ромча до дошки.

Він вичікує.

Він виграє час.

Треба зволікати, доки Віра Никодимівна гляне йому в очі. Отоді постарається, щоб її погляд увібрав усі Ромчині бажання.

Вчителька спрямувала на нього здивований погляд. Це Ромчі тільки й потрібно. Зібравши всю силу й волю, він вирячив на вчительку очі й твердив одне:

— Знаю всі множини та функції... знаю всі степені та пропорціності... Умію розв'язувати всі задачі! Всі, всі, всі! Скоріше ставте в журнал дванадцятку і відсилайте на місце!

Клас занімів від Ромчиної зухвалості. А Ромча, неначе зіпсована пластинка, коли заскочила голка на програвачі, твердив те саме:

— Знаю!., знаю!., знаю!.. Ви ставите мені дванадцять... І не викликайте ніколи, якщо я не підніму руку...

Коли б раптом у класі пролетіла комаха-одноденка, то звук її крил прогримів би так, наче реактивний літак перед зльотом — така стояла тиша.

Віра Никодимівна заворожено повторила:

— Ти знаєш... ти знаєш урок... сідай на місце...

Клас німував. Дружно переводив очі то на Ромчу, який з незалежним гордим виглядом дивився просто себе, то на вчительку, яка зупинилася за столом із задумливим відчуженим поглядом.

Та нараз учителька ніби схаменулась.

— Так хто бажає продовжити? — швидко спитала, переводяч погляд на гамірливі задні парти.

Шкільні коридори гули, немов ткацький цех, де гуркочуть десятки верстатів. Іншого разу Ромча і собі затіяв би з кимось як не суперечку, то перегони або якусь гру. Але не тепер. Різноголосий гамір не заважав йому зосередитись.

Думав Ромча про те, як виручити Славка.

Треба чимось привернути увагу історички. Проте розголос Ромчі не потрібен. По-перше, може раптом з'ясуватися, що ніякими чарами він не володіє, і тоді стане посміховиськом на всю школу. По-друге, в Ромчиній голові народжувалися такі фантастичні плани використання своїх гіпнотичних здібностей, що розголошувати їх передчасно було б непоправною помилкою. Почнуть звідусіль просити: зроби те, перероби оце. Гіпноз — його власність. Учителька зайшла в клас, привіталась. Ромча ще на порозі перехопив її погляд і, немов локатор за літаком, вів її до столу. Якщо траплявся момент, коли вчителька дивилася на Ромчу, він вибалушував очі і шепотів своє заклинання:

— Славко знає урок... Славко хороший учень... Слухайте мене уважно. Славко знає урок... йому треба поставити дванадцятку... ну хоч би дев'ятку...

Та чари чомусь не діяли.

Учителька розвела руками:

— От і маєш... Та тобі спершу треба провітритися! - нагримала вона. — Вийди з класу і не заважай...

Немов заворожений, прочалапав Ромча до дверей. Потім вернувся до своєї парти, машинально згріб у портфель підручник та зошит і вийшов з класу. І весь час шепотів ті самі слова про свого друга Славка.  

Оце і всі його чари. Ганебно попросили вийти геть. Незмивна пляма на все його майбутнє. «Це ж який Ромча? — перепитуватимуть у школі і через рік, і через два. — Отой, що уявив себе гіпнотизером? Не інакше в нього в голові замакітрилося. Гіп-но-ти-зер...»

ІІ. Оберіть мікротему для усного переказу. Запишіть ключові слова (які допомагають розкрити зміст уривка).



04 квітня 2023 рік

Тема: Стислий переказ тексту наукового стилю

ПРИГАДАЙМО!

 Науковий стиль – це стиль, сферою використання якого є наукова та науково-технічна діяльність, освіта; він призначений для інформування про результати наукових досліджень, обгрунтування гіпотез, класифікації і систематизації знань, впливу на інтелект читача або (рідше) слухача.

Ознаки наукового стилю: логічність, чіткість, точність, послідовність викладу. Головні ознаки наукового стилю: інформативність, понятійність і предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причиново-наслідкових відношень, висновки.

Читання мовчки тексту

Прочитати мовчки текст. Визначити тип і стиль мовлення. Довести, що висловлювання належить до наукового стилю (науково-популярного підстилю).

ЦАРИЦЯ ЧИ СЛУЖНИЦЯ?

Колись давно славетний німецький учений Карл Фрідріх Гаусс назвав математику «царицею наук». Підстав для такого компліменту в короля математиків, як називали Гаусса його сучасники, було більш ніж достатньо. Адже в переможному марші безкрайніми просторами Країни знань її величність Математика завойовувала все нові й нові території.

Самому Гауссу не раз удавалося з успіхом демонструвати силу математичних методів у різноманітних розділах науки про природу: в теорії електрики й магнетизму, вченні про капіляри, теорії тяжіння, оптиці, геодезії, астрономії. Так, основна його праця з астрономії «Теорія рухів небесних тіл» містить спосіб визначення орбіт планет і астероїдів на основі спостережень. Свій метод Гаусс блискуче застосував для відшукання Церери — астероїда діаметром 770 км, випадково відкритого 1 січня 1801 року астрономом Пьяцці з Палермо, а потім «загубленого». На основі даних порівняно нетривалих спостережень за цією малою пла- нетою Гаусс розрахував її орбіту. Так Цереру знову побачили на небосхилі.

Слід відзначити, що тоді це було не єдине астрономічне відкриття, зроблене, як образно кажуть, «на кінчику пера». Основу для таких відкриттів заклав Ісаак Ньютон. У своїх «Математичних началах натуральної філософії» він розробив найбільш строгу й досконалу на той час теорію планетних орбіт, зокрема розв’язав задачу про рух тіла в полі сили, обернено пропорційної квадрату відстані до притягуючого центра. Це дало можливість Ньютону строго обґрунтувати закони руху планет, сформульовані ще в 1609 році Йоганном Кеплером.Справжнім тріумфом застосування математичних методів в астрономії стало відкриття планети Нептун.

Коротко історія цього відкриття така. 13 березня 1781 року астроном-аматор Вільям Гершель за допомогою сконструйованого ним телескопа (робота над приладом тривала вісім років) відкрив планету Уран. Спостереження за рухом цієї планети показали, що реальна її орбіта дещо відрізняється від теоретично розрахованої. Іншими словами, якби Уран справді був останньою планетою сонячної системи, він мав би описувати дещо іншу траєкторію, ніж та, що є насправді. Природно, виникла гіпотеза про існування принаймні ще одного досить масивного тіла поза Ураном. І ось у 1845 році Джон Адамс та Джеймс Чалліс із Кембріджа (Англія), з одного боку, та французький астроном Урбен Левер’є — з другого, незалежно взялися за математичні розрахунки положення невідомого об’єкта. Хоча Чалліс і зафіксував нову планету, сам він не зрозумів, що знайшов її. Левер’є ж надіслав листа до Берлінської обсерваторії з рекомендаціями щодо пошуку невідомого тіла. Отримавши цього листа, Йоганн Галле тієї ж ночі, а саме — 23 вересня 1846 року, виявив у наперед розрахованому місці небосхилу нову планету, яка дістала назву Нептун. З часів Ферма, Паскаля, Ньютона найбільш математизованою наукою вважалася фізика. Набутий досвід використання методів диференціального та інтегрального числення в цій галузі знань, особливо в — механіці та астрономії, виявився настільки успішним, що сфера застосування математики з кінця XVIII століття почала стрімко розширюватися.

Як приклад, варто згадати математичні теорії популяцій. Ще в 1798 році Мальтус сформулював свій закон росту популяції живих організмів: у кожен момент швидкість приросту популяції пропорційна величині цієї популяції. Хто знайомий з основами диференціального числення, без жодних труднощів може записати сформульований закон у вигляді дуже простого і водночас дуже важливого диференціального рівняння.

Цікаво, що аналогічний механізм росту популяції ще в 1202 році запропонував Леонардо Пізанський (Фібоначчі), коли розв’язував задачу про розведення кролів (саме у зв’язку з цією задачею виникли знамениті числа Фібоначчі). Закон Мальтуса прекрасно узгоджується з експериментальними даними, поки розмір популяції не надто великий. Відомо, що його використовував Ч. Дарвін, коли розробляв теорію боротьби за існування.

Але оскільки показникова функція з основою, що перевищує 1, зростає вельми швидко, то зрозуміло, що, в умовах обмеженого життєвого простору, закон Мальтуса потребує уточнення: при складанні відповідного диференціального рівняння слід ураховувати фактори, що перешкоджають росту популяції, зокрема конкурентну боротьбу, що розгортається між особинами популяції, коли відчувається нестача харчових ресурсів (І. Парасюк, 581 сл.).

Аналіз структури тексту

1. Визначити, що виражає заголовок: тему чи основну думку.

2. З’ясувати типологічну будову висловлювання.

3. Поділити висловлювання на частини. Скласти план.

Мовностилістичний аналіз висловлювання.

Лексико-стилістична робота

· Охарактеризувати лексику тексту: виписати наукові терміни й поняття. З’ясувати, якої наукової галузі вони стосуються.

· Виписати з тексту ключові слова і словосполучення, потрібні для переказу. Прочитати, правильно вимовляючи їх.

· Дібрати синоніми до виділених слів (аналогічний — схожий, подібний, однотипний; тріумф — перемога, торжество; гіпотеза — припущення, здогад).

· Пояснити, у якому значенні вжито прикладку в слові астроном-аматор.

Лексико-орфоепічна робота

· Виписати власні назви. Прочитати їх уголос, правильно вимовляючи й наголошуючи.

· Розглянути пам’ятку «Як підготуватися до стислого переказу тексту наукового стилю» і запам’ятати її.

ПАМ’ЯТКА

«Як підготуватися до стислого переказу тексту наукового стилю»

1. Прочитати або прослухати текст, який необхідно переказати стисло.

2. Визначити тему й основну думку висловлювання.

3. Обдумати тему, пропоновану для стислого переказу.

4. Вибрати з тексту основне й істотне.

5. Продумати композицію переказу, тип мовлення.

6. Скласти план переказу.

7. Виписати слова-терміни, що допомагають авторові точно розкрити тему висловлювання.

8. З’ясувати лексичне значення незрозумілих слів.

9. Дібрати слова та речення для зв’язку частин тексту.

Повторне читання тексту

Усний стислий переказ тексту наукового стилю

Стисло переказати текст наукового стилю, скориставшись пам’яткою й самостійно складеним планом.



21 березня 2023 рік

Тема:  Стислий переказ тексту публіцистичного стилю

• Чим докладний переказ тексту відрізняється від стислого?

• Що треба пам’ятати при роботі з текстом? (Усі компоненти – зміст, структура, мовне оформлення – тісно пов’язані й залежать від мети тексту, комунікативного завдання).

• За якими ознаками визначають стилі мовлення? (Сфера використання, основне призначення, жанри, основні ознаки, мовні ознаки).

• За визначеними ознаками назвіть особливості публіцистичного стилю мовлення.

Читання тексту

Найбільша цінність – це здоров’я

На моє переконання, здоров’я – це найбільший скарб людини. Матеріальні цінності, які щодня засліплюють нам очі, затьмарюють також і розум, і така важлива річ, як здоров’я, стає другорядною. Проте є чимало людей, зокрема й молодих, які самі шкодять своєму здоров’ю, уживаючи алкоголь, наркотики та палячи тютюн. Хоча про важливість берегти здоров’я наш народ говорить у прислів’ях і приказках з давніх давен. Про здоров’я і здоровий спосіб життя у народі є чимало прислів’їв і приказок: „ Найбільше багатство- здоров’я”; „У здоровому тілі- здоровий дух”; „Хто про здоров’я дбає, тому і Бог помагає”.

У мене інколи складається враження, що люди, тільки захворівши, розуміють, що позбавлені чогось надзвичайно важливого в житті. Берегти здоров’я треба з дитинства, а хвороби легше попередити, ніж лікувати. Здоровий спосіб життя має бути завданням кожного з нас, якщо ми сподіваємось на щасливе майбутнє. Довести свою думку я можу такими аргументами.

По-перше, людина, яка в молодості не шанувала своє здоров’я, не почуватиметься добре в старості. Страшно собі уявити, що наше майбутнє в наших руках.

По-друге, якби люди більш уважно ставилися до себе та свого самопочуття, вони значно менше часу витрачали би на лікарні.

Щоб бути здоровим потрібно небагато: харчуватися корисно, робити фізичні вправи, часто бувати на свіжому повітрі, а також позитивно ставитися до життя. Вчені кажуть, що люди з почуттям гумору живуть довше, а хворіють рідше.

Отже, здоров’я та здоровий спосіб життя – це запорука не тільки щасливого майбутнього, а й багатьох інших речей: успіху, стабільності та життєвого спокою.

Надай відповіді за текстом: