Українська мова

Дата : 03.09

Тема.  Мова як знакова система і суспільне явище 

    1.Перегляньте  відео . https://youtu.be/VR5BjK25OGY 

     2. Виконайте тестові завдання:  https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=5799466 

2025-2026 н. р.

02.04, 03.04, 04.04

ТЕМА: Прикметник як частина мови. Лексико-граматичні розряди прикметників. Перехід відносних прикметників у якісні, присвійних у якісні і відносні. Ступені порівняння якісних прикметників. Повні і короткі форми прикметників. Стягнені і нестягнені форми.

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕОПОЯСНЕННЯ https://www.youtube.com/watch?v=qh50GgLgfqQ

СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ  https://www.youtube.com/watch?v=JbSc3W_S2kg

Прикметники, які мають закінчення в усіх відмінках, називаються повними: останній, повний, срібний; залізного, срібного; залізному, срібному тощо. Прикметники, які не мають закінчень, називаються короткими: кросен, ясен, зелен, срібен, дрібен, певен, потрібен, рад тощо.

Пояснення вчителя.

Короткі прикметники творяться  від окремих повних якісних прикметників чоловічого роду називного відмінка шляхом відкидання закінчень: радий - рад, зелений - зелен, золотий - золот. В основах прикметників при збігові двох приголосних з’являється вставний голосний е  (повний - повен, потрібний - потрібен) або ї (достойний - достоїн).

Короткі прикметники вживаються нарівні з повними, але з певними обмеженнями. Якщо повні прикметники не регламентовані стилем, то короткі форми вживаються переважно в розмовному мовленні, поезії і народній творчості: І шумить, і гуде, дрібен дощик іде. (Нар. творч.) Слави треба мирові, а не тому, хто славен. (П. Куліш.)

Короткі прикметники мають форму тільки називного відмінка однини, повні ж змінюються за відмінками й числами.       Повна форма прикметників має два різновиди: стягнена: широкий, широка, широке, широкі і нестягнена: широкая, широкеє, широкії, використання якої обмежене поетичним мовленням: Стоїть гора високая.  

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити тести   https://naurok.com.ua/test/prikmetnik-544031.html

ТЕМА: Текст як одиниця мовлення й продукт мовленнєвої діяльності.

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕОПОЯСНЕННЯ https://www.youtube.com/watch?v=8br45Uc6dmM

Що таке текст?

Оратор повинен вичерпати тему, а не терпіння слухачів (Вінстон Черчилль).

У важкі хвилини слово може бути зброєю, набагато могутнішою за тисячі гармат. Для того, щоб це сталося, слово потрібно «вплести» в особливу тканину — текст. Адже саме в тексті влучне слово набуває чудодійних властивостей, грає всіма барвами свого значення. Тому для досягнення успіху оратору потрібно велику увагу звернути саме на текст.

Текст (від лат. textus — тканина, сплетіння, з'єднання; похідні слова — текстиль, текстура) виникає й існує тільки у процесі спілкування; це група речень, розміщених у певній послідовності й пов'язаних між собою спільною темою та ідеєю.

Крім змістового зв'язку, речення в тексті скріплюються лексично й граматично за допомогою різноманітних мовних засобів: повторюваних слів, спільнокореневих слів, особових і вказівних займенників, синонімів, антонімів,  сполучників тощо.

Текст може бути у формі монологу чи  діалогу, усним і письмовим, підготовленим і непідготовленим (спонтанним), призначеним для однієї людини чи для великої аудиторії. Для логічного розгортання думки текст повинен мати тему й ідею.

Тема тексту — те, про що в ньому розповідається, повідомляється.

 Ідея тексту — те, до чого текст закликає, від чого застерігає; думка, яку автор хоче до нас донести.

 Заголовок  може відображати тему або ідею тексту.

Речення в тексті містять «відоме» (тему) й «нове» (рему). Новою інформацією є пояснення твердження, доповнення інформації, аргументи до тези. «Нове» в попередньому реченні стає «відомим» у наступному.

Зверни увагу!

Основні ознаки тексту:

зв'язність (розташування речень у певній послідовності, що відображає логіку розвитку думки від тези до висновку; кожне наступне речення доповнює й продовжує попереднє);  комунікативність (текст створюють з метою інформувати);  членованість (текст  членується на речення, абзаци, параграфи, розділи, частини тощо); інформативність (текст містить у собі якусь інформацію).

Зверни увагу!

Аналізуючи текст або його частини, користуйся правилом «Що? Де? Коли?».  «Що?» — об'єкт, про який мовиться. «Де?»  — його місцезнаходження, походження. «Коли?» — час народження, виникнення, утворення, появи.

Багато говорити й багато сказати — це не одне й те саме (Софокл).

Будова (композиція) тексту

Класичною структурою тексту вважається така, що складається зі вступу, основної частини, висновку. Цю структуру  мають інформаційна, мотиваційна, інавгураційна промова, доповідь. Привітальна, торгова промова вирізняються  вільною композицією, яка багато в чому визначається ситуацією й адресатом.

Зверни увагу!

Те, що дається на початку чи наприкінці повідомлення, запам'ятовується й засвоюється найкраще. Так працює  психологічний закон «краю».   Тому важливо продумати зміст вступу й висновку.

Завдання вступу — підготувати слухачів до сприйняття теми. Тож варто відразу привернути увагу аудиторії. Для цього існує чимало способів: цікавий чи навіть несподіваний приклад; притча, прислів'я, приказка, крилатий вислів, цитата; розповідь  про події, що мають відношення до теми виступу; запитання, що спонукають слухачів до активної розумової діяльності.

У вступі формулюється теза — думка, яку треба довести.

Мета основної частини — розкрити основні положення теми; аргументувати  погляди; довести їхню правильність; зробити висновки.

Висновок повинен бути коротким, стислим. У ньому, як правило, підбиваються підсумки  сказаного, робляться узагальнення; коротко повторюються основні положення, підкреслюється головна ідея й важливість для аудиторії розглянутої теми; намічаються шляхи  розвитку висловлених думок; ставляться нові задачі, окреслюються перспективи, звучить запрошення  висловити свою думку, посперечатися.

Зверни увагу!

Важливою складовою тексту є аргументи. Їх поділяють на два види:

аргументи до документів  — факти, отримані шляхом спостереження, досвіду, цифровий чи статистичний матеріал, документи, доведені положення  тощо. Вони націлені на те, щоб довести, тобто установити істинність тези;

 аргументи до людини  — посилання на висловлення, думки  авторитетних людей: учених, письменників, суспільних діячів, фахівців; привертання уваги до переваг і недоліків, смаків опонента. Вони мають на меті  переконати — зробити слухачів однодумцями, посилити впевненість, що істинність тези доведена.

Основа переконливості мовлення — доказовість, але важливу роль відіграє риторична майстерність: пафос, манери, голос, упевненість у неспростовності суджень.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити тести https://naurok.com.ua/test/tekst-yak-odinicya-movlennya-y-produkt-movlennevo-diyalnosti-1466312.html

06.03, 07.03

ТЕМА: Повнозначні та службові частини мови. Вигуки і модальні слова. Взаємоперехід частин мови. З історії вивчення частин мови.

Кожний клас слів має своє лексичне значення: предметності, ознаки предмета, кількості, узагальненої вказівки на предметність, ознаки або кількості, дії чи стану. Такі класи слів називають повнозначними. Слова, що загальнокатегоріального значення самостійно не виражають, називаються неповнозначними. Уперше частини мови були виділені давньоіндійськими граматиками, пізніше у грецькій школі Арістотель виділив 4 частини мови, пізніше було виділено 8 частин мови. В основу класифікації слів за частинами мови було покладено два принципи: морфологічний і семантичний.

Практичні вправи.

1.Розподіліть слова за частинами мови. Чим ви керувалися при розподілі? Які ознаки вказують на належність слів до тієї чи тієї частини мови? 

Талант, талановитий, талановито; п’ятий, п’ятірка, п’ять, п’ятеро, уп’ятьох; читач, читати, читання, прочитаний, читаючи; холод, холодний, холодно, холодити, охолоджений.

2.Поміркуйте, до якої частини мови можуть належати наведені слова.

Лови, клич, молодий, зла, три, милі, край, дорогий, чайна.

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕОПОЯСНЕННЯhttps://www.youtube.com/watch?v=X0PGnK2Nil0

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити тести https://naurok.com.ua/test/sluzhbovi-chastini-movi-490758.html

04.03, 05.03

ТЕМА: Морфологічні норми. Морфологічні засоби виразності мови. Граматичні категорії, граматичні значення і граматичні форми. Основні способи вираження граматичних значень. Основні поняття морфології. Словозміна. Парадигма. Словоформа.

 РОЗДІЛИ ГРАМАТИКИ

Термін граматика має два значення: 1) учення про граматичну будову мови; 2) те саме, що граматична будова мови.

Граматична будова сучасної української літературної мови — система форм слів і речень, що виникають на основі поєднання слів. Через це граматика поділяється на такі розділи: 1) морфеміку — учення про морфеми, будову слів; 2) словотвір; 3) морфологію й 4) синтаксис.

 Речення складається зі слів, слова — зі звуків, що також є засо­бом утворення й вираження граматичних форм (думати, думає, ду­мають; диктант, диктанту, диктанти), у цьому й полягає зв’язок граматики з фонетикою.

Морфологія  як розділ мовознавства про частини мови .

План

1.Повнозначні та службові частини мови. Вигуки та   модальні слова.    Взаємоперехід частин мови. З історії вивчення частин мови.

2.Граматичні категорії, граматичні значення і  граматичні форми.  Основні способи вираження граматичних значень.

3.Основні поняття морфології.  Словозміна.   Парадигма. Словоформа.

4.Морфологічні засоби виразності мови. Морфологічні норми.

І. Вибірковий диктант.  Виписати вигуки, пояснити правопис.

Ой  у вишневому садочку

Там соловейко щебетав.

Віть-віть-віть,

Тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я,

Ох-ох-ох.

Там соловейко щебетав. 

ІІ. Випишіть із речень приклади переходу частин мови з однієї в іншу. В ролі яких частин мови вони можуть виступати?

        1. Кожен народ, що дбає про своє сьогоднішнє і майбутнє, знає, до чого веде руйнування чи зрікання рідної мови (К. Мотрич). 2. Ліна стояла край дороги, обвіяна гарячим степовим повітрям (О. Гончар). 3. Про хворих сьогодні заявили лише дві матері (ІО. Збанацький). 4. Йому все було мало роботи (М. Коцюбин­ський). 6. Але «ура» не згасало, воно спалахнуло, як іскри  (О. Гончар).

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕО https://www.youtube.com/watch?v=QV1XRh6sjFk

До модальних належать слова очевидно, звичайно, може, дійсно, правда, здається. В окремий клас слів вони виділяються на основі спільності категоріального значення, морфологічної ознаки невідмінюваності та синтаксичних властивостей. Категоріальне значення модальників — ставлення мовця до висловленої думки.

Морфологія— розділ граматики, який вивчає системи форм слова (тобто його парадигми), граматичні категорії форм, особливості будови (морфемний склад) слів і частини мови..

Отже, основною одиницею морфології виступає слово. У морфології вивчаються такі граматичні особливості слова: його граматична будова, особливості змінювання і творення, вираження властивих слову граматичних (морфологічних) значень (роду, відмінка, виду тощо). Таким чином, до основних понять морфології можна віднести словозміну, парадигму, словоформу.

Словозміна — процес творення словоформ. У більшості випадків словозміна матеріально виражена за допомогою закінчення.. У незмінюваних словах вона може бути нульовою. Упорядкована сукупність усіх граматичних форм одного слова утворює його словозмінну парадигму. Кожну з таких граматичних форм слова називають словоформою. Парадигму мають лише змінювані слова.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити тести

1. Модальне слово вжито в рядку

А .Він може це вивчити.

Б. А може, це не так важко.

В .Вона може здобути перемогу.

Г. Вони могли б це вивчити.

2.Словоформи одного слова подано в рядку

А .розряд, розрядник, розряду, розрядникові

Б. розрядити, наряджати, розряд, наряджений

В. розрядник, розрядники, розрядникові, розрядникам

 Г. розрядка, рознарядка, розрядки, рознарядки     

3.Три значення має граматична категорія

А .відмінка                                     В. роду

Б. часу                                            Г. числа

4.До основних понять морфології належать

А. суфікс, префікс, основа

Б. словозміна, парадигма, словоформа

В. словосполучення, слово, словоформа

Г .речення, словосполучення, текст

5.Не має словоформ слово

А. хороший                                    В. добре

Б. ходити                                        Г. себе

6.Частини мови — це групи слів, об’єднані

А. спільними суфіксами

Б. спільною синтаксичною роллю

В. спільними словами

Г .спільним звуковим складом

7.Усі частини мови повнозначні в рядку

А. іменник, прикметник, сполучник, прислівник, числівник, займенник

Б. іменник, прикметник, дієслово, прислівник, прийменник, займенник

В. іменник, прикметник, дієслово, прислівник, числівник, за­йменник

Г. іменник, прикметник, дієслово, прислівник, частка, займен ник

8.Граматичне значення відмінка в усіх граматичних формах на­явне в словах рядка

А. переходити, черешні, прекрасної, воно

Б. черешні, прекрасної, воно, перехід

В. прекрасно, черешня, воно, перехід

Г. рясний, рясного, рясніти, ряснішати

9.Граматична категорія притаманна лише

А. змінним частинам мови

Б. незмінним частинам мови

В. усім частинам мови

Г. службовим частинам мови

10.Граматична будова сучасної української літературної мови являє собою

А .систему словосполучень мови           

Б. систему форм слів

В. систему форм слів і речень

Г. систему речень

11.Установіть відповідність

1.іменники                              А. категорії часу, способу, особи

2.дієслова                                Б. категорії, роду (в однині), числа, 3.займенники                             відмінка

4.прикметники                          В .категорії роду, числа, відмінка

                                                   Г .категорія відмінка

26.02, 27.02, 28.02

ТЕМА: Розвиток мовлення. Особливості конспектування. Читання наукової, науково-популярної статті, довідкової літератури.

Навчальне аудіювання.

Конспект прочитаного (художньоготвору, публіцистичної статті. Тематичні виписки.

Робота з пам’яткою

1. Прочитай уважно текст. З’ясуй зміст тексту в цілому.

2. Розділи його на основні смислові частини,

3. Проаналізуй кожну частину, виділи головне.

4. Створюючи план-конспект, необхідно сформулювати  його пункти, підпункти.  Подумай, що саме треба включити в план-конспект для розкриття кожного пункту.

5. Послідовно і коротко виклади своїми словами  основні положення. 

6. Обов’язково у конспекті  повинні бути конкретні факти і приклади (без докладного опису) та доведення основних  положень.

7. Створюючи конспект,  окремі слова і речення можна писати  скорочено та  використовувати умовні позначення.

Конспект — це короткий виклад твору; він містить найсуттєвіші факти, положення й висновки книги.

Конспектування — трудомістка, але вдячна праця, яка дає вміння точно мислити і говорити, вибирати лаконічну форму, обдумувати весь прочитаний матеріал. Зміст книжки після такого обдумування й чіткого викладу легше запам’ятовується.

ВІДЕО "Як конспектувати" https://www.youtube.com/watch?v=QbXU1vF4qMY

Тематичні виписки — це невеликі за обсягом фрагменти тексту (речення, окремі абзаци), що містять основну інформацію з певної теми; дають змогу максимально точно й логічно відтворити зміст висловлення.

 ПОШИРЕНІ ФОРМИ ЗАПИСУ ПРОЧИТАНОГО https://www.youtube.com/watch?v=i9IAjMbZBtQ

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: дати відповіді на запитання:

1) Які існують види запису прочитаного і від чого залежить їх вибір?

2) З якою метою робляться тематичні виписки?

3) Який спосіб фіксації прочитаного передує складанню тез і конспекту?

4) У чому полягає мета складання плану?

5) Що таке тези і в чому їх відмінність від плану?

6) Які існують види тестування?

18.02, 19.02

ТЕМА: Складні, складноскорочені слова, способи творення та їх написання.

 Написання складних слів https://www.youtube.com/watch?v=nKBPuSsBHuI

Творення складноскорочених слів https://www.youtube.com/watch?v=JGHXVlhicyM

Складноскороченими  називаємо слова, що утворюються складанням початкових частин слів, перших букв або звуків.

Складноскорочені слова й абревіатури утворюються по-різному:

• від початкових частин окремих слів: юннат;
  
  

• початкової частини першого слова і повного другого слова: медсестра;
  
  

• початкових літер кожного окремого слова: ЗЗСО.

Складноскорочення пишуться:

• з великої літери, якщо вони є власними назвами: США;

Зверни увагу!  Такі слова не відмінюються.

• з малої літери, якщо вони є звичайними назвами: дит’ясла. 

Усі складноскорочені слова пишемо разом:

• складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них: Святвечір, мультфільм;

• слова з іншомовними компонентами на голосний та приголосний: авіа-, авто-, вело- тощо;

Якщо такі іншомовні компоненти приєднані до власного імені, то їх пишемо з дефісом: пан-Єврóпа, псéвдо-Фáуст.

• слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний вияв чого-небудь: архі-, гіпер-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-;

• слова з першим іншомовним компонентом анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: віцепрем’єр.

Зверни увагу!

Із власною назвою (прізвищем) такі компоненти пишемо з дефісом: Анти-Дюринг, екс-Югослáвія. 

Абревіатури, утворені з початкових букв, з будь-яким словом пишемо з дефісом: ВІП-зала, смс-повідомлення, PIN-код, е-декларація.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити тести https://naurok.com.ua/test/skladnoskorocheni-slova-1179384.html

11.02, 12.02

ТЕМА: Словотвір іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту. Творення присвійних прикметників. Творення прикметникових форм від різних географічних назв. 

Бліц-опитування з теми МОРФЕМІКА. СЛОВОТВІР.

-Що вивчає морфеміка?

-Що таке морфема?

-Що вивчає словотвір?

-Які бувають корені? (зв’язані, незв’язані)

-Що таке похідна, непохідна основа?

-Що таке афікс? (засіб творення нових слів)

-Які бувають способи творення? (морфологічні, неморфологічні)

Проблемні питання:

1)              Як правильно утворюються іменники на позначення жителів населених пунктів?

2)              Які суфікси використовуються для утворення таких іменників?

Ці питання будуть предметом нашого обговорення.

       Вивчення нового матеріалу

Назви мешканців населених пунктів та народів містять важливу історико-етнографічну інформацію. Вони несуть у собі не тільки мовні, а й культурні та соціальні особливості, що допомагають нам розуміти історію розвитку різних народів і територій. Тому правильне утворення таких слів потребує чіткої вмотивованості через визначальні мовні засоби.

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕО    https://www.youtube.com/watch?v=1Bja4HhceeQ

Термінологія, яку ми використаємо на уроці: словникова робота (на дошці)

·                 Катойконім (від грец. κάτοικος — житель і -ώνυμον — назва) — назва мешканців певної місцевості, яка співвідноситься з топонімом (назвою населеного пункту).

·                 Етнохоронім, етнікон, демонім, патронімні слова – це різні терміни, які позначають назви мешканців певних територій або народів і мають своє походження від географічних чи культурних назв (топонімів).

·                 Назви осіб за національною й територіальною ознаками утворюються від іменникових основ – топонімів.

 Опрацювання нового матеріалу.

У сучасній українській мові назви осіб за місцем проживання утворюються за допомогою суфіксів -ець, -анин(-чанин), -ук, -ак, -ит, -ич. Найбільш продуктивним є суфікс -ець, що поєднується з основами назв населених пунктів: херсонець, обухівець, полтавець, чернігівець.

Вибір одного з названих вище словотвірних суфіксів залежить від фонемного кінця твірної основи конкретного топоніма. Якщо вона закінчується суфіксами -иць, -ець, -ськ, то іменник на позначення назви жителя населеного пункту утворюється за допомогою суфікса -анин: Вінниця — вінничанин, Хомутець — хомутчанин, Луганськ — луганчанин, Донецьк — донеччанин.

Кінцевий суфікс -івк топоніма передбачає вживання в назвах жителів суфікса -ець: Романівка — романівець, Калинівка — калинівець, Ковалівка — ковалівець, Павлівка — павлівець.

Якщо в назвах населених пунктів є компоненти -город / -град, -піль / -поль, то похідні іменники утворюються додаванням суфікса -ець: Бориспіль — борисполець, Ямпіль — ямполець, Тернопіль — тернополець, Павлоград — павлоградець, Миргород — миргородець.

Донедавна словотвірний суфікс -ець уживався в іменниках паралельно із суфіксом -чанин: черкасець — черкащанин, полтавець — полтавчанин, ірпінець — ірпінчанин, дикунець — дикунчанин.

Останнім часом словники й довідкові видання не подають паралельних назв жителів на -чанин. Проте це не стосується тих іменників — назв жителів, для яких суфікс -анин / -чанин є єдиним словотвірним засобом: Київ — киянин, Львів — львів’янин, Ромни — роменчанин, Харків — харків’янин, Суми — сумчанин.

Для творення назв осіб жіночого роду найчастіше до іменників чоловічого роду додається суфікс -к(а), при цьому суфікси -ець, -ин зазвичай відпадають: полтавка, ірпінка, черкаска, вінничанка, лучанка.

Часом між твірною основою і словотвірним суфіксом з’являється інтерфікс: кременчужець — кременчужанка, коломиєць — коломиянка, житомирець — житомирянка.

ДОМАШН ЗАВДАННЯ: Утворіть іменники –  назви осіб чоловічої та  жіночої статі за територіальною ознакою.

Донецьк, Херсон, Рівне, Опішня, Тернопіль, Кривий Ріг, Запоріжжя, Львів, Харків, Самбір, Ірпінь, Косів, Нетішин, Одеса, Луцьк, Житомир, Чугуїв.

04.02, 05.02, 06.02, 07.02

ТЕМА: Контрольна робота (тестові завдання) Фразеологія. 

Морфемна і словотвірна структура слова. Основа похідна і непохідна. Твірна основа. 

Основні способи словотвору в сучасній українській мові: морфологічні й неморфологічні. Історичні зміни в морфемному складі слова. Етимологія як учення про походження слів. 

Контрольна робота тести https://naurok.com.ua/test/leksikologiya-frazeologiya-10-a-638916.html (зробити 24 питання)

Перегляд відеопояснення https://www.youtube.com/watch?v=PGMBJN5Lhxo         Основні способи творення слів у сучасній українській літературній мові.

Класифікацію способів словотворення схематично можна зобразити так:

Морфологічні способи словотвору:

Префіксальний спосіб - спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів: заходити - ходити, перенавантаження - навантаження, прехороший - хороший, безвідповідально - відповідально.

Суфіксальний спосіб - спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів: холодненький - холодний, дубок - дуб, вітерець - вітер, читання - читати, молодість - молодий.

Префіксально-суфіксальний спосіб - спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів: надбрівний - брова, безмежний - межа, затишок - тиша.

Постфіксальний спосіб - спосіб творення слів шляхом приєднання до твірної основи словотворчих постфіксів: битися - бити, миритися -мирити. Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) - це спосіб творення спів шляхом укорочення (усічення) твірного слова: відхід - відходити, закид - закидати, зелень - зелений.

Основоскладання - спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки - підрядної чи сурядної. Наприклад: хмарочос - хмари чесати, життєпис - життя писати, хвилеріз - хвилі різати, лісостеп - ліс і степ, синьо-жовтий - синій і жовтий, кисло-солодкий - кислий і солодкий. Словотворчим афіксом у таких випадках виступає інтерфікс - морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення - морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення може супроводжуватися суфіксацією: правосторонній - права сторона, однобічний - один бік, сільськогосподарський - сільське господарство. Потрібно пам'ятати, що прикметники, утворені на базі сурядної сполуки слів, пишуться через дефіс (блакитно-синій, студентсько-викладацький, науково-технічний, мовно-літературний), а прикметники, утворені на базі підрядної сполуки - разом (народногосподарський, лівобережний, важкоатлетичний, західноукраїнський). Складання може відбуватися і без інтерфікса (всюдихід - всюди ходити). Окремо виділяють складання слів: батько-мати - батько і мати, хліб-сіль - хліб і сіль, мед-пиво - мед і пиво, срібло-золото - срібло і золото, туди-сюди - туди і сюди. Слова, утворені способом складання, називаються складними.

Одним із різновидів складних слів є складноскорочені слова (абревіатури). Вони можуть утворюватися:

а) складанням частин кожного із твірних слів, що входять до базового словосполучення: завмаг - завідуючий магазином,

б) складанням частини твірного слова і цілого твірного слова: держадміністрація - державна адміністрація, медсестра - медична сестра,

в) складанням назв початкових букв твірних слів: УТН - Українські телевізійні новини, ЛПУ - Ліберальна партія України,

г) складанням початкових звуків твірних слів: рацс - реєстрація актів цивільного стану, ДЕК - державна екзаменаційна комісія;

д) складанням початкових частин і звуків, букв, цифр тощо: облвно - обласний відділ народної освіти, СУ-15 (Сухий - прізвище конструктора).

Морфолого-синтаксичний спосіб - це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу. Наприклад: операційна (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник).

Лексико-синтаксичний словотвір - похідні слова можуть з'являтися внаслідок поступового зрощення синтаксичного словосполучення в одне слово. Так, унаслідок зрощення складених числівників утворилися числівники одинадцять, сімдесят, двісті, обидва. Прислівники горілиць, втридорога, чимдуж - приклади зрощень кількох слів словосполучень.

Лексико-семантичний словотвір - похідне слово може з'являтись і семантичним шляхом - через розщеплення багатозначного слова і поступове утворення омонімів. Наприклад, слово перо (знаряддя для писання), супутник (апарат, запущений на орбіту планети) мотивуються давно відомими словами: перо (гусяче), супутник (людина, що йде поряд у житті). Словотвірне значення цих похідних слів виражається в контексті через співвідношення омонімії (перо - пір'я, перо - знаряддя для писання; супутник - людина; супутник - апарат). Лексико-семантичним способом утворюються переважно іменники.

Домашнє завдання: перереглянути https://www.youtube.com/watch?v=RoJc0m7pMQc

21.01, 22.01, 23.01, 24.01

ТЕМА: Прислів’я і приказки, крилаті вислови. Стійкі народні порівняння. Побажання, приповідки, каламбури, їхній оцінний зміст. 

Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологізмів. 

Фразеологія власне українського походження. Фразеологізми з античної міфології. 

Фразеологія художнього мовлення, наукова, публіцистична, офіційно-ділова. Фразеологізми з професійної мови. 

 - Що вивчає фразеологія?

-Які вам відомі джерела виникнення фразеологізмів?

- Якими членами речення виступають фразеологізми?

- Де можна знайти тлумачення фразеологізмів?

-Які слова ми називаємо багатозначними?

- Що таке синоніми?

- Що таке антоніми?

Фразеологізм  ловити   ґав має такі  значення:

1.Марно витрачати час.

2.Розглядати все навколо із зайвою цікавістю.

3.Бути неуважним.

4.Упустити слушну нагоду.

    Фразеологічні  синоніми – це варіанти  фразеологічних одиниць  на позначення того  самого поняття. Наприклад, зі  значенням   працювати:  гріти чуба,   гнути спину,    ламати хребта,  мозолити руки,  набивати мозолі,  обливатися  потом.

  Фразеологічні  антоніми   -  фразеологізми,   що  мають  протилежне  значення до нейтрального слова  або   іншого  сталого вислову. Наприклад,  гріти чуба  та бити байдики.

ВІДЕО https://www.youtube.com/watch?v=McMnY90A1_8

ВІДЕО https://www.youtube.com/watch?v=DFQTbIGgCqk

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: 

           Виконання тестових завдань. Взаємоперевірка.

        1.    До поданих фразеологізмів доберіть фразеологізми – антоніми.

     Фразеологізм                   Антонім

1  Не нюхати пороху                        А За три моря 

2  Зібратися з думками                    Б Глек  розбити                     

3  Під носом                             В Стріляний горобець

4  Душа в душу                  Г Стоїть як вкопа­ний

                                                   Д Виживати з розуму

       2.    Фразеологізмами є всі вислови, ОКРІМ

А комар носа не підточить

Б сунути свого носа

В обкрутити довкола носа

Г лишити з носом

Д чути запах носом

     3.    У реченні Після важкого дня я дуже втомився замість виділених слів доречний фразеологізм

А не чув ні рук ні ніг

Б ні за цапову душу

В землі під ногами не чув

Г ні риба ні м’ясо

Д ні в сих ні в тих

        4. Роль обставини виконує фразеологізм у реченні

А То все було якесь надумане, білими нитками шите.

Б Романові вдома довелося вперше покуштувати березової каші.

В Добре, що нагодився вчасно, бо пустили б за вітром усе село.

Г Усі звернули увагу, що Катруся розповідала похапцем, п’яте через десяте.

5. Доберіть синоніми до фразеологізмів.

     Фразеологізм                                           Синонім

1 ставати під вінець                               А одним ликом шиті

2 заливати за шкуру сала                       Б точити ляси

3 два чоботи пара                                   В брати шлюб

4 теревені правити                                 Г два рази ступнути

                                                                   Д допікати до живого

6. Увідповідніть фразеологізм із його синонімом.

Фразеологізм                       Синонім

1 ні пари з вуст                   А заходити збоку

2 теревені правити             Б за версту почути

3 грати очима                     В плескати язиком

4 починати здалека            Г рота не розкрити

                                                 Д пускати бісики

7. Увідповідніть фразеологізм із його антонімом.

Фразеологізм                               Антонім

1 підносити до небес                   А спáсти з лиця

2 нагуляти жиру                           Б ударити по руках

3 дати відкоша                              В заварити кашу

4 слова не видавиш                      Г язик без кісток

                                                       Д давати прочухана

Інтерактивна вправа «Фразеологічний пазл»

Виконайте завдання, у якому необхідно з’єднати фразеологізми-антоніми . Усно пояснити їх значення.

1.    Зарубати на носі  - викинути з голови.

2. Збити з пантелику -  навести на розум.

3. Вирватися з лап   - потрапити в тенета.

4.    Розпустити язика -  ні пари з уст.

Творче завдання

   Скласти речення із поданими фразеологізмами. Зробити їх синтаксичний розбір.

  І ряд. Ляси точити.

  ІІ ряд. Підсунути свиню.

  ІІІ ряд. Накивати п’ятами.

14.01, 15.01,16.01, 17.01

ТЕМА: Фразеологічні одиниці української мови. Основні ознаки фразеологізмів . Джерела української фразеології. Національна специфіка української фразеології. 

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ. Поняття про стилістичну систему української мови (стилі, підстилі, стилістичні засоби, способи і прийоми організації стилістичних засобів у тексті). Розмовний стиль, сфера його використання, призначення, основні ознаки. 

Основні групи фразеологізмів https://www.youtube.com/watch?v=VVWnltZ08c4

Джерела українських фразеологізмів https://www.youtube.com/watch?v=oZfA9V0mhV4

Фразеологія української мови формувалася впродовж багатьох століть. Більшість сталих словосполук утворилася з вільних поєднань слів, які внаслідок поступової метафоризації та перенесення на інші сфери людської діяльності втратили своє первісне значення і в єдності набули нового.

 Джерелами української фразеології є:

• побутова мова (з молоком матері, свій брат, з одного тіста, як горохом об стіну);

• крилаті вислови видатних людей (пропаща сила, лебедина пісня, скупий рицар, лихо з розуму);

• Біблія (випити гірку чашу, закопати талант у землю, блудний син, зем­ний рай, проспати царство небесне, пройти через пекло, пекельні муки, як з хреста знятий, шлях на Голгофу, віддати Богові душу, дзвонити в усі дзвони, на ладан дихати);

• антична міфологія і література (танталові муки, лабіринт Мінотавра, олімпійський спокій);

• українські звичаї, обряди, вірування, забобони (годувати злидні, горобина ніч, цвіт папороті, дістати гарбуза, на рушник ста­ти, зв 'язати руки, як засватаний, пускати ману, зуби заговорю­вати, вставати на ліву ногу, виносити сміття з хати, з легкої руки, дорогу перейти);

• переклади іншомовних висловів (бути не у своїй тарілці; шукайте жінку; пам’ятати про смерть; прийшов, побачив, переміг; гроші не пахнуть);

• каламбури, анекдоти, жарти (ростуть на вербі груші; на городі бузина, а в Києві дядько);

• народна творчість (своя сорочка ближча до тіла, як постелиш, так і спатимеш);

• звороти науково-термінологічного характеру (броунівський рух, нейтральна реакція, поставити діагноз).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: виписати з Інтернету та вивчити напам'ять 10 фразеологізмів раніше невідомих.

Розвиток мовлення.

Стратегія «Незакінчені речення»

Пригадайте, що вам відомо про стилі мовлення, жанри? Доповніть подані визначення.

Стилістика — розділ мовознавства, що вивчає… (сутність і специфіку стилів, їх розвиток і сучасне призначення).

Стиль (від лат. — загострена паличка для письма) — це своєрідна сукупність мовних засобів (лексичних, морфологічних, синтаксичних та ін.), що свідомо використовуються мовцем… (за певних умов спілкування, у тій чи іншій сфері людської діяльності — політика, наука і техніка, художня література, право, діловодство).

Жанри — різновиди текстів певного стилю, що різняться… (метою висловлювання, сферою спілкування та іншими ознаками).

Стилістика мови (описова) вивчає… (стилістичніресурси всіх мовних рівнів; такі поняття, як синоніми (лексичні, граматичні — морфологічні і синтаксичні), їх стилістичне забарвлення).

Стилістика мовлення (функціональна) вивчає… (стилі мовлення — розмовний і книжні: публіцистичний, науковий, офіційно-діловий, художній; їх загальні ознаки)

Стратегія «Прес»

Як ви розумієте вислів? Свою позицію обґрунтуйте.

Стиль — це властиві слова на своєму місці (Д. Свіфт).

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕО https://www.youtube.com/watch?v=dduIwsfMAW4

Домашнє завдання (на вибір)

Зробити опорний конспект із теми уроку.

Укласти словник лінгвістичних термінів «Стилі і жанри мовлення».

Доберіть приклади текстів, різних за стилістичною належністю, але тотожних за змістом.

Запропонувати тестові завдання для перевірки знань зі стилістики.

10.12, 11.12, 13.12, 13.12

ТЕМА: Лексика української мови за сферою її використання, стилістичною диференціацією. Загальновживані слова. Лінгвокультуреми – слова з національно-культурним компонентом значення. Лексичне багатство діалектної лексики. Етнографізми. Топоніміка й ономастика у складі української лексики. Етимологія. 

Розмовна, просторічна, емоційно забарвлена лексика. Молодіжний сленг. Екзотизми. Пуризми. 

Розвиток мовлення. Контрольне есе. 

 ПЕРЕГЛЯД ВІДЕОМАТЕРІАЛУ https://www.youtube.com/watch?v=1SYy2851UuA

До активної лексики сучасної української літературної мови належать усі слова, які щодня вживаються в різних її формах і стилях. Така лексика обіймає слова, поширені в загальнонародному вжитку (вікно, ходити, міський тощо). Характерною ознакою активної лексики є насамперед її сучасність, використання у будь-якій сфері діяльності людей.

До пасивної лексики належать усі слова, що вживаються в мові рідко, які не є повсякденними у спілкуванні людей. У складі пасивної лексики перебувають усі застарілі слова, що вже вийшли або виходять із звичайного вжитку в літературній мові, або нові слова, які недавно виникли і не стали загальновживаними в ній чи активно не використовуються.

Зверни увагу!

За частотою вживання всю лексику сучасної української літературної мови можна поділити на три групи: а) слова звичайні, сучасні, б)  застарілі слова і  в) нові слова, або неологізми.

Застарілі слова 

Історизми — слова, що застаріли і вийшли з ужитку тому, що зникли ті предмети й поняття, які називалися цими словами.

Приклад:

Назви предметів одягу, які носили колись, а тепер зовсім не носять (жупан, запаска, очіпок),

назви зниклих побутових понять (досвітки, світилка),

забутих знарядь праці (соха, ступа),

назви старовинної зброї (арбалет, рогатина, сагайдак),

старовинних мір (корець, локоть, аршин, верства),

монет (гривеник, шеляг, червінець),

назви колишніх професій (гутник, стельмах, бондар),

представників неіснуючих тепер соціальних груп населення (боярин, дворянин, батрак, хлоп, поміщик, челядь, кріпак),

установ (земство, губернія, волость),

адміністративних посад (губернатор, соцький, урядник, гетьман, хорунжий, обозний).

Історизми використовуються лише в творах на історичні теми. Багато їх можна знайти в творах Т. Шевченка й І. Нечуя-Левицького, романах Р. Іваничука, «Диво», «Євпраксія» П. Загребельного тощо.

 Архаїзми  вийшли зі складу активної лексики тому, що були витіснені іншими, які мали з ними однакове значення.

Приклад:

Весь — село, всує — даремно, вия — шия, зріти — бачити, зигзиця — зозуля, піїт — поет, ланіти — щоки, уста — губи, ректи — говорити, чело — лоб.

Архаїзми, як і історизми, в художній мові використовуються насамперед для створення колориту тієї доби, про яку написаний твір, для реального відтворення тогочасної мови.  За допомогою таких слів створюється піднесений, урочистий стиль.

…Ось і ворога відбито,

Все минуло: гнів і жах…

Кревні плачуть над борцями,

Що звалилися в боях.

На сумних могилах тужать

І справляють тризну там

І несуть на сизі гори

Жертви праведним богам.

(«Княжа Україна»  О. Олесь.)

Неологізми

Неологізми — це нові слова (від грецьких neos — новий, logos — слово), вони з'являються в мові у всі періоди її розвитку. Якщо архаїзми виходять з ужитку, то неологізми поповнюють словниковий склад мови. Кожне нове слово, що з'являється в літературній мові, є неологізмом доти, поки воно не стає загальновживаним, загальнолітературним і перестає сприйматись як нове. Зазвичай не входять до активного лексичного запасу й індивідуальні неологізми, створені окремими письменниками.

Приклад:

Не дивися так привітно, яблуневоцвітно (П. Тичина). Зазимую тут і залітую, в цій великій хаті не своїй у кутку відтихну, відлютую (М. Вінграновський).

Причини появи неологізмів можуть бути різні. Багато з них з'являється в мові тому, що виникають нові предмети, явища, яким потрібно дати назву (телефон, принтер, інтернет, біометрика). Поява деяких неологізмів зумовлена потребою дати предметові нову, більш зрозумілу або більш точну назву.

Приклад:

Гвинтокрил, порохотяг, безвіз, медіа-простір, ЗЗСО (заклад загальної середньої освіти замість ЗОШ — загальноосвітня школа), зво (заклад вищої освіти замість вуз, виш).

Етнографі́зм (від дав.-гр. ἔθνος — «народ» та γράφω — «пишу») — різновид лексичного діалектизму, назва предмета або поняття, вивченням яких займається етнографія. Етнографізми характерні для описань побуту, господарювання представників певної етнічної групи чи культурно-етнографічного регіону .

Топоні́міка (від грец. Τόπος — місце і грец. ὄνομα (onoma) — ім'я, назва) — наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, 

 Онома́стика (від грец. óνομα — «ім'я», «назва») — наука, розділ мовознавства про сукупність власних (у більш вузькому сенсі — особистих) імен (онімів) . 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: написати есе на тему :  (обрати самостійно)

            ”Труднощі, з якими мені довелося зіштовхнутися в процесі шкільного навчання”;

• “Ситуація, яка змусила мене поглянути на моє життя по-новому”;

• “Як я переживаю особисті перемоги/поразки”;

• “Досягнення, якими я пишаюся”;

            “Досягнення, якими я пишаюся”

•  “Як я бачу себе через 10 років”;

• “Людина, яка вплинула на моє особистісне становлення”;

• “Мій кумир життя”;

ПЕРЕГЛЯНУТИ ВІДЕО https://www.youtube.com/watch?v=EvwQfTAcnWg

15.10, 16.10

ТЕМА: Контрольний докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням

 ( висловлення власного ставлення до подій, героїв та інше).

Вступна бесіда

• Який вид роботи називають переказом? Назвіть види переказів. ( Переказ – вид роботи з розвитку мовлення,що передбачає відтворення змісту сприйнятого на слух, або прочитаного тексту. Перекази бувають навчальні, контрольні, усні, письмові, докладні, стислі, вибіркові, творчі).

• Чим докладний переказ тексту відрізняється від стислого?

• Що треба пам’ятати при роботі з текстом? (Усі компоненти – зміст, структура, мовне оформлення – тісно пов’язані й залежать від мети тексту, комунікативного завдання).

• За якими ознаками визначають стилі мовлення? (Сфера використання, основне призначення, жанри, основні ознаки, мовні ознаки).

• За визначеними ознаками назвіть особливості публіцистичного стилю мовлення.

Читання тексту

ПОЕЗІЯ  і ПРОЗА ПРОФЕСІЙ

Редакція журналу щодня одержує чимало листів. Ці листи щирі й відверті. Відчувається, що їх авторам хочеться висповідатися, спитати поради. Адже розповісти про себе все, навіть найінтимніше, найзавітніше незнайомій людині легше, ніж найближчому другові.

Ці два листи прийшли одночасно. Обидва від дівчат-ровесниць. Одна дівчина, закінчивши школу, пішла працювати до канцелярії, її пригнічує одноманітність хай і нескладної, але такої буденної праці. Вона заздрить тим, хто завжди в дорозі, хто ночує в наметах, бачить над собою не стелю, а зоряне небо.

Інша дівчина стала геодезистом. Тижні, а то й місяці вона проводить у полі, тому так сумує за гамірливим містом, так заздрить своїм ровесницям, які можуть хоч щовечора відвідувати якщо не музеї й театри, то принаймні дискотеки. Професію свою вона ненавидить. «Мені здається, я сіла не в свій потяг. Треба б пересісти, але як же непросто це тепер зробити»,— пише вона.

Справді, тепер це непросто. Як і непросто, врешті, вибрати той самий «свій» потяг вчасно і правильно.

Які неправдиві,— просто-таки бутафорські уявлення має наша молодь про різні професії! Лікар — це для неї обличчя у марлевій пов'язці, яскрава лампа над хірургічним столом. Родичі очікують біля дверей операційної, уже з квітами, бо наперед переконані, що операція пройде блискуче. Сталевар — це для молодих твердий погляд, рішучий вираз мужнього обличчя, яскраве полум'я мартену... Геолог — це рюкзак, едельвейси, водоспади, ризиковані, проте завжди вдалі переправи через бурхливі гірські річки, гітара біля мальовничого багаття...

Як же легко зобразити зовнішні атрибути професій! І як нелегко розкрити істинну суть фаху! Тут уже треба збагнути прозу щоденної копіткої праці людей, бо ж без прози не існує поезії.

Життя геолога — це місяці, якщо не роки обробки зібраних матеріалів. Це бездоріжжя, побутова невлаштованість, часто бездомність і безсімейність. Крім краси гірських ущелин та екзотики дрімучих хащів, це люті комарі й набридлива мушва, це безкінечна втома.

Життя лікаря-хірурга — це безперервне фізичне й душевне напруження, це гоєння людських ран і виразок. Це будні прийому стражденних і, буває, роздратованих хворих, це виснажливі нічні чергування.  Нерідко — це й найтяжчий моральний обов'язок сказати рідним, що врятувати хворого попри всі зусилля не вдалося...

Життя вчителя — це не лише оберемки квітів у день екзаменів. Це стопи зошитів, які доводиться перевіряти до глибокої ночі, це шум у класі, штовханина на перервах, це сорок учнів із різними, такими непростими характерами... І то в кожному класі по сорок, а скільки усього? А протягом життя?

Тож придивляйтеся до людей, до їхньої праці, до прози й поезії професій, які вас зацікавили! Щоб не довелося потім пересідати в інший потяг                                             (Із журналу;  410 слів).

 Бесіда над змістом прочитаного

• Визначте основну думку, тип і стиль мовлення прослуханого тексту?

• Через що може з'явитися незадоволення обраною професію?

• Чому непросто обрати «свій потяг»?

• Чому в молоді часто викривлені уявлення про різні професії?

• Які професії згадуються в тексті? Що відомо про зовнішні атрибути і суть кожної з них?

• Як ви розумієте вислови: «Фахівці, як і професії, бувають різні», «Без прози не існує поезії»?

 Складання плану

І. Роздуми над листами до редакції.

ІІ. Як сісти у «свій» потяг?

    2.1. Бутафорські уявлення молоді про різні професії.

    2.2. В чому суть щоденної копіткої праці людей?

ІІІ. Вдивлятись у суть фаху.

    3.1. Життя геолога.

    3.2. Фізичне й душевне напруження лікаря-хірурга.

    3.3. Невтомна праця вчителів.

ІУ. Запорука правильного вибору.

 Мовний аналіз тексту

• Геодезія — наука про зображення земної поверхні на планах і картах, про методи вимірювання на місцевості.

• Геологія — наука про речовинний склад землі, утворення й розміщення корисних копалин.

• Бутафорський (перен. показний, несправжній).

• Атрибут (постійна ознака чогось).

• Екзотичний (тут: незвичний, химерний, дивовижний).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: написати переказ

08.10, 09.10, 11.10, 12.10

ТЕМА: Класифікація приголосних.

Зміни голосних і приголосних у мовному потоці. Асимілятивні, дисимілятивні процеси в групах приголосних. Відбиття цих явищ на письмі.

Подовження, спрощення в групах приголосних. Приставні приголосні. Метатеза. 

Уподібнення (латинський термін — асиміляція) — це зміни голосних або приголосних під впливом попереднього звука на наступний чи наступного на попередній. Наприклад: у слові [проз'ба] (просьба) глухий [с'] перед дзвінким [б] одзвінчується, перетворюючись на дзвінкий [з']; у слові [н'іхт'і] (нігті) дзвінкий [г] перед глухим [т] оглушується, переходячи в [х]; у слові [куз'н'а] (кузня) твердий [з] перед м’яким [н'] пом’якшується. Протилежним за наслідком є фонетичне явище, яке називається дисиміляцією — розподібнення, коли при взаємодії звуків однієї групи один із них втрачає яку-небудь спільну ознаку. Наприклад, слово кращий утворилося так: [красший] - [крашший] - [крашчий].

Протилежним за наслідком є фонетичне явище, яке називається дисиміляцією, коли при взаємодії однакових звуків один із них втрачає які-небудь спільні ознаки.

Асиміляція в сучасній українській мові буває:

а) за дзвінкістю і глухістю приголосних;

б) за місцем і способом творення;

в) за м’якістю і твердістю вимови.

Асиміляція в групах приголосних за дзвінкістю і глухістю, тобто за участю голосу в їх творенні, полягає в тому, що дзвінкі приголосні перед глухими, уподібнюючись їм, втрачають голос і вимовляються як глухі, а глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко. Найважливіші наслідки такої асиміляції:

а) префікс (і прийменник) з у позиції перед кореневим глухим приголосним звичайно асимілюється з цим приголосним і змінюється на с: зписати — списати, з хати — с хати.

б) глухі приголосні майже послідовно асимілюються наступними шумними дзвінкими: боротьба, молотьба, просьба, вокзал (вимовляється бород'ба, молод'ба, проз'ба, воґзал).

Асиміляція в групах приголосних за місцем і способом творення дає такі найголовніші наслідки:

а) зубні приголосні перед шиплячими змінюються на шиплячі:

с + ш — шш: принісши — принішши; з + ш — жш — шш:без шуму — беижшуму — беишшуму; з + ж — жж: зжити —жжити тощо.

б) шиплячі перед зубними змінюються на зубні: ш + с' — с'с': купаjешся — купаjес'с'а; ч + с — ц'с': не мучс'а — не муц'с'а.

в) проривний т перед ч і ш змінюється на шиплячий: т + ч — чч: закві'тчати — закві'ччати.

г) проривний т перед ц змінюється на ц: коритце — корицце.

Наслідком асиміляції є пом’якшення д, т, з, дз, с, ц, н, л у позиції перед іншим наступним пом’якшеним приголосним:д'н'і, ц'в'ах.

Дисиміляція, або розподібнення, спостерігається в фонетичній

системі української мови значно рідше, ніж асиміляція. Найголовніші наслідки її такі:

1) зміна приголосних кт на хт: къто — кто — хто. Приголосні к і т проривні. Внаслідок розподібнення звук к змінився на фрикативний х, отже, спільна ознака в творенні цих звуків зникла.

2) зміна чн на шн, що характерна для ряду давніх слів української мови: рушник, рушниця, мірошник, соняшник, сердешний. Розподібнившись із наступним н, звук ч втратив у цьому звукосполученні елемент проривності.

https://www.youtube.com/watch?v=_NXPIVP--wo ПЕРЕГЛЯД ВІДЕОУРОКУ

https://www.youtube.com/watch?v=iGyfri5XmZk ПЕРЕГЛЯД ВІДЕОУРОКУ

Практикум

1.Розподіліть слова на дві колонки: 1) без подвоєння букв; 2) з подвоєнням букв.

Бо(в)аніли, дерев’я(н)ий, глиби(н)ий, (в)ечері, поні(с)я, піща(н)ий, відлу(н)я, угі(д)я, Запорі(ж)я, узбі(ч)я, розкі(ш)ю, ві(с)ю, меда(л)ю, чес(т)ю, радіс(т)ю, знаря(д)я, лис(т)я, на(л)ю, відкри(т)я, зра(н)я, навма(н)я, тума(н)ість, бджоли(н)ий, букве(н)ий, здорове(н)ий, росли(н)ицтво, умотивова(н)ість, скаже(н)ий, обмі(н)ий, притама(н)ий, рва(н)ий, віко(н)иця, свяще(н)ий, ознайомле(н)ий, очище(н)я, широче(н)ий, післяреформе(н)ий, орли(н)ий, знаме(н)ий, людя(н)ий, окая(н)ий, числе(н)ий.

 2.Випишіть подані слова у дві групи, у яких спрощення в групах приголосних відбулося 1) у вимові й на письмі, 2) тільки у вимові. Доберіть спільнокореневі слова з відсутніми приголосними і підкресліть групи, у яких відбулося спрощення. Обміняйтесь зошитами для взаємоперевірки.

Міський, улесливий, ремісник, агентство, проїзний, шелеснути, чесність, звістці, роз’їзний, дилетантський, притиснути, якісний, контрастний, перехресний, серце, пристрасний, безкорисливий, гуснути, піаністці, налисник, провісник, навмисне, захисник, людство, доблесний, хустці, у відпустці.

24.09, 25.09, 26.09, 27.09

ТЕМА: Форми існування української мови (загальнонародна мова, літературна мова, просторіччя, діалект, професійні різновиди, жаргон, арго). 

Писемна і усна форми літературної мови. 

Діалекти як історична база літературних мов. 

Територіальні і соціальні діалекти. Мова міста. Мова села. 

https://www.youtube.com/watch?v=ucuQr_xfJkQ (ЛІТЕРАТУРНА МОВА , ДІАЛЕКТИ)

https://www.youtube.com/watch?v=ni7AjE_93Zg (ПРОСТОРІЧНІ СЛОВА)

Структура загальнонаціональної української мови.Національна мова включає літературну мову, територіальні діалекти, просторіччя, професійні й соціальні жаргони. Національну мову творить народ, вона в усіх її проявах виникає стихійно як утілення потреб суспільства у вираженні думок і емоцій, і тільки літературну мову творять майстри слова – письменники і мовознавці. Поняття національна мова охоплює всі мовні засоби спілкування людей – літературну мову та діалекти.Розрізняють два види діалектів –територіальний та соціальний. Українська мова налічує 15 територіальних діалектів. 

Діалектизми– це слова, вживання яких характеризується територіальною обмеженістю і відрізняється від прийнятих у літературній мові нормами. За сукупністю мовних ознак розрізняються фонетичні, граматичні та лексичні діалектизми. Фонетичні діалектизми відрізняються від літературної норми вимовою певних звуків: кирниця –криниця, гилтати –глитати, зора –зоря, дієд –дід. Граматичні діалектизми різняться від літературної норми оформленням певних граматичних форм: співаєть –співає, я му ходити –ходитиму, їсиш –їси, руков –рукою. Лексичні діалектизми – це діалектні синоніми до загальнонародних слів: вуйко – дядько, трускавки – полуниці, маржина – худоба, мелай, киндериця, калачики, пшенички – кукурудза. Етнографічні діалектизми– це назви місцевих реалій, що не використовуються на решті національної території: крисаня –різновид чоловічого капелюха, трембіта –духовий інструмент, плачинда – вид печива, бекмес – мед з буряків і кавунів, чипиці – черевики без застібок, ватра– вогнище в горах. Семантичні діалектизми – слова, що в діалекті мають значення, відмінне від загальномовного: пироги –вареники, базар –майдан, збір –ярмарок, врода –урожай. Соціальний діалект– це різновид мови, вживаний як засіб спілкування між людьми, пов’язаними тісною соціальною або професійною спільністю, тобто це мова певної соціальної групи. Найістотнішим чинником, що обумовлює виникнення соціальних діалектів, є соціальна неоднорідність суспільства, яке має виробничо-професійні, а також вікові групи. Серед різновидів соціальних діалектів виокремлюють професійні та групові жаргони, арґо, сленг. 

 Жаргон. Арго. Сленг. Жаргони сучасної української мови. Жаргон (від франц. jargon, первісно – «пташина мова, цвірінькання»; «незрозуміла мова») – це різновид мови певної групи людей, об’єднаних професійними інтересами (жаргон шахтарів, залізничників, програмістів), родом занять (жаргон спортсменів, колекціонерів) або віком. Щодо молодіжного, студентського, жаргону найчастіше використовують слово сленг (від англ. slang –жаргон). Арго (від франц. argot) – особлива мова обмеженої професійної або соціальної групи (злодійське арго), яка вживається з метою приховування предмета комунікації. Жаргон характеризується специфічною лексикою та фразеологією, а також особливим використанням словотворчих засобів. Практично будь-яке жаргонне слово (жаргонізм) здатне надати висловлюванню знижений характер, внести в нього певну оцінність, експресію. Звичайно, ці особливості жаргонізмів обумовлюють абсолютну неможливість їх використання в певних сферах (наприклад, в офіційно-діловій, науковій). Але і в побутовій сфері вживання жаргонного слова може додати вислову певну двозначність і ускладнити сприйняття повідомлюваного, породити нерозуміння або естетичне незадоволення слухача. Сьогодні в повсякденному мовленні досить значна частина всіляких слів та висловів може бути ідентифікована, як ненормативні, тобто такі, що не відповідають нормам сучасної української літературної мови.

. За визначенням словника,жаргон– це «мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і висловів, властивих цій групі». Інше значення – «умовна, штучна говірка, зрозуміла лише в певному середовищі», тобто арго. 

В широкому значенні сленг– це розмовний варіант професійного мовлення, синонімом якого єжаргон. Натомість у вузькому значеннісленг– це «жаргонні слова або вислови, характерні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків, які, проникаючи в літературну мову, набувають помітного емоційно-експресивного забарвлення». Серед мовознавців поширена така думка: всі ці три терміни – це синоніми, оскільки вони називають ненормативне мовлення соціальних чи професійних груп. Тобто це їх широке, інакше кажучи, «нетермінологічне» значення. 

ВИСНОВОК Однак фахівці вважають, що: жаргон– це сукупність особливостей словника розмовного мовлення людей, об’єднаних спільними інтересами, захопленнями, професією, віком, ситуацією; арго – це умовна говірка певної соціальної групи з набором слів, незрозумілих для невтаємничених у справи цієї групи; сленг– слова і вислови в англійській усній мові, які вживають люди певних вікових, професійних і соціальних прошарків. 

Приклади жаргонізмів: тусівка – місце збору, на шару – задарма, прикид – манера одягатись, поїхав дах –бути недоумкуватим. У випадку, коли арготизми набувають широкого розголосу, то вони «автоматично» переходять до розрядужаргонізмів. До злодійського арго свого часу належали такі слова: помити – украсти, прибрати – вбити, ботати –розмовляти, перо –ніж. Щодо різниці між жаргоном та сленгом. Сьогодні сленг активно вживається не лише в англійському, але і в українському усному мовленні. Тому невирішеним залишилося питання: як розрізнити сленг і жаргон, зокрема як правильно називати молодіжний сленг чи молодіжний жаргон? 

17.09, 18.09, 19.09, 20.09

ТЕМА: Поява писемності у східних слов’ян. Створення слов’янського алфавіту. Роль Кирила і Мефодія у становленні слов’янської писемності. Кирилиця як основа для розвитку слов’янських систем письма. Види письма в період Київської Русі. 

Короткі відомості з історії української писемності. «Граматика» Мелетія Смотрицького (1619). Перша рукописна граматика української мови Івана Ужевича (1643 р.). 

Особливості розвитку української мови на сучасному етапі.

Форми існування української мови (загальнонародна мова, літературна мова, просторіччя, діалект, професійні різновиди, жаргон, арго).

ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ 

   У 20-х роках ХХ століття новостворена Українська академія наук опрацювала «Найголовніші правила українського правопису», які були схвалені загальними зборами АН, затверджені і введені в дію в 1921 році. Вони складалися з 32 параграфів, що стосувалися правопису українських слів, і з 14 параграфів, присвячених правопису слів іншомовного походження. Неповнота й надмірна стислість цього правопису скоро стали очевидними, і тому в 1925 році було створено Державну правописну комісію (під головуванням О. Шумського), яка виробила новий український правопис, затверджений у 1928 році. Це була перша спроба сформувати єдиний, соборний орфографічний кодекс для народу, віками розділеного територіально, літературна мова якого не могла розвиватися в нормативних умовах. Після обговорення ЦК КПУ визнав правопис націоналістичним, члени правописної комісії були репресовані.

1933 року введено в дію нову редакцію правопису, до якої було внесено чимало виправлень та уточнень, що стосувались переважно правопису слів іншомовного походження, передачі на письмі географічних та особових назв, вживання паралельних написань тощо. У цій редакції були вилучені правила, пов’язані з передачею м’якого звука [л'] у словах іншомовного походження, усунено з української графіки літеру ґ.

У 1939 році Державна правописна комісія виробила нове, виправлене й розширене, зведення правил української орфографії, яке було запроваджене 1 грудня 1946 року на всій території України і проіснувало до 1960 року.

У 1960 році спеціальна правописна комісія удосконалює «Український правопис», внісши деякі зміни у вживання розділових знаків, написання слів окремо, разом і через дефіс.

За тридцять років мова зазнала певних змін: з’явилися нові слова, тривав процес запозичення, поповнювалась наукова термінологія, свої вимоги орфографії висувала перекладацька практика. У 90-х роках ХХ століття орфографічна комісія запропонувала проект нового видання «Українського правопису», в якому відновлено порядок розташування літер в абетці, повернено літеру ґ, скорочено кількість винятків із правил, спрощено правопис складних слів, урегульовано вживання великої літери, докладніше опрацьовано правила щодо написання слів іншомовного походження, географічних назв та особових найменувань людей. У 1993 році четверте видання «Українського правопису», виправлене й доповнене, побачило світ (3 кн. «Українська мова у ХХ ст.»).

https://www.youtube.com/watch?v=PgZ02DjVh0w (Історія розвитку української мови)

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДО ТЕМИ: Форми існування української мови (загальнонародна мова, літературна мова, просторіччя, діалект, професійні різновиди, жаргон, арго).https://vseosvita.ua/library/formy-isnuvannia-ukrainskoi-movy-zahalnonarodna-mova-literaturna-mova-prostorichchia-dialekt-profesiini-riznovydy-zharhon-arho-dlia-10-klasu-723812.html

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: опрацювати відео https://www.youtube.com/watch?v=ni7AjE_93Zg

10.09, 11.09, 12.09, 13.09

ТЕМА: Культура усного і писемного мовлення. 

Розвиток мовлення. Комунікативні ознаки мовлення.

Поняття про колорит мовлення.

https://www.youtube.com/watch?v=RlJ2FahX5EE (Культура усного і писемного мовлення)

Поняття про комунікативну ДОЦІЛЬНІСТЬ, ТОЧНІСТЬ, ЯСНІСТЬ, ПРАВИЛЬНІСТЬ, ЧИСТОТУ, ЛОГІКУ, ПОСЛІДОВНІСТЬ, ОБРАЗНІСТЬ, ВИРАЗНІСТЬ, ЕСТЕТИЧНІСТЬ МОВИ.

Логічність. Дотримання цієї ознаки культури мовлення означає логічно правильне мовлення, зрозуміле, послідовне, у якому є внутрішня закономірність, яке відповідає законам логіки і ґрунтується на знаннях об’єктивної реальної дійсності. Логічність пов’язана з точністю мовлення на всіх мовних рівнях, тобто знанням мови. Правильні, конструктивні думки й добре знання мови породжують логічно правильне мовлення.

Причини логічних помилок:

- тавтологія: моя автобіографія, захисний імунітет;

- поєднання логічно несумісних слів:страшно красивий, чудовий нежить та ін..

https://www.youtube.com/watch?v=96EGSn7R9EQ

КОЛОРИТ МОВЛЕННЯ: УРОЧИСТЕ, ВВІЧЛИВЕ, ОФІЦІЙНЕ, ІНТИМНО-ЛАСКАВЕ, ФАМІЛЬЯРНЕ, ГУМОРИСТИЧНЕ, САТИРИЧНЕ.https://www.youtube.com/watch?v=Folck1fCqiA

                                                       https://www.facebook.com/watch/?v=634738507472167

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:  1.Вибрати пестливі слова: 

мала дитина  мамусенько  голубонько   ти – єдина   сонечко

2.Вибрати слова у переносному значенні:

усе голубиш

я тулюся

про себе забуваєш

3.Дати відповіді на запитання:

Що таке лексика?   (Сукупність слів мови)

Які функціональні стилі знаєте? (Слова, за допомогою яких твориться колорит мовлення, експресивність висловлювання)

 Які слова належать до стилістично забарвлених? (На дві групи : книжна лексика, розмовна лексика)

 На які групи поділяються стилістично забарвлені слова? (Науковий, публіцистичний, художній, офіційно-діловий, розмовний, церковний)

 Назвати синонім до виразу нейтральна лексика.  (Загальновживана).

03.09, 04.09, 05.09, 06.09

ТЕМА: Мова як суспільне явище. Українська мова в Україні

            Мова як знакова система і суспільне явище. Мова і держава. Українське законодавство про мову. Мовна ситуація в 

            державі. Мовнi обов’язки громадян.

            РМ №1.Офіційне і неофіційне, публічне і непублічне мовленнєве спілкування. Вербальні й невербальні засоби              спілкування.

               ПЕРЕГЛЯД ВІДЕОПОЯСНЕННЯ https://www.youtube.com/watch?v=5kSqREgEWTc

                       Прочитайте виразно уривок з вірша Віктора Баранова «До українців». 

                  Які проблеми в ньому  порушено? 

                  Що може зробити молодь для того, щоб подолати порушену проблему? 

                 Що може зробити кожен із нас?  

                 Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, 

                 Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: 

                — Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

                 Коли ми перестали гордиться, що ми — українці? 

                  І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот,

                  І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється, 

                  І що ми на Вкраїні — таки український народ, 

                  А не просто населення, як це у звітах дається. 

                          https://www.youtube.com/watch?v=CFR5CpgU9QE

                  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: написати есе "Мій обов'язок перед мовою"

21.01, 22.01, 23.01, 24.01

ТЕМА: Прислів’я і приказки, крилаті вислови. Стійкі народні порівняння. Побажання, приповідки, каламбури, їхній оцінний зміст. 

Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологізмів. 

Фразеологія власне українського походження. Фразеологізми з античної міфології. 

Фразеологія художнього мовлення, наукова, публіцистична, офіційно-ділова. Фразеологізми з професійної мови. 

Прислів’я і приказки, крилаті вислови. Стійкі народні порівняння. Побажання, приповідки, каламбури, їхній оцінний зміст. https://www.youtube.com/watch?v=p7ahG1ok8IA

Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологізмівhttps://www.youtube.com/watch?v=McMnY90A1_8

Повторення

      Що вивчає фразеологія?

    Які вам відомі джерела виникнення фразеологізмів?

    Якими членами речення виступають фразеологізми?

    Де можна знайти тлумачення фразеологізмів?

    Які слова ми називаємо багатозначними?

    Що таке синоніми?

    Що таке антоніми?

«Диво в решеті»

     Записані фразеологізми потрібно пересіяти так, щоб залишились лише ті, які мають значення «багато».

     Поставити на ноги; видимо-невидимо; підкрутити гайки; крутити носом; хоч греблю гати; роботи по шию; каламутити воду; кури не клюють; давати волю язику; дивитись крізь пальці; роботи по самі вуха; як цвіту по всьому світу; ні сіло ні впало; не з руки; одним духом; до сьомого поту; сила-силенна.

     Відповіді: видимо-невидимо, хоч греблю гати, кури не клюють, роботи по самі вуха, як цвіту по всьому світу, до сьомого поту, сила-силенна.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити тести https://naurok.com.ua/test/frazeologiya-yak-rozdil-movoznavstva-ukra-nska-leksikografiya-2057834.html

18.03, 19.03, 20.03

ТЕМА: Відмінювання іменників. 

1.Словозмінні паралелі іменників, їхні стилістичні особливості. 

2.Форми іменників О.в. і М.в. з прийменниками на позначення руху у просторі. Н.в. іменників із сполучниками як, мов, неначе, мов.

3.Відмінювання іменників ІІ відміни. 

4.Родовий відмінок іменників ІІ відміни. 

5.Невідмінювані іменники. 

6.Стилістичне використання кличного відмінка. 

В українській мові при звертанні слід послуговуватися кличним відмінком. Кличний відмінок властивий тільки іменникам чоловічого і жіночого  роду в однині: сестро, земле, Наталю, Батьківщино, пане, коню, соловейку, Антоне. 

Іменники середнього роду й іменники у множині цієї форми не мають (виняток – панове): море, сонце, поле, небо, люди, студенти, друзі.

Зверни увагу!

Не мають кличної форми займенники та прикметники. При потребі у звертанні використовується називний відмінок однини чи множини:  Кохана! Підійди, будь ласка.  Мила, ходімо. Дорогі, дякую.

Якщо звертання складається з двох слів, то прикметники та займенники у його складі також мають форму називного відмінка: шановний пане, зіронько моя.

 У кличному відмінку однини іменників жіночого роду і деяких іменників чоловічого роду треба вживати закінчення:

-о (основа іменників закінчується на твердий приголосний): Ірино, Миколо, книго, мамо, старосто;

-е (основа іменників закінчується на м'який приголосний, на шиплячий і на -р): доле, душе, судде, Катре;

-є (після голосного й апострофа): Докіє, мріє, надіє, редакціє, а також Іллє;

-ю (деякі пестливі іменники): Галю, Ганнусю, Катрусю, доню, матусю.

Іменники чоловічого роду утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е.

На  -у закінчуються іменники твердої групи (основа закінчується на твердий приголосний, зокрема, із суфіксами -ик, -ок, -к), власні імена з основою на г, х, к і деякі іменники з основою на шиплячий (крім ж): Генріху, Ульріху, дядьку, хлопчику, козлику, равлику, читачу, товаришу.

Закінчення -ю мають іменники м'якої групи (основа закінчується на м'який приголосний і деякі іменники з основою, що закінчується на -р): Юрію, Василю, Валерію, Григорію, Сергію, Дунаю, краю, князю, володарю, гаю, бійцю, знавцю, каменю, кобзарю, лікарю.

На -е закінчуються:

іменники твердої групи (основа закінчується на твердий приголосний): Києве, Львове, Харкове, Доне, Дніпре, Мироне, Степане, майоре, друже, козаче, отамане, парубче;

частина іменників м'якої групи на -ець: женче — від жнець; хлопче — від хлопець; шевче — від швець;

іменники мішаної групи: пісняре, газетяре, стороже, тесляре, Довбуше.

7.Порушення норм відмінювання іменників у художньому мовленні.

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕОПОЯСНЕННЯhttps://www.youtube.com/watch?v=0aWR1BL4Wqc

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕОУРОКУhttps://www.youtube.com/watch?v=_y0ufin73W

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити тести https://naurok.com.ua/test/skladni-vipadki-vidminyuvannya-imennikiv-1465001.html