Корекція розвитку

24.04. 2023

Тема: Розуміння ситуацій співпраці

Ідеальний безконфліктний стан, коли люди працюють і взаємодіють в повній гармонії з самими собою і оточуючими – це недосяжна утопія. Тому більшість зусиль щодо повного усунення конфліктів виявляються марними.

Традиційно психологічна література робила акцент на «вирішення» конфлікту, підкреслюючи, що його можна і необхідно вирішити: досягти ідеального безконфліктного стану, коли люди працюють і взаємодіють в повній гармонії з самими собою і оточуючими. Однак повсякденна практика показала, що:

– більшість зусиль щодо повного усунення конфліктів виявляються марними;

– конфлікти, крім негативної функції, здатні мати і позитивний ефект.

У своєму аналізі конфліктів в системі міжособистісних відносин Кеннет Томас припустив, що необхідно перенести акцент з усунення конфліктів на контроль або управління ними. Вперше в соціальній психології було поставлено питання про неоднозначне ставлення до особистісних конфліктів і було показано, що одне із завдань управління – навчитися керувати всіма фазами конфлікту.

Є п’ять способів врегулювання конфліктів:

§   Суперництво (конкуренція), як прагнення домогтися задоволення своїх інтересів на шкоду іншому.

§   Пристосування, що означає в протилежність суперництву принесення в жертву власних інтересів заради інших.

§   Компроміс (нейтральний варіант).

§   Уникнення, для якого характерна, як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей.

§   Співпраця, коли учасники ситуації приходять до консенсусу, повністю задовольняє інтереси обох сторін.

При уникненні конфлікту жодна зі сторін не досягне успіху. При таких формах поведінки, як конкуренція, пристосування і компроміс, можливі два варіанти: або один з учасників у виграші, а інший програє, або обидва програють, тому що йдуть на поступки один одному. Тільки одна стратегія – співпраця – приносить виграш обом сторонам.

Для наочного уявлення найбільш яскравих якостей і моделей поведінки в конфліктах, кожну з ситуацій можна представити у вигляді образів тих чи інших тварин. Ось ситуації, при яких використання пропонованих стратегій поведінки найбільш доречно:

Пристосування («плюшевий ведмедик»):

Ключові тези:

§   найбільш важливе завдання – відновлення спокою і стабільності, а не вирішення конфлікту;

§   предмет розбіжностей більш вагомий і принциповий для опонента, ніж для вас;

§   відкривається можливість більш складних проблемних ситуацій в порівнянні з тією, яка розглядається зараз, а поки необхідно зміцнити взаємну довіру;

§   необхідно визнати власну неправоту;

утвердження своєї точки зору вимагає багато часу і значних інтелектуальних зусиль;

§   ви хочете зберегти мир і добрі стосунки з іншими людьми;

§   ви відчуваєте, що важливіше зберегти з кимось хороші взаємини, ніж відстоювати свої інтереси;

§   ви розумієте, що результат набагато важливіше для іншої людини, ніж для вас.

Пристосування – це такий спосіб поведінки учасника конфлікту, при якому він готовий поступитися своїми інтересами і поступитися іншій людині заради того, щоб уникнути протистояння. Таку позицію можуть займати люди з низькою самооцінкою, які вважають, що їхні цілі та інтереси не повинні прийматися до уваги.

Компроміс («лисиця»):

Ключові тези:

у сторін однаково переконливі аргументи;

необхідний час для врегулювання складних проблем;

потрібно прийняти термінове рішення при дефіциті часу;

співпраця та директивне наполягання на власній точці зору не приводять до успіху;

обидві сторони мають однакову владу і мають взаємовиключні інтереси;

вас може влаштувати тимчасове рішення;

задоволення вашого бажання має для вас не надто велике значення, і ви можете дещо змінити поставлену на початку мету;

компроміс дозволить зберегти взаємовідносини, і ви віддаєте перевагу, тому щоб хоч щось отримати, ніж все втратити.

Компроміс – це часткове задоволення інтересів обох сторін конфлікту.

Співпраця («сова»):

Ключові тези:

§   необхідно знайти спільне рішення, якщо вирішення проблеми надто важливе і не допускає компромісних варіантів;

§   основною метою обговорення є придбання спільного досвіду роботи, отримання широкої інформації;

необхідна інтеграція точок зору і зближення думок учасників конфліктної ситуації;

важливим є посилення особистісної залученості в діяльність і групової згуртованості;

у вас є час попрацювати над проблемою (це хороший підхід до вирішення конфліктів з огляду на перспективні плани);

ви і ваш опонент хочете обговорити ідеї та попрацювати над виробленням рішення.

При виборі цієї стратегії учасник прагне вирішити конфлікт таким чином, щоб у виграші опинилися всі. Він не просто враховує позицію іншого учасника, а й прагне добится, щоб інша сторона теж була б задоволена.

Ігнорування, уникнення («черепаха»):

Ключові тези:

джерело розбіжностей тривіальне і несуттєве в порівнянні з більш важливими завданнями;

необхідний час, щоб відновити спокій і створити умови для тверезої оцінки ситуації;

вивчення ситуації і пошук додаткової інформації про природу конфлікту є кращим варіантом, ніж негайне прийняття будь-якого рішення;

предмет спору не має відношення до справи, веде в бік і при цьому є симптомом інших, більш серйозних проблем;

підлеглі або колеги можуть самі успішно врегулювати конфлікт;

напруга занадто велика, ви відчуваєте необхідність її послабити;

у вас мало влади для вирішення проблеми або для її вирішення бажаним для вас способом;

намагатися негайно вирішити проблему небезпечно, оскільки відкрите її обговорення може тільки погіршити ситуацію.

Часто люди намагаються уникнути обговорення конфліктних питань та відкласти прийняття складного рішення «на потім». У цьому випадку людина не відстоює власні інтереси, але при цьому не враховує і інтереси інших.

Суперництво, конкуренція («акула»):

Ключові тези:

потрібні швидкі і рішучі заходи в разі непередбачених і небезпечних ситуацій;

доцільно при вирішенні глобальних проблем, пов’язаних з ефективністю діяльності (при впевненості у своїй роботі);

йде взаємодія з учнями, що віддають перевагу авторитарному стилю;

результат дуже важливий для вас, і ви робите ставку на власне вирішення проблеми;

ви володієте достатнім авторитетом для прийняття рішення, цілком очевидно, що запропоноване вами рішення найкраще;

ви відчуваєте, що у вас немає іншого вибору і що вам нема чого втрачати.

Суперництво – такий вид поведінки в конфлікті, в якому людина прагне домогтися задоволення своїх інтересів на шкоду інтересам іншої. Людина, яка слідує цій стратегії, впевнена, що вийти переможцем з конфлікту може тільки один учасник і перемога одного учасника неминуче означає поразку іншого. Така людина буде наполягати на своєму, щоб те не сталося, а позицію іншої людини не братиме до уваги.