Розвиток мовлення

16 травня 2023 рік

Тема:Конспект сприйнятого на слух науково-навчального тексту

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕО ЗА ПОСИЛАННЯМ https://www.youtube.com/watch?v=quwcScAFQp4

Коли є потреба засвоїти й запам’ятати почуте, найчастіше складають конспект.

Конспектування, крім здатності швидко осмислювати головне, потребує й гарної техніки письма, уміння користуватися скороченнями.

Види конспектування

Конспектування може бути трьох видів:

• конспектування своїми словами;

• конспектування лише за допомогою цитат, які передають зміст тексту;

• змішане конспектування (своїми словами, застосовуючи окремі влучні цитати).

ПАМ'ЯТКА

Під час конспектування тексту на слух необхідно:

• осмислювати основний ЗМІСТ тексту;

• виділяти смислові частини (інформацію, що стосується однієї мікро- теми);

• у кожній смисловій частині виділяти ключові слова й фрази;

• виокремлювати головну й додаткову інформацію в кожній частині;

• фіксувати головну інформацію в конспекті (основну думку, стисло докази й приклади);

• розбивати виклад на пункти, дотримуючись абзаців;

• намагатися, щоб записи були чіткими, змістовними й лаконічними.

 І. Прослухайте з голосу вчителя чи однокласника текст і складіть конспект почутого.

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА

Що ж таке трипільська культура?

Останнім часом усе більше людей цікавляться цією цивілізацією, що існувала понад шість тисяч років до нашої ери. Це була хліборобська держава.

Близько століття тому відомий археолог Вікентій Хвойка біля селища Трипілля, що на Київщині, уперше відкрив залишки давньої цивілізації, що й одержала назву «трипільська».

Пізніше свідчення цієї багатої й блискучої культури були знайдені на величезних обширах від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря.

З раннього періоду трипільські племена проживали невеликими общинами, кожна сім’я мала окрему садибу. Вони вели власне господарство, обробляли землю, займалися скотарством, полюванням, виготовляли побутові речі. Крім того, збереглися зразки унікального містобудування. Найбільшими трипільськими поселеннями були протоміста в межиріччі Дніпра та Південного Бугу. Як показали розкопки, особливістю селища трипільських часів було те, що житла в ньому розташовувалися по колу. Отже, середина селища становила вільну, незабудовану площу - це був майдан. Хати розмальовувалися як ззовні, так і зсередини. Цей звичай, як відомо, зберігся й до наших часів. Але слід визнати, що 5 тисяч років тому трипільці малювали свої хати естетично досконаліше й далеко барвистіше.

Чи не найбільший інтерес становить гончарство, що є головною прикметою трипільської культури. Це різні форми розписного посуду (глечики, миски, макітри, жертовні посудини), модельки трипільських хат, керамічні писанки, глиняні фігурки жінок тощо. Під час розкопок були знайдені також зразки сільськогосподарського сонячного календаря, різних видів писемності та ткацьких ремесел.

Глина, яку використовували трипільські майстри, була переважно місцевого походження, важливою властивістю її є пластичність, тобто здатність при контакті з водою утворювати щільну тістоподібну масу. Частина кераміки випалювалася на вогнищах або в спеціальних ямах. Від способу випалу залежав колір виробу - від блідо-жовтого, червоного до майже чорного з усіма проміжними відтінками.

У другій половині V тис. до н. е. гончарне виробництво зосередилося в руках ремісників. І саме із цього часу виник посуд, розмальований складними орнаментальними схемами, в які інколи вплетено зображення фігур людей, тварин і птахів, астральними знаками, що відбивають багаті уявлення трипільців про походження та будову світу. Домінує образ жінки - Матері-Богині.

На думку дослідників, багато в чому давня культура складніша, ніж сучасна. Наші предки залишили неоціненні скарби, якими ми можемо пишатися перед усім світом. Маючи величезну кількість безцінних предметів епохи трипільської культури, Україна отримала шанс стати світовим центром для всіх, хто цікавиться історією людства (В. Коротя-Ковальська ).

II. Прочитайте текст. Визначте його тему й основну думку. Виділіть смислові частини, у кожній з них назвіть ключові фрази й слова, виокремте головну й додаткову інформацію. Зіставте свій конспект з надрукованим.

III. Відтворіть зміст тексту (з використанням конспекту).

 Прослухайте вдома радіо- чи телепередачу, складіть її конспект. Підготуйтеся до усного відтворення змісту передачі (з використанням конспекту).

10 травня 2023 рік

Тема:Тези прочитаних публіцистичної чи науково-пізнавальної статей

Рубрика «Запам’ятаймо».

Тези — це коротко, точно, послідовно сформульовані ідеї, думки, положення доповіді, повідомлення, статті тощо. Тези складають основу тексту.

Формулювання кожної тези починається з нового рядка, кожна теза має самостійну думку, висловлену в одному або кількох реченнях. Тези суттєво відрізняються від плану, оскільки виділяють кожну думку, підтверджуються фактами і прикладами. Вони використовуються для запам’ятовування певної інформації. Здебільшого мають форму речень на зразок: Реформи шкільної освіти. Ігрова форма уроку. Підручник як художній твір. Можливості вибору домашнього завдання.

ПАМ’ЯТКА

«Як підготувати тези прочитаного»

Комунікативний практикум.

— Складіть розповідь про види тез і їх підготовку.

— Які тези, на вашу думку, складати важче? Аргументуйте свого відповідь.

Самостійне складання тез прочитаного.

— Прочитайте текст мовчки. Визначте тему, основну думку, тип і стиль мовлення. Виділіть основні авторські думки щодо задуму висловлювання.

Текст 1

Музика в серці кожної людини

Із незапам’ятних часів людину постійно оточували звуки. Не було ще ніякої музики, але існував спів птахів, шелест листя, дзюрчання струмків. Звуки інформували людину про довкілля. Високий вереск був сигналом тривоги, а свист вітру, шум дощу мали на неї заспокійливий вплив.

Музика — феноменальне явище. її взаємодія з людиною надзвичайна. Мелодійні звуки творять чудо - у людині прокидається й перетворюється душа, змінюється стан, настрій. Музика панує над нашими емоціями, а емоції перемагають навіть фізичний біль.

Музика активізує розумові здібності, працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини.

Стародавні мудреці стверджували, що музика. її перші звуки народились одночасно зі створенням світу. Ще на зорі цивілізації був помічений цілющий вплив музики на організм людини. Під дією чарівних звуків музики відбувалось покращення самопочуття та настрою, зменшення болісних відчуттів, страху, повернення людині бадьорості, енергії.

Отримавши в Єгипті музичні знання, Піфагор заснував в Італії науку про гармонію сфер, затвердив музику як точну науку. Аристотель також стверджував, що музика здійснює вплив на етичне формування людини. Авіценна вважав музику «нелікарським» способом лікування поряд із дієтою, сміхом та запахом.

Музика здатна допомагати молодим людям зрозуміти красу природи, довершеність поезії, живопису, театру, історії свого народу, виступаючи специфічним генератором цілісного ставлення до світу, оскільки справжні естетичні враження, насолоду від зустрічі з мистецтвом дістає лише той, хто вміє уважно слухати, переживати, розмірковувати над почуттями.

Як довели вчені-психологи, систематичне заняття музикою у віці від 5 до 15 років дозволяє значно підняти інтелектуальний потенціал людини, краще розвинути пам’ять, аналітичні здібності, орієнтацію, впливає на позитивну корекцію нервової системи. Західні вчені, провівши багато дослідів і експериментів, прийшли до такої думки: деякі мелодії дійсно наділені сильним терапевтичним ефектом. Духовна релігійна музика відновлює душевну рівновагу, дарує відчуття спокою. Якщо порівнювати музику з ліками, то релігійна музика — анальгетик у світі звуків, тобто вона полегшує біль. Виконання веселих пісень допомагає при серцевих недугах, сприяє довголіттю. Але найбільший ефект

на людину здійснюються мелодії Моцарта. Цей музичний феномен, до кінця ще не пояснений, так і назвали — «ефект Моцарта». Медики встановили, що струнні інструменти найбільш ефективні при хворобах серця. Кларнет покращує роботу кровоносних судин, флейта позитивно впливає на легені і бронхи, а труба ефективна при радикуліті й невриті.

Музика, як, мабуть, ніяке інше мистецтво, може впливати на настрій, створювати його. Всі музичні твори можна умовно розділити на такі, що активізують, тонізують, розслаблюють і заспокоюють.

Музика звучить у середині кожної людини. Все у всесвіті виткане зі звуків музики.

Людина будь-яку музику слухає серцем (За Т. Гавриловою; 388 сл).

Завдання.

— Складіть тези (змішані) статті Т. Гаврнлової «Музика в серці кожної людини». Скористайтеся опрацьованою пам’яткою.

Текст 2

Чиї ж ми діти?

Батьки і діти, діти і батьки. Одвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку. Протягом століть наш народ виробив і опрактикував мудрі моральні критерії цієї неперервності. Вони передавалися з покоління в покоління, залишаючи по собі добру чи оганьблену славу.

Добра пам’ять про батьків чи дідусів, матерів або бабусь завжди переходила і на їхніх нащадків. Саме це змушувало більшість людей увічнитися в родоводі. Але траплялися й протилежні випадки — людський осуд одного з пращурів міг також причепитися і до дітей. І хоч вони в тому не були винні, іменне тавро переходило з покоління в покоління, особливо на тих, хто успадкував риси такого характеру.

Родовідна пам’ять — явище у традиційному вкраїнському побуті унікальне, але, на жаль, майже не досліджене. Очевидно, мало хто вже знає, що було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна.

Пам’ять про своїх пращурів — не забаганка і тим паче не данина моді. Це була природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії й традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали: «Людина без роду-племені».

Ось так з роду-віку й співіснував тісний взаємозв’язок: батьки намагалися передати в спадок своїм дітям не тільки навички до праці та поведінки, але й залишити добру пам’ять про самих себе; діти ж мали за обов’язок дотримувати й далі розвивати родовідні звичаї. Так привселюдно створювався колективний літопис родинної звичаєвої пам’яті як одна з форм суспільної поведінки. Адже дитина, не засвоївши родовідних цінностей, не все житія залишиться Іваном, який не знатиме свого роду-племені, чиїх батьків він дитя. Звідси й зневажливе ставлення до отчого вогнища, батьківського слова, авторитету старших. На сьогодні вже втратили свою першооснову ввічливі форми вітань, зникли з ужитку вияви шляхетності, зникають традиції... А все це — наше духовне багатство, без якого самовтрачаємося, міліємо. Саме так: там, де руйнується моральний ланцюжок між поколіннями, неодмінно з’являються лагуни. Скільки вже сплодилося таких порожнин! Щоб зліквідувати їх, мусимо починати з першооснов і повертати народові його історичну пам’ять. І починати маємо з найсвятішого: хто ми і чиїх батьків діти? (За В. Скуратівським; 346 сл.).

Завдання.

— Сформулюйте й запишіть основні положення тексту у формі вільних тез. Скористайтеся опрацьованою пам’яткою.




03 травня 2023 рік

Тема: Твір в публіцистичному стилі  мовлення на морально-етичну тему 

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕО ЗА ПОСИЛАННЯМ https://www.youtube.com/watch?v=v449_jaBEhA

Ознайомлення зі структурою твору

Здебільшого твір вибудовується у формі твору-роздуму і відповідає такій схемі.

ВСТУП (підведення до проблеми: чому я над цим замислився — став учасником чи свідком якоїсь події, щось почув чи прочитав).
 ТЕЗА ТВОРУ.
 Доказ на підтвердження або спростування тези.
 Доказ (або приклад).
 Доказ (або приклад).
ВИСНОВКИ.
Основною сферою застосування текстів публіцистичного стилю є суспільно-політичне життя. Ознаками стилю є інформативність, логічність, фактографічність, точність (ці риси єднають його з науковим), образність, піднесеність, емоційність, експресивність (цими рисами публіцистичний стиль подібний до художнього).

Серед мовних ознак публіцистичного стилю — уживання суспільно-політичної лексики, емоційно-забарвлених слів, риторичних запитань. Стверджень та звертань, окличних речень. Ознакою, властивою власне публіцистичному стилю, є відверта підкреслена оцінність, що виявляється в уживанні оцінних слів.

Перелік рекомендованих тем

Послідовність роботи

Написання роботи треба розпочати з осмислення запропонованої вчителем (або самостійно вибраної) теми та визначення меж теми. Потрібно з’ясувати, що саме треба сказати чи написати, щоб розкрити тему, що для розкриття теми є найважливішим, що менш важливим, але все ж бажаним, від чого слід відмовитися через несуттєвість чи неактуальність.

Після цього обміркувати головну думку майбутнього твору — висновок, який має випливати з усього сказаного чи написаного.

Наступний етап — це добір відповідного фактичного матеріалу та його систематизація. Джерелом фактів для розкриття теми може служити досвід автора майбутнього твору, інформація, одержана ним від учасників або свідків певних подій, статистичні дані з довідників, підручників, періодики. Авторові не слід нехтувати також власною уявою.

Систематизувати ретельно зібраний фактичний матеріал найкраще у вигляді плану твору.

Після складання плану переходимо до наступного етапу — створення тексту.

Вимоги до твору:

Важливе завдання — добір виражальних засобів мови (слів, граматичних форм, синтаксичних конструкцій), що відповідають вимогам вибраного стилю.

ПАМ’ЯТКА «Як складати твори на морально-етичну тему в публіцистичному стилі»


26 квітня 2023 рік

Тема:Докладний переказ  тексту публіцистичного стилю з творчим завданням.

ПРИГАДАЙ!!!

    Завдання докладного переказу – відтворити якнайповніше зміст                     вихідного тексту. Цей вид переказу здійснює детальну, розгорнуту,                    послідовну,  близьку до тексту передачу змісту почутого, побаченого чи       прочитаного з якнайповнішим використанням лексичних і стилістичних          засобів.    Докладний переказ дається ще й з метою привернути увагу             школярів до виражальних засобів мови письменника.

                                                           Як знайти своє покликання

        Невдовзі кожен з нас має обрати фах, який має визначити долю. Як же          страшно помилитися у виборі майбутньої професії! Саме цей вибір для             плину нашого життя цілком може стати вирішальним. Ви помічали, як           багато навколо нас халтурників і невмійків? Якщо невмійко – це той, хто           чогось не  вміє, але може ще колись навчитися, то халтурник – це людина,     усвідомлено байдужа до своєї праці. Халтурник – це безвідповідальний і        ледачий ремісник, який так і не став і вже не стане майстром. Кажуть, що        майстер – це той, хто знайшов своє покликання у праці. А ще кажуть, що        справжнього майстра характеризують три ознаки. Перша – це високе                професійне вміння, володіння тими прийомами, які забезпечують                       щонайвищий рівень роботи. Друга ознака – це творче ставлення до праці,     своєрідний і неповторний “почерк”. Це те, що все виконане майстром               робить неповторним, а самого майстра – незамінним. І, нарешті, третьою         ознакою справжнього майстра є його прагнення прислужитися людям, бути     їм по-справжньому корисним.

     Ви можете заперечити: хіба ота корисність така вже необхідна? Навчився       щось робити вправно, то й роби! Аби платили побільше. Та виявляється,          все не так просто. Якщо праця майстра не є корисною людям, то й                      майстерність виявиться позбавленою смислу, навіть може суперечити              інтересам людей,    стати аморальною.    Кому спаде на думку визнати          майстром кишенькового злодія? Або славетного шахрая, “великого                     комбінатора” Остапа Бендера? Або здібного вченого – героя роману                 Герберта Уеллса “Людина-невидимка”, який і не думав про те, щоб його             відкриття стало для людей корисним.

        Знайти своє покликання – значить виявити себе у праці, яка найкраще відповідала б складові душі, нахилам, здібностям. Пам’ятаєте ідею “сродної      праці” Григорія Сковороди? Самим лише навчанням створити майстра неможливо. Необхідна гармонія особистості з обраною професією. Тобто           відповідність того, чого людина прагне, з тим, на що ця людина спроможна.

    Як було б прикро поповнити собою лави узаконених дипломами немайстрів! Щоб цього не сталося, потрібно одне: правильно обрати професію,                     відчувши своє покликання. А для цього необхідно навчитися правильно оцінювати себе. Це тільки на перший погляд просто, а насправді – немає                    нічого складнішого. Отже, пізнай себе – і знайдеш своє покликання! (З посібн.; 330 сл.)

        З’ясування значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають у пасивному словнику учнів

Визначення теми і головної думки тексту
 Визначення стилю тексту. З’ясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення
 Складання плану докладного переказу тексту
Орієнтовний план вибіркового переказу:

     І. Вибір професії – важливий крок у житті.

1. Невмійки й халтурники навколо нас.

2. Як хочеться стати майстром!

       ІІ. Майстер – це той, хто знайшов своє покликання.

1. Три ознаки справжнього майстра.

2. Без усвідомлення корисності своєї праці майстерність може стати аморальною. 3. Покликання – справа, що відповідає суті людини, її якостям і нахилам.

       ІІІ. Пізнай себе – і знайдеш покликання.

      Творче завдання до переказу

             Самостійна робота учнів над переказом 


19 квітня 2023 рік

Тема: Вибірковий переказ тексту наукового стилю (на основі кількох джерел)

Прочитайте тексти. Дослідіть, чи одній темі вони присвячені. Визначте основну думку ти стильову належність. Доберіть заголовки до кожного тексту. Порівняйте їх із заголовками, дібраними однокласниками

Текст 1

   В історичних і краєзнавчих музеях України зберігається багато прикрас, предметів розкоші та домашнього вжитку, які відображають побут і художні смаки стародавніх слов’ян – від початку заселення території України до утворення Київської Русі. Розвиток українського народного мистецтва поділяють на три основні етапи. У перший період (14 - перша половина 16 ст.) відчувається вплив давньоруських традицій, а другий (друга половина 16 – перша половина 17 ст.) характеризується розквітом ремесел і заснуванням ремісницьких цехів. На цих етапах декоративно-ужиткове мистецтво було селянським та родинним. Речі виготовлялися для домашнього вжитку. Третій період (друга половина 17-20 ст.) – час найвищого розквіту художніх промислів. Саме тоді було створено найвидатніші пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва. Серед багатьох видів народного мистецтва значне місце належить різьбярству. Різьблення по дереву було поширене по всій Україні, особливо в лісовій смузі. Ним прикрашалися найважливіші деталі  жител: різні дерев’яні півні сиділи на дахах, квіти оплітали одвірки й вікна. Різьбленими й були полиці-мисники. Особливо вражала багатством різьблених прикрас народна архітектура карпатських сіл. Гуцульські майстри використовували геометричні орнаменти, на лемківських витворах оживали виноградне, дубове й калинове листя, квіти соняшника.

Текст 2

   Кераміка – один із давніх видів декоративно-ужиткового мистецтва України. Археологічні розкопки показують, що гончарний посуд на території України виготовлявся ще в період неоліту. У давньому Києві в 10-12 ст. працювали талановиті гончарі, що створювали поливну кераміку й керамічні вироби, прикрашені кольоровими емалями. Створенню й розвитку гончарних промислів сприяла велика кількість місцевих глин. Перший фаянсовий завод в Україні було створено в 1799 році у Міжгір’ї під Києвом. Пізніше фаянсові вироби стали виготовляти в Будах. У 19 ст. відкривають приватні порцелянові заводи в Чернігівській губернії, де виготовляють з місцевого каоліну вироби, прикрашені ліпленням та живописом.

    Косовські виробничо-художні майстерні Художнього фонду України виробляють кухонний посуд. Для прикрас інтер’єру гуцульські майстри випускають панно й анімалістичну скульптуру. У місті Косове виготовляють кахель для печей, розписаний гуцульським орнаментом. Матеріалом для майолікових виробів є місцеві червоні глини. Для оздоблення використовують ангоби і глазурі.

   Текст 3

   Початок скловиробництва на українських землях припадає на 10 століття. У цей час основною продукцією скловарних майстерень були браслети, намиста та персні, які виготовляли способом ліплення, витягування, розкачування. Найбільш поширеним виробництво скла і виробів з нього стало на Чернігівщині (у 18 столітті тут працювало понад 120 скловарних майстерень), Київщини, Волині, де були для цього всі необхідні матеріали – кварцовий пісок, вапно, крейда, деревина й запаси води. Ремісники-склярі виготовляли різні сорти  «простого», зеленого, синього, димчатого скла, а також кришталь, віконне й лампове скло, свічники, люстри, кухонний та горілчаний посуд (пляшки, баклажки, штофи, чарки, стакани). Стародавній український фігурний посуд, у якому насамперед має значення його ужиткова роль, не має аналогів у світі.

   З 17 століття склодуви прикрашали свої вироби густим декором (скляними джгутами, стрічками, бризками), розмальовували емалями та золотом. У наш час раз на три роки Міжнародний симпозіум гутного скла, що проходить у Львові, називає кращих майстрів, серед яких чимало українців.

   Складіть самостійно складний план вибіркового переказу наукового тексту (на основі кількох джерел) на тему «Розвиток декоративно-ужиткового мистецтва в Україні». Запишіть його.

 



12 квітня 2023 рік

Тема: Стислий переказ  тексту публіцистичного стилю 

 Які ви знаєте стилі мовлення?

— Які ознаки характерні для наукового стилю?

— Чим відрізняється науковий стиль від інших стилів?

— Які є види переказів?

— Який переказ називають вибірковим? Аргументуйте свою думку.

Читання текстів.

— Визначте стиль, тип, тему й основну думку кожного тексту. Що їх об’єднує?

— Виділіть з текстів головну інформацію для розкриття теми вибіркового переказу.

Текст № 1

Книжка, книга — неперіодичне друковане видання з певною кількістю сторінок (за критеріями ЮНЕСКО — не менше 48) у вигляді зброшурованих аркушів друкованого матеріалу; набір письмових, друкованих, ілюстрованих аркушів, як правило, скріплених з одного боку. Сторони аркуша називають сторінками.

Книжка є об’єктом вивчення книгознавства. Описом книг й інформуванням про них читачів займається бібліографія.

Історія книжки тісно пов’язана із створенням і розвитком писемності. Як матеріал для письма в різний час використовували кору дерева, полотно, глиняні таблички, шкіру, папірус, пергамент.

У Давньому Єгипті сувій як форма книги відомий з IV тис. до н.е.

Звідти сувій, за свідченням Геродота, був запозичений греками, які з часом перейшли з папірусу на пергамент. У Давній Греції пергаментні сувої набули поширення з V-IV ст. до н. е., у Давньому Римі — з III—II ст. до н. е.

В античні часи сувій був основною формою рукописної книги. Така книга складалася з багатьох склеєних між собою аркушів папірусу. Пергаментні аркуші зшивалися у сувій.

У IV-V ст. сувій поступово був витіснений такою формою книжки, як кодекс, тобто зшиток пергаментних чи папірусних аркушів.

Текст № 2

Рукописна книга — кодекс, що містить твір (або збірку творів) художнього, релігійного, юридичного чи іншого зміст)', написаний вручну.

Найдавніші рукописні книги в Україні з’явились у період Київської Русі із запровадженням християнства. У І половині XI ст. князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій (майстерню для переписування книг), забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Саме звідси вийшли найдавніші рукописні пам’ятки: Остромирове Євангеліє (1056— 1057), Ізборники Святослава (1073 і 1076). Книжна справа в цей час була добре налагоджена і в Києво-Печерській лаврі. У XII-XIV.CT. важливими центрами книгописання стають монастирі Галицько-Волинського князівства (звідси, ймовірно, походять Христинопольський Апостол, XII ст.; Бучацьке Євангеліє, ХІІ-ХІІІ ст.; Добрилове Євангеліє, 1164; Холмське Євангеліє, кінець XII ст.; Євсієве Євангеліє, 1273; а також Чернігівського, Новгород-Сіверського, Переяславського князівств (пам’ятки не збереглися).

До київського книжкового осередку належить найвидатніша пам’ятка рукописного мистецтва ранньої доби — Київський Псалтир (1397), озлоблений 302 високохудожніми мініатюрами.

Найдавніші книги переписувались уставом — високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знаку.

Текст № З

Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст., писана у монастирі в Пересолниці (Волинь). Один із перших українських перекладів канонічного тексту Четвероєвангелія.

Пересопницьке Євангеліє являє собою книгу великого розміру, оправлену у дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом. Текст написано на пергаменті чорним чорнилом уставом. На кожній сторінці 20 рядків основного тексту. Усіх аркушів налічується 482, тобто 964 сторінки. Циноброю (червоною фарбою) виконано нумерацію глав, початкові літери глав, зауваження на полях. Євангеліє складається із 63 зошитів по 10 аркушів у кожному. У рукопису складна система розділових знаків. Крім того, є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови.

Ця книга заслужено вважається символом української нації.

Важливим аспектом цінності книги є художнє оформлення. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з українськими мотивами.

Вага пам’ятки — 9 кг 300 г, розмір — 380x240 мм.

Текст № 4

Першою друкованою книгою, автором якої був українець за походженням, вважається видання, що з’явилося у 1483 р. Автор її — Юрій Дрогобич (Котермак), син убогого ремісника Михайла Котермака з Дрогобича, який став ученим з європейським іменем, одним з перших українських докторів філософії і медицини. Називалась книжка «Прогностична оцінка поточного 1483 року...», а видав її відомий римський друкар Є. Зільберт тиражем близько 500 примірників. Книга містить цінні для тогочасного читача відомості з астрономії, географії, метеорології, медицини. Надрукована вона була у Римі форматом 18,5x13 см.

Текст № 5

Першою книгою, надрукованою в Україні механічним способом, був «Апостол», виданий у 1574 р. у Львові І. Федоровим.

Містить традиційний церковнослов’янський переклад «Діянь і послань апостольських».

Львівський «Апостол» являє собою велику наукову й історичну цінність як первенець книгодрукування в Україні.

Надрукований на 278 аркушах по 25 рядків тексту на кожній сторінці.

Мав неабияке художнє оформлення — гравюри, герби Г. Ходкевича (покровителя І. Федорова), зображення апостола Луки, герб Львова. Тираж книги — приблизно 1000-1200 примірників.

На сьогодні збереглося близько 100 примірників видання у найбільших книгозбірнях України та інших країн (3 енциклопедії).

Робота з пам’яткою «Як готуватися до вибіркового переказу тексту наукового стилю».

ПАМ'ЯТКА

«Як готуватися до вибіркового переказу тексту наукового стилю»

Складання вибіркового переказу текстів наукового стилю на чернетках.

— Виділіть мікротеми й самостійно сформуйте пункти складного плану вибіркового переказу наукового тексту на тему «З історії книг».





05 квітня 2023 рік

Тема: Стислий переказ  тексту публіцистичного стилю 

ПРИГАДАЙМО!

ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ СТИЛЬ один з найбільш дієвих і широковживаних. Найважливіша його функція - активний вплив на читача або слухача, переконання у правильності висловлених думок, агітація. Тексти у публіцистичному стилі передають інформацію з метою пропаганди певних ідей серед широких верств населення.

ОЗНАКИ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ:

Публіцистичний стиль тяжіє до наукового та художнього стилів. Завдання публіцистики не лише в тому, щоб викладати факти, а й давати їм оцінку. Основна форма викладу - монолог.

Сучасний публіцистичний стиль - це мова преси, радіо, телебачення, ораторське мовлення.

МОВНІ ЗАСОБИ. Лексичні - суспільно-політична лексика, урочисті фрази, політичні гасла та заклики, засоби сатири і гумору.

Синтаксичні - спонукальні та окличні речення, поширені прості речення, звертання, риторичні звертання.

Текст переказу

Батьки і діти

   Якось до редакції журналу надіслала листа восьмикласниця. У ньому йшлося про те, що дівчина соромиться власних батьків: вони обмежені, неосвічені, не модно одягаються, неправильно наголошують слова  «документ, кулінарія».

   Протягом останнього року авторка листа жодного разу не вийшла з дому разом з батьками. Коли у школі призначають батьківські збори, дівчина навмисне не повідомляє про це батьків. Не вистачає, щоб учителі побачили, які вони «відсталі»!

   Що ж перешкоджає дівчині шанувати людей, які дали їй життя? Наївно думати, що причиною є немодне вбрання чи неправильна вимова слів. Щось тут глибше і важливіше. Що ж саме?

   Дорослішаючи, юнаки та дівчата починають серйозно замислюватися над своїм місцем у суспільстві - нинішнім та майбутнім. У їхньому лексиконі з'являються слова «престиж» та «престижний». Особистий престиж пов'язується із престижем родини.

   Що ж таке престиж? Це - громадська оцінка суспільної значущості людини.

   До 14-15 років діти вже пережили вік безумовного прийняття всього, що оточує їх в отчому домі. Вони намагаються скласти оцінку поведінці членів сім'ї, їхнім характерам, моральним рисам. Їх починає цікавити становище батьків у суспільстві, їхні посади, ставлення до них співробітників, знайомих, сусідів. Якщо освіченість батьків, їхні досягнення визначаються й поважаються значним колом людей - це предмет особливої гордості дітей.

   Та чи кожен чотирнадцятилітній спроможний зрозуміти, що посада й зарплата - лише зовнішні вияви значущості будь-якої людини? Що справжнє багатство сім'ї - не меблі й одяг, а духовна спорідненість, близькість між дітьми та батьками? Що справжній престиж визначається не наявністю або відсутністю автомобіля чи відеотехніки, а душевною щедрістю, чесністю, безкорисливістю, трудолюбством рідних?

   Толерантність у ставленні до найближчих людей не є виявом слабкого характеру. Толерантність - результат розуміння життя й мудрості.

   Чимало видатних людей залиши спогади про батьківський дім, про батьків та матерів. І що цікаво: виходить так, що у більшості непересічних людей були виняткові матері! Розумні, терплячі, лагідні. У чім тут справа? Очевидно, видатні люди тому й стали видатними, що мали досить розуму та спостережливості, аби в усьому вміти виділити головне, суть. У матері вони, насамперед, помічали самовідданість, цінували любов і її намагання зрозуміти власну дитину.

   Кожне наступне покоління відрізняється від попереднього. Тому й кажуть у народі: «Стався до батьків так, як хотів би, щоб діти твої ставилися до тебе».

Орієнтовний план

1. Про що написала восьмикласниця.

2. Що перешкоджає шанувати батьків:

А) чи залежить престиж юнаків від престижу родини;

Б) що є предметом гордості дітей за батьків;

В) чи кожен розуміє, у чому престиж сім'ї.

3. Толерантність - результат мудрості.

4. Видатні особистості та їхні матері.

5. Народна мудрість про проблему поколінь.


22 березня 2023 рік

Тема: Вибірковий переказ тексту публіцистичного стилю

ПРИГАДАЙ!

Переказ — це сприйняття й відтво­рення змісту висловлювання та складання тексту за готовим ма­теріалом.

Основним критерієм, що визначає цінність переказу, є повно­та відтворення висловлювання. Саме на цій основі розрізняють докладні, стислі, вибіркові, творчі перекази тощо.

Переказ, який передбачає передачу якоїсь окремої теми тексту або окремої інформації відповідно до комунікативного завдання, називають вибірковим.

Лікарські рослини. Розповсюдження, збирання, заготівля

Географічне положення України, її кліматичні особливості зумовили формування на її території різноманітної рослинності, яка зі зміною природніх умов змінює свій характер із півночі на південь, утворюючи три зони – лісову, лісостепову та степову. Усередині них виділяють окремі природні регіони із своєрідною рослинністю. Розподіл лікарських рослин у них має свою специфіку. Найбагатшими за запасами та видовим складом лікарської сировини є лісова та лісостепова зони. Лише окремі цілющі рослини поширені по всій території України.

Так у лісовій зоні концентруються запаси чорниці, брусниці, ялівцю, калгану. У лісостеповій зоні переважають малина, горобина, вільха, сосна, липа, калина, звіробій, суниця. Горицвіт, глід, жостір населяють степи. Лише на півдні степів зростає солодка гола.

Збирачі лікарської сировини повинні знати, які частини рослин підлягають заготівлі. Це бруньки, кора, листя, квіти, корені. Саме у них нагромаджується найбільша кількість цілющих речовин.

Цілющі речовини нагромаджуються в рослинах у певні періоди їх розвитку, тому сировину слід збирати у визначений термін, враховуючи погодні умови.

Бруньки збирають рано на весні, у період набрякання, поки вони ще не пішли в ріст. Кору – у період активного руху соку, до розкриття листків, коли вона легко відділяється від деревини. Листки заготовляють, коли вони вже повністю сформовані. Із дерев, чагарників слід знімати не більш як четверту частину загальної кількості листя, щоб не завдати шкоди рослинам.

У період масового квітування збору підлягають верхівкові та бічні частини розквітлих пагонів.

Час для коренів і кореневищ настає переважно восени, до відмирання надземної частини, або навесні, до того, як вони підуть у ріст.

Вирушаючи на збирання лікарських рослин, захопіть із собою ножиці. Не зривайте, а обережно зрізуйте надземну частину багаторічної рослини, щоб не пошкодити кореневої системи.

Не збирайте на одній ділянці всі рослини: так можна знищити зарослі. Залишайте на одному квадратному метрі один-два добре розвинутих екземпляри. Не заготовляйте сировину вздовж доріг, особливо з інтенсивним рухом автотранспорту, оскільки рослини нагромаджують шкідливі речовини, що ним викидаються.

Цілюще зілля збирають у суху погоду, укладаючи їх у просторі сумки чи кошики. Утрамбована сировина втрачає діючі речовини. Підземні органи можна вкладати в мішки.

У свіжозібраних рослинах міститься значна кількість вологи. Якщо її не видалити, сировина псується – гниє, пліснявіє. Тому рослини слід якнайшвидше висушити. У такій сировині біохімічні процеси припиняються, і вона довго зберігає свої лікарські властивості. До висушування рослини попередньо обробляють: очищають від пожовклих, побурілих, пошкоджених частин. Сушать у добре провітрюваних приміщеннях чи на відкритому повітрі на спеціальних сітках, розтягнутих на опорах, - вони тоді добре вентилюються і швидко висихають. Слід врахувати, що кожна трава вимагає ще й відповідної температури висихання, при якій не руйнуються її цілющі властивості.

Сировину розкладають тонким шаром і під час сушіння періодично перевертають. Сушіння вважається завершеним, якщо листя, трава, квітки легко розтираються пальцями, квіткові кошики при натискуванні розсипаються, кореневища не гнуться, а ламаються, плоди, якщо їх помірно стиснути у долоні, не злипаються у грудку, а розпадаються.

Висушену сировину пересипають у паперові пакети або картонні коробки, встелені всередині папером, і зберігають у сухому приміщенні 1-3 роки.

ЗАВДАННЯ: усно вибірково переказати частину тексту, яка сподобалась.