03.03.2025
Вітаю.
Тема уроку : Виготовлення виробу у техніці декоративно-ужиткового мистецтва. Виконання
технологічних операцій відпоідно обрано виробу та технологій його виконання
Нагадую правила техніки безпеки при вишиванні
На робочому місці розмістити інструменти, матеріали та пристосування, необхідні для вишивання.
• Голки та шпильки зберігати в спеціальній коробці або подушечці.
• Забороняється залишати голку без нитки.
• Забороняється вколювати голку в робочий одяг.
• Забороняється використовувати тупі, іржаві голки.
• При необхідності працювати з наперстком.
• Забороняється підносити голку та ножиці до очей.
• Ножиці слід класти зімкнутими лезами, направленими від себе.
• Після закінчення роботи прибрати,своє робоче місце; інструменти покласти в спеціальну коробочку.
Нагадую деякі види вишивальних стібків, які виможете використати у роботі
Вишиваємо, робимо фото даного етапу роботи. та пересилаємо.
Бажаю успіхів.
10.02.2025
Тема: Технологія виконання ручних швів: " уперед голкою", «змійка», "петельний", їх застосування .
І.Організаційний момент.
Рішучість до нас на урок завітала,
Аж тут енергійність її наздогнала,
Завзяття з умінням до класу прийшли;
Й любов до навчання з собою взяли.
Терпіння й активність не забарились,
І творчість звичайно до класу з’явились.
Якщо об’єднати ці риси в одне ціле
То можна сміливо братись за діло.
Якщо ж вони стануть усі в один ряд,
То вийде відмінний у нас РЕЗУЛЬТАТ.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
Гра "Доміно" – (правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги під час виконання ручних робіт);
III. Мотивація навчальної діяльності.
Зв’язок з проектом: поповнюємо колекцію швів для вишивання виробів. Чим більше будемо знати різновидів швів, тим більше буде можливостей їх практичного застосування.
ІV. Повідомлення теми та завдань уроку.
Тема сьогоднішнього заняття: "Технологія виконання ручних швів: " уперед голкою", "змійка", та шов "петельний".
V. Вивчення нового матеріалу.
Що таке вишивка?Українська вишивка — один із видів народного декоративного мистецтва,це процес прикрашання виробу. орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці . Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку. Тому вишивка і називається декоративно-ужитковою.
Звідки брали ідеї для вишивок? (З навколишнього світу)
Вони діляться на:
1. рослинні мотиви (складаються зі спрощеного зображння рослинних елементів – квітів, листя, дерев)
2. тваринні (поєднання зображення птахів, тварин тощо)
3. антропоморфні (складається зі стилізованих зображень фігур людей)
4. геометричні (найдавніші) - лінії прямі, хвилясті, ламані, ромби квадрати, круги, хрести які несли в собі певну символіку.
Такі символи люди вміли читати. Вони були оберегами і повинні були захищати від злих сил.
Основне призначення вишивки — прикрашання одягу та інтер'єрно-обрядових тканин, та насправді вишивка несла і несе більш окультний характер, а саме вишивка має велике значення наших предків. Вишивки- це в першу чергу обереги від усього поганого, а саме: від блискавки, від бездітності, від неврожайності, від нещастя. Кожен колір несе своє значення, кожна фігура у вишивці усе несе своє значення, свою ауру, свою енергетику. Вишивали головні убори — очіпки, намітки, хустини, а також сорочки, кожухи, свитки, корсетки, спідниці, рушники, скатертини тощо. Вишивальними матеріалами були тканини домашнього і фабричного виготовлення (вовняні, льняні, полотняні, батист, шовк, тощо).
Мистецтво вишивання живе у віках, передається з покоління в покоління.
Як ви розумієте прислів’я «З майстерністю люди не родяться, а здобутим ремеслом гордяться»? (Потрібно багато працювати, щоб стати фахівцем своєї справи)
Завдання І.(2 бали) Відгадайте загадки:
«Маленького я зросту, тонка та гостра. Носом шлях собі шукаю, за собою хвіст тягаю» (голка).
«Дуже зустрічі зраділи два однакових ножі. Обнялись, що роз’єднати їх уже ніхто не зміг» (ножиці).
«Тримається подружка за моє вушко» (нитка).
Запитання до загадок:
1. Яким повинно бути вушко у вишивальній голці? (овальної форми).
2. Для чого застосовують великі і маленькі ножиці? (для роботи з тканиною і нитками).
Роздивиться види простих ручних швів.
Шви уперед голку, назад голку, тамбурний, стебловий, петельний, козлик застосовують для пошиття і вишивання. Вони можуть бути одно і двосторонніми (пояснити). Вишиваються за вільно мальованим контуром, а не за рахунком ниток.
Вимоги до виконання простих ручних швів:
- стібки повинні бути однакової довжини;
- відстань між ними повинна бути однакова;
- на початку роботи вузол не утворюють.
VI. Первинне закріплення. - Які особливості виконання простих ручних швів?
VІI. Практична робота.
Дотримання правил безпечної роботи, санітарії та гігієни.
Зараз ми пограємо в гру «Блеф – клуб»
Треба визначити правильні й помилкові твердження, позначивши їх відповіддю «так» або «ні«:
1. Перед початком роботи підготувати робоче місце.
2. Ножиці класти на тканину.
3. Стежити, щоб ножиці лежали праворуч зі стуленими лезами, спрямовані кільцями до працюючого.
4. Голки і шпильки тримати у спеціальних коробочках.
5. Передавати голку зручним для працюючого способом.
6. Нитку відрізувати ножицями, а не відкушувати.
7. Користуватись будь-якими інструментами (ножицями, голками, шпильками).
8. Працюючи, роботу треба тримати на відстані 20 см від очей.
9. Якщо голка зламалась, не хвилюватись, попросити іншу.
10.Перед роботою та після неї перелічувати голки і шпильки.
1. Технологія виконання шва «уперед голку».
Назва більшості швів походить від способу виконання стібків або від їхнього зовнішнього вигляду.
Шов «уперед голку» належить до найпростішого з вишивальних початкових швів.
Графічне зображення:
4 3 2 1
__ __ __ __ __ __ __
Існують певні вимоги до виконання цього шва:
— стібки мають бути однакової довжини;
— з обох боків тканини шов має виглядати однаково (пунктир).
ПРАКТИЧНА РОБОТА: Виконання швів «уперед голку» та «змійка»
1
Скласти нитку вдвоє. Складені кінці нитки засилити у голку
2
Підхопити голкою 2—3 нитки тканини
3
Просмикнути голку в петлю, що утворилася
4
Затягнути нитку
Технологія виконання тамбурного шва.
Тамбурний шов здавна використовувався під час вишивання килимів. Простим тамбуром (ланцюжок) окреслюється контур рисунка. Більш складні варіанти шва («петля вприкріп», «напівпетля», дворядний тамбур) використовують під час вишивання рослинних мотивів — квітів, листків тощо.
Шов являє собою ряд петельок, що виходять одна із одної, і схожий на ланцюжок.
Практичні поради
— Стібки не слід щільно затягувати.
— Петельки з робочої нитки краще притримувати великим пальцем лівої руки (нитка під голкою).
— Петельки повинні бути однакового розміру.
— На виворітному боці мають утворитися пунктирні стібки.
ІV. Закріплення нових знань та вмінь учнів
Шви «уперед голку», «змійка» та «тамбурний» шов належать до початкових найпростіших швів. Вони часто застосовуються під час створення композицій вишивок.
V. Домашнє завдання
1) Виконати шов «змійка» в два ряди.
2) Підготувати інструменти та матеріали для вишивання.
17.02.2025
20.01.2025.
Тема уроку: Декоративно-ужиткове мистецтво. Види декоративно-ужиткового мистецтва.
Хід уроку
І. Вступна бесіда.
Людина за своєю природою – художник. З давніх-давен нею керувало бажання збагатити красою усе, що її оточувало й до чого торкалися її руки. З цією метою на прості тканини наносили вишиті візерунки, керамічні вироби прикрашали видавленими, прошкрябаними і намальованими орнаментами. Візерунок надавав предмету особливої краси, багатства й ошатності. Прикрашену річ оцінювали вже не тільки за користь, але й за майстерність виконання.
Україна – край давньої та багатої культури, де з покоління в покоління зберігалося народним генієм все цінне. Створене, щоб прикрашати життя, народне мистецтво стало складовою частиною національної художньої культури, невичерпним джерелом її розвитку. Стародавні гончарі, ковалі, ткачі, кравці і взагалі ремісники, майстри декоративно-ужиткового мистецтва, створювали справжні шедеври, які ми можемо побачити сьогодні в музеях, картинних галереях і на виставках.
Художньо виконані предмети побуту – одяг, посуд, меблі, килими, вишивки, ювелірні вироби, мереживо, керамічні іграшки тощо – називаються предметами декоративно-ужиткового (ужиткового) мистецтва. У них поєднуються краса і зручність, практичність і доцільність.
Мистецтво прикрашування предметів побуту називається «декоративним» (від французького слова «декор» - «прикраса»). Це – найпоширеніший вид мистецтва, бо його зразки зустрінеш у кожному помешканні.
Пам'ятки декоративно-ужиткового мистецтва дійшли до нас із глибини віків. Майстри створювали предмети побуту з найрізноманітніших матеріалів: дерева, глини, пряжі, шкіри, металу, каменю тощо.
II. Аналіз окремих видів декоративно-прикладного мистецтва.
- Вплив народного мистецтва відчувався в оформленні житла й свідчив про смаки його господарів - розпис печі, сволоків, виготовлені власноруч килими, доріжки, ліжники, рушники, скатерті, подушки. Прикрашали народні майстри й одяг. Лави, столи, ложки, ліжка, мисники, скрині, тарелі прикрашалися різьбою. З глини виготовляли глечики, чаші, миски, куманці, підсвічники. За допомогою фарб народні умільці створювали неперевершені Ікони, картини.
Обробка дерева.
Упродовж століть формувалися різноманітні технічні прийоми обробки дерева, що передавалися з покоління в покоління. Використовуючи такі породи дерев, як липа, вільха, осика, сосна, народні майстри за допомогою сокири, ножа, долота, різця створювали справжні шедеври мистецтва. Вироби з дерева оздоблювалися різьбленням або інкрустацією металом, бісером, а ще – випалюванням. Високої майстерності в декоративному різьбленні досягли майстри Прикарпаття та Буковини.
Художнє ткацтво та килимарство.
Художнє ткацтво та килимарство здавна набуло великого поширення в народному декоративному мистецтві. Декоровані тканини (скатертини, рушники, покривала) виготовлялися на ткацьких верстатах. Найпоширенішим способом художнього оздоблення тканин стала вишивка. Віками складався й національний стиль вишивки в Україні, що відзначався розмаїттям по регіонах. На Київщині, наприклад, поширений рослинний візерунок: гроно ягід, великі квітки, техніка вишивання - хрестиком; на Чернігівщині побутувала вишивка "мережкою» білими нитками.
Малярство.
До Історії народного малярства золотими літерами вписано імена Катерини Білокур та Марії Приймаченко, у неперевершених творах яких розкрились у всій красі душа українського народу, її багатогранність і любов до рідного краю.
Гончарство.
Ще одним із найдавніших видів народного декоративно-ужиткового мистецтва є гончарне виробництво. З глини виготовляли керамічний посуд (глечики, куманці, чашки, миски, макітри). Вироби з різних видів глини, випалені при високих температурах у спеціальних печах, називаються керамікою. Гончарні вироби виготовляли за допомогою гончарного круга, а щоб вони були міцніші, їх покривали поливою (тонким шаром свинцевого порошку, який плавився під час обпалювання). Великим досягненням у кераміці стало відкриття фарфору – техніки виготовлення виробів з білої глини і спеціальних домішок. На Україні основними центрами керамічного мистецтва були Опішня, Миргород, Зіньків Полтавської області; Дибинці, Васильків Київської; Попівка, Нова Водолага Харківської; Кути Івано-Франківської; Слов'янськ Донецької.
Народна іграшка.
Форми керамічних виробів та їх оздоблення в різних регіонах були позначені місцевими характерними рисами. В одній місцевості переважали геометричні орнаменти, в іншій – на посуді розквітали пишні рослинні візерунки: квіти соняшника, рожі, грона винограду. Розписувалися також глиняні іграшки - свищики у формі півників, баранчиків, вершників, козликів, коників тощо. Дитяча іграшка – зображення півника чи баранчика, створене нестримною фантазією народного майстра, - неповторна перлина, що визначає обличчя народу.
У давні часи люди робили жіночі фігурки з глини, прикрашали їх візерунками, обліплювали зерном і кидали до вогнища. Навколо нього по цьому виконували ритуальні дійства, пов'язані з культом Матері-Землі. Після виконання цього магічного обряду, що мав принести багатий урожай, фігурки віддавали для забави дітям. Так з'явилися перші іграшки.
Дослідники вважають, що традиція виготовлення твариноподібних іграшок дуже давня, і пов'язують її зі скотарством та виробництвом молока й сиру. Під час розкопок археологами було знайдено чимало скульптурних зображень бика, барана, свині, птаха, коня тощо.
Українські народні іграшки надзвичайно різноманітні. € вони дерев'яні, глиняні, сирні, солом'яні та з інших природних матеріалів, щоправда, відрізняються кольором, формою, візерунком, оздобленням і технікою виготовлення.
Народні умільці.
Для оздоблення виробів умільці використовують символи-обереги, які, за повір'ями, захищають їх власника від злих сил і поганого ока, наговорів. Для кожного свята народні умільці виготовляють спеціальні вироби й оздоблюють притаманними тільки їм символами-оберегами. Велику роль майстри надають християнським символам.
ІY. Поетична хвилинка.
Барви мистецтва
А вічності дзвін знов лунав на світанку,
Крізь тумани століть у квітучім серпанку,
Що є на Вкраїні незмінне багатство –
Це наше барвисте народне мистецтво.
І казковим орнаментом квітне хрестик, низинка,
Білосніжним мереживом, мов паутинка.
І барвінкове суцвіття пророста в тім серпанку,
В молодій чудовій святій вишиванці.
А у розквіті барв з колоритом чудовим
Народився яскравий килим народний.
Ось, різьблена таріль, скринька та топірець —
Шкріблекові нащадки донесли до нас.
У прикрасах тонких відчувається дзвін,
У прозорих струмках відбивається він.
І нема цій красі ні межі, ані краю.
В ній священна любов в низпосланні із раю.
Хай цвіте, хай усюди примножиться рясно
Неозоре яскраве народне мистецтво.
Хай чарівність його назавжди окриляє,
Хай квітує красою народне багатство.
Л. Маляренко
· Про яке мистецтво розповідається у вірші?
· Якими почуттями та настроями сповнено рядки цього вірша?
· Як ви думаєте, що надихнуло автора на його написання?
Y. Практична робота
Написання реферату "Майстри декоративно-ужиткового мистецтва"
Не забувайте про фізкультхвилинки та гімнастику для очей.
Бажаю успіхів!
Д/З: Опрацювати презентацію.
27.01.2025
Тема уроку: Види декоративного розпису. Орнамент.
Хід уроку:
Актуалізація опорних знань
- Які предмети прикрашають народні майстри?
- Які матеріали необхідні для створення робіт?
- Що таке декор і стилізація?
Вивчення нового матеріалу
Декоративно-прикладне мистецтво народилося на початку світової історії. Прикрашаючи вази, розписуючи свої будівлі, людина передавала своє відношення до навколишнього світу. Щоб глечик, в котрий наливається вода або масло, був не тільки міцний та зручний але й красивий.
Назву це мистецтво отримало від слів «декор» - прикрашати та «прикладне» - прикладати до предметів, виробів. Цей термін умовний та має більш глибокий зміст, тому що розпис не тільки прикрашає інтер’єр, але й говорить про добро та зло, несе певний образ, ідею.
Декоративний розпис – один з найпоширеніших видів народного мистецтва. З давніх-давен ним прикрашали житла, меблі, тканини, посуд.
- Прослухайте легенду і скажіть, який декоративний розпис найбільш відомий в Україні? (Петриківський)
Давно колись в одному селі жили сумні люди і не було радощів в їхньому житті. Аж якось завітала до них у гості дівчинка Оленка. Подивилася вона навкруги, взяла фарби і намалювала на стіні хати великий букет яскравих квітів. Схожі квіти, але меншого розміру, з’явилися навколо печі, біля вікон, над дверима. Різні відтінки червоних квітів яскраво виділялися на тлі зелених листочків і нерозквітлих пуп’янків. Де-не-де виднілися соковиті червоні плоди. Потім Оленка взялася за скриню. На ній теж розквітли червоні квіти. Скриня стала виглядати багато, вишукано. Такі ж візерунки дівчинка написала на кухонних дощечках, на спинках стільців. Коли сумні люди повернулися додому з ярмарку, то не впізнали спочатку своєї хати — її кути віконниці, одвірки — усе тішило око казковими орнаментами. Тоді посміхнулися люди і вже ніколи не сумували. Багато хто в тому селі запозичив цю ідею, та й собі почав розписувати помешкання. Це створювало чудовий настрій! А навколо хат забуяли квітники, які підкреслювали: ми багатіємо серцем і душею, спостерігаючи за красою рідного краю, в якому народилися й живемо. Село це називалося Петриківка. Тому й малюнки стали називати петриківськими. Ось так казково з’явився петриківський розпис.
- Про який розпис йдеться в легенді?
- Як ви гадаєте, чому це розпис має таку назву?
На Дніпропетровщині є велике уславлене село Петриківка. Ім’я цього села і дало назву декоративному розпису, характерному лише для України. Ми часто захоплюємося мистецтвом закордонних майстрів і не помічаємо видатних речей, які існують і виникли поряд з нами. Український декоративний розпис поряд з іншими народними видами мистецтва - це наша гордість, безцінне духовне надбання народу.
Далеко за межами України славиться її самобутнє декоративне мистецтво з його чи не найбагатшим у світі народним розписом.
Українське народне мистецтво виникло в сиву давнину серед чарівної природи, краса якої наповнювала душу працьовитого народу мрією про щастя, дарувала творчу наснагу.
Господині розписували не лише стіни хат зовні й усередині, а й предмети домашнього вжитку: скрині, дерев’яний посуд тощо. У наш час петриківські майстри розписують посуд, меблі, тканини, книжки, плакати, листівки.
Народні майстри виконували розпис саморобними пензлями з котячої шерсті, та фарбами, розведеними на жовтку курячого яйця (здебільшого яєчною темперою), що давало змогу накладати мазок будь-якої сили натиску.
Сучасні майстри петриківського розпису, створюючи композиції, використовують багату палітру споріднених кольорів.
Фізкультхвилинка
Д/З: Опрацювати матеріал, передивитись відео.
Бажаю успіхів!